Станислав Бельский

Максим Кривцов. Сколько бы я ни старался…

Сколько  бы  я  ни  старался
выехал  по-серому
взял  дорогой  компас
смазал  гранатомет  специальным  средством
заказанным  из  штатов
белым  и  мягким
как  детский  крем  для  рук
взял  гранат
чтобы  хватило  с  запасом
хорошо  замаскировал  позицию
не  выхожу  из  окопа
без  необходимости
даже  надел  броник
но  всё  равно
мышь  надгрызла  мой  последний  протеиновый  батончик
со  вкусом  банана
я  сердит
я  очень  сердит.

18.10.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

***

Скільки  б  я  не  старався
виїхав  по-сірому
взяв  дорогий  компас
змастив  гранатомет  спеціальним  мастилом
замовленим  із  штатів
білим  і  мʼяким
наче  дитячий  крем  для  рук
взяв  пострілів
щоб  вистачило  зазделегідь  
гарно  замаскував  позицію
не  виходжу  з  окопу
без  необхідності
навіть  одягнув  броник
та  все  одно
мишка  надгризла  мій  останній  протеїновий  батончик
зі  смаком  банану
я  сердитий
я  дуже  сердитий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996899
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.10.2023

в такие недели кажется…

а

в  такие  недели  кажется
что  мировая  война  уже  началась

всё  то  чудовищное
о  чём  невозможно  забыть
происходит  не  только  в  моей  стране

слова  сострадания  –
пусть  они  побудут  здесь,  внутри
стихотворения,  хорошо?

б

:  рекоснЫ  в  обратной  проекции
тающие  следы  на  поверхности  шума

[на  пепле  бросени  тончайшей]

предпочесть  безболезненный  вариант  vs
упереться  в  сценку  

[оторванной  от  функционала
динамической]  модели  тела

в

тенерог  ловизны  
:есть  ли  потенциал  для  рвучания?

почва  травмированная  плоской  картинкой
ловушкой  старости

г

вот  и  раскучиваю  длинносны

в  туманоиде  иноберга
герфест-ошечник  выпускает  азы

могурухнуть  в  тебя  говорит
пробивая  все  этажи

почему  не  поможет?  умеет  помочь
лишь  механизму  что  вставляет  спицы  в  колёса

вкладывает  бутылку  в  каплю-окно

д

атакамс  
уже  в  деле

октябрь  2023

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996784
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.10.2023

Олег Коцарев. Воздушная тревога…

воздушная  тревога

муха  с  нами
в  ванну  прятаться
прилетела

дочка
читает  ей  сказку

23.10.2023

(Перевод  с  украинского)

---
повітряна  тривога

муха  з  нами
у  ванну  ховатися
прилетіла

дочка
читає  їй  казку

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996782
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.10.2023

Максим Кривцов. Что я могу отдать…

Что  я  могу  отдать
слёзы
сон
лес  и  птиц
руку
ногу
или  обе  руки  
или  обе  ноги.

Здесь  холодные  стены
здесь  продувает  сквозь  окна
и  нет  пены  слов
чтобы  это  всё  залатать
ни  нитки
ни  иглы
ни  ткани.

С  деревянной  крыши
в  два  наката
осыпается  песок
на  шлем  
на  ладони
в  кофе
размешиваю  его  как  сахар
броник  обвивает  тело
как  плющ  старые  кирпичные  стены.

Что  я  мог  бы  отдать
яблоко  
монету
всю  свою  одежду
руки  разбросанные  по  лесу
ноги  разбросанные  по  лесу
становятся  травой.

Осыпается  песок
последняя  чашка  кофе
горького
как  полынь
которой  натирал  руки
чтобы  перебить  запах  дешёвых  сигарет  Три  короля
и  родители  не  узнали
только  почему  ладони  пахнут  травой
потому  что  раны
становятся  птицами
руки  
становятся  травой
ноги  
становятся  травой
а  сны?

16.10.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

***

Що  я  можу  віддати
сльози
сон
ліс  і  птахів
руку
ногу
чи  обидві  руки  
чи  обидві  ноги.

Тут  холодні  стіни
тут  продуває  крізь  вікна  
і  не  має  піни  слова  
щоб  це  все  залатати
ні  нитки
ні  голки
ні  тканини.

З  деревʼяного  даху
в  два  накати
обсипається  пісок
на  шолом  
на  долоні
в  каву
розміщую  його  наче  цукор
броник  обвиває  тіло
наче  плющ  старі  цегляні  стіни.

Що  я  міг  би  віддати
яблуко  
монету
увесь  свій  одяг
руки  розкидані  по  лісу
ноги  розкидані  по  лісу
стають  травою.

Обсипається  пісок
остання  чашка  кави
гіркої
як  полин
яким  натирав  руки
щоб  перебити  запах  дешевих  цигарок  Три  королі
і  батьки  не  дізнались
тільки  чому  долоні  пахнуть  травою
бо  рани
стають  птахами
руки  
стають  травою
ноги  
стають  травою
а  сни?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996504
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.10.2023

Олег Коцарев. Cтрана художников…

Олег  Коцарев

---
страна  художников
полоса  вдоль  границы  бескорыстно  отражает  реку
флаг  из  двух  половин:
изумрудной  и  салатовой

дорога  перпендикулярная  течению
каждый  раз  снова  манит  пересечь  реку
координация  ив

домики  из  красного  кирпича
домики  с  ушками
присыпки  меловых  склонов
кручи  перфорированы  ласточками
берего
вы
ми
если  бы  эта  женщина  прокатила  на  своём
старинном  велосипеде
мимо  вспышки  самоудовлетворённой  колонн  в  городках
с  родинками  барокко  и  византии
мимо  села  богомазов

в  стране  художников  постоянно  заканчиваются  холмы
надо  куда-то  спускаться
снова  перпендикулярно
и  дорогу  снова  съели  козы

что-то  дрожит
что-то  звенит
новозамедленный  поезд  замер
спущенный  с  неба
глубоко
в  траву
в  стране  художников  на  пункте  останова
украли  платформу  

12.10.2023

(Перевод  с  украинского)

---
країна  художників
смуга  вздовж  кордону  що  віддзеркалює  річку  щиро
прапор  із  двох  половин:
смарагдової  та  салатової

шлях  перпендикулярний  до  течій
щоразу  знову  надить  перетнути  річку
координація  верб

будиночки  з  червоної  цегли
будиночки  з  вушками
присипки  крейдяних  схилів
кручі  перфоровано  ластівками
берего
ви
ми
якби  ця  жінка  покатала  на  своєму
старовинному  велосипеді
повз  спалах  самозадоволений  колон  у  містечках
із  родимками  візантії  й  бароко
повз  богомазьке  село

у  країні  художників  постійно  закінчуються  пагорби
треба  кудись  спускатися
знов  перпендикулярно
і  шлях  знову  з’їли  кози

щось  тремтить
щось  дзвенить
нововповільнений  поїзд  завмер
спущений  з  неба
глибоко
у  траву
у  країні  художників  на  зупинному  пункті
вкрали  платформу  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996354
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.10.2023

в направлении ветра…

а

в  направлении  ветра  скелет  собаки
человеконапрасен  :опечаток  идёт  по  следу
умеренно  проклятого  поэта

:  навьюченность  мёртвыми  планами

краткий  путь  деградации
от  свободы  к  засилью  статических  переменных

[i]бояться  будущего
бояться  прошлого
чувствовать  бессилие  в  настоящем
[/i]
сочекус  озвонка
мажеты  поледие
срезовым  кранахом

молчание  –  коммуникация

:  быстрей  журчания  швабр

ребёнок  на  самокате
проносится  мимо  больничного  корпуса
звучит  сирена

[i]won't  you  come  out  to  play?[/i]

в  руинах  сельского  продуктового  магазина
около  полусотни  убитых
тело  шестилетнего  мальчика  засыпано  обломками

подсчёт  жертв  по  найденным  частям  тел
настолько  сильный  взрыв
что  пол  и  возраст  часто  под  вопросом

[i]как  же  вы  твари  за*бали
как  же  вы  за*бали[/i]

в  половине  пятого  стрёкот  зенитных  пулемётов

ворог  застосовує  хибні  цілі
ймовірно  в  комбінації  із  керованими  авіаційними  ракетами

одно  и  то  же  сотни  ночей  и  сотни  дней

б

крепостная  модель  нотких  
капель  с  испорченными  шлюзами
отмирающая  предпосылка  

фабрики  беспощадных  эмоций
внедрение  зависимости
непосредственный  вызов  конструкторов
у  перегруженных  классов

бесплодная  попытка  нормальности

выдувает  из  головы  строчку  за  строчкой
[взрывы(не)здесь  |  убийства(не)здесь]

кромешный  ад  в  конце  недели

Киев  –  Днепр  –  Киев,  октябрь  2023  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995692
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.10.2023

Ирина Шувалова. Americana melancholica

печаль  шоссе  дорог  гаражей
стоянок  для  грузовиков  авторемонтных  мастерских
мёртвых  птиц  газет  на  обочине
мостов  бюро  ритуальных  услуг
электростанций  церквей  церквей  церквей  
бездомного  заснувшего  на  тротуаре
уборщиков  в  оранжевых  жилетах
высоких  труб  широких  рек
я  слушаю  песню  америки  а  ты
слушаешь  песню  америки?  кто  слушает
песню  америки?  туристы  на  таймс  сквер
хопперовы  отшельники  в  ночном  дайнере
дети  на  футбольном  поле  в  темноте
нью-джерси  нью-йорк  коннектикут
104  и  6  FM.  92  и  5  фм.  101  фм.  
грусть  луны  под  запотевшим  стеклом  неба
грусть  лета  повернувшего  к  осени
осени  только  что  споткнувшейся
в  длинные  ночи  в  холодные  короткие  дни
куда  нас  ведет  эта  бесконечная  дорожная  разметка
лодки  на  чернильной  реке  огни  огни
билборды  с  биллом  похудевшим  на  250  фунтов
печаль  билбордов  с  биллом  печаль  одиноких  
засвеченных  окон  в  длинных  домах
размазанных  небрежно  по  небу  
последних  полос  маженты  печаль  часа  
глубоких  синих  сумерек  жёлтых  фонарей
такого  тёмного  молчаливого  автобуса  где  каждый
пассажир  отделён  от  другого  так  раздельны  островки  
надежды  и  отчаяния  что  совсем  друг  друга  не  касаются
и  в  самом  деле  куда  они  все  ведут
эти  слишком  длинные  слишком  широкие  дороги

22.09.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

++americana  melancholica++

печаль  шосе  доріг  гаражів
стоянок  для  вантажівок  авторемонтних  майстерень
мертвих  пташок  газет  на  узбіччі
мостів  бюро  ритуальних  послуг
електростанцій  церков  церков  церков  
бездомного  заснулого  на  тротуарі
прибиральників  в  оранжевих  жилетах
високих  труб  широких  рік
я  слухаю  пісню  америки  а  ти
слухаєш  пісню  америки?  хто  слухає
пісню  америки?  туристи  на  таймз  сквер
гопперові  самітники  в  нічному  дайнері
діти  на  футбольному  полі  у  пітьмі
нью-джерсі  нью-йорк  коннектикут
104  і  6  FM.  92  і  5  фм.  101  фм.  
печаль  місяця  за  запотілим  склом  неба
печаль  літа  що  повернуло  на  осінь
осені  що  щойно  спотикнулась
у  довші  ночі  в  холодніші  коротші  дні
куди  нас  веде  ця  нескінченна  дорожня  розмітка
човни  на  чорнильній  ріці  вогні  вогні
білборди  з  біллом  що  схуднув  на  250  фунтів
печаль  білбордів  з  біллом  печаль  поодиноких  
засвічених  вікон  у  довгих  будинках
розмащених  недбало  по  небу  
останніх  пасмуг  магенти  печаль  години  
глибокої  синьої  сутені  жовтих  ліхтарів
такого  темного  мовчазного  автобуса  в  якому  кожен
пасажир  від  іншого  окремий  як  осібні  острівці  
надії  і  відчаю  ніяк  між  собою  не  дотичні
і  справді  куди  вони  всі  ведуть
ці  задовгі  ці  заширокі  дороги  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995280
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.10.2023

Олег Коцарев. Если бы можно было запомнить

Ракеты  –  как  паломники  –  слоняются  от  города  к  городу,
Усталость  наливается  металлом  и  тянет  вниз,
Но  путь  продолжается,
Перелистывая  в  порядке  надлежащем
Члены
Предложения.

Птицы  разгоняются  по  касательной.
Паутина  дрожит.

Кто  ты,  город  назначения?
У  нас  будет  мало  времени  на  знакомство.
Если  бы  можно,
Если  бы  можно  было
Запомнить
Улыбчивые  мордочки
Твоих  крыш.

23.09.2023

(Перевод  с  украинского)

ЯКБИ  Ж  МОЖНА  БУЛО  ЗАПАМ’ЯТАТИ

Ракети  —  мов  паломники  —  тиняються  від  міста  до  міста,
Металіє  втома  і  тягне  донизу,
Але  шлях  триває,
Гортаючи  порядком  належним
Члени
Речення.

Птахи  розганяються  по  дотичній.
Павутиння  тремтить.

Хто  ти,  місто  призначення?
У  нас  буде  мало  часу  на  знайомство.
Якби  ж  можна,
Якби  ж  можна  було
Запам’ятати
Всміхнені  мордочки
Твоїх  дахів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995014
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2023

Олег Коцарев. Музей

бессмысленно  отрицать
что  мы  все  живём  в  музее
какой  бы  кому  зал  ни  достался
повезло  или  нет  со  смотрителями

солнышко  светит  на  экспозицию
осознать  себя  её  частью  –
такое  облегчение

понимаешь:  едва  ли  не  единственный  посетитель
нашего  учреждения  –  ветер

вот  ему  и  продадим
книжечки
краеведческой  поэзии
чувственные
безальтернативные
безнадёжные  артефакты

20.09.2023

(Перевод  с  украинского)

МУЗЕЙ

безглуздо  заперечувати
що  ми  всі  живемо  в  музеї
хай  яка  вже  кому  зала  трапилася
пощастило  чи  ні  з  наглядачами

сонечко  світить  на  експозицію
усвідомити  себе  її  частиною  —
така  полегша

розумієш:  чи  не  єдиний  відвідувач
нашої  установи  —  вітер

от  йому  й  продамо
книжечки
краєзнавчої  поезії
чуттєві
безальтернативні
безнадійні  артефакти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994832
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.09.2023

Максим Кривцов. Сегодня будет много…

Сегодня  будет  много
стихов  о  лесе.

Стихотворение  первое:
пожар.

Стихотворение  второе:
это  дым
не  туман.

Стихотворение  третье:
а  звери?

Стихотворение  четвертое:
ни  одной  птицы
где  хищники
только  мины.

Стихотворение  пятое:
дует  ветер
и  здесь  нужна  помощь  
международных  партнеров:
 майских  ливней
или  январских  снегопадов.

Стихотворение  шестое:
упало  дерево
сон
снаряд.

Стихотворение  седьмое:
пытаюсь  
разглядеть
человека.

Интересно
какое  стихотворение  
лес
написал  бы  о  нас?

24.09.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

***

Сьогодні  буде  багато
віршів  про  ліс.

Вірш  перший:
пожежа.

Вірш  другий:
це  дим
не  туман.

Вірш  третій:
а  звірі?

Вірш  четвертий:
жодного  птаха
де  хижаки
лише  міни.

Вірш  пʼятий:
дме  вітер
та  тут  потрібна  допомога  
міжнародних  партнерів:
 травневих  злив
чи  січневих  снігопадів.

Вірш  шостий:
впало  дерево
сон
снаряд.

Вірш  сьомий:
намагаюсь  
розгледіти
людину.

Цікаво
який  би  вірш  
ліс
написав  би  про  нас?

24.09.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994769
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.09.2023

туннель совсем не дикого….

*  *  *

а

туннель  совсем  не  дикого
одомашненного  бессилия

попытки  обойти  его  слева  и
справа  и  слева  и  справа  по
лесорубке  театральных  биноклей

каждая  неделя  на  вес  недели

равномерные  удары  металла  о  дерево
мальчик  собирает  камни  роняет  их  себе  на  ботинок

услышанное  по  диагонали  к  ветру
накручивает  семейство
на  зелёный  контейнер

дьявол  осенней  депрессии  совсем  рядом
«скажи  кислому  чтобы  он  хайку  научил  танцевать»

б  [хайку  из  комментариев]

после  долгого  перерыва
опять  обстреливают  инфрастуктуру
утром  повредили  газопровод

*

находимся  в  точке  истории
где  резня  в  буче  лучше  видна
чем  абстракции  вудстока

*

какой  там  гриммельсгаузен
рутинные  зверства  российской  армии
геноцид  as  it  is

в

первый  день  с  лёгким  вирусом
движение  (за  чашкой  кофе)
«непрерывное  без  цели  направления
исхода  и  прибытия»  (делёз)

громкие  лапы  голубей
слишком  убедительное  притворство

становится  ещё  уже  –  до
каких  степеней  сжатия?

(у  этого  проекта  нет  ничего  кроме  тела
кроме  тяжёлых  следов  по  бетону
затемняющих  очков  и  боксёрских  серёг  в  ушах)

не  вопрос  а  ответ  потери  сознания

синдикат  стихотворения:
уже  не  хаос  но  жилище  мучительной  разработки

г

прокручиваю  видео
ракетного  удара
по  российскому  штабу  флота  –
вот  на  что  можно  смотреть  бесконечно

(ждём  чуть  толстые
слегка  озорные  ракеты  атакмс
в  любых  доступных  количествах)

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994609
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2023

Андрий Голоско. Связанные окоченевшие тела…

связанные  окоченевшие  тела
простреленные  головы
ужасающе  вывернутые  ноги
брошенные  на  песке  части  лиц
чёрные  и  тёмно-бронзовые  пожарища
всё  это  оставлено  как  данность
без  следов  сопротивления
без  криков
предсмертного  ужаса
боли  истязаний
неистового  зверства
возможно  мольбы
л  ю  д  е  й
этого  сейчас  не  видно
но  ведь  всё  это  было
з  д  е  с  ь
всего  несколько  часов  назад
и  теперь  эти  метаданные
собраны  и  не  отправлены
никуда
их  не  вместит  ни  один  мемориал
памятник  или  символ
их  не  примет  бог
они  будут  рядом
вечными  формами  немоты

04.04.2022

(Перевод  с  украинского)


***
зв‘язані  скачанілі  тіла
прострелені  голови
страхітливо  вивернуті  ноги
покинуті  над  піском  частини  облич
чорні  й  темно-бронзові  згарища
все  це  залишено  як  даність
без  слідів  спротиву
без  криків
передсмертного  жаху
болю  катувань
нестямного  звірства
можливо  благань
л  ю  д  е  й
цього  зараз  не  видно  
але  ж  все  це  було
т  у  т
всього  декілька  годин  тому
і  тепер  ці  метадані
зібрані  та  не  відправлені
нікуди
їх  не  вмістить  жоден  меморіал
пам‘ятник  чи  символ
їх  не  прийме  бог
вони  будуть  поряд
вічними  формами  німоти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994563
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2023

Максим Кривцов. Мы попали во второй год сурка…

Мы  попали  во  второй  год  сурка
того  наверно
что  является  символом  Купянска
в  лесу  хорошо
разбегались  мышки
осень  поглощает  и  окопы  
и  людей
и  сны  
мы  возвращаемся  поздно  вечером  
листаем  ленту  новостей.

Понедельник.
Силы  обороны  уничтожили  более  500  оккупантов  за  сутки.
Воины  атаковали  Клещеевку.
Бойцы  закрепились  на  юге.
США  объявили  о  новом  пакете  помощи.

Вторник.
Пресс-секретарь  отметила  удачные  атаки  ребят  под  Клещеевкой.
У  бойцов  значительные  успехи  на  юге.
Более  450  российских  военных  было  уничтожено  за  сутки.
Южная  Корея  выделит  Украине  транш.

Среда.
Бои  за  Клещеевку  продолжаются.
На  юге  враг  отступает.
Уничтожено  650  оккупантов.
Предоставят  ли  Украине  F-16?

Четверг.
Контрнаступление  продолжается.
На  юге  Бахмута  продвижение.
540  мёртвых  оккупантов  за  сутки.
Норвегия  готова  согласовать  поставку  самолётов.

Пятница.
Враг  до  сих  пор  в  Клещеевке,  но  зажат  и  загнан,  как  зверь,  которого  вот-вот  отловят.
700  российских  боевиков  отправляются  в  ад.
Вопрос  о  самолётах  в  ближайший  месяц  не  решится.

Суббота.
Силы  обороны  отбили  атаку  на  Авдеевку.
Закрепились  на  юге.
Оккупанты  умерли.
Самолёты  когда-нибудь  дадут.

Воскресенье.
Всё  то  же  самое.

Понедельник.
Контрл  цэ  контрл  вэ.

В  лесу  хорошо
но  надо  возвращаться
смыть  пыль  и  песок
остатки  масла  на  пальцах
+12  
вода  в  летнем  душе  совсем  не  приветлива  
я  снова  листаю  ленту
а  мог  бы  прочитать  что-то  июльское  
и  это  совпало  бы
такое  впечатление
что  теперь  новости
смм  менеджеры
пишут  на  неделю  вперед
или  на  месяц
а  может  на  год  
хотя  каждый  день  трудный
бои  не  утихают
большой  блендер  войны
перемешивает  людей  мысли  сны  на  больших  оборотах
тесто  времени  вязкое  и  кислое
откройте  мне  дверь
долбаную  красную  дверь
я  включаю  красный  свет
чтобы  не  заметили.

Движутся  трамваи
плавно  и  спокойно
будто  лодки
поскрипывают
как  старые  аттракционы  в  парках
люди  на  остановках  покачиваются
словно  желе  
пахнет  выпечкой  
1984
только  не  это
мы
теряемся  между  строк
жизнь  сводится  к  контрл  цэ  контрл  вэ
и  так  каждый  день
и  так  во  всём
даже  в  любви.

Хотелось  бы  
чтобы  главными  новостями  в  ленте  были
например:
фермер  из  Закарпатья  нашел  пятикилограммовый  белый  гриб
община  маленького  села  построила  мусороперерабатывающий  завод
наступила  осень
циклоны  или  антициклоны
но  мир  пока  совсем  другой
перевёрнутый  по  своей  оси
скачущий
как  попрыгунчик.

Я  должен  произнести
такие  тяжёлые  и  важные  
несколько  слов:
ничего  нового.

Понедельник...

11.09.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

***

Ми  потрапили  в  другий  рік  бабака
того  напевне
що  символ  Купʼянська
в  лісі  добре
розбігались  мишки
осінь  поглинає  що  окопи  
що  людей
що  сни  
ми  повертаємось  пізно  ввечері  
гортаємо  стрічку  новин.

Понеділок.
Сили  оборони  знищили  понад  500  окупантів  за  добу.
Воїни  атакували  в  Кліщіївці.
Бійці  закріпились  на  півдні.
США  оголосила  про  новий  пакет  допомоги.

Вівторок.
Речниця  зазначила  про  вдалі  атаки  хлопців  під  Кліщієвкою.
бійці  мають  значні  успіхи  на  півдні.
Понад  450  російських  військових  було  знищено  за  добу.
Південна  Корея  виділить  Україні  транш.

Середа.
Бої  за  Кліщіївку  тривають.
На  півдні  ворог  відступає.
Знищено  650  окупантів.
Чи  нададуть  Україні  F-16?

Четвер.
Контрнаступ  продовжується.
На  півдні  Бахмута  маємо  просування.
540  мертвих  окупантів  за  добу.
Норвегія  готова  погодити  постачання  літаків.

Пʼятниця.
Ворог  досі  в  Кліщіївці,  але  затиснутий  і  загнаний,  наче  звір,  якого  от-от  вполюють.
700  російських  бойовиків  прямують  до  пекла.
Питання  про  літаки  в  найближчий  місяць  не  вирішиться.

Субота.
Сили  оборони  відбили  атаку  на  Авдіївку.
На  півдні  закріпились.
Окупанти  померли.
Літаки  колись  дадуть.

Неділя.
Все  те  саме.

Понеділок.
Контрл  це  контрл  ве.

В  лісі  добре
та  потрібно  повертатись
змити  пил  та  пісок
залишки  мастила  на  пальцях
+12  
вода  в  літньому  душі  зовсім  не  привітна  
я  знову  гортаю  стрічку
а  міг  б  прочитати  щось  з  липня  
і  це  співпало  би
таке  враження  
що  тепер  новини
смм  менеджери
пишуть  на  тиждень  вперед
чи  на  місяць
а  може  на  рік  
хоча  кожен  день  важкий
бої  не  вщухають
великий  блендер  війни
змішує  людей  думки  сни  на  великих  обертах
тісто  часу  гливке  та  кисле
відкрийте  мені  двері
довбані  червоні  двері
я  вмикаю  червоне  світло
щоб  не  помітили.

Рухаються  трамваї
плавно  і  спокійно
наче  човни
поскрипують
як  старі  атракціони  в  парках
люди  на  зупинках  погойдуються
наче  желе  
пахне  випічкою  
1984
тільки  не  це
ми
губимось  між  рядків
життя  зводиться  до  контрл  це  контрл  ве
і  так  на  кожен  день
і  так  щодо  всього
і  навіть  любові.

Хотілось  би  
щоб  головними  новинами  в  стрічці  були
наприклад:
фермер  із  Закарпаття  знайшов  5  кілограмовий  білий  гриб
громада  маленького  села  побудувала  смітттєпереробний  завод
настала  осінь
циклони  чи  антициклони
та  поки  світ  зовсім  інший
перевернутий  по  своїй  осі
стрибає  
як  попригунчик.

Я  мушу  вимовити
такі  важкі  та  важливі  
декілька  слів:
нічого  нового.

Понеділок...

11.09.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994253
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.09.2023

Ирина Шувалова. Наконец этот край…

наконец  этот  край  перестал  себя  принуждать  и
принял  присущую  ему  форму  осени

прекратил  жалкие  потуги  солнца    нелепых  кусочков  синевы
мелких  каких-то  ягод  рассыпанных  среди  мха
каких-то  детей  на  каких-то  велосипедах  нет  хватит
теперь  он  искривленное  в  притворной  улыбке  лицо
наконец-то  расслабил  наконец-то  подставил  
–  внезапно  беззащитное  –  небесной  воде

теперь  этот  край  отпустил  себя  
и  внезапно  стал  настоящим
стряхнул  на  землю  лавину  яблок
расплющил  их  красные  и  розовые  бока
разломал  потайные  ящики  их  тел
потроха  перемешал  с  травой
воздух  наполнил  
запахом  яблочной  смерти

теперь  в  каждом  дворе  развеваются
флаги  стеклянных  паутин
а  на  фонарях  как  на  мачтах
ночь  натягивается  тяжёлыми  полотнами  дождя.

наконец
наконец  этот  край
стал  ко  мне  равнодушен  
перестал  неуместно  и  фальшиво
строить  мне  глазки  стал
другим  собой  и  такого  я  до  сих  пор  не  знала
неуклюжим  увальнем  в  мокрой  одежде
неряхой  с  темными  полумесяцами  ногтей
молчуном  что  выйдя  из  леса  только  и  думает
как  поскорей  вернуться  в  лес

этот  край  стал  ко  мне  равнодушен  а  значит  наверно  самое  время
ненароком  полюбить  его
как  любят  кого-то  случайно  увиденного
из  окна  автомобиля  что  лишь  на  мгновение  останавливается
на  перекрёстке  а  вообще  проезжает  так  быстро
что  не  можешь  даже  как  следует  рассмотреть  лицо

так  и  будешь  теперь  любить
только  выхваченное  фарами
очертание  бледной  щеки
только  прилипшую  ко  лбу
темную  прядь  волос

10.09.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

***

нарешті  цей  край  перестав  себе  силувати  і
набув  притаманної  йому  форми  осені

припинив  жалюгідні  потуги  сонця    недолугих  шматочків  блакиті
дрібних  якихось  ягід  розсипаних  серед  мохів
якихось  дітей  на  якихось  велосипедах  годі  ні
тепер  він  скривлене  в  удаваній  посмішці  обличчя
нарешті  розслабив  нарешті  підставив  
—  раптово  беззахисне  —  небесній  воді

тепер  цей  край  відпустив  себе  
зненацька  став  справжнім
на  землю  струсонув  лавину  яблук
поруйнував  їхні  червоні  й  рожеві  боки  
розтрощив  потаємні  скриньки  їхніх  тіл
тельбухи  перемішав  із  травою
повітря  наповнив
запахом  яблучної  смерті

тепер  кожен  двір  майорить
прапорами  скляних  павутин
а  на  ліхтарях  як  на  щоглах
ніч  напинається  важкими  полотнами  дощу

нарешті  
нарешті  цей  край
до  мене  збайдужів  
припинив  пускати  в  мій  бік
недоречні  фальшиві  бісики  став
іншим  собою  якого  я  досі  не  знала
вайлуватим  незграбою  в  мокрому  одязі
нечупарою  з  темними  півмісяцями  нігтів
кимось  мовчазним  хто  вийшов  із  лісу  і
тільки  й  може  думати  аби  пошвидше  вернути  у  ліс

цей  край  до  мене  збайдужів  а  отже  можливо  час
мені  ненароком  полюбити  його
як  люблять  когось  випадково  побаченого
з  вікна  автомобіля  який  лише  на  мить  спиняється
на  перехресті  а  взагалі  проїжджає  так  швидко
що  ти  не  можеш  навіть  як  слід  розгледіти  обличчя

так  і  любитимеш  тепер
тільки  вихоплений  фарами
обрис  блідої  щоки
тільки  прилипле  до  чола
темне  пасмо  волосся

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994042
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.09.2023

фрагменты реальности…

а

фрагменты  реальности
стараются  выпасть  из  чистовиков  

[i]добиться  неустановленного  успеха[/i]

:  два  контекста
найденному  верить  (или)  –>  вычёркивать

объекты  малой  связности  

б

разумные  инструменты  отданы  детям

уголки  губ  в  шоколаде
по  умолчанию  паратаксис

роскошь  не  думать  о  войне

ребёнок  фальшивит  этюды  на  скрипке

в

потерянное  (не)место  начинает
путешествие  снизу  вверх
уступая  губы  страницам  молочая

при  слишком  большой  вложенности

во  внутренних  классах
работают  виртуальные  асфальтоукладчики

кто-то  украл  хэштег  во  время  войны
иерархия  неуправляемых  сборок

что  ни  день  чтонино  чь  
минус  один  вражеский  корабль
хвала  морским  беспилотникам
и  ракетам  шторм  шедоу

г

режущая  часть  свиста  свернулась
ка  к  прокисшее  молоко

оторванная  ноличья  шкурка

в  аргументах  мЕлькобы  оглушительный  мелос

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994014
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.09.2023

Олег Коцарев. Берегитесь!

Маленькие  беременные  колонны
на  балконе,
за  руки  держась,
перебегают
с  одного  берега  концертного  зала
на  другой,
а  над  ними  вздыхает
колонна  критская.

В  окне  каждый  может
увидеть  площадь
с  иллюминированными  домами.

Сейчас  цвет,
которым  фасад  освещён  –
зелёный,
но  каких  только  красок
не  было:
и  красная,  и  синяя,
а  местные  краеведы
даже  говорят,
что  была  и  чёрная.

Кто  только  не  выходил
под  тот  дом  –
и  толпа  песчаная,
и  многоногий  упругий  хищник,
и  одиночки-пуговки,
и  те,  кто  падал
от  выстрелов  из  этого  окна.

Но  всегда
–  точней,  регулярно  –  
под  высоченным  потолком  зала
музыка  плавала  и  прыгала
то  форелью,  а  то  косаткой,
кому-то  блеском  лаская  ухо,
а  кому-то  отгрызая
лишнюю  ногу,
то  форелью,  а  то  косаткой,
и  рояль  внизу
каждый  раз  открывался
самой  звонкой  чёрной  раковиной,
предупреждая
тех
на  той  стороне:
"Берегитесь!"

2016

(Перевод  с  украинского)

ШАНУЙТЕСЯ!

Маленькі  вагітні  колони
на  балконі,
за  руки  тримаючись,
перебігають
з  одного  берега  концертної  зали
на  другий,
а  над  ними  зітхає
колона  критська.

У  вікні  кожен  може
побачити  площу
з  ілюмінованими  будинками.

Зараз  колір,
яким  фасад  освітлено  –
це  зелений,
та  ж  котрих  тільки  барв
не  було:
і  червона,  і  синя,
а  місцеві  краєзнавці
навіть  кажуть,
що  й  чорна  була.

Хто  лиш  не  виходив
під  той  будинок  –
і  натовп  піщаний,
і  багатоногий  пружний  хижак,
і  одинички-ґудзички,
і  такі,  що  падали
від  пострілів  з  цього  вікна.

Але  завжди
й  регулярно
під  височенною  стелею  зали
музика  плавала  і  стрибала
то  фореллю,  а  то  косаткою,
комусь  блиском  пестячи  вухо,
а  комусь  відгризаючи
зайву  ногу,
то  фореллю,  а  то  косаткою,
і  рояль  унизу
щораз  відкривається
найдзвінкішою  чорною  мушлею,
попереджаючи
тих
на  тім  боці:
«Шануйтеся!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993841
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.09.2023

Максим Кривцов. Псалом 90

Благословен  каждый
кто  защищён  бетонным  перекрытием
или  брёвнами  в  четыре  наката
кто  укрыт  в  тени  высоких  сосен
или  широких  лиственных  деревьев
скажет  он  лесу
что  желает  защиты
и  тот  его  сохранит
в  окопах  своих  укроет  его.

Кейсэвак  будет  спасать  тебя
а  контрбатарейка
наверно
будет  молчать
застенчиво.

Ибо  солнце  и  ветер  
травы  и  звери
это  правда  и  вера.

Не  будешь  бояться
"птиц"  с  тепловизорами  среди  ночи
и  миномётов
что  убивают  в  полдень
противопехотные  мины  и  лепестки
не  встретятся  на  пути  твоём
ибо  уверовал  ты  в  инженеров  и  тропы
уверовал  ты
в  кошки  щупы  и  миноискатели
уверовал  ты
в  своё  зрение
уверовал  ты
в  глубину  окопа
уверовал
ты  в  войну
но  всякое  может  случиться
и  только  Господь  леса
в  активных  наушниках
слышит  
как  бегают  муравьи
как  взлетает  птица  
и  как
стучит
твоё
сердце.

05.09.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:


Псалом  90

Благословен  кожен
хто  має  бетонне  перекриття
чи  колоди  в  чотири  накати
хто  схований  в  тіні  високих  самотніх  сосен
чи  широких  листяних  дерев
той  скаже  до  лісу
що  бажає  його
й  він  його  збереже
і  в  окопах  його  заховаєшся  ти.

Кейсевак  стерегтиме  тебе
контрбатерейка
напевне
мовчатиме
соромʼязлива.

Бо  сонце  й  вітер  
трави  і  звірі:
правда  й  віра.

Не  будеш  боятись
«пташок»  з  тепловізором  серед  ночі
і  мінометів
які  нищать  опівдні
протипіхотні  міни  та  пелюстки
не  траплятимуться  на  твоєму  шляху
бо  увірував  ти  у  стежки  та  інженерів
увірував  ти
у  щупи  кішки  та  міношукачі
увірував  ти
в  своє  око
увірував  ти
в  глибину  окопу
увірував
ти  у  війну
але  всяке  може  бути
лише  Господь  лісу
в  активних  навушниках
чує  
як  бігають  мурахи
як  злетів  птах  
та
стукіт
твого
серця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993688
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.09.2023

Андрий Голоско. Воля как онтология человека

(Из  цикла  «Волеизъявление»)

[b]воля  как  онтология  человека[/b]

ты,  не  стены  твоего  дома
ты,  не  твой  двор
ты,  не  твой  магазин
ты,  не  твои  соседи
ты,  не  твоя  любимая
ты,  не  твои  предки,  не  твои  дети
ты,  не  корень  и  не  почва
ты,  не  пространство,  где  передвигается  твое  тело
ты,  не  твоё  тело
ты,  не  твой  страх  или  храбрость
ты,  не  набор  убеждений,  представлений  и  верований
ты,  не  генетическая  сумма

ты,  суть  и  жизнь
ты,  свободная  неопределённость
ты,  исход  в  трансцендентность
ты,  взгляд  на  то,  что  может  становиться  взглядами

ты  любишь,  потому  что  любовь  любит  через  тебя
ты  веришь,  потому  что  вера  верит  через  тебя
желаешь  и  волеешь,  потому  что  становишься  жилищем  воли
твою  жизнь  можно  прекратить,  но
завоевать  тебя  невозможно

2022

(Перевод  с  украинского)

[b]воля  як  онтологія  людини[/b]

ти,  не  стіни  твого  дому
ти,  не  твоє  подвір‘я
ти,  не  твій  магазин
ти,  не  твої  сусіди
ти,  не  твоя  кохана
ти,  не  твої  пращури  і  не  твої  діти
ти,  не  корінь  і  не  ґрунт
ти,  не  простір,  яким  пересувається  твоє  тіло
ти,  не  твоє  тіло
ти,  не  твій  страх  чи  хоробрість
ти,  не  набір  переконань,  уявлень  і  вірувань
ти,  не  генетична  сума

ти,  суть  і  життя
ти,  вільна  невизначальність
ти,  витік  у  трансцендентність
ти,  погляд  на  те,  що  може  ставати  поглядами

ти  любиш,  тому,  що  любов  любить  крізь  тебе
ти  віриш,  тому,  що  віра  вірить  крізь  тебе
ти  волиш  і  волієш,  тому,  що  стаєш  домівкою  волі
твоє  життя  можна  припинити,  але
завоювати  тебе  неможливо

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993558
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2023

отрезая точные магистрали…

*  *  *

а

отрезая  точные  магистрали

зрения

без  головы  без  камня  в  голове  постановочный
избыток  материальности

[под  моросящим  вождиком]

пирОга  улиток  пока

хотя  бы  в  одном  из  повторений
обстриженные  канаты  живут  собственной  жизнью  

б

взаймы

вывески  аэротромбов

условность  становятся  телом
в  цикле  обратной  связи

сокращаются  площади
наклонных  плоскостей  истории

пена  пенится  мыло  мылится  море  приходит  в  бешенство

в

обмениваясь  инструментом

/раскрепощённым  сходством

плотностью
непрозрачной  речи/

с  нулями  на  входе
и  длиннопалыми  рокадами  на  выходе

:  ошибка  интеграции
при  потерянном  равновесии

повторение  как  резонанс
как  выход  из  повторения

г

думать  –  отрывать  слова
даже  на  берегу  блюза

навстречу  слепцам  веретённых  линий


(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993530
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2023

Галина Крук. Оказалась внутренне неготовой…

оказалась  внутренне  неготовой
к  завтрашнему  сочельнику  и  Рождеству,
наверное,  будет  у  нас  их  тоже  два  –
за  себя  и  за  того  парня

покупать  ни  живую  ни  мёртвую  ёлку
рука  не  поднимается  –
сколько  в  Украине  лесов  сгорело

будет  у  нас  в  этом  году  воображаемая  ёлка
с  мерцающим  светом  свечей
в  тёмных  окнах

буду  помнить  это  Рождество  по  тому,
что  расплакалась  в  трамвае  от  колядки

«эти  пустые  места  за  столом  называются,  сын  мой,  родом,
эту  колядку  не  умеет  петь  никто  из  нас,  не  начинай,
в  этой  молитве  нет  слов,  просто  каждый  молчит  о  своём...»

так  будто  мы  всегда  знали  глубину  этой  боли
но  надеялись,  что  удастся  перейти  по  мелководью

23.12.2022

(Перевод  с  украинского)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993447
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2023

Максим Кривцов. На правом плече моём…

На  правом  плече  моём  вырос  чёрный  лес
чёрные  стволы
хрупких  сосен
застыли  в  молитве  то  ли  к  ветру
то  ли  к  человеку
то  ли  ко  сну
а  может  ищут  в  стоге  сена  иголку  памяти.

На  левом  плече  моём
разросся  чёрный  город
как  чёрный  хлеб
в  нём  люди
проходят  мимо  пустых  коробок  домов
с  завязанными  глазами
ещё  немного
и  город  проглотит  анаконда  тьмы.

На  спине  моей
кладбища  из  автомобилей
поездов
фабрик
кофеен
ни  одной  уцелевшей  кондитерской
забудь  про  эклеры  с  фисташковым  кремом
на  веки  вечные.

Ноги  мои
корни
врастаю  и  разрастаюсь  
вместе  со  всем
что  на  мне  разместилось
Бог  подсматривает  в  монокуляр  луны
звёзды  рассыпались  по  небу
как  веснушки  
я  буду  здесь
я  останусь
ноги  мои  корни
на  мне  города  и  леса
кладбища  кофеен  и  парков
буду  хвататься  за  соломинку  памяти
буду  молиться  Отче  наш  ветру  и  траве.

Аминь.

3.9.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:


***

На  правому  плечі  в  мене  виріс  чорний  ліс
чорні  стовбури
тендітних  сосен
застигли  в  молитві  чи  то  до  вітру
чи  то  до  людини
чи  то  до  сну
чи  шукають  в  копиці  сіна  голку  памʼяті.

На  лівому  плечі  у  мене
розрослося  чорне  місто
як  чорний  хліб
в  ньому  люди
проходять  повз  пусті  коробки  будинків
із  завʼязаними  очима
ще  трохи  
і  місто  проковтне  анаконда  темряви.

На  спині  моїй
кладовища  з  автівок
потягів
фабрик
кавʼярень
жодної  вцілілої  кондитерської
забудь  про  еклери  з  фісташковим  кремом
на  віки  вічні.

Ноги  мої
коріння
я  вростаю  і  розростаюсь  
разом  зі  всім
що  на  мені  розмістилось
Бог  підглядає  в  монокуляр  місяця
зорі  розсипались  небом
наче  ластовиння  
я  буду  тут
я  залишусь
ноги  мої  коріння
на  мені  міста  та  ліси
кладовища  кавʼярень  та  парків
хапатимусь  за  соломинку  памʼяті
молитимусь  Отче  наш  до  вітру  та  трави.

Амінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993109
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2023

Андрий Голоско. Воля как антагонистический объект…

ещё  несколькими  прожекторами  слепит
глаза  хрипит  в  лёгких

уже  заселённый
загромождённый  снегом  холод
но  и  он  и
зашоренное  дуновение  войны

неуловимым  броском
летят  тебе  в  голову

2022

(Из  цикла  «Волеизъявление»)

(Перевод  с  украинского)

воля  як  антагоністичний  об’єкт

кількома  ще  світлами  разить
очі  хрипить  в  легенях

вже  заселений
захаращений  снігом  холод
але  і  він  і
зашорений  подув  війни

невловимим  кидком
летять  тобі  в  голову

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992982
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2023

Ирина Шувалова. Радости

радость  моя  белая  
пташечка  моя  безхвостая  
синичка  в  пазухе  неба
мышка  в  колодце  зимы

как  он  касается  нас  когда  падает  этот  белый
как  светлеют  от  него  лица  дворы
как  кажется  тогда  что  жизнь  ещё  свежа  и  хрустка  словно  простыня
что  дорога  в  яблочный  рай  начинается  за  старыми  корпусами  больницы
что  никто  не  прогонит  из  нашего  сада  эти  деревья

что  ах  мышка  стрелки  часов  бегут  и  вперёд  и  назад
а  если  захотят  и  совсем  останавливаются
отрастают  криво  обстриженные  волосы  старых  кукол
звери  не  умирают
а  птичьи  косточки  фарфоровых  чашек  срастаются

белый  белый  приди  засыпь  нас  засыпь
смотри  какие  мы  глупые
как  осенние  мухи
что  цокают  о  стекло
и  оглушённые  падают

смотри  как  мы  упираемся  как  мы  возимся
как  выплевываем  сквозь  зубы  твёрдые  и  заслюненные  слова
как  прячем  страх  свой  в  мокрую  капусту  тела
как  плачем  от  бессилия  когда  никто  не  видит

усыпи  нас  белый  усыпь
научи  нас  быть  зёрнами  спрятанными  глубоко  в  яблоках
репейниками  в  собачьей  шерсти
пустыми  улиточьими  домиками  в  траве
научи  нас  спать  как  спят  кролики  в  норах
ровно  и  быстро  дыша

научи  меня  быть  мышью
в  глубоком  колодце  зимы

когда  я  смотрю  вверх
я  хочу  всегда  видеть  над  собой
круглую  и  холодную
монету  неба

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

радосте

радосте  моя  біла
пташечко  моя  безхвоста
синичко  у  пазусі  неба
мишко  в  колодязі  зими

як  він  торкає  нас  коли  падає  цей  білий
як  світлішають  від  нього  обличчя  двори
як  здається  тоді  що  життя  ще  свіже  й  хрустке  як  простирадло
що  дорога  в  яблучний  рай  починається  за  старими  корпусами  лікарні
що  ніхто  не  прожене  із  нашого  саду  цих  дерев

що  ах  мишко  стрілки  годинників  біжать  і  вперед  і  назад
а  захочуть  то  й  зовсім  спиняються
відростає  обстрижене  криво  волосся  старих  ляльок
звірі  не  помирають
а  пташині  кісточки  порцелянових  чашок  зростаються

білий  білий  ходи  засип  нас  засип
дивись  які  ми  дурні
як  осінні  мухи
що  цокаються  об  скло
і  причмелені  падають

дивись  як  ми  комизимося  вовтузимося
як  випльовуємо  крізь  зуби  тверді  й  заслинені  слова
як  ховаємо  страх  свій  у  мокру  капусту  тіла
як  плачемо  коли  ніхто  не  бачить  від  безсилля

присип  нас  білий  приспи
навчи  нас  бути  зернинами  захованими  глибоко  в  яблуках
реп‘яхами  в  собачій  шерсті
порожніми  равликовими  хатками  в  траві
навчи  нас  спати  як  сплять  кролі  у  норах
рівно  і  швидко  дихаючи

навчи  мене  бути  мишею
в  глибокому  колодязі  зими

коли  я  дивлюся  вгору
я  хочу  завжди  бачити  над  собою
круглу  й  холодну
монету  неба

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992901
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.09.2023

Максим Кривцов. Мой любимый киножанр…

Мой  любимый  киножанр
роуд-муви
и  недаром
моя  война
срежиссирована  по  всем  законам  жанра
мы  переезжали
раз  30
или  40
наверное
сотни  тысяч  километров  дорог  помнят
трение  колёс  наших  
изношенных  автомобилей.

У  каждого  дома
своя  история
дом  живёт  и  разрастается
как  мох
или  человек
или  Бог
а  Бог  взрослеет?

Дома  коллаборантов
всегда  раздражают
они  сбежали  в  россию
часто  потом  в  Европу
да  и  живут  себе  в  новых  домах
а  их  родные  жилища
пишут  новую  историю.

Одна  женщина
в  спешке  покинула  свой  дом
оставив  привязанным  большого  красивого  пса
двор  с  розами
погреб  с  консервацией
холодильник  с  русской  сгущёнкой  и  красным  маком
кстати
должен  прибавить  ещё  один  к  множеству  грехов
конфеты  оказались  вкусными
это  было  сладкое  начало  осени
каждое  утро  разливалось  парное  молоко  тумана
ты  прыгал  в  него
и  плыл  брассом
один  за  другим
освобождались  наши  города  и  посёлки
а  в  них  люди  и  поля
сады,  домашние  животные  и  фермерский  скот
мы  съехали  из  этого  дома  через  3  дня
прилетело  прямо  во  двор.

Другая  коллаборантка
больших  масштабов
через  Эстонию  вернулась  на  освобожденную  территорию
зашла  в  квартиру
куда  нам  полиция  разрешила  заселиться
чтобы  забрать  носки,  постельное  белье,  тапочки
и  мыло
привезённое  из  турецких  отелей
теперь  она  за  решеткой
грехами  её  можно  затопить  Вселенную
это  не  про  конфеты
в  конце  концов.

Часто
за  домами  хороших  людей  присматривают  соседи
по  разрешению  хозяев  дают  ключи
мы  бережно  относимся  к  жилью  
как  в  70-е  к  чайным  фарфоровым  сервизам
в  такие  дома  мы  заходим  осторожно
чтобы  никого  не  всполошить.

Рассматривать  полки  с  книгами
с  радостью  находить  Кобзаря
возле  большой  советской  энциклопедии  
грамоты  или  медали
за  победы  в  городских  соревнованиях
по  лёгкой  атлетике  или  пауэрлифтингу
развешанные  на  стенах
как  иконы
ну  что  же
давайте  поговорим  о  Боге.
но  постойте
мы  если  говорим
то  только  о  Боге.

Расскажу  об  особом  доме  
однозначно  особых  людей
изо  всех  вещей
что  я  перенес  в  шкаф  с  дивана
самое  интересное  
что  нашёл
старые  деревянные  колодки
и  довольно  качественную  обувь  ручной  работы
синие  велюровые  мокасины
бежевые  кожаные  туфли  на  каблуках  
похожие  на  обувь  какой-нибудь  привлекательной  владелицы  салона  в  одном  из  типичных  вестернов
а  ещё
среди  книг
я  нашел  специальный  термометр
для  измерения  температуры  проявителей  фотоплёнки
о
насколько  же  это  мои  люди
как  будто
я  –  новая  проекция
диафильм  людей  
выехавших  из  дома.

Что  касается  Бога
он  стоял  прямо  передо  мной
у  подоконника
спрятанный
под  слоем  тонкого  стекла
обрамлённый  лакированным  деревом
тихо  и  спокойно  на  меня  смотрел
бледный
как  печка
а  я  смотрел  на  него
мы  изучали  друг  друга
словно  
при  первой  встрече
осторожно  и  бережно
чтобы  не  спугнуть
ладошка  Бога  была  поднята
типа  давай  пятак,  парень
Он  мне  молча  говорил
ничего  не  произнося
я  его  слушал
закрыв  уши  ладонями
Жаль
что  не  было  переводчика
в  конце  концов
я  решил  спрятаться  от  Бога
уложив  его
на  тщательно  протёртом  от  пыли  шкафу
пусть  отдыхает
я  до  сих  пор  Его  не  слышу
может  быть
задремал.

Мне  от  дедушки  остались
12  плёночных  фотоаппаратов
апостолов  чёрно-белых  историй
они  смотрели  в  глаза  человеку
человек  смотрел  в  глаза  устройству
осторожно
как  я  на  Бога  в  лакированной  деревянной  раме
за  стеклом
тоньше  плёнки
что  появляется
на  остывающем  какао
тогда  он  впервые  изучал  меня
сохраню.

На  чердаке  я  нашел  целый  сундук  с
колодками
их  уже  немного  прогрызли  древесные  черви
они  были  запылены
это  ж  представить  себе
всё  село
ходило  в  синих  мокасинах
или  бежевых  ботинках
столько  всего
можно  узнать
о  человеке
и  так  мало
о  Боге
так  мало  и  о
себе
сохраню.

А  Красный  Мак  был  вкусный
и  нет,  мне  не  стыдно.

Пойду  посмотрю
дремлет  ли  Бог  до  сих  пор.

Сохраню.

13.08.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:


***

Мій  улюблений  кіножанр
роад-муві
і  недарма
моя  війна
зрежисована  по  всіх  законах  жанру
ми  переїздили
разів  30
чи  40
певне
сотні  тисяч  кілометрів  доріг  памʼятають
тертя  наших  колес
заношених  автівок.

В  кожного  будинку
своя  історія
будинок  живе  та  розростається
як  мох
чи  людина
чи  Бог
а  Бог  дорослішає?

Будинки  колоборантів
завжди  дратують
вони  утекли  в  росію
часто  потім  в  Європу
та  й  живуть  собі  в  нових  будинках
а  їхні  рідні  домівки
пишуть  нову  історію.

Одна  жінка
поспіхом  покинула  свій  дім
лишила  привʼязаним  великого  красивого  пса
подвірʼя  з  трояндами
льох  з  консерваціями
холодильник  з  російською  згущівкою  та  червоним  маком
до  речі
маю  додати  ще  один  до  безлічі  гріхів
цукерки  виявились  смачними
то  був  солодкий  початок  осені
щоранку  розливалось  парне  молоко  туману
ти  стрибав  у  нього
пропливав  брасом
один  за  одним
звільнювались  наші  міста  і  села
люди  і  поля
садки,  домашні  тварини  та  свійська  худоба
ми  зʼїхали  з  цього  будинку  через  3  дні
прилетіло  прямісінько  на  подвірʼя.

Інша  колоборантка
великих  масштабів
через  Естонію  повернулась  на  звільнену  територію
зайшла  в  квартиру
в  яку  нам  поліція  дозволила  заселитись
щоб  забрати  шкарпетки,  білизну  та  капці
і  мило
привезене  із  турецьких  готелів
тепер  пані  за  ґратами
гріхами  її  можна  затопити  Всесвіт
це  не  про  цукерки.
врешті.

Часто
за  будинками  хороших  людей  наглядають  сусіди
із  дозволу  надають  ключі
ми  бережно  ставимось  до  житла  
наче  у  70ті  до  чайних  фарфорових  сервізів
в  такі  будинки  ми  заходимо  обережно
щоб  нікого  не  сполохати.

Розглядати  полиці  з  книгами
з  радістю  знаходити  Кобзаря
поряд  з  великою  радянською  енциклопедію  
грамоти  чи  медалі
за  перемоги  у  міських  змаганнях
з  легкої  атлетики  чи  пауерліфтингу
розвішені  на  стінах
наче  ікони
ну  що  ж
поговоримо  про  Бога
але  зачекайте
ми  коли  говоримо
то  лише  про  Бога.

Розповім  про  особливий  будинок  
однозначно  особливих  людей
зі  всіх  речей
які  я  переніс  до  шафи  з  дивану
найцікавіше  
що  знайшов
старі  деревʼяні  колодки
і  досить  якісне  взуття  ручної  роботи
сині  велюрові  мокасини
бежеві  шкіряні  туфлі  на  каблуках  
схожі  на  взуття  якоїсь  привабливої  власниці  салону  в  одному  з  типових  вестернів
а  ще
поміж  книг
я  знайшов  спеціальний  термометр
для  вимірювання  температури  проявників  фотоплівки
о
настільки  ж  мої  люди
наче
я  це  нова  проекція
діафільм  людей  
які  виїхали  з  будинку.

І  щодо  Бога
він  стояв  прямісінько  перед  мною
під  підвіконням
захований
під  шаром  тонкого  скла
обрамлений  полакованим  деревом
тихо  і  спокійно  на  мене  дивився
блідий
наче  грубка
я  дивився  на  нього
ми  вивчали  один  одного
наче  
при  першій  зустрічі
обережно  і  охайно
щоб  не  сполохати
долонька  Бога  була  піднятою
типу  давай  пʼятак,  хлопче
Він  до  мене  мовчки  говорив
не  промовляючи
я  його  слухав
накривши  вуха  долонями
шкода
що  не  було  перекладача
врешті
я  вирішив  заховатись  від  Бога
заховавши  його
на  ретельно  протертій  від  пилу  шафі
най  відпочине
я  досі  Його  не  чую
можливо
задрімав.

Мені  від  дідуся  залишились
12  плівкових  фотоапаратів
апостолів  чорно-білих  історій
вони  дивилися  в  очі  людини
людина  дивилась  в  очі  пристрою
обережно
так,  як  я  з  Богом  в  полакованій  деревʼяній  рамі
за  склом
тоншим  з  шкірку
яка  зʼявляється  на  какао
яке  холоне
тоді  він  вперше  вивчав  мене
збережу.

На  горищі  я  знайшов  цілу  скриню  із
колодками
які  вже  трохи  прогризли  деревʼяні  червʼяки
які  просто  запилені
це  ж  уявити  собі
все  село
ходило  у  синіх  мокасинах
чи  бежевих  черевичках
стільки  всього
можна  дізнатись
про  людину
і  так  мало
про  Бога
так  мало  про
себе
збережу.

А  Червоний  Мак  був  смачним
і  ні,  мені  не  соромно.

Піду,  подивлюсь
чи  Бог  досі  дрімає.

Збережу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992702
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.08.2023

остриженная мелодия…

а

остриженная  мелодия

человек  в  мантии  человека

(ну  его  нафиг  сравнение:
будут  нас  бомбить  или  нет?)

з  днем  незалежності:  цей  коментар
може  порушити  стандарти  пильноти

[без  житваря  на  о’дних  усиках  мапы]

не  могу  говорить  о  войне
речь  cломанная  от  неё  отскакивает

б


картонные  юбочки  недостаточно  разрушены

наваривают  желтизну
наживку  облака

конструируют  дым  онлайн

в

магнаты  количественны  судя  по  запаху

варварский  архив
не  вычеркнут  полностью
но  размещён  внутри  бумажного  дерева

прорвётся  ли  пузырь  и  хлынет  ли
на  плоскость  рутинное  безумие

г

энергетику  тяжело  ранили  прошлой  зимой
говорят  в  эту  зиму  хотят  добить

не  думается  об  этом  в  жару
но  август  уже  кончается  лето  вот-вот  пройдёт

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992434
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.08.2023

Дмитрий Лазуткин. Угледар

что  мы  произнесём  кроме  проклятия
на  что  мы  способны  кроме  ненависти
каждый  раз  приближаясь  к  линии  фронта
я  хочу  взять  в  руки  автомат  вместо  микрофона
но  я  говорю  себе  –  ты  должен  рассказать  о  них
я  говорю  себе  –  ты  здесь  один  такой  так  делай  что  должен:
задавай  дебильные  вопросы
выжимай  эмоцию  высасывай  человечность
создавай  контент

пусть  расскажут
как  поскальзывались  на  вывернутых  кишках
как  из  каски  вытекал  русский  мозг
как  все  мы  ржали  когда  она  сказала  –
это  весь  интеллект  российской  федерации  который  у  нас  есть  в  наличии

я  замылю  ваши  лица
я  прикрою  очертания  смерти
на  фабрике  цинизма  и  лжи
я  стану  за  свой  станок
дмитрий  лазуткин
внук  лётчика  второй  мировой
великой  отечественной  как  оказалось  –  не  последней
который  в  семь  лет  расспрашивал  деда
убивал  ли  он  людей  своими  бомбами
который  в  десять  лет  купил  газету  украинский  националист
который  в  двадцать  лет  танцевал  на  рейве  в  майке  сделано  в  ссср
но  в  тридцать  –  дрался  с  ментами
и  в  2014-м  тоже
хотел  больше  всего  –  развалить  табло  мусору  в  шлеме

я  думаю  сейчас  –  что  нас  всех  объединяло
я  думаю  всё  время  -  какими  огнями  сияла  наша  любовь
какими  раскалёнными  углями  поджигала  планету  наша  ярость

мы  провалили  свои  экзамены  так  бодро
мы  испортили  свои  биографии  так  игриво
и  вот  теперь
когда  сатана  будит  моих  детей  среди  ночи
я  еду  в  бусе  окрашенном  в  зелёный  цвет
с  такими  же  неадекватами  как  я
с  такими  не  стыдно  и  умереть
ангелок  из  штаба  сухопутных  войск
какая-то  неописуемо  красивая  девка  в  военной  форме
разведчик  с  суровым  лицом
это  народ  с  плохим  музыкальным  вкусом
и  чёткой  гражданской  позицией

высокие  деревья  нас  поддерживают
тёплый  асфальт  нас  подталкивает
неизвестность  –  встречает
так  что  будем  внимательны
будем  настойчивы
ведь  ставки  сделаны
ведь  рулетка  крутится
и  работает  камера

мы  такие  охуенные
что  не  можем  проиграть
мы  такие  охуенные
что  будем  жить  вечно

(Перевод  с  украинского)


ВУГЛЕДАР

що  ми  вимовимо  окрім  прокляття
на  що  ми  здатні  окрім  ненависті
щоразу  наближаючись  до  лінії  фронту
я  хочу  взяти  в  руки  автомат  замість  мікрофона
але  кажу  собі  –  ти  маєш  розповісти  про  них
я  кажу  собі  –  ти  тут  один  такий  то  роби  що  мусиш:
став  дебільні  запитання
вичавлюй  емоцію  висмоктуй  людяність
створюй  контент

нехай  розкажуть
як  послизалися  на  вивернутих  кишках
як  з  каски  витікав  російський  мозок
як  всі  ми  ржали  коли  вона  казала  –
це  весь  інтелект  російської  федерації  який  маємо  у  наявності

я  замилю  ваші  обличчя
я  прикрию  обриси  смерті
на  фабриці  брехні  й  цинізму
я  стану  за  свій  верстат
дмитро  лазуткін
онук  льотчика  другої  світової
великої  вітчизняної  як  виявилося  –  не  останньої
який  у  сім  років  розпитував  діда
чи  він  вбивав  людей  своїми  бомбами
який  у  десять  років  купив  газету  український  націоналіст
який  у  двадцять  років  танцював  на  рейві  у  майці  зроблено  в  срср
але  у  тридцять  –  бився  з  ментами
і  у  2014-му  також
хотів  понад  усе  –  розвалити  табло  мусору  в  шоломі

я  думаю  зараз  –  що  нас  усіх  єднало
я  думаю  повсякчас  –  якими  вогнями  сяяла  наша  любов
якими  жаринами  запалювала  планету  наша  лють

ми  провалили  свої  іспити  так  бадьоро
ми  зіпсували  свої  біографії  так  грайливо
і  ось  тепер
коли  сатана  будить  моїх  дітей  серед  ночі
я  їду  в  бусі  пофарбованому  у  зелений  колір
з  такими  ж  неадекватами  як  я
з  такими  –  з  якими  не  соромно  й  померти
ангелик  зі  штабу  сухопутних  військ
якась  невимовно  красива  дівка  у  військовій  формі
розвідник  з  суворим  обличчям
цей  народ  з  поганим  музичним  смаком
і  чіткою  громадянською  позицією

високі  дерева  нас  підтримують
теплий  асфальт  нас  підштовхує
невідомість  –  зустрічає
тож  будемо  уважними
будемо  наполегливими
бо  ставки  зроблено
бо  крутиться  рулетка
і  працює  камера

ми  такі  охуєнні
що  не  можемо  програти
ми  такі  охуєнні
що  будемо  жити  вічно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992387
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.08.2023

Ирина Шувалова. Vesper

так  трудно  кого-то  ненавидеть  после  долгого  дня
когда  расстояние  между  нами  утренними  и  нами  вечерними
растёт  как  тени  деревьев  на  меже
когда  последние  лучи  солнца  ломаются  словно  копья
о  спину  большого  зверя  ночи
что  надвигается  из-за  горизонта

в  такой  час
трудно  сказать  ране  не  утишай  боль
сердцу  –  греми  как  колокол  во  время  пожара
телу  –  скрутись  узлом  и  дрожи  не  отпускай

в  такой  час  особенно  непросто
распахивать  каменную  ниву  ржавым  железом
вслепую  сеять  маленькие  зерна  ярости  в  черноту
надеяться  на  горький  урожай  из  горького  зерна

ибо  слышишь  уже  отшуршали  в  сумерках  птицы
видишь  уже  деревья  сошлись  во  тьме  к  воротам
а  те  кто  обидел  нас
до  сих  пор  блуждают  по  полям  не  зная  дороги
спотыкаясь  беспомощно  в  темноте

в  конце  концов  любая  рана  –  всего  лишь  ров
яма  в  земле  из  которой  выдернули  упрямый  длинный  корень
нора  из  которой  выкурили  лису  и  долго  гнали  по  полям  под  дождём
жёлоб  выдавленный  беспомощным  колесом  на  раскисшей  дороге

скоро  по  ней  пройдут  ветер  дождь  а  потом  трава  трава
вьюнок  лебеда  пырей  репейник  болиголов  затянут  неровные  края
земля  залижет  свою  расцарапанную  память
зелёным  шершавым  языком

вот  и  мы
забываем  ненавидеть  во  сне
и  только  растём  как  трава
покрывая  целую  землю
своей  цепкой  и  ломкой
никому  не  нужной
любовью

2021

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

vesper

так  важко  когось  ненавидіти  після  довгого  дня
коли  відстань  між  нами  ранішніми  й  нами  вечірніми
довшає  як  тіні  дерев  на  межі
коли  останні  промені  сонця  ламаються  як  списи
об  спину  великого  звіра  ночі
що  суне  з‑за  обрію

такої  години
важко  сказати  рані  не  гойся  боли
серцю  —  калатай  як  дзвін  на  пожежу
тілові  —  скрутися  вузлом  і  тремти  не  відпускай

такої  години  особливо  непросто
боронувати  камінну  ниву  іржавим  залізом
наосліп  сіяти  маленькі  зерна  люті  в  чорноту
сподіватися  з  гіркого  збіжжя  гіркого  врожаю

бо  чуєш  уже  відшаруділи  в  сутіні  птахи
бачиш  уже  дерева  зійшлися  в  пітьмі  до  воріт
а  ті  хто  скривдив  нас
і  досі  блукають  полями  не  знаючи  дороги
спотикаючися  безпорадно  в  пітьмі

зрештою  будь-яка  рана  то  тільки  рівчак
яма  в  землі  з  якої  видерли  упертий  довгий  корінь
нора  з  якої  викурили  лисицю  і  довго  гнали  полями  під  дощем
ринва  виїдена  безпомічним  колесом  на  розкислій  дорозі

скоро  по  неї  прийде  вітер  дощ  потім  трава  трава
берізка  лобода  пирій  реп’ях  болиголов  затягнуть  нерівні  краї
земля  залиже  свою  розшарпану  пам’ять
зеленим  шерехатим  язиком

от  і  ми
забуваємо  ненавидіти  вві  сні
й  тільки  ростемо  як  трава
вкриваючи  цілу  землю
своєю  чіпкою  ламкою
нікому  не  потрібною
любов’ю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992296
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.08.2023

Максим Кривцов. На горизонте лесные пожары…

На  горизонте  лесные  пожары  
около  10  вспышек  в  разных  местах
дым  поглощает  сёла
скатывается  с  городских  холмов
разворачивается  
как  свиток
красиво  и  страшно
парадоксы  и  апории
быстроногий  Ахилл  танкового  снаряда
никогда  не  догонит  черепаху  блиндажа
попадёт  или  же  в  молоко

А  там
где  догорают  или  только  занимаются  высокие  сосны
что  должны  были  качаться  и  качаться
такая  у  них  в  жизни  участь
там  ребята
прячутся  в  норы  еще  глубже
чтобы  не  дышать  дымом
чтобы  не  растворяться  в  его  крепком  
химическом  растворе
это  край  мира
нашего  на  сегодня  мира
за  ним
опасные  земли  с  динозаврами  САУ
и  птеродактилями  ланцетов
что  залетают  за  пределы  своего  жуткого  мира
выходят  из  своих  жилищ  пьяные  тролли  фабок
и  падают
потеряв  равновесие
на  свободную
покрытую  дымом  землю.

А  пока
осень  готовится  стрелять  в  лето
я  напиваюсь  дымом
как  молоком
засыпаю
и  считаю  не  слонят
а  лишь  гранаты  
сколько  их  осталось  в  коробках  и  лентах
засыпаю.

08.08.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:


***

На  горизонті  лісові  пожежі  
близько  10  спалахів  в  різних  місцях
дим  поглинає  села
скочується  з  пагорбів  міста
розгортається  
наче  сувій
красиво  і  страшно
парадокси  і  апорії
прудконогий  Ахіл  танкового  снаряду
ніколи  не  наздожене  черепаху  бліндажа
влучить  або  ж  в  молоко.

А  там
де  догорають  або  лиш  займаються  вогнем  високі  сосни
що  мали  гойдатися  і  гойдатись
така  в  них  участь  у  житті
там  хлопці
ховаються  в  нірки  ще  глибше
щоб  не  дихати  димом
щоб  не  розчинятись  в  його  міцному  
хімічному  розчині
це  край  світу
нашого  на  сьогодні  світу
за  ним
небезпечні  землі  з  динозаврами  САУ
та  птеродактилями  ланцетів
які  залітають  за  межі  свого  страшного  світу
виходять  з  своїх  осель  спʼянілі  тролі  фабок
і  падають
втративши  рівновагу
на  вільну
вкриту  димом  землю.

А  поки
осінь  готується  стріляти  в  літо
я  напиваюсь  димом
наче  молоком
засинаю
я  не  рахую  слоненят
а  лише  гранати  
скільки  залишилось  в  коробах  та  стрічках
засинаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992126
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.08.2023

Дмитрий Лазуткин. Репортёр

Из  книги  «Закладка»  (2022)

Репортёр
 
поднимать  руки
открывать  ладони  миру

вскрывать  души
как  консервы
 
мы  хорошо  умеем
делать  вид  что
нам  всё  удалось
 
но  перелётные  птицы
падают  на  бетонные  плиты
оглохшими  от
ракетных  ударов
 
я  спрашиваю
тебя
мой  друг
пересидевший
в  подвале
весь  этот  ужас
 
что  с  вами
было?
 
самое  худшее
говорит
это  страх
животный  страх
перед  силой  которую  не  можешь  остановить
перед  пулями
что  стучат
в  бетонные  блоки

страх  потерять  то
чем  жил  и  за  что  боролся
 
страх  осознать
что  всё  это  ничего  не  стоит
 
что  вы  ощутили  когда
бомба  упала  рядом  с  вашим  домом?

вы  знали  
о  чём  говорить
с  теми
кто  ворвался  в  ваш  дом?

теперь
вы  готовы  убивать?
 
край  облака
цепляется  за  крышу
многоэтажки
 
язык  ночи
шепчет  слова  ненависти
 
я  продолжаю
задавать  вопросы
 
ты  что
репортёр?
 
выкрикивает  кто-то
 
да
я  репортер
не  сомневайтесь
 
я  расскажу
всю  правду

(Перевод  с  украинского)


РЕПОРТЕР
 
здіймати  руки
і  відкривати  долоні  світу

вскривати  душі
ніби  консерви
 
ми  добре  вміємо
робити  вигляд  що
нам  все  вдалося
 
але  перелітні  птахи
падають  на  бетонні  плити
оглухлими  від
ракетних  ударів
 
я  запитую
тебе
мій  друже
котрий  пересидів
у  підвалі
весь  цей  жах
 
що  було
з  вами?
 
найгірше
каже
це  страх
тваринний  страх
перед  силою  яку  не  можеш  зупинити
перед  кулями
які  стукають
у  бетонні  блоки

страх  втратити  те
чим  жив  за  що  боровся
 
страх  усвідомити
що  все  це  не  вартує  нічого
 
що  ви  відчули  коли
бомба  впала  поруч  з  вашим  будинком?

чи  знали  ви
про  що  говорити
з  тими
хто  вдерся  у  ваш  дім?

тепер
ви  готові  вбивати?
 
край  хмари
чіпляється  за  дах
багатоповерхівки
 
мова  ночі
вишіптує  слова  ненависті
 
я  продовжую
ставити  питання
 
ти  що
репортер?
 
вигукує  хтось
 
так
я  репортер
не  сумнівайтеся
 
я  розкажу
всю  правду

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991786
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.08.2023

проточный шаблон…

а

проточный  шаблон

[входные  данные:  F-16]

контрольные  точки
с  медленным  износом

о  летучая  рыба
августовской  ночи
не  хочу  ни  влюблённости  ни  премиальных  пирожных
а  хочу  самую  большую
в  европе  эскадрилью

б

слово  повисло
на  кривом  турнике  в  виде  сноски

расслабленные  летние  дни  для  спокойной  работы
для  раскрашенных  под  зубную  пасту  вагонов  метро
и  взрывов  на  площадях  уносящих  десятки  жизней

в

у  психопомпов  нет  морали
делают  вид  что  не  обрушены
странно  понятые  рамки  приличия

точечная  номенклатура  пока  ещё  детских  хвостов

мёртвое  изнутри  движение  
транскрибируется  потерянными  (д’)очками
в  почти  безъязыкий  город

в  текст  надломленный  цифрами  посередине

такой  же  прочный  квадрат  раскрепляет
правила  энтропии
похоже  подключенные  к  другой  сети

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991744
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.08.2023

Максим Кривцов. Вот сейчас нет войны…

Вот  сейчас  нет  войны
говорит  дама  своей  подруге
они  –  за  соседним  столиком
удивлённая  женщина  смотрит  на  свою  собеседницу
будто  узнала
что  завтра  Армагеддон
ну  в  Киеве  нет
добавляет  дама.

Не  хотел  бы  я  быть  занудой
с  целой  телегой  морали
и  развозить  мораль
под  громкоговоритель:
масло  меняем  на  картошку
печальтесь  а  не  веселитесь.

Но  вспоминаю  о  лесополосах
где  нужно  убить  и  выжить
когда  ты  мишень  и  охотник
голодные  игры
делать  бы  ещё  прямые  эфиры  по  национальному  телевидению
как  мы  бежим
переползая  кусты
чтобы  выйти  из  зоны  поражения
как  мы  залегаем  между  ветками
чтобы  они  защитили.

Воздушная  тревога
немедленно  пройдите  в  укрытие
женский  голос  разносится  по  уже  безлюдным  ночным  улицам  Подола
стелется
как  туман
как  фата  на  плече
взволнованной  невесты

А  на  войне
думаю  я
нет  воздушных  тревог
там:  быджжжжжж!
ложись!
бабах!
Все  живы?

Длинные  улицы  Валов
будто  Бог  растянул  две  гигантские  жевательные  резинки
освещаются  фонарями
висящими  над  скамейками
множество  невидимых  людей
пьёт  невидимые  напитки
и  смеётся  невидимым  смехом.

Я  не  буду  занудой
нет  на  войне  воздушных  тревог:
быджжжж!
бабах!
Все  живы?

06.08.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:


***

От  зараз  немає  війни
говорить  пані  своїй  подрузі  
вони  -  за  сусіднім  столиком
здивована  жінка  подивилась  на  свою  співбесідницю
як  ніби  дізналась
що  завтра  Армагедон  
ну,  в  Києві  немає
додає  пані.

Я  не  хотів  би  бути  цією  нудною  людиною  
з  візком  моралі
розвозити  її
з  гучномомовцем:
міняємо  олію  на  картоплю
сумуйте  а  не  веселіться.

Та  згадую  посадки
це  -  вбити  та  вижити
коли  ти  мішень  і  мисливець
голодні  ігри
треба  ще  робити  прямі  ефіри  на  національному  телебаченню
як  ми  біжимо  
переповзаючи  кущі
щоб  вийти  з-під  зони  ураження
як  ми  залягаємо  між  гілками
бо  вони  можуть  захистити.

Повітряна  тривога
негайно  зайдіть  в  укриття
жіночий  голос  розноситься  уже  безлюдними  нічними  вулицями  Подолу
стелиться
як  туман
як  фата  на  плечі  нареченої
що  хвилюється.

А  на  війні
думаю  я
немає  повітряних  тривог
там:  биджжжжжж!
лягай!
бабах!
Всі  живі?

Довгі  вулиці  валів
наче  Бог  розтягнув  дві  велетенські  жуйки
освітлюються  ліхтарями
над  лавками
безліччі  невидимих  людей
пʼють  невидимі  напої
та  сміються  невидимим  сміхом.

Я  не  буду  нудною  людиною
на  війні  немає  повітряних  тривог:
биджжжж!
Бабах!
Всі  живі?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991683
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.08.2023

Ирина Шувалова. Дни перед отъездами

эти  дни  перед  отъездами  –  невозможно  их  пережить

как  невозможно  добежать  до  конца  дистанции  когда  колет  в  боку  и  темнеет  в  глазах
как  невозможно  донырнуть  до  белой  далекой  раковины  на  дне  когда  вода  над  тобой  тяжелеет  становится  больше  и  мягче  начинает  казаться  теплей
как  невозможно  дойти  до  конца  длинной-предлинной  улицы  ведущей  к  железнодорожному  вокзалу  за  три  минуты  до  отправления  поезда  с  неуклюжим  грохочущим  чемоданом  на  колесиках
как  невозможно  сказать  ему  что-нибудь  в  спину  когда  он  так  поворачивается  и  выходит  из  комнаты
как  невозможно  во  сне  принести  маме  воды  в  кружке  из  которой  вода  всё  время  выливается  а  мама  больна  мама  без  воды  вот-вот  умрет
как  невозможно  точно  воспроизвести  в  воображении  своё  лицо  в  зеркале  десять  лет  назад  и  то  каким  оно  было  смотреть  в  зеркало  изнутри  того  лица
как  невозможно  не  видеть  перед  глазами  голубя  раздавленного  колесом  автомобиля
как  невозможно  найти  во  тьме  кнопку  выключателя  на  стене  чужой  гостиничной  комнаты
как  невозможно  спрятать  красное  пятно  на  юбке  когда  оно  так  широко  расплывается  а  тебе  нечем  его  закрыть  и  нет  стены  к  которой  можно  прислониться
как  невозможно  сказать  умершим  всё  что  мы  хотели  им  сказать
как  невозможно  остановить  дождь
самого  себя  обнять
открыть  квартиру  в  которой  только  что  замкнул  ключи
предотвратить  взросление
приход  зимы  и  смерти

невозможно  пережить  дни  перед  теми  днями  когда  тебя  не  будет  здесь  где  ты  сейчас
ибо  здесь  где  ты  сейчас  тебя  не  будет  уже  никогда

2021

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

дні  перед  від‘їздами

ці  дні  перед  від’їздами  які  неможливо  пережити

як  неможливо  добігти  до  кінця  дистанції  коли  коле  в  боці  й  темніє  в  очах
як  неможливо  допірнути  до  білої  далекої  мушлі  на  дні  коли  вода  над  тобою  важчає  більшає  м’якшає  починає  здаватися  теплішою
як  неможливо  дійти  до  кінця  довгої  довгої  вулиці  що  веде  до  залізничного  вокзалу  за  три  хвилини  до  відправлення  потягу  з  незграбною  гримливою  валізою  на  коліщатках
як  неможливо  сказати  йому  щось  у  спину  коли  він  отак  повертається  і  виходить  із  кімнати
як  неможливо  уві  сні  принести  мамі  води  у  кухлику  з  якого  вода  нескінченно  виливається  а  мама  хвора  мама  без  води  ось-ось  помре
як  неможливо  відтворити  в  уяві  точно  своє  обличчя  в  дзеркалі  десять  років  тому  і  те  як  воно  було  дивитися  в  дзеркало  зсередини  того  обличчя
як  неможливо  не  бачити  перед  очима  голуба  розчавленого  колесом  автомобіля
як  неможливо  знайти  у  пітьмі  кнопку  вимикача  на  стіні  чужої  готельної  кімнати
як  неможливо  сховати  червону  пляму  на  спідниці  коли  червона  пляма  на  спідниці  так  широко  розпливається  а  ти  не  маєш  чим  її  затулити  не  маєш  стіни  до  якої  присунутися
як  неможливо  сказати  померлим  усе  що  ми  хотіли  їм  сказати
як  неможливо  зупинити  дощ
самого  себе  обійняти
відкрити  квартиру  у  якій  щойно  замкнув  ключі
відвернути  дорослішання
прихід  зими  і  смерті

неможливо  пережити  дні  перед  днями  коли  тебе  не  буде  тут  де  ти  зараз  є
бо  тут  де  ти  зараз  є  тебе  не  буде  вже  ніколи

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991516
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.08.2023

Олег Коцарев. Только туча соответствует…

только  туча  соответствует  суровому  требованию
вечера  сего  ко  всему  –
чёрный  силуэт  на  призакатном  небе
и  пусть  ветер  не  пытается
отвлечь  проверяльщиц
от  всего  остального
пусть  не  бегает  пусть  не  машет
пусть  не  закрывает-открывает
непропорциональные  окна
капель  этажей

13.05.2023

(Перевод  с  украинского)

---
тільки  хмарина  відповідає  суворій  вимозі
вечора  сього  до  всього  —
чорний  силует  на  призахідному  небі
і  хай  вітер  не  намагається
відволікти  перевіряльниць
від  всього  іншого
хай  не  бігає  хай  не  махає
хай  не  зачиняє-відчиняє
непропорційні  вікна
крапель  поверхів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991250
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.08.2023

прямая дорога в ад…

прямая  дорога  в  ад
по  ссылке  не  открывается

человекосвойственно
тень  возить
по  брусочкам  уваги

дажев  ойну
/сложарукивлочках/
растрясён
красный  квадрат  на  станции
туннель  омг  сметой  на  глаз

от  моста  пара  головешек

шаги  вокруг
отражённого  времени

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991228
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.08.2023

не уверен…

а

не  уверен
совсем  не  уверен
что  по-прежнему  могу  писать  что-либо
похожее  на  стихи

что  стихи  по-прежнему  существуют
не  утратили  химическую  связь
не  разложились  на  составные  части

на  то  что  поджигает  стекло
и  то  что  живёт  дольше  дня

б

слова  уходят  из  речи  в  них  мало  опоры

шаткий  язык  для  блэкаутов

присвоение  малых  сих  множеств
поименно  залипших  на  склоне:

«мы  именно  там  где  нас  нет»

в

есть  ни-
кому  подпереть
супрематизм  ложек  немытых

посреди  рекурсивных  ремонтов
и  водорослей  пахучих

индексирование  опасного  настоящего
чёрными  мантиями
гарантийными  купальниками

на  трэшечку  отсутствия  быта

г

стратегия  ненависти

метод  ищущий  вложенный  метод
война  генерирующая  грамматику  войны

пока  выученное  не  станет  святым:
святая  мясорубка
святое  лицемерие

комфортная  машина  убийства

д

лучше  захлебнуться
чем  держать  на  холодном  пайке

куски  оторванные  от  предметов

принимая  во  внимание
исключения
при  долгой  загрузке  фрагментов

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991157
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.08.2023

Максим Кривцов. Когда ты станешь классиком…

Когда  ты  станешь  классиком
твои  фото  с  подписью
будут  продавать  втридорога
говорит  моя  подруга
фигассиком
отвечаю  я
я  могу  стать  классиком
только  если  погибну  на  войне
да  и  то
разве  что  в  шутку
может
когда-нибудь  опубликуют  книгу
издадут  её  на  грант
но  никто  не  прочтёт
книга  будет  исчезать  
едва  возьмут  её  в  руки
а  ещё
я  могу  получить  Нобелевскую  
Нобелевскую  премию  по  мечтам
этого  добра  у  меня  хватает
если  бы  за  мои  мечты  можно  было  рассчитываться  в  кофейне
моё  сердце  уже  остановилось  бы  от  такого  количества  кофеина
я  бы  не  погиб  на  войне
не  стал  бы  классиком
фигассиком
за  окном:  люди
не  думал
что  для  меня  эта  фраза  будет  иметь  такое  значение
и  вообще  я  не  поэт
пишу  кое-что
но  всё  больше  и  больше  в  моих  стихах  
проявляется  некто  другой
как  на  плёнке  в  фотобачке
(кстати,  как  перевести  фотобачок?)
и  быть  может
этот  некто
даже
научится  ходить
понятия  не  имею
что  со  мной
человек  
расскажите  мне
как  быть  человеком
это  моя  фобия.

А  пока  я  живу  в  собственном  мире
антиутопии-утопии
Большой  брат  высоких  деревьев  на  Валах  Подола
Большая  сестра  длинной  прямой  улицы  
Большой  дед  ветра
Большая  тётка  солнца
наблюдают  за  мной
я  под  полным  контролем
и
внезапно  вспоминаю  май
последний  май  зимы
вспоминаю  ребят-побратимов
город  Дружковку
один  из  многих  промышленных  городов  Донбасса
как  по  нему  расползаются  красные  змеи  трамваев
осторожно  проходят  крокодилы  маршруток
город  жил  и  дышал
судорожно
как  человек
которого  только  что  откачали  непрямым  массажем  сердца
или  дыханием  как  говорится  рот-в-рот
город  сладкий
здесь  производят  самую  вкусную  халву
город  глинистый
теперь  еще  больше  гончаров  заказывают  глину  из  Дружковки
потому  что  в  Славянске  нет  доступа  ко  всем  месторождениям
я  вспоминаю  солнце
что  жонглирует  Землёй.

А  пока
пью  эспрессо-тоник
хотите  вас  подразню:  ЭКСПРЕССО-ТОНИК
за  окном:  люди
вы  слышите?
За  окном:  люди!
Не  хватает  лишь
кусочка  дружковской  халвы
и
ребят.

06.08.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:


***

Коли  ти  станеш  класиком
твої  фото  з  підписом
продаватимуть  утридорога
каже  моя  подруга
фігасиком
відповідаю  я
я  можу  стати  класиком
лише  якщо  загину  на  війні
і  то
хіба  жартома
може
колись  видадуть  в  книзі
виданій  на  грант
яку  ніхто  не  прочитає
вона  щезатиме  
як  тільки  братимеш  її  у  долоні
а  ще
я  можу  отримати  Нобелівську  
Нобелівську  премію  з  мрії
цього  добра  в  мене  вистачає
як  би  за  мої  мрії  можна  було  розраховуватись  у  кавʼярні
моє  б  серце  уже  зупинилось  від  такої  кількості  кофеїну
я  не  загинув  би  на  війні
не  став  би  класиком
фігасикои
за  вікном:  люди
не  думав
що  для  мене  цей  вислів  матиме  таке  важливе  значення
а  взагалі  я  не  поет
пишу  що-небудь
але  все  більше  і  більше  в  моїх  віршах  
хтось  проявляється
наче  на  плівці  у  фотобачку
(  до  речі,  як  перекласти  фотобачок  ?  )
і  можливо
цей  хтось
навіть
навчиться  ходити
уявлення  немаю
що  зі  мною
людина  
розкажіть  мені
як  бути  людиною
це  моя  фобія.

А  поки  я  живу  в  своєму  світі
антиутопіії-утопії
Великий  брат  високих  дерев  на  Валах  Подолу
Велика  сестра  довгої  прямої  вулиці  
Великий  дід  вітру
Велика  тітка  сонця
спостерігають  за  мною
я  під  повним  контролем
і
раптово  згадую  травень
останній  травень  зими
я  згадую  хлопців
місто  Дружківку
одне  з  багатьох  промислових  міст  Донбасу
як  по-ньому  розповзаються  червоні  змії  трамваїв
обережно  проходять  крокодили  маршруток
місто  жило  та  дихало
судомно
як  людина
яку  щойно  відкачали  непрямим  масажем  серця
чи  подихом  як  то  кажуть  з  рота-в-рот
місто  солодке
тут  виготовляють  найсмачнішу  халву
місто  гливке
тепер  ще  більше  гончарів  замовляють  глину  з  Дружківки
бо  в  Словʼянську  немає  доступу  до  усіх  родовищ
я  згадую  сонце
яке  жонглює  Землею.

А  поки
я  пʼю  еспресо-тонік
хочете  вас  подратую:  ЕКСПРЕСО-ТОНІК
за  вікном:  люди
ви  чуєте?
За  вікном:  люди!
Не  вистачає  лише
шматочка  дружківської  халви
і
хлопців.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991029
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2023

Ирина Шувалова. Дня золотое лицо

мир  где  мы  проснулись  в  то  утро  был  печальней
чем  раньше.  я  видела  деревья  с  колышущимися  ветвями  птиц  с  белыми
горлышками  людей  уносимых  ветром  снегом  маленьких  съёжившихся
–  и  не  могла  никого  из  них  любить.  в  то  утро
мы  проснулись  в  мир  чьё  золотое  спокойное  лицо
вдруг  отвернулось  от  нас  чьи  золотые  спокойные  глаза
смотрели  мимо  нас  так  словно  мы  были  героями  фильма  настолько  старого
что  можно  и  не  обращать  внимания  на  экран  ведь  всё  равно  знаешь
кто  влюбится  а  кто  прыгнет  с  моста.  мы  проснулись
в  такое  старое  кино  мой  ангел  что  не  имеем  в  нём  даже  голосов
только  жесты  резкие  как  жесты  птиц  только  драматические  контрасты
когда  тёмные  глаза  широко  раскрываются  на  белом  лице  впуская
внутрь  зимнее  утро  непрошеное  воспоминание  смерть.  в  самом  ли  деле  мы
не  умерли  мой  ангел  и  если  так  то  почему  тогда  мы  всё  ещё
здесь  для  чего  эта  кровать  этот  стол  это  окно
а  главное  зачем  тогда  растёт  из  моего  горла  этот  голос
иной  проще  чем  прежний  похожий  на  голую  ветку
таким  не  описать  буйство  лета  и  судороги  любви  но
можно  начертить  на  мокром  вечернем  снегу  простые  слова
слово  "снег"  слово  "печаль"  слово  "возраст"  слово  "ночь"
слова  что  не  должны  длиться  не  должны  оставаться  здесь  надолго
не  должны  быть  прочитаны.  уже  завтра  они  будут  выглядеть
совсем  как  птичьи  следы  или  отпечаток  мокрой  ветки
которую  обронило  дерево  и  которую  ребенок
поднял  и  понёс  туда  куда  повёрнуто
дня  спокойное  золотое  лицо
где  нас  нет

2021

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

дня  золоте  лице

світ  у  якому  ми  того  ранку  прокинулися  був  печальнішим
ніж  досі.  я  бачила  дерева  з  коливким  гіллям  птахів  із  білими
горлечками  людей  несених  вітром  снігом  малих  зіщулених
— і  не  могла  нікого  з  них  любити.  того  ранку
ми  прокинулися  в  світ  чиє  золоте  спокійне  лице
раптом  відвернулося  від  нас  чиї  золоті  спокійні  очі
дивилися  повз  нас  так  наче  ми  були  герої  фільму  такого  старого
що  можна  й  не  зважати  на  екран  бо  все  одно  знаєш
хто  закохається  а  хто  стрибне  з  мосту.  ми  прокинулися
в  таке  старе  кіно  мій  янголе  що  в  ньому  не  маємо  навіть  голосів
тільки  жести  різкі  як  жести  птахів  тільки  драматичні  контрасти
коли  темні  очі  широко  розплющуються  на  білому  лиці  впускаючи
всередину  зимовий  ранок  непрохану  згадку  смерть.  а  чи  ж  ми
не  померли  мій  янголе  якщо  так  то  чому  тоді  ми  все  ще
тут  для  чого  це  ліжко  цей  стіл  це  вікно
а  головне  для  чого  тоді  росте  з  мого  горла  цей  голос
інакший  простіший  ніж  дотепер  такий  як  гола  гілка
голос  яким  не  описати  буяння  літа  й  судоми  любові  але  яким
можна  креслити  на  мокрому  вечірньому  снігу  прості  слова
слово  «сніг»  слово  «сум»  слово  «вік»  слово  «ніч»
слова  що  не  мусять  тривати  не  мусять  залишатися  тут  надовго
не  мусять  бути  читаними.  вже  назавтра  вони  виглядатимуть
достоту  як  пташині  сліди  або  відбиток  мокрої  гілки
яку  зронило  дерево  і  яку  дитина
піднявши  понесла  туди  куди  повернуте
дня  спокійне  золоте  лице
де  нас  немає

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990820
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.08.2023

Ирина Шувалова. Vox

да  да  именно  так  я  и  хотела  бы  говорить  как  в  шахту  лифта
как  говорит  женщина  сжигающая  на  улице  кучу  старой  бумаги
пламя  танцует  но  лица  её  не  видно
я  хотела  бы  говорить  как  женщина  у  которой  нет  лица  и  нет  тела
женщина  похожая  на  свет  автомобильных  огней  на  стене
что  пробегает  и  исчезает  никого  не  задевая
только  в  комнате  на  мгновение  становится  видней
я  хотела  бы  говорить  как  говорят  в  замочную  скважину  или  трещину  в  кирпичной  стене
хотела  бы  лететь  и  не  падать  как  уносимая  ветром  пластиковая  сумка
что  поднимается  до  шестого  потом  до  девятого  этажа
это  так  течёт  здесь  между  домами  воздух
это  так  течём  между  стенами  мы
не  увиденные  просыпаемся  не  увиденные  засыпаем
неслышимые  кричим  шепчем  говорим
в  ванных  на  кухнях  на  пожарных  лестницах
на  балконах  в  тёмных  подъездах
именно  так  я  и  хотела  бы  говорить
как  вспышка  ночного  огня  над  морем
как  женщина  что  идёт  по  улице  пьяная  и  поёт  
так  будто  никто  не  слышит
только  бог

2021

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

vox

так  так  саме  так  я  й  хотіла  б  говорити  як  у  шахту  ліфта
як  говорить  жінка  що  палить  на  вулиці  купу  старого  паперу
полум‘я  танцює  але  її  лиця  не  видно
я  хотіла  б  говорити  як  жінка  яка  не  має  лиця  не  має  тіла
жінка  схожа  на  світло  автомобільних  вогнів  на  стіні
що  пробігає  й  зникає  не  зачіпаючи  нікого
тільки  в  кімнаті  на  мить  стає  видніше
я  хотіла  б  говорити  як  говорять  у  замкову  шпарину  у  тріщину  в  цегляній  стіні
хотіла  б  летіти  й  не  падати  як  несена  вітром  пластикова  торбина
що  здіймається  до  шостого  потім  до  дев‘ятого  поверху
це  так  тече  тут  між  будинками  повітря
це  так  течемо  між  стінами  ми
небачені  прокидаємось  небачені  засинаємо
нечутні  кричимо  шепочемо  говоримо
у  ванних  на  кухнях  на  пожежних  сходах
на  балконах  у  темних  під‘їздах
саме  так  я  й  хотіла  б  говорити
як  спалах  нічного  вогню  над  морем
як  жінка  що  співає  ідучи  вулицею  п‘яна
так  наче  ніхто  не  чує
тільки  бог

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990533
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.08.2023

Юлия Стахивська. Смотреть и видеть

Узнавать  о  смерти  посреди  крика  жизни  –  оглушительно.  
На  мгновение  цепенеть  от  новости,  её  тёмной  вязкой  материи,  
это  тебе  не  прозрачный  стеклянный  шарик  для  игры,
не  голубой  марбл,  хотя,  говорят,  именно  такова  наша  планета  где-то  там,  откуда  мне  не  видно.
Среди  тысячелетних  руин  всё  равно  проглядывают  руины  моей  страны.  
Но  это  не  музей,  малышка,
хотя  многим  здесь  так  легко  попросту  перейти  к  другой  витрине.  
Вчитаться  в  описание  ещё  одного  экспоната,  
задуматься  о  величии  цивилизации.
Когда  я  смотрю  на  терракотовую  фигурку  без  ноги  –
вижу  последствия  обстрелов.  
В  разбитых  черепках  я  узнаю  чашки,  из  которых  только  что  пили.  
Смотрю  на  очертания  лилий  на  фреске  –  и  вижу  их  на  похоронах.
Смотрю  на  южные  травы  –  и  вижу  твои  волосы.
Смотрю  на  воду  –  и  вижу  твой  прозрачный  взгляд.  
Смотрю  на  ветер,  что  гонит  волны,  и  вижу  будущий  шквал,  реквием  победы.  

2023

(Перевод  с  украинского)

Дивитися  і  бачити

Дізнаватися  про  смерть  посеред  крику  життя  –  оглушливо.  
На  мить  ціпеніти  від  новини,  її  темної  в’язкої  матерії,  
це  тобі  не  прозора  скляна  кулька  для  гри,
не  блакитний  марбл,  хоч,  кажуть,  саме  такою  є  наша  планета  десь  там,  звідки  мені  не  видно.
Серед  тисячолітніх  руїн  все  одно  прозирають  руїни  моєї  країни.  
Але  це  не  музей,  крихітко,
хоч  багатьом  тут  так  легко  просто  перейти  до  іншої  вітрини.  
Вчитатися  в  опис  ще  одного  експонату,  
задуматися  над  величчю  цивілізації.
Коли  я  дивлюся  на  теракотову  фігурку  без  ноги  –  
то  бачу  наслідки  обстрілів.  
У  розбитих  черепках  я  впізнаю  горнятка,  з  яких  щойно  пили.  
Дивлюся  на  обриси  лілій  на  фресці  –  і  бачу  їх  на  похороні.
Дивлюсь  на  південні  трави  –  і  бачу  твоє  волосся.
Дивлюся  на  воду  –  і  бачу  твій  прозорий  погляд.  
Дивлюся  на  вітер,  що  жене  хвилі,  і  бачу  майбутній  шквал,  реквієм  перемоги.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990405
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2023

Максим Кривцов. Теперь похороны…

Теперь  похороны  молодых  парней  и  девушек  
в  сёлах  и  местечках
это  обычная  часть  жизни
событие
которое  обязательно  происходит
на  которое  каждый  раз  приходит  меньше  и  меньше  посетителей.

"Сегодня  мы  прощаемся
с  преданным  нашей  стране  и  своим  родителям  парнем
он  мог  бы
косить  бурьян  во  дворе
весной  обмазывать  стволы  яблонь  известью
наполнять  мешки  только  что  смолотым  зерном
обводить  всех  защитников  на  футбольном  поле  и  забивать  феноменальный  гол  в  левую  девятку
смаковать  булочку  с  абрикосовым  вареньем
ходить
бегать
дышать  
смотреть
он
18-й  парень  из  нашей  общины
из  тех
кто  упокоился  навсегда  
под  палящим  солнцем
под  разъярённым  ветром  и  дождём
на  кладбище
что  разрастается
как  грибы  после  дождя
вряд  ли  кто-то  здесь  остаётся
дальше  санаторий  "Лёгкое  облачко".

Заканчивает  свою  речь
глава  общины
люди  подходят  к  закрытому  гробу
расположенному  на  площади  посреди  села
прощаются
небо  серое  
как  порох
тяжёлое
как  небоскрёбы.

Тогда  
слово  переходит  к  священнику.
он  говорит
чтобы  мы  вытерли  слёзы
он  практически  кричит  на  нас
говорит
доставайте  носовые  платки  ненависти
и  мести
нужно  вынимать
как  осколки  из  ладони
вредные  занозы  прошлого
будет  больно
что  же  вы  хотели
ответственность
говорит  он
трудней  чем  слезы.

"Звенит  январская  вьюга
И  ливни  хлещут  упруго
И  звёзды  мчатся  по  кругу
И  шумят  города
Не  видят  люди  друг  друга
Проходят  мимо  друг  друга.
Теряют  люди  друг  друга..."

На  этом  слова  песни  из  советского  беззаботного  фильма  обрываются
женщина  берет  трубку
я  на  похоронах
говорит  женщина
я  не  могу  говорить
наберу  позже
бросает  телефон  на  дно  чёрной  сумочки  из  кожезама
ладонью  вытирает  пот  на  лице
продолжает  слушать  отца.

Парни  в  форме
которых  привлекли  к  процессии
чтобы  нести  гроб
и  флаг
чтобы  стрелять  в  небо
время  от  времени  берут  трубку
или  сами  кому-то  звонят  
за  час  до  этого
ракета  прилетела  на  территорию  их  военной  части
а  кто
кто  200
спрашивает  один  из  них
что  там  братья  Романенко
бросает  трубку  
опускает  голову
земля  усыпана  яблоками.

Мы  садимся  в  старый  ободранный  автобус
он  довезёт  нас  до  кладбища
часть  потолка  из  фанеры  свисает  и
бьётся  о  стекло
плесень  на  стенах
кажется
вот-вот  поглотит  всё
кто-то  сидит
кто-то  стоит  рядом  с  гробом
мы  оглядываемся  с  хлопцами
узнаём  этот
сладковато-терпкий  трупный  запах
который  едва  пробивается
как  свет  сквозь  щели  блиндажа
эй  водитель  помедленней  
кричат  ему
ты  куда  несёшься
острие  флага  на  длинной  палке
выглядывает  из  открытой  двери
бьётся  о  ветки  деревьев
падает  папировка  и  ещё  зелёные  сливы.

Самое  трудное
это  бросать  три  горсти  земли
будто  это  пудовые  гири
последнее
что  ты  можешь  отдать  человеку
это  же  точно  не  лучший  подарок
вряд  ли
провожая  близкого  человека  в  дорогу
ты  насыплешь  ему  сырой  земли  в  карманы  
может  быть
подаришь  книгу
пакет  с  круассанами
открытку  
или  обнимешь.

Склонившись  над  гробом  произносишь  
слова
они  вырываются
слабые  и  неуверенные
как  птенцы  в  первый  полёт
например:  прости
прости
что  флаг  сбил  яблоки
прости  за  ту  женщину  с  телефоном
прости  что  сливы  до  сих  пор  зелёные
прости...

Три  горсти  земли
самое  малое  и  самое  большое  
что  ты  можешь  сегодня  отдать
тяжёлые
как  подвесные  мосты.

01.08.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

***

Тепер  поховання  молодих  хлопців  та  дівчат  
у  селах  і  містечках
це  звична  частина  життя
як  подія
яка  неодмінно  відбудеться
на  котру  щоразу  приходить  менше  і  менше  відвідувачів.

«Сьогодні  ми  прощаємось
із  відданим  нашій  країні  та  своїм  батькам  хлопцем
він  міг  би
косити  бурʼян  у  подвірʼї
навесні  обмащувати  стовбури  яблунь  вапном
наповнювати  мішки  щойно  змеленим  зерном
обводити  всіх  захисників  на  футбольному  полі  та  забивати  феноменальний  гол  у  ліву  девʼятку
смакувати  булочкою  з  абрикосовим  варенням
ходити
бігати
дихати  
дивитись
він
18ий  хлопець  з  нашої  громади
з  тих
хто  спочине  назавжди  
під  палаючим  сонцем
під  розлюченим  вітром  та  дощем
кладовища
яке  розростається
як  гриби  після  дощу
наврядчи  хтось  тут  залишається
далі  у  санаторій  «Легкої  хмаринки».

Закінчує  свою  промову
голова  громади
люди  підходять  до  закритої  труни
розміщеною  на  площі  села
прощаються
небо  сіре  
наче  порох
важке
як  хмарочоси.

Тоді  
слово  переходить  до  священника
він  говорить  про  те
щоб  ми  обтерли  сльози
він  практично  кричить  на  нас
каже
діставайте  носовички  ненависті
і  помсти
потрібно  виймати
як  скалки  з  долоні
шкідливі  занозини  минулого
буде  боляче
що  ж  ви  хотіли
відповідальність
каже  він
важча  за  сльози.

«Звенит  январская  вьюга
И  ливни  хлещут  упруго
И  звёзды  мчатся  по  кругу
И  шумят  города
Не  видят  люди  друг  друга
Проходят  мимо  друг  друга
Теряют  люди  друг  друга...»

На  цьому  слова  пісні  з  радянського  безтурботного  фільму  обриваються
жіночка  бере  слухавку
я  на  похоронах
говорить  жіночка
я  не  можу  говорить
наберу  пізніше
кидає  телефон  на  дно  чорної  сумочки  із  шкірзаму
долонею  витирає  піт  на  обличчі
продовжує  слухати  отця.

Хлопці  по  формі  
яких  залучили  до  процесії
щоб  нести  труну
прапор
стріляти  в  небо
час  від  часу  беруть  слухавку
самі  ж  комусь  телефонують  
за  годину  до  цього
ракета  прилетіла  на  територію  їхньої  військової  частини
а  хто
хто  200
запитує  один  з  них
що  брати  Романенки
кидає  слухавку  
опускає  голову  додолу
земля  встелена  яблуками.

Ми  сідаємо  в  старий  обдертий  автобус
який  довезе  нас  до  кладовища
частина  стелі  з  фанери  звисає  та
бʼється  об  скло
пліснява  на  стінах
здається
ось-ось  поглине  усе
хтось  сидить
хтось  стоїть  поруч  з  труною
ми  оглядаємося  із  хлопцями  
впізнаємо  цей
солодкаво-терпкий  трупний  запах
який  ледь  пробивається
як  світло  крізь  шпаринки  бліндажа
ей  водій  повільніше  
гукають  йому
ти  куди  несешся
вістря  прапору  на  довгій  палиці
визирає  з  відчинених  дверей
бʼється  об  гілки  дерев
падає  паперівка  та  ще  зелені  сливи.

Найважче
це  кидати  три  жменьки  землі
наче  це  пудові  гирі
останнє
що  ти  можеш  віддати  людині
це  ж  точно  не  найкращий  подарунок
наврчяд  чи
проводжаючи  близьку  людину  у  дорогу
ти  насиплеш  їй  вогкої  землі  у  кишені  
можливо
подаруєш  книгу
пакет  з  круасанами
листівку  
обіймеш.

Схилившись  перед  труною  кажеш  
слова
вони  вириваються
слабкі  та  невпевнені
як  пташенята  у  перший  політ
наприклад:  пробач
пробач
що  прапор  збив  яблука
пробач,  за  ту  жіночку  з  телефоном
пробач,  що  сливи  досі  зелені
пробач...

Три  жменьки  землі
найменше  і  найбільше  
що  ти  можеш  сьогодні  віддати
важкі
як  підвісні  мости.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990378
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2023

Олег Коцарев. Желание

телефон  оливково-поцарапанный
так  хочет  заменить
воздушную  тревогу
на
воздушный  шарик

24.07.2023

(Перевод  с  украинского)

БАЖАННЯ

телефон  оливково-подряпаний
так  хоче  замінити
повітряну  тривогу
на
повітряну  кульку

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990227
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.08.2023

глаза круглые…

глаза

круглые  –

быть  может  сова
а  может  и  рыцарь  в  шлеме

с  магнитными  руками  –
под  ними  танцуют  обезьяны:

кто  собеседник  мой  ночной?
с  кем  поделюсь  я
отчаянием  в  средневековых  пейзажах?

как  за  неделю  привыкаешь  к  хорошему

к  тому  что  дроны  с  тихой  смертью  не  летят  
и  нет  нужды  сорвавшись  по  сирене
отскакивать  в  двустенный  коридор
пережидать  чтобы  железо  захлебнулось

к  тому  что  сын  сопит  (обидевшись  на  папу)
к  тому  что  островов  не  видно  в  море  (^)
и  дымка  дальняя  скользит  с  холма  на  холм
с  уснувшей  запятой  (,)  на  каменную  точку  (;)

считаешь  дни  до  возвращения  в  бездну

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990200
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.07.2023

Антон Полунин. К августовской исповеди

люби  и  делай  что  угодно
по  списку  в  котором  вмещаешься  весь
вмещаешься  вся
из  которого  отмщается  природа
а  также  свобода  
вылетает  в  витражное  окно
когда  сквозь  портал  проносят  корону
хочешь  я  буду  для  тебя  самым  огромным
лето  шершней  в  зеркале  крокодила  
полное  танцев  мороженого  и  демократии  
хочешь  я  буду  кем  хочешь  
только  делай  
всё  что  захочешь  
вода  
это  список  воды
слишком  плотный  не  вонзить  лезвия
слишком  медленный  не  дождаться
утро  ночь  шершней  в  голове  
почти  уже  не  поэта
что  больше  даже  не  собирается  умирать  
витражная  заноза
с  розой  отсечённой  от  христа
белого  украшенного  цветами  
цисгендерного
печального
так  же  и  свобода  
возможно  является  пережитком  времён
мира  и  благополучия  
откуда  я  знаю
откуда  я  знаю  тебя  
моё  белое  подтаявшее  мороженое  
моя  белая  печальная  демократия  
почти  забытая  в  конце  
списка  что  в  основном  состоит  из
слова  волк
волк  волк  волк
так  выглядит  список

28.07.2023

(Перевод  с  украинского)

до  серпневої  сповіді  

люби  і  роби  що  завгодно
за  списком  в  якому  вміщаєшся  весь
вміщаєшся  вся
з  якого  виміщується  природа
так  само  свобода  
виліта  у  вітражне  вікно
коли  крізь  портал  проносять  корону
хочеш  я  буду  для  тебе  найвеличезнішим
літо  шершнів  у  дзеркалі  крокодила  
повне  танців  морозива  і  демократії  
хочеш  я  буду  ким  хочеш  
тільки  роби  
усе  що  захочеш  
вода  
це  список  води
защільний  не  встромити  леза
заповільний  не  дочекатися
ранку  ніч  шершнів  у  голові  
майже  вже  не  поета
що  більше  навіть  не  збирається  помирати  
вітражна  скалка
з  трояндою  відтятою  від  христа
білого  уквітчаного  
цисгендерного
зажуреного
так  само  свобода  
можливо  є  пережиток  доби  
миру  й  добробуту  
звідки  я  знаю
звідки  я  знаю  тебе  
моє  біле  підтале  морозиво  
моя  біла  зажурена  демократія  
майже  забута  наприкінці  
списку  що  здебільшого  складається  зі
слова  вовк
вовк  вовк  вовк
так  виглядає  список

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990114
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.07.2023

Олег Коцарев. Фиолетовый акцент

висишь  со  скамейки  коленями  в  небо
читаешь  микророманы  туч
щупаешь  пятнышками  во  взгляде  гравюры  сосновых  веток
и  слышишь
как  муравей  муравью  крылья  съедает

муравей  муравью  lupus  est

встаёшь  со  скамейки
спасаешь  крылья  ещё  одного  муравья
и  не  понимаешь  –

куда  делся  тот  фиолетовый  акцент
что  вёл  так  долго
по  краешку  дымки
по  хребту  ощущения?

19.07.2023

(Перевод  с  украинского)

ФІОЛЕТОВИЙ  АКЦЕНТ

висиш  із  лавки  колінами  в  небо
читаєш  мікроромани  хмар
мацаєш  цяточками  в  погляді  гравюри  соснових  гілок
і  чуєш
як  мураха  мурасі  крила  з’їдає

мураха  мурасі  lupus  est

підводишся  з  лавки
рятуєш  крила  ще  однієї  мурахи
і  не  розумієш  —

де  подівся  той  фіолетовий  акцент
що  вів  так  довго
краєчком  серпанку
хребтом  відчуття?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990103
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.07.2023

Ирина Шувалова. Киев – Нанкин

1.  Невыразимое

вот  вот  вот
здесь  здесь  
оно  лежит
это  невыразимое

тяжёлое
как  мёртвое  тело
дорогого  человека

долгое
как  ночь  когда
должны  бомбить

возьми  невыразимое
под  мокрые  от  крови  подмышки
тащи  его  
оставляй  следы

пусть  наутро
их  будет  видно
издалека

2.  Поэтесса  не  может  писать  о  войне

не  жертва  
не  участница  
не  защитница
не  наблюдательница
не  посторонний  человек
а  кто  тогда

война  раздала  всем  роли  -  какая  твоя?
зажимать  ладонью  рот?

пиши  пиши
неудержательница  языка  за  зубами
внезапно  замолкла  когда  казалось  бы
самое  время  говорить  но

что  сказать  когда  там  
всё  кругом  кричит
воют  сирены
трещат  высокие  дома
пищат  колесики  эвакочемоданов
визжат  отчаянно  кривые  рты
выбитых  окон

она  посылает  сообщение
"прямо  сейчас  рядом  грохот
и  летают  истребители"

ты  не  знаешь
что  ей  ответить

3.  Весна

в  моей
несмотря-ни-на-что-стране

женщина  которую  не  могу  назвать  по  имени
ожидает  войну  и  весну

она  достаёт  из  шкафа  наше  общее  будущее
прикладывает  его  к  себе  перед  зеркалом  
улыбается

и  только  когда  на  заднем  плане
включается  сирена  воздушной  тревоги
её  улыбка  блёкнет  увядает

она  неохотно  опускает  руки
сворачивает  наше  будущее
прячет  его  в  шкаф

не  сезон

4.  Деревянные  боги

что  вы  знали  мои  деревянные  боги
мои  хитроумные  золотые  лисицы

когда  мой  самолёт
оставлял  под  собой
серое  чёрное  рыжее
ноябрьское  поле  под  борисполем
зеркальные  заплаты  осенней  воды

что  вы  видели
со  своей  запылённой
книжной  полки  когда  я
приносила  вам
шишки  листья  камушки
благодаря  за

я  думала
новую  работу
успешный  переезд
наконец  выданную  визу
а  оказалось

за  вечер  в  котором  никто  не  стреляет
за  город  в  который  не  въезжают  танки
за  то  что  эта  почти-восемнадцатилетка

не  должна  никого  убивать
не  должна  гибнуть

5.  Так  выглядит  лицо

вот  как  выглядит  лицо  моей  дочери
она  вот-вот  скажет  мне
мама  ты  читала  новости
мама  война

вот  как  выглядит  лицо
корейского  мальчика
он  спрашивает  "учительница,  у  вас  всё  хорошо?"
он  спрашивает  "учительница,  как  там  ваши?"

он  спрашивает
"учительница,  это  двадцать  первый  век
ну  какого  же  хрена?"

6.  Доброволец

отец  моего  ребенка
стоит  в  очереди
чтобы  записаться  добровольцем
в  тероборону

обычно  мы  редко  созваниваемся
но  теперь...
но  теперь

очередь  длинная
стоят  с  самого  утра
голос  в  телефоне  бодрый  
почти  весёлый

как  ты,
вечно  измученный  своей  язвой
не  способный  сварить  суп
забить  гвоздь  вынести  мусор
вовремя  полить  цветы
убедить  кота  не  драть  диван,

как  ты  будешь  держать  оружие
как  ты  будешь  стрелять
в  кровавых  мальчиков  из  перми
в  кровавых  мальчиков  из-под  иркутска
в  мальчиков  обученных  убивать

я  знаю
ты  будешь  стрелять  метко

7.  Серьги

cобираясь  на  работу
вдруг  ловлю  себя  на  мысли
не  стоит  ли  надеть
какие-нибудь  серьги  попроще

если  сегодня  там
кого-то  не  станет
что  я  буду  делать

заплаканная  
разъяренная
беспомощная  
дура

в  этих  весёлых  
в  этих  ярких

8.  Когда  ты  спишь

мне  легче  когда  ты  спишь
мне  кажется  что  когда  ты  спишь
ты  не  можешь  умереть

ведь  во  сне  
ты  и  так  слишком  близко
к  тому,  другому  миру
где  уже  никто  не  стреляет

тем  более  когда  ты  спишь
я  не  сплю
а  значит  в  каком-то  смысле
стою  на  страже

если  не  тебя
(ты  так  далеко)
то  этого  дня  
этого  света

на  шесть  часов  впереди  тебя
несу  это  утреннее  солнце  
как  развевающееся  знамя

и  над  страной  живых
и  над  страной  мёртвых

их  пограничники  
развесили  винтовки  на  деревьях
лениво  улеглись  на  траве

эти  две  страны
еще  не  разорвали
дипломатических  отношений

9.  Февраль

мы  думали  пересечь  этот  февраль
как  любой  другой  месяц  –
он  разве  что  короче

пересечь  как  переходят  маленькую  реку
день  за  днём  
с  камня  на  камень

постоять  перейдя
на  зелёном  берегу  весны

а  эта  река  ревёт  и  хватает  нас  за  ноги
такая  красная  пенистая  скользкая
воистину  лютая

по  колено  во  мраке
мы  в  спешке  сооружаем  плоты

наши  закатанные  штанины
тяжелеют
наливаются  

может  победой
может  смертью

10.  Булка

над  рекой  с  булкой  в  руках
я  притворяюсь,  что  смерти  не  существует
весна  идёт  над  сливами  жужжит

весна  идёт  весна  уже  в  нанкине
войска  идут  в  киеве  войска
над  рекой  с  булкой  в  руках
я  притворяюсь,  что  смерти  не  существует

а  смерть  идёт  а  смерть  уже  жужжит
над  сливами,  над  вишнями,  айвой
безжалостны  пчёл  металлических  жала

весна  идёт  весна  уже  в  Нанкине
войска  идут  в  киеве  войска

читаю  ленту
плачу  прямо  в  булку

11.  Тревога

тревога
сидит  у  меня  на  шее
будто  мохнатый  бес

с  человеческим  лицом  
 
с  лицом  маленького  человека
с  большой  чёрной  тенью
которая  ложится  на  пол-Европы

гоголевщина  достоевщина
кровавые  топоры  смутные  времена
чума  на  пороге  враг  у  ворот  

европа  пугается
европа  осторожно  отступает

растерянно  пытаясь
оттереть  красные  брызги
со  своих  лакированных  ботинок

12.  Свои

каждый  разбомбленный  дом  на  фото
сначала  кажется  своим

у  каждого  ребенка
спящего  в  киевском  метро
лицо
твоей  дочери

новости  происходят  не  с  нами
происходят  с  нами

женщина  на  фото
закрывающая  ладонью  в  отчаянии
жалобно  скривившийся  рот

я  не  знаю  этой  женщины
я  знаю  эту  женщину

24-26.02.2022

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

Київ  -  Нанкін

1.  невимовне

ось  ось  ось
тут  тут  
воно  лежить
це  невимовне

важке
як  мертве  тіло
дорогої  людини

довге
як  ніч  коли
мають  бомбити

бери  невимовне
попід  мокрі  від  крові  пахви
тягни  його  
лишай  сліди

нехай  на  ранок
їх  буде  видно
здалеку

2.  поетка  не  може  писати  про  війну

не  жертва  
не  учасниця  
не  захисниця
не  спостерігачка
не  стороння  особа
а  хто  тоді

війна  роздала  всім  ролі  –  яка  твоя?
затискати  долонею  рота?

пиши  пиши
невтримувачка  язика  за  зубами
раптово  змовкла  коли  здавалося  б
саме  час  говорити  але

що  сказати  коли  там  
усе  довкола  кричить
волають  сирени
тріщать  високі  дими
пищать  коліщатка  евакваліз
виють  розпачливо  криві  роти
вибитих  вікон

вона  надсилає  повідомлення
«поруч  просто  зараз  гримить
літають  винищувачі»

ти  не  знаєш
що  їй  відповісти

3.  весна

в  моїй
попри-все-країні

жінка  яку  я  не  можу  назвати  на  ім’я
чекає  на  весну  і  війну

вона  дістає  із  шафи  наше  спільне  майбутнє
прикладає  його  до  себе  перед  дзеркалом  
посміхається

і  тільки  коли  на  задньому  плані
вмикається  сирена  повітряної  тривоги
її  посмішка  блякне  в’яне

вона  неохоче  опускає  руки
згортає  наше  майбутнє
ховає  його  до  шафи

не  сезон

4.  дерев‘яні  боги

що  ви  знали  мої  дерев‘яні  боги
мої  хитромудрі  золоті  лисиці

коли  мій  літак
залишав  під  собою
сіре  чорне  руде
листопадове  поле  під  борисполем
дзеркальні  латки  осінньої  води

що  ви  бачили
зі  своєї  запилюженої
книжкової  полиці  коли  я
приносила  вам
шишки  листочки  камінці
дякуючи  за

я  думала
нову  роботу
успішний  переїзд
нарешті  видану  візу
а  виявилося

за  вечір  у  якому  ніхто  не  стріляє
за  місто  в  яке  не  в‘їжджають  танки
за  те  що  ця  майже-вісімнадцятирічка

не  мусить  нікого  вбивати
не  мусить  гинути

5.  так  виглядає  обличчя

ось  так  виглядає  обличчя  моєї  дитини  
яка  от-от  мені  скаже
мамо  ти  читала  новини
мамо  війна

ось  так  виглядає  обличчя
корейського  хлопчика
який  питає  «вчителько,  у  вас  усе  добре?»
який  питає  «вчителько  як  там  ваші?»

який  питає
«вчителько  це  двадцять  перше  століття
якого  ж  хріна?»

6.  доброволець

батько  моєї  дитини
стоїть  у  черзі
аби  записатися  добровольцем
в  тероборону

зазвичай  ми  рідко  дзвонимося
але  тут…
але  тут.

черга  довга
стоять  ще  зранку
голос  у  телефоні  бадьорий  
майже  веселий

як  ти,
вічно  замучений  своєю  виразкою
неспроможний  зварити  суп
забити  цвях  винести  сміття
вчасно  полити  квіти
переконати  кота  не  дерти  диван,

як  ти  триматимеш  зброю
як  ти  стрілятимеш  у
кривавих  хлопчиків  із  пермі
кривавих  хлопчиків  з-під  іркутська
хлопчиків  навчених  убивати

я  знаю
ти  стрілятимеш  влучно

7.  сережки

збираючися  на  роботу
я  раптом  ловлю  себе  на  думці
чи  не  варто  вдягти
якісь  простіші  сережки

якщо  сьогодні  там
когось  не  стане
що  я  робитиму

заплакана  
розлючена
безпомічна  
дурепа

в  цих  веселих  
в  цих  яскравих

8.  коли  ти  спиш

мені  легше  коли  ти  спиш
бо  мені  здається  що  коли  ти  спиш
ти  не  можеш  померти

адже  вві  сні  
ти  і  так  надто  близько
до  того,  іншого  світу
де  вже  ніхто  не  стріляє

тим  паче  коли  ти  спиш
я  не  сплю
а  отже  в  певному  сенсі
стою  на  варті

якщо  не  тебе
(ти  так  далеко)
то  цього  дня  
цього  світла

на  шість  годин  попереду  тебе
несу  це  ранкове  сонце  як  стяг
що  розвівається  

і  над  країною  живих
і  над  країною  мертвих

їхні  прикордонники  
розвісили  гвинтівки  на  деревах
полягали  ліниво  на  траві

ці  дві  країни
ще  не  розірвали
дипломатичних  відносин

9.  лютий

ми  думали  перейти  цей  лютий
як  будь-який  інший  місяць  —
хіба  коротший

перейти  як  переходять  маленьку  річку
день  у  день  
з  каменя  на  камінь

постояти  перейшовши
на  зеленому  березі  весни

натомість  ця  ріка  реве  й  хапає  нас  за  ноги
така  червона  пінява  слизька
воістину  люта

по  коліно  в  мороці
ми  похапцем  риштуємо  плоти

наші  підкочені  холоші
важніють
наливаються  

може  перемогою
може  смертю

10.  булка

над  річкою  і  з  булкою  в  руках
я  прикидаюся,  що  смерті  не  існує
весна  іде  над  сливами  дзижчить

весна  іде  весна  уже  в  нанкіні
війська  ідуть  у  києві  війська
над  річкою  і  з  булкою  в  руках
я  прикидаюся  що  смерті  не  існує

а  смерть  іде  а  смерть  уже  дзижчить
над  сливами  над  вишнями  й  айвою
безжальні  жала  металевих  бджіл

весна  іде  весна  уже  в  нанкіні
війська  ідуть  у  києві  війська

читаю  стрічку
плачу  просто  в  булку

11.  тривога

тривога
сидить  у  мене  на  шиї
як  волохатий  біс

біс  із  людським  обличчям  
 
біс  із  обличчям  маленького  чоловічка
з  великою  чорною  тінню
яка  лягає  на  пів  європи

гоголівщина  достоєвщина
криваві  сокири  смутні  часи
чума  на  порозі  ворог  біля  воріт  

європа  сахається
європа  обережно  відступає

розгублено  намагаючися
відтерти  червоні  бризки
зі  своїх  лакованих  черевиків

12.  свої

кожен  розбомблений  дім  на  фото
спершу  здається  cвоїм

кожна  дитина  що  спить  у  київському  метро
має  обличчя
твоєї  доньки

новини  стаються  не  з  нами
стаються  з  нами

жінка  на  фото
що  затуляє  розпачливою  долонею
жалібно  скривлений  рот

я  не  знаю  цієї  жінки
я  знаю  цю  жінку

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989778
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.07.2023

Максим Кривцов. Он переехал…

Он  переехал  в  Бучу  в  середине  марта  2021-го
снял  маленькую  квартиру  в  цоколе  и  завёл  кота
шерсть  у  которого  была  цвета  помадки  на  эклере.

Он  ходил  на  английский,  в  тренажёрку  и  на  исповедь.
он  любил  смотреть,  как  падает  снег
и  в  тумане  исчезает  улица.

Он  слушал  Радиохед,  старые  альбомы  Океана  Эльзы,  дождь,  гром  и  стук  сердца  девушки
с  которой  засыпал  в  маленькой  цокольной  квартире
и  просыпался  в  маленькой  цокольной  квартире
целовал  её  тёплое  лицо
прижимался  к  её  липкому  телу
ладонью  нырял  в  волны  её  волос
и  барахтался  там,  как  мушка  в  паутине.

Она  покинула  его  осенью
как  птицы  покидают  леса
как  инженеры  фабрику  по  окончанию  смены
и  уехала  в  Польшу
чтобы  там  остаться.

Он  взял  кота,  похожего  на  пирожное
и  сказал:  кот,  нам  надо  ехать
у  нас,  как  утро
как  жизнь
как  болезнь
настала  холодная
словно  лёд
война
урок  под  названием  "Спокойная  жизнь"  закончился.

В  тумане  исчезает  улица
падает  дождь
его  совсем  не  слушают
кот  выбежал  в  поле,  имя  его  ветер.

На  кресте  как  на  id-карточке  написано:
здесь  покоится  номер  234  вечная  память.

Она  мечтала  о  путешествии  в  Патагонию
о  романе  с  рок-музыкантом
о  реинкарнации  в  царицу  или  в  рыбу.

Планировала  написать  книгу
о  том,  что  память
хрупкая,  словно  корка  на  крем-брюле
уязвимая,  как  любовь
рассыпается,  как  песок  между  пальцами
исчезает
и  нет  её.

Она  любила  свой  велосипед.
мороженое  со  сгущёнкой
собирала  пожелтевшие  листья  
как  марки
любила  рассматривать  облака
рассыпанные  будто  поп-корн
неряшливым  мальчиком  в  кинотеатре.

Путешествовала  по  горам  в  одиночку
чтобы  принимать  ингаляции  лесом  и  воздухом
собирала  мяту  с  иван-чаем
собирала  звёзды,  раскладывая  в  память,  как  в  фото-альбом.

Её  отец  погиб  в  четырнадцатом
ей  было  четырнадцать,  когда  мама  уехала  в  Италию  
и  не  вернулась.

У  ней  не  было  отношений,  потому  что  всё  ждала  рок-музыканта.

Когда  зима  решила  остаться
как  минимум  до  следующей  осени
громко  и  болезненно  сообщив  об  этом
и  пахнуло  на  улицах  
тишиной  пугающей
огнём  и  землёй
и  разлетелось  вороньё

она  не  растерялась
достала  с  верхней  полки  бутылочку  
с  высушенным  иван-чаем  и  чабрецом
заварила  травы
налила  в  термос
и  понесла  на  посты
парням  из  теробороны.

На  кресте  будто  татуировкой  выбито:
здесь  покоится  номер  457  вечная  память.

Она  жила  рядом  с  парком
в  небольшом  доме
кормила  белок
кормила  собак
кормила  пьяниц
была  хранительницей  осени
хранительницей  воспоминаний
рассыпанных,  как  сахар.

Ей  было  54  года.
она  работала  в  коммунальном  предприятии
носила  синюю  робу  "Эпицентр"  
и  ездила  на  велосипеде.

Красила  ногти  в  багряный
красила  губы  в  багряный
и  каждую  ночь  к  ней  приходили  багряные  сны

Она  смотрела  "Говорит  Украина"
вытирала  слёзы  белым  носовым  платком
вспоминала  детство
каким  тогда  тёплым  было  солнце
перед  сном  читала  Кокотюху
и  прыгала,  словно  пловец  в  воду,  в  свои  сны
багряные,  как  ногти
багряные,  как  губы.

Ждала  субботы
чтобы  вытереть  пыль  в  комнатах
постирать  одежду
приготовить  шарлотку
и  думать  о  прошлом.

Её  убили  пятого  марта
когда  она  поворачивала  к  своей  улице
на  велосипеде
убили,  как  ночь  убивает  день
как  осень  убивает  лето
распяли  очередью  из  кпвт.

На  кресте  как  на  доске  объявлений  написано:
здесь  покоится  номер  451  вечная  память.

На  улицах  и  в  полях
появлялись  новые  Голгофы
только  пули  вместо  гвоздей
только  артиллерия  вместо  копий.

Хотелось
считать  дни  до  лета
считать  котят
считать  детей
считать  звёзды
считать  до  ста,  засыпая.

Здесь  покоится  номер  176  вечная  память
здесь  покоится  номер  201  вечная  память
здесь  покоится  номер  163  вечная  память
здесь  покоится  номер  308  вечная  память.

13.08.2022

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

***

Він  переїхав  в  Бучу  в  середині  березня  2021
винайняв  маленьку  квартиру  у  цоколі  і  завів  кота
шерсть  якого  була  кольору  помадки  на  еклері.

Він  ходив  на  англійську,  в  тренажерку  та  на  сповіді
він  любив  дивитись,  як  падає  сніг
та  в  тумані  зникає  вулиця.

Він  слухав  Радіохед,  старі  альбоми  Океану  Ельзи  дощ,  грім  і  стукіт  серця  дівчинки
з  якою  засинав  у  маленькій  цокольній  квартирі
і  прокидався  у  маленькій  цокольній  квартирі
цілував  її  тепле  обличчя
пригортався  до  її  липкого  тіла
пірнав  долонею  у  хвилі  її  волосся
та  борсався  там,  наче  мушка  на  павутині.

Вона  покинула  його  восени
так  як  птахи  покидають  ліси
так  як  інженери  фабрику  по-закінченню  зміни
і  поїхала  в  Польщу
щоб  там  залишитись.

Він  взяв  кота,  схожого  на  тістечко
і  сказав:  кіт,  нам  треба  їхати
з  нами,  як  ранок
як  життя
як  хвороба
сталась  холодна
як  крига
війна
урок  що  зветься  "Спокійне  життя"  закінчився.

У  тумані  зникає  вулиця
падає  дощ
його  зовсім  не  слухають
кіт  вибіг  у  поле  і  ім'я  його  вітер.

На  хресті  наче  на  id-картці  написано:
тут  спочиває  номер  234  вічна  пам'ять.

Вона  мріяла  про  мандрівку  в  Патагонію
про  роман  з  рок-музикантом
про  реєнкарнацію  в  царицю  чи  в  рибу.

Планувала  написати  книгу
про  те,  що  пам'ять
крихка  наче  кірка  на  крем-брюле
вразлива,  наче  кохання
розсипається,  як  пісок  поміж  пальців
і  зникає
щезає
немає.

Вона  любила  свій  велосипед
морозиво  зі  згущівкою
збирала  пожовкле  листя  
наче  марки
любила  розглядати  хмари
розсипані  наче  поп-корн
неохайним  хлопчиком  в  кінотеатрі.

Мандрувала  у  гори  наодинці
щоб  приймати  інгаляції  лісом  та  повітрям
збирала  м'яту  та  іван-чай
збирала  зорі,  розкладаючи  в  пам'ять,  наче  у  фото-альбом.

Її  батько  загинув  у  чортинадцятому
їй  було  чотирнадцять,  коли  мама  поїхала  в  Італію  
та  не  повернулась.

Вона  не  мала  стосунків,  бо  все  чекала  на  рок-музиканта.

Коли  зима  вирішила  залишитись
щонайменше  до  наступної  осені
гучно  і  боляче  сповістивши  про  це
і  пахнуло  на  вулицях  
тишею  жахаючою
вогнем  і  землею
розліталося  вороння

тоді  вона  не  розгубилися
дістала  із  верхньої  полиці  пляшечку  
із  висушеним  іван-чаєм  та  чебрецем
заварила  трави
розлила  у  термос
та  понесла  на  пости
хлопцям  із  тероборони.

На  хресті  наче  татуюванням  закарбовано:
тут  спочиває  номер  457  вічна  пам'ять.

Вона  жила  поруч  з  парком
у  невеликому  будинку
годувала  білок
годувала  собак
годувала  п'яниць
була  хранителькою  осені
і  хранителькою  спогадів
розсипаних,  як  цукор.

Їй  було  54
вона  працювала  у  комунальному  підприємстві
носила  синю  робу  "Епіцентр"  
та  їздила  на  велосипеді.

Фарбувала  нігті  у  багряний
фарбувала  губи  у  багряний
і  щоночі  до  неї  приходили  багряні  сни.

Вона  дивилась  "Говорить  Україна"
витирала  сльози  білим  носовичком
згадувала  дитинство
яким  тоді  теплим  було  сонце
перед  сном  читала  Кокотюху
та  стрибала,  наче  плавець  у  воду,  в  свої  сни
багряні,  як  нігті
багряні,  як  губи.

Чекала  на  суботу
щоб  витерти  пилюку  в  кімнатах
випрати  одяг
приготувати  шарлотку
та  думати  про  минуле.

Її  вбили  п'ятого  березня
коли  вона  повертала  на  свою  вулицю
їдучи  на  велосипеді
вбили,  як  ніч  вбиває  день
як  осінь  вбиває  літо
розіпнули  чергою  кпвт.

На  хресті  наче  на  дошці  оголошень  написано:
тут  спочиває  номер  451  вічна  пам'ять.

На  вулицях  та  на  полях
з'являлись  нові  Голгофи
тільки  кулі  замість  цвяхів
тільки  артилерія  замість  списів.

Хотілося
рахувати  дні  до  літа
рахувати  кошенят
рахувати  дітей
рахувати  зорі
рахувати  до  ста,  засинаючи.

Тут  спочиває  номер  176  вічна  пам'ять
тут  спочиває  номер  201  вічна  пам'ять
тут  спочиває  номер  163  вічна  пам'ять
тут  спочиває  номер  308  вічна  пам'ять.

13.08.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989461
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2023

Олег Коцарев. Тот миг перед рассветом…

Тот  миг  перед  рассветом,
когда  мы  становимся  –
статуи,

когда  голоса  наши  –
из-под  воды,
аффилированной  наконец
с  травяным  запахом,

когда  с  ветви  неба
на  нас
засыпает
незримая  тень  совы.

10.07.2023

(Перевод  с  украинского)

---
Та  мить  перед  світанком,
коли  ми  стаємо  —
статуї,

коли  голоси  наші  —
з-під  води,
афільованої  нарешті
з  трав’яним  запахом,

коли  з  гілки  неба
на  нас
засинає
невидима  тінь  сови.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989331
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2023

Максим Кривцов. Тарас пронзённый пулями…

Тарас
пронзённый  пулями
будто  уколами  смерти
перед  тем
как  невидимые  парни  в  изношенном  мультикаме
пришли  забрать  его  с  собой
чтобы  перенести
в  другое  поле
усеянное  маками  и  васильками
через  посадку
из  черешен  вишен  и  яблонь
сказал  спокойно  и  тихо:
"Вот  и  закончилась  моя  история".

Человек  заканчивается
как  заканчивается  хлеб
в  магазине  спального  микрорайона
как  заканчивается  вода  из-под  крана
при  аварии  на  магистральном  трубопроводе
как  заканчивается  лето
как  заканчиваются  силы  у  марафонца
как  заканчивается  день
как  заканчивается  свет  во  время  блэкаута
как  заканчиваются  патроны  во  время  боя
как  заканчивается  ссора  между  супругами  на  кухне
как  заканчивается  разговор
как  заканчивается  свидание
как  заканчивается  путешествие
как  заканчивается  вино  в  чаше  для  евхаристии.

Так  что
сегодня
я  не  буду  ставить  точку

02.01.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***

Тарас
пронизаний  кулями
наче  уколами  смерті
перед  тим
як  невидимі  хлопці  в  зношеному  мультикамі
прийдуть  забрати  його  з  собою
щоб  завести
в  інше  поле
всіяне  маками  та  волошками
через  посадку
з  черешень,  вишень  та  яблунь
сказав  спокійно  та  тихо:
"Ось  і  закінчилась  моя  історія".

Людина  закінчується
як  закінчується  хліб
в  магазині  спального  мікрорайону
як  закінчується  вода  з  під  крану
коли  сталась  аварія  на  магістральному  трубопроводі
як  закінчується  літо
як  закінчуються  сили  в  марафонця
як  закінчується  день
як  закінчується  світло  під  час  блекауту
як  закінчуються  набої  під  час  бою
як  закінчується  конфлікт  між  подружжям,  що  трапився  на  кухні
як  закінчується  розмова
як  закінчується  побачення
як  закінчується  мандрівка
як  закінчується  вино  в  чаші  для  євхаристії.

Тож
сьогодні
я  не  буду  ставити  крапочку

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989158
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.07.2023

многий этаж…

многий  этаж  <  сокращение  до  слова  <  пылающий

за  ним  взморщенная  партия  розгих
отключает  речь  с  гарантией

виртуальность  измерений  /  срезов

ущественное  кожество

слепки  сленга
осыпанные  помётом  

мощностью  в  N  долболюбов

окулла  с  поднятой  на  меч  зимой

утверждается  что  оборотни  стареют
в  поле  нечистот
и  жестов  без  нормы

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988905
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.07.2023

Максим Кривцов. Если война…

Если  война
это  фильм
то  не  обязательно  ужасы
в  моём  случае
роуд-муви
(а  какой  у  вас  любимый  роуд-муви?)  
когда  мчишься  мимо  пустыни  степей
мимо  горных  хребтов  терриконов
каньонов  линий  укреплений
наперегонки  с  перекати-полем  солнца
останавливаешься  в  заброшенных  мотелях
на  тебя  всё  время  охотятся
и  ты  всё  время  охотишься  на  кого-то
всё
игры  закончились
иногда
сбываются  желания
хоп
и  у  мивины  в  окопе  такой  вкус
будто  её  приготовил  Эктор  Хименес-Браво
открываются  неизведанные  миры
как  например  город
пересечённый  волнистыми  линиями  рельсов
по  которым  перемещаются  жёлтые  жуки  трамваев
город
что  находится  в  25  км  от  ада
здесь  производят  самую  сладкую  халву  во  Вселенной
это  что-то  вроде  "Трассы  60"
вперемешку  со  "Старикам  здесь  не  место".

Если  война  это  песня
то  песня  без  слов
и  песня  без  нот
без  музыки
такую
пели  человеку
перед  сотворением  мира
песня  без  песни  и  песня  песен.

Если  война  это  время  года
я  вас  удивлю  
выберу  последний  день  лета
ещё  чуть-чуть
казалось  бы
и  всё  разрушится
но  ты  даже  в  посадке  на  нуле
выныриваешь  из  окопа
словно  дельфин
смотришь
как  раздавленный  грейпфрут  солнца
расползается  по  горизонту
и  слушаешь
как  снова  поют  птицы.

Я  могу  долго  думать  над  тем
какова  эта  война
что  она  и  кто
но  так  никогда  и  не  пойму
и  наоборот
война  знает  меня
как  облупленного
знает  меня
как  сына
и
почему-то
бережет.

19.06.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***

Якщо  війна
це  фільм
тоді  не  обов'язково  жахи
в  моєму  випадку
роад-муві
(  а  який  у  вас  улюблений  роад-муві?  )  
коли  мчиш  повз  пустелі  степів
минаєш  гірські  хребти  териконів
каньйони  ліній  укріплень
наввипередки  з  перекотиполем-сонця
зупиняєшся  в  закинутих  мотелях
та  на  тебе  весь  час  полюють
і  ти  весь  час  полюєш  на  когось
все
ігри  закінчились
іноді
збуваються  бажання
хоп
і  мівіна  в  окопі  смакує
наче  її  приготував  Ектор  Хіменес-Браво
відкриваються  незвідані  світи
Як  от  місто
котре  перетинають  хвилясті  лінії  колій
по  яких  переміщуються  жовті  жуки  трамваїв
міста
яке  знаходиться  за  25  км  від  пекла
тут  виробляють  найсолодшу  халва  у  Всесвіті
це  щось  як  "Траса  60"
навперемішки  з  "Старим  тут  не  місце".

Якщо  війна  це  пісня
то  пісня  без  слів
і  пісня  без  нот
без  музики
така
яку  співали  до  людини
перед  створенням  світі
пісня  без  пісні  і  пісня  пісень.

Якщо  війна  це  пора  року
я  вас  здивую  
виберу  останній  день  літа
ще  трохи
здавалось  би
і  все  зруйнується
але  ти  навіть  у  посадці  на  нулі
виринаєш  з  окопу
наче  дельфін
дивишся
як  розчавлений  грейпфрут  сонця
розповзається  по  горизонту
і  слухаєш
як  знову  співають  птахи.

Я  довго  можу  думати  над  тим
яка  війна
що  вона  і  хто
на  ніколи  не  вгадаю
напротивагу  їй
яка  знає  мене
як  облупленого
знає  мене
як  сина
і
чомусь
береже.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988852
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.07.2023

Игорь Митров. Казибе

бабушка  казибе  с  улицы  стрижевских  
продавала  сигареты  поштучно  
когда  нам  было  по  двенадцать  лет
мы  подходили  к  ярко-зелёным  воротам  и  звали  
бабкатя  а  иногда  дважды  
бабкатя  бабкатя
ворота  чуть-чуть  приоткрывались  
и  выползала  из  них
серо-синяя  рука  
мы  сыпали  мелочь  
в  сухую  потрескавшуюся  ладонь  
она  сразу  же  исчезала  
и  появлялась  другая
с  двумя  или  тремя  сигаретами
 
а  иногда  выходил  дед  
её  муж  и  это  означало
что  баба  катя  заболела
в  эти  дни  
сигареты  продавал  нам  он
 
кто-то  рассыпал  глаза
по  его  седому  лицу
а  когда  собирал  
то  один  забыл  
глаз  под  лоб  закатился  
там  и  лежал  
 
никогда  на  нас  
не  смотрел

2021

(Перевод  с  украинского)

КАЗІБЕ  
 
бабуся  казібе  з  вулиці  стрижевських  
продавала  цигарки  поштучно  
коли  нам  було  по  дванадцять  років  
ми  підходили  до  яскраво-зелених  воріт  і  гукали  
бабкатя  а  іноді  двічі  
бабкатя  бабкатя  
ворота  ледь-ледь  прочинялися  
і  з  них  виповзала  
сіро-синя  рука  
ми  сипали  дріб'язок  
у  суху  потріскану  долоню  
вона  одразу  ж  зникала  
і  з'являлася  друга  
з  двома  чи  трьома  цигарками  
 
а  інколи  виходив  дід  
її  чоловік  і  це  означало  
що  баба  катя  захворіла  
у  ці  дні  
він  продавав  нам  цигарки  
 
хтось  розсипав  очі  
його  сивим  лицем  
а  як  збирав  
то  одне  забув  
під  лоб  закотилося  
там  і  лежало  
 
ніколи  на  нас  
не  дивилося

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988850
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.07.2023

Ріші Дастідар. Переклади з англійської

Переклади  з  книги  "Neptune’s  projects":


[b]Поляроїди  Нептуна[/b]

(за  картиною  «Морський  пейзаж  (Море-море)»  Герхарда  Ріхтера)

Море  наді  мною.  Море  піді  мною.
Кому  потрібний  фільтр  для  неба?
Ці  хвилі  чинять  опір  наративу,  метафорі  –
як  добре  не  мати  певності,
реальність  стає  нечіткою  –  наче  сон
скругляє  свої  краї,  недосконалий  у  своїй  досконалості.
Мене  лихоманить,  і  я  допускаю  фіаско  вашої  експедиції
з  вистеження  айсбергів;  нерішучість  –  це  прокляття,  як  і  пошук.
Теперішнє  іржавіє  в  мені.  Чи  то  відпочиває?
У  вас,  мабуть,  є  мрія.  Але  все,  чого  хочеться  мені  –
це  світло.  І  дівчина  із  зеленою  стрічкою  у  волоссі,
що  читає  прогноз  морської  погоди,  доки  я  дрейфую  в  сон.


[b]Верхівка  харчового  ланцюжка[/b]

Поглянь!  Я  –  та  істота,  що
тебе  замінить  –  і  тебе,  і  тебе  також,

бо  я  ідеально  пристосована  до
створеної  вами  біосфери,  а  вся

іронія  в  тому,  що  ви  самі  не  змогли  пристосуватися
вчасно,  встановити  навісні  зябра,  фільтри

на  шкіру,  витискати  кров  із  морів.  Ви
мали  б  змогу  жити  далі,  про  це  свідчить

антропоценовий  шар,  що  спливає
раз  у  раз  на  поверхню  з  пекучого  слизу,

але  ви  так  нічого  й  не  зробили:  було  багато
тривожних  сигналів,  і  все  можна  було  змінити.  Та  я  радий:

здавалося,  наче  ви  маєте  дозвіл  від  Бога  на  пожиттєву
оренду  планети.  Але  види  приходять,  відходять  –

змиріться.  Б’юся  об  заклад,  динозаври
також  не  хотіли  залишитися  лише  на  дитячому  ТБ.


[b]Неможлива  нація[/b]

Однієї  речі  ніяк  не  можуть
навчити  нас  в  Ітоні:
не  гратися  із  сірниками.


[b]Імперська  космічна  хвороба[/b]

Чи  прокидаються  імперії  о  4-ій  ранку
від  занепокоєння,  що  більше  їх  не  чіпатимуть?
Бажають  позбутися  військової  слави,
але  похмурішають:  відсутність  вдячності
згущується  до  гніву.  Бачте,
важко  позбутися  звички  до  слави.

++++++++++++++++++++++++++++++

Переводы  на  русский:

Стихи  Риши  Дастидара  на  русском:

[i]Поляроиды  Нептуна[/i]
(по  картине  "Морской  пейзаж  (Море-море)"  Герхарда  Рихтера)

Море  надо  мной.  Море  подо  мной.
Кому  нужен  фильтр  для  неба?
Эти  валы  сопротивляются  нарративу,  метафоре  –
как  прекрасно  не  быть  уверенным,
реальность  становится  нечёткой  –  так  сон
скругляет  свои  края,  несовершенный  в  своём  совершенстве.
Я  в  лихорадке,  я  допускаю  провал  вашей  экспедиции,
выслеживающей  айсберг;  нерешительность  —  это  проклятие,  как  и  поиск.
Современность  ржавеет  во  мне.  Или  же  отдыхает?
У  вас  может  быть  мечта.  Но  всё,  чего  хочется  мне  –
это  свет.  И  девушка  с  зелёной  лентой  в  волосах,
что  читает  прогноз  морской  погоды,  когда  я  дрейфую  в  сон.



[i]Вершина  пищевой  цепочки[/i]

Смотри!  Я  –  то  существо,  что
тебя  заменит  –  и  тебя,  и  тебя  тоже,

потому  что  я  идеально  приспособлено  к
созданной  вами  биосфере,  а  вся

ирония  в  том,  что  вы  сами  не  смогли  приспособиться
вовремя,  установить  навесные  жабры,  фильтры

на  кожу,  добывать  кровь  из  морей.  Вы
могли  бы  выжить,  об  этом  свидетельствует

антропоценовый  слой,  всплывающий
то  и  дело  на  поверхность  из  жаркой  слизи,

но  вы  так  ничего  и  не  сделали:  было  много
тревожных  сигналов,  и  всё  можно  было  поменять.  А  я  и  рад:

казалось,  вы  арендуете  планету  у  Бога,  чтоб  оставаться
на  ней  всегда.  Но  виды  приходят,  уходят  –

смиритесь.  Держу  пари,  динозавры
тоже  не  хотели  остаться  лишь  на  детском  ТВ.



[i]Невозможная  нация[/i]

Одной  вещи  никак  не  могут
научить  нас  в  Итоне:
не  играть  со  спичками.



[i]Имперская  космическая  болезнь[/i]

Просыпаются  ли  империи  в  4  утра
от  беспокойства,  что  их  больше  не  тронут?
Желают  избавиться  от  военной  славы,
но  мрачнеют:  отсутствие  благодарности
сгущается  до  гнева.  Не  получается
отвыкнуть  от  славы,  знаете  ли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023

Максим Кривцов. Тело В.

Тело  "В."
скреплённое  жёсткими  носилками
я  могу  взять  его  в  одиночку
чтобы  закинуть  в  "броню"
где-то  50  на  50  см
как  рюкзак
"Д.В."
самый  большой  из  нас
123  кг  веса
о  таких  всегда  шутят:
да  ну  тебя  брать  на  задание
потом  не  вытянешь
теперь  его  раздутое  тело
пытаемся  перебросить  в  чёрный  плотный  пакет
из-под  кителя  вываливается  несколько  вёдер  червей
тело  "П."  без  левой  ноги
самый  лёгкий  из  всех
пехотинец  "А."
даже  целый  на  вид.

До  места  высадки
15  мин  между  искромсанными  полотнами  посадок
усеянных  телами  и  оружием
мы  едем
мешок  с  "Д.В."
бьётся  о  мою  ногу
его  тело  мягкое  и  тёплое
как  одежда

я  натягиваю  респиратор
но  нужно  дышать
боже  дайте  мне  подышать!
просто
воздухом
надо  отдышаться
когда  меня  спросят
чем  пахнет  война
отвечу:
смердит
я  ещё  долго  буду  смывать  с  себя  эти  сладко-терпкие  остатки  трупного  запаха.

Я  смотрю  на  себя  в  зеркало
моё  лицо  разорвано  пополам
нет  левой  руки
исчезла  нога
человек  исчезает
развеивается
как  цветок
стирается
как  рисунки  мелом  на  асфальте  после  дождя.

Я  хочу  кричать
но  кричит  всё  вокруг
кричит  моя  тишина
кричит  солнце
кричат  птицы  и  леса
люди  и  насекомые
ааааа!
хватит!
остановитесь!
но  это  так  не  работает

Хотелось  бы
забирать  ребёнка  из  школы
забирать  девушку  после  работы
забирать  пиджак  из  химчистки
но  кто-то  шепчет:
нет  нет  нет
это  так  не  работает
мальчик
ты  должен  забирать  хороших  парней
размером  50  см  на  50  см.
должен  касаться  тёплого  мёртвого  тела  "Д.В."
ты  же  всего  лишь  
че
ло
век.

Возможно
я  написал  самое  ужасное  стихотворение
руки  до  сих  пор  смердят
я  вытираю  их  мятой
может  быть
перебью.

Ребята  поедут  домой
к  свету  и  памяти
к  солнцу  и  воде
к  листьям  и  траве
к  ветру
к  тишине
к  началу  и  концу
ко  всему

В  который  раз  я  смотрю  в  зеркало
тщательно  и  долго
там:
ничего.

26.05.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***

Тіло  "В."
перемотане  жорсткими  ношами
я  можу  його  взяти  самотужки
жоб  закинути  у  "броню"
десь  50  на  50  см
наче  наплічник
"Д.В."
найбільший  з  нас
123  кг  свої  ваги
як  то  кажуть
про  таких  завжди  жартують:
та  ну  тебе  брати  на  завдання
потім  не  витягнеш
тепер  його  роздуте  тіло
намагаємось  перекинути  в  чорний  цупкий  пакет
з  під  кителя  вивалюється  декілька  відер  черв'яків
тіло  "П."  без  лівої  ноги
найлегший  зі  всіх
піхотинець  "А."
навіть  цілий  на  вигляд.

До  місця  висадки
15  хв  поміж  пошматованих  полотен  посадок
всіяних  тілами  та  зброєю
ми  їдемо
мішок  з  "Д.В."
б'єтья  об  мою  ногу
його  тіло  м'яке  та  тепле
наче  одяг

я  натягую  распіратор
але  треба  дихати
боже  дайте  мені  подихати!
просто
повітря
треба  відихатись
коли  мене  запитають
чим  пахне  війна:
відповім:
смердить
я  ще  довго  змиватиму  з  себе  ці  солодко-терпкі  залишки  трупного  смороду.

Я  дивлюсь  на  себе  в  дзеркало
моє  обличчя  розірване  навпіл
немає  лівої  руки
зникла  нога
людина  зникає
розвіюється
як  квітка
стирається
як  малюнки  крейдою  на  асфальті  після  дощу.

Я  хочу  кричати
та  кричить  все  навколо
кричить  моя  тиша
кричить  сонце
кричать  птахи  і  ліси
люди  і  комахи
ааааа!
годі!
зупиніться!
та  це  так  не  працює.

Хотілось
забирати  дитину  з  школи
забирати  дівчину  після  роботи
забирати  піджак  із  хімчистки
та  хтось  шепоче:
ні  ні  ні
це  так  не  працює
хлопчику
ти  маєш  забирати  хороших  хлопців
розміром  50  см  на  50  см
маєш  торкатись  теплого  мертвого  тіла  "Д.В."
ти  ж  всього  навсього  
лю
ди
на.

Можливо
я  написав  найжахливіший  вірш
руки  досі  смердять
обтираю  їх  м'ятою
можливо
переб'ю.

Хлопці  поїдуть  додому
до  світла  й  до  пам'яті
до  сонця  і  води
до  листя  та  трави
до  вітру
до  тиші
до  початку  і  кінця
до  всього.

Я  вкотре  дивлюсь  в  дзеркало
ретельно  і  довго
там:
нічого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988557
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.07.2023

Виктор Шило. Куда подевались…

куда  подевались  старые  женщины  
кричавшие  ¡intent!  
в  подвале  библиотеки  имени  крупской
после  того  как  прошли
сами  сквозь  себя  
будто  караван
пришельцев  
сквозь  игольное  ушко  
не  отвечай  кукушка  
сильвио  мануэлю  
что  танцует  
у  реки                                                                                                                                                                                                        
на  пустом  постаменте  
для  памятника  жертвам
голодомора

(Перевод  с  украинского)

*

куди  поділися  старі  жінки  
що  кричали  ¡intent!  
у  підвалі  бібліотеки  імені  крупської
після  того  як  пройшли
самі  крізь  себе  
ніби  караван
прибульців  
крізь  вушко  голки  
не  відповідай  зозуле  
сільвіо  мануелю  
який  танцює  
біля  річки                                                                                                                                                                                                        
на  порожньому  постаменті  
для  пам’ятника  жертвам
голодомору

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988321
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2023

Олег Коцарев. Недосказанное

Предыдущих  обитателей  этих  изогнутых  улочек
Разбрасывал  столько  раз  
Смешливый  открытый  блендер  истории,
Что  нынешние  жить  стали  так,
Словно  были  здесь  и  будут  всегда,
Словно  следы  их  в  летней  пыли  –
Неотъемлемая  часть  экосистемы.

И  говорят  словами,  можно  подумать,
Неповторимыми,
Носят  символы  на  шёлковых  шнурках,
Недоговаривают  в  каждом  предложении
Что-то  понятное  своим,
Какую-то  тайну,

Смыслы  спускают  под  землю
На  цепях  недосказанности,
Что  интригуют  и  тянут,
Но  если  поймаешь,
Придётся  расстроиться:
Никакой
Тайны  нет.

Вечер  холодеет  в  гулких  улиц  руслах,
Шагают  шаткие  группки
На  собрание  фальшивых  масонов;
Фигура  никак  не  откроет  двери
Собрание  благородных  потомков;
Из  окна,  высокого,  словно  шкаф,
Выглядывает  и  чуть  дрожит
На  майском  ветру
Глава  отделения  вагнерианцев.

Вечер  холодает,  а  ветер  нет.
Уличные  звуки  говорят  на  разных  языках.
Недосказанное  лежит  под  каштанами.
Нет  для  вас  другой  весны.

2021

НЕДОСКАЗАНЕ

Попередніх  мешканців  цих  гнутих  вуличок
Стільки  разів  розкидав
Сміхотливий  відкритий  блендер  історії,
Що  нинішні  жити  стали  так,
Ніби  були  тут  і  будуть  завжди,
Ніби  сліди  їхні  в  літній  пилюці  –
Невід’ємна  частина  екосистеми.

Й  говорять  словами,  можна  подумати,
Неповторними,
Носять  символи  на  шовкових  шворках,
Недоговорюють  в  кожному  реченні
Щось  зрозуміле  своїм,
Якусь  таємницю,

Сенси  спускають  під  землю
На  ланцюгах  недосказаності,
Що  інтригують  і  тягнуть,
Але  як  упіймаєш,
Доведеться  смутитись:
Жодної
Таємниці  немає.

Вечір  холоне  в  лунких  вулиць  річищах,
Крокують  хиткі  гуртки
На  зібрання  фальшивих  масонів;
Постать  ніяк  не  відчинить  двері
Зібрання  шляхетних  нащадків;
З  вікна,  високого,  наче  шафа,
Визирає  і  ледве  тремтить
На  травневому  вітрі
Голова  відділення  вагнеріанців.

Вечір  холоне,  а  вітер  ні.
Вуличні  звуки  говорять  різними  мовами.
Недосказане  лежить  під  каштанами.
Іншої  весни  для  вас  немає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988320
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2023

Виктор Шило. Любимая моя

Из  цикла  «Хайкуку»

*

любимая  моя
в  некоторых  пабликах  
пишут
мёртвая  рыба  может  продаваться
в  нашем  городе  
не  понимаю
для  чего  смотреть  в  глаза  
мёртвой  рыбы
разве  в  них  можно  увидеть  
что  небо
обмелело  настолько
и  кукушка
уже
не  помещается  
в  нём
выпадает
как  из  того  гнезда
где  росла  когда-то
птенцы

(Перевод  с  украинского)

*

кохана  моя
у  деяких  пабліках  
пишуть
мертва  риба  може  продаватися
в  нашому  місті  
не  розумію
задля  чого  дивитись  в  очі  
мертвої  риби
хіба  в  них  можна  побачити  
що  небо
обміліло  настільки
і  зозуля
вже
не  уміщується  
в  ньому
випадає
як  із  того  гнізда
де  зростала  колись
пташенята

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988238
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.07.2023

Олег Коцарев. Выйти из тени

как  обстоятельно  и  смело  решали
что  пора  уже  выйти  из  тени!
как  отваживались!
как  скандировали  ритмично
выйти  из  тени!
выйти  из  тени!
как  делали  наконец  этот  шаг
через  тёмную  границу!
как  выходили  из  тени!
как  тянули  за  собой  равнодушных
и  колеблющихся!

и  кто  же  мог  подумать
что  на  солнце  –  жарко?

2021

ВИЙТИ  З  ТІНІ

як  ретельно  й  сміливо  вирішували
що  вже  час  вийти  з  тіні!
як  наважувались!
як  скандували  ритмічно
вийти  з  тіні!
вийти  з  тіні!
як  робили  нарешті  той  крок
через  темну  межу!
як  виходили  з  тіні
тягнучи  за  собою  байдужих
і  тих  що  вагались!

та  хто  ж  міг  подумати
що  на  сонці  –  спекотно?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988236
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.07.2023

Павло Коробчук. Я назову своих детей. .

я  назову  своих  детей  Рекс  и  Араукария
говорит  восьмидесятилетний  дедушка

я  стану  балериной
говорит  восьмидесятилетняя  бабушка

мечты  как  свежее  молоко
белые,  питательные,  скисают

я  стану
сывороткой

я  назову  своих  детей
кислое  молоко

белое  белое  молоко
чёрная  чёрная  жажда

25.06.2023

(Перевод  с  украинского)

++++++++++++++++

я  назву  своїх  дітей  Рекс  і  Араукарія
каже  вісімдесятилітній  дідусь

я  стану  балериною
каже  вісімдесятилітня  бабуся

мрії  як  свіже  молоко
білі,  поживні,  скисають

я  стану
сироваткою

я  назву  своїх  дітей
кисле  молоко

біле  біле  молоко
чорна  чорна  спрага  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987736
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.07.2023

зубы парадных лестниц…

зубы  парадных  лестниц

(как  ураган
слишком  долго  служивший  инструментом  –

действуем  нагло,  с  открытым  кодом)

забота  о  реальности  (продано)

в  естественной  среде  убывания

(Из  цикла  "Узелки")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987693
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.07.2023

Маричка Сташко. Короткие волны голосов…

короткие
волны  голосов  
переплетаются  в  невесомости  памяти  без/
звучно  словно  кость  

держат  на  себе
вес  утраты

масштабы  сохраняются

23.06.2023

(Перевод  с  украинского)

*

короткі
хвилі  голосів  
переплітаються  у  невагомості  пам'яті  без/
звучно  як  кістка  

тримають  на  собі
вагу  втрати

масштаби  зберігаються

23.06.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987649
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.07.2023

Антон Полунин. Зачарованный корабль

конец  и  начало  
(совсем  ничего
лежу  и  читаю  беккета
трижды  в  день
меня  водят  строем  
в  столовую  и  обратно)  
конец  и  начало
движутся  друг  другу
навстречу  
будто  лунатики
(нас  часто  строят  
лейтенант  гуменюк
зачитывает  с  бумажки  фамилии  
мы  говорим  я)
зарезанный  вскрик  4  по  вертикали
конец  и  начало  совпадают  где-то  в  воображении
на  железнодорожном  вокзале
я  хочу  сказать
дуальность  является  залогом  справедливости
всегда  другой
читаю  аристофана  
справедливость  не  имеет  смысла  
только  абсолютную  воплощённость  (собственно  плоть)
днём  соседи  мои  сельцов  и  решетник  
цитируют  сунь  цзы  
а  ночью  едят  тушеную  утку
после  того  как  в  коридоре  общаги
нас  пересчитают  по  головам
и  скажут  выключить  свет
в  мире  где  всего  –  тьма
кроме  может  объятий  
о  них  поговорим  позже
завтрак  перловка  яйцо  салат  
куриное  бедро  кусок  сыра  сладкий  чай
обед  борщ  картошка  котлета  салат  узвар
когда  мы  (сто  человек)  одновременно  бьём  о  стол  
круто  сваренными  яйцами
в  этом  есть  сила  смелость  и  радость
не  очень  много  радости  ровно  столько
чтобы  хватило  на  ещё  одну  
итерацию  духовной  подготовки
нам  выдали  шевроны  210  грн  за  комплект
решетник  скучает  по  куму
каждый  может  стать  святым
что  означает  это  слово
что  было  первым  тело  или  плоть?
что  происходит  в  помещениях
не  предназначенных  для  живых?
отключили  горячую  воду  немного  пишу  
о  том  что  со  мной  происходит
кстати  ничего  со  мной  не  происходит
конец  и  начало  расходятся  в  разные  стороны
оставляя  второе  отделение  пятой  роты  батальона  резерва
наедине  с  воинским  долгом  и  честью  мундира
8:30  построение  на  плацу  
22:00  отбой
жизнь  состоит  из  рецидивов
я  в  наряде  и  впереди
ночь  полная  тоскливого  солдатского  
нежития
идёт  дождь
страшно  ходить  в  лес
мне  нет  но  кому-то
может  кому-то  страшно
может  быть  кто-то  в  отчаянии  ради  меня
проклёвывает  марс  в  бычьем  боку  неба
или  делится  сигаретами  с  женщинами  и  мужчинами
что  боятся  дождя  и  леса
или  только  чего-то  одного
или  больше  совсем  ничего
со  мной  солдат  гаталяк
и  учебник  по  военному  переводу  под  редакцией  балабина
об  этом  нельзя  рассказывать  но
часть  людей  и  предметов  на  самом  деле  медузы
сияя  они  зависают  под  потолком
сияя  еле  слышно  звенят
и  шевелят  острыми  жалами
я  научился  бриться  жалом  медузы
питаться  мёдом  лозы
прямо  из  окон  распахнутых  внутрь
длинного  коридора  с  двумя  стульями
для  меня  и  солдата  гаталяка
мы  сидим  здесь  как  два  морских  огурца
два  морских  огурца  в  ожидании  рассвета
тревога
погнал  роту  в  подвал
гаталяк  согнулся  на  стульях
резервист  без  нашивок  принес  ежа
солдат  ковалёв  что  оставил  на  луганщине  плантацию  шмали  
говорит  во  сне
хочется  спать  пахнет  чернилами
на  завтрак  гречка  мясо  и  колбаса
колени  болят  как  перед  пришествием
(причастием?  подумать)  конец  и  начало  
вращаются  вокруг  яблони  в  окне
о  ней  не  написано  ни  единого  стихотворения
ни  единого  слова  яблоня  
может  быть  даже
яблоня  это  не  слово  а  только  штука
для  овеществления  слов
что  словно  границы  существуют  там  и  тогда
где  и  когда  их  устанавливают  и  защищают
так  что  позади  
всегда  
безграничность
несколько  чрезмерная
определённость  новой  реальности  безоговорочно
выполнять  приказы  командиров  (начальников)    
защищать  их  в  бою  как  святыню  
оберегать  боевое  знамя  своей  части
память  приходит  заменить  воображение  где  совсем  ничего
почти  ничего  одни  только  чёрные  брови
таланы
милтеки
ловы
американские  пушки
если  вы  хотели  спросить
почему  ты  антон  присоединился  к  милитаристскому  институту
не  стесняйтесь

26.06.2023

(Перевод  с  украинского)


зачудований  корабель  

кінець  і  початок  
(зовсім  нічого
лежу  і  читаю  бекета
тричі  на  день
мене  водять  строєм  
до  їдальні  й  назад)  
кінець  і  початок
рухаються  назустріч  
одне  одному
ніби  лунатики
(нас  часто  шикують  
лейтенант  гуменюк
зачитує  з  папірця  прізвища  
ми  кажемо  я)
зарізаний  зойк  4  по  вертикалі
кінець  і  початок  збігаються  десь  в  уяві
на  залізничнім  вокзалі
я  хочу  сказати
дуальність  є  запорукою  справедливості
завжди  іншої  читаю  аристофана  
справедливість  не  має  сенсу  
лише  абсолютну  втіленість  (власне  плоть)
вдень  сусіди  мої  сєльцов  і  решетник  
цитують  сунь  цзи  
а  вночі  їдять  тушену  качку
після  того  як  в  коридорі  гуртяги
нас  перелічать  по  головах
і  скажуть  вимкнути  світло
у  світі  де  всього  -  тьма
окрім  може  обіймів  
про  них  поговоримо  згодом
сніданок  перловка  яйце  салат  
куряче  стегно  кусник  сиру  солодкий  чай
обід  борщ  картопля  котлета  салат  узвар
коли  ми  (сто  чоловік)  разом  б’ємо  об  стіл  
круто  вареними  яйцями
в  цьому  є  сила  сміливість  і  радість
не  дуже  багато  радості  рівно  стільки
щоб  стало  на  ще  одну  
ітерацію  духовного  вишколу
нам  видали  шеврони  210  грн  за  комплект
решетник  тужить  за  кумом
кожен  може  стати  святим
що  означає  це  слово
що  було  першим  тіло  чи  плоть?
що  трапляється  у  приміщеннях  
не  призначених  для  живих?
відключили  гарячу  воду  трохи  пишу  
про  речі  що  стаються  зі  мною
до  речі  нічого  не  стається  зі  мною
кінець  і  початок  розбігаються  врізнобіч
лишаючи  друге  відділення  п’ятої  роти  батальйону  резерву
наодинці  з  військовим  обов’язком  і  честю  мундиру
8:30  шикування  на  плаці  
22:00  відбій
життя  складається  з  рецидивів
я  в  наряді  попереду
ніч  повна  тоскного  солдацького  
нежитія
йде  дощ
страшно  ходити  в  ліс
мені  ні  але  декому
може  декому  страшно
може  дехто  в  розпуці  заради  мене
прокльовує  марс  у  бичачім  боці  неба
чи  ділиться  цигарками  з  жінками  й  чоловіками
що  бояться  дощу  і  лісу
чи  тільки  чогось  одного
чи  більше  зовсім  нічого
зі  мною  солдат  гаталяк
і  підручник  з  військового  перекладу  за  редакцією  балабіна
про  це  не  можна  розповідати  але
частина  людей  і  предметів  насправді  медузи
сяючі  вони  зависають  під  стелею
сяючи  ледве  чутно  дзвенять
і  ворушать  гострими  жалами
я  навчився  голитися  жалом  медузи
живитися  медом  лози
просто  з  вікон  відчахнутих  усередину
довгого  коридору  з  двома  стільцями
для  мене  і  солдата  гаталяка
ми  сидимо  тут  як  два  морські  огірки
два  морські  огірки  в  очікуванні  світанку
тривога
погнав  роту  в  підвал
гаталяк  зібгався  на  стільчиках
резервіст  без  нашивок  приніс  їжака
солдат  ковальов  що  лишив  на  луганщині  плантацію  шмалі  
говорить  вві  сні
хочеться  спати  пахне  чорнилами
на  сніданок  гречка  м’ясо  і  ковбаса
коліна  болять  ніби  перед  пришестям
(причастям?  подумати)  кінець  і  початок  
обертаються  кругом  яблуні  у  вікні
про  яку  не  написано  жодного  вірша
жодного  слова  яблуня  
може  навіть
яблуня  це  не  слово  а  тільки  штука
для  уречевлення  слів  
що  мов  кордони  існують  там  і  тоді
де  і  коли  їх  встановлюють    і  захищають
тож  позаду  
завжди  
безмежжя
дещо  надмірна
визначеність  нової  реальності  беззастережно  
виконувати  накази  командирів  (начальників)    
захищати  їх  у  бою  як  святиню  
оберігати  бойовий  прапор  своєї  частини
пам’ять  приходить  змінити  уяву  де  зовсім  нічого
майже  нічого  самі  тілько  чорні  брови
талани
мілтеки  
лови
американські  гармати
якщо  ви  хотіли  спитати
чому  ти  антоне  приєднався  до  мілітаристської  інституції  
не  соромтеся

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987648
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.07.2023

Антон Полунин. Пусть лихо смеется…

сегодня  я  немного  принц
немного  ванильный  цветочек
пташка  из  липких
южных  краёв  напиши  мне  всё  или  знаешь  
оставь  я  просто  слишком  мало
сплю  можно  даже  сказать  
я  немного  бессонный  принц
белая  трясогузка  есть
кайф  в  том  чтобы  брить  себя  до  крови
и  свежая  бритва  для  этого  
таймекс  новенький  цокает  на  запястье
я  вижу  женщину  в  военной  форме  без  знаков  различия  
можешь  забрать  назад  своё  горло
говорит  она
видимо  имея  в  виду  
это  место  из  песни  песен  
я  сказал  слишком  много
я  немного  сегодня  
собор  над  беспокойным  Днепром  
под  попоной  сумерек  раз  два  три
пролетают  проценты  заряда
она  не  придёт  она  
заталкиваю  горло  в  рюкзак  говорят
средняя  продолжительность  жизни  взводного  на  нуле
полторы  недели  вдруг
вы  хотели  спросить

22.06.2023

(Перевод  с  украинского)

хай  лихо  сміється  

сьогодні  я  трохи  принц
трохи  ванільна  квіточка  
пташка  з  липкого
ирію  напиши  мені  все  або  знаєш  
облиш  я  просто  замало
сплю  можна  навіть  сказати  
я  трішки  безсонний  принц
біла  плисочка  є
кайф  у  тім  щоб  голити  себе  до  крові
й  свіженька  бритва  для  цього  
таймекс  новенький  цокає  на  запʼястку
я  бачу  жінку  у  польовій  формі  без  знаків  розрізнення  
можеш  забрати  назад  своє  горло
каже  вона
мабуть  маючи  на  увазі  
це  місце  із  пісні  пісень  
я  сказав  забагато
я  трохи  сьогодні  
собор  над  бентежним  дніпром  
під  попоною  присмерку  раз  два  три
пролітають  відсотки  заряду
вона  не  прийде  вона
пхаю  горло  в  наплічник  кажуть
середня  тривалість  життя  взводного  на  нулі
півтора  тижні  раптом
ви  хотіли  спитати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987374
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.06.2023

Олег Коцарев. Маленький надувной Гамсун

веришь  и  веришь
в  голод  –  яркий,  стремительный,

когда  голода  поезд  бежит,  веселится,
туннели  наполняет  искрами,
станции  не  объявляют,  а  поют,
каждый  и  каждая  сидят  в  себе
и  в  голод  других
веруют,
но  уровень  –  верифицируют,

когда  цвета  всех  вагонов  переливаются,
но  все  они
не  из  обоймы  радуги,
а  под  потолком  бьётся-смеётся
маленький  надувной  гамсун,

и  кто  скажет,
что  "надувной"  означает  "ненастоящий",
пусть  первый  вонзит  иголку.

2020

МАЛЕНЬКИЙ  НАДУВНИЙ  ГАМСУН

віриш  і  віриш
у  голод  –  яскравий,  стрімкий,

коли  голоду  потяг  біжить,  веселиться,
тунелі  наповнює  іскрами,
станції  не  оголошують,  а  співають,
кожен  і  кожна  сидять  у  собі
і  в  голод  інших
вірують,
але  рівень  –  верифікують,

коли  кольори  всіх  вагонів  міняться,
та  жоден  з  них  –
не  з  обойми  веселки,
а  там  під  стелею  б’ється-сміється
маленький  надувний  гамсун,

і  хто  скаже,
що  «надувний»  означає  «несправжній»,
перший  нехай  штрикне  голкою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987373
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.06.2023

Антон Полунин. Сегодня всё немного иначе…

на  плацу  растёт  черешня  
ягоды  под  солнцем
чернеют  лоснятся  на  фоне  синевы
когда  в  минуту  молчания  
мы  смотрим  не  туда  
идя  сквозь  ад  иди
на  плацу  лежит  разрезанная  остролистая  
тень  летнего  дерева
в  кармане  коробочка  со  слезами
стоит  ли  принцу  в  изгнании
жаловаться  на  суп
отмечаться  в  журнале
учёта  личного  состава  на  плацу  растёт  
черешня
ты  плачешь  чтобы  не  смеяться  
лепишь  мне  на  грудь  пустой  погон
на  черешню  садится  трясогузка
я  открываю  коробочку  со  слезами
угощайтесь  пани
сегодня  я  немного  антон
это  пройдет

19.06.2023

(Перевод  с  украинского)

сьогодні  усе  трохи  інакше

на  плаці  росте  черешня  
ягоди  проти  неба  
чорніють  лищать  проти  сонця
коли  у  хвилину  мовчання  
ми  дивимось  не  туди  
йдучи  крізь  пекло  іди
на  плаці  лежить  розкраяна  гостролиста  
тінь  літнього  дерева
в  кишені  коробочка  зі  слізьми
чи  личило  б  принцеві  у  вигнанні
скаржитися  на  суп
відмічатись  в  журналі
обліку  особового  складу  на  плаці  росте  
черешня
ти  плачеш  щоб  не  сміятись  
ліпиш  мені  на  груди  
порожній  погон  на  черешню  сідає  плиска  
я  відкриваю  коробочку  зі  слізьми
пригощайтеся  пані
сьогодні  я  трохи  антон
це  минеться

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987126
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.06.2023

Олег Коцарев. Давно хотелось написать тебе…

ДАВНО  ХОТЕЛОСЬ  НАПИСАТЬ  ТЕБЕ  СТИХОТВОРЕНИЕ  О  ДРАГОЦЕННОСТЯХ

мёртвое  дерево
в
пожаре  не
не  пострадало

20.06.2023

(Перевод  с  украинского)

ДАВНО  ХОТІЛОСЯ  НАПИСАТИ  ТОБІ  ВІРША  ПРО  КОШТОВНОСТІ

мертве  дерево
у
пожежі  не
постраждало

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987122
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.06.2023

Антон Полунин. Cлава слава слава

нас  посадили  в  три  грузовика  крытые  брезентом  
и  отвезли  на  полигон  
нам  выдали  бронежилеты  и  каски  
нам  выдали  по  одиннадцать  патронов
и  мы  сделали  по  одиннадцать  выстрелов  в  портрет
человека  которого  все  ненавидят
солдат  потапов  попал  одиннадцать  раз
солдат  решетник  восемь
лейтенант  ющенко  семь
я  пять  
нас  повели  рыть  окопы
потом  мы  недолго  бегали  и  ползали  
завтра  присяга
ребята  бреют  головы  в  душевой
в  море  плавают  диваны  и  крыши
херсон  полнится  пением  моторных  лодок
в  воздухе  +28
на  часах  10:24
я  полунин  антон  евгеньевич  
поступаю  на  военную  службу  
и  торжественно  присягаю  украинскому  народу  
клянусь  быть  ему  верным  и  преданным  
немного  смешно  
смотреть  как  маршируют  полковники  
только  телом
совсем  без  веры  или  грации
защищать  Украину
её  суверенитет  территориальную  целостность  и  неприкосновенность  
оркестр  разыгрывается  на  регтайме  и  врубает  марш
выносят  боевое  знамя
добросовестно  и  честно  выполнять  воинский  долг  
приказы  командиров
неукоснительно  
время  от  времени  мы  выкрикиваем  
героям  слава
снимаем  и  надеваем  фуражки
соблюдать  конституцию  и  законы  Украины  
хранить  государственную  тайну
ноги  шагают
правая  рука  держится  за  приклад
исполнять  свои  обязанности  
в  интересах  соотечественников  
нас  сравнивают  с  иисусом  навином
мясником  и  человеконенавистником
кропят  водой  из  ведра
клянусь
всегда  быть  верным
украинскому  народу

18.06.2023

(Перевод  с  украинского)

слава  слава  слава

нас  посадили  у  три  вантажівки  криті  брезентом  
і  відвезли  на  полігон  
нам  видали  бронежилети  і  каски  
нам  видали  по  одинадцять  патронів
і  ми  зробили  по  одинадцять  пострілів  у  портрет
чоловіка  якого  усі  ненавидять
солдат  потапов  влучив  одинадцять  разів
солдат  решетник  вісім
лейтенант  ющенко  сім
я  пʼять  
нас  повели  рити  окопи
потім  ми  трохи  бігали  й  повзали  
завтра  присяга
хлопці  голять  голови  в  душовій
в  морі  плавають  дахи  і  дивани
херсон  повниться  співом  моторних  човнів
в  повітрі  +28
на  годиннику  10:24
я  полунін  антон  євгенійович  
вступаю  на  військову  службу  
і  урочисто  присягаю  українському  народові  
бути  йому  вірним  і  відданим  
трохи  смішно  
дивитись  як  марширують  полковники  
тільки  тілом
зовсім  без  грації  чи  віри
обороняти  Україну
її  суверенітет  територіальну  цілісність  і  недоторканність  
оркестр  розігрується  на  регтаймі  й  врубає  марш
виносять  бойовий  прапор
сумлінно  і  чесно  виконувати  військовий  обов’язок  
накази  командирів
неухильно  
час  від  часу  ми  вигукуємо  
героям  слава
зніймаємо  і  одягаємо  кашкети
додержуватись  конституції  та  законів  України  
зберігати  державну  таємницю  
ноги  крокують
права  рука  тримається  за  приклáд
виконувати  свої  обовʼязки  
в  інтересах  співвітчизників  
нас  порівнюють  із  ісусом  навином
різником  і  людоненависником
кроплять  водою  з  відра
присягаюсь
ніколи  не  зраджувати  
українському  народові

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987027
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.06.2023

Олег Коцарев. В процессе исследования

Видишь,  мы  исследователи,
мы  постоянно  что-то  исследуем
в  то  время,  которое  ошибочно
называют  "свободным".

Кто-то  количество  шагов  считает
от  трамвая  до  дома,
кто-то  измеряет  интервалы
на  клавиатурах  поручней,
кто-то  растворяет  в  луже
леденец.

У  всех  есть  занятия.

Вот  и  мы  с  ещё  одним
энтузиастом
на  своих  ежедневных  маршрутах
вычисляем
соотношение
двух  самых  распространенных
в  этом  городе  языков
в  разговорах  прохожих.

Наши  подсчёты  не  совпадают,
иногда  соотношения
получаются  противоположными,
провоцируя  методологическую
дискуссию  и  обвинения.

Но  один  показатель
всегда  остаётся  стабильным  –
большинство,
что  вообще  не  разговаривает.

И  где-то  на  полях  исследования
из  каждой  фигуры
вечером
тень  вытекает.

2019

(Перевод  с  украинского)

У  ПРОЦЕСІ  ДОСЛІДЖЕННЯ

Бачиш,  ми  дослідники,
ми  постійно  щось  досліджуємо
у  час,  що  його  помилково
назвали  «вільним».

Хтось  кількість  кроків  рахує
від  трамваю  до  дому,
хтось  вимірює  інтервали
на  клавіатурах  поруччя,
хтось  розчиняє  в  калюжі
льодяник.

Усі  мають  заняття.

От  і  ми  з  іще  одним
ентузіастом
на  своїх  щоденних  маршрутах
обчислюємо
співвідношення
двох  найпоширеніших  у  цьому  місті  мов
у  перехожих  розмовах.

Наші  обрахунки  не  збігаються,
часом  співвідношення
виходять  протилежними,
провокуючи  методологічні
дискусії  та  звинувачення.

Проте  один  показник
завжди  стабільним  лишається  –
більшість,
яка  взагалі  не  розмовляє.

І  десь  на  полях  дослідження
з  кожної  постаті
ввечері
тінь  витікає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987026
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.06.2023

Оксана Луцишина. Намасте…

намасте
приветствуем
добрый  вечер,  мы  с  Украины
но  не  только
мы  просим  –  нет,  ну  давайте  честно  –  
я  прошу:  
позовите  к  телефону  кого-нибудь  из  богов
только  выберите  доброго
или  хотя  бы  в  хорошем  настроении
потому  что  нет  больше  сил  платить  за  всё  кровью

выберите  кого-нибудь  кто  не  меч  и  не  мир
и  не  слово:  слов  мы  уже  видели  слишком  много
и  всё  что  с  ними  можно  делать
это  переставлять  их  на  шахматной  доске  
с  одного  квадратика  боли  на  другой  
прикладывать  их  к  коже  как  ожоги
жонглировать  ими  как  факелами
пока  не  начнётся  пожар  

нет,  нам  нужен  кто-то  другой  
тот  кто  вне  слова
но  не  вне  тела  и  понимает
что  такое  боль  

благодарю,  c  поклоном
что  выслушали  мою  просьбу:  
позовите  того  кто  знает  как  выходить  из  лимба

если  только  не  из  ада

16.06.2023

(Перевод  с  украинского)

*  *  *

намасте
вітання
доброго  вечора,  ми  з  України
але  не  тільки
ми  просимо  -  ні,  ну  давайте  чесно  -  
я  прошу:  
покличте  до  телефону  котрогось  із  богів
тільки  виберіть  когось  доброго
чи  бодай  у  доброму  гуморі
бо  нема  більше  сил  платити  за  все  кров'ю

виберіть  когось  хто  не  меч  і  не  мир
і  не  слово:  слів  ми  вже  бачили  забагато
і  все  що  з  ними  можна  зробити
це  переставляти  їх  на  шахівниці  
з  одного  квадратика  болю  на  інший  
прикладати  їх  до  шкіри  як  опіки
жонглювати  ними  як  смолоскипами
аж  поки  не  почнеться  пожежа  

ні,  нам  треба  когось  інакшого  
когось  хто  поза  словом
але  не  поза  тілом,  і  розуміє
що  таке  біль  

дякую  вам  уклінно
що  вислухали  моє  прохання:  
покличте  когось  хто  знає  як  виходити  з  лімба

якщо  вже  не  з  пекла

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986740
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.06.2023

Олег Коцарев. Катится и падает

Как  тебя  зовут?
меня  зовут  Сука
почему  вдруг  так?

а  почему
в  сером  небе
между  ветром  советов  и  камнями  
флаг  на  последнем  причале
качается?

не  спрашиваю  почему
с  причала  что-то
катится  и  падает
спрашиваю:  как
оно  туда  попало?
и  откуда  сила  взялась
спросить  меня  об  имени?

ветер  мешал
услышать  ответ  –
то  ли  "не  спрашивай  Сука  не  спрашивай"
то  ли  "спрашивай  Сука  спрашивай"

ветер  мешал
мешало  что-то
катившееся  упасть
с  причала

2020

(Перевод  с  украинского)

КОТИТЬСЯ  Й  ПАДАЄ

як  тебе  звати?
мене  звати  Сука
чому  раптом  так?

а  чому
в  сірому  небі
між  каміння  й  вітру  порад
прапор  останнім  причалом
хитається?

не  питаю  чому
з  причалу  щось
котиться  й  падає
питаю:  як
воно  туди  потрапило?
і  звідки  сила  взялася
спитати  мене  про  ім’я?

вітер  заважав
почути  відповідь  –
або  «не  питай  Суко  не  питай»
або  «питай  Суко  питай»

вітер  заважав
заважало  щось
що  котилось  упасти
з  причалу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986669
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.06.2023

марафон субботний…

марафон  субботний  на  голенях/лыньях

высыпался  чертой
крайнеубитой  с  жёсткой  рассадкой  ронинов

немного  срывает  крышу

погрязшее  в  разумии  устройство
как  у  пинчона  прибывает  в  последних  строках

прочерченных  летушью  в  обрывках  и  неслоениях

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986491
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.06.2023

Виктор Шило. Уж и не знаю какая терапия…

Из  цикла  «Хайкуку»

*

уж  и  не  знаю  какая  терапия  
лучше  
выкричать  мир
или  же  
его  вымолчать
огудина  последней  тыквы  в  ноябре  
бесконечная  
как  нить  ариадны
авгуры  учили  делать  из  неё  силки  на  кукушку  
но  вышла  почему-то  
идеальная  петля  времени
для  меня

*

святой  джавелин  говорит  
несвятому  
прощай  оружие
иди  себе  мирно  
по  дороге  из  жёлтого  кирпича
сгорая  на  кирпичинах  
с  углеродным  
клеймом  кукушки

*                                                                                                                                                    

я  не  робот  
не  робот
чтобы  подтвердить  
вход
кликаю  картинки  
с  кукушкой
а  чтобы  выйти
с  самим  собой

*

выпалывал  бурьян  ещё  до  того
как  муссон  из  макондо
запутался  в  нём  
дождями
на  целых  два  бессмертия
подряд
кукушка  
долго  ли  ещё  караси  
объедать  будут
завязь  на  тыквах

*

на  моей  иве
у  огорода
одна  кукушка
была
а  теперь
целых  семь
видимо  оттуда
прилетели
где  теперь
высокая  вода

отличаю
их

по  молчанию

(Перевод  с  украинского)

*

уже  й  не  знаю  яка  терапія  
краща  
викричати  світ
або  ж  
його  вимовчати
огуд  останнього  гарбуза  в  листопаді  
безкінечний  
наче  нитка  аріадни
авгури  вчили  робити  з  неї  сильце  на  зозулю  
але  вийшла  чомусь  
ідеальна  петля  часу  
для  мене  

*

святий  джавелін  говорить  
несвятому  
прощавай  зброє
йди  собі  мирно  
дорогою  з  жовтої  цегли
згораючи  на  цеглинах  
із  вуглецевим  
тавром  зозулі

*                                                                                                                                                    
я  не  робот  
не  робот
аби  підтвердити  
вхід
клікаю  картинки  
де  зозуля
а  щоб  вийти
із  самим  собою

*

висапав  бур’яни  ще  до  того  
як  мусон  із  макондо
заплутався  в  них  
дощами
аж  на  два  безсмертя
поспіль
зозуле  
чи  довго  ще  карасі  
об’їдатимуть  
зав’язь  на  гарбузах

*

на  моїй  вербі
край  городу
одна  зозуля
була
а  тепер
аж  сім
мабуть  звідти
прилетіли
де  тепер
висока  вода

розрізняю
їх

за  мовчанням

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986433
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.06.2023

Ирина Шувалова. Триптих на большой воде

1.  после  потопа

ной  в  маленькой  моторной  лодке
плывёт  растерянно  оглядываясь
в  этот  раз  не  выйдет  всех  по  паре
только  вот  эту  насквозь  промокшую  киску
этого  пса  с  поджатым  хвостом
а  вон  того  вепря  что  плывёт  
задрав  щетинистое  рыло
не  затащить  в  лодку  

если  б  ковчег  –  но  по  нему  
недостроенному  влепили
с  того  берега  артиллерией  и  теперь
ни  ковчега  ни  берега  только
эта  бесконечная  вода  и  над  ней  
то  крыши  домов  то  кроны  деревьев

словно  вот  здесь  спины  тех  кто  
припав  к  земле  истово  молится
а  вон  там  высоко  поднятые  руки  тех
у  кого  все  молитвы  протекли  между  ладоней
кому  осталось  только  
сморщившиеся  от  воды  пальцы
молча  протягивать  к  небесам

2.  рыбаки

что  море  то  галилейское  в  сравнении  с
морем  херсонским  
которым  здесь  неожиданно  стала  суша

зачем  господи  сделал  нас  ловцами  людей
зачем  людей  пустил  плавать  подобно  рыбам
зачем  оставил  рыб  на  суше  умирать

отяжелели  наши  сети  господи  но  мы
из  вод  их  не  спешим  вытаскивать  боимся
что  слишком  уж  богат  наш  улов

сидим  гадаем  как  нам  говорить  к  тебе  господи
если  рты  наши  не  могут  выхлебать
море  твоего  молчания

3.  один

сюда  так  много  прислали  воды  наверное  чтобы
тот  единственный  кто  умеет  по  ней  ходить  дошел  бы  до  каждого  двора
смог  бы  ступить  прямо  с  блестящей  глади  
на  порог  подоконника  и  на  крыльцо  крыши

помогал  бы  невыспавшимся  людям  собирать  
пожитки  в  клеенчатые  сумки  в  клетчатые  мешки
натягивал  бы  бабкам  высокие  резиновые  сапоги  спускал  бы  их  в  лодки
искал  бы  вместе  с  детьми  по  ящикам  стола  подмокшие  дневники  и  табели

потом  долго  нёс  бы  лохматого  пса  обнимая
шепча  ему  на  ухо  что-то  совсем  не  библейское  очень  простое
такое  простое  как  цыть  простое  как  не  надо  не  плачь
простое  как  однажды  мы  все  ещё  вернемся  домой

10.06.2023

(Перевод  с  украинского)


триптих  на  великій  воді

1.  після  потопу

ной  у  маленькому  моторному  човні
пливе  розгублено  роззираючися
цього  разу  не  вийде  усіх  по  двоє
тільки  ось  цю  наскрізь  вимоклу  кицьку
цього  пса  з  підібганим  хвостом
а  тамтого  вепра  що  пливе  
задерши  щетинисте  рило
годі  втягнути  в  човна  

якби  ж  ковчег  –  але  по  ньому  
недобудованому  вгатили
з  того  берега  артилерією  і  тепер
ані  ковчега  ані  берега  тільки
ця  нескінченна  вода  і  над  нею  
то  дахи  будинків  то  крони  дерев

наче  ось  тут  спини  тих  хто  
припавши  до  землі  ревно  молиться
а  он  там  здійняті  високо  руки  тих
у  кого  всі  молитви  протекли  між  долонь
кому  лишилося  тільки  
від  води  поморщені  пальці
мовчки  простягати  до  небес

2.  рибалки

що  те  море  галілейське  порівняно  з
морем  херсонським  
яким  тут  зненацька  став  суходіл

пощо  господи  зробив  нас  ловцями  людей
пощо  людей  пустив  плавати  подібно  до  риб
пощо  полишив  риб  на  сухому  вмирати

обважніли  наші  сіті  господи  та  ми
з  вод  їх  не  поспішаємо  витягати  боїмося
що  надто  вже  багатий  наш  вилов

сидимо  гадаємо  як  нам  говорити  до  тебе  господи
якщо  роти  наші  не  годні  вихлебтати
море  твого  мовчання

3.  один

тут  так  багато  прослали  води  певно  аби
той  один  що  вміє  нею  ходити  дійшов  би  до  кожного  двору
зміг  би  ступити  просто  з  лискучої  гладі  
на  пороги  підвіконь  на  ганки  дахів

помагав  невиспаним  людям  збирати  
пожитки  в  клейончасті  торби  в  картаті  клумаки
натягав  би  бабцям  високі  гумаки  спускав  би  їх  у  човни
шукав  би  разом  із  дітьми  по  шухлядах  підмоклі  щоденники  й  табелі

потім  довго  ніс  би  кудлатого  пса  обіймаючи
шепочучи  йому  на  вухо  щось  геть  не  біблійне  дуже  просте
таке  просте  як  цить  просте  як  не  треба  не  плач
просте  як  одного  дня  ми  всі  ще  повернемося  додому

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986430
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.06.2023

Антон Полунин. Cолдаты все одинаковые…

солдаты  все  одинаковые  
солдат  гаталяк  
солдат  гаврилюк  
солдат  
ничем  не  отличается  от  солдата  
солдат  йосипчук
солдат  сельцов
солдат  потапов
выстраиваются  на  плацу  возле  черешни
формируя  подвижную  зеленую  глыбу
все  солдаты  солдат  
начинается  дождь  
мокрые  головы  поворачиваются  по  команде  
из  мокрых  ртов  раздается  героям  слава
солдат  полунин  
солдат  романская
солдат  лемех  
смотрят  в  затылки  перед  собой  
солдат  онищенко
солдат  полунин
солдат  кучма  
выравниваются  в  шеренге  
похожие  сами  на  себя
на  всё  что  есть
каждый  солдат  –
солдаты  
дождь  прекращается  
взвод  останавливается  возле  столовой  
первое  отделение  шагом
марш

12.06.2023

(Перевод  с  украинского)

*
солдати  усі  однакові  
солдат  гаталяк  
солдат  гаврилюк  
солдат  
нічим  не  відрізняється  від  солдата  
солдат  йосипчук
солдат  сєльцов
солдат  потапов
шикуються  на  плаці  біля  черешні
формуючи  рухливу  зелену  брилу
усі  солдати  солдат  
починається  дощ  
мокрі  голови  повертаються  по  команді  
з  мокрих  ротів  лунає  героям  слава
солдат  полунін  
солдат  романська
солдат  леміш  
дивляться  в  потилиці  перед  собою  
солдат  онищенко
солдат  полунін
солдат  кучма  
вирівнююттся  в  шерензі  
схожі  самі  на  себе
на  все  що  є
кожен  солдат  -
солдати  
дощ  припиняється  
взвод  спиняється  біля  їдальні  
перше  відділення  кроком
руш

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986110
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.06.2023

Олег Коцарев. Я играл белыми…

Я  играл  белыми,
но  правила  диктовала  она,
моя  ещё  не  трёхлетняя  дочка,
чётко  определив:
белые  фигуры  стоят  на  белых  клетках,
чёрные  на  чёрных.

При  этом  чёрным  разрешено
быть  вдвоём  на  одной  клетке,
что  они  всегда  и  делали.

Когда  мы,  согласно  этим  правилам,
всё  расставили,
в  воздухе  повис  миг  молчания,
а  затем,  на  глазах
у  ошеломлённой  армии  белых  фигур,
дочь  игрушечным  конём,
обычным,  не  шахматным,
смела  с  доски  вон
своих  чёрных
и  только  после  этого
добила  парализованных  белых.

Чем  чаще  играешь
в  шахматы  с  маленьким  ребёнком,
тем  лучше  понимаешь
механизмы  истории,
войны  и  политики,
будто  играешь
с  неколебимо-смешливой  Судьбой,
будто  играешь
с  Богом  –
его  ещё  не  пускают
даже  в  детский  сад.

2019

(Перевод  с  украинского)

*  *  *

Я  грав  білими,
але  правила  диктувала  вона,
моя  ще  не  трирічна  дочка,
чітко  визначивши:
білі  фігури  стоять  на  білих  клітинах,
чорні  на  чорних.

При  цьому  чорним  дозволено
бути  вдвох  на  одній  клітині,
що  вони  повсякчас  і  робили.

Коли  ми,  згідно  з  цими  правилами,
все  розставили,
у  повітрі  зависла  мовчальна  мить,
а  потім,  на  очах
у  приголомшеної  армії  білих  фігур,
дочка  іграшковим  коником,
звичайним,  не  шаховим,
розметала  геть  з  дошки
своїх  чорних,
і  вже  лише  після  цього
добила  паралізованих  білих.

Що  частіше  граєш
у  шахи  з  малою  дитиною,
то  краще  розумієш
механізми  історії,
війни  та  політики,
мовби  граєш  із
непохитно-смішливою  Долею,
ніби  граєш  із
Богом,
якого  ще  не  пускають
навіть  в  дитячий  садок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985874
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.06.2023

Олег Коцарев. Птичий Сталин

Кажется,  все  воробьи  страны
сегодня  собрались
на  этом  станционном  дереве

был  бы  я  птичьим  Сталиным  –
арестовал  бы
мгновенно
всех
и  сразу

2019

(Перевод  с  украинского)

ПТАШИНИЙ  СТАЛІН

здається  всі  горобці  країни
зібрались  сьогодні
на  цьому  станційному  дереві

якби  був  я  пташиним  Сталіним  -
всіх  би  арештував
вмить
водночас

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985872
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.06.2023

Сергей Жадан. Можно, я скажу ещё?. .

Можно,  я  скажу  ещё?
Довольно  странно  делать  вид,
что  именно  нас  обошла  стороной  эта  вспышка,
рыбьим  телом  удар  о  речную  поверхность,
думать,  что  нас  не  коснулась  паника
майской  зелени,  выхваченной  из  ночи
лисьим  движением  прожектора.
До  сих  пор  мы  думали  так:
ничего  не  изменилось,
не  изменилось  ни  одно  из  имен,
объясняющих  мир,  заполняющих  его
телефонные  книги
своим  присутствием.  
А  сейчас  посреди  улицы
произносишь  слово  "любовь"  –
и  оборачиваются  все,
будто  обращаешься  именно  к  ним,
будто  именно  они  несут  на  себе
эту  терновую  корону
влюблённых.
Может,  именно  теперь  и  стоит  сказать  –
изменился  контур  звучания,
как  русло  после  долгой
работы  тяжёлого  потока.
Язык,  как  другое  имя  любви.
Язык,  как  доказательство  существования
нашего  потустороннего  мира  –
не  отступает  от  тебя,  будто  овчарка,  что  именно  тебя
выбрала  в  утренней  толпе  и  теперь
преданно  стережёт  твоё  лютое  одиночество.  
Будет  глубже,  чем  память,
будет  дольше,  чем  выдох,
и  когда  я  уйду,  то  услышу  тебя  и  с  той  стороны  молчания.
Потому  что  нет  ничего  проще,
чем  пение.
Ничего  печальней,  ничего  честней.
И  тишины  нет  –
есть  лишь  наш  страх  заговорить.
И  смерти  нет  –
есть  лишь  наш  неразборчивый  почерк.

04.06.2023

(Перевод  с  украинского)


+  +  +                    

Можна  я  ще  скажу?
Доволі  дивно  робити  вигляд,
що  саме  нас  оминув  цей  спалах,
удар  риб’ячим  тілом  об  річкову  поверхню,
думати,  що  нас  не  торкнулася  паніка
травневої  зелені,  вихопленої  з  ночі
лисячим  рухом  прожектора.
Досі  ми  думали  так:
не  змінилось  нічого,
не  змінилося  жодне  з  імен,
що  пояснюють  світ,  що  заповнюють  його
телефонні  книги
своєю  присутністю.  
А  нині  посеред  вулиці
вимовляєш  слово  «любов»  –
і  обертаються  всі,
ніби  звертаєшся  саме  до  них,
ніби  саме  вони  несуть  на  собі
цю  тернову  корону
закоханих.
Може,  саме  тепер  і  варто  сказати  –
змінився  контур  звучання,
як  річище  по  довгій
роботі  важкого  потоку.
Мова,  як  інше  ім’я  любові.
Мова,  як  доказ  існування  нашого  потойбіччя  –
не  відступає  від  тебе,  наче  вівчарка,  що  саме  тебе
обрала  в  ранковому  натовпі  і  тепер
віддано  стереже  твою  люту  самотність.  
Буде  глибшою,  аніж  пам’ять,
буде  тривалішою  за  видих,
і  коли  я  відійду,  то  почую  тебе  і  з  того  боку  мовчанки.
Тому  що  не  вигадано  нічого  простішого
за  співання.
Нічого  печальнішого,  нічого  чеснішого.
І  тиші  немає  –
є  лише  наш  страх  заговорити.
І  смерті  немає  –
є  лише  наш  нерозбірливий  почерк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985790
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.06.2023

Олег Коцарев. Cквозь ноздри лебедя…

сквозь  ноздри  лебедя
увидел
солнце

это  всё  ещё  осень
всё  еще  озеро
растет

2019

(Перевод  с  украинского)

*  *  *

крізь  ніздрі  лебедя
побачив
сонце

це  все  ще  осінь
все  ще  озеро
росте

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985784
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.06.2023

Катерина Калитко. Зрелая пара в винницком дворе…

Зрелая  пара  в  винницком  дворе
набирает  питьевую  воду  из  автомата  
в  пятилитровые  бутыли.
И  говорит  –  мягко  и  медленно  –  
о  том,  как  было  в  Попасной.
Очередь  за  ними  раздражается,  но  тихо.
Все  уже  знают,  как  они  убежали  
при  попытке  депортировать  их  
в  оккупированную  зону.

Люди  знают.  
Люди  всегда  узнаЮт.  

А  они  рассказывают,  как  в  их  панельке  
обвалился  подъезд  после  обстрела  –
вертикально,  гладенько,
точно  шахта.
У  них  по  два  комплекта  одежды  –  зимний  и  летний.
Межсезонье  размазано,  как  акварель  школьника,
им  жарко  в  зимних  куртках,
но  в  этом  времени  
нет  никакого  между.

Потом  лето  резко  наваливается  потным  тяжёлым  телом.
И  таксист  вечером  жалуется  
на  чужих  детей,
что  заляпали  заднее  сиденье  мороженым.
Наконец  машет  рукой:  да  что,  у  меня  
свои  такие  же!
Пятнадцать  лет  с  женой  в  Бахмуте
строились,  деньги  копили,  ждали  этих  трёх  –  
только  и  успели,  что  запихнуть  их  в  машину.
Я,  говорит,  не  жалуюсь  –  вот,  с  колес  кормлюсь,
только  мучусь,  что  не  воюю,  но
по  вечерам  они  облепляют:  папа,  папа!
Бывает,  плачу  по  ночам.
В  воскресенье  всегда  отвожу  их  в  Макдональдс.  

Из  Макдональдса  человек  в  пикселе  
с  аппаратом  Илизарова  на  предплечье  
выносит  кофе,  расплёскивает  –  
не  дает  никому  
придержать  ему  дверь.
Сердится,  хмурится,
глубже  прячет  лицо  в  тень,  под  кепку.  
Ему  запрещали  отходить  так  далеко,  но
он  никого  не  слушает  и  ни  с  кем  не  говорит.  
Их  было  четверо  в  том  окопе
под  Кременной,  в  лесу.  Если  теперь
нельзя  поговорить  ни  с  одним  из  них,
на  черта  ему  пустая  болтовня.

Я  стою  и  вспоминаю,  какими  ломкими
были  косые  лучи  в  том  лесу
под  Кременной.  

Люди  знают.
Люди  всегда  узнаЮт.  

01.06.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

***

Зріла  пара  у  вінницькому  дворі
набирає  питної  води  з  автомата  
у  п'ятилітрові  бутлі.
І  говорить  –  лагідно  і  повільно  –  
про  те,  як  було  в  Попасній.
Черга  за  ними  дратується,  але  тихо.
Всі  вже  знають,  як  вони  утікали  
від  спроби  депортувати  їх  
в  окуповану  зону.

Люди  знають.  
Люди  завжди  дізнаЮться.  

А  вони  говорять,  як  у  їхній  панельці  
обвалився  під'їзд  після  обстрілу  –
вертикально,  гладесенько,
чисто  шахта.
У  них  по  два  комплекти  одягу  –  зимовий  і  літній.
Міжсезоння  розмазане,  мов  акварель  школяра,
і  їм  жарко  в  зимових  куртках,
але  в  цьому  часі  
немає  ніякого  поміж.

Потім  літо  різко  навалюється  пітним  важелезним  тілом.
І  таксист  увечері  скаржиться  
на  чужих  дітей,
що  заляпали  заднє  сидіння  морозивом.
Врешті  махає  рукою:  та  що,  у  мене  
свої  такі  ж!
П'ятнадцять  років  із  жінкою  у  Бахмуті
будувалися,  гроші  складали,  чекали  цих  трьох  –  
і  тільки  й  встигли,  що  запхати  їх  у  машину.
Я,  каже,  не  скаржуся  –  ось,  годуюся  із  коліс,
тільки  мучуся,  що  не  воюю,  але
вони  вечорами  обліплять:  тату,  тату!
Буває,  плáчу  ночами.
У  неділю  завжди  відвожу  їх  у  Макдональдс.  

Із  Макдональдса  чоловік  у  пікселі  
з  апаратом  Ілізарова  на  передпліччі  
виносить  каву,  розплескує  –  
не  дає  нікому  
притримати  йому  двері.
Сердиться,  супиться,
глибше  ховає  обличчя  у  тінь,  під  кепі.  
Йому  вже  забороняли  відходити  так  далеко,  але
він  нікого  не  слухає  і  ні  з  ким  не  говорить.  
Їх  було  четверо  в  тому  окопі
під  Кремінною,  у  лісі.  Якщо  тепер
не  можна  поговорити  з  жодним  із  них,
на  біса  йому  порожня  балаканина.

Я  стою  і  пригадую,  яким  ламким
бувало  навскісне  проміння  у  тому  лісі
під  Кремінною.  

Люди  знають.
Люди  завжди  дізнаЮться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985343
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2023

отбой баллистической грозы…

отбой  баллистической  грозы

подземных  дары  пересекаются  с  хором

всем  интересно  какая  из
социальных  тканей  рвётся  первой

с  глотком  на  поводке
сделали  локоть  нешумным  стряхнули
ненаправленный  красный  квадрат

плюсминус
ячто  медлят  линяются  частями
меняют  координаты
табачных  дикой  материи

так  будто  фотографируют  подмышки

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985301
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.06.2023

Олег Коцарев. Коллектив

куда  все  листья  опавшие
от  ветра  побежали  –
туда  и  я
побежал

2020

(Перевод  с  украинского)

КОЛЕКТИВ

куди  все  листя  опале
від  вітру  побігло  –
туди  й  я
побіг

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985260
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.06.2023

Олег Коцарев. Настолько хорошо

Ночной  фонарь  на  дерево  укладывает
снег  лучей,
обещает:
всё  будет  хорошо
и  немного  пугает:
неужели  настолько  хорошо?

2020

(Перевод  с  украинского)

НАСТІЛЬКИ  ДОБРЕ

Нічний  ліхтар  на  дерево  вкладає
сніг  проміння,
обіцяє:
все  буде  добре
і  лякає  трохи:
невже  настільки  добре?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985257
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.06.2023

Олег Коцарев. Шарит в искусстве

кто  это  так  научил
ветер  играть  в  напёрстки?

переставил
в  летнем  кафе
сутьля
переставил  столы

но  видишь  –
под  каждым  из  них  по  каштанчику

видимо  шарит
в  чистом
искусстве

2019

(Перевод  с  украинского)

ШАРИТЬ  У  МИСТЕЦТВІ

хто  це  так  навчив
вітер  гратись  у  наперстки?

попереставляв
у  літньому  кафе
стіцьлі
попереставляв  столи

але  бач  –
під  кожним  по  каштанчику

видно  шарить
у  мистецтві
чистому

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985156
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.06.2023

Олег Коцарев. Ненасытный, точный оркестр…

посмотри,  сколько  туч  там  ползёт  –
нескончаемый  чёрный  оркестр
на  всё  почти  уже  небо
оркестр  ненасытный
но  точный
гнёт  клёны  сирень  ест  и  крыши  дразнит  
горлицу  замуж  выдаёт

мощная  ива  ждёт  его
исполинская  солистка
озирается  с  ин
тересом
сейчас  дескать  начнём
начинаем  же
ага  да

и  на  оглушительном  фоне  вала  туч
вступает  гигантская  солистка
так  неожиданно  деликатно
задумчиво
так  архитектурно
что  аж  раскрывают  глаза
все  чёрным  оркестром  туч  перепуганные

посмотри  качает  себе  головой
мечтательно  выверено
едет  по  струне
ничего  для  неё  не  существует

так  мы  все  и  замираем
только  одно  здесь  осмеливается
движение  манифестировать  –
велосипед  обезлюдевший
с  планеты  грозы  не  круглой  вырывается

кружит  вокруг  ивы
тихо  и  быстро  рассказывает
о  формах  и  формах  и  формах
что-то  быстро  спрашивает
ива  игнорирует
и  оркестр
лишь  оркестр
как  всегда
ему  отвечает

20.05.2023

(Перевод  с  украинского)

НЕНАЖЕРЛИВИЙ,  ТОЧНИЙ  ОРКЕСТР

поглянь-но  скільки  там  хмар  повзе  —
нескінченний  чорний  оркестр
на  все  майже  вже  небо
оркестр  ненажерливий
але  точний
клени  гне  їсть  бузок  дражнить  дахи
горлицю  видає  заміж

дужа  верба  його  жде
велетенська  солістка
озирається  за
цікавлено
зараз  мовляв  почнемо
починаймо  ж
ага  так

і  на  оглушному  тлі  валу  хмар
вступає  гігантська  солістка
так  несподівано  делікатно
задумано
так  архітектурно
що  аж  розплющують  очі
всі  чорним  оркестром  хмар  перенажахані

подивися  хитає  собі  головою
мрійливо  вивірено
їде  струною
нічого  їй  не  існує

так  ми  всі  й  завмираємо
тільки  одне  тут  наважується
рух  маніфестувати  —
велосипед  знелюднений
з  планети  грози  не  круглої  виривається

кружляє  навколо  верби
тихо  жваво  розповідає
про  форми  і  форми  і  форми
щось  швидко  запитує
верба  ігнорує
та  оркестр
тільки  оркестр
як  завжди
йому  відповідає

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985153
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.06.2023

Жук айтішний

скрізь  жу
ків  шу
кати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2023

Антон Полунин. Вдруг хочется плакать…

вдруг  хочется  плакать  от  совершенства
плакать  о  бессмертии  пока  
истина  чернеет  кругом  
обретая  формы  форм  внезапно  
любимая  рубашка  уходит  жить  с  волками
оставляя  тебя  голым  и  грустным
над  россыпью  таблов  в  духоте  совершенства  и  жажды
а  уже  на  следующий  день
ты  летишь  в  военной  тачиле  по  полосе  для  спецтранспорта
и  ветер  шевелит  твои  ещё  гражданские  волосы
ослепительно  зелёный  билет  потеет  в  ладони
холмы  катятся  из-под  лавры  прямо  в  днепр
цепляйся  за  кручу  цепляйся  за  небо
как  яблони  цвет  пугливые  сирени
чернеют  в  корчах  метемпсихоза
эти  вещи  в  себе  это  вещи  в  тебе
неприятные  текстуры  тактильные  ощущения  
ароматизаторы  в  автомобилях
холод  жара  мелкий  тупорылый  дождь  
очереди  обуви  на  каблуках  когда  на  тебя  кричат  
рыба  живая  и  мёртвая
тошнота  неловкость
догадываться  и  не  знать  точно  
контекстная  реклама  голоса  радиоведущих  
песни  о  байрактарах  походы  ко  врачам  
укачивание  перфоманс  ревью  ссориться  с  кем-то  
ощущение  непоправимости  предчувствие  конца  
слишком  длинные  фильмы  слишком  большие  члены
православные  праздники  иглы  и  шприцы  
когда  болит  живот  
запах  мертвых  шоколадное  мороженое
вдруг  хочется  плакать  по  живым  
плакать  о  неумении  сказать
думаешь  я  обычная  человеческая  девочка
а  я  три  опоссума  в  тренче

8.05.2023

(Перевод  с  украинского)

*
раптом  хочеться  плакати  від  довершеності
плакати  за  безсмертям  поки  
істина  чорніє  кругом  
набуваючи  форм  форм  раптом  
улюблена  сорочка  йде  жити  з  вовками
лишаючи  тебе  голого  і  смутного
над  розсипом  таблів  в  задусі  довершеності  і  жаги
а  вже  наступного  дня
ти  летиш  у  військовій  тачилі  смугою  для  спецтранспорту
і  вітер  ворушить  твоє  ще  цивільне  волосся
сліпучо  зелений  квиток  пітніє  в  долоні
пагорби  котяться  із-під  лаври  ген  у  дніпро
чіпляйся  за  кручу  чіпляйся  за  небо
мов  яблуні  цвіт  полохливі  бузки
чорніють  у  корчах  метемпсихозу
ці  речі  в  собі  це  до  речі  в  тобі
неприємні  текстури  тактильні  чуття  
ароматизатори  в  автомобілях
холод  спека  дрібний  тупорилий  дощ  
черги  взуття  на  підборах  коли  на  тебе  кричать  
риба  жива  і  мертва
ніяковість  нудота
здогадуватись  та  не  знати  точно  
контекстна  реклама  голоси  радіоведучих  
пісні  про  байрактари  походи  до  лікарів  
захитування  перфоманс  ревью  сваритися  з  кимось  
відчуття  непоправності  передчуття  кінця  
надто  довгі  фільми  надто  великі  члени  
православні  свята  голки  і  шприци  
коли  болить  живіт  
запах  мертвих  шоколадне  морозиво
раптом  хочеться  плакати  за  живими  
плакати  про  невміння  сказати
думаєш  я  звичайна  людська  дівчинка
а  я  три  опосуми  в  тренчі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984610
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.05.2023

Виктор Шило. В городе никогда…

Из  цикла  «Хайкуку»

*

в  городе  никогда  ничего  
не  меняется  
на  лестнице  отеля  грандазиопа
экс-депутат  
читает  ломаный  рэп  
в  мегафон
о  царстве  антихриста
куда-то  спешит  вайшнав  с  мешочком  
а  в  нём
светятся  звёзды  небесные  на  чётках
мама  в  скверике  
перед  mcdonald's  
полном  военных
путает  языки  
говорит  маленькому  мальчику  
молчание  кукушки  
это  всегда
the  next  best  sound  to  silence

(Перевод  с  украинского)

*

у  місті  ніколи  нічого  
не  змінюється  
на  сходах  отелю  грандазіопа
екс-депутат  
начитує  ламаний  реп  
у  мегафон
про  царство  антихриста
кудись  поспішає  вайшнав  із  мішечком  
в  якому
світяться  зорі  небесні  на  чотках
мама  у  скверику  
перед  mcdonald's  
де  повно  військових
плутає  мови  
говорить  маленькому  хлопчику  
мовчання  зозулі  
це  завше
the  next  best  sound  to  silence

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984515
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.05.2023

Сергей Жадан. Свет

Свет.
Сходит  великий  свет
на  всех  помеченных  тьмой,  на  всех,
кого  охватывает  страх,  и  они  не  могут
войти  в  тёмный  дом,
где  за  пустотой  ощущается  присутствие  чужого,
где  за  сиротством  узнается  голос  родителей.
Год  муравьиного  упрямства.
Год  произнесения  вслух  имён,
от  которых  ничего  не  услышишь  в  ответ.
Мы  удерживали  в  себе  тревожное  дление  звука,
словно  птичий  пролёт  в  воздухе,
словно  невидимый  труд  растений,
обживающих  опустошённую  землю.
Ибо  сходит  свет  на  тихих  и  на  непокорных,
на  сломленных  криком,  на  ошалевших  от  мрака,
и  речь,  как  лёгкое,  сожжённое  болью,      
оживает,  отзывается  эхом,  творит  своё  дело,
наполняет  нас  звучанием,  будто  вином,
будто  свечением.
Вот  за  это  мы  тебя  и  любим  –
добрый  боже  знаков  и  букв,
щедрый  владыка  собственных  имён,
чьё  присутствие  замечаешь
между  тишиной  и  заговариванием,
в  той  невидимой  складке  голоса,  где,  как  трава,
прорастает  самое  главное  –
название  страны,
название  реки,
женское  имя.

18.05.2023

(Перевод  с  украинского)


+  +  +                    
Світло.
Сходить  велике  світло
на  всіх  помічених  тьмою,  на  всіх,
кого  охоплює  страх,  аж  вони  не  можуть
увійти  до  темного  дому,
де  за  пусткою  відчувається  присутність  чужого,
де  за  сирітством  упізнається  голос  батьків.
Рік  мурашиної  впертості.
Рік  вимовляння  вголос  імен,
від  яких  нічого  не  почуєш  у  відповідь.
Ми  тримали  в  собі  тривожне  тривання  звуку,
ніби  пташиний  проліт  у  повітрі,
наче  невидиму  працю  рослин,
що  обживають  спустошену  землю.
Бо  сходить  світло  на  тихих  і  непокірних,
на  зламаних  криком,  на  ошалілих  від  мороку,
і  мова,  наче  легеня,  спалена  болем,      
оживає,  відлунює,  творить  свою  роботу,
наповнює  нас  звучанням,  ніби  вином,
наче  світінням.
Ось  саме  за  це  ми  тебе  й  любимо  –
добрий  боже  знаків  і  літер,
щедрий  володарю  власних  імен,
чию  присутність  зауважуєш
між  тишею  і  заговорюванням,
в  тій  невидимій  складці  голосу,  де,  мов  трава,
проростає  найголовніше  –
назва  країни,
назва  річки,
жіноче  ім’я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984309
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.05.2023

Олег Коцарев. Две женщины в парке…

---
две  женщины  в  парке  на  лавочке  –
это  лишь
два  света  браслета  на  двух  деревьях
перенесённые
шутником-кубистом
вбок  на  12  метров
с  сохранением
всех
пропорций

2020

(Перевод  с  украинского)

---
дві  жінки  в  парку  на  лавочці  -
то  лише
два  браслети  світла  на  двох  деревах
перенесені
жартівником-кубістом
на  12  метрів  убік
зі  збереженням
усіх
пропорцій