| Сторінки (19/1846): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 | » |
-Мой Ангел,знаю,скоро Новый год,
Я не прошу себе квартиру,дачу.
Я не прошу волшебный самолет,
Я для него лишь попрошу удачу.
Пусть без него.Но пусть его хранит
Даже мой Ангел.Я сама справляюсь.
Пусть не со мной он ночи эти спит,
Пусть не к нему я ночью по касаюсь.
Но буду знать-он счастлив.И смогу
Я больше улыбаться и смеяться.
И пусть не скажет:я тебя люблю.
Не буду никогда я обижаться.
(декабрь 2000)
-Мой Ангел,знаю-скоро Рождество,
Не попрошу я для себя,хочу я,
Чтоб у нее мой Ангел хорошо.
Ты знаешь,Ангел.Лишь ее люблю я.
Пусть не со мной все ночи и все дни.
Но только счастья для нее прошу я.
Ты только ей мой Ангел помоги.
Ты знаешь,Ангел,ведь ее люблю я.
(декабрь 2012)
Записки в небе Ангел разбирал,
Похожие ложил в одни мешочки.
Он всем хорошим людям помогал.
Два письма он перевязал шнурочком.
Направил письма он в отдел любви.
Отдел любви пообещал исполнить.
-Но разница в двенадцать лет,пойми.
А эти дни прикажешь чем наполнить?
И плакал Ангел,письма разбирал.
Два письма перечитывал,не знает,
Что сделать,ведь двоим пообещал.
Как жаль,что Ангел в небесах рыдает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384334
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.12.2012
В той палате под номером семь
Умирает старушка седая.
Почти ночь,так хотела я всем
Пожелать сладкой ночки.Не зная,
Что старик под палатой стоит,
Я спросила:
-Откуда Вы взялись?
-Здесь любимая долго лежит.
Как уснуть?Мы всегда обнимались.
Я не сплю без нее никогда,
Я читал ей стихи,улыбался.
Будем вместе мы с ней до конца.
Не усну.Я неделю пытался,
Только я не смогу,не могу,
Я привык целовать ее руки.
-Может я Вам сейчас помогу?
Не хочу,чтоб смотрел он на муки.
-Я прошу,лишь впустите меня,
Знает Бог,знаю я-ей осталось
В этом мире каких-то два дня.
-Вы не плачьте?
-Да Вам показалось.
Я смотрела-целует лицо,
Она спит,он стихи ей читает.
-Знаешь милая,все хорошо,-
Умирающей он обещает.
А на утро такой первый снег,
А на утро такая погода.
Шел седой,преседой человек
В незнакомое время года.
Незнакома ему пустота,
Он глаза ей закрыл,обнимает.
И руками так давит она,
И сердечко,и душу сжимает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384208
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.12.2012
Та він іі ніколи не кохав,
Не цілував і не провів додому.
Тому що впевнений і завжди знав,
Що цілий світ побачила у ньому.
І так дивилась.Тільки не іі
Він цілував,в житті шукав лиш кращу.
Котились сльози знову по душі.
Але не покохає він нізащо.
І не звонив,листа не написав,
Йому сказали,що самотня досі.
Вона досі кохає,він це знав,
Але ніхто його про це не просить.
Дружина була краща,ніж вона,
Лиш цілий світ не бачила у ньому.
Цому здавалось інколи чужа,
І повертався пізно він додому.
Згадав про ту,що зовсім не кохав
Як ложечки завжди його кормила.
А він ніколи не поцілував.
Навіщо?Вона зовсім не просила.
І добре все-дружина,діти,дім.
Звичайне щастя,може є й кохання.
Лиш захотілося йому передусім,
Щоб в іншоі залишилось чекання.
На сьомий поверх вибіг і не смів
Торкнутися дверей і подзвонити.
Лиш так іі побачити хотів.
Лише хоч раз до серця притулити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2012
Я у тебя позабыла всю душу,
Но возвращаться плохая примета.
Может вернусь я за нею и в стужу,
Может ее заберу концом лета.
Может ее приютишь на неделю?
Может расскажешь ей сказки чужие?
Может когда-то твою пожалею,
Может мы станем однажды родными?
Ты оставался родным человеком,
Но мою душу оставил и вышел.
Я же к тебе годом,месяцем,веком.
Только мой голос тебе был не слышен.
-Скажите доктор,я ведь не больна?
Я просто не хочу больше влюбляться,
Я доктор буду больше высыпаться.
Вы скажете,что я совсем глупа?
Вы знаете, любовь-это болезнь,
И под каким она проходит кодом?
А впрочем поздравляю с Новым годом,
Нет,это пожелание,не лесть.
-Вам столько лет,влюблялись сколько раз?
Вы не больны,но путаете много,
И мне бы не хотелось с Вами строго,
-А это доктор Вы о чем сейчас?
-Я вновь о Вас,не знаю,чем помочь,
Вы не больны,но даже не здоровы,
Вы встретить свое счастье ведь готовы.
-Так прогоните Вы скорее прочь.
Вы думаете доктор-я глупа?
Но я ведь знаю коды всех болезней,
Я знаю,что спокойствие полезней.
-Я просто знаю-в жизни Вы одна.
Я ведь помню тебя,я ведь знаю и очень люблю,
Я на грусть разменяла монеты,но это не сдача.
Просто ночью всегда я с тобой в тишине говорю,
После этого боль по душе мне сегодня в придачу.
Я ведь помню тебя,помню голос и даже глаза,
Я шепчу твое имя во сне не встречавшись ни разу,
Я ведь столько столетий живу на планете одна,
Если б встретила следом пошла за тобой милый сразу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383943
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.12.2012
А мне сегодня 77.И я сломала ногу.Вот такой прекрасный день рождения.Но мои обрадовались.Честно,они меня очень любили.Но переживали,что у меня не все в порядке с психикой.Я не собиралась ложится в гроб,хотя всегда была готова к смерти.Они притащили мне огромного тедди,купили шикарные туфли на огромном каблуке.Я хотела в таких в мир иной.Они очень подходили под мое маленькое черное платье.Красная помада и минимум макияжа.Но беспокоило их не это.Они знают,что я любила тебя до сих пор.Но ты так и не сделал мне предложение.А я была сказочницей.Большой,старой и наивной.Я не знала-живешь ты на этом свете или тебя уже нет.Но я верила в любовь.А ты был Любовь.Моей жизни.Я верила,что лучшего в мире нет.И не будет.Поэтому всегда на день твоего рождения я покупала тебе подарки.Я знала,что ты любишь.Но ты никогда не приходил.Не расстраивалась.Я верила,что ты меня полюбишь.И продолжала жить верой в нашу встречу.Не понимаю:они такие молодые,а совсем не верят в любовь.Смешно.Очень.Я красила губы красной помадой,укладывала волосы,писала тебе письма.Какая разница,что ты их не читаешь уже много лет.Я любила тебя и писала.И так будет до последнего дня.
Утром я собралась в больницу.Вызвала такси и уехала.Просто я не любила,когда за меня решали другие.Через три часа я уже лежала в отдельной палате.Дочь сильно беспокоилась,вернее ей было стыдно,что мама приехала одна.
-Как ты могла!Мы же так беспокоились!Мамочка,тебя проконсультирует самый лучший хирург,-она поцеловала меня и вышла.Зашел хирург.Я сделала вид,что верю ему.
-Какой сегодня день?-спросил он с важным видом.Бедняжка,ему же заплатили большие деньги.Он хоть сделает вид,что их отработал?
-А Вы женаты?
-Какое это имеет отношение к Вам?-спросил он удивленно.
-Понимаете,я знаю сколько Вам заплатили.Я заплачу намного больше,это же солидная прибавка к пенсии.Только пригласите меня в ресторан.Вот деньги на цветы.Нет,закажите ужин сюда.А со мной все в порядке.Просто я не повзрослела.А скоро умирать.Вот так,-я посмотрела на него и улыбнулась.
-Но все же-какой сегодня день?-спросил он.
-Да так,счастливый.Вы мне очень понравились.И Вы не женаты,-я снова ему улыбнулась.
-До свиданья.
-Не переживайте.Вот Вам деньги.Это отдельная палата.С врачом я договорюсь.И все будет хорошо,-я протянула ему деньги.Он взял,пересчитал.
-А какие цветы?
-Красивые и ровные.И без огромной бумаги.До завтра.
...Да,у меня все очень плохо.Мне не разрешали ходить.А у моего психиатра седьмой этаж.Он купил мне коляску и каждый день со мной гуляет.Показывает мне ночью звезды.И целут.До Рождества я останусь в этом кресле.Зато всегда приносит много цветов и без бумаги.Дочь удивленно смотрела на меня,когда я переезжала.
-Мамочка,что мне для тебя сделать,-спрашивала меня как ребенка.
-Да только одно.Выбрось эти подарки,что я насобирала за все время.Я не собираюсь умирать.Потому,что в медовый месяй не умирают.Правда?
Он все кутал мои ноги пледом.По первому снегу коляска очень тяжело проходила.А мне так обидно,что в Новый год не смогу одеть новые туфли в новом доме.Да,я собралась очень быстро.Зачем еще думать?Каждое мгновенье очень дорого.Я не имела права не сделать себя счастливой.
-Ты будешь кофе со сливками?-смешно,он спрашивает,а кофе уже держит.Сливки рядом.
-Я буду кофе с тобой.С одной кружки.И не важно,что в ней.Мне уже совсем не важно.Только бы с тобой.
-Смотри,а сегодня будет прекрасный день,-он подходил к окну и показывал мне рукой в небо.
-Да какая разница.Пусть снег,пусть гром.Но я тебя нашла.Очень,очень поздно,-он кормил меня с ложечки,смотрел и удивлялся.А я почему-то нет.Я всегда знала,что любовь не имеет возраста.Впрочем,я тоже.
За окном огромные снежинки лепились к окну.Снег перемешал ожидание и счастье.Мороз скрепил их ленточкой чудес.Вот так.И не важно,что мне исполнилось 77.Просто еще не все исполнилось.И я буду счастливой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383833
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 10.12.2012
Она бежала,он за ней,
Ей говорил,что не любил.
Прошло двенадцать долгих дней.
А он ни разу не звонил.
Потом ей позвонил,сказал,
Что так соскучился по ней.
Но ей любви не обещал,
-Ты счастье встретишь,лишь поверь.
Она смеялася в ответ,
-Я знаю,ты мне обещал.
Прошло двенадцать долгих лет,
А он ее не замечал.
Но заболел и позвонил,
Она пришла,варила плов.
-А я тебя не полюбил.
Ты знаешь,я ведь не готов.
Она ему варила чай,
Поила с ложечки его.
-Ты без меня здесь не скучай.
Двенадцать лет опять прошло.
Он постарел и позвонил,
Она приехала опять.
-А я тебя очень любил.
Хочу тебя я в жены взять.
Она ему варила чай,
Не говорила ничего.
Лишь только:
-Милый,не скучай.
И в жизни ты найдешь свое.
Прошло двенадцать долгих лет,
Он позвонил.Ему в ответ:
-Вы знаете,а ее нет.
И черным стал весь белый свет.
А ночью Ангел прилетал,
И старика он обнимал.
А тот старик и так не знал,
Что Ангел даже целовал.
Садился Ангел,песни пел,
Уже с небес лишь прилетал.
А в жизни Ангел не сумел,
Ведь тот старик его не звал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383678
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.12.2012
Мой Ангел-Хранитель вчера позвонил,
Что он прилетает всего на две сутки.
Ведь он до сегодня меня все хранил.
Он в отпуск на месяц,а это не шутки.
Он хочет на небо,на небе опять
Господь наших Ангелов слушал желанья.
Мой Ангел,а ты не боишься упасть?
Ведь это такое же расстоянье?
Давай ты наденешь любимый наряд,
Я крылья твои все расшила мечтами.
А сверху присыпала я звездопад.
Нитками с молитв,а иглой с чудесами
Я шила все крылья,давай,одевай.
Пусть видит Господь,как красиво я шила.
Мой Ангел,а ты осторожно летай,
Я в мыслях тебя Ангелочек хранила.
Ты опять Ангел мой прилетаешь?
Это ты плед мне ночью поправил?
Будешь чай или кофе поставить?
Ты опять мою книжку оставил?
Я закладочки с крыльев поставлю,
Прочитаю потом в тихий вечер.
И потом я молитву добавлю,
Отниму тебя Ангел за плечи.
Не грусти,за тебя помолилась,
Будешь чай или кофе поставить?
Ангел мой,я совсем не влюбилась
Я могу его Ангел оставить.
Ты утешишь меня и обнимешь,
Почитаешь мне сказку о счастье?
Ангел мой,ты его разышешь?
Пусть хорошие сны ему снятся.
Не грущу,не люблю его,знаешь?
Только счастья ему я желаю.
Ты разыщешь его,обещаешь?
А я Ангел его отпускаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383620
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.12.2012
Я так люблю!Да только не тебя,
Я не твои целую губы,руки.
Ты знаешь,я так рада,что смогла.
Ведь мы с тобою месяц как к разлуке.
Он лучше всех,он добрый и смешной,
Он так меня целует и так любит.
Но разница лишь в том,что он чужой,
Что так как ты планетой мне не будет.
Он так как ты не заменяет мир,
Он лучше,он нежнее,он милее.
Но почему меня ты отпустил?
Хороший,только ты всегда роднее.
Я платье одевала и фату,
В душе ревела,сказок начиталась.
Но только в жизни сказку не прочту,
О Боже,только верить я пыталась,
Прискачет конь.А принцем будешь ты,
Ты украдешь меня и станешь мужем.
Ты мне подаришь лучшие цветы.
Но ты не знал,что просто очень нужен.
Я платье одевала и фату,
На телефон в последний раз смотрела.
Я поменяю номер,я смогу,
Любить тебя я права не имела.
Мы никогда не встретимся с тобой,
Ты не найдешь,я город поменяла.
Ты был планетой,я тебе чужой.
И я тебя любить не обещала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383459
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.12.2012
Ангел мой,ты не спишь,я знаю.
Ну тогда расскажи мне сказку.
Я за ним Ангел мой не скучаю.
Просто ты приходи почаще.
Ты всегда здесь?А я не знала,
Вот теперь мне скучать не надо.
Это Ангелу я обещала,
Я врала,что ему лишь рада.
Где ты Ангел?Опять летаешь?
Как же я,даже ты оставил.
Ну зачем тогда обещаешь?
Ангел мой,неужель лукавил?
Ангел мой,говори со мною,
Твои крылья да золотые?
Ангел мой,как летать зимою,
И как жить,если с ним чужие?
Мой Ангел,не умею я писать,
Стихи мои бездарные,а проза
Такая,что нельзя ее читать.
Но иногда я вижу даже слезы.
Мой Ангел,я наверное глупа,
И поздно мне уже учиться жизни.
Ложиться из души моей строка.
И просто я записываю мысли.
Мой Ангел,я летаю в облаках,
А в снах я поднимаюсь выше неба.
Я засыпаю в счастья на руках,
И радуюсь безумно очень снегу.
Ангел милый,самый лучший,
Знаешь из чего снежинки?
Ты внимательно послушай,
Не разглядывай картинки.
Видишь,маленькие звезды
Превращались просто в воду.
Это Ангеликов слезы
Мерзли в холод,непогоду.
Так мешались звезды,слезы,
Получалися снежинки.
Ангел мой,пришли морозы,
Не разглядывай картинки.
Ангел мой,ты с другими знаком?
Ты ведь знаешь,кого люблю.
Ангел мой,я сейчас о нем.
А где Ангел его?Хочу,
Чтобы ты познакомил нас,
Если Ангел его улетит-
Я к нему прилечу сто раз.
Пусть он даже в то время спит.
Я не буду его будить,
Только сяду к нему на кровать,
Только молча я буду любить,
И беззвучно его отнимать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383450
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.12.2012
Он все стоял под проливным дождем,
Он так боялся быть почти не нужным.
И вспоминал сегодня о былом,
Он так стыдился предлагая дружбу.
Да кто он ей?Седой почти старик,
Без лимузина,денег и квартиры.
И силуэт в окне ее возник,
А у него и по душе морщины.
Она богата и красивей всех,
Мила, умна и ходит как царевна.
Ей предложил он дружбу?Это грех.
Ведь для него она почти волшебна.
Ее улыбка сводит всех с ума,
А волосы как шелк.Она прелестна.
Ах,если бы была она глупа,
И не богата.Полюбила б,честно!
Влюбленный утешал себя.Не мог
Уснуть,чтоб просто не увидеть.
Да от любви он просто занемог.
И стал за это бедность ненавидеть.
И плакал как ребенок,как дитя,
Боялся подарить ей даже розы.
Ну чтоб сказала?Может-прогнала?
И по душе у старика лишь слезы.
Она в подушку плакала давно,
Влюбившися в красивого мужчину.
Но сколько уже долгих лет прошло,
А встретиться и не нашла причину.
Да кто она?Как кукла без души,
Но помогает людям всем,чем может.
Ну чем же эти куклы хороши?
Любовь ведь в ее душу не заходит.
Да нет,влюбилась.Глух он к ней душой,
Ей дружбу предложил,зачем ей дружба?
И говорила все сама с тобой.
Ну почему была ему не нужной?
Ложится спать в холодную кровать,
И обнимает плюшевого тедди.
Он просто дождь стал взглядом обнимать,
Предполагая-это его леди.
А утром поздоровался он ей,
Боялся посмотреть.Так засмущался.
А как она любила!Ты поверь!
Но он скорей уйти только пытался.
И так любили,думали,что жизнь
Несправедлива и глупа,однако
А годы так с безумием неслись.
А она ночью продолжала плакать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383176
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.12.2012
Дорогие мои женщины!Никогда и ни в чем возраст не имеет значения.Никогда не бывает так в жизни,что счастье приходит только в двадцать,любовь в двадцать один.Нет гарантии того,что все это сохранится потому,что ты еще совсем молодая.Жизнь будет неповторимой с того момента,когда мы это себе позволим.А именно с нашего мышления,с нашей мысли.Ибо самая сильная материя в мире-это мысль. Если мы считаем,что не заслуживаем многого-мы получим еще меньше.Очень часто не только недооцениваем себя,но и даже не позволяем это сделать другим. Заставляем себя стареть.Но кроме хронологического есть психологический,биологический и социальный возраст.Именно психологический определяет,сколько Вам лет на самом деле в душе.Так что никогда не позволяйте душе стареть.Это Ваше самоощущение.Улыбайтесь,наслаждайтесь жизнью.Послушайте,как стучит дождь по крыше.Да напишите в конце концов письмо Деду Морозу! Мы пришли в этот мир,что наслаждаться жизнью,а не ворчать постоянно,что нам надоело готовить и убирать.И не ждите постоянно благодарности.Иногда нас очень любят,но стесняются и не умеют сказать спасибо.Не отравляйте свою жизнь самокопанием.
Биологический возраст-это реальное состояние организма.Если Вы хорошо высыпаетесь,довольны своей жизнью,у Вас все отлично в душе-значит должны выглядеть прекрасно!Каждый день уход за лицом и телом,на ночь всегда снимайте декоративную косметику и(как бы Вы не устали!)нанесите ухаживающую.Не травите организм алкоголем,плохой пищей,плохими эмоциями,неуверенностью.Заряжайте его положительными мыслями.Не смотрите телевизор.Новости Вы и так услышите,посмотрите лучше фильмы,которые живут годами,читайте красивые книги.Не обязательно быть ходячей энциклопедией.Но знайте намного больше других.Не надо бояться вопросов и бояться их задавать.Учитесь всегда.Если Вы будете учиться водить професионально машину-машина у Вас будет.Если Вы нашли деньги на обучение-Вы найдете их на покупку машины.Если будете мыслить нестандартно и каждыть день искать способы для зарабатывания денег.
Социальный возраст тоже очень важен.Это вовлечение в определенные виды деятельности,это Ваше участие в культурных событиях,професиональное и общественное участие.Никогда не стесняйтесь выступать перед публикой.Это такие же люди как Вы.Просто их много перед Вами.А вы один.Не все лидеры по жизни,но даже этому можно научиться.Начните со своей внешности.
Мы давно уже не кушаем мамонта руками,научились красиво сервировать стол.Почему это для нас нормально,а безупречный внешний вид-не всегда важно?Представьте себе,что Вы пришли устраиваться в крупную и солидную фирму.Вы же будете ее лицом.Правда,очень глупо,если Вам безразличен Ваш внешний вид?Это только в фильме некрасавица через тридцать серий превращается в красавицу с безупречной прической и французским маникюром.Если будете выглядеть неопрятно,на Вас будет одет растянутый свитер и в беспорядке волосы и ногти-Вам могу и отказать(нет,я просто навожу пример.Если Вы устраиваетесь не уборщицей).А во вторых Вы будете стесняться.Безупречный вид,знание своего дела,уверенность в себе-и все границы сломаны.Это очень важно.Одежда меняет человека,придает уверенность в себе.Улыбка меняет человека.Улыбайтесь!Но всегда безупречными зубами.
Очень хорошо,если Вам много лет,а важные события еще не произошли!Да,именно так!Значит-просто есть шанс психологически не постареть.Если живешь с предвосхищением,с ожиданием только самого лучшего и значимого впереди-значит этот человек психологически молод.Это же прекрасно.Надо заниматься очень много умственной деятельностью.Постоянно обновляется нейронная ткань мозга.Мозг помогает нашему телу постоянно функционировать,поддерживает его в тонусе.Сильнейшим стимулятором долгой молодости является интеллектуальная активность.Никогда не поздно начать писать книгу,верить в Деда Мороза,летать во сне,влюбляться.
Улыбайтесь своему отражению в зеркале.Говорите:"Я себя люблю!".Если Вы сами себя не любите-Вас никто не полюбит.Будьте счастливы!Пишите письма Деду Морозу.Просто помните,что мы говорим детям:"А ты был хорошим?".Вы были достаточно хороши в этом году?Вы все успели,что хотели? Пусть первый снег подарит Вам ощущение детства.И пусть сбудется Ваша сказка.
P.S.Продолжение следует.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383124
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 07.12.2012
Йдеш назавжди?Хвилин нема,
Хвилини кинуті за грати.
А в тій в'язниці лиш зима,
Терпіння лиш тебе чекати.
Не повертайся,заморю
Я голодом любов до тебе.
Іі з колін не підніму,
Байдужість притулю до себе.
Хай вип'є все,що ти садив,
Хай втопить спомини.Навіщо?
А ти колись мене любив.
Кажеш-вбивати любов грішно?
Чому тиняється тоді
Наче байстрючка попід тином?
Чому тримає у руці
Пораду:клин вибивають клином?
Не розуміє,що німа,
Що не жива вона істота.
Тому в в'язниці,де зима,
І як байстрючка від болота.
І склала руки,і лежить.
Хіба повинна вона жити?
Душі немає,не болить.
Іі не гріх мені і вбити.
Зібрала всі твоі слова
В пакунок,де молитви клала.
О Боже,ну яка краса!
Хіба це я любов вбивала?
Тай в руки вклала,хай іде.
Вже не байстрючка,майно має.
Хоча я знала,що помре.
І добрим словом не згадає.
А в неі зовсім сліз нема,
Так дивиться,так обнімає.
Неначе в світі,де зима
Лиш осінь свою зустрічає.
Я в руки вклала ій слова,
Закрила двері і не плачу.
А ж бачу-тут як тут журба.
І котиться зі сміху,скаче.
А ось і ти.Навіщо йшов,
Навіщо позбирав цілунки?
Ти вже чужу в душі знайшов.
Бо віддала я всі пакунки.
Тепер і ти мені ніхто,
Бо без кохання вже не милий.
Любов я вбила на всі сто,
Так забирай зайві хвилини
І йди де був,а я сама
Навчуся знову покохати.
Бо досі я тобі чужа,
Чужих не треба цілувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012
Боже,дай же мені кохання,
Щоб щасливою бути могла.
Щоб про нього я думала зрання,
Щоби щастя своє берегла.
Подарую йому в зорях небо,
Розділю з ним і осінь,й зиму.
Бо мені це кохання так треба.
З ним зустріти і літо,й весну.
Та одного не знала я зовсім-
Дарувала кохання тому,
Хто ніколи не дивиться в очі,
Хто залишить мене і одну.
Хто у Бога не просить кохання,
Не розділить зі мною ні мить.
І самотнє моє лиш чекання,
І душа моя досі болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382735
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.12.2012
А я тобі сьогодні віддала півнеба,
Але тобі як завжди його не треба.
В моїх долонях сім планет,несу й десяту,
А мою душу ти ведеш смутку на страту.
Ти некоханням розіпнеш мої долоні,
Хоч кращу в світі не знайдеш у своїй долі.
Сьогодні перший сніг,а ти не поцілуєш.
Я би за тебе всі світи,а ти не чуєш.
Я не просила покохай,тобі не мила,
Але тебе кохаю,знай,і я щаслива.
Інструкції я до життя завжди писала,
Я тобі дущу віддала,як взять-не знала.
Тобі в долоні покладу сьогодні сонце,
Бо тебе дуже я люблю.А ти в віконце
Для іншої квіти кладеш,про це я знаю.
Лиш кращу в світі не знайдеш.І хоч кохаю-
Тебе назавжди відпущу,щоб був щасливий,
Я тебе справді долюблю.А ти хвилини
До зустрічі все рахував,та не зі мною.
І не мене ти цілував.Та Бог з тобою.
По краю прірви завжди йшла,і все молилась.
У тобі долю я знайшла.Та помилилась.
Я тобі досі ще чужа?А поцілунки?
Мороз малює на душі сім візерунків.
На першому моя любов до тебе щира.
На другому моя душа тебе любила,
На третьому цілую я твоє все тіло,
А на четвертому тобі зізнаюсь сміло,
Що покохала я тебе,кохаю досі.
На пятому моя душа все щастя просить.
На шостому байдужість все до тла палила,
На сьомому я до небес тебе любила.
Ти не прийшов.А я тебе життя кохала,
Сім візеруночків тебе я цілувала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382595
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.12.2012
Ну що,кохала.І кохаю,
Залишу Ангела на згадку,
Забути зможеш,як благала,
Лише душа моя в порядку.
Залишу вітер.Вечорами
Не нагадає більш про мене.
Бо не зійшлися ми душами,
А я не дихаю без тебе.
Життя не йде,як навіжене
Летить,збирає мої вірші.
А я не можу знов без тебе,
Бо вони всі для мене інші.
Та ні,ніжніші,вірші пишуть,
І пропонують вийти заміж.
А я чекаю,коли лишать,
Хоча байдужість лиш між нами.
А я самотності стелила
Найкращу ковдру під душою.
А я до тебе притулилась,
Ти десь далеко,не зі мною.
Ми попрощались.Не чекаю,
Що ще прийдеш і поцілуєш.
Та лиш до тебе відчуваю
Я цілий світ.А ти не чуєш.
Та зовсім я не нарікаю
На свою долю,ти ж найкращий
Прощай,тебе я відпускаю.
І не повернуся нізащо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2012
Ти сьогодні приснився мені,
І тріщали надворі морози.
І не мерзли чомусь мої сльози.
Ти сказав,що прийдеш навесні.
А я заміж збиралась.А ти
Говорив,що з ним буду щаслива,
Я дивлюсь-а на дворі вже злива.
Я хотіла сказати:
-Не йди.
І не можу вві сні говорить,
Лиш протягую руку і душу.
-А ти знаєш-я йти уже мушу.
Ти прокинешся.
Ще одна мить,
І назавжди від мене підеш,
І в житті я залишусь без тебе.
Так хотілось почути:
-Не треба.
Бо мене більше ти не знайдеш.
Та прокинулась.Сукню вдягла,
Черевички рожеві я взула.
Я тебе уві сні вже почула.
Ось і сукня моя,і фата.
Наречений стояв біля мене,
і сварив:
-Черевички які?
-Черевички рожево-бліді.
Я не знала,що білі лиш треба.
Я чекатиму знов лиш вві сні,
Що прийдеш,що зупиниш весілля,
Розірвеш сукню ти на ганчір*я.
Уві сні я не зраджу тобі.
А сьогодні весілля моє,
І до ночі годин ще дванадцять,
Щоб вві сні в тебе лиш закохаться.
А весілля зі мною чуже.
А ти навіть вві сні забував.
І цілує мене чоловік.
І здається-так буде весь вік.
Ти кохання мого не чекав.
Я почула від долі лиш сміх,
І лежу з чоловіком у ліжку,
Не читає він про Білосніжку,
І його не кохаю.А гріх
Той за мною котився години,
Ти чекаєш,що інший прийде,
І тебе назавжди забере.
І ви будете дуже щасливі.
Ти вже в сни не приходиш мої,
Хоч молюся за тебе я Богу,
Хоч вимолюю в нього лиш змогу,
Щоб бути з тобою у сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382368
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.12.2012
Я буду твоим Ангелом-Хранителем,
Я буду охранять тебя всегда.
Я буду твоим Ангелом-Спасителем.
Любить тебя,и целовать тебя.
А ты не будешь звать меня по имени.
Ты помнишь?Я хранила твои сны.
А мы друг друга так и не увидели.
Ты только знал всегда мои мечты.
Я буду твоим Ангелом-Спасителем.
Хоть ты меня не видишь никогда.
Я буду жить возле твоей обители.
Я за спиной твоей буду всегда.
Когда будешь смеяться-я прилягу,
А загрустишь-утешу я всегда.
Не надо никакую мне награду,
Наградой мне,что я люблю тебя.
Ты засыпал-я душу целовала.
Во сне смеялся?Это я с тобой.
Я Ангел,но тебя я ревновала,
Хоть и была всегда тебе чужой.
Нашел невесту?Я за тебя рада,
Но почему проплакала всю ночь?
Любовь к тебе была моей наградой.
О Боже,как лететь сегодня прочь?
Кто будет целовать твои ресницы?
Кто будет твою душу целовать?
Кто будет Ангелу сегодня ночью сниться?
Кто будет твое сердце охранять?
Твоя невеста Ангелом бывает?
Она земная,что же так ворчит?
Тебя сегодня Ангел покидает.
Целует в душу,и летит,летит...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382193
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.12.2012
-Я б Богу віддала любов свою.
-А якби я побачила,то все б зробила.
Бо Бога дуже,дуже я люблю.
З дороги ноги стомлені йому омила.
-Якби ходив сьогодні по землі,
Сльозами я омила б рани Божі.
Вінок терновий я на голові
З нього зняла.
-З тобою ми так схожі!
-Як жаль,що вже не ходить по Землі.
Ми би любов до Бога показали!
Ходили цілий день такі сумні.
-Я хочу,щоб ми Бога зустрічали
На цій землі, я б ляльку віддала,
Поклала би йому іі я в руки.
-Дитино,ти така іще дурна.
-Я б теж хотіла зменшить його муки.
Сміялися над дівчинкою всі,
Що ще мала,що ще дурна дитина.
-А Бог би ти тримав ляльку у руці.
Я теж любити Господа повинна.
І переходять старий,старий міст.
Сидить жебрак блідий,страшний,обдертий.
-Сьогодні вже почався строгий піст.
Дитина каже:
-Жебрак може вмерти.
Старе лахміття злізло із плечей,
Волося спутане із кров'ю на обличчі.
-Такий страшний ходив серед людей!
-А Ви йому хоч лікаря покличте,-
Дитинка каже.Підійшла,до ніг
Поклала ляльку.
-Який ти старенький.
Я хочу,щоби Бог тобі поміг.
Ти ні для кого зовсім не рідненький?
А на чолі в нього сліди вінка
Тернового,як в самого Ісуса.
Маленька дівчинка від нього відійшла.
-Бога любити я сьогодні вчуся.
І озирнулась-а його нема.
Від ляльки лишилась маленька рукавичка.
Вона пішла і тихо підняла.
-Лялько,ти виростеш,бо зовсім невеличка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382143
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2012
Зігрію тобі чай і принесу,
Для домових наберу барбарису.
І ще тобі я щастя все зберу.
Лише тоді назавжди тебе лишу.
Вкраду я від зими тобі весну,
А від весни вкраду тобі кохання.
Я смуток твій у жменьку лиш складу,
Розсію з вітром в скелі сподівання.
Не будеш мати смутку,так і знай.
Будеш у світі ти найщасливішим.
Лише тоді скажу тобі прощай,
Слів не розчувши самих найрідніших.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381986
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.12.2012
А мне с тобой и в ад,и рай.
А мне с тобою даже в небо,
Пусть не хватает в жизни хлеба.
Сам куда хочешь выбирай.
А я тебе и жизнь,всю боль
Твою я заберу и спрячу.
Я не могу с тобой иначе.
Ты подари свою любовь.
А мне б с тобой.А где-неважно-
Сквозь ночь,сквозь тьму.Я осторожно
Простым все сделаю,что сложно.
И пусть случится все однажды.
А не полюбишь-я прощу.
Я вымолю тебе прощенье,
И подарю лишь вдохновенье.
И поцелуем отпущу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381981
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 02.12.2012
Герда шептала Каю:
-Ты вспомни меня,молю.
-Я же тебя отпускаю,
И королеву люблю.
-Ты позабыл,как искала,
Как я пришла сюда?
-Герда,но ты земная,
А королева из льда.
-Как ты ее целуешь?
-Лед тает на губах.
-А ты ее ревнуешь?
Качаешь ты на руках?
-Герда,ты хочешь Кая?
Но Кай давно лишь мой!
-Нет,я хочу больше чая,
Сразу потом домой.
И целовала Герда
В губы его и в лицо.
-Но Королева злая.
-А я люблю ее.
И уходила Герда,
Слезы в душе,в груди.
-Я буду сильной,наверно.
А ты ее люби.
Плакала и Королева,
Лишь притворялась,что спит.
Только сказать не смела,
Что так душа болит.
Кай оставался с нею,
Сам замерзал он душой.
-Но я ее отогрею
Даже холодной зимой.
Плакала Герда,желая
Каю большой любви.
Сказки конец не зная
Месяцы,годы и дни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381763
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.12.2012
Когда-нибудь другого полюблю
Любовью,что была совсем ненужной
Тебе любимый.Тоже оторву
Кусок души я стороной наружной.
Когда-нибудь,когда я разучусь
Тебе писать свои стихи,рассказы.
Я за другого так же помолюсь.
Я полюблю,хоть может и не сразу.
Его целуя-вспомню о тебе,
И подарю все,что тебе хранила.
Но не его ждала в своей судьбе.
И не о нем я Бога все молила.
Ну а тебе так впрочем все равно,
В чужих обятьях я,в чужой постели.
Ругаюсь иль иду я с ним в кино.
Иль разошлись мы через две недели.
Кусок души тебе я оторву
Той стороной,что лишь молилась Богу.
Ты знаешь-до сих пор тебя люблю.
Хоть ты искал лишь без меня дорогу.
Когда-нибудь не вспомню о тебе,
А ты придешь и станешь на пороге.
Я улыбнусь,но видимо судьбе
Угодно,чтоб в нас разные дороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381739
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.12.2012
На тротуарі пес старий лежить,
Зламали лапу люди злі,жорстокі.
А вітер листям ніжно так шумить.
Хіба лише собаки одинокі?
І переходить хлопчик,і так пнув
Того собаку з злістю він ногою.
Невже таким жорстоким в житті був?
І народився з черствою душою?
Кинув собаці хліба він шматок,
А масло вниз.Собака подивився,
Чи хлопчик подає йому урок.
Чи він жорстокості в житті навчився?
За руку мама дівчинку веде.
А донька просить:
-Мамочко,дивися!
Собачка тут напевно що помре.
А мама:
-Тільки цим ти не журися!
-Але ж ти вчила всім допомагать,
Любити кинутих і руку простягати.
Де допомоги буде він шукать?
Хіба в біді собак можна кидати?
-Хтось домоможе!
-Мамочко,а ми?
Ми хтось,ми люди,серце в нас велике.
Можливо-хоче пити лиш води.
Ніхто його не буде вже любити.
І так за руку доньку потягла,
Що встав собака,шкутильгав за ними.
І на червоне мама перейшла.
Собака під колесами важкими
Лежить,а сльози по щоці мертвій
Котилися,котилися,котились.
-Мамо,собака!?
-Стій дитино,стій!
Вже вечером із татком помолились,
Просили,щоб собачку лише в рай.
А донька плакала,а донечка ридала.
-Як виросту,собак не кину,знай.
Вона за мною бігла,бо гадала,
Що допоможу,я собі пішла.
Мене за руку мамо ти водила.
А я надію песику дала.
Через надію і машина збила.
Молилась дівчинка,щоб Бог забрав лиш в рай.
Щоби простив,що кинула вмирати.
А біль в душі дитини через край,
Жаль,душу всі таку не можуть мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381557
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2012
Ой не буду булше я за тобов ходиті,
Бо не хочу я осла все життя любиті.
Найду сі такого,шо на ня позерять.
А у тебе ся душа од того роздерать.
Ой не пуйду булше я із тобов до танцю,
Ти візьми з собов тепирь тоту файну Анцю.
Лем вна тя не любіть,бо ти юй не милий,
Будь коханий,дорогий не зо мнов щасливий.
Ой не буду булше тя нигда ціловаті,
Не ладися ізо мнов у постелі спаті.
Бось чекав два рокі,шо сі найдеш кращу,
Лем за мене кращу ти не знайдеш ніщащо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381437
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.11.2012
Дивилась вечером,як засинає син,
Сніданок вже на завтра готувала.
За день щасливих прожито годин
Десь двадцять п'ять.Але не рахувала.
І виступ в клубі,і нові пісні.
І втішити когось,і обігріти.
Вона неначе сонце навесні,
Дарує усмішку,дарує щиро квіти.
Не забуває рідних і старих.
А ввечері так щиро помолилась.
В молитві називає всіх близьких.
Під зіронькою щастя народилась.
І повкладала спати всіх близьких,
І на ніч іх так ніжно цілувала.
Хоч знала,що нема дітей чужих,
І навіть ім всім щастя побажала.
Присіла ще писать своі вірші,
Щоб думкою до серця доторкнутись.
Щоб написати щиро,від душі.
Щоб когось втішити,про когось не забути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381165
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.11.2012
А осінь заглядає у роки,
Шепоче тихо:"Ти і так прекрасна".
А потім заглядає у думки.
А потім в душу якось одночасно.
Дарує ціле поле хризантем,
А замість стрічок-щастям огортає.
На виступи дарує сотні тем.
Ну хто ще так чудово виступає?
А осінь заглядає,бо там день
Відмічений народженням Оленки.
А осінь проспівала ій пісень.
Подарувала щастя у конверті.
А хризантеми гордо так стоять,
Бо усмішку дарують дуже щиру.
Цим квітам треба і аплодувать:
Найкращу в світі радують людину.
Вона між душами построість міст,
Найкраща в світі мама і дружина.
Напише твір,додасть глибокий зміст,
Кожна людина прочитати це повинна.
Народження сьогодні в неі день,
Від долі в неі-сотні подарунків.
А від колег-десятки всіх пісень.
Від чоловіка-тисячі цілунків.
Від мудрості є ключ,від доброти
У неі завжди всі відкриті двері.
І хоч не можна повернуть роки-
Всі хризантеми в світі лиш для неі.
Можливостей багато,вільний час,
Удачі і грошей,щоб все в достатку.
Сьогодні поздоровлення для Вас.
І тисячі віршів на гарну згадку.
Щоб років в сто з сім'єю як завжди
Із скриньки староі листи дістали.
Бо в сто летять швиденько так роки.
Щоб рідні всі тоді поцілували.
І хризантеми гордо так стоять,
Найкращу в світі радують людину.
Хіба про таке можна забувать?
Хіба знайдуть поважнішу причину?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381138
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.11.2012
Он встретил ее и спросил:
-Как дела?
Она не любила тех глупых вопросов.
Она ему жизнь бы свою отдала,
А он ее просто три года как бросил.
-Живу хорошо.Отдыхаем сейчас,
Мы с Франции просто вчера прилетели.
-Так значит прекрасно,отлично у Вас?
-Ты знаешь,прекраснее б жить не хотели.
А Франция-старенький их огород,
Да мамина каша без масла и меда.
-Ну и крутой у тебя поворот!
А в Франции нынче какая погода?
-Там рулит любовь,смех,удача и все.
И руки меня обнимает за шею.
-У Вас так отлично и так хорошо?
Не надо рассказывать.Очень я верю.
Так вот ты какая-любила меня,
А замуж сама по рассчету лишь вышла!
Она прошептала:
-Уйди навсегда.
И все объяснять нынче нет уже смысла.
Не надо ему говорить,что есть дочь.
Что доченька вся лишь в него:
-А где папа?
Что папа когда-то уехал сквозь ночь,
И что накричал:
-Ты сама виновата!
И гордо красавица улицей шла,
И вслед все мужчина смотрели,не зная-
От боли сжималась большая душа
Любовь свою просто сегодня прощая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381049
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.11.2012
Душа на півдорозі пошматована
Від холоду до вітру притулилась.
Казали люди-зовсім обдарована.
А вона гола,боса.Лиш молилась:
-Не знаю я псалмів,іх не читаю.
Але тобі я Господи молюся.
Чому нещасна,біль лиш відчуваю?
Чи може мало зовсім в житті вчуся?
Стоіть і плаче.На старій дорозі
На інвалідному візку хлопчик маленький.
-Скажіть,а я допомогти Вам в змозі?
-Питаєш в мене хлопчику рідненький?
І стало соромно,і боляче,і гірко.
Взяла візочок і над ним схилилась.
Бо Бог ій дарував щасливу зірку,
Вона дурна до смутку притулилась.
Шукала суть життя.Навіщо?Знати?
А десь візочок замість ніг потрібен.
І замість того,щоби суть шукати-
Лиш накормити хоч голодних хлібом.
Лише невтішного до себе притулити.
І св'ятості в душі своій навчитись.
Радіти,бо всі можемо ходити.
І щиро просто Богу помолитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381043
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2012
Царь-батюшка умирает и старушка плачет.
Да о новости прегрустной с соседкой судачит.
Не хворал почти,с постели год не поднимался.
Хоть лечили,чем умели и лекарь старался.
Добрым был.Народ и плакал,но помочь не может.
Видно на груди царь скоро руки свои сложит.
Чем ему не помогали,чем лишь не лечили.
И по царству весть такую гонцы разносили:
-Кто царя поднять сумеет-золотом одарят!
При дворце того,кто сможет жить они оставят.
И с другого государсва мудрецы приходят.
Но ни с чем они обратно вечером уходят.
И пришел мудрец старейший,говорит:
-Найдите
Мне счастливейшего в мире и тулуп снимите.
Пусть царь-батюшка оденет-хворь сбежит до лесу!
-Если это мне поможет-дам тебе принцессу!
И счастливейшего в мире неделю искали.
-Ты счастливый?
-Всех счастливей!Чтоб Вы люди знали!
-Дай тулуп свой,мы за это золотом одарим.
Тебе даже три коровы в придачу оставим.
-Я б помог царю,но даже нет рубашки старой.
Богу буду я молиться.Хворь его оставит.
И счастливые на свете ходят без одежды.
А несчастные и в злате ноют как и прежде.
И пришел бедняк тот босый,палку он бросает:
-Вот,волшебная,от хвори любой помогает.
Три мешка доверху с златом, и принцессу в жены!
Угождать босому зятю и цари готовы.
Как схватился он за палку,с постели поднялся.
Танцевал царь как ребенок,зятя не стеснялся.
-Будешь жить ты в королевстве,будешь моим зятем.
Пьют,гуляют люди в замке скоро день уж пятый.
А хотите знать о палке?Взял ее он с леса.
Хитрым был он,и счастливым!И его принцесса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380821
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 27.11.2012
Одна из причин старения:мы перестали удивляться всему.Нас почти ничего не радует.Мы никогда не благодарим Бога.Обращаемся в случае,если кто-то из родных очень болен,или делаем первые шаги в бизнесе.А ведь надо молиться всегда.И не всегда по книжкам.Даже если мы бежим на работу-можно просто в уме прочитать молитву.Откладывая на завтра и делая это правильно-мы можем об этом совсем забыть.Умеем говорить спасибо за что-то хорошее-почему это не сказать Богу?Если он нам дает испытание-нужно не говорить:почему?Лучше спросить:для чего?Значит-это нам нужно или мы сделали что-то не так.Как холодная вода закаляет тело-так испытания закаляют душу.Слишком слабых ставьят на колени,сильных заставляет подниматься с колен и начинать порой с нуля.
Мы летаем в космос,в другие страны,но реже навещаем родителей,дорогих,близких людей.У нас есть время поехать за границу,но не находим времени навестить знакомых и родных,когда они болеют.А ведь человек так порой в этом нуждается.У нас на все есть определенная цена,но у нас не осталось ценностей.Скоро уже и за искреннюю улыбку надо будет платить.Мы перестали даром делать даже маленькие добрые дела.А ведь если делать добро-то только бесплатно.Но мы забываем,что хорошими делами не хвастаются.Обычные хорошие дела уже редкость.Нас не трогает чужая беда.
Мы строим огромные дома,но не строим ничего хорошего в своей душе.У нас есть знания,но не хватает умения их применять.И что самое главное-никто этого не стыдится.Спрятавшись за должностью,за статусом-и никаких угрызений совести.
Мы не строим красивых отношений.Одноразовые отношения,одноразовые отношения,секс на один час.Мы забыли,что тело надо обнажать только перед теми,кто любит нашу обнаженную душу.Слишком быстрые знакомства,слишком частые разводы.Нас не пугает браки между мужчинами,между женщинами.Да,такое было и тысячу лет назад.Но никто не кричал,что это нормально.Когда в старину поощрялись такие браки?Украина занимает первое место по СПИДу и по туберкулезу.А мы спим на первом свидании.
Девушки и женщины!Мы уже скоро будем дарить цветы мужчинам.На первое свидание будем приходить с букетом.Ведите себя достойно.Не читайте глупые статьи в журналах"Как окольцевать и завоевать мужчину".Зачем Вам такой мужчина,которого добиваетесь?Хотя бывает разные случаи.Можно и признаться первой в любви к мужчине.Но если в ответ никакой реакции-смело закрывайте за такими отношениями дверь.Пусть у Вас будет здоровый альтруизм даже в отношениях,а не патологический.В патологическом нам кажется,что если мы станем добрее,нежнее,красивее и т.д.-то он нас точно полюбит.Да никогда в жизни!И пусть катится!Всегда желайте только хорошего,даже можна продолжать общаться.Но запомните:к любви это никогда не приведет!
Не жалейте себя!Не огорчайтесь по поводу неразделенной любви!Мы же не смеемся над одной шуткой семь раз,почему плачем неделями?На самом деле такая боль длится не больше двадцати минут.Двадцать минут!Все остальное-наши фантазии.Так давайте лучше над одной шуткой смеяться неделю.Не получается?Почему получается грустить?Это самовнушение.Пройдет время-и Вам не захочется даже кофе с ним выпить.Просто нужно подождать.И перечислите его недостатки.Иногда достоинств совсем нет.А нам он нужен.Для чего?Чтобы мечтать потом от него избавиться?Делайте огромнейший шаг навстречу.Но запомните:никогда,никогда,никогда вдогонку!
Я желаю Вам всем огромной любви.Чтобы мы научились отличать настоящую.И ценить!Если Вам хорошо-цените.Это большой подарок судьбы.И никогда не шутите,что Вы приелись друг другу.Настоящая любовь не приедается.Любите и будьте счастливы.И желаю Вам все встретить свою любовь.Пусть она будет у нас всех.Удачи.
P.S.Продолжение следует.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380793
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 27.11.2012
Не подрезайте крылья мне по моде!
Я верю в принцев,верю в сказки даже.
Я радуюсь прескучной непогоде.
И в то,что Бог дорогу мне укажет.
Не подрезайте крылья.Я летаю!
А вдруг не поднимусь я неба выше?
А вдруг в лицо я принца не узнаю?
Вдруг не взлечу я дальше старой крыши?
Не подрезайте словом,слово ранит.
И равнодушье в душу мне не лейте.
А меня сказка до сегодня манит.
Я в сказке очень счастлива,поверьте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380585
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.11.2012
Живи,люби и улыбайся.
Обидели-прощеньем мсти.
Быть первым ты всегда старайся,
И всех врагов ты полюби.
Молись и радуйся мгновеньям,
Танцуй всегда ты под дождем.
И отпускай без сожаленья
Неразделенную любовь.
Делись ты даже куском хлеба.
Умей богатым,бедным быть.
На всех людей хватает неба,
И Бог ведь может всех любить.
Люби ты так,как будто в жизни
Тебе не причиняли боль.
Одень в добро все свои мысли.
И береги всегда любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380572
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.11.2012
Выполняя все обязанности в жизни,мы забываем об обязанности перед собой-быть счастливыми.Да,именно так.Только тогда можем говорить о любви к другим.Потому,что если мы несчастны- ломаем жизнь всем-родным,любимым,окружающим.Возьмите к примеру своих родителей:если у Вас на лице нарисовано уныние,боль,грусть-они переживают за Вас очень.Даже если не говорят об этом.Через себя Вы огорчаете их.А когда Вы очень счастливы и здоровы(и пусть они принимают это как должное)-они спокойны.И это отражается на их здоровье.Не переживают за Вас,ночью спят спокойно.Чтобы уметь заботиться и любить других-нужно уметь любить себя.Прежде всего.Вы должны быть счастливыми.
Будьте здоровыми.Хорошо высыпайтесь.Только тогда можно приступать к работе.Просыпайтесь с улыбкой.Если у Вас что-то болит-это сигнал,что с организмом не все в порядке.Что такое обезболивающее?Это препарат,который можно принимать один раз(исключения есть-послеоперационный период например),в остальных случаях ищем причину,а не затупляем боль.Запомните:боль-это сигнал!А не работа на фармакологию!Когда ломается кран-мы не связываем его двадцать дней тряпками.Это можно сделать один раз.Потом он все-таки прорвется и затопит соседей.Мы ищем причину,а не штопаем две недели тряпками.Вызываем сантехника.Ломается стиральная машина-вызываем человека,который в этом разбирается.Мы не заставляем ее работать,если сломалась всего маленькая деталь.Значит-мы относимся к себе хуже,кем к крану,к стиральной машинке!У нас не так работает голова,печень,сердце,да душа в конце концов!А мы только тряпкой(обезболивающими).Ищите причину.Ремонтируем все.Но себя-зачем?
Не делайте из ничего проблему.Если можете решить-решайте.Если нет-не думайте об этом круслосуточно.Так Вы травите свой организм .Есть проблемы,которые помогают вырасти ,а не сокрушать.Встречайне наравне поражение и удачу.Многое помогает нам просто расти,а мы часто падаем на колени там,где ступенька повыше.А нужно просто сделать маленькую лестницу.Лестница-это усилие,которое мы должны построить сами.
Всегда поздно возвращаться назад.Но никогда не поздно начать сейчас.Ведь именно сейчас мы живьем.Но начиная жизнь совсем с чистого листа-у Вас остается почерк.Его изменить труднее.
Верте в себя.Даже если в Вас никто не верит!Я однажды поделилась одной своей идеем с сыном.Это показалось ему таким бредом,что он написал мне в шутку направление в психиатрическое отделение.Как я переживала!Как я переживала,что он не составит его правильно.Да нет,составил нормально.Еще плюс-мой ребенок умеет писать заявление!Верьте в себя.Уолт Дисней был уволен с работы за недостаток воображения и отсутствия оригинальных идей,Опра Уинфрибыла отстранена от должности ведущей новостей,так как не подходила для телевидения,а у Менделеева в школе была тройка по химии.Но они верили в себя!Если хоть один человек в мире так поверил в себя-почему бы не поверить и Вам?
Чтобы увидеть радугу-надо пережит дождь.Чтобы жизнь была праздником-надо пережить будни.А почему-пережить?Полюбите дождь,не будете в постоянном ожидании радуги.Любите мгновения,будни.Это наша жизнь.Цените ее.Любите и берегите время.Вы никогда его не купите!Ни за какие деньги.Но я Вам всем желаю именно много денег.Вы купите возможности,поможете другим и купите себе лето даже зимой!Пусть у Вас всех будет много денег.Путешествуйте,летайте,ходите босиком!Просыпайтесь с видом на океан.До встречи.С видом на океан.За чайкой кофе,который приготовит любимый человек.Он проснется пораньше,чтобы Вас удивить.Я знаю.Я проверяла.В будущем.
P.S.Продолжение следует.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380246
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 25.11.2012
Жив чоловік,що істину пізнав.
І сам перед собою вихвалявся.
Він щедрим був,добро бідним роздав,
Молився Богу,низенько вклонявся.
Таким лиш в рай,вони немов св'яті.
А він допомагає всім і досі.
А сам тримає скибочку в руці,
Вечері більшоі у Бога він не просить.
Допомагає всім він у селі,
Пораду дасть,кому потрібно-гроші.
Нічого не лишає він собі.
Для інших в Бога він здоров'я просить.
Такому в рай,такому лише в рай.
Він був щасливим,радує він Бога.
Коли помре-всміхнеться.Світ,прощай!
Тепер у мене в рай лише дорога.
Він істину пізнав,він був св'ятим,
Він в прокаженого мив рани як в Ісуса,
Для нього хворий,прокажений не чужий.
До нього не торкалася спокуса.
Він уявляв,що скаже Бог йому,
Бо не робив він помилок у світі.
-Дорогою до Бога лише йду.
Я знаю,вчинкам Бог буде радіти.
Вмер чоловік,що істину пізнав.
На похороні тисячі стояли.
Усім цим людям він допомагав.
І усі щиро так за ним ридали.
І чоловік,що істину пізнав
Став перед Богом.Руки склав,чекає.
А Бог йому:
-Чому не покохав?
Щастя найбільшого душа твоя не знає.
Ти засмутив мене найбільше всіх,
Бо не зробив щасливою ти жінку.
-Скажи-це гріх?
Та ні,це є не гріх.
Лиш вирвав щастя ти з життя сторінку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380163
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2012
Давай за тих,хто в коси заплітав
Маленький колосочок із пшениці.
Померлі ручки діток цілував,
Обідом годувавши із водиці.
Давай за тих,що щипали траву,
Давай за тих,що падали,вмирали.
А чи раділи сонцю і життю?
Що скибку хліба щастям називали.
Давай за них.Сьогодні і завжди
Молитися і свічечку палити.
Що замість хліба крапельку води
Поїли,щоб до завтра лиш дожити.
Давай за них.Давай за тих,хто хліб
Сьогодні кине і не піднімає.
Давай,бо він не знає який гріх
На душу рідну нині накладає.
Давай за наш народ і за життя,
За українців,що хотіли жити.
Але пішли назавжди в забуття.
Давай за них.Як по землі ходити
І не згадати.Нищили всіх нас.
Топтали,мучили.Але живі ми досі.
Давай згадаємо отой страшезний час.
Давай подякуєм за хліб і осінь
Найкращу.Поцілуєм хліб коли впаде,
Згадаємо,що колоски вплітали
Жінки у коси.Память хай живе.
Бо в нас є серце,щоб ми памятали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379951
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 24.11.2012
Іще маленька,а бабуся вчила:
-Ти кожен Божий день добро даруй.
Лише тоді в житті будеш щаслива.
І серцем ти чужу біду відчуй.
Молитву прочитай,звернись до Бога,
Пораду іншим тільки мудру дай.
Бо лише так до Бога є дорога.
Ніколи ти з дороги не звертай.
Вона жила так,як бабуся вчила,
Навіть бездомних всіх кормила псів.
Ображеного,бідного любила.
Любити всіх людей і Бог велів.
Одні її назвали вже святою.
А іншим не подобалась вона.
За очі називали і дурною,
Не ображалась.Так ось і жила.
Почула,що сусідка захворіла,
І не встає.А внук її забув.
Допомогти їй щиро захотіла.
Та внук про допомогу цю почув.
Приїхав з міста,став він так кричати:
-Ти хочеш відібрати ще й наш дім!?
-Та ні-я намагалась помагати.
-Ти знаєш,що тобі я відповім?!
Не лізь в чуже життя,не намагайся
Ти бути краща від людей усіх.
Ти не красуня.І не посміхайся.
Бо вдарю.На душі вже буде гріх.
І в дівчинки душа так заболіла,
Прийшла додому,сіла і мовчить.
З ікони Бог:
-Ти плакати хотіла?
-О Боже!Бо душа моя болить.
-Чому ти плачеш?
-Всім я непотрібна.
Роблю добро,а інколи клянуть.
-Дитино,але Богу ти є вірна.
Ці люди всі без мене вже живуть.
Чому дивуєшся-і я їм непотрібний.
Але не значить,що їх не люблю.
А вчинок милосердний твій і гідний,
І ти прости людину цю слабку.
-Ти непотрібний багатьом,я знаю.
Але не ображаєшся,мовчиш.
Я теж не ображаюсь.Обіцяю,
Що щиро помолюся я за них.
Вона навіть бабусі не сказала,
Що Бог з ікони з нею розмовляв.
Вона добро робила,не чекала,
Щоб навіть дякую їй хтось сказав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2012
Всіх Вам снів солодких,пречудових.
Поцілунків,Ангела на ніч.
Днів в коханні Вам усім казкових.
Жити до сто десять довгих літ.
Ангел хай сидить,оберігає.
А коханий солоденько спить.
Ніжно уві сні Вас обнімає.
Зірка в небі кращая горить.
Нехай Ваша для людей палає,
Щоб писали мудрі Ви книжки.
Хай удача лиш не покидає.
З Вами хай живе усі роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2012
Я навіть смерть в обіймах вже тримала.
Дивлюсь-вона заснула на руках.
Та в неї я нічого не питала.
Я придивилась- рани на ногах.
По світу ходить втомлена,старенька.
Що відчуває,щось її болить?
Коли дитиночка ну зовсім ще маленька
Паде в її обійти,вічно спить.
Хіба їй легко в матері забрати,
Хіба їй легко розлучать усіх?
В лице ще молодих поцілувати.
І чути сльози,а не щирий сміх.
Та й спить.Так натомилась,ноги босі.
Та й сукня шита смутком.А коса
Уся в людських сльозах важких і досі.
Але робота в смерті є така.
А мені смішно.Бачу-відкриває
Смерть свої очі.Та й пита:
-Дурна?!
-Дурна,душа одне лиш відчуває,
Що мало так зробила.А могла.
-Хіба цей світ так легко покидаєш?!
Не будеш ти просити:залишай!
-Не хоче смутку рідних.Інше знаєш
Вже неважливо.Смерть тоді:
-Прощай.
Ти все зробила?
-Книг не написала.
І не сказала,що усіх люблю.
Я усмішку свою їй дарувала.
А сміхом рознесла лікарню всю.
Такі ось зустрічі мої.Я знаю,
Що вони дуже рідкі.Але є.
Я Богу дякую,що ще можливість маю,
І що душа і досі ще живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2012
Живи здесь так,как будто это рай,
Влюбляйся так,как будто он из сказки,
Про Бога только ты не забывай.
Делай добро всегда.И одночасно
Ты улыбайся миру и себе.
Ты начинай свой день всегда с улыбки.
Скажи спасибо ты всегда судьбе.
Благодари ты даже за ошибки.
Живи здесь так,как будто ты в раю.
Ты в рай не заберешь с собой и цента.
Скажи:жизнь до безумия люблю.
И прямо с этого отличного момента!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379627
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.11.2012
Я сумую.Біль більший неба,
Поділити його на дні?
А тобі вже дзвінків не треба,
А для тебе ми вже чужі.
Я сумую.Ти не приходиш.
І цілунок твій не мені.
Ти шукаєш.І не знаходиш.
І лиш місяць в моїм вікні.
Я сумую.А час вмикає
Лиш для мене:тебе нема.
І сльоза по душі стікає.
І замерзла.Бо там зима.
І немає нікому діла-
Ні планеті,ні моїм снам.
Що кохати тебе хотіла.
Що тобі що лиш схочеш дам.
Я сумую.Біль більший неба.
І немає вже сліз в душі.
Я тобі вже давно:не треба.
Ти мені-найрідніший в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2012
Не відпускай мене,не треба.
Тримай хоча б в душі в кімнаті.
Де образ Бога,що розпятий.
А я за це злечу до неба.
Не відпускай.Тули до себе,
Тримав в обіймах,в поцілунках.
А я за це тобі в дарунках,
В долонях ціле Боже небо.
Я так люблю тебе.Ти знаєш?
На двох нехай дорога,щастя.
І сни одні нам двом присняться.
Та ти хоча б мене шукаєш?
Тримай щосили,щохвилини.
Тримай.Щоб сил у Бога взяти.
Тримай для того,щоб шукати.
Тримай,хоч хочеш відпускати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012
Полюбите в жизни сначала себя.Грустите,но не тоскуйте.Тоска и страдания душевные-это прежде всего сигнал о том,что мы живьем против своей собственной истины.А эмоциональная зависимость рождается чаще всего от недолюбви.Нам хочется поскорее выйти замуж.Мы иногда так желаем любви,что ищем ее в первом встречном.Если бы так сильно не хотели-то никогда бы не держались тех отношений,которые нам и близко не нужны.Мы иногда ведем себя как дешевая китайская бижутерия,которая продается за смешную цену даже в переходе.А потом удивляемся,что он недостоен(недостойна)нас.Но мы забываем,что такой китайский товар будет раскупаться с бешеной скоростью.Почему бы нам не стать драгоценным колье?Его тоже покупают.Хоть не так часто.Потому,что не у всех есть на него приличная сумма в кошельке.Если оно настолько дорогое,что не по карману тому,кто ну уж очень хочет-то не забывайте:можно придумать,как его своровать.Но оно не будет без внимания.А воры в фильмах даже ничего.Красавцы.Да и со смекалкой все нормально.Перестаньте себя жалеть и думать,что Вы хуже других.Обычно статистика показывает,что очень хорошенькие и умные реже выходят замуж.И запомните:соглашаясь выйти замуж,чтобы не быть одной-Вы обречены общаться не всегда с очень умным,очень нежным.Не смотрите,как у других.И как положено.Выходите только по большой любви.Или хотя бы по рассчету.Рассчитайте все:любовь,постель,терпение к нему,отношение к Вам.Страсть и красота недолговечны.Он должен быть очень родным.Не ищите идеального.С ними скучно.А вдруг он ищет еще более идеальную?
Надо быть во всем реалистами.И требовать только невозможного!Судьба-это череда наших маленьких шагов,наших каждодневных решений,влияние нашего настроения,улыбки.Это влияние быта,людей,которые живут в нашем доме,это наше времяпровождение.Если бы Бог хотел всегда все решать за нас-он не дал бы нам сделать ни одного выбора.Но мы же делаем выбор каждый день.Выбираем маршрут,по которому идем или возвращаемся с работы,выбираем еду,кафе.Выбираем тех,с кем проводим хотя бы час времени.У нас всегда есть выбор.Мы просто действуем,запомните.Бездействие-это грех.Почему очень часто смиряемся и живьем с человеком годы под одной крышей,с которым не хочется проводить и несколько минут?Это не судьба.Хотелось бы одного(одну)на всю жизнь.Но человеку свойственно ошибаться.А у нас есть самая огромная обьязанность перед собой-быть счастливыми!Мы никому ничего не должны!И не надо говорить,что это наш крест.Крест есть у каждого.Но несите его достойно,а не давите им себя!Это большая разница.Даже если он большой и тяжелый-несите.Над пропастью он будет мостом.Оставайтесь только с теми,с кем Вы счастливы.От остальных уходите.Хоть на сьемную квартиру.При смене решений,которые указывают на то,что Вы себя любите и уважаете-произойдет самое лучшее.Самое,самое.Но полюбите себя.Только тогда возможно встретить любовь достойную Вас.Никогда не принимайте решение,когда Вы влюблены!Посмотрите(я Вас очень прошу!)на это глазами любящего человека.А не влюбленного.Это огромная разница.
Не надо быть в жизни лобстерами!У лобстеров нет инстинкта и энергии,чтобы двигаться обратно в море.Море выкидывает их на скалы,а они не прилагают ни малейших усилий,чтобы спастись.Но попытаться ведь стоит.Хоть чуть-чуть.Они предпочитают погибнуть,чем приложить усилия.Не надо походить на них и смиряться.Пусть хоть самое маленькое усилие.Пусть хоть неправильный шаг(как может выясниться потом).Но только не ожидание большой волны на скале под пылающим солнцем!Всего шаг.Пусть один и маленький.Но сделайте.
Нельзя стремительно подняться вверх.Можно взлететь.Но крылья иногда бывают не такие,как у настоящих птиц.Подниматься лучше по ступенькам.Каждый день сделать одну маленькую и подниматься.На остальных можно отдохнуть.А если впереди большая стена?Как тогда?Да это просто большая ступенька,с которой можно сделать несколько маленьких.Просто сделать.И подняться.Поднимаются медленно.А вот падают-быстро.
Если кто-то оступился и упал-не судите!Бог еще никого не сделал своим заместителем официально.Зачем Вы исполняете Его работу?Он говорил,чтобы мы не судили.И не говорите:я бы не опустился и так не сделал.Запомните:Вы не носите его"рубашку"и не одеваете его"сапоги".Вы не были в его коже.Нет,это не оправдание всем подряд.Но падая-тяжело зацепиться за ступеньки.Когда поднимаетесь-можно передохнуть.
Никто не вывел четкую формулу удачи и успеха.Есть в мире больше талантливых и умнейших людей.Но только каждодневная работа и не ожидание нужного момента могут привести Вас к цели.И не надо ждать вдохновения.Ни поэтам,ни художникам.Просто писать.Я написала несколько стихов.Спасибо всем огромнейшее,кто прочитал.Кому-то даже понравилось.А ведь у меня никогда не было вдохновения.Просто желание.И все.Пусть у Вас всегда будет огромное желание делать маленькие шаги каждый день.Только тогда мы можем дойти к цели.И включайте воображение.Воображение даже сильнее знаний.Пользуйтесь этим.Всем желаю большой удачи и шага,который поменяет Вашу жизнь в лучшую сторону.И умения научиться делать маленькие шаги.Но прошу Вас:делайте их каждый день.
Удача-очень капризная дама.Выбирает себе любимчиков,фыркает.Так пусть она не будет Вашей гостьей.Пусть она снимет в Вашем доме комнату,посадит сад и никогда,никогда не оставит Ваш дом!Когда Вы будете ужинать в Париже-пусть присматривает за домом,поливает цветы.И будет с Вами на ты!Удачи!Смело зарабатывайте деньги,пейте кофе во Львове,пиво в Праге.И дарите цветы любимым женщинам.Пусть они будут очень счастливы.Хорошо?Они ведь самые лучшие во всем мире.Я знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379342
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 21.11.2012
Я прошу:не сжигай мосты,
Ведь не ты все срубил деревья.
Ведь не ты в них вложил мечты,
Чтобы прочность на семь поколений.
Я прошу-ты так нужен мне.
Пусть лишь знаю-живьешь на свете.
Это нужно моей душе
Так,как солнце моей планете.
Я срубила весь лес.Гвоздей
Не хватало.А я искала.
На огонь ты воды пролей,
Чтоб дорога да не пропала.
Я прошу:не сжигай мосты.
Посжигаешь?А как же гвозди?
Я люблю тебя так...А ты-
Все душе моей только кости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379195
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.11.2012
Рідна,я не знаю,що писати.
Але ти найкраща від усіх.
Хочу я на тебе накричати:
Плакати тобі-великий гріх.
Ти найвродливіша в цілім світі.
І найкраща в тебе є душа.
Я за тебе можу порадіти.
Бо красуня в світі ти така,
Що всі хлопці в тебе закохались.
Дарувати стали тобі світ.
Просто вони досі ще блукали.
А прийдуть,коли лиш перший сніг
На всю землю,на поля,на щастя.
І на твою долю оберіг.
Ти забула.Мрії всі здійсняться,
Бо тобі в житті Господь поміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2012
Ой під вербою дівчина сидить,гірко плаче.
Чому іі не втішаєш сьогодні юначе?
Цілував іі личенько,тримав у обіймах.
А іі душа ридає наче на сто прірвах.
Байстрюком назвуть дитину,будуть ображати,
Обіцяв ти цій дівчині все життя кохати.
Хіба того заслужила,щоби всі сміялись?
Ви до ранку під вербою юначе кохались.
Колисала у колисці,слізьми умивалась,
Але вже до тебе хлопче більше не зверталась.
А коли дитя сміялось-тебе забувала.
І тобі лише здоров'я все життя бажала.
Не кляла.Не ображалась-сама винувата.
Просто за своє кохання в неі є зарплата.
Узяв заміж такий хлопець,що і не чекала.
А тебе?Тебе юначе самотність плекала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012
Я молю-жизнь любви посвятите.
Лишь любви.Нельзя тратить на злость.
Я прошу-всех врагов Вы простите.
И скажите:мне все удалось.
Неужели Вам хочется тратить
Драгоценное время лишь так?
И платите достойной зарплатой.
Как платить?Вы не знаете как?
Заплатите такою монетой,
Что в душе Вашей есть навсегда.
Вы же солнце-платите лишь светом.
А в придачу пусть Ваша рука
Отменяет добро всем и счастье.
Добавляет надежду,любовь.
Я же знаю-Вам много удастся.
Повторю это Вам вновь и вновь.
Вы же солнце-платите всем светом,
Освещайте дорогу себе.
Помогайте монетой,советом.
И пусть счастье лишь в Вашей судьбе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378887
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.11.2012
Я розмовляла з Місяцем давно,
Він хлопцем на землі був дуже гарним.
Але мільйони років вже пройшло.
Хоча йому здавалось,що недавно.
Він закохався в Сонце!І ходив
За Сонцем кожну вільную хвилину.
Він так любив!О,як же він любив!
І так хотів в житті свою родину.
Тоді ще відьми злі та й силу мали,
Від заздрощів боліли іх серця.
Бо іх ніколи так ще не кохали,
І відьма розлучити іх могла.
Та що там розлучити!Могли вбити!
Але вмішались Ангели небес.
Одна умова:ім не разом жити.
У світі не буває без чудес.
На жаль-ім не вдалося врятувати
Життя разом.І Ангел ім сказав:
-О Сонечко!Саме будеш блукати!
А Місяць дуже довго не чекав-
Він Сонцю в руки дав таке проміння,
Щоби кидало в очі воно всім.
І не було у них навіть весілля.
Лиш оцю казку Вам я розповім.
Ви дивитесь-а Сонечко кидає
Промінчики.Це Місяць йому дав.
Бо Місяць досі Сонечко кохає-
Промінчиками Сонце захищав.
І ходять порізно.І досі не стрічались.
Сонечко-вдень.А Місяць-уночі.
Але вони і досі ще кохали.
І досі в Сонця ці промінчики в руці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378597
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 18.11.2012
Я сіла в поізд.Близько біля мене
Сидить красуня років двадцять сім.
Дивлюсь в вікно-яке поле зелене!
А вона хлонцеві:
-Тобі я розповім,
Що за вікном уже все пожовтіло.
Що завтра вже напевно буде дощ.
Мені сказати ій так захотілось,
Що все зелене.А вона:
-І що ж
Тобі куплю я на річницю нашу?
Хочеш парфуми?Книжку я куплю!
А як назвемо донечко ми нашу?
Яка різниця!Я ж тебе люблю.
А він мовчить.Мені незручно стало,
Хіба іі він зовсім не почув?
Хіба йому чогось не вистачало?
Хіба таким глухим до неі був?
-Я хочу вийти,-дівчина говорить.
Сама сміється,дивиться в вікно.
Дивлюсь,що телефон у неі звонить.
Вона взяла і мило так:
-Ало.
Не прислухалась до чужих розмов я,
Дивлюся-на підлозі іх рушник.
А дівчина бажа комусь здоров'я.
А хлопець на колінах в неі спить.
Я на рушник показую очима,
Вона всміхається і далі говорить.
Від подиву я знизую плечима,
А хлопець далі на колінах спить.
Рушник мені незручно піднімати,
Бо скаже:
-Я побачила й сама.
Вляглася я у поізді поспати.
Кінчалось літо.Листя обліта.
Та й думаю-яка ж вона красива,
А він малий,для неі вже старий.
Дивлюся:за вікном вже справжня злива.
А хлопець встав.Чомусь такий сумний.
-А вона знову:
-Бачиш яке сонце!
Який чудовий,теплий оцей день!
А я дивлюсь в зачинене віконце.
І в телефоні,де сотні пісень
Мелодію Шопена я шукаю
Про вальс дощу.Звертаюся до них:
-Ви вибачте,я імені не знаю.
А дівчина говорить:
-Він Денис.
Мені незручно в них про все питати,
Вона сама:
-Денис не чує Вас.
Але він над життя вміє кохати.
Бог любить і радіє за всіх нас.
Дивлюсь-встає.Простягує долоні,
А хлопець руку іі ніжно взяв.
Вона сліпа!Як дякувала долі-
Іі найкращий в світі покохав!
Зелене поле,дощ і моі сльози.
Мелодія Шопена "Вальс дощу".
А ми,усі що бачимо-не в змозі
Побачити життя усю красу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2012
На вулиці лежав якийсь чужий,
Чужий усім цим черствим перехожим.
На вигляд хлопець зовсім молодий,
І на пяницю навіть він не схожий.
Хтось пне ногою,плюне в його бік,
Хтось пошкодує,але пройде мимо.
Хтось збреше,що лежав так і торік.
А так летять оці усі хвилини!
Собака старий знову підійшов,
І так облизував чомусь обличчя,руки.
Неначе він хазяїна знайшов,
А в того у душі-Христові муки.
Так бідолашний довго пролежав,
Але хтось викликав швидку,сів біля нього:
-О Боже мій!Він смерть ось тут прийняв,
Яка це доля у хлопця німого!
Не говорив цей хлопець і не кляв,
Молився Богу вчора він у церкві.
А Бог його до себе вже призвав.
Чом Ви дозволили всі люди йому вмерти?
Він був німий.І серце хворе мав,
Але його могли ще врятувати.
Якби цей люд комусь допомагав,
Якби навчисься серце людське мати.
Сусідка плакала:
-Він люди був німий.
Він врятував дитину,що топилась.
А він усім Вам люди є чужий.
І плакала.І Богу все молилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2012
Главное в жизни-любовь.Все остальное-суета.Только любовь движет всем.Наверное-это самая большая сила.Если Вы встретили настоящую любовь-цените это очень,очень,очень.Благодарите за нее Бога каждый день.Будни не состоят из сплошных праздников.Даже большинство сказок заканчиваются после свадьбы.Чтобы мы не знали,что даже царевны и короли ссорятся.Что даже у них была ревность,когда приехал другой король из другого государства.Но ведите себя в браке как королева.Она не позволяет кричать себе каждый час,примет к сведению и даст правильные указания.Если Вам в браке очень хорошо и присутствует любовь-зачем кричать,что устали готовить и мыть за кем-то тарелки?Над отношениями надо работать.Каждый день,каждую минуту.Отношениям нужно уделять много времени.Проявляйте заботу друг о друге.Не кричите,что Вы служанка и готовить-это не Ваша обьязанность.Будьте похожими на солнце.Оно обогревает и имеет очень большую силу.Тогда какой имеет голос?Представьте,что ему тоже надоедает каждый день.Если оно будет кричать,что может и месяць днем посветить?И просить криком благодарности?Храните отношения.Вы нашли друг друга.Те,у кого нет любви-считают любовь большим счастьем .
Не расслабляйтесь после свадьбы.Ухаживайте за собой каждый день.Сейчас такое время,что в сорок можно выглядеть на двадцать пять всегда.Но я Вам скажу,что никакая косметика не справится с лицом,если стареет душа.Старость отобразится на лице и в двадцать пять,Вас предаст голос.Да,именно голос.Он очень чувствует душу.Но в мире нет косметики лучше,чем любимый мужчина.Не придумали косметику души.Так наносите утром,днем и вечером вместе с ухаживающим кремом.Добавьте прикосновения.Выделяются благоприятные гормоны.Целуйтесь.Долго и всегда.
Женщины,не врите,что болит голова вечером.Если очень любите человека-нет никаких ограничений в сексе.Вы открываете душу и впускаете туда мужчину.Почему нельзя так сделать с телом?И не говорите,что это нужно только мужчине.Мы же не едим пищу без соли и специй?Почему допускаем такое в отношениях?И поверьте:если бы Бог не хотел,чтобы получали от этого удовольствие-он бы сделал это по другому.Женщины,наш оргазм ярче и дольше мужского.И никто не разглядывает Ваш лишний сантиметр на теле.
Мужчины!Прошу Вас-берегите своих женщин.Не ищите королев с четвертым размером груди и тонкой талией.Сделайте королеву из своей женщины.Настоящую.Любите душу,тело,ум.Отсутствие чего-то из перечисленного-уже не любовь.А так себе-хороший секс или неплохая дружба.И еслы Смычку подходит Скрипка-зачем меняете на Гитару ?Вы знаете,что это не звучит?Подойдете к Гармони?Но она прекрасно обходится без Вас!
Вы влюбились?Знаете: скажу Вам одно.Очень часто в жизни не хватает преград.Снова плохо.Неинтересно.Нам часто нужен индийский фильм.Самый настоящий.Чтобы были преграды.Чтобы ее брат(отец,мать,сестра,дядя и т.д.)
не разрешали Вам пожениться.Чтобы одну серию танцевать(то есть упускать время),другую с кем-то драться за ее руку.А,еще интересней:ее хотят насильно выдать замуж.За нелюбимого.Вы забываете,что как бы не очень ее любите,ведь Вам надо всем побить и в конце жениться.Вот тогда это куда интересней!А так что,охотники!Добыча сама пришла.Интерес пропал.Если Вы не хотите индийский фильм-пусть смело кто-то станет министром Франции Тюрго!Никому во Франции не нравилась картошка!Негативное отношение было сломано.Он приказал к полям с картошкой приставить охрану.А раз охраняют-значит это очень ценное.Вы влюблены,Вы любите,но сомневаетесь?Через несколько месяцев хотите увидеть ее с другим?Тогда бы решились?Помните,что дни летят быстро.Вчера уже было,завтра будет по Божьей только воле.У Вас есть сегодня.Чтобы любить и быть любимыми.Не ждите индийских фильмов и приказов министра Тюрго.Не стесняйтесь своих чувст.Это только Ваши чувства в Вашей единственной и самой лучшей жизни.Прошу Вас-подарите любимой цветы.Сделайте ей предложение.И любите только ее.Никогда не изменяйте.Это неуважение к себе.
Не кричите,что Вы всегда правы.Там,где все правы-часто ругаются.Попросите прощение.Даже лишний раз.Это покажет человеку,что он очень Вам дорог.Поверте-это совсем не слабость.Попросите,поцелуйте,обнимите.И так несколько раз.Не беда,что поссорились,что столкнулись душой.Простите друг друга.И помните:даже звезды сталкиваются.От их столкновений рождаются новые миры.
Любите друг друга и берегите.Я знаю,что у Вас все будет очень хорошо.Всегда.Я уверена.
P.S.Продолжение следует.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378482
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 17.11.2012
Ой сусідська дівка загордов ходила,
Тай не розуміла кому ся любила.
Єден за ньов ходить,другий вірші пише,
А третій парубок замуж її кличе.
Що має робиті?Серце єдной має,
Але вшиткім хлопцям файно ся вітає.
-Оддам ся за того,хто ня більш здивує,
А третій юй каже:
-Я тя люблю.Чуєш?
Перший носить квіти,другий вірші пише,
А третій їй каже:
-Добре,я тя лишу.
Лем верни мі серце.Будь собі щаслива.
Лем тяжка без тебе кожная хвилина.
Здивував ї третій.Невже ї забуде?
Тай собі думала:нехай моїм буде.
Я за тебе вийду-будеш все любити?
Будемо з тобою до смерті ми жити.
Вийшла заміж.Іншим лиш добра просила,
Бо того легіня і вона любила.
На свальбі гуляло все село велике,
А скільки паленки було перепито!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2012
Не кохай,не люби,не веди до танцю.
Своє серце я віддам старому коханцю.
Візьме він,буде ня все життя любити,
Іше пуд облаком будеш мі ходити.
Не жалій,і не клич.Бом його дружина.
Що із ним в ліжку сплю-то твоя провина.
Цілував цілу ніч,цілий Божий ранок,
Ранком встав тай пішов на старенький ганок.
Ой булам тай сліпа,бо він красивіший.
В ліжку він ізо мнов у сто раз миліший.
Не ходи на коні перед мойов хижов,
Бо мені до серця чоловік муй ближе.
Вжесь кохав,вжесь хотів-я вже не кохала,
Дотипирь я тебе сто року чекала.
Найди сі коханий схожую дівчину,
Пробачаву тобі старую провину.
Не найшов?Хоть глядав?Типирь ня лем видіш?
Ізо мнов чом такой другий рік вже чиниш?
На ганку стову я-шо все там чекаву?
-Шо робиш мила ту?
-Та сама не знаву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2012
Старое небо все в дырах,поштопано.
Звезды неровно лежат да шевелятся.
Да и глазами так небо похлопало,
Скоро зима,А за ней и метелица
Важная.С длинною шубкой,косичками.
Да на метле цвета запаха счастья.
Хлопает вечно своими ресничками.
Кони на санках смешно так резвьятся.
Осень билеты вчера покупала,
Видно-торопится.Ветром сметает
То,что небрежно вчера разбросала.
Да перестань!Ветер пусть отдыхает.
Пусть лучше в ночь,и в мое пусть окошко.
Пусть простучит,пусть меня развлекает.
Можно-я осенью буду немножко?
Можно-пусть ветер меня провожает?
Можно огромным для все буду счастьем?
Можно тепло подарю я всем людям?
Пусть всем хорошие сны лишь приснятся.
Знаешь-а ты больше всех в мире нужен.
Знаешь,тебя больше всех я любила.
Знаешь,тебе я и осень,и лето.
Я тебе верность навеки хранила,
И для тебя и постель уж согрета.
Звезды неровно лежат,осыпаются.
Осень со вкусом вина и глинтвейна.
В эту минуту ведь кто-то влюбляется.
А меня любишь давно очень.Верно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377993
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.11.2012
Жизнь очень прекрасна.Даже если Вы грустите.Когда нас не будет на этой земле-мы не сможем даже грусить.Но никто не будет очень долгое время помнить о нас.Прохожие будут спешить,когда начнется ливень.Кто-то будет рожать в роддоме,кто-то влюбится,кто-то разлюбит. А мы не успели многое.Не успели сказать дорогим людям,что мы их любим.Я не хочу о грустном.Но я заметила,что очень многие люди перед смерьтю родного человека пытаются расслышать его последние слова.Иногда эта жизненная тайна,иногда признание в любви.Мы даже не дышим,чтобы не пропустить ни одной буквы,ни одного мгновения.Почему же мы не сделаем шага навстречу этим словам,почему стесняемся иногда какого-то признания,пусть и очень нелепого и глупого?Почему эти 20,30,40 или больше лет молчали?Ссорились по пустякам?Не слелали ни шагу навстречу.Другой жизни сказать у нас не будет.Почему же не в этой?Почему только в эти несколько минут?Вы не смотрите,что в фильмах так делают главные герои.Это работа,которая их кормит и приносит доход.Под грустную мелодию герой признается,что любил ее всю жизнь.Сколько они потеряли?Вы думаете,что хоть кто-то научился на фильмах или ошибках других?Да ни за что!Мы прыгаем на одни и те же грабли в десятый раз,пока не сломается деревянная ручка.Смешно-научились как!Но а если ручка бетонная?Что тогда?
Не держите никогда в себе обиду.Любая обида Вас сьест.Это полбеды.Недоспанные ночи,передумывание ситуации-это приведет к болезни.На все сто.Не обижайтесь на мужчин.Это чревато гинекологическими заболеваниями.Любая обида имеет свое предназначение."Не бери в голову,сидит в печени,достал до сердца."Не мы ли это повторяем каждый день?А ведь вначале было слово!Не обижайтесь никогда!Меняйте на все сто о людях свое мнение.Он не понимает,почему Вы улыбаетесь?Так скажите им!Вас никто не снимают,не будет последней серии под грустную музыку.У Вас нет денег на оператора,сценариста.Надо быть в своей жизни всем.Обидеть может только очень дорогой человек.Остальные-никогда!Смотрите по ситуации.Говорите сразу.Не в спину.И не жалуйтесь другим.Никогда не молчите.Пожалеете потом. Разбирайтесь сами со своими обидчиками.Но причина должна быть очень важная.Никогда не поднимайте голос по пустякам..Заставьте,чтобы Вас уважали.Пусть за спиной и шепчутся.Но пусть знают,что Вы требуете уважения.
Умейте смеяться над собой.Только тогда есть уверенность,что лучше других.Меняйте только себя.Так делает зрелая личность.Слабые ищут виноватых:страна,правительство,начальник.Только чтобы ничего не делать.А ведь не стыдно начинать даже красить заборы,подметать улицы на крайний случай.В фильме только очень красивой горничной предлагают выйти замуж.Будьте готовы к тому,что никто не запомнит даже Вашего лица.Хоть Вы и очень хорошенькая.Но никогда не сдавайтесь!Повторите попытки поиска более достойной работы.Мы не всегда имеем то,что заслуживаем.Такова жизнь.Неважно,сколько падений.Важно-сколько раз мы поднялись.И начали с нуля.Но не сдавайтесь!Вы не шлюха,не квартира!Вы же не слабая личность!Вы очень сильны!
Не думайте,что только модельная внешность дает гарантии счастья.Присмотритесь хотя бы к Алле Пугачевой.Далека от идеала.Правда?Я не говорю сейчас о тех парах,где полная гармония и любовь.Никогда не изменяйте!Цените друг друга!Настоящая любовь не ищет большую грудь,толстый кошелок,тоненькую талию.Будьте такими,какими Вы есть.Если нравитесь себе и любите.Смотрите по ситуации:муж обвиняет Вас в том,что слишком толстая?Скажите,что в семье должен быть кто-то и толстым.Если не его кошелек,то хотя бы Вы.Он дает Вам деньги на спортзал?Берите и занимайтесь!Это не повредит!У него нет на это денег?Не спорьте хоть раз!Это же Ваш муж.Смело садитесь на диету.Найдите в себе силу воли.Заставьте себя.Вы же женщина-должны быть красавицей.Только я Вас прошу-не на одну диету.Хотя бы на четыре.Чтобы хорошо наедались!Не бегать же Вам голодной за орешками,мясом,овощами.Он сказал,что оставит Вас если не похудеете?Худейте любыми способами-диетой,спортзалом,голодовкой.И смело уходите к другому.Скажите,что его мужское достоинство могло бы быть и побольше.Пусть ест морковку,покупает"Растишку".Меняйте не только мнение,но и таких мужчин.Мы не всегда выглядим на все сто.Что-тогда не любить?Любовь-это когда любишь человека за то,что он у тебя есть.Стареет,улыбается,грустит,идет в ванную с грязными волосами.Готовит у плиты,моет посуду,гладит рубашку.Он просто есть.Это счастье.Когда очень любишь-черты лица к старости стают почти одинаковыми.Если Вы можете долго молчать в присутствии друг друга-вы близки сердцем и душой.Цените и любите.Вы счастливы в его присутствии и грустите без него?Вы можете часами говорить о пустяках и не надоедает?Вам в сексе хорошо?Очень?Поздравляю-это настоящая любовь!Да хранит Вас Бог!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377945
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 15.11.2012
Не ждите понедельник,новый год,
Не ждите пятницы и много не ворчите.
Вы слушайте души своей полет.
Цветы своей любимой подарите.
Не ждите Вы удачнейший момент,
Вы сделайте его сейчас,мгновенно,
Чтоб не жалеть нам много,много лет.
Чтоб перед смертью очень откровенно
Не говорить,что глупо жизнь прошла.
Что не успели столько в жизни сделать.
Вы не ворчите,что судьба слепа.
Попробуйте себя Вы переделать.
Не изменяйте мир.Только себя.
Станьте добрее,станьте милосердней.
Будет судить нас Бог лишь за дела.
И делайте Вы все еще усердней.
Не ждите понедельник.Бог дает
Вам новый день.И время Вы цените.
Ведь время безвозвратно все уйдет.
Есть шансов сто.Хотя б один возьмите.
Кто виноват?Правительство?Страна?
Вам тяжело?Но хуже ведь бывает.
Начните Вы с сегодня.И тогда
Поймете люди-Бог Вам помогает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377818
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.11.2012
Жизнь прекрасна.Утро начинайте с улыбки.Поблагодарите Бога,что проснулись живыми и здоровыми.На улице дождь?Научитесь танцевать под дождем.Это же так прекрасно!Вам на работу-а туфли прошлогодние?Хочется купить новые?Смело покупайте.Пусть вы посидите без мяса,но с новыми туфлями.Ничего-будет неделя без мяса.И так не получается купить?Благодарите Бога,что Вы можете одевать старые.Вы знаете,сколько людей в мире мечтают просто пройтись босиком?У кого-то нет ног,а кто-то ни разу не сделал даже шага?У Вас есть крыша над головой,кусок хлеба,Ваши родители живы?Вы видите,что небо синего цвета,а облака плывут?Кто-то слепой.Он не знает,что цветы не только пахнут.Но они очень красивые.Эти люди не понимают Вашего недовольства,проявлюющего из-за цвета не той кофточки.Они не знают,что красный имеет несколько оттенков,а море меняет цвет.А закат-это чудо.Когда огромное солнце садится и забирает в руки свет,меняя на темноту.Но темноты нет.Темнота-это отсутствие света.Сколько слепых видят больше нас,а нам все не так.
Задумайтесь!Мы живем в прекрасное время!Нет войны,у нас всегда есть кусок хлеба,мы можем почитать книги,послушать музыку.За нас стирают машины,мы общаемся со всем миром-а нам все не так.Мы не умеем быть благодарными.Нам надо пятницу,нам надо конец рабочего дня,мы хотим,чтобы быстрее кончилась рабочая неделя.Задумайтесь:это наша жизнь,состоящая из такой монотонности.Не нравится?Меняйте работу,меняйте начальников.Не получается?Тогда работайте так,чтобы лучше Вас никого не было,чтобы все ждали только Вашего прихода.Не спорьте,если начальник прав.Простите ему,что он поднял на Вас голос.Ему тоже тяжело.Все повторяется,а Вы правы?Вы говорили?Не доходит?Не грубите,смотрите,кто перед Вами:мужчина или женщина.Будьте вежливы.Не посылайте их только на три,перед Вами может быть мужчина.Я ему туда зачем?Хотя я послала одного и туда.Но я была уверена в этом.А Вы подумайте.Делайте это очень редко,но пусть знают,что для езды есть лошади.Не обижайтесь на них.И не злоупотребляйте этим.Мы должны любить друг друга.
Одевайтесь так,как будто Вы королева.Ведите себя на работе так,как будто Вы не знаете,что такое мыть тарелки,готовить и убирать.Зачем всем знать,что Вам бывает тяжело?Не поддерживайте вечные разговоры женщин о том,что готовить .И сколько у Вас идет денег на продукты.Каждый не обходится без еды.Но знаете-иногда такое впечатление,что после нас остается не душа,а желудок.Все разговоры только о нем.Я каждый день слышу,что кто-то уже не знает,что готовить.Но я ни разу не слышала:"Я не знаю,что почитать,чтобы я выросла душой".Да и в конце концов:научитесь правильно кушать.Вы знаете статистику,что больные с сахарным диабетом,которые придерживаются всего,что правильно для них-живут намного дольше,чем здоровые?Исключите сначала по возможности белый хлеб,добавьте разные орехи и фрукты.
Но если все же моете посуду-мойте так,как будто это Ваше любимое дело.Готовите?Вложите туда еще и любовь.Так красивей.Правда?
P.S.Продолжение следует.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377699
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 14.11.2012
Алло!Скажите-небеса?
Мне надо бы кусочек счастья.
Мне надо в руки облака.
Да и с любимым бы обняться.
Алло!Скажите-Ангел есть?
Он очень занят?Не подходит?
Ему мне кофе разогреть?
Сейчас несчастных он находит?
С такими он не говорит?
Он только грустных утешает?
О Боже!Кто же мог пролить
Мой кофе?Только Ангел знает?
Алло!Он полетел давно?
Простите,я его не вижу.
Минут лишь пять всего прошло.
Я подойду к окну поближе.
Алло!Он дома у меня?
Он где-то спрятался,смеется?
Так он принес мне облака,
И то,что сказкою зовьется?
Так это ты кофе пролил?
Так это ты шалил,смеялся?
Мой Ангел,ты неповторим.
Ты надо мной поиздевался.
Не будешь кофе?Будешь суп?
О,Ангелы едят руками?
Мой Ангел-ты довольно глуп.
Как я не учишься с годами.
Зачем ты облако сюда?
Сейчас мне на пол снова лужи.
Ты приволок мне чудеса?
О Ангел мой!Да ты простужен.
Я постелю тебе кровать,
Тебе я чаю с чудесами.
Давай со мною ночевать,
Ведь дружим мы с тобой годами.
Кому то больше ты нужней?
И кто-то плачет вечерами.
В кого то больше грустных дней?
А он играет с облаками?
Как я он лужи вытирал?
Играл с тобою Ангел в прятки?
Лети,чтобы не опоздал,
Ведь у меня душа в порядке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377519
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.11.2012
Вони зустрілись на одній вечірці.Тут всі були з дружинами і чоловіками.Дівчина в розкішній сірій сукні,волосся підібране вгору.Так мило посміхалась.Здавалось,чоловік не відходив від неї ні на хвилину."Яке кохання",-подумав.Коли вона виходила в коридор-набрався сміливості і підійшов.
-Дозвольте Вас провести.Це сльози?Ви плачете?
-Від щастя.Хіба не можна плакати від щастя?-запитала вона.
-Звичайно можна.Але щастя не прописане на Вашому обличчю.Хіба від щастя,що зустріли мене.
-Хай буде так.
-Це так і буде.Лиш сьогодні Ви ще цього не знаєте.
Він став на коліна:
-Я клянуся:якщо Ви погодитесь завтра зі мною зустрітися-ніколи у Вас про Вас не буду розпитувати.Номер телефону,бо йде моя дружина.Якщо Вам не потрібне моє розлучення.Я благаю,благаю!
Вона засміялася:
-Тільки підніміться.Будь ласка.Зі мною ще ніхто так не знайомився.Але я заміжня.І дуже щаслива в шлюбі.
-Але в мене є дружина.І я дуже,дуже щасливий в шлюбі.Якщо Ви бажаєте,щоб я сказав:була,тоді продовжуйте мене мучити.Ваш номер телефону.
-Ми не познайомились.
-Повірте-я Вас впізнаю і без Вашого імені.
-Так Ви збираєтесь зі мною зустрічатись?
-Ні!Як Ви таке могли подумати!?Я жонатий чоловік.
Вона повернулась і хотіла піти,
-Я збираюся Вас кохати.До вашої смерті.Я вже Вас кохаю.Ви знаєте,що таке кохання з першого погляду?Ви не вірите в такі речі?Ми були знайомі в минулому житті.Ми не докохали.А тепер прилетів Янгол,взяв мою руку і підвів до Вас.Я пручався та він мені каже:"Дурнику,ти будеш найщасливішою людиною в світі".Тому і впізнав.Я Вас кохаю.
Вони зустрілися вдень.Він нічого не розпитував.Стримав слово.
-А можна запитати лише одне?Ти колись захочеш сказати своє імя?Більше нічого.Тільки прийди ще хоч один раз.Благаю.
-Ана.З однією ен.
-Герман.Шість букв.Повинен я сказати щось оригінальне у відповідь.
Вони почали сміятися.Він взяв її за руку.
-Давай заліземо в який-небудь старий двір.І просто будемо цілуватися.Давай?-він став на одне коліно і дивився на неї такими закоханими очима,що вона ладна була піти за ним на край світу.
-Я ніколи ні про що не запитаю тебе.Клянуся.Тільки пообіцяй,що це не остання зустріч.Пообіцяй.
-Але остання буде швидше,ніж ти гадаєш.Не по моїй вині.Але по твохй вині вона буде йти здалеку,-вона посміхнулась і погладила його по голові.
-Ти можеш зі мною просто цілуватися?Ми не будемо знімати номер.Це так романтично,-він почав її цілувати,неначе їм залишилось зовсім мало часу.
-Ні,в мене є зайві гроші.Я хочу кімнату,побігли?-він потягнув її за руку.Вона зовсім не сперечалася.
-У Вас є вільні кіімнати?До нас з дружиною приїхали батьки.Нам ніде цілуватися.Це наш ключ?Кімната номер сім?Другий поверх?-він зупинився.
-Стій.Це наша перша ніч.Чи день.Я повинен понести тебе на руках.Ти будеш тільки моєю,-він взяв її на руки.
-Тобі важко?
-Ти що?Я кохаю тебе,-він тримав її на руках і посміхався.
-Але такими словами не розкидуються.
-Ти поплатишся за це!Я розцілую твоє тіло не залишивши на ньому ні краплі без поцілунку.Я випю тебе.Ти житимеш в мені.Потім я перетворю тебе на малесеньку колібрі.Ти знаєш,що стільки і важить душа?І носитиму тебе з собою.Ти мене чуєш?Ти мене кохаєш?
Він цілував її три години поспіль.Не зупиняючиь ні на долю секунди.Не було часу на розмови.Це було одне тіло і одна душа.Це була одна пристрасть і одне кохання.Вони не закохувались.В них на це не було часу.Почали з кохання.
-Така як ти лише з неба.І на все життя.Ми коли зустрінемось знову?Коли скажеш.Я навіть можу не піти на роботу.Я зможу.
Він проводив її додому.А в неї в голові не було думок про хворобу,про страшний вирок.Чи мала право дозволялити закохатись в себе?Крутилось в голові:"Вам залишилось так мало.Операція коштує дорого.Але навіть за кордоном у Вас мало шансів.Зверніться до Маленевича Германа Германовича.Якщо він візьметься-все буде і на краще.Але він рідко оперує.Він керує цією клінікою".
-Дивно.В тебе теж таке імя.
-Як в кого?-їй стало страшно,що якщо вона щось скаже-він більше ніколи не прийде до неї.
-Ми ж домовилися ні про що не розпитувати.Бо другої зустрічі не буде.
Вона поцілувала його і піднялася до себе.Відкрила двері своїм ключем.Чоловік не вийшов її зустрічати.В душі таке відчуття,що він більше ніколи не прийде.Зайшла і подивилась,що немає його речей.Пішов.Назавжди.Хто житиме з жінкою,якій винесено вирок,якій залишили жменьку часу,якій не дарували навіть надію.Бідний,йому важко.Вона побажала йому подумки великого щастя і здоровя,удачі."Ваша дружина не житиме і дня без знеболювальних",-а він плакав.Хай іде з Богом і буде щасливим.Хіба йому це легко перенести?
Вони зустрілись о четвертій.Вона могла запросити його додому,але не хотілося розпитувань.А вдома на нього чекає дружина.Чи мала вона право на крадене кохання?Але хвороба відступала.Вони ніколи ні про що не розмовляли.Два тіла спліталися в одне,дві душі були однією.
-Цілуючи твоє тіло я цілую твою душу.Ось так,-він цілував як і обіцяв на першому побаченні:не залишивши на тілі ні пів сантиметра без поцілунку.А вона цілувала і цілувала,знаючи,що кожна хвилина може бути останньою.
-Я хочу з тобою померти в один день.
Вона схопилася як навіжена:
-Ніколи більше таке не говори!Бо я більше не прийду!?
-Та заспокойся.Ти дурненька?Ми ж такі молоді.Ніхто не збирається помирати.
-Германе,смерть ніколи не дивиться на твоє обличчя,на твої роки,на твої гроші.Їй не важливо,чи ти хочеш іти за нею,чи ти готовий.Тому треба змиритися з цим і бути готовим до неї.Але я знаю,що її можна відштовхнути.Надовго чи не дуже,хоч совсім на мало,-вона говорила так,що йому здалось-не жартує.
-І чим її можна зупинити?
-Ти будеш сміятися.Але сила в тебе.
-Я з казки?
-Та ні-твій поцілунок.Він чарівний.Я кохаю тебе,-вона поцілувала його за голову.
-Але ти ж казала,що такими словами не можна розкидатись.
-Мої слова мають місце.Я завжди тебе кохатиму,-вона не переставала його цілувати.
Він прийшов не в настрої.Не хотілося розповідати,що сказав дружині,що не кохає її.І пішов з дому.Батько попросив ключі від машини:
-Якщо тобі не потрібна сімя,то я залишаю машину твоїй дружині.Вона залишається з дітьми.І не смій до мене ніколи приходити.Через якусь коханку ти залишаєш дітей?!-батько кричав.
-Тату,коли кричиш-це означає,що ти віддаляєшся від мене душею.Я ж тебе чую.Тому хочу тобі прошептати:"Тату,я тебе люблю.Дуже".Може ти вчинив правильно.Але моя дружина не заслуговує брехні.
-Ти сумний,-вона поцілувала його.
-Та нічого.Просто вийшло так,що я ходитиму на роботу пішки.Це не найстрашніше.І так буде довго.Грошей на машину в мене немає.А я трохи звик.Та ти сама сказала:ніяких запитань.А тепер порушуєш.Ти за це поплатишся.Говори чоловікові,що хочеш.Сьогодні ти додому не підеш.
-Добре.
-Що з тобою?Ти так швидко погодилась?Ти не захворіла?
-Ти не розуєш,яке це щастя-прокинутися в твоїх обіймах.Я прокидаюсь-а поруч ти.Я торкаюся твого обличчя,а це ти.Справжній.Мій.Ти спиш,а я тебе цілую.Уявляєш,яке це щастя?-вона була щасливою.Дуже.
-А я тебе перетворю сьогодні на колібрі.І носитиму в кишені.Ти будеш там тихенько?
-Я там завжди буду.
31 грудня вона не прийшла.Телефон не відповідав.Герман не міг собі знайти місця.Він чекав годину,дві-а її немає.Хотів повернутись і піти.До нього підійшла жінка в чорному.
-Ви Герман.
-Так.А звідки Ви знаєте?
-Вибачте,а можна якесь посвідчення.Просто в мене дуже важлива справа до Вас.Ще раз вибачте.Ні,це не тому,що я Вам не довіряю.
Він хотів просто піти,але витяг з кишені посвідчення водія і протягнув жінці.
-Та я зрозуміла,що це Ви.Просто я повинна передати Вам ключі від ось цієї машини.А вона нова.Ана продала квартиру і купила цю машину.Не дивіться на мене так.Я не зЙішла з розуму.Ось лист,-жінка протягнула ключі,лист і пішла.Він спочатку не зрозумів,що це все з ним.
"Мій коханий.Ти казав,що тобі важко без машини.Це маленька частинка того дарунку,на який ти заслуговуєш за те щастя,яке подарував.Якщо ти читаєш цей лист,то я перетворилась лише на маленьку колібрі.Я думаю,що в тебе в кишені завжди знайдеться для неї місце.Або потримай мене в руці.Бачиш-це я тебе цілую.Мені сказав лікар,що я не проживу і дня без знеболювального.Якби він знав,що твох цілунки забрали не тільки весь біль,а й продовжили мені роки життя.Тепер робити операцію було пізно.Я помирала посміхаючись.Не ганяй на великій швидкості.Я тебе благаю.В тебе в кишені колібрі.Це я.Ти чуєш,як вона там спить?Не буди її часто.Я кохала тебе більше життя.Ти не повинен це памятати.Бо колібрі завжди буде з тобою.Обіцяй,що будеш обачним на дорозі.Обіцяй-тоді я буду спокійна".
Він не плакав зовсім.Почав посміхатися.Зайшов в ресторан і замовив три пляшки горілки.
-Зараз підійдуть мої друзі.Просто в нас така подія.І розрахуйте мене зразу.Ось чайові,-він витяг з кишені всі гроші.
-Але це забагато,-офіціанту було незручно.
-Та ні,все добре.
Він пив і слухав Шопена.Куди йому було поспішати?Кого поздоровляти перед Новим роком?Просидів,доки не випив всю горілку.Офіціянт до нього підходив,але він сказав,що не потрібно його турбувати.Йому здавалось,що він був тверезий.Вийшов на вулицю.Посміхнувся:
-Який гарний вечір!Скоро Новий рік-а сніг з дощем.
Забув в ресторані верхній одяг.Вийшов в одній сорочці.Тільки коли перший раз впав в болото-почав плакати:
-А де колібрі?Я забув тебе в кишені в ресторані,- відійшов зовсім далеко.Дивно,але ключі від машини були при ньому.Він здогадався,де жінка залишила машину,пішов її шукати.
-Та ось ти де.Боже,я в болоті.Але що поробиш-не пішки ж мені йти.Колібрі,я забув тебе в кишені.Він сів за кермо,включив музику."Мелодія сліз"Бетховена.Звідки ця музика знала,що він хотів почути її.Звідки?
Новенька медсестра підійшла з криком до Германа Германовича:
-Розумієте,сьогодні переддень Нового року.А там привезли чоловіка.Автомобільна катастрофа.Я не можу нікого знайти.Будь ласка,підійдіть до нього."Та що вона собі дозволяю!?І хто тільки її на роботу взяв в мою клініку?!"-він ледве стримував себе щоб не закричати.
-А тобі не сказали,як потрібно вести себе в таких ситуаціях.Піднімись за Анатолієм Миколайовичом!?Швидко!-йому хотілося додому.І помиритися з сином.Новий рік все таки.І повернути йому ключі.
-Я звільнюся з цієї клініки!Я не хочу з Вами працювати!-медсестра плакала.
-Тебе не влаштовує зарплата?-йому вже набридло сперечатися з цим дурним дівчиськом.А час йшов.Хотілося підійти і побачити-кого ж це привезли в такий день.Він почав набирати номер сина.Але той не відповідав.Побачив,що Анатолій Миколайович вже біжить.Хотілося в клініці всіх поздоровити з Новим роком,а тут ще й ця аварія.Почали збігатися всі лікарі,що залишились на чергуванню."А вони кращі за мене,всі біжать.Потрібно виписати ім преміальні.І перепросити медсестру.Призначу її старшою.Ось зараз розшукаю і скажу".Він кинувся,а її ніде немає.Почав набирати сина:"Германе,ну візьми слухавку,будь ласка".Він згадав,як той сказав,що його дуже любить.З палати почали всі виходити.Ніхто не дивився йому в ввічі.
-Колеги,з Новим роком!А Ви не бачили оцю новеньку медсестру?-він був щасливий,що зробить добре діло.Но всі продовжували мовчати.Він хотів зайти в палату,але його не пустили.
-Так це я керую клінікою,а не Ви!Як Ви смієте!!
Він почав набирати сина.Дивно,хтось забув телефон ось в цій палаті,де помер хворий.Він набирав сина,а чиїсь телефон продовжував розриватися."Ну,не бере зараз-тоді я йому напишу,як я його люблю",-і почати смс.
-Колеги,хто йому скаже,-всі переглянулись між собою.Новенька медсестра сиділа на підлозі і плакала.
-Вибач мені.Але якщо ти так будеш плакати за кожним,то ти не зможеш працювати.Я зрозумів свою помилку.І хочу,щоб ти виконувала обовязки старшої.Звичайно,з Нового року.
-Як Ви будете далі,як?Це так несправедливо,-вона ніяк не могла заспокоїтись.
-Але в нас є час для виправлення.Біжи вже додому.З Новим роком.Він написав смс.Тепер Герман прочитає і обовязково його пробачить.Чому на вулиці сніг з дощем.Через декілька годин Новий рік,а він все падає й падає.Падає й падає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377454
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.11.2012
Він жив далеко,не читав книжок.
Закінчив ледве класи він чотири.
Але так вірив-є на світі Бог,
Хотів,щоб Бога в душу всі впустили.
Горішки круглорічно клав в дупло,
Щоб Бог прийшов,щоби забрав для себе.
І наливав свіженьке молоко.
Хоч так далеко оце синє небо.
Глумились діти інколи йому,
А він сміявся,думав-його люблять.
І так радів на світі він всьому.
Навіть тому,як пір'я птахи гублять.
І не ходив у церкву,не стояв
Він на колінах.Службу він не слухав.
Бо він по свому Бога в житті знав.
І на померлого метелика він дмухав.
Ішов св'ященник,бачить-чоловік
В долонях щось тримає,гірко плаче.
-То у метелика такий короткий вік,
І ось що я скажу тобі юначе:
Ти би прийшов у церкву,помоливсь.
-Та Бог приходить кожен день до мене.
Побачиш сам.Ти краще подивись.
Навіщо я ходитиму до тебе?
-Потрібно говорить мені на"Ви",
-Але ж до Бога я на"ти"звертаюсь.
До мене краще вечером прийди.
Побачиш-не брешу.
-Не дочекаюсь.
Іде св'ященник.Ангел прилетів:
-Навіщо підриваєш віру в Бога?
-Я пояснити лиш йому хотів.
-Але до Бога різна є дорога.
Бог кожен день когось все присилав,
Щоб молоко те щиро випивали.
Цей чоловік в дупло горішки клав.
Бо Бога в світі так ці люди знали.
Він неписьменний.Книг в нього нема,
Над ним глумились навіть малі діти.
Лиш його віра дуже дорога.
Ну як тобі таке не зрозуміти?
І Ангел відлетів.Св'ященник йшов,
І Богу він тепер щиро молився,
Щоб чоловік те молоко лиш не знайшов.
Бо перед ним він дуже провинився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2012
Сьогодні народився в мене син!
Ну як такому щастю не радіти?
На світі красень він такий один!
Хоча для мене рідні усі діти.
Сьогодні народився в мене син!
Колись брехав,що кине він курити,
Йому багато років,не годин,
Ну як такого сина не любити!
Читав для мене він колись казки,
А потім вчив,що я не вмію жити,
Його люблю хвилини і роки,
Ну як такого сина не любити!
Він мого однокласника побив,
Бо той посмів руку піднять на батька.
Виходить-він чужих людей просто любив.
А це для мене вже найкраща казка.
Я в інших хлібом,він і кулаками,
Пояснюєш,пояснюєш йому.
Він каже:
-Не навчиш таких роками.
Тоді хоч я таких людей повчу!
За дівчину він свою заступився.
Сказав:
-Так,не свята.А я святий?
Але кохання я цінить навчився!
Бо він найкращий в мене в світі син!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2012
Да Вы камнем все в меня?Я хлебом.
Бранью,злобой?Я за Вас мольбой.
Я за всех Вас буду даже небом,
Я за Вас поспорю с сатаной.
Снова камни?Я за Вас молиться.
Вы мне боль?А я отдам любовь.
Никогда так мне не опуститься.
И с души по каплям снова кровь.
Снова стены?Буду улыбаться.
Нет дверей?Нет выхода никак?
Хоть ползти,но буду я стараться.
Пролечу сегодня в облаках.
С облаков увижу я возможность,
Нет дверей?Под землю проползу.
Кто сказал,что это очень сложно?
Я хочу!А значит-я смогу!
Вы мне подлость?Я же не такая!
Я любовь к Вам,я Вам доброту!
Вы кричали,даже проклинали.
Я в ответ:
-Да я Вам помогу.
Протяну Вам руку,душу,сердце.
Хлебом и одеждой поделюсь.
Люди!Вы хорошие!Поверьте!
Только легкая сегодня у Вас грусть.
Вы не черствые!Вы плакали,рыдали,
Целовали в церкви Божий крест.
Только много в жизни Вы не знали.
Но все знают,что Христос Воскрес.
Вы мне ад?Я вымолю Вам рая,
Всех несчастных я к душе прижму.
Я на свете не одна такая,
Просто очень люди Вас люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377047
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.11.2012
Сирітка в дитбудинку малював
На весь зріст маму на старій підлозі.
Іі не бачив,серцем тільки знав,
На руки ліг.Піднятися не в змозі.
І на руках лежав,плакав,чекав.
Благав він Бога,щоб ожило тіло.
Він в чудо вірив,так він і заспав.
І ранком встав,і все в нього боліло.
Маленькі рученятка,голова.
Душа велика,що хотіла маму.
Але вона ніколи не прийшла.
А хлопчик слухав пісню дуже стару.
Як вишивала мама рушничок,
І як своє дитятко все любила.
А як кидали інші діточок-
Ця пісня вже йому не говорила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376944
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.11.2012
-Ти мене не ревнуєш?
-Та ні.
-Ти мене не кохаєш?
-Кохаю.
Та одно я скажу тобі,
Що я все про кохання знаю.
-Як це знаєш?
-Кохання св'яте.
Все на світі простить і пробачить.
І стерпіти нас змушує все.
І одну лиш людину все бачить.
Якщо зрада-пробачить іі.
Порівняєш і знову вернешся.
-Що мені відповісти тобі?
Моє в вірності серце клянеться.
Не ревнуєш?
-Та знаєш,що ні.
Хоч боюся так втратити,знаєш.
Та одно я скажу тобі-
Не кохаєш,тоді займаєш
Місце того,хто любить мене.
Він прийде,не відпустить нізащо.
Що коханий сказати тобі?
Я скажу,що кохати-це щастя.
Хочеш йти?Не тримаю,іди.
Бо займаєш ти іншого місце.
Мене любиш-так завжди люби.
Бо люблю тебе в світі найбільше.
Все кохання простить,все прощає.
Навіть зраду простить,навіть біль.
Це кохання великим буває,
І в таке лиш кохання ти вір.
-Що тоді не простить кохання?
-Лиш байдужість не стерпить,помре.
І одне в мене є бажання,
Щоб кохав ти мене над усе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2012
Ти не кохав мене.Ніколи.Я добре це знала.Але лише ти знав,що найбільше я любила тюльпани,щоб їх було багато.І лише ти знав,як вони повинні бути загорнуті.Нічого зайвого.Лише ти знав,що я обожнюю Шопена і Бетховена.Коли дивлюся на Ангелів Гапчинської-то посміхаюсь.Але ти ніколи не кохав мене.Ти телефонував уже десять років,щоб розказати про свою нову книжку,про те,що не зустрів мудрішу за мене.Та ти хоч розумів,що ми ніколи не розмовляли про мудрість,ми взагалі не обговорювали нічого.Просто виходило так,що я завжди могла тобі відповісти.Ти прослухав,коли я сказала,що в мене закохався один чоловік.По справжньому.Ти можливо й чув,але яка різниця-кохає мене хтось чи ні?Ти не кохав мене.
-Ти вдома?-чоловік завжди питав,коли повертався з роботи.Перед моїми очима-розкішні троянди.Без зайвого паперу,так як мені подобалось.Мені стало так соромно,соромно.Я ніколи не зраджувала чоловікові.Але хіба мої розмови,які тривають більше години-не зрада?Але ж нема кохання.Я завжди тішила себе цією думкою.Я нічого поганого не вчинила.Чому тоді так билося серце,коли ти телефонував?
-Це тобі.Тому що в мене ти є.
Чоловік завжди повторював ці слова,коли приносив троянди.Чому про мене зовсім нічого не знає той,що кохає мене по справжньому?Невже мені не хотілося ніколи йому розповідати?Це моя помилка?Але троянди такі чудові.
-Дякую,-я пригадала,що якби він зайшов зовсім тихенько,то почув би мою розмову.Хоча це й на розмову не схоже.Ми сміялися,розмовляючи майже ні про що.Ні про що розмовляти десять років.Та ні-інколи вносились доповнення-"Я не кохаю тебе".А я просила вибачення,що в душі до нього залишилась ніжність і тепло.
Я стояла і стискала троянди так,що кров з моїх долонь почала краплями торкатись підлоги.Я не відчувала зовсім болю.
-Що з тобою?Тобі погано?
Мені хотілось сказати,що нічого не сталося.Якщо мене не кохають зовсім і ніхто не торкається мого тіла-це зрада?Можливо-собі.Чоловік приготував мені каву.
-Ти відпочинь.Все мине,-він накрив мене ковдрою і пішов на кухню.Пройшло вже стільки років,а він кохав мене ще більше.Я теж його кохала.Він прокидався вночі і навіть тоді мене цілував.
-В тебе кров на долонях.Я куплю тобі завтра тюльпани.Вони без шипів,-почувши це,я почала плакати.Мені стало соромно.Вночі рука розпухла і піднялась температура.
-Але тюльпани не продають.Скоро зима.
-Я принесу тобі зелений чай з лимоном.Добре?-не питаючи-вийшов,приніс і почав з ложечки поїти мене чаєм.Я щаслива,правда-я щаслива.
Ранком ти позвонив:
-Ти можеш приїхати?Я хочу тебе побачити.
-Навіщо нам зустрічі?Хіба мало розмовляємо?-ми не бачились дуже давно.
-Але я хочу тебе бачити.Це справді важливо.
-За стільки років так важливо.Але що я скажу чоловікові?
-Не вийде.Ти хочеш,щоб я тебе ревнував?Ти завжди вигадуєш якогось чоловіка,-по його голосу я зрозуміла,що він хоче сказати мені щось важливе.
-Невже я не могла вийти заміж?Я ж тобі говорила.
-Ти могла вигадати що завгодно.Я не ревнуватиму тебе.Я чекаю.
Він чекав мене з трояндами.Вперше в житті він приніс мені троянди.Досі тільки тюльпани.Невже він забуВ?Мені стало боляче на душі.Я не розуміла від чого.Я обманюю чоловіка?Ні,це не зрада.Наші рідкі зустрічі закінчувались дуже швидко.В нього ніколи не було часу.
Ми сиділи і вперше зовсім не розмовляли.
-Що в тебе з рукою?Я хотів,щоб ти мене погодувала цукерками.
Ми завжди сиділи в кафе шоколаду.Всі цукерки були ручної роботи.
-Добре,-я взяла цукерку в руку і почала на нього дивитись.Я кохала досі?Я дивилася і тримала цукерку.Вона розтопилася в моїй руці.Цілком.
-Це моя цукерка?Я можу її зісти?-він чекав моєї відповіді.
-Як?
-Ось так,-він взяв мою руку і підніс до свого рота.Потім почав обціловувати кожен мій палець.
-Ти подивися на себе в дзеркало.В тебе на обличчі шоколад,-я почала сміятися.
-А що в тебе з рукою?Якісь подряпини і вона розпухла.А якщо на неї не налізе ось ця каблучка?-він витяг маленьку рожеву шкатулку.В ній каблучка.
-Я не кохав тебе.Я не кохаю.Напевно.Але якщо можна людину не забувати протягом десятьох років і розмовляти з нею годинами?Я не зустрів кращу за тебе.Ти можеш кормити мене з ложечки.Ні,це якось не так.Тому я приніс сьогодні троянди.Ти вийдеш за мене?Я...Я кохаю тебе...Тільки тебе...
...Чоловік сидів біля мене в лікарні довго.Я майже не розмовляла.
-Невже це від троянд,які я подарував тобі?Ти занесла якусь інфекцію.Я обіцяю,що даруватиму тобі тільки лілеї.Тільки не хворій.Будь ласка.Я вчора відкрив двері,а тебе немає.Я не міг спати до ранку.Ледве витримав до ранку.Я б не зміг без тебе і дня,-він тримав мою руку в своїй і говорив.А на вулиці вже перші сніжинки торкались землі.Боже,скоро Новий рік.А я не вибрала дарунку.
-Я не купила тобі подарунок на Новий?Я невдячна дружина!Боже.Я невдячна дружина!
-Заспокойся.Ти найрідніша,-він поцілував мене.
А на вулиці перші сніжинки.А між нами-одне недокохання.Вітер стукав в вікна і в мою душу.Я відкрила йому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376853
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.11.2012
И сотканы ноты слез,
и грусть мне до полночи пела.
Не надо мне даже роз.
Бездушьем любовь догорела.
Бездушье-паралич души.
Ты знаешь любимый об этом?
Мне писем уже не пиши.
Не одарю я ответом.
И соткана тихо грусть.
Вплетаю к тебе я нежность.
Как жаль,что к тебе не вернусь,
Тебе сохранив даже верность.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376702
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.11.2012
Ожидание длиною в рождение,падение,счастье,обиды.неудачи.слезы.Ожидание любви и тебя.Правильное и неправильное.
С надеждой.что ты есть на этой планете.Ибо я еще не знаю этого.Мне Господь не показал тебя.
Я не знала сначала,что так надо.Я думала,что другие-это ты.Страшнее всего,что я старалась дарить им только то,что хранила тебе одному:всю себя,весь мир и всю любовь.Искренне и много,без остатка и оглядки.
Я думала.что это ты.Ошибаясь в который раз-продолжала молиться Богу и верить.Просить прощенья,что перепутала.
Я не могла не верить.
Не могла усомниться.что тебя нет.Ведь есть я.Без тебя я никто.
Отыщу тебя.Чего бы мне это не стоило.Пройду все унижения,всю боль и неудачи,пролью все слезы и в который раз пожелаю врагам счастья и везения,удачи и радости.Потому что знаю-это единственная дорога,которая приведет к тебе.
Весь мир-любовь.Любовь-Бог.Бог-Любовь.
Мне было мало мира,в котором не было тебя.Он был слишком пустой.Меня не согревало солнце,ветер зря старался,чтобы хоть чуть-чуть утешить.Напрасно.Надо было просто жить.Жизнь-дорога ведущая к тебе.Надо было просто ждать.
Ожидание бывает сладостным.Но напрасно.Ничего не помогало.Боже!Помоги мне!Поддержи,чтобы не сойти с ума.Нет,это снова не ты.Но для понимания нужны месяцы,годы.Сколько потерянного времени!Почему столько потерь?
Я ведь никогда не сказала,что не найду тебя.Я искала даже мысленно.Молила тебя:помоги мне и ты,помоги,ведь видишь,как сложно и больно.
Я тебя жду.Даже если скажут,что не будет завтра-не перестану тебя ждать.
Даже если все уйдут с этой планеты-я на ней останусь.Одна.Без людей и животных,без цветов и воздуха,без воды и огня.
Ты один не оставишь меня.Никогда!Наберешь мне в ладошки кусочек солнца,воздуха,огня,прохлады,мечты и подаришь при нашей встрече.
Я знаю все слова,которые мне произнесешь.Ты произносил их много раз.Я слышала их.Отчетливо.Знаю твой смех,твою улыбку,твою душу.Как же мне ее не знать?
Я прикасалась к ней.Растворялась в ней.Без остатка.Я так не хотела потом возвращаться в тело.Но все имело свою оболочку.Красивую или не очень.Которая подходила или не подходила под душу.Старела и умирала.
Надо быть всегда готовой к смерти.Но я высматривала тебя.Как научиться об этом не думать,не встретив тебя.Как понять-зачем я здесь для себя без тебя?Как?
Почему так болит душа?Почему так пусто?Почему?В молитвах мой ответ.Но я не могу быть святой.Я хочу прикоснуться к тебе.Не на расстоянии.Хочу прикоснуться к твоему телу.Немножко.Сколько мне позволишь.Я не хочу на расстоянии.Слышишь?
Всего чуть-чуть я прикоснусь к твоим волосам,к твоему лицу.Дотронусь твоей руки и прикоснусь к твоим губам.Отдам тебе все,что ты принесешь мне в ладошках.
Все солнце,воздух и кусочек неба.Все краски.Я смешаю их и у меня получатся новые цвета.Которые никто еще не видел.Они настолько прекрасны!Переиначу все эмоции еще красивей и подарю тебе.Никто и никогда не чувствовал этого.Только ты и я.Это мой маленький тебе подарок.
Ты скажешь,что так не бывает.Или бывает,но не в этом мире.
Но мы же в мире можем быть только вдвоем.Ты разве уже забыл?Мы можем сами решать,когда всходить солнцу.Мы можем решать,когда начнется день и закончится.Где начинается берег нашего моря.И когда зацветать лилиям.Их будет очень много .
Я их посажу только для тебя.Как святость и нерастраченность души.Твоей и моей.Как совершенство.Больше,чем совершенство.Бесконечность любви.Ты скажешь,что счастья много даже для такого долгого ожидания.Что оно не умещается на целой вселенной.
Даже раздарив его по очень огромным кусочкам-оно прибавится еще больше.Даже закрыв им все прошлые слезы,годы ожидания,всю большую боль и пустоту.Оно остается.Оно снова рождается.От тебя.Потому,что я нашла тебя.Длинною дорогой.На которой были только камни и стены.Без дверей,без окон,без надежды.Тяжелые камни.И камни,которые бросали.
Порой нельзя было спрятаться.Ибо нельзя было даже предположить,что бросят.
Слез не было.Я улыбалась.Потому,что знала:ты пришел,ты уже рядом.Я уже знала расстояние.Я уже хоть что-то знала.Мне была указана дорога.Не надо было путаться в мире.
Я протянула руку,чтобы забрать кусочек солнца и неба.Чтобы забрать и отдать тебе.Навсегда.За то,что нашла.Пусть очень поздно.
Так было угодно Богу.Я прикоснулась к тебе.Впервые.Надо было плакать от радости.А я улыбалась.Надо было улыбаться от счастья,а я плакала.
Мне никто не сказал,что счастья бывает так много.Очень много.
Меня не предупреждали,что на земле есть такая любовь.Я не знала.что она будет приготовлена для нас двоих.
Что по сравнению с ней море и солнце,звезды и луна,планета и космос...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376632
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 09.11.2012
Колись навчуся зцілювать хвороби,
Колись я вилікую душі від нещастя.
Це вдасться мені з тисячноі спроби.
Але обов'язково мені вдасться.
Навчусь зціляти кинуте кохання,
Навчусь обідом я кормить голодних.
Навчусь людські виконувать бажання..
Не друкуватись у журналах модних.
Піду в лікарню.Зроблю неможливе.
Заставлю всіх хвороб шукать причини.
Заставлю думати,що є для них важливе.
Це зроблю я найближчоі вже днини.
Навчу молитись я за Украіну.
Попрошу подивитися в віконце.
Співати пісню гарну,солов'іну.
Радіти,коли сходить зранку сонце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2012
Я горошины пособирала.
Королевична я или нет?
Проверяли меня.Я не знала:
Ну какой же придумать ответ?
Никакой.Хорошо проверяли.
Сомневались?Спасибо за все.
И за то,что Вы все угадали-
Королевична я на все сто.
Замок строила я из горошин.
Окна сказкою там застелю.
И приедет ко мне принц хороший.
И любовь я ему подарю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376452
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.11.2012
Вілена Аксену
Я б не повірила,що ти мене знайшов,
Невже ти справді так мене кохаєш?
О Боже мій!Як довго же ти йшов,
Ти скажеш,що мене не відпускаєш?
Тільки скажи-я море перейду,
Тільки скажи-я зможу і літати.
Я завтра не прийду.Я прилечу.
Щоби хоч раз тебе поцілувати.
З тобою і в пустелі б я жила,
З тобою хоч на острові,край світу.
І там найщасливішою була б.
Радію я зимі,радію літу.
Як дякувати Богу,скажи-як?
Мені молитись вдень,вночі і вранці?
Веселка в небі-це хороший знак.
А у селі в бабусі завтра танці.
Аксен Вілені
Тобі приготував дарунок я.
Ти не відмовиш.На коліна стану.
Від щастя із під ніг летить земля.
Молитись Богу я не перестану.
Та неприємність вразила мене.
Ішов до тебе-а її побачив.
Чому вона мені назустріч йшла?
Давно забув,за все,за все пробачив.
Віленочко,не бачив я тебе.
Колишню дівчину побачив і питає
Ця дівчина,чи добре в мене все.
А я кажу,що добре.Нехай знає.
І обнімає,і цілує знов.
Ну як не розуміє-поспішаю.
Зустрів у світі справжню я любов.
А я хвилини з нею тут втрачаю.
Затримався на декілька хвилин,
Прийшов в кафе,чекаю,не приходиш.
Скажи,Віленко-ну з яких причин
Моє серденько ти в могилу зводиш?
Я прочекав тебе годин десь шість,
Ти не прийшла.Ну що мені гадати?
І хто мені за тебе відповість?
Де ти живеш?І де тебе шукати?
Ми зустрічалися з тобою рік.
А ти не познайомила з батьками.
Тепер хвилина-цілий божий вік.
І плачу я і днями,і ночами.
Купив каблучку.Кинув.Не знайду.
Хотів,щоби дружиною ти стала.
Ти знаєш-цілий місяць я не сплю,
І де шукать?І як же ти пропала?
Вілена Аксену.
Підхожу-і стоїш ти не один.
Я думала спочатку-мені сниться.
Дізналася сьогодні-буде син.
Була би донька-ну яка різниця?
Хотіла розповісти я про все.
Дивлюся:квіти,дівчина щаслива.
Побачила-від щастя аж цвіте,
І я тебе за все,за все простила.
Ти не побачиш сина,як росте,
Як скаже мама, зробить перші кроки.
Я б віддала за мить оцю ну все.
Чому чоловіки такі жорстокі?
Ти ж клявся,що не лишуся сама.
Ти клявся-будем разом,ти не знаєш
Через які тортури я пройшла,
Коли не ти цілуєш,обнімаєш.
Він стане батьком,він все знав-
Чужа дитина.Бачить-не кохаю.
А він за мене би життя віддав.
Дружиною щоб стала.Я не знаю.
Погодитись?Мене завжди кохав.
Сказав,що стане батьком.Хоч не рідним.
А як мене сьогодні обнімав!
А як ночами плаче хлопець бідний!
Аксен Вілені
Тепер я зрозумів нарешті все!
Я бачив.як стояла з ним,чекала.
Що дурник цей до тебе підійде.
Скажи,Віленко,щоб тоді сказала?
Навіщо бігла ти за мною знов?
Щоби сказати-зрадила.Пробачиш?
Тепер я бачу всю твою любов.
І ти мене ніколи не побачиш.
Тобі погано?!Досі ще болить
За тебе серце.Що мені робити?
Ну як без тебе далі мені жить?
І зраду твою як мені простити?
Боже!Я бачу,що швидка летить.
Тебе забрали.Може-це пологи?
Лиш цілий день душа моя болить.
Як довезуть?Такі страшні дороги.
Навіщо ти бігла?Скажи мені?!
Хіба так можна у такому стані!?
О Боже!Боже!Дні такі сумні.
О Боже!І думки такі погані.
Ернест Аксену
Привіт.Привіт.Родився в тебе син,
Віленка вмерла при важких пологах.
Хоча він твій-не житиме один.
По різних ходимо дорогах.
Хотіла щось сказати.Цілував
Я перед смертю тільки її руки.
Ти хочеш,щоб дитину показав?
Якби хоч трохи бачив її муки!
Коли вона побачила тебе,
Їй стало так погано.Ти все бачив.
Але ця біль колись в душі мине.
За смерть її тебе я вже пробачив.
Твій син сьогодні йде у третій клас.
А ти б зрадів.У класі він найвищий.
Ти знай,що дуже добре все у нас.
І в світі він для мене найрідніший.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2012
Тебе я подарила "Вальс дождя".
И пусть Шопен простит меня за кражу.
Тебе в лукошко звезды собрала,
А ты не целовал меня ни разу.
С тобою разговоры иногда,
С тобою шутки?Нет,все это правда.
Ты мне сказал сегодня- дура я?
Не будем разговаривать до завтра?
Сегодня нет?!И завтра!?И всегда?
Но пусть тогда хоть люди прочитают.
Что не мила тебе,тебе глупа.
Мужчины не таких предпочитают?
Но многие же смотрят долго вслед,
Но многие мне встречи предлагают.
А твой ответ обычный.Снова-нет.
Таких,как я совсем не вспоминают?
И пусть.Я скромность щедро продала.
Пусть без любви меня сегодня поцелуют.
Тебе я вовсе,вовсе не мила?
Другие душу впрочем не волнуют.
Но пусть целуют.И меня пусть ждут.
Я буду с нежностью с другими целоваться.
И эти несколько часов или минут
Твоею нелюбовью любоваться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376169
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.11.2012
Ми молимося Господи тобі:
Навчи терпимості,любові,все приймати.
Навчи ти інколи відмовити собі,
Щоб просто іншим щастя дарувати.
Навчи вставати завжди із колін.
Навчи,щоб ми ніколи не здавались.
Ти знаєш,що є кращим для нас всіх.
Навчи,щоб в собі ми не сумнівались.
Навчи любити,шанувать батьків,
За них молитися навчи нас щохвилини.
Ти любиш нас.І завжди би хотів,
Щоби на світі всі були щасливі.
Ми молимося-бережи наших дітей,
Дітей,в яких нема навіть родини.
Молімося за бідних всіх людей.
І дай ім хліба,одягу і сили.
Ми молимось за хворих і слабких,
Допоможи здолати ім хворобу.
Навчи-в світі нема дітей чужих,
І відбери із душ нещасних злобу.
Із бідними ділитися навчи.
Навчи образи в серці не тримати.
І всі гріхи нам Боже відпусти.
Розкаємось і будем цінувати
Все те,чого не цінемо завжди.
За ворогів ми будемо молитись.
Ти тільки нам у всьому поможи.
І праведно навчи усіх нас жити.
Навчи нас віри,научи любить
Природу,землю і навіть каміння.
Бо воно зможе колись говорить.
Бо воно теж є Господа створіння.
І хліб навчи ти піднімать з землі,
Коли впаде бодай малий шматочок.
І дякувати нас навчи тобі.
Молитися за всіх синів і дочок.
Навчи,що кращим є для нас усіх,
Бо твоя воля на землі,на небі.
Навчи спокутувати наш найменший гріх.
Навчи,чому навчитися нам треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012
І плакали сльози,змішавшись з дощем,
І плакало небо,чи осінь,чи листя?
На серці,в душі проростаючий щем.
На шиі в п'яниці-червоне намисто.
На вулиці дощ,і гримить пустота,
І серце щемить від такоі картини:
П'яницю за руку дитинка мала
Вела.Піднімала іі щохвилини.
Та падала знов.А дитятко веде.
На вигляд-ну рочків чотири,не більше.
Невже це дитятко із нею живе?
Невже воно бачить в житті лиш найгірше?
Колись ця п'яниця красуня була,
Та сили покинули,дух послабішав.
І жінка беззуба всміхатись могла.
Напевно подумавши:буде ще гірше.
Навіщо намисто?Одежа стара.
Підбори стоптались.І старі,престарі.
Невже полюбити дитя не змогла?
О Боже всевишній!А щож буде далі?
Дивлюся-паде.А дитя підніма.
Спитала:
-Це донька?
-Це донечка рідна.
Дитя посміхнулось:
-Я маму люблю.
Бо мама найкраща моя в цілім світі.
Ось тільки додому іі доведу.
Хотілось дитя це мале пожаліти.
Та усмішку бачу я щиру таку,
Неначе ця мама зірки ій зриває.
-Я мамочку в світі найбільше люблю,
Бо мама голубить мене,обнімає.
І падає знову.Намисто летить,
І кульки червоні дощем омивались.
Зібрала дитина ці кульки за мить.
А люди ім вслід довго ще озирались.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012
(28 декабря.Письмо Аси к мамочке)
Ты знаешь мама,скоро Новый год.
Ты обещала,что вернешься скоро.
Ты знаешь-заболел любимый кот.
За встречу я отдать ну все готова.
Мне скоро в школу.Папа говорит,
Я умница.Писать,читать умею.
Только душа так без тебя болит.
Я обратилась ночью к чародею.
Я попросила мамочка,чтоб ты
Смогла купить билет и к нам вернуться.
Ведь папа покупал вчера цветы.
Я так возле тебя хочу проснуться!
(31 декабря.Письмо мамы к Асе.Написанное папой)
Мое ты солнышко!Прости,что не пришла.
Подарок мой увидишь на окошке.
Я бы весь мир за доченьку дала.
Передавай привет любимой кошке.
Здесь хорошо.И солнце круглый год.
Но мне Вас с папой очень не хватает.
Как жаль,что заболел любимый кот.
Вас мама с Новым годом поздравляет.
(7 января .Письмо от администрации больницы Савичеву М.А.)
Нас попросили Вам не говорить,
Но донором супруга Ваша стала.
Благодаря ей сможете Вы жить.
Не говорить Вам ей пообещала.
Молчать смогли мы целый долгий год.
Вчера мы Асю встретили случайно.
Она сказала,что болеет кот.
Вот не сдержалась в душах наших тайна.
Ведь знала,что смогла и умереть,
И так случилось.Как же улыбалась!
Вам боль хотелось с памяти стереть.
-Я так люблю...-пред смертью нам призналась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375626
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.11.2012
Колись Господь ходив поміж людьми,
Колись ще зміг він розказать про долю.
І всі його послухати могли.
Ішов красивий парубок по полю.
Настільки парубок красивим був,
Що всі дівчата з заздрістю дивились.
Щоб покохав,до серця пригорнув.
Заговорити з ним не насмілились.
Побачив парубок-Господь іде,
Та й запитав про свою в нього жінку.
-Скажу тобі я трохи про сумне,
Відкрию я одну життя сторінку.
Горбату покохаєш ти в житті.
Розумниця,красуня,лиш горбата.
Погане розповів хлопче тобі.
Ти хочеш іншу?
-Ні,не винувата,
Що горб росте.Душа мені миліш.
Лише зроби Господь для мене справу.
І горб іі-страшний у серце ніж.
Дай горб мені.Про інше я подбаю.
Йде красень-хлопець.А спина болить,
Бо горб донизу хилить його тіло.
Калинонька червоная шумить,
Бо навіть в неі серце заболіло.
Ніхто кохання іх не розумів,
Горбатий наречений був щасливий.
Зробить її щасливою зумів.
Він серцю і душі такий премилий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2012
Прости меня.Я спрячу свою грусть,
Но слово грусть уже мужского рода.
Прости меня.К тебе я не вернусь,
Ведь на душе прескверная погода.
Прости,что ты не сможешь полюбить,
Ведь я сначала не предполагала.
Ты смог цветы мне каждый день дарить,
О нелюбви твоей тогда не знала.
Зачем же разговоры под луной?
И за полдня по сорок сообщений?
Ты говоришь-мы разные душой.
Моя наивность с прошлых поколений?
Прости меня.Спасибо и на том,
Что мне взаимностью совсем не отвечаешь.
Прости меня.Мы в прошлое уйдем.
Ведь в прошлом ты меня не потеряешь?
Но там закрыла дверь моя душа.
Она скупится на любовь.Ты знаешь?
Я без души открыть дверь не смогла.
И ты меня навеки потеряешь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375490
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.11.2012
Давай с тобой подпишем договор:
Тебе-свободу,мне-воспоминанья.
Тебе-почти последний разговор,
А мне-все твои лучшие признанья.
Давай с тобой подпишем уговор:
Тебе-весну.Пожалуйста-мне осень.
И разрешим с тобою глупый спор.
И ничего мы больше не попросим.
Давай я напечатаю слова,
Давай подпишем вместе их телами,
Чтоб документ скреплен наш был сполна.
Давай скреплять их долгими ночами.
Не хочешь?Так не будем мы любить.
Давай все разговоры вмиг забудем.
Но пусть любовь останется хоть жить,
Когда уже не вместе с тобой будем.
Когда уже ты в жизнь мне не войдешь,
Я все таки признаюсь только ночи:
Я так любила!Слышишь меня ночь?
Я так любила.Очень!Очень!Очень!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375489
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.11.2012
Ти зміг би в мене закохатися,
Коли вже молодість моя пройшла?
І цілу ніч процілуватися,
Коли я зовсім,зовсім не твоя?
Ти б кохав,коли в чужих обіймах
Пам'ятала досі я тебе?
Ти б кохав,коли вечір на прірвах
Мою душу на шматочки рве?
Ти б кохав,коли в найкращій сукні
Я під руку з іншим ввечір йшла?
Пила чай із ним на старій кухні.
Ти б кохав,якби тебе знайшла?
Ти б кохав,коли в лахмітті старім
Зовсім боса.Лиш за руку дощ.
Ти б кохав?Чи ти прйшов би далі?
Не кохав би зовсім?Ну так що ж.
Ти б кохав,коли би взяв за руку,
Ти б кохав,лиш зустрічей нема.
І кохання я не чую стуку,
І в душі над прірвою зима.
Ти б кохав,якби відкрила двері,
Цілувала до кінця життя.
Ти б кохав,я все тобі поверну,
Бо сьогодні я тебе знайшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2012
Я обезболивала всегда тобой одиночество,
Если случайно мне в душу оно наваливается.
Много принимать лекарства не удается.Хочется.
В твоей аптеке тобою совсем не отпускается.
Я просила выдать,молила,рецепты не пишутся,
Я хотела принять.Меня в аптеке не узнавали.
Без тебя когда-то было:"Не спится,и не дышится".
Мне стихи не к тебе в этой жизни всегда помогали.
Не болею давно.Не хожу по твоим я аптекам,
Я тебе бы могла все сполна вернуть.Забывается.
Только знаешь в каком-нибудь надцатом веке
Бумерангом вернется.Душа моя вмиг расплавится.
Я приду.И не буду я помнить сегодня аптеку,
Я забуду тебя.Лишь эссе,что тебе останется.
Как я звезды тебе собрала в этом бешенном веке,
Нелюбовь твоя в прошлом ко мне никак не считается.
Как спала с медвежонком в Одессе на старом балконе,
Как с луны старой вила я ночью красиво веревки.
И не знала,что даже не будем общаться мы вскоре.
Медведенка лишь ночью погладила я по головке.
Как забыла тебя,как когда то в тебя я влюбилась,
Как в корзину из сказки все звезды что с неба сложила.
За любовь пред тобою я тысячу раз извинилась,
И все звезды тебе.А сама за тебя лишь молилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375229
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.11.2012
Старенька жінка ходить в магазин,
І кожен день купує три хлібини.
-Матусю,я купив,-говорить син.
В старенькоі вже зовсім мало сили.
І ходить кожен день на міст старий,
Качкам кидає всі оці хлібини.
І бачить-чоловік стоіть сумний.
Хіба в житті він зовсім нещасливий?
-Що сталось,синку?Чи образив хтось?
-Та діти в Африці ще досі голодують.
А Ви годуєте усіх качок,
А діти ще голодні десь ночують.
-Ти знаєш,я кидаю ім з моста,
А всі качки так близько підпливають!
Якби ж я в Африку закинути змогла!
Якби я знала-там мене чекають!
Я б накормила хлібом всіх дітей,
Та не докину в Африку,далеко.
Живу серед украінських людей,
Живу,де ще ростуть наші смереки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2012
Ну как твое сердечко,не скучает?
Ты хочешь-с тобой счастьем поделюсь?
Мне Бог потом сторицей возвращает,
Да честно!Я ведь вовсе не смеюсь.
Я буду лучиком и радугой небесной,
Чтоб прикасаться к твоему лицу.
Мостом через большую в жизни бездну,
Тебя за душу по мосту сведу.
Чтоб не упал,чтобы не оступился,
Чтобы не видел в жизни своей бед.
Чтобы в меня однажды ты влюбился,
Хоть через сотни,миллиарды лет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375074
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.11.2012
Ты знаешь,так боялась одного-
Что не успею долюбить до неба,
Что иногда не хватит нищим хлеба.
Не зацелуешь ты мое лицо.
Ты знаешь,так боялась-не смогу
Я написать красивого романа,
Чтоб был он безупречен,без обмана.
Что дождь когда-нибудь я разлюблю.
Ты знаешь,я боялась-не придешь,
Другую ты полюбишь вдруг взаимно.
А я была до глупости наивной.
Ждала.А ты к другой уже идешь.
Ты знаешь,что боялась одного-
Чтобы она как я тебя любила,
И чтобы верность жизнь всю прохранила,
И чтоб у вас все было хорошо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374802
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.11.2012
Дивився Бог,як в церкві люд стояв,
Як голови схиляв,коли хрестився.
І слухав,хто його про що питав,
Як хлопчик перед ним малий молився.
Вдивлявся він в ікони і просив,
Щоб Бог подарував здоров'я мамі.
Він Бога ще маленьким полюбив,
І спереду стояв в новому храмі.
-Ти не даруй мені машини,ні,
Ти не даруй корабликів великих.
Ти подаруй лиш мамі навесні
Здоров'я,щоб я зміг з нею ходити.
Ти бачиш-вона зовсім молода,
Ти бачиш-моя мама найгарніша.
Щоби мене до школи повела
Моя матуся в світі найрідніша.
І Ангел прилетів,його обняв,
Пообіцяв,що зробить все можливе.
Хлопчик слухняним бути обіцяв,
Молитись Богу кожноі хвилини.
Дивився Бог на хлопчика з небес,
І слухав всі його молитви щирі.
Він робить на землі стільки чудес.
Ну як відмовити малесенькій дитині?
(Я вірю в неможливе.В мене велике прохання до всіх,хто прочитає вірш.Мама хлопчика Андріяна.Якщо хтось прочитає мого вірша-побажайте хоча б подумки мамі хлопчика здоров'я.Світ можна змінити добротою.Навіть якщо буде щаслива в світі ще одна дитина-це дуже багато.Дякую від імені Костика.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2012
Не говори ты о проблемах Богу,
Скажи проблеме-у меня есть Бог.
Тебе укажет Бог всегда дорогу,
И сделает,что сделать ты не мог.
Но мало верить.Надо и работать.
А упадешь-коленки оботри.
А остальное-Бога лишь забота,
Но только ты всегда вперед иди.
Сделай сто раз.Сто первый.Сто десятый.
Лишь только рук не опускай.И верь.
Христос ведь был за нас людей распятым.
И нам всегда поможет найти дверь.
Но не во всякую нам дверь стоит стучаться,
И не во все открытые нужно входить.
И на себя во многом полагаться,
И в Бога верить и всегда любить.
Если ты сделал все,всегда старался,
Тогда получишь,что ты заслужил.
И никогда в себе не сомневался,
И каждою секундой дорожил-
Получишь ты взамен божью награду,
Получишь то,что хочешь ты всегда.
Пусть на пути все уберешь преграды,
Пусть будет лишь удача на года!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374581
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.10.2012
Милый,когда-нибудь сильно так в меня влюбишься,
Может знаешь-того надцатого осеньтября.
Будет дождь прыгать жемчужинами по улицам.
Только милый на ней никогда не встретишь меня.
Только изменится все.Лишь тебе не хватает
Того мира,в котором совсем меня не найдешь.
Ты знаешь,что в апреюле снег капли не тает?
Только в любвиваре ты снова меня подождешь.
Эти месяцы все для тебя переписаны,
Это я так любила и сделала для тебя.
Я к любви босиком.И роман недописанный
Переписала я надцатого осеньтября.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374565
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.10.2012
Если можна-налейте счастья,
Да любви три большых стакана.
Заверните воспоминанья,
Непогоды,мужчину нахала.
Пусть нахально целует в губы,
Пусть Париж и цветы подарит.
Заверните с собою"любит",
Не ложите туда"ранит".
Приготьте Париж подольше,
Прикасаньями душ приправьте.
О,бармен,я не дура,поверьте.
И в психушку не отправляйте.
Там мне выдадут ручку,бумагу,
Приготовьят мне комнату пыток?
Я бы лучше слетала в Прагу,
Бармен!Счет!И сто тысяч попыток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374322
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.10.2012
Прийшла холодна ніч.Тарілку неба
І пригоршню зірок сьогодні з'іла.
Хіба голодна?І хіба так треба?
Все викинула зорепадом.Не схотіла
Усе доісти.Я в своі долоні
Зірок набрала.Буду роздавати.
Лиш запитаю ранком я у долі,
Чи можна щастя в руки так набрати?
Я наберу.Собі я не залишу,
Його я висаджу у душі нещасливі.
Я тільки начерпаю стару тишу.
І разом будемо ми з нею знов віднині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2012
Чому ти дзвениш ключами?
Ти пам'ять свою закривав?
Не пам'ятаєш-ночами
Ти тіло моє цілував.
Тепер ти закрив у кімнаті,
Де пам'ять ніяк не зайде.
Не пам'ятаєш день п'ятий.
Я лише мить?І все?
Чому ти закрив свою пам'ять?
Видно-боліла тебе.
Видно,що спомини ранять.
Ти знаєш-колись це мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2012
Старий жебрак сидів перед мостом,
Простягуючи до людей долоні.
Схиляючись до них своім чолом.
І посміхаючись такій ось долі.
Хтось кине гривню.Може хтось і дві.
Хтось пройде мимо,серце не здригнеться.
Скажіть же люди-чи в нашій душі
Для добра місця зовсім не знайдеться?
Так просидів ло вечора старий.
Пішов у супермаркет і побачив
На скриньці фото:хлопчик молодий
Хворий на рак.
-Бог би людей пробачив,
Якби хоч гривню кинули вони,
Допомогли малесенькій дитині.
Я знаю,якби разом-ми б змогли!
Почути цю мольбу ми всі повинні!
І кинув,що нажебрав чоловік.
Залишився без хліба,не голодний.
Бо він допомогти дитині зміг.
Сказала б я,що він герой народний.
Спустився він під міст,попив води.
Та Богу дякував за думку,що дав нині.
Побачив він чиісь чужі сліди.
Це сліди Бога:
-Ти поміг дитині.
Тай з цим заснув.А ранком знов на міст.
Простягуючи руку-він молився
Лише за хлопчика.Щоб хлопчик той доріс
До днів,коли б щасливо оженився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2012
Зібралась на аборт.З самого ранку
Роздумувала-правильно чи ні?
Яке красиве сонце на світанку!
Які прекрасні всі осінні дні!
Коханому сказала:
-Нас вже троє.
Нічого не сказав,кудись побіг.
Це щастям є для неі?Чи є горем?
Невже ось так іі покинуть зміг?
Не плакала.Сиділа в коридорі,
Дивилась на усміхнених жінок.
Хотілося подякувати долі,
Що ій дала такий важкий урок.
Сиділа в черзі,просто задрімала.
І сниться сон:
-Матусю,ти ще спиш?
Я каву вже тобі приготувала.
-Ти ще не ходиш!?Донечко,облиш!?
І обпекла малесенькі долоні
Рідненька донечка.Не плаче,хоч болить.
-Чому моя дитина?-пита в долі.
Не розуміючи,що просто зараз спить.
-Прокиньтеся.Ви сильно так кричали.
Вже Ваша черга просто підійшла.
-Це Ви кому тепер це все сказали?
Нехай щастить.
І встала.І пішла.
Згадала-телефон свій загубила
Ще вчора.Тому він не звонив.
І цілий день в самотності ходила.
-Чому мене так легко відпустив?
Якби не сон-вже не було б дитини,
Уже би вбила.Плакала б тоді?
Але не бачила ніякоі причини,
Щоб не залишити це щастячко собі.
Під вечір поверталася додому,
Коханий з квітами перед дверима спить.
-Чому нічого не сказала ти нікому!?!
Мене вже серце цілий день болить.
І стало страшно:
-Телефон згубила.
Шукала цілий день і не знайшла.
-Чому тоді мене не попросила?!
-Бо донечка мені допомогла.
Подумайте:чи варто відмовлятись
Від тих,хто нам лиш щастя принесе?
Можливо-треба трохи зачекати,
Рідніш за всіх оце дитя мале.
Іі Ви як принцесу одягайте,
Казки читайте ій про королів.
Принцесою лиш виросте.І знайте-
Подарувати Бог Вам захотів
Оцю дитину.Бачите-вже ходить.
А як всміхається вві сні.Душа щемить?
Неподалік десь іі Ангел ходить.
Ні.Це він із нею завжди спить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2012
Мне по венам-любовь.По душе-лишь осколки
Той любви,что разбил.Клеить стоит ее?
Больно в душу мою ты втыкаешь иголки.
Возвратиться иль нет?Ты не смотришь в лицо.
Ты не любишь уже,потому и не смотришь.
И уже не целуешь.А осень листвой
Осыпает дожди.Дождь,ты листья подпортишь.
Как тебя мне просить?Говорить как с тобой?
Дождь с дождихой-вот пара!А я одиноко
По рукам ихним,лицам дождихи,дождя.
Я ж любила тебя!Как же смог ты жестоко
Позабыть меня в осени до января.
Нет,до марта.А в марте с усталой дождихой
Ты придешь и за руку ты дождь приведешь.
Ты прошепчешь весне так тихонечко,тихо:
-Посмотри,вдруг любимую снова вернешь?
Но весне прошептала ушедшая осень:
-Эта девочка плакала ночи и дни.
Я ведь знаю-ты очень,ну очень хороший.
Только с жизни ее навсегда уходи.
Я не знала-весна за меня все решила,
Дождь с дождихой пришел по мне в гости вчера.
Я любовью их спелою вмиг угостила.
Ведь любимою быть я сегодня смогла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012
Натільний хрестик стиснула в долонях
В будинку престарілих стара жінка.
А сивина фарбована на скронях,
Бо вірить,що в житті буде сторінка
Життя нового.Син іі побачить.
Хоч на неділю забере до себе.
Хоча вона уже погано бачить,
Лиш посміхається все дивлячись на небо.
Хіба вона погана була мама?
Все цілувала,до грудей тулила.
Хіба іі вина в тому,що стара?
Вина у тім,що сильно так любила?
Сказав:
-Ти поживи тут днів із двадцять.
А я ремонт тобі зроблю в квартирі.
-А мені сни тут зовсім інші сняться.
Та вже живу тут п'ятий рік донині.
Я не любила навіть телевізор,
І всі розмови,що життя погане.
Але чому сумне в голову лізе?
Життя люблю!Бо зовсім бездоганне.
На Новий рік відкрились старі двері.
А внучка років десять на порозі.
-Мені сказала мама,що ти вмерла.
Бабуся сльози стримати не в змозі.
-Як ти знайшла мене ріднесенька дитино?
Хіба тебе саму вже відпускають.
-Пішла б я геть з такоі ось родини,
Де найрідніших у цім світі забувають.
Ій принесла цукерки,книги,вірші.
Тулила до грудей і цілувала.
-Моі батьки навіть від вовків гірші.
А я маленькою цього іще не знала.
Натільний хрестик так в руках стискала,
Що нитка розірвалася старенька.
-Вони хороші.Хочу,щоб ти знала.
А ти додому йди уже маленька.
Дивилися в вікно вже сива жінка.
Цілуючи в думках оцю дитину.
-Ось і нова в житті моім сторінка.
О Боже мій!Прости ім цю провину.
Була найщасливіша в цілім світі,
Чекаючи оцю св'яту дитину.
Не знаючи,що на могилу квіти
Ій завтра вітер занесе в таку ж годину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012
"Я возьму твою боль на себя".
В переводе с восточного значит,
Что люблю,что люблю я тебя.
Ну а как же любимый иначе?
Я возьму твою боль,я смогу
Быть сильнее лишь с нею.Ты слышишь?
И беду от тебя отведу,
Даже ночке скажу я:тише.
Пусть приснятся тебе журавли,
Пусть синица приснится в небе.
Я словлю.Только их прокорми.
Не держи на одном их хлебе.
Расскажи им мои стихи,
Прочитай им рассказы ночью.
Я прошу-только их прокорми.
Будешь счастлив-я знаю точно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373567
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.10.2012
Здравствуй мамочка.Мы не виделись.
Здесь нас кормят,белье здесь чистое.
Знаешь-дети меня не обидели.
Говорили со мной очень искренно.
Здравствуй мамочка.Я скучаю.
Наш детдом самый,самый лучший.
Тебе адрес свой высылаю,
Это так.Ну,на всякий случай.
Я болею ты знаешь долго,
Не встаю третий день с кровати.
Я не плачу.От слез нет толку.
Но молюсь уже день я пятый.
Здесь в детдоме нет мам.Но знаю,
Что меня ищешь ты по свету.
Я послушный и обещаю,
Что здоровым я буду к лету.
На дворе снег такой красивый.
Мне так трудно с кровати подняться.
Нет,я встану.Я не ленивый.
Ведь умею еще смеяться.
У меня завтра день рожденья.
Почему санитарка плачет?
Я читал ей стихотворенье.
Мама,хоспис-что это значит?
Я живу здесь вторую неделю.
Здесь детей знаешь мама мало.
Но вернусь в наш детдом.Я верю.
Мне лишь воздуха здесь не хватало.
Почему здесь людей увозят,
Простыней накрывая белой?
Почему письма нам не приносят?
Я дышу-я ведь очень смелый.
Почему говорят-сиротка?
Я ведь знаю-меня ты ищешь.
А мне ночью приснилась лодка.
Задыхаюсь я в ней.Слышишь?
Я тонул.Но меня схватила
Санитарка.Тащила,ревела.
А потом она долго молилась.
И сказать что-то мне хотела.
Она мама моя!Я знаю!
Почему же молчит?Не знает?
Что так поздно нашлась-прощаю.
Она любит меня,понимает.
И сиротки закрыли тело
Простынею не белой-синей.
Санитарочки сердце болело.
-Сиротинушка мной любимый.
Ты назвал меня мамой?Плачу
За тобою лишь я да осень.
Ведь любил тебя Бог.А значит-
Твою душу к себе он просит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373528
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.10.2012
Дієтами не буду мучити себе?
Я передумала.Не стримала я слова.
Я виключила з іжі все сумне.
І до дієти вже сьогодні я готова.
Немає заздрощів,та іх і не було.
Немає злоби.Звідки же ій взятись.
Ім романтичне кожен день кіно,
І вмію я по справжньому сміятись.
Я посміхалась кожен божий день,
І пила лиш любов,надію,віру.
Не випиваю я сумних пісень.
До церкви я ходжу в св'яту неділю.
Я допиваю щастя,радість,мрію.
Не випиваю я сумні думки.
Навіщо іх?Добавила надію,
Помножила на кращіі роки.
Я в усмішку спочатку не влізала,
Колись мені маленкою була.
Та щастя кожен день я випивала,
До кінця місяця іі я одягла.
Як пасувала усмішка до щастя!
Як вона личила до серця і душі!
Я буду красивішою.Це вдасться!
Які щасливі і красиві дні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2012
Пройде десь років більше,може шість.
Сидітимеш з сім'єю за сніданком.
Недільним і осіннім теплим ранком.
А твоя пам'ять щось та й розповість.
Ти вже забув,що ти пообіцяв
Лише мене в житті своім кохати,
І моі очі тільки цілувати.
Забув,як ти мене колись чекав.
Візьмеш забутий зошит і здригнеш,
Бо пам'ять ще жива про нас і досі.
А ти ще пам'ятаєш нашу осінь.
І через день мене ти все ж знайдеш.
Перед дверима цілий день мовчав.
А ж поки не спитали:
-Вам до кого?
-Мені туди.Спитаю,що нового.
Колись знайомій я пообіцяв,
Що я провідаю іі,що б не забула.
Ми разом вчилися у школі так давно.
Один раз ми пішли навіть в кіно.
Я стукав в двері.Видно-не почула.
-Я чоловік іі.А Ви зайдіть.
Вона зрадіє.Ви ж писали вІрші,
І в школі друзі Ви були найбільші.
Та несоромтесь .Тільки проходіть.
Зайшов.Вона дивилася в вікно.
О Боже,як хотів іі обняти,
Ніколи більше вже не відпускати.
Сидіти десь із нею у кіно.
Та все,що міг сказати:
-Хай щастить.
Поцілувати тільки іі руку.
А свою душу кинути на муку.
В самого досі так душа тремтить.
-Я вже піду.Я лиш на п'ять хвилин.
-Ви не присядете?Я каву приготую.
-А можна-знову руку поцілую?
-Я для відмови не знайду причин.
І доторкнувся рідноі душі,
А вся душа від болю затремтіла.
А як вона кохала і хотіла
Його побачити усі оці роки!
Та каву випив,попрощався і пішов.
І стоячи із нею на порозі,
Прошепотів:
-Ми стрітися не в змозі?
Я років через шість тебе знайшов.
І простягнув маленький папірець,
Де записав свій номер телефону.
Надіявся на іхню він розмову.
-Ти стільки йшов,знайшов.Ти молодець.
Закрила двері.Підійшовши до вікна
Дивилася,як він пішов.Шбурнула
Клаптик паперу.І здригнулась.
-Але я бути сильною могла.
До чоловіка тихо підійшла:
-Ти знаєш,як тебе сильно кохаю?
Кохатиму ще більше.Обіцяю.
А папірець летів той із вікна,
Неначе він з минулим попрощався,
Неначе всі крапки порозставляв,
Ще більше ім кохання обіцяв.
І іхній вірності до ніг лише встелявся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2012
Ти особлива.Це запам'ятай,
І кожний ранок просто посміхайся.
В житті поселиться кохання,так і знай.
Лише собою все життя займайся.
Кохання тоді стане на поріг,
І прошепоче:
-Впустиш мене в душу?
І не важливо скільки тобі літ.
Лише і в серці твоім жити мушу.
І посміхнешся знову як завжди
Ти посміхалась людям всім на світі.
Коханню скажеш:
-Просто заходи.
Тебе я хочу краще зрозуміти.
-Навіщо розуміти?Залишай.
З тобою хочу тільки розмовляти.
Я не піду від тебе- так і знай.
З тобою житиму.З тобою буду спати.
Поселиться кохання назавжди,
Ти вірила у нього і чекала.
І будете Ви разом крізь роки.
Я знала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2012
Мне говорили-не люби.А я любила,
И заверяли-нет любви.Невыносимо
Душа болела без тебя.А я терпела.
Мне говорили-не летай.А я летела.
А я летала в облаках мечте навстречу,
Но за мечты свои пред Богом всегда отвечу.
Врагам дарила я любовь да и надежду.
Им помогу всегда в беде.Останусь прежней.
За нелюбовь плачу добром,надеждой,верой.
Кто просит помощи-приду всегда к ним первой.
Я помогу тем,чем могу-горбушкой хлеба,
Любовью,нежностью,мечтой,кусочком неба.
Схвачу для них я журавля,словлю синицу.
Хочу увидеть я людей счастливых лица.
Мне говорили-сложно жить.Жила и пела.
Я просто людям помогать всегда хотела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373125
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.10.2012
Это все,что тебе наверное стоило знать:
Я любила тебя миллиардами прожитых дней.
И я запросто жизнь за тебя бы смогла отдать.
Но не знаю тебя уже несколько долгих недель.
Это все,что наверное тебе стоит узнать.
Нелюбил.Только так никогда,даже впредь не шути-
Что весь шар ты земной босиком смог бы вдруг прошагать,
Чтоб такую как я смог бы все таки в жизни найти.
И стихи мои знаешь не стоит тебе сохранять.
Я стихи свои очень давно не пишу,не храню.
А ты можешь случайно вот так,просто так опоздать.
И не знать,что не помню тебя и тебя не люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372861
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.10.2012
Колише вітер зламані гілки,
А потім іх на землю викидає.
Неначе нами прожиті роки,
Що доля іх у вчора нам жбурляє.
І плаче дощ.І десь нема зірок.
А листя шелестить німим мовчанням.
Це буде нам не вивчений урок,
Що нехтуємо інколи кохонням.
Не збережем-і просто опаде,
Як всі гілки,що зламані навмисно.
Можливо-вітром,що вночі так дме.
Неначе порозриване старе намисто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2012
Когда не можешь ты за руку подержать,
Согреться телом и прижаться кожей-
Зачем же в голове всю жизнь держать
Того,кто был всю жизнь дороже?
Если ушел и если не сберег
Тех отношений,что судьба дарила-
То отпусти.Ведь он когда-то смог.
Хоть у судьбы его ты и просила
Но видит Бог-не пара ты ему.
Он сможет позабыть,найти другую.
Просто скажи:я тоже отпущу,
Смогу забыть.И больше не ревную.
Его прости.Тебе ведь нужен тот,
Кто будет помнить и держать за руку.
Кто дорожит тобой.И кто б не смог
И на порог впустить к тебе разлуку.
Зачем же в голове того держать
Кто никогда не держит нас за руку.
Тех лучше нам из сердца отпускать,
Ведь дарят нам всегда они лишь муку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372658
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.10.2012