| Сторінки (19/1846): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 | » |
А я тебе до місяця,до зір ясних люблю.
Блукала я у всесвіті і знала,що знайду.
Ночами,днями,росами шукала і змогла,
Писала я для тебе лиш усі в віршах слова.
Коли уже зневірилась і сіла спочивать,
Коли уже стомилася у всесвіт я гукать...
Тоді лише побачила,впізнала я тебе.
Нічого не змінилося...Ти цілував лице...
А я тебе до ніжності,до всесвіту люблю.
А хочеш-подарую я і зиму,і весну?
А хочеш-більше ніжності?Веселку і вірші.
Та навіть недописані давно уже твої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434985
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.07.2013
Что же мне тебе дарить?
Хочешь-небо,солнце,ветер?
Как судьбу благодарить,
Что на целом белом свете
Тебя лучше(веришь?) нет.
Без тебя солнце не греет.
И совсем чужой рассвет...
Лишь любовь свойство имеет
Эти звезды поджигать.
Хочешь-целую планету?
Босиком смогу шагать
Даже по большому свету.
Море просто перейду,
На веревке к звездам даже.
Все,что хочешь подарю...
Только б знал,как ты мне важен...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434980
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.07.2013
Можно спутать ли доброту?
Твою нежность ко мне,любовь?
У судьбы тебе допрошу
То,о чем пожелаешь вновь.
Хочешь-сказку,а хочешь-сны,
Где лишь Ангелы будут жить?
Где мечты все воплощены?
Ведь умею я ворожить.
Если даже обманет жизнь,
Все равно останусь с тобой.
Среди бурь,среди катаклизм...
Но за руку с одной судьбой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434781
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 01.07.2013
Мне бы очень хотелось Вас попросить:делитесь добротой,делитесь улыбкой,пусть после Вас хоть один человек в мире изменится.Если у Вас ничего нет-улыбнитесь и погладьте человеку,которому труднее сейчас,чем Вам.Это больше,чем деньги.Это просто чудо.Я всегда заходила в палату к одной женщине,садилась возле нее на кровать и начинала просто гладить ее по голове.Она всегда плакала.Мне хотелось утешить ее,но она начинала плакать еще больше.Я сначала думала,что у нее дома проблемы и поэтому плачет.Но ее удивили такие простые вещи,что мне стало страшно.Что просто я ее люблю и уделяю ей много внимания.Ее слезы были очень мне дороги.Как странно:чтобы удивить человека-надо просто к нему прикоснуться и вытереть слезы...
Я не умею быть правильной.И не хочу этому учиться.На самом деле быть правильной-это страшно.Полюбите даже грусть.Грусть-это не депрессия.На самом деле деле люди не умеют дифференцировать этого.Это разные разные вещи.Как любовь и влюбленность.Влюбляться можно тысячу раз.Но любить?..Только того,кто заслужил этой любви...
Животные стоят(наверное)на высшей ступеньке,чем многие люди.Нам не дорасти до лебедей и дельфинов.Мы продаемся дешево и почти всегда...
Пусть после Вас изменится мир.Пусть всего на одну песчинку в этом огромном океане.Улыбнитесь и скажите человеку,что он очень хороший.Я никогда не делаю покупки даже в магазине,если продавец мне неприятен.Пусть я переплачу.Но не возвращаюсь снова в этот магазин.Это все мелочи.Но самом деле только они решают нашу судьбу.Мы можем прожить без пищи около месяца,без воды-около семь дней.Это много?Да это я так, к сравнению.Ведь клетка мозга может жить без кислорода меньше семи минут...
Любите людей искренней любовью.Пусть Вам кажется,что они даже не заслуживают этого.Просто от таких маленьких вещей меняется мир в целом.Не судите.Даже если это алкоголик и бомж-Вы не"одевали"его рубашку и не"носили"его сапог...
Навестите больного,вложите деньги в протянутую ладонь.Сделайте этот мир добрее.Всего на одну улыбку,на одно мгновение.Не хвастайтесь добрыми делами.Мне кажется,что после этого во Вселенной все перечеркивается.И доброе дело становится обычным.Почему святого Николая помнят до сих пор?Да он просто не хотел,чтобы о его делах кто-то узнал...
Желаю Вам искренней улыбки.И знать,что для любви у Вас есть только этот день.Кто его знает,что будет завтра?...
P.S.Продолжение следует...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434773
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 01.07.2013
Щось пише ніч,прочитує вірші,
Схиляється до кожної травинки.
І падають дві зорі пресумні.
Та не на землю,на малі хмаринки.
Перетворивши іх на змерзлий сніг.
Посеред липня сніг колись ти бачив?
Шукаючи несходжених доріг
Блукає Ангел,що усіх пробачив.
Бо хтось колись всі крила обламав,
І з того пір,я вистелив дорогу.
Та Ангел завжди,завжди пробачав.
Коли просили-йшов на допомогу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434369
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.06.2013
І путалася стомлена душа,
І плакала,і рвалася на волю.
Здавалось,що радіти ще могла,
Не нарікати Господу на долю.
Надію притискала до душі,
Та так,що в тих обіймах задушила.
І в річку поховала навесні,
Метеликом по течії пустила.
А той метелик у воді ожив,
Листочок впав у річку,врятувавши
Метелика,що крильцята сушив.
І світ вже по новому пізнававши
Блукав у тихомрійних вечорах.
Загадував бажання до світанку.
І путав шлях у пройдених світах,
Пив мріі,бив на щастя філіжанку.
...Блукала світом Ангела душа,
Гойдала на долонях людські долі.
Любити над усе вона могла,
І тішитися,що жила на волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434365
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.06.2013
Молись и просто ближнего люби,
Того,кто обделенной любовью в жизни.
В молитве руки трепетно сложи,
И пусть святыми будут твои мысли.
Молись за всех,у кого крова нет,
Кого даже родные предавали.
В молитве ты найдешь всегда ответ.
Чтоб Ангелы ко всем всегда летали.
Молись за тех,кто в жизни голодал,
Хотя страшнее голод души,сердца.
Кто в страх и кто в отчаянье впадал,
Пред кем была всегда закрыта дверца.
Молись,чтобы Господь людей хранил,
Да так,словно стоишь ты перед Богом.
Чтоб ближний просто ближнего любил,
Проси за всех,проси ты очень много.
Будь честен даже в маленьких делах,
Будь благодарен Богу за мгновенья.
А видишь свет на божьих куполах?
Читаешь ты сейчас стихотворенье?
А кто-то никогда не видел свет,
Но так молился Богу,так молился...
Тебе спасибо,солнце,за рассвет,
За день,за миг,за дождь,что торопился...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434177
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.06.2013
Улыбайся,если очень больно,
Если слезы вымыли с души
Всю надежду.В жизнь ты будь влюбленной,
И судьбу свою благодари.
Улыбайся,пусть целует небо
На лице улыбку до утра.
В доме нет сегодня даже хлеба?
Собери ты крохи со стола.
Улыбайся.Видишь-дождь рисует
Стеллажи больших библиотек?
Над твоей судьбою он колдует,
Чтоб была ты счастлива навек.
Улыбайся,ты своей улыбкой
Приумножишь счастье на земле.
Ошибалась?Жизнь прекрасной скрипкой
Пела грусть на жизненном кресте?
Эта грусть...Она прекрасна тоже,
Только улыбайся,я прошу.
И тогда Господь тебе поможет...
Кто-то скажет:так тебя люблю...
Улыбайся,пусть остыли реки,
Стали даже озером моря...
Только знаешь-даже в нашем веке
На земле всегда есть чудеса.
Улыбайся,и в твою улыбку
Влюбится прохожий навсегда.
Жизнь играет долго грусти скрипку?
Ты мечтать под музыку могла.
Улыбайся,Бог тебе поможет.
Если у тебя ничего нет-
Кто-то за улыбку Вам положит
Пред ногами целый мир и свет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434151
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.06.2013
Та як коханням пахнуть вечори!
Намішані бузками і журбою.
Напившися води у самоти,
Що ходить поміж старою вербою.
Та хто їй право дав людей карать?
Щоби душами завжди керувала.
Навчила всіх вона вночі не спать,
Та ще сама до ранку тупцювала?
О,як бузками пахли вчора дні!
Невже я їх навчилася любити?
За один день...І дякую тобі,
Мій Боже!Дай це все не розгубити...
___________________________________________________
Зоря зорю припалює до ранку,
І дощ так лив,що позмивав усі.
А місяць українську вишиванку
Примірював сьогодні до душі.
Дивився в річку,довго милувався,
А потім у ту річечку і впав.
А потім...Потім в мене закохався,
Сказав,що все життя шукав, чекав.
А потім понасіював він роси,
Щоби мене купати уві сні.
І заплітав до ранку гарні коси,
Писав найкращі в світі він пісні.
Зоря зорю у річку повкидала.
А місяць їх на небо поскладав.
Мій місяцю!Я теж тебе кохала.
Та ти мої віршів ще не читав.
Якби читав-то на мені б женився,
Вкраїнська вишиванка йде тобі...
А ти сьогодні знову народився,
Скупавши своє личенько в ріці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433990
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.06.2013
Она медленно шла по пешеходному мосту.Ей не было куда торопиться.Смешно ловила в ладошку ветер и зажимала его.Потом солнце.Ей казалось,что она набирала в лукошко из сказки и разместила по уголкам своей души.Душа бывает такой,что может вместить мир и планету.Вселенную и бесконечность.Но она прятала туда сегодня только солнечные лучи и ветер...
Остановилась,чтобы посмотреть вниз.Странно, но до сих пор не замечала уток.Даже не знала,что они могут здесь жить...
-Цвет клюва зависит от пола.У селезней во время брачного периода он меняется.Несколько черных пятнышек небольших размеров есть на клюве у самки.Если это селезень,то у него белый"ошейник",я бы сказал-галстук.И блестящая голова темно-зеленого цвета,-парень говорил это ей.Но смотрел вниз.
-Словите этот листочек.Видите,какой он красивый?
-Зачем?Вы заслуживаете на то,чтобы я купил цветы.Здесь цветочный магазин.Только подождите,-он уже бежал.
-Я не хочу цветов от мужчины,который не понимает,что листья еще красивей.Только они родились листьями.Но знаете-цветы тоже живут не вечность.Но за ними стоит ухаживать,даже если проживут один день.Вы держали в ладони сухой листочек?Вы слышали звук,когда он пересыхает?Когда он не зеленый,а темный и видно его вены.До этого он был живой...Вы верите,что от одного улетевшего маленького листочка может поменяться планета,человеческая судьба.Настолько все взаимосвязано.От одного листочка с маленького дерева...
-Что Вы говорите?И как в такой голове такие грустные мысли?-он смотрел на нее очень удивленно.
-Вы мне не верите?Считаете сумасшедшей?Пусть Вам жизнь никогда не скажет,что я была права...
Она повернулась и ушла.Увидела на улице молодого парня,который протянул руку.Нет,может он и мог бы заработать.Но в протянутую ладонь надо всегда поставить хоть несколько копеек.Она открыла сумочку,вытащила деньги.За них она могла бы жить неделю.Но кто-то просил.А она могла помочь...
-Да Вы с ума сошли?!Это мой сосед!Он сейчас купит водку!Как можно быть такой наивной?-он почти кричал на нее.
-А может,я в прошлом тоже алкоголичка?Поэтому и пожалела его...Наивность-чистота души.Почему людям сложно это понять?..
-Но Вы не можете быть алкоголичкой.Вы самая красивая в мире.Простите меня...
Они встречались каждый день.Первую неделю он даже не знал ее имени.
_Веста.Прости,что мы не познакомились сразу.Это я виновата.
-Нолан.Мои родители выбрали мне редкое имя.Давай прогуляемся?-он нежно ее поцеловал,взял за руку.И они гуляли до утра.Даже не разговаривали.Любил ли он ее?Наверное-нет.Она ему была вселенной.Планетой.Он дышал благодаря тому,что она жила на земле.Встречались каждый день.Спали больше днем.Ночью гуляли по ночному городу.
-Я люблю тебя.Ты выйдешь за меня замуж?-он стоял на коленьях и просил ее руки.-Нет,не сегодня.Ничего не говори...
Как он мог так просто попросить ее руки?Ведь она необычная.Самая лучшая на земле.
-Веста,давай все решим потом.Не сегодня...-он поцеловал ее и ушел.Как же он глуп!Ей нужно сделать предложение так,чтобы помнили их внуки,их правнуки!О Боже,а он хотел так обычно.Ведь таких уже нет на земле.Только она одна.Самая любимая и дорогая...
Целый вечер он не приходил.Она проплакала всю ночь и день.Ведь не знала ни его адреса,ни места работы.Он ее бросил.Но веря в чудо-она вернулась на мост.Человек в смешном костюме клоуна подошел к ней.У него в руках было много цветов и большой медвежонок.
-Вы Веста?!Я уже третий день Вас ищу!Господи,я потерял маленькую записку.Извините меня.Этот маленький клочок бумаги.Извините меня.Все шарики я уже надувал сто раз.Это должно было быть красиво.Но эта записка упала в речку,когда я бежал за шариками.Простите меня.Мне заплатили,чтобы Вы улыбнулись.А эта записка...Позвоните ему.Вот деньги.Верните.Только не ругайте.Он на коленьях просил,чтобы было красиво.А я потерял.Возьмите деньги.Мне не надо.Он так Вас любит!
-Где он?!-она начала плакать.Слезы мешались с первыми дождинками.Господи,она не знала его телефон,адрес.А он ждет.Господи,как она его любит.Она взяла деньги.Зачем?Увидела его соседа.
-Возьмите все.Вот,еще.Только скажите,где он живъет!Я Вас умоляю!
-Сумасшедшая!Да кто дает столько денег?!Уходите!..
Дождь медленно опускался на землю.Она давно была бабушкой.Нет,муж ее любил.Она,наверное,была счастлива.До сегодняшнего дня...
-Бабушка,твой медвежонок заболел.Честно.У него аппендицит.Прости,но мне пришлось разрезать ему живот.Иначе он бы погиб.Смотри:у него внутри сердце!Настоящее,-ребенок подошел к ней и протянул маленькое сердце.
-Откуда ты взял это?!Откуда?-она начала кричать.
-Это его сердце.Я его убил?!
-Меня...
Ее руки дрожали.Там,внутри всю жизнь была маленькая коробочка с обручальным кольцом...
"Мой Ангел!Прости,что заставил тебя ждать целый день.Я купил нам квартиру.И не мог тебе сделать обычное предложение.Ведь ты не такая.Прочитай маленькую записку.Клоун тебе передаст.Это адрес,где мы будем с тобой жить...Но пишу тебе еще раз.Ты не поверишь!Но у нас будет двухкомнатная квартира!Ты веришь в это?Я тебя люблю.И пусть ты не умеешь готовить-я все равно тебя люблю...Я угадал с размером кольца?.."
Она направилась по указанному адресу.Прошло только тридцать лет.Всего тридцать лет...Она попросит у него прощения.Господи,ведь говорила же ему,что от того,что листочек упадет на минуту быстрее-меняется направление вселенной!Почему он ее не послушал?!Почему маленький кусочек бумаги упал в речку?Почему на секунду раньше клоун не поймал его?!Почему он исчез в речке?!
Вот и квартира.Странно,дверь открыта.И полно людей.
-Проходите.Знаете,я его помню совсем молодым.А так и не женился.Хорошо,что сестра еще жива.И хоронит его.Все только об этом и говорят.Сам купил себе венок...Когда был еще жив...И написал:"Нолану от любимой Весты."Странный был человек.А сколько у него было девушек...Но так и не женился.Любил ее...
На улице июль.Такая жара...Почему в душе такой снег и мороз?Почему в июле снегопад?Почему от маленького листочка меняется вся планета?Он слышал шорох сухих листьев?Ему нравилось это?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433982
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.06.2013
Мне хочется твоей любви,
Мне хочется похоже рая.
Стоит любовь глухонемая,
Что просто вымыли дожди.
Мне хочется только тебя,
Чтобы ты врать мне научился,
И чтобы миг как вечность длился...
И пусть метель,гроза,зима.
Мне хочется твоих лишь слов,
Не важно,что ты мне напишешь.
Не знаешь ведь как жду.Ты слышишь?..
В моих руках молитвослов,
Но думать снова о тебе.
Молитвой многочасовою...
Ты прошенною был мольбою,
И Ангелом в моей судьбе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433599
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.06.2013
Мені достатньо твого лиш листа,
Щоби змінився світ і синє небо.
І наче вже змаліли всі мІста,
Лиш напиши.Це все,що мені треба...
І вчора поряснішали дощі,
І я люблю...Та що?Що ти захочеш.
Що тільки забажаєш для душі,
Що тільки у думках ти прошепочеш.
І хай ніхто мене в житті не вчить,
Що прислухаюсь тільки я до тебе.
Ти чуєш,дощ паде,але мовчить,
Це схоже певно на святий молебен.
Мені потрібен тільки один лист,
Щоб я свої бажання всі змінила.
Поцілувати,коли тихо спиш,
Це все,про що сьогодня я молила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433591
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.06.2013
Та як колись без тебе вміла жити?
І по землі сліпою я ходила.
Тобі вдалось за день мене навчити
Літати.Навіть крила я розшила.
Нікому не присвячувала вірші,
Хіба що друзям.Чи колись кохала?..
Я знаю,що ми дуже,дуже грішні,
Але ж тебе тоді іще не знала.
Молитимусь за тебе щохвилини,
І у думках до завтра цілувати.
Ти знаєш,мене Ангели просили
Тобі найкращу нічку побажати.
Та як без тебе вміла я сміятись?
І сонце я в долоні потримаю,
Щоби до тебе швидше добиратись.
Чому?Бо дуже, дуже я кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433420
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.06.2013
Чем тебя,скажи,приворожить?
Хочешь-мое сердце забирай.
Без него сумею я прожить,
Без тебя-никак,никак...И в рай,
И в совсем другие города
Не пойду я без тебя.Пойми...
И любовь порою так слепа,
Заставляет полюбит...Дожди
Буду высылать тебе,бери.
Хочешь,даже небо я сниму.
Только никогда не уходи...
Звезды все в лукошко соберу.
Солнце без тебя темнее тьмы,
Море без тебя-только ручей.
Я спрошу сейчас у тишины:
Кто же в мире есть тебя родней?..
Хочешь,подарю тебе века?
Хочешь,напишу тебе роман?
Хочешь,прикоснусь?И облака
Я сложу тебе сейчас в карман?
Только попроси...Лишь пожелай...
Хочешь-теплый плед я принесу?
Хочешь,заварю зеленый чай?
Почему?..Ведь я тебя люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433408
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 24.06.2013
Облетела листва время,что на руке;
На твоей,на моей.Превратила все в прах.
Эти письма давно я писала тебе,
Разнесли их мечты на попутных ветрах.
Я у Бога спрошу:где тебя отыскать?
Почему же совсем не приводит ко мне?
Может,письма июлем тебе переслать,
Только солнце растопит их в календаре.
Почему?Глупо так,только боль нам дана,
Чтобы мы понимали,что свято для нас.
Ты же знаешь как жду от тебя писем я...
И спасибо,что мне отвечаешь сейчас...
___________________________________________________
Ты меня сегодня ждешь?
В полночь,и в ноябрь?
На моем плече уснешь,
Даришь мне сентябрь.
Что в тебе нашла?Тебя.
Мой ответ так глуп.
И скажи мне:чья вина,
Что июнь так скуп?
Что в тебе нашла?Мечту,
А она слепа.
В свои волосы вплету
Счастья адреса.
Завтра будешь ждать меня?
Губы целовать?
Говори,чтоб не ушла...
Сяду на кровать,
Принесу горячий чай.
Очень теплый плед.
Ну и что,что теплый май,
И что много лет
Прождала тебя.Пойми,
Нет моей вины.
Отдавала я долги,
А тебя взаймы
Я у жизни отберу...
Что?Горячий чай?
Хочешь-новый заварю?
Только обещай,
Что вернусь-ты не уйдешь.
Не предашь меня.
На моем плече уснешь...
Завтра...И всегда...
________________________________________________
Когда уйду-то больше не найдешь.
Не спрашивай у ветра адресов.
Пускай ты даже в душу мне врастешь,
Пускай напишешь сотни лучших слов.
Когда уйду-ты спросишь облака,
У звезд,у солнца,старенькой луны.
Моя дорога очень далека,
И в этом нет твоей,моей вины.
Когда уйду-то будешь ты грустить,
Не заменяют лампочкой луну.
Но я в твоей душе буду гостить
До завтра...До вчера...Потом уйду.
Только совсем меня ты не ищи,
Ты знаешь,сколько Ангелы живут?..
Умеют ли они варить борщи?..
Зарплату поцелуями берут.
Ты знал об этом?Что же не сказал?
Предупредить бы мог меня давно.
Да ты мне чай сегодня обещал.
И очень,очень старое кино...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433149
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 23.06.2013
Ви знаєте,що завжди Вам брешу?
Бо навіть в снах,вночі я прилітаю.
То вірш,то казку,то есе складу,
А потім зранку все так звично спАлю.
А як день гарні очі відкривав!
Такий чарівний,схожий на кохання.
З долонь моїх він каву допивав,
Я замість цукру змішую прохання.
Хіба так можна?Стримую весь час,
Затягую дощем у своє ліжко.
Передаю дарунки я для Вас,
Цілую його в щічку ніжно,ніжно.
Складаю йому в торбу сотні слів,
Він передасть сьогодні замість мене.
Та я складаю ще й пташиний спів,
І річку,квіти,поле презелене.
Та ще передаю я Вам листи,
Хіба можливо всі перечитати?
Вирішую палити я мости,
Та де цвяхи з мостів тих поскладати?
З них побудую храм в своїй душі,
Там назбиралось стільки вже каміння,
Що всі кидали.Та мої дощі
Перетворили їх на розуміння.
І там завжди молитимусь за Вас,
Щоб Бог подарував святе кохання.
Рукою потримаю навіть час,
І виконаю всі ваші прохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433111
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.06.2013
Не бойся,это ветер.Он ко мне.
Заходит и молчим с ним до рассвета.
Он рисовал на маленьком холсте
Роман,который вышел без сюжета.
Какие добавлял в него цвета,
Какие звуки!Сколько же эмоций!
Не взял он за роботу и гроша.
И начертил он снизу десять лоций.
Да лоции зачем?Куда мне плыть?
Я в этом,ветер,ведь не разбираюсь.
Мне так ему хотелось постелить,
Да только вот сказать совсем стесняюсь.
И ветер ревновал меня к тебе,
Ты видишь-не заходит третий вечер.
Но прислоняюсь я к твоей душе,
А за измену мы вдвоем ответим.
Смеешься:изменяешь ты ветрам?
Что здесь такого?Он живой.Ты знаешь?
Мы с ним смотрели столько мелодрам...
Хотя стихи ты лучше сочиняешь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432999
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.06.2013
Танцевала осень;дни словно владенья
Облетала стаей запоздалых писем.
Где-то собирала все стихотворенья,
Почерк непонятен,текст ведь рукописен.
Разбирала осень,изучала долго,
Кто писал те письма,открывал конверты?
О,июль,поверьте,не из чувства долга
Записала осень строчки на мольберте.
На ее ладошке-две души стояли,
Повстречались взглядом в преглухой вселенной.
В облаках прекрасных до сих пор витали.
Будь же моя осень ты благословенной.
Как же раздавала старые билеты!
Кто их покупает?Ведь не видно даты.
Пусть еще деревья не переодеты,
И пускай билеты так дороговаты...
И пусть в том театре только дождь играет,
И глухонемые зрители проходят.
Для тебя сегодня осень выступает.
В стоимость билетов просто счастье входит.
_______________________________________________________________
На моей ладони -ветер,
Говорит со мной до ночи.
Да почти полураздетый,
Я о нем всегда забочусь.
Вот с ним снова поругалась.
Что ботинки он не носит.
Я в его судьбу вторгалась,
Он мне листья,дождь подносит.
Да целует мои руки,
Нежно волосы ласкает.
И у старенькой разлуки
Мое сердце покупает.
Как он с нею торговался!
Чтоб купить да подороже.
Это он потом признался...
И в любви(поверьте) тоже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432990
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 22.06.2013
Стояла ночь и не решалась спорить,
Присела отдохнуть да и уснула.
А ты хотел ее приход ускорить,
Казалось-она в звездах утонула.
Ты сшил вчера ей с бахромою платье.
Да выкроил из листьев пожелтевших,
И спрятал под моей старой кроватью.
Узор-из одуванчиков летевших.
Да что еще для счастья в мире надо?
Чтоб в эту ночь рука в руке лежала.
Иль босиком пройтись у водопада,
Где звезды ночь у озеро бросала.
Проспать случайно завтрак,потом ужин,
Укрывшись пледом на диване старом.
Чтоб в этом мире кто-то дорог,нужен...
Чтобы любовь была великим даром...
Сидеть так близко,трогать рукой счастье,
Без разговоров,обещаний.Знаешь?...
Ты Богом наделен великой властью.
Но почему об этом забываешь?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432874
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.06.2013
Вы знаете,совсем не люблю лето.Дни одеты в пеструю одежду,похожую на сундук одуванчиков.Все изменилось в этом мире.До неузнаваемости.Ты перестаешь думать,даже иногда мечтать.Что Вам сказать?Что я люблю?Наверное,фильмы,которые смотришь сто раз и улыбаешься."Джейн Эйр"Шарлотты Бронте;Джейн Остин,Николаса Спаркса...
Знаете,еще я люблю море.Осенью.Чтобы на берегу почти никого не было.Ты смотришь на него и ни о чем не думаешь.Я совсем не умею плавать.Наверное,так никогда и не научусь.В прошлом году я спала на балконе с медвежонком.Мне его подарили девочки на день рождения.Нет,это было в позапрошлом.Странно писать,что действительно было.Пишешь,чего никогда не было.Выдумываешь.А теперь я Вам пишу,что было.
Я большая лентяйка.Когда все уже пошли завтракать-я допивала кофе и догоняла.Всегда опаздываю...
Я любила спать на балконе.Будто бы до звезд дотягиваешься рукой и срываешь их.Собирая в корзину из сказки.Набрав полное лукошко-прячешь его под кроватью.А через дорогу-море...
Вы знаете,я видела,как танцуют дельфины.Это невероятно!Это божественно...
Да что еще?Бродить незнакомыми улицами и слушать Шопена...Я научилась везде быть дома.Скучаю ли я,когда не дома?Нет.Всем хочется домой,а я люблю другие города,поезда.Я люблю людей и жизнь.Это же так прекрасно-просто жить и различать цвета,видеть,как садится солнце и как небо дует на звезды,чтобы они выстроились в том же порядке,что и миллионы лет назад.Роняет их и рождает новые.Вы никогда не задумывались,что они тяжелые и падают так редко?
Ангелы тоже приходят к нам во сне.Мы не должны их видеть.Но они садяться на кровать и читают сказки и молитвы.Самые нужные.Самые красивые.Пусть ваша ночь будет красивой и сказочной.Как звезды,собранные руками.В красивое лукошке из сказки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432868
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 21.06.2013
Все уйдут с планеты даже-
Я останусь ждать.
Снег ли,дождь ли снова ляжет
На речную гладь,
Может-солнце опоздает,
Иль проспит и ночь?
Боже,кто все это знает,
Чем же мне помочь?
Я ковчег как Ной построю,
Лилии сорву.
И под нашею горою
Я всю жизнь прожду.
И с улыбкой тебя встречу
В платье кружевном.
И любовь увековечу
В озере лесном.
Все уйдут с планеты.Что же,
Ты меня найдешь.
Скажешь,что я всех дороже.
На руках уснешь.
И не нужно уговоров,
Веришь?Ничего.
Даже долгих разговоров,
Как в старом кино.
Ничего не надо.Знаешь,
Я умела ждать.
Ты останься.Обещаешь?..
Можно помечтать?..
______________________
Ти знаєш-помирають від хвороб,
Страшних,невиліковних,несучасних.
Від досі ще не вивчених мікроб,
Від випадків безжалісних,нещасних.
Та знаєш,що страшніше?Помирать
Від некохання.Навіть від кохання.
Наш вік не знає,де його шукать,
А як знайде-то чи від хвилювання,
Чи від незнання-відречеться вмить.
Та це так страшно,Боже,це так страшно
Його залишить.А душа болить...
А потім так задумано й поважно
Байдужість пошматує,кине геть.
І непотрібне вештається світом.
Можливо-в торбу покладе поет,
І в літери складе він заповітом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2013
Всі недописані листи,
І всі будовані мости
Тобі.
Усі пір"іночки із крил,
Сильні вітри поміж вітрил
Бери.
В долоні сонце і зірки,
І лиш найкращії казки-
Тримай.
Ти бачиш,в небі як тремтять,
Всі зорі,щоб подарувать
Слова?
Весь біль,що тримаєш в душі,
І тільки крихти на столі
Мені.
Усю любов,увесь цей світ,
Метелика,політ століть
Люби.
Усе,що хочеш-я зроблю,
Зиму перепишу в весну...
Бажай...
На папері пишеш листи.
А біля мене знов не ти...
Одна...
________________________
Я укутала душу пледом,
Твоими стихами расшила.
И плетусь за тобою следом.
Загрустила.
То прикрою тебя от боли.
Одеваю обычно крылья,
То съедаю пуд целый соли,
Торт с ванилью.
Да какой вкус клубники,скажешь?
Я не знаю его,ты веришь?
И находишь среди бумажек
Стих.Проверишь...
Ты писал его мне обычно,
Не проснувшись,не встав с постели.
Да сначала лишь символично.
Просидели
Мы с тобой на одной кровати.
Только жаль-ты меня не видел.
Я в красивом и белом платье...
Не обидел...
Ведь я Ангел,хожу лишь следом,
Ты прости меня если сможешь.
Укрываю душу я пледом...
Мне поможешь?..
Как?Не знаешь?Грустишь,не надо,
Говорю я с тобой-не слышишь.
Но тебе я безумно рада.
Я здесь...Выше...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432622
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 20.06.2013
Як страшно вже не вірити ні в що,
Як страшно вже нічого не благати.
Не тих,кого кохаєш цілувати.
Не з тими йти за руку у кіно.
Як страшно постарішати на рік,
Та ні,не зморшки.Ось душа присіла,
І підніматись зовсім не хотіла.
Бо хтось їй словом крила всі обпік.
Як страшно жити в час,коли нема
В душі молитв в людей,немає Бога...
А я писала замість епілога,
Що літом ще закінчилась зима...
Як хочеться до того дорости,
Щоб бути тим,ким бачать нас собаки.
Їм не важливі ні наші відзнаки,
Збудовані і спалені мости.
Як страшно,коли тільки лід в душі,
Коли зламати кригу не під силу.
І тягнеш тілом душу ти безсилу,
І пишеш знов для себе лиш вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2013
А ты придешь.И скинув плащ,
Цветы в одной руке держа-
Мне мои письма передашь.
-Прости,ушел я сгоряча.
О,тот же стул и тот же стол!
Как будто знала,что приду.
Ты знаешь,я так долго шел,
Я жил как будто бы в бреду.
Но Бог всегда мне говорил,
Что в мире нет тебя верней.
Не мог пересчитать перил,
Чтоб подбежать к тебе быстрей.
Я взял такси,пешком бежал.
Вот и твой дом,твое окно.
Я каждый вечер представлял,
Как смотришь вечером в него.
Да ты не рада мне?Ждала?
Прости,что я не отписал.
-Ты знаешь,эти зеркала
Тебе ответят:опоздал...
Они видали слезы,боль,
А эта дверь-мою печаль.
А на полу-слезинок соль,
Совсем расплавила эмаль.
Прости,секунды просчитав,
Я их сворачивала в дни.
Как самый важный капитал
Держала долго...Подожди!-
Твердила я своей душе.
Он завтра дверь откроет вновь.
Эти стихи-они тебе...
Да в них одна только любовь...
Я верила,что стоит ждать,
От всего мира взаперти.
Потом себя буду ругать...
Но только сразу уходи...
И за тобой закрыла дверь.
Как глупо жизнь преподнесла,
Что ты пришел ко мне теперь,
Когда я день лишь не ждала.
Но эта соль слезинок пол
Повыедала,словно ржа...
Да,это тот же старый пол,
Да,это те же зеркала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2013
А день ще ненароджений стоїть,
В росі помивши ноги і обличчя.
Схилившися лицем до верховіть,
Забувши одягти навіть величчя.
І заглядає,нишпорить в вікні,
Рукою притуляється до щіщок.
І пише недописані пісні,
І вішає біля отих смерічок.
О,як же я любила усі дні,
Що йшли по Україні.Лісом,степом...
Невже вони належали мені?..
Невже в душі озвалися сонетом?
Лелеки ходять наче королі,
Птахи співають,Боже,не спочинуть!
Спасибі тобі Господи.Усі
Пісні птахів до ночі в вікна линуть.
Лілеї розпустилися.Куди
Отим трояндам мірятись красою!
Прошу тебе:країну полюби!
Не будь для неї ти лише чужою...
________________________________
О,скільки снів наснилося мені!
Що ти за руку ніжно так тримаєш.
На ніч цілуєш,ніжно пригортаєш.
Але це знову лиш в моєму сні.
О,скільки неба тримала в руках,
І скільки крил собі понашивала.
Ночами тими вкотре недоспала,
І тільки ти один в моїх думках.
Заради тебе ладна пішки йти
Лісами,полем,морем і містами.
Лише б було кохання поміж нами.
Тебе я загубила.Як знайти?..
Босоніж йду,збираючи росу,
Вмиваю своє личенько біленьке.
Яке ж іще дитя мале,дурненьке!
Тобі пишу:люблю,люблю,люблю...
А хтось сказав-це витвір самоти,
І він до тебе зовсім не приходить,
Тебе в оману лиш кохання вводить.
Але ти йди...Шукай...Мене знайди...
_____________________________
А всі слова вже хтось давно сказав.
Ними в коханні клявся,ними плакав.
Навіть на вірші рясно нанизав,
Прочитував,мовчав,потім балакав.
Все було вже,все буде і до нас,
Хтось стане кращим у звичайній прозі.
Але тепер для мене Бог дав час,
А я писать найкращеє не в змозі.
Чи хтось мої читатиме вірші?
Та ні,не те...Чи я когось навчила
Тримати лиш найкраще у душі?
Бо доля так багато доручила...
______________________________
Я знаю:Ви на світі білім є,
За Вас молюся,пацерки тримаю.
Перебираю у руці.І час збере
Для мене все.Бо Боженьку благаю.
Та чи по тій стежині Ви плелись?
Та чи по тих морях Ви йшли до мене?
Ви будете кричати:зупинись!
Бо світ оцей і небо це для тебе!
Чи прийдете тоді,як сивина
Покриє мою голову і душу?
Триматиму тростину...У вікна
Сидімиму...Й вставать до Вас не мушу?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2013
Учусь собой владеть,когда душа
Перед тобой стояла на коленьях.
А ты мне говорил,что я глупа.
Да не сказал:в каких же измереньях?
Учусь молчать,когда любовь к тебе
Ведет меня за реки,океаны.
Учусь стоять,не падать.И в душе
Молитвой шью поштопанные раны.
Учусь владеть я чувствами к тебе,
Прошу я сердце,чтобы не стучало.
Я одолжила платьице весне,
Да только лето юбку возвращало.
Со всеми я подруга.
-Хороша
В моем наряде,-осень говорила.
А я не заплатила ни гроша,
Красавицей весь вечер проходила.
То дождь тебе в ладошке принесу,
То ветер наберу,то горсть снежинок.
Но я тебе никак не угожу.
И возвращаешь ворох мне корзинок.
Прости,винить тебя ли мне мой друг?
Тебя должна давно из сердца вынуть,
Ведь не любимый ты и не супруг...
Но получилось глубже лишь задвинуть.
___________________________________
О,Вы ко мне?Проходите?
Кофе налить Вам иль чай?
Что ж на пороге стоите?
Все же уходите?Жаль.
Может,налить Вам обьятий?
Может-десерт из стихов?
Мой гардероб не опрятен?
Много на мне свитеров?
Замок без герба?Простите?
Где вся прислуга моя?
Ужин Вы мне возместите,
Чтобы оделася я?!
Руку целуете,Боже!
Что же стоите в дверях?..
Век перепутали?..Может?
Дату на календарях?..
Та же аптека и небо,
Замок стоит.Но он пуст...
Да попросите Вы хлеба.
О,сохранился Ваш куст!
Вы для нее посадили
Дикий шиповник лесной?
Верность ей долго хранили?
Нет,Вы совсем не смешной.
Нет,Вы не дверью ошиблись,
Вы перепутали век...
В нем вот такие погибли...
Может-ко мне на ночлег?
О,Вы уходите,руку
Можно ль мою целовать?
Чей это терем из кукол?
Я научилась вязать...
Мы не увидимся,знаю,
Лошадь пропала вчера?
Что ж,поцелуй.Уезжаешь?..
Я буду ждать у окна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432279
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.06.2013
І прийде час.І ти мене знайдеш,
Стоятимеш під вікнами до ночі.
Очима ти звернешся до небес,
І падатимуть зорі всі пророчі.
І прийде день.І висохнуть дощі,
Що я без тебе всі пересушила.
І вицвітуть всі квіти на вікні,
Що для очей твоїх я посадила.
І ми з тобою будемо на Ви,
Неначе тих цілунків і не було.
Неначе більше квітам не цвісти,
Та скільки сліз серденько вже відчуло?
Чи ти б за мене серденько віддав
Вітрам,дощам,снігам і хуртовині?
Чи йшов,чи досі ще мене шукав?
Коханню стелиш квіти в домовині?
Ти раз залишив,другий раз пішов.
То що тобі кохання-лиш забава?
Ти віднайшов?Ти дуже довго йшов?
Та я тебе тримать не маю права.
Іди вже.Не тримаю,дощ впусти.
Бо бачиш,що плететься під ногами.
А квітам тим вже більше не цвісти,
Що я садила їх поміж душами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2013
Відпала ніч як цвіт на старій вишні,
Чи вітер відносив її,чи час?
Пройшла,неначе дівчина колишня,
Не глянувши і подивом на Вас.
Я Ви були закохані не в мене.
Самотності набравши торби три,
Неначе на святую ігуменю
Дивилися на ніч,що йшла в світи.
День пропадав,дивився попід ноги.
І наступав на вечір,що бреде.
А я Вас так кохаю!Бачать Боги!
Та стежка не до мене Вас веде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2013
Он не любил ее ничуть,
Такая глупая девченка.
Хотела на руках уснуть,
Немодная совсем юбчонка.
А он лишь раз поцеловал,
Да переспал лишь в эту ночку.
Ни разу не приревновал,
Поцеловал на утро в щечку.
Она могла его прождать
Все дни,недели,век и годы...
А он не знал,что ей рожать,
Какие будут эти роды.
Такая доченька у них,
Ну сущий божий Ангелочек!
А он давно теперь жених,
Отец чужих совсем двух дочек.
Жена упреками ему
До боли души измотала.
-Ты не кричи,я ухожу,
И не вернуся,чтоб ты знала.
Взял лишь одежду,чемодан
Волок,как будто свои годы.
Уехать бы до таких стран,
Где нет в душе плохой погоды.
Присел на лавочке,детей
Своих хотел.Не получилось.
Не видел кудрь в мире златей,
Как Ангелочек!Иль приснилось?
Ребенок бабочку ловил,
И папа так бежал за нею.
А он так горько слезы лил
За прошлым...Женщиной своею...
И бабочка лишь прилетев
Вдруг на его ладошку села.
И он поймать ее успел.
-Это тебе,ты ведь хотела?
Ребенок сел,поцеловал.
-Возьми и загадай желанье.
Да только бы не опоздал.
Произнеси и заклинанье...
Но не успела расказать,
Ее уже кричала мама.
-Сейчас буду тебя ругать!
-Я посижу,я так устала...
И вдруг подходит к ним она,
Девченка,что носила юбку
Немодную совсем.Жена
Другому.Готов был в рубку
Кричать:прости меня,прости!
Как изменилась,Боже милый.
Прошу тебя:не допусти,
Чтобы ушла...Теперь глумилась
Над ним судьба.Похожа дочь
Наверно,только лишь на маму...
Но словно в детстве я...Точь в точь...
Я б одевал ее в пижаму...
Хотел сказать он ей:прости,
Но папа взял на руки дочку...
...Как тихо падали дожди
На недописанную строчку...
Он ей писал и день,и ночь,
Хотел еще увидеть дочку.
Но как теперь себе помочь?..
И мочит дождь обычно строчку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431871
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.06.2013
Та що сказати Вам про неї?
Сіренька миша,некрасива.
Хіба що очі презелені,
Та ще за всіх Бога молила.
Та що про неї розповісти?
Чи їй халат білий пасує?
Могла на ліжечко присісти,
І гладить,словом порятує.
Та що про неї Вам сказати?
Завжди неправильно робила.
Про неї все мені не знати,
Тільки людей дуже любила.
І лиш її усі чекали.
Хіба робила неможливе?
Та ні,і всі цього не знали,
Бо доброта-це так важливо.
Та що про неї розповісти?
Чи це була її робота?
На ліжко тільки так присісти,
І гладить руку.Це турбота.
Казали,наче друга мама.
Бо тілька мама гладить,пестить.
Але скажу я Вам між нами:
Вона їх в думці перехрестить.
Та що про неї ще сказати?
Багато знала і читала,
Щоби знання свої віддати,
Коли до серця пригортала.
Та що ще знала я про неї?
Що навіть поглядом втішає.
І очі дивно-презелені...
І час їй вроду залишає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431854
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.06.2013
Чего тебе набрать:любви?
Иль горсть монет тебе подкинуть?
Иль на засов дворец задвинуть,
Или просить:не уходи...
Иль мне тебя отвоевать
У всей земли,планеты,мира?
И ночи шить из кашемира,
Чтоб звездам за тебя отдать?
Что мне тебе бы предложить?
Да ничего...Милей не буду...
Подобны ночи изумруду,
Что я могла тебе прошить.
И тишиною прокричать,
И все осколки собирая
Души.Тебя благословляя
Лишь в мыслях вновь доцеловать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431699
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.06.2013
Як правильно?Та я не знаю.
Гріхів,як тих піщинок в морі.
Ідіть усі,я не тримаю.
В печалі, радості і болі.
Хай залишаються зі мною
Лиш ті,хто до душі близенько.
Для інших буду хай чужою...
Стелився в вечір день низенько...
Тих помилок вже не рахую,
На кожнім кроці їх робила.
Чи досі я тепер жалкую?
Та певно,що про них просила
Самого Бога.Не даремно
Він посилав мені їх завжди.
Щоб стала тим,ким є напевно,
Щоб стала сильною насправді!
Та думаю:коли зустрінусь
На світі тім із моїм Богом-
То в що я душу свою вдіну
Перед самим його порогом?
Чи буду заплітати коси
У павутиння дум і неба?
Чи будуть ноги мої босі
У росах йди.Чи так ось треба?
Чи буду перед ним стояти
Покірна і така смиренна?
На груди руки прикладати.
Чи буду я колись спасенна?
Чи серед саду мене стріне,
Чи біля річки,біля моря?
Бог знає все.І він зуміє
Знайти мене і серед поля.
А потім інше я питала:
Та скільки часу,Боже,маю.
Щоб я собі порахувала,
Перевела в земний...Благаю...
Чи ти візьмеш мене за руку,
Посадиш поруч із собою?
І не відчутно навіть стуку
Душі...Чи будемо гурбою?..
Та навіть Янголи не знають,
Коли зістрінемось на небі.
Не протрублять,не проспівають...
Не хочу в рай...Хочу до тебе...
Я знаю,Боже,у неділю
Ти двох лелек прислав прекрасних.
Дозволив ніби ти Авелю
Самому трохи їх попасти...
Та я молила,щоб лелека
До мене підійшов близенько.
Чи прилетіли Ви здалЕка?
Де найчистіша криничЕнька?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431675
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.06.2013
Мне говорила тихо ночь:
Все это нужно переснять.
Тебе сегодня бы помочь,
Да звезд поменьше мне ронять.
И говорили небеса:
Сегодня надо постирать
Все голубые облака,
Потом еще перешивать.
Мне говорила тихо жизнь:
Все это нужно пережить.
Пересмотреть весь альтруизм,
И больше всех уметь любить.
Мне говорили все,о всем.
Портной мне платье перешил.
Но только ты...Да ни о чем...
И тихо ветер у перил
Мне сочинял свои стихи.
И страны в небе открывал,
Где ночи вместе коротки.
И перья Ангелок ронял...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431538
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.06.2013
Ах,ветер!Ты раскачивал дожди,
Сиюминутно дергал их за косы.
Я глупая?Ты просто подожди,
Еще с тобой за руку войдем в осень.
Скажи мне,ветер:видел ты его?
Скажи,а он по мне сейчас тоскует?
Иль ты унесешь только чувство то,
Что по душе моей мольбой рисует?
Да не ходи за мною,ветер,не ходи,
Шатаешься как мальчик по бульвару.
Ты лучше собери ка все дожди.
Смотри,как разошлись по тротуару.
Мой ветер!Кто невеста у тебя?
И кто тебя качает на ночь глядя?
Скажи мне:а она с тобой нежна,
И волосы полощет в водопаде?
Скажи:да хоть похожа на меня?
Так же глупа,до вечности наивна?
Иль до сих пор ты любишь лишь меня...
Поэтому и воешь так надрывно?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431528
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 14.06.2013
Нерівність душ страшніша всіх розлук,
Нерівність душ-це бачиш різне сонце.
Але не відчуваєш його рук,
Хоч дивишся завжди в одне віконце.
Нерівність душ-це гірше,ніж тримать
В руках якесь розпечене залізо.
Нерівність душ потрібно признавать
Тоді,коли іще не буде пізно.
Нерівність душ-це різніі світи,
Це різне небо,навіть різні хмари.
Молю,цим свою душу не топчи,
І відпусти примарливі лиш чари...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2013
Когда любовь я перестану ждать,
И дождь у моей старенькой калитки.
И ноченьке я постелю кровать,
И звезды я спущу к себе на нитке.
Когда я перестану Вам писать,
Когда переживу я память даже.
Боюсь,что я не буду узнавать.
Рука чужая в мою руку ляжет...
Когда я перестану?..Никогда.
Я до сих пор за Вас всегда молилась.
И не одну слезинку пролила,
Когда я на ночь,вечером крестилась...
Пусть Бог Вас сохранит от всяких бед,
Пусть звезды всего неба Вам подарит.
Молюсь я сотни очень долгих лет.
Еще?..Да Ангелочка Вам отправит.
Чтобы стоял за вашею спиной,
Чтоб так хранил,как сам Господь на небе.
Я говорила только с тишиной...
О чем?Да о насущном,святом хлебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431349
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.06.2013
Ухожу.Знаешь,хватит скитаться,
Я чужая тебе насовсем.
Нужно было вот так повстречаться
Часов в семь.
Ухожу.Меня ветер подбросит
В города,где давно меня ждут.
Попрощаюсь.Да где тебя носит
Семь минут?
Если станешь совсем одиноким,
Если сгложет всю душу тоска,
Если утро до боли жестоко
Жжет тебя-
Отыщи ты меня непременно.
Даже с мира другого вернусь.
Уколю я любовь внутривенно.
Обожгусь.
Пусть никто мне не вылечит раны,
И душа кровоточит как дождь.
Пусть пройду я пешком эти страны.
Семь галош
Истопту и сложу в чемодане,
Чтобы раны ты видел мои.
Но встречаю в дороге цыгана.
-Говори!
Говори,говори,он полюбит?
-Да давно ты ему не нужна.
Он забыл...Ты спросила:забудет?
Ты слепа...
И"Четыре последние вещи"
Я украла.Пуст Эскориал.
Для тебя...Пусть совсем мы не вместе...
Осознал?..
"Семь смертных грехов и Четыре последние вещи"-картина нидерландского художника Иеронима Босха;
Четыре крупных изображения по углам(тондо)дополняют картину:они изображают смерть, Страшный суд,Рай и Ад
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431103
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.06.2013
Да он ушел еще живой.
Ему диагноз приписали,
Как будто с человека сняли
Фамилию.Чудной такой.
Альцгеймера?Не вспомнить мне.
Сказали-он Вас позабудет.
Такое он еще начудит!
Но мне ли верить болтовне?
Варила щи ему,пекла
Блины с икрою и малиной.
И натирала ему спину
Ладошкой.Что еще могла?
Он на кровати спал другой,
Потом на старенькой веранде.
Но утром,словно по команде
Муж приносил цветы домой.
Калитка ведь всегда на ключ,
Так он срывал их с огорода.
И ставил тихо у комода,
Ловил в ладошку с окна луч.
Потом ко мне он подходил,
Сказал,что даже бы женился.
Но видно старый,простудился.
Слезу тихонечко пролил.
Но иногда он узнавал,
Когда ему стихи читала.
Муж говорил:
-Ты их писала.
И губы в кровь он искусал.
И подходил тогда ко мне,
Целуя волосы и руки,
Просил прощения за муки.
-Вот так стоять бы при луне...
Потом он спрашивал:
-Вы кто?
Я отвечала,что сиделка.
И падала на пол тарелка
С рук старика.
-Ведь не мое?
Сегодня свадьбу отмечать
Нам золотую.Бог поможет,
Но что-то мое сердце гложет.
Ах,сможете ль меня понять?
Вчера заказан ресторан.
Я приношу костюм:
-Оденьте.
Лишь торт случайно не заденьте.
Я испекла...Там марципан...
Он в ресторане целовал
Лишь мою руку,потом гладил.
-Я бы вину свою заладил,
Ведь я тебя не узнавал.
Да знаешь,мне уже пора,
Ведь только ты меня держала.
Прости,родная...Задрожала
У старика совсем рука.
-Ведь умирая-вспомню я,
Что ты жена моя,не знаю?
С тобой сегодня я прощаюсь.
Спасибо Бог,что ты моя.
Прошу одно:поговори
Со мною ты возле могилы.
Ведь смерть вчера ко мне входила.
Я попросил: да подожди...
Я видно помнил этот день,
Целую и с тобой прощаюсь.
Я так тобою восхищаюсь...
А ты меня вот так одень...
Через минуту-не узнал.
Кровать ему я постелила.
Ведь я с ним жизнь свою делила,
Легла с ним рядом-он прогнал.
Я села на пол.И рука
Его в моей лежала долго.
Нет,это не из чувства долга...
Я просто счастлива была...
И на его могиле крест
От всех ветров так покосился.
И его голос доносился
Из мне неведанных тех мест.
Вчера ко мне он приходил
Во сне и руку мою тянет.
Потом так странно в очи глянет.
-Прости,что я опередил...
-Я знаю,как меня любил,
Ты ждешь меня хороший,милый?
Прости,что долго...Извинилась.
...И Ангел смерти протрубил...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430990
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.06.2013
Ніч заспала на моїх долонях.
Скажете-вона не трудівниця?
Попіл із зірок на ніжних скронях,
Сукня,як в страрої танцівниці.
Затуляла вікна,цілувала
Тих,кого чомусь усі забули.
Діточок до себе притуляла,
І ніколи на брала відгули.
Бачила,як навіть смерть приходить
Уві сні і очі затуляє.
Бачила,як сам нечистий водить
У спокусу і не покидає.
Материнську бачила молитву,
Найщирішу,з гіркими сльозами.
Як у вушко голки тягнуть нитку,
Вишивають той рушник роками.
Відчувала,коли місяць повний
Розганявся,набирався світла.
Як розшила матір рушник довгий,
І як затуляла вночі вікна.
Ніч заспала на долонях,сниться,
Що два дні до купи хазяйнують.
Розбудила і дала напиться
З сонця сік,де Янголи чаклують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430866
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.06.2013
Я продавала города,
Ты искал страны.
Я с неба шила паруса,
Ты с боли-раны.
И в лавке мы одной стоим,
И зритель бродит.
Как представлением гоним
Здесь скупщик ходит.
Он покупает холода,
Морозит души.
И необычные дома.
Великодушен!
Ангобом сверху притрусить
Велит он стены.
И запретит он там любить...
Лишь гобелены
Полотен брошенной любви
Украсят город.
Не купит он совсем дожди,
Там вечный холод.
Я продавала города,
Торговка просто.
Ты-боль.Я просто сгоряча
Тебе-тот остров,
Что приготовила себе
Вблизи у Чада.
Но ты сказал:в одной избе?!
С одного сада
Срывать запретные плоды?
И слушать море?
Ведь там не строятся мосты.
И в приговоре
Ты запрещаешь торговать
Мне городами.
Тебе возможно ведь понять,
Что между нами
Давно нет сказки и любви.
Есть просто лавка.
Есть города,где все дожди
Скрепить булавкой
Возможно.И в душе держать
Все дни и ночки...
Мне остается предлагать
Вам эти строчки.
Ангоб-тонкий слой глины,покрывающий поверхность керамического изделия в целях его внешнего вида;
Озеро Чад-удивительный и интересный водоем,который еще называют"Морем Сахары",преподнесший ученым множество загадок,некоторые из них до сих пор не разгаданы
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430799
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 11.06.2013
На конверти хмаринок наліплю найкращі вірші.
Розмішаю з душі крихти мрій,почіпляю на зорі.
Це тобі,це тобі неймовірні,найкращі,усі!
Як за тебе надякувать,сонечко,звечора долі?
І чому не доходять до тебе усі ці листи?
І чому ти ніколи не дивишся в скриньку поштову?
Прочитай,прочитай і нізащо мене не люби.
Лиш благаю тебе:не кажи ти ніколи,нікому...
Не тримаю на тебе образи,листи лиш пишу,
На конвертики ліплю,на сині,найкращі хмаринки.
Я люблю тебе,сонечко,я тебе дуже люблю...
Тільки з неба падуть нафарбовані кимсь дощовинки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2013
Жив лиш маленький довгий вік,
Один день,нічку.
Здавалось,пив небесний сік.
На мою стрічку
Присипав попіл кольорів.
Взяла в долоню.
Нашепотіла,щоб летів
Собі на волю.
Його тримаючи в руці
Поцілувала.
Метелик цей-мріі такі,
Що малювала
На його крильцях всі вірші,
І притулила
Його так сильно до душі,
Що зовсім вбила.
Відкрила руку-він помер,
Що ж наробила?..
І стало страшно так тепер,
Що аж несила
Мені подумать,що життя
В нього забрала.
Я не хотіла,як могла?..
Лиш цілувала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430697
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.06.2013
Я продавала нынче тишину,
Набрав немного радуги в ладошки.
Прохожим раздавала доброту,
Еще-цветы в мозаичном лукошке.
Я раздавала радость,а беду
Пособирала,и сожгла,как клочья.
Да,я такая,многое могу.
Я жгла их днем,я жгла их даже ночью.
До нитки чувства все свои раздав,
Осталася нагою и золою
На свои раны.Глупость обуздав,
Накрылась вековою тишиною.
Почем сегодня продавать любовь?
Сторицею ее мне возвращают.
Да ты ее побольше приготовь,
А не примут-то душу очищают.
Я продавала нынче семена
Любви,надежды,веры.Заблудился?
Ведь это лавка,где есть небеса.
А ты с них лет как сто назад спустился.
Ты ищешь корабли,здесь лодок сто,
Прости,но ты ошибся лавкой милый.
Да проходи,все будет хорошо,
Ты будешь здесь прописан,хоть бескрылый.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430442
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 09.06.2013
Позвольте Вас благословлять,
И жить у врат ада и рая.
Позвольте мне не забывать,
Что я навек буду чужая.
Позвольте Вас любить всегда,
Позвольте Вам лишь мне присниться.
Молиться и считать года,
Когда смогла с небес спуститься.
Невестою другому быть
Позвольте.Под венцом, в церквушке
Я постараюсь Вас забыть...
И жить с другим в чужой избушке...
Позвольте Бога мне молить,
Чтобы послал Вам много счастья.
Позвольте издали любить,
И быть неверной в одночасье.
Позвольте мне у врат стоять,
Позвольте,я пойду за Вами
Тогда,когда двоих нас ждать
Сможет сам Бог под небесами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430420
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 09.06.2013
Ты однажды захочешь опять позвонить,
Ты отыщешь мой номер в затерянной книжке.
Так захочешь меня хоть на миг долюбить.
Помнить,ты присылал те цветы,той глупышке?
Ты захочешь,чтоб просто лежала рука
На кровати твоей.Ведь болеешь так долго.
Ты захочешь,чтоб просто писалась строка
Тех стихов,что не видел от них вовсе толку.
Ты однажды прочтешь мой роман до конца,
И поймешь,что нельзя отпускать мою руку.
Заболеешь не ты,заболеет душа.
Впустишь боль,а тебе показалося-скуку.
Ты однажды захочешь.Но это-лишь миг,
Но захочешь писать сказки мне со стихами.
Да и взгляд с ниоткуда мой просто возник.
Меня нет ведь давно...И века между нами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430238
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.06.2013
Как странно знать,что кончилась любовь,
Которая по сути не рождалась.
Не видела объятий и цветов,
И шрамами от боли отбивалась.
Как глупо знать,что можно повторить
Ошибок сто,и душу твою видеть.
Ее еще иллюзией кормить,
И это все предвидеть и предвидеть.
Как больно знать,что ты давно никто
В моей душе,судьбе,стихах и прозе.
Как странно наше время истекло,
Как дождь по самой тоненькой березе.
Ты мне твердил,что плохо я пишу.
Ты мне сказал,что вовсе не красива.
Тебе ли знать,как каждый день прошу,
Чтоб был ты в жизни Господом хранимый?
Тебе ли меня милый обвинять,
Что смыслом жизни я любовь считаю?
Мою бездарность иль талант признать.
Ты уходи...Люблю...И отпускаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430236
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.06.2013
Зачем же было яблоко то рвать,
Чтобы в плену у страсти оказаться?
От нелюбви порою отрекаться?
И Еву в чем-то просто упрекать?
Зачем мы стали жить,словно в аду?
С отсутствием любви и жаждой тела,
Когда внутри почти и не горело.
Ведь пустоту не сжечь.Я не приму
Того,что не важна любовь всегда.
Что ты ее,а ты его забудешь.
Что нелюбовью душу ты погубишь.
А нет любви-то скажешь:не беда.
Пусть тело лжет,обычна нагота.
Совокупляясь телом,как собаки...
Да на душе оставьте хоть рубахи!
Ведь без любви-разврата лишь сестра
Царицею сидела на душе.
И громче всех размахивала тростью.
Ее встречали вовсе не как гостью.
Ей были рады в замке,шалаше.
Как часто не запомнит даже лиц!..
Разврат подобен громким преступленьям,
А мы считаем это представленьем
На троне восседающих цариц...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430003
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.06.2013
Та їм вже заздрив мабуть цілий світ.
Про нього вона думала всі ночі.
Його кохала з чотирьох вже літ,
Він цілував в садочку її очі.
Красуня,котра знала:їй услід
Дивились хлопці з першого вже класу.
Та він тримать за руку її зміг
Від того дня в садочку.Скільки часу
Вони наговоритись не могли.
Набігатись під дощиком,грозою.
Бігли,бігли,спліталися роки...
Ніхто не намилується косою
Красуні.Скільки хлопців тих листів
Писали.Та вона лише читала.
Робила,що лиш він завжди хотів.
Так смішно-ще з садочка покохала.
Купив троянд на тисячу,на дві!
Знайшов десь старий віз і склав на нього.
На аркуші до неба:" Все тобі!"
Дивились як на чудо.Що такого?
І наречену на руках він ніс
В будинок,що батьки подарували.
Щоб жити з нею сотню довгих літ.
Щоб діти їхні тут хазяйнували.
Чекали на дитя те років сім,
Та Бог ніяк не дарував дитятко...
І падав дощ, гримів старезний грім.
А в неї звістка:буде в них малятко!
І пішки йшла,щоб плакать під дощем
Від того щастя,що переповняло.
Не прикривала голову плащем.
Живе дитя щоб дощ вже відчувало!
Зайшла в кав"ярню,випила вина.
О Боже!Це ж не можна!Та щаслива.
Ніяк вже дозвонитись не могла
Вона йому.Зв"язок поганий,злива.
Та набирала видно сто разів,
А він не піднімав.Ще на роботі?
Та він на крилах би тепер злетів!
І буде оповита лиш в турботі.
Хтось за сусідній столик підійшов,
Вона відчула,як троянди пахнуть.
Щаливий,бо її в житті знайшов.
А люди без кохання просто чахнуть.
Набрала номер,вже збиралась йти.
Та він взяв телефон:"Їду додому."
Сусідній столик...Да різних світи...
Не дай же Бог відчути це нікому...
Дивилась,як він іншу цілував,
І як на ті троянди всі дивились.
Чи він її присутність відчував?
А сльози на серветку все котились...
Кав"ярна дорога.Серветка та
Мереживом прошита.Він впізнає.
О Боже,ти пробач.Вкрасти змогла,
Бог за крадіжку видно покарає.
Пішла,взяла білизну і сукні,
І на столі залишила серветку.
І побажала щастя лиш в душі.
Сміялась:"Може-кинути монетку?.."
Пройшли роки,шукав,де тільки міг,
Звертався він до всіх,хто міг щось знати.
Давно йому пробачила цей гріх.
Кохав...Кохав?..Щоб іншу цілувати?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2013
Одиночество пляшет,мечется,
Ищет прочных на век перил.
И душою порой калечится,
Кто его да когда крестил?
Крылья срезаны,кости полые,
Как у самых обычных птиц.
Словно души до нитки голые.
Не узнать мне ни глаз,ни лиц.
И почуяло вдруг неладное,
Забралось на простой карниз.
Оно было до грусти жадное,
Но сказали:простой каприз.
Размышляло оно о вечности
В написании гипотез.
Некрещенное,в неизвесности
Надевало души протез.
Поклонялось обычной данности,
Надевало улыбку,смех.
Уличали в протезе странности,
Приписав ему смертный грех.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429836
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2013
Разделите со мною небо!
Грусть...Нелепость...Прости...Скучал...
Накрошите немного хлеба
Голубям.
Разделите со мной планету,
Море,стаю отставших птиц.
Просмотрите вчера кассету
Чужих лиц.
Разделите вино со мною.
Каберне Совиньон,Гамэ.
И пройдитесь моей судьбою
Не во сне.
Нарисуйте любовь.У Бога
Попросите молитв иных.
На двоих чтоб одна дорога...
Как в слепых?!
И незрячие миром ходят.
Кормят птиц,голубей,грозу.
И столкнувшися-взгляд отводят
В суету...
Как мало мира мне...
_________________
Как мало мира мне,как много
Твоей любви.
Идут забытою дорогой
Мои дожди.
Как мало небо мне.Притворства
Во мне на грех
В соотношении с упорством.
Любить ли тех,
Кто бросит камень?Но неважно.
Бросаешь ты
Обрывки,письма.И однажды
Топчешь цветы
Тобой недаренны ни разу.
А я люблю.
Совсем несказанную фразу
В душе храню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429826
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.06.2013
Скажи мені:чи ти колись кохав?
Чи тільки розміняв любов на муку?
І до колін моіх ти прикладав
То втомлену,то зморену розлуку.
Скажи мені-а ці вірші мені,
Чи ти на суд людський іх просто кинув?
Чи згадував,що світ дала тобі,
Метеликом на світло чуже линув?
Тому і погоріли крила враз,
Бо свічка ця примарою горіла.
Та не для двох,та зовсім не для нас.
А наша десь у всесвіті лиш тліла.
Скажи мені:ти зовсім не кохав?
Тоді чому дозволив душу вкрасти?
Насипав у те світло дрібних чар.
Дозволивши спіткнутись,навіть впасти.
Скажи лише:ти щиро цілував?
А як коліна обнімав,як пестив...
Та вмить одну ти небо зруйнував,
Щоби мене на землю грішну знести...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2013
У меня сегодня дел премного:
Душу отодрать от жуткой боли.
Ангел мой,да я с собою строго.
Я на рану-две щепотки соли.
Сразу позабуду,что любила.
На другие ездила планеты,
Где с тобою вечером бродила.
Это все-наивные сюжеты.
У меня сегодня Ангел лечит
Боль души,где две щепотки соли.
А с тобою впредь-одни невстречи.
И любить тебя совсем не стоит.
Ангел мой,билеты мне подаришь,
На планету,где царевной буду?
Мне молитву на ночь нежно ставишь,
Утешая,что его забуду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429665
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.06.2013
Научись отпускать людей,
Кто тебя предавал сто раз.
Кто был Ангела даже милей,
Научись...Без прощальных фраз...
Научись полюбить врагов,
Научись злость других прощать.
Так молчи,будто сто веков
В одном жизни смогла ты сжать.
Посмотри,пустота внутри?
Кости полые-птица взлетит!
Та и ты ничего не держи,
Что мешает тебе парить.
Так кричи,будто тишина
Вся вместилась в тебе одной.
Не беда,что всегда сама,
Ведь Господь навсегда с тобой.
Научись только ты любить,
Это смысл жизней и веков.
Отпусти,тогда сможешь жить
Жизнью схожей на жизнь Богов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429403
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.06.2013
Колись читав:не можеш щось змінити,
Молися і прийми все те,що є.
Можливо,доведеться лиш змиритись,
Що Бог нам у житті завжди дає.
І опинився зовсім випадково
В новім будинку:дерево і міст.
Покрівля якась з паперу цупкого.
Будівля на його великий зріст.
Прийшло в його будинок цуценятко,
Облизує і руки,і чоло.
Неначе те малесеньке дитятко,
Його під тим мостом зранку знайшло.
Породисте,та звідки тут взялося?
Напевно,що з будиночку втекло.
І так йому під тим мостом жилося,
Неначе бомжування й не було.
А зранку дощ накрапував так рясно,
Що весь будинок знову промокав.
Та зняв він з себе кожушок так вчасно,
І ніжно цуценяточко вкривав.
Ось так і жили.Хліб навпіл ділили.
Мочили то в воді,то у сльозах.
І ціле небо зір собі стелили,
І ціле море мрій в його думках.
Обнявшись-засинали наче діти,
Він говорив,а пес чомусь мовчав.
Та не завжди.Хотів порозуміти,
І тихо так,так ніжно скавунчав.
І зупинилась біля них машина,
Велика,більша ніж увесь цей дім.
Хоч їхати дорогою повинна,
Та видно-заборонено не всім.
Маленький хлопчик вибіг.Цуценятко
Просить віддати.Батько гроші дасть.
Та як сказать:воно йому дитятко,
Та він його ніколи не продасть!
Тоді він забере і так!Кидає
Йому через вікно тисячі дві.
А потім ще і долари шбурляє.
-Це все тобі!Повір,це все тобі!?
І сліз нема.Хіба продати можна
Того,хто був тобі наче дитя?
Але жорстокість неспроможна
Із нього вибить людські почуття...
І став біля малесенького храму.
Де гроші хтось збирав вже на новий.
І щоб собі закрити трохи рану,
Вкинув всі гроші в храм,що ще пустий.
Але колись ввійдуть до нього люди,
Помоляться за мертвих і живих.
Можливо,серед них той хлопчик буде,
Що відбирає друзів у чужих.
Та ще шукав копійки,щоби свічку
Поставити за тих,хто черствий,злий.
Та не знайшов.Помолиться в цю нічку...
Іде жебрак...Голодний і святий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429363
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.06.2013
Підставила долоні.Наберу
У Бога Вам терпіння,мрій,весни.
Хай нападуть зірки,що ж,продаду
За усмішки,за Ваші всі листи.
Літала я на небо.Повернусь
На землю пішки.Я звичайний птах,
Котрий подумав:може-розіб"юсь?
Бо я жива,а не якийсь літак.
Підставила долоні.І на мить
Забула,що я пішки з неба йшла.
Летіти почала.Душа летить,
Забувши,що можливо й не могла.
Тримаю у долонях,що Бог дав,
Прийшла на землю-бачу лиш любов.
Мій Янгол під дверима всім розклав.
Я полечу(чи пішки?)знов і знов.
Та поділившись-вистачить на світ,
Бо так вона зростає у душі.
Я полечу,хоч маю много літ,
Вам наберу в долоні зорі всі.
...На небо знову пішки йшла вона,
Хтось їй драбину з зір лише спустив.
Стежку на небо у пітьмі знайшла.
Перину Янгол з хмар їй постелив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013
А час старів на посмішку,на мить.
На безкінечність в просторі,де небо
Завішене зірками просто спить.
Цейтноту розділивши на ноцебо.
А треба зовсім мало,щоб збудить
Тих Янголів,що сплять інколи в душах.
Ту посмішку щирішу не гасить,
Робити,що потрібно,не що змусять.
А час старів,можливо все на світі.
Колись у моду ввійдуть ті вірші,
Що не хотіли в полум"ї горіти,
Що рвались з одинокої душі.
Можливо все.В цейтноті написавши
Такий ось вірш-потрібен він тобі?..
Віршем ноцебо до сердець приклавши,
Побачиш-це муляж мо"ї душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429147
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2013
Я в комоде глупо прячу лето.
Глупая,что лето не люблю?
В нем безумно очень много света.
Но и пусть.Я осень подожду.
Подожду,совсем минуя весны.
Наберу в ладошки я мечту.
Глупая,меняю часто весла,
Лучше поменяла бы реку.
Глупая,меняю часто крылья,
Режу,жгу и комкаю стихи.
Глупая,но сердцем не остыла.
Замолю я на века грехи,
Глупая,но раздаю улыбки
Всем,кто обделен любовью здесь.
Совершаю новые ошибки.
Господи!Да прошлых мне не счесть!
Глупая.Так часто на коленьях
За врагов я искренней молюсь,
Чем за тех,кому в стихотвореньях
Я в любви так часто признаюсь.
Господи!Спасибо за ошибки!
Что не красной пастой исправлял.
Господи,спасибо за улыбки.
Что день в душу вечером таскал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428946
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.06.2013
Напевно,так навчитись в світі жить,
Щоби крізь сльози-усмішка найкраща.
Коли втомився Янгол і лежить-
То не будить те Янголя нізащо.
І ще йому в житті допомогти,
Злітать на небо,вичесати хмари.
Потупцювать на них,щоби змогли
Дощі розлити крапель отих чари.
Зловити сім метеликів і їм
На вушко нашептать свої бажання.
Любити всіх на світі.Розповім
Вас про своє найбільшеє прохання.
Любіть Ви ні за що,тільки любіть.
Людей,життя,морозиво,малюнки.
Свою любовь на світ весь поділіть,
Загляньте через вічність за лаштунки...
Не дай нікому Боже тих наук,
Щоби когось лиш смерть чиясь навчила
Любити.Доторкнутися хоч рук,
Не дай,щоби тоді заполонила
Всю душу,розуміння на віки...
І неможливість мить хоч повернути.
Любіть.Бо лиш залишаться думки...
Бо є сьогодні...І не повернути
І за мільйон вчорашнього нам дня.
Що буде завтра?Бог один лиш знає...
Любіть сьогодні.Мить.Людей.Життя.
Хто молиться за Вас...І Вас чекає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428881
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2013
Твою душу розпізнать на смак.
Що в ній?Весни,сонце,буревіі?
Але знаєш,це найкращий знак,
Що сплелись за руки наші мріі.
Твоє тіло,подих і слова.
І твоє мовчання до світанків.
І моя в твоій руці рука
В тиші тих ще недопитих ранків.
А розлука розвела мости,
Вся планета вмить так опустіла.
Говорила тиша до зими,
Що весна обличчям аж змарніла.
Я літаю,сіла відпочить
На високій хмарочці,самотній.
Янголятко поруч мене спить.
Бо в душі до ниточки промокла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2013
Можливо-це занадто страшно
Не покохавши-цілувати.
Мішали із пилинок масло
Три Янголи,щоб натирати
Від того болю биту душу.
Вмовляти це не повторити.
Та я нізащо не примушу
Вас некоханих не любити.
Моі хорошіі дівчата!
Жінки,що є найкращі в світі!
Чоловіків так небагато,
Що змушують життю радіти.
Та краще в років сто померти
Самотній.Лиш не цілувати
Того,кого потрібно здерти
З душі...І навіть не згадати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2013
Боженьку,лягаю спати,
Біля мене-Божа Мати.
Ангел на моїм плечі,
І молитвочки в руці.
Мене матінка навчила.
Щоби я людей любила.
Щоб в молитві всіх згадала,
Щоби на ніч цілувала.
Боженьку,дай добру нічку.
І пали всім зорі.Стрічку
Я у коси заплітала.
Татка,мамку цілувала.
Дідусів,бабусь і брата.
Дякую,що в нас є хата.
Що є хліб і є родина.
Що найкраща я дитина.
Дорогий ти мій Ісусе!
На колінах я молюся!
Захисти мою родину.
І мене,малу дитину...
Щоби в школі добре вчилась.
Щоб за рідних я молилась.
Захисти Вкраїну,Боже!
Діточок усіх,що зможеш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428577
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 31.05.2013
Уже сегодня вчерашний дождь залезал даже в окно.Промочив тонкое кружево невидимой тюли.Обвив ладошкой кусочек серого коврика.Запоздалый мой дождь.Как и ты в моей жизни.Знаешь,я очень люблю тебя.До всегда,до сегодня,до завтра,до вечности,до этих запоздалых капель дождя...
Я люблю тебя...И наконец я поняла очень многое:слишком высокий полет в облаках не давал мне наслаждаться жизнью.Ведь так прекрасно быть просто обычной,готовить завтрак и ужин,ждать с работы обычного мужчину.Он смотрит телевизор,листает газеты и спрашивает,чем я занималась целый день.
-Готовила.И...И убиралась в огороде перед домом,-да,сложно очень убирать,когда это весна.А убирают больше осенью.Но я стала совсем обычной.Я не люблю ложь.Но научилась лгать себе...
-Но надо же было сажать, а не убирать.Ты хотела посадить цветы,-он нежно поцеловал меня,налил вино.
-Я не люблю вино.Его невозможно пить.
-Что же ты хочешь?Ты только скажи...
-Да ничего.У меня все есть,о чем мечтала,-поцеловав его-пошла спать.Так не хотелось говорить,что я в дождь срезала крылья и жгла их на своих стихах.Что раны никогда не заживут.И на спину невозможно даже прилечь.Что я целый день просила дождь остановиться.Потому,что стихи даже не тлели.А крылья были в крови.Дождь перестал.Но мои слезы были больше,чем даже самый большой ливень.Они промочили мне душу.Какая разница,почему не горит огонь.У тебя опускаются уголки глаз-и ты стареешь.Потому,что научилась быть правильной,хорошей и угодливой.Потому,что предала себя.Потому,что сожгла все до единого стиха.Это были молитвы твоей души.Это была святость...
Я люблю тебя.Он смотрит какие-то фильмы и просит посмотреть с ним вместе.И обсудить.Но я говорю,что мне больно.Не понимаю,что больше болит:спина или душа.Он смотрит на меня и просит сходить к психологу.Или к хирургу.Как будто это одно и тоже.
Я люблю тебя.Очень.Ты бы мог понять,что пепел мох стихов и крыльев вылечит раны на душе и спине.Мой хороший,только ты один.Если я ему скажу об этом-он поведет меня к психиатру.Мне больно лежать на спине.Очень.Открываю окно и впускаю дождь в комнату.Набираю твой номер.Я давно знаю,что ты уже не живешь в этом городе.В этой стране.Но эти несколько минут дают мне маленькую надежду.Странно,но я слышу твой голос.Как будто и не было других встреч,другого мужчины,осени,весны,запаха дождя.Как будто ты ушел вчера.И вдруг говоришь,что тебе плохо.Я забываю о том,что не должна вмешиваться в твою жизнь.Как все странно:твоя боль забирает мою.Насовсем.
-Все будет хорошо.Ты вспомни о том,что нет ничего невозможного,когда твоя ладонь лежит в моей.Или моя в твоей.Мир до размера души,до двадцать граммов Вселенной.Что такое двадцать один грамм в масштабах Вселенной,космоса,времени?В размере планет?Земля-песчинка в бесконечности.Но ты-бесконечность в веках во мне.Все будет хорошо.Я приеду.Если хочешь-сегодня.Сейчас.Или завтра.Или через столько лет,сколько ты будешь ждать.Постареет мое лицо,поседеют волосы,ноги не будут почти слушать меня.Глаза плохо видеть.Сердце тяжело стучать.На мне нелепо будет выглядеть откровенное платье.Но моя любовь будет точно такой же.Она не будет тебя упрекать в том,что другой держал мою ладонь.Он хороший.Очень.Но ты для меня-мир,планета,на которую я не мою позволить купить себе хотя бы билет.Чтобы хоть проездом...Но я очень люблю тебя.Я приеду.Если только захочешь.Даже сейчас.Даже сегодня.Даже в эту минуту.Пусть пешком.Мы говорим,что мир изменился.Мы говорим о чем угодно,но только не о нас.Мне приходит в голову дурацкая идея:рассыпать пепел на кровать.И лежать на нем...Чтобы вместе только с воспоминаниями о тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428565
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 31.05.2013
О,Господи!Я дякую тобі,
Що ти мені дозволив день прожити.
Що стільки всього було в цьому дні.
Що вчилась я прощати і любити.
О,Господи!Дозволь мені взяти
Із цього дня хоча б уроку трішки
І на коліна впасти.Поможи
Ти не зійти з щасливоі доріжки.
О,Боженьку!Даруй усім ти сни,
Даруй усім по Ангелу мій Боже!
Ти всіх нещасних в світі полюби.
Бо хто за тебе більше ім поможе?
Спасибі,що це небо мені дав,
Спасибі,що дощі проллєш до завтра.
У тебе стільки ще на світі справ.
Але мене найбільше любиш...Правда?..
Нехай тобі насняться волошки,
Нехай насниться,що усі щасливі...
Що дякують за прожиті роки...
Хай буде так...Амінь...Хоча би нині...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428415
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.05.2013
Обніми...Неначе руки-небо.
Обніми...Неначе держиш світ.
Що мені іще коханий треба?
Сонце...Тебе поряд сотні літ...
Обніми.Розділимо всі роки.
Що тоді нам бурі,грім і страх?
Знаєш,ми щасливі милий доти,
Доки ці зірки для двох,для нас.
Обміни,неначе буревіі
Не зірвуть і волос з голови.
Обніми.Бо це найкращі мріі...
За любов молитимусь завжди.
Обніми.Коли твоя долоня
Так лежить...В твоій-моя рука...
Не біда,що посивіла скроня.
В мене більш,ніж мріяти могла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2013
Ти прийшов?То проходь.Не тримаю тебе за дверима.
Щось забув?Щось згадав?Ми не бачились дуже давно.
Що у мене в душі,чи від тебе якось я спочила?
Та все добре.Такі ж одинокі дощі...Все пройшло...
Ти проходь.Роздягайте.Втомився напевно з дороги?
Ти присядь,відпочинь,я підкину в камін ще дрова.
Пам"ятаєш,колись ти мені мив так з ніжністю ноги?
Пам"ятаєш?Це була найперша,холодна зима.
Як живу?Та напевно живу як з тобою хотіла.
Щоб в каміні-дрова, а у ліжку читати книжки.
Я признатись тобі так давно ще у цьому посміла,
І в улюблену книжку поклала рожеві стрічки.
Як живу?Як просила я Бога,молилась,молила.
Ось книжки,оць стрічки,що я в коси колись заплела.
Тільки в рамку оцю фотографію цв"яхом прибила...
Не твою...Не твою...Бо для нього лише я свята...
Як кохає мене?Та навіщо мені усе знати?
Як спізнюсь на хвилину-то з квітами йтиме шукать.
Я забула,що вміла так плакати гірко,страждати...
Боже мій!Дай тобі щось подібне у світі пізнать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2013
Не пиши,не лікуй.Вже обмацує пам"ять нам душу,
Вже тримає в руці,наче келих п"янкого вина.
Я нікого,ніколи любити себе не примушу,
Я погоджуюсь з тим,що напевно я зовсім чудна.
Я зберу всі слова,що колись прозвучали в признанні.
Я зберу з всіх століть,я зберу із найкращих всіх книг.
Не збагну одного-не побачу в очах здивування...
Хіба Ваші серця з нерозтоплених,вимерзлих криг?!
Хіба краще кохання-модельна лиш зовнішність,гроші?
Почерствіли так душі,що камнем у грудять стають.
Я не кажу,що в світі вже зовсім немає хороших,
Що останню сорочку нікому вже не віддають.
Я одного не можу ніяк до кінця зрозуміти:
Як кидаються хлібом,як звикли до всяких чудес.
Як можливо душою до вищих небес не летіти...
Як забути:Христос же на небо вознісся...Воскрес...
Що відсутність проблем Вас втомила,так хочеться свята.
Ви забули,що з крихтоньки днів Бог складає життя.
Ви забули-Христа на Голгофі нещадно розп"ято...
Як смиренно він хрест ніс до того самого кінця.
Вам занадто так втомлює звична,щоденна буденність.
Піднімаєте Содом,Гомору?..Будуйте Моав!
Хай у душах панує молитва,від неї блаженність,
Що Господь так багато і кожному в душеньку дав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428089
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2013
Хіба так дущу треба роздягати?
Обмотувати в мрії чи лахміття?
А з тілом Ви могли б так поступати,
І замість сукні-порване столііття?
Цнотливість продавати за два лоти.
Ні крихти і ні з не торгуватись.
І відкривати душу треба доти,
Доки можливо сонцю посміхатись.
Не вчіть мене,пораду тільки прийму
Я з уст того,хто має в душі крила.
Та ні,брешу,з душою до всіх вийду.
Я душу лише віршами прикрила.
Віддайте все,що тільки лиш можливо.
Допоможіть усім,кому потрібно.
Впускайте в душу тих,кому важливо
На свій стілець у ній сідати гідно.
Хіба так можна душу не вдягати?
Накинь на неї ти молитви щирі.
Навчи,що можна в небі політати.
Залиш її у спокої і мирі.
Вспоминайте меня
Вспоминайте меня.Эти строчки обмотаны в нежность.
Вспоминайте меня.Разве можно забыть,как люблю?
Разве можно бросать это чувство в забытую вечность?
Разве можно принять,что я в жизни совсем Вас не жду?
Вспоминайте меня.Только знаете-стать знаменитой
Мне к лицу.Я как Герда, Вы Кай,Королевы лишь нет.
Только стану и Вами,и всеми навеки забытой.
Только жаль мне одно-что всех сказок вовек не прочесть.
Только жаль,что Вы лед в своем сердце ничем не топили,
Так осталися с каменным сердцем,живите века.
А мы,смертные,Бога о вечной любви попросили,
Чтобы только в ладони лежала родная рука.
Чтобы взгляд потупив-обниматься до звезд.И по небу
Босиком,промочив ноги там,в облаках голубых.
Вам ли это понять?..Ты таким никогда в жизни не был...
Говорил,что поделим мы небо на нас,на двоих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2013
Розбився день на крихти моїх мрій.
Я йшла до тебе.Пам"ять посадила
На голу лавку.Наказала:стій!
Щоб більше ти за мною не ходила!
Зайшла в кімнату.Ти когось чекав.
Та знаєш,що тебе я не впізнала.
І повернулась.Ти мене гукав,
А я цю пам"ять двічі вже втрачала.
І в тишу йду.Долоні так печуть
Ті крихти зір,що рвала ненароком.
Награлася в кохання.Душу тчуть
Сьогодні біль із сумом.Лиш уроком
Для мене не ставали почуття.
Нехай,та не зневірюся,Мій Боже...
Тчуть мою душу радість і життя.
Колись ще покохаю навіть...Може...
А дощ тупцює,йде за мною вслід.
Він обіймає,тулиться до личка.
Він мені вірність назавжди зберіг.
Коли була я зовсім невеличка-
Мене за руку у садок водив.
Змивав з душі весь смуток,біль і жалість.
Він навіть так зі мною говорив!
Сказав,що стріне молодість і старість.
Ставав сльозою,виплакав весь біль,
І холодом понишпорив по тілу.
А потім в душу висипав весь хміль,
Відкрив суботній вечір у неділю.
Нема ще сонця,темрява спішить
На поїзд сісти в час,що не минає.
Та я цей світ завжди буду любить,
Бо хтось для мене зорі позриває...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2013
Привет.Я все еще люблю тебя.Только не могу вспомнить твой голос и улыбку.Твой поцелуй и слезу,когда ты был счастлив.Зачем ты всегда утешал и учил жизни?Жизнь несправедлива.Почти всегда.Совершенной цивилизации не может существовать в мире больше года.Как я рассчитала?Нет,не математически.Идеально для многих-это отсутствие боли,грусти,слез и разочарования.Это боязнь влюбиться даже во второй раз,потому,что ошиблись в первый.Если будет отсутствовать боль-не будет сигнала о том,что с организмом не все в порядке.Войдя в огонь-сгорим.Ведь он сможет сжигать без боли.Совсем.Я глупа,наивна и бездарна.Но в мире нет повторения моего лица,моей улыбки,моей любви.Я в мире такая одна.Это волшебство,которое не понять.Многим.
Зачем ты утешал меня?Я люблю грусть.Грусть с улыбкой.Это такая смесь настоящего счастья.Знать,что тебя любят многие,даже не зная в лицо.Ты учил меня,что нельзя писать постоянно о любви и грусти.Это как хорошего мастера учить,что платья нужно шить только свадебные.Но есть еще дорогие лохмотья,серые и невзрачные платьица,скрывающие грудь,шею,ноги.Но как они подчеркивают женственность и сексуальность!Это как белые лилии.В них есть некая святость.А разноцветные и пестрые цветы притягивают больше.
Не учи меня,что нужно больше улыбаться.
Я люблю тебя.Ты никогда не видишь ни моей улыбки,ни моих слез.Не слышишь моих слов благодарности,что ты был в моей жизни.И что тебя уже в ней не будет.Жизнь давала мне уроки.Ты был моим экзаменом.Прости,но я снова провалила его.Я оглянулась тебе вслед.Как женщина,которая пошла вслед за Ангелом с города грехов.Ей не нужно было оборачиваться,Господь спасал ее.Он пролил на Содому и Гоморру дождь из серы.Но женщина оглянулась и превратилась в соляной столп.Когда она оглянулась назад-то показала,что жалеет о греховной жизни.Нет,ты не грех в моей жизни.Но глупо сдавать экзамены,на которые знаешь ответы.И снова проваливать...
Да,женщина не поверила Ангелу и Богу.Но Бог милостив.Там теперь Мертвое море.В нем не может жить ничто живое.Но оно лечит...
Я провалила экзамен.Оглядывалась назад.Зная,что я никто уже в твоей жизни.И никогда не буду всем...Но в моей душе есть много любви и благодарности за все....
Я люблю тебя.Ты знаешь,читая это письмо-ты снова начнешь учить меня.Но мы мало думаем о смерти.Это инструмент,который помогает понять,что мы нагие во всем в этой жизни.И принимать решения по зову своей души.Глупая боязнь,смущение,страх,чужое"правильное" мнение-они падают перед лицом смерти.Это должно заставить делать нас только то,что действительно важно.Не побоявшись N-тысячного провала,поучения.И не учи,что я пишу о грустном.И не тебе утешать меня,что я найду свою любовь.Откуда тебе знать,кто в моей кровати и целует мои губы?Что я к нему чувствую и кого я ищу.Отчитываться в любви или своем счастье я не собираюсь.Слушать твое утешение,что я еще встречу свою любовь.Тебе ли знать,что для меня важно?У тебя в голове-статистика,а у меня в животе-бабочки.
Я люблю тебя.Надо быть безрассудной и неправильной.Надо быть наивной и искренней.Наше время очень ограниченно.Многое-второстепенно.Но ты был в моей душе,где только молитвы.А теперь ты потерялся.Навсегда.Я вытащила стул в душе,который был предназначен для тебя.Но в нем был ржавый гвоздь.Прости,ты его туда не ставил.Но он ранил.Нет,это совсем не твоя вина.Я ведь люблю тебя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427721
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 27.05.2013
Замерзла музика до болю!
О,хто ж слова для неї вкрав!
А я хворію не тобою...
Та ти навіть цього не знав.
Замерзла,струни відірвались
Від скрипки.І скрипаль німий.
А в небо Янголи здіймались.
І чув скрипаль той помах крил.
Завмерла та душа невинна,
Неначе то її вина.
І в вічність вижити повинна,
Як тая звязана струна.
Завмерла музика до болю,
Скрипаль очима розповів.
Що гарна дівчина по полю
Ходила у віночку з мрій.
Завмерла музика,не грала,
Та хтось слова вже написав.
І не тужила,не ридала,
Бо Бог багато щастя дав.
Відкрий для неї,Боже,небо,
Віддай їй крила.Хай летить!
А що їй треба,що їй треба?
Можливість всіх людей любить.
Ходить в вікну із лілій білих.
Обідрана,ноги в крові.
Та мрія із думок несмілих,
Що всі хороші.Хоч чужі.
Ходила,мріяла,молилась,
За руку держить скрипаля.
І так журилась,так журилась,
Що в нього лиш одна струна.
А він шукав,і лиш очима
Тую мелодію зіграв.
Хоч і німий,це не причина,
Щоб душі він не відчував.
Ходив скрипаль,збирає гроші,
Щоб скрипку новую купить.
Та всі сліпі,та всі пророчі.
Кажуть:хіба німому вмить
Заграти так,щоб говорили
Усі,кому Господь дав все.
Ходили двоє і просили,
А вітерець гладив лице
Серед тополь в пустому полі.
Вклонялись двоє тим вітрам.
І дякували соїй долі,
Що позводила по світам.
Вони знайшли,що так шукали.
На скрипку стали зароблять.
А когось мучили ночами
Думки,що Бог не може дать
Людині прошене роками.
А двоє ходять по світам.
І сплять в обіймах.Навіть снами
Вони зріднились по ночам.
Ой,як та музика заграла!
О,як та скрипка ожила!
Хоч доля стуни і порвала.
Та дала дозвіл на життя
Новеньких струн,що під руками
Душі отої ожили.
Ходив скрипаль.І лиш ночами
Ту цілував,що ходить в сни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427692
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.05.2013
Исхудала душа до предела.
Я не знала,но так получилось.
Она пищи совсем не хотела,
Видно-очень я плохо молилась.
И стоит,ветер крылья сдувает,
И стоит,и смеется шальная.
Неужели так в мире бывает,
Что любить-это значит больная?..
То в лохмотьях стоит,то нагая,
Руки к Богу в молитве так тянет.
Почему я совсем неземная?
Почему даже взгляд меня ранит?
Положила в ладонь Ангелочку
Благодарность за эти страданья.
Дописала в стихах она строчку.
Не сочла нелюбовь наказаньем.
И по краю луны она бродит,
Так хотелось помочь ей всем людям.
Что она только злость в них находит-
Пусть за это светло всем им будет!
Положила она Ангелочку
Просьбу к Богу за всех,кого любит.
Помолилась.Пусть всем в эту ночку
Даст Бог счастья.И их не забудет.
Отними от меня,Боже,счастье!
Только Ангела сыну дай Боже!.
Пусть ему сны хорошие снятся.
Он на свете мне мира дороже!
Отними все,что хочешь.Спаси же
Ты родителей Боже Всевышний!
Всех родных сохрани.Ведь дороже
Они мне навсегда.Ты ведь слышишь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427552
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.05.2013
А день вчорашній торгував
Намистом старих почуттів.
На лавці вицвілій сідав.
Щось продати мені хотів.
Жбурляв журбу і виставляв
На тую лавочку вірші.
Купити так мене вмовляв,
Та в мене були вже свої.
Сховався в зорі він,і ніч
Сидить і нишпорить в душі.
Але хіба у тому річ?
День віднайшов,що ми чужі.
Тай крадькома на лаві спить,
Бо що робити уночі?
А моє серденько болить,
Бо не тобі пишу вірші.
Не ти читав,не цілував
Ти вчора личенько моє.
Не ти до завтра обнімав.
Яке ж бо сонечко сумне.
І крадькома я віддала
Для тебе всі свої вірші.
Більш не люблю...Тобі чужа...
В віршах дарую світ тобі...
Изнашиваю чувства.Докотилася
Я до того,что тихо хожу нищенкой.
Скажи-я так нечаянно влюбилася?
Стояла я под вишней старой,низенькой.
Изнашиваю,штопаю молитвами.
А ты сказал,что это нить непрочная.
А ветер потрепал по дню калитками...
Стоит любовь святая и порочная.
Изнашиваю чувства.И нагою мне
По перекресткам верности и трудности.
Спасибо,что не любишь.И теперь тебе
Не слушать о любви святой все глупости.
И спало небо в купці із дощем,
І спали роси,викупані ранком.
А у душі-невимолений щем,
Прикритий над віконечком фіранком.
А я десь йшла босоніж.І душа
Була лише із крилами і гола.
Когось шукала,і кудись брела.
Натомлена,намолена і квола.
Гукала у століття, у віки,
Гукала все того,хто не знайшовся.
А в жменьці, у торбиночці-гріхи...
Та щем біля фіраночки, в віконці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427534
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.05.2013
Я століттями помилилася.
На зупинці чужій зійду.
Це в своєму за тебе молилася,
А в чужому-ніяк не знайду.
Я століттями помилилася,
Тут навколішки вже не стають.
Де іти?Ось стою.Зупинилася.
Що мені за любов віддадуть?
Непотрібне нікому кохання...
Замінили всім душі,чи що?!
Не витримує серце чекання.
Я дивлюсь незнайоме кіно.
Де за гроші дружину купляють,
Де дарують вже квіти жінки.
Де принижують нас,і не дбають.
І подати не можуть руки.
Це в якому я,Боже,столітті?
Це століття ніяк не моє.
І не дай мені те зрозуміти,
Що кохання уже не святе.
Це живу на якій я планеті?!
Як про святість кохання забуть?!
Залишається казка...Принцесі
На коні іще квіти несуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2013
Яке на світі диво,Боже,є!
В однім тілі можуть аж три серденька
Прожити!Найдорожчі над усе!
Яка ж напевно жінка щасливенька.
Та каже одне серденько мале:
-Оце наша матуся.Є і татко.
А друге серденько сумне,сумне.
Паде від мами з рук мале горнятко.
Яке на світі диво,три серця
В одному тілі можуть,Боже,жити!
Та плаче чомусь мама без кінця,
Бо вирішила ці серденька вбити.
-Я виросту,то стану на руках
Носити рідну неньку дорогеньку.
Мама лежить,а в серце-наче цв'ях.
Ножем хтось зачепив малу ручЕньку.
-За що?Ми ще не бачили тебе!
Ми навіть ще тебе не цілували!
А ніж якийсь розрізав вмить лице.
Тіла живі із тіла зішкрібали!
-За що?Ми лиш у темряві жили,
Ми навіть Боже сонце не побачим...
Ми так тебе любити би могли,
Але цілуєм...І за все пробачим...
Казало колись серденко мале,
Що темрява не скрізь,що є ще світло.
І що побачить мамине лице,
Яке від суму трішечки поблідло.
Друге казало:темрява завжди.
І ніж підтвердив,що життя без світла.
-Ти тільки,Боже,маму не вини.
Пробач іі.Пробач.Хоча і грішна.
Відкрила санітарочка вікно:
-Можливо,що ці душі вже ожили.
Тай витерли у матері чоло.
"Ці Янголятка дня ще не прожили."
Та промовчала,стала лиш втішать.
-Все буде добре,завтра все забудеш.
Та як ій на душі?Кому це знать?
Коли лиш сном ті Янголи розбудять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427295
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.05.2013
Вишивала ненька сину рушничок.
Та така старенька,сива від думок.
Думала-для нього це найбільший дар,
Тай додала трішки материнських чар.
Ось сльозинка впала,друга,шоста,сім...
Ось тобі,синочку,казку розповім...
Вишивала ненька стара і сліпа.
Так молилась щиро,бачити могла
Ті нитки червоні,чорнії нитки.
А в голову лізли сумнії думки.
Та не догадалась,що поклали їй
У труну рушник цей.Наче б то чужій.
Забули покласти в труну їй шпульки,
Забули покласти червоні нитки.
Та вона простила,усміхнулась всім...
Та я тобі,синку,казку розповім...
Кружляє тілами душа,що сама
Ходила світами.Та завжди одна.
Метеликом сіла на своє лице.
Ніхто й не дивився.Ось,здається,все...
Рушник недошитий той лежить в труні.
Чом ми серед рідних ходимо чужі?..
Кружляє метелик,крильця обпалив,
Сів він на свічечку,душу притулив.
Та не проганяли,думки вже не там.
В яму закопали дві душі Богам.
Одна настраждалась у своїм житті.
А друга згоріла на свічці в труні.
Взяв їх Бог до себе,у рай їх впустив.
Одна душа була.Бог за сто любив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427085
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2013
Десь навпіл все:думки,молитви,тиша.
Десь навпіл все:те ліжечко мале,
Слова:тебе ніколи я не лишу...
Цілуючи голівоньку,лице.
Десь навпіл біль,страждання і чекання,
Десь навпіл день,і сонечко ясне.
Це просто має назву.Це-кохання...
Таке звичайне,навіть неземне.
Десь навпіл хліб,промочений сльозами,
Десь навпіл день,де завтра вже нема.
Це просто двоє з рідними душами,
В яких зимує прошена весна.
Десь навпіл старість,навпіл всі хвороби,
Десь навпіл сміх,і сльози на них двох.
Кохання там найвищої є проби,
І одна думка серед двох думок.
Десь навпіл все,де двоє вже зрозлися,
Де знають,що є старість,і є біль.
Де перед смертю за руки взялися.
Де на них двох одна чатує тінь.
Та я кажу це не для всіх,повірте-
Так мало на землі таких святих.
Кохання для них-все.Прошу Вас-мрійте!
Хоч краплю бути схожими на них!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427078
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.05.2013
Дотиком рук,дотиком душ,серця оголонего і змарнілого.
Ходить журба поміж тих руж до того кінчика вкрай зубожілого.
Та не кляне,та не реве,руку обдертую вже не простягає.
Хтось копійчику якусь там вкладе,хтось навіть сонце те проклинає.
Доки тягти,поки іти,доки іще спотикатись на рівному?
Поки писати,щоб віднайти і присягать на вірність невірному?
Ходить журба тай бере сум,викрала ночі в кохання торішнього.
Склала торбиночку із дум,з того кохання вчорашнього,ніжного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013
Що страшно у житті?Смерть чи життя?
Ми ходимо серед померлих,друже.
Та поміж тих,хто вже немає Я.
Відкуплених,невірних і байдужих.
Хто руку не подасть нам у біді,
Для кого найдорожче в житті-гроші.
Це я кажу,можливо, і собі,
Не можуть бути всі і всім хороші.
Та гроші є не зло.Лиш дивлячись
В чиїх руках та зброя.Як і інша.
Як слово,влада...Тільки сміючись
Ходила навіть смерть на рік старіша...
Та я хочу підтримати всіх тих,
Хто білою вороною кружляє.
Хто серед всіх померлих і живих
Себе на посміх навіть виставляє.
Та я хочу тим руку подати,
Хто знає-помиляється лиш більшість.
Хто хоче лиш себе в житті знайти,
І кинути себе можливо в вічність.
Що страшно у житті?Натовп живих,
Що йде,куди пошлють за подарунки?
Чи йти самому навіть до мертвих,
Звернувши за обшарпані лаштунки?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426809
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2013
Чекаєш ти її,як неможливо
Все повернути-день,хвилину,мить.
Чекаєш,і збираєшся квапливо,
І серденько за нею так болить.
Стоїш десь на пероні,натовт топче
Не твій багаж,а стомлені думки.
Бабуся престаренька каже:
-Хлопче,
Ти не мені,собі допоможи.
Ось її поїзд,завжди привозила
Тобі дрібничок тих десь певно сто.
Так вибирала,наче ворожила,
Щоб твоє некохання відійшло.
А потяг наліпив на свою душу
Отих дощів дорожніх аж за край.
Колись прошепотіла:
-Знаєш,мушу
Тебе кохать до смерті.Пам"ятай.
А роки так його пошматували,
Вказавши,що вона була як світ.
І чиї губи зараз цілували
Ії на протязі останніх літ?
Стоя в би на колінах і молився,
Чекай її,що вийде ,підійде.
Що скаже,як в житті він помилився.
Та поїзд старий в душу штамп кладе.
Якби він знав,ну де її шукати,
Просив би те пробачення сто раз.
Хоч ще востаннє,раз поцілувати.
Колись шептала:
-Світ лише для нас...
Та навпіл душі,небо,сонце,зорі.
Лише кохання лишила йому...
Іде старенький дід собі поволі
І згадує...Казала:
-Так люблю!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2013
Я на скибочки ріжу тишу,
Заховаю в душі я сонце.
Що по собі на світі лишу?
Крізь фіранки в моє віконце
Заглядає збідніло небо.
Може,сонце мені вернути?
Я для тебе...Тобі не треба...
Я лиш злодій..Щоб тебе чути...
Я на скибочки ріжу душу,
Щоби біль твій із серця зняти.
Та ніколи тебе не змушу
Покохати...
Стихов сожженных пепел исцелял
Обвугленные раны на душе.
И врач руками разводил.Он знал,
Что пепелом нельзя лечить.Тебе
Он приписал покой,где меня нет.
Ты заразишься только от меня.
Еще он говорил,что нужен свет,
И минимум унылого дождя.
Я рассмеялась:
-Шарики возьми!
Так лечат дети старую хандру.
Ты только никого не зарази
Любовью неживучей.Ухожу...
За руку-дождь,и радугой свяжу
Его и приукрашу я стихом.
Прости меня,что я тебя люблю.
Или считай замоленным грехом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426657
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.05.2013
Які у неі,Боже,гарні,очі!
А посмішка як в того Янголяти.
Та спить одна серед староі ночі,
Хоч не стомилась щастячка чекати.
Які у неі,Боже,ніжні руки,
Яке велике серце,Боже,має.
Та ходить у обіймах лиш розлуки,
Та виглядає щастя,виглядає.
Які у неі гарні сни щоночі,
Бо гарні лиш думки в душі тримає.
Навчилися сміятися лиш очі.
Бо кожна мить про щастя нагадає.
Які у неі мріі милий Боже!
Як хоче,щоби всі вони збулися .
Не збудуться?То помилитись може
Лиш світ,а не вона...І лиш молИться
Ніколи не втомилася до Бога,
І просить усім щастячка і щастя.
І встелена тернистая дорога
Камінням,щоби вище підніматься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2013
Ой,зачепилась тиша за хмаринку.
Цьвірінькає,неначе соловей
Втішає премалесеньку дитинку
Серед старих,ріднесеньких людей.
Ой,відкрутила дощик,сім краплинок
На землю впали,а веселка спить.
А потім побрела серед хатинок
Цілунком сьомим діточок будить.
Ой,заквітчалась у стрічки,фарбує
На хмарах тишу,мішану з дощем.
Тай за селом під вечір заночує,
Запутавшись під вицвілим кущем.
Ой,Янголята крила намочили.
Ой,позолота серед зір блищить.
Веселку тую просто зачепили,
Тай заходились дощик той будить.
Ой,я й забула,що передавали
Усім цілунки і найкращих снів.
Ой,колискові Вам усім співали,
А дощик надобраніч шепотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426452
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.05.2013
Згортала у хустиночку
Вже ніченька весну.
А я тебе до місяця
Коханий мій люблю.
Вже цвіт струсила дочиста,
Вже вимила сади.
А ти мене до сонечка
Хороший полюби.
Вже ходить володіннями
Тих романтичних душ,
Вже заглядає з тінями
Під кожен майже кущ.
Із дощиком за рученьку
Трималась знову я.
Весна мене як внученьку
До місяця вела.
Сама в сто раз гарнішая,
Молодша у сто раз.
На личенько милішая,
Але жила до нас.
Від зір набрала світла я,
Від місяця-краси.
А ти мене до сонечка
Коханий полюби.
Я крила тобі скинула,
Сама залишусь тут.
До місяця полинула.
А Ангелики тчуть
Для мене крила новії,
Там шепіт молитов.
А дощ в весняній повені
Знесе мою любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426230
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.05.2013
Прости меня родной и добрый Бог,
Что очень мало в жизни я молилась.
А если бы от просьб ты занемог,
К кому тогда б я Боже обратилась?
За что же меня любишь все года?
Грешнее всех,наверное,грешила.
Порой казалось-в мире я одна,
А что ты рядом-просто позабыла.
А сколько ты уроков повторял?
А сколько раз заставил подниматься?
А сколько раз меня благословлял,
Ну как могла хоть каплю сомневаться?
Ты посылаешь то,что нужно мне.
А я тебе вопросы задавала.
Отчаянье дано было в судьбе,
Чтоб жизнь в себе я снова пробуждала
Прости меня Господь,за все прости,
Что очень мало людям помогала.
Что столько лишь молила:помоги.
И редко так спасибо я сказала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426210
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.05.2013
Чи ти мене шукатимеш в світах?
Чи ми лиш зустрічалися душами
У наших разом непрожитих днях,
Що простелялись небом і думками?
Чи ти за мене вимолиш хоть мить?
Чи змиришся,тебе я не побачу?
Єдина свічка зможе підпалить
Сто тисяч інших...Що для тебе значу?..
Чи ти до мене стежечку знайдеш?
Коли засне все місто-повернуся
По твою душу,бо думка без меж.
І знову я за тебе лиш молюся.
Чи ти мене шукатимеш в роках?
Ти бачиш-я палю свічки і зорі.
Стою я на хмаринці в небесах,
Неначе на ромашковому полі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2013
Она сидела на полу и пепел с сердца вынимала.
Огонь тушила и в бреду только люблю,люблю шептала.
Но телефон не подняла,себя на прочность проверяла.
-Я очень сильная,смогу,ведь я себе пообещала...
Она сидела на полу и грела пепел лишь слезами.
А он когда-то ей сказал,что есть любовь между душами.
Но разлюбил и прошептал:
-Давай расстанемся друзьями...
Когда-то небо обещал с ней разделить навек годами.
А телефон звонил сто раз,она экзамен свой сдавала.
Ей так хотелось прошептать,но только пепел согревала.
И если Бог благословит,она еще полюбит.Знает.
И очень горькую золу с сердечка бережно сдувает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425966
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.05.2013
Как странно мне,что люди привыкают
К любви,к тому,что солнце круглый год.
Как странно мне,что люди не узнают,
Что Бог в душе у всех, у всех живет.
Как странно мне,что их не удивляет
Ни пенье птиц,ни лилий белый цвет.
Как странно мне,что каждый отпускает
Мечту легко...Смотри!Смотри!Рассвет!..
Но никого ничто не удивляет,
Состарились,хоть лет лишь двадцать пять.
И только Бог один лишь в мире знает:
Чтоб больше дать,то нужно и отнять.
Я попрошу-задумайтесь об этом,
И не просите.Может-сохранить
Лишь то,что белый,белым светом
Ногами можно по земле ходить?
Что живы все родные и здоровы,
Что звезды можно просто посчитать?
Я так хочу,чтоб Вы были готовы
Только спасибо,Боже мой,сказать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425745
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2013
Ось так з твоїх напитися би рук,
Ось так би простояти десь у вічність.
Минаючи сторінки всіх розлік,
Не озиратись десь у потойбічність.
Ось так би все життя...Я промолю
Тобі дорогу в рай і там залишу.
Спитаєш ти:
-За що?
-Бо я люблю.
Сама сплету з мелодій дзвінку тишу.
Ось так і не чекати навзаєм
Кохання того.Йти.Не озиратись.
Ми просто зір рукою дістаєм,
І віримо,що зможемо сміятись
Після всіх зрад,чи тіла,чи душі.
Яке повір це значення ж бо має?
В раю відкрила двері я тобі.
Де місце мною прошене чекає.
Ти проживеш іще сто тридцять літ.
Так довго,що забудеш,що родився...
Хотіла я летіти в той політ,
Де ти і я...Та час тут зупинився.
Це ми йдемо кудись і летимо,
А час нікуди вже не поспішає.
Нам зрозуміти того не дано...
Хто я така?..Та Бог лиш один знає...
А ти...
А ти колись рідніший був за світ,
Та я набравшись мужності втікала.
Хотіла жити разом я сто літ.
Та я з душі тебе аж зішкрібала.
І не сказала я чомусь прощай,
Здавалось,що роман не дописала,
А видала.І десь за небокрай
Я подалась,щоб зовсім не пропала.
Зійшовся клином світ...Та журавлі
Мене взяли в політ,де було небо.
Де Янголи жили усі святі.
Де ти через сто літ шептав:
-Не треба...
Але сьогодні ти не відчував,
Що я лечу із тими журавлями.
Бо ти іще ніяк того не знав,
Ми на землі зрослись навік душами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2013
У Бога свої наміри на душу.
Якщо ти прочитав сто тисяч книг-
То я тебе розчарувати мушу,
Що мало так набрався ще від них.
Ти прочитав?Тепер закрий спокійно,
І набери лиш цілу купу знань.
А далі-сам.Пиши і думай гідно,
А треба-на коліна просто стань
Та перед Богом...Витягни з безодні
Ти словом тих,хто впав в своїм житті.
Бо ти поет.А душі всі голодні
Отої чистоти,що є в тобі.
Ти знаєш все?!?Пізнай себе і слово,
Бо ним Бог починав цей дивний світ.
І не питай,що в слові є такого,
Це найсильніша зброя усіх літ!
У Бога свої наміри на тебе.
Ти за собою багатьох ведеш.
Даруй всім крила і веди у небо!
А вірш найкращий ще колись складеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425630
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.05.2013
Якщо хоч раз захочеш ти судити-
Накинь на свої плечі одежину
Того,кого бажаєш вчити жити.
І проживи за нього хоч хвилину.
Переживи за нього біль і зраду,
І на Голгофу хрест тягни до ночі.
В безвиході тому дай собі раду.
І ще раз подивися в його очі.
Перебери свої гріхи спочатку,
І очисти молитвою ти душу.
Залиш цю одежину лиш на згадку.
Робіть Ви так...Та я Вас не примушу...
Песня (Тамарочке)
Я угольками крашу
Предлинные реснички.
И золотые нити
Вплетаю я в косички.
Ой,до чего красива!
Мила и так прелестна!
Ну что ты смотришь криво?
Что не твоя невеста?
Не ты целуешь в губы,
Не ты меня проводишь.
Зачем же под окошком
Поешь и хороводишь?
Деревнею пройдуся,
И все проводят взглядом.
В другого я влюблюся!
Вот так тебе и надо!
И буду дни и ночи
Я в зеркало глядеться.
Возле души и сердца
Тебе давно нет места.
И не хватай за руку!
И не целуй колени...
С тобою мы ужиться
Планетой не сумели.
А я плету веночек,
И звезды там вплетаю.
И комкаю листочек,
Тебя забуду...Знаю.
Ты не пиши мне письма,
Бумага дорогая.
Кто я тебе сегодня?
Женой другому стала.
И под платок красивый
Я волосы собрала.
И его очень долго,
Всю ночь процеловала.
Ой,дай же мне наспаться
Муж дорогой,любимый..
А ты,мой незнакомый,
Будь Господом хранимый...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425561
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.05.2013
Ось так і йти.Ти знаєш,по смішному
Якось безглуздно.Та встаєш і йдеш
По краплям крові болю.Що такого?
Нічого.Просто хрест несеш,несеш...
А він все важчий...І кричиш,смієшся,
І тягнеш за собою,не клянеш.
І дякуєш,падеш, а не здаєшся.
Здається,що від болю враз помреш.
Муляє руки,ноги,душу,тіло,
І кров тече сльозами знов і знов.
А ти встаєш і кажеш так несміло:
-Спасибі тобі,Боже,за любов!
І не падеш в безодню.Хрест поклавши
Ще ти переведеш за руку всіх.
І тільки потім,на коліна впавши
Промолиш:
-Відпусти найтяжчий гріх...
Що хоч на мить я в тобі сумнівалась,
Що я не вміла дякувать тобі.
Прости...Пробач...Пішла і посміхалась,
І махала рукою я журбі.
І більше тих,що я перводила
Не бачила.Бо кинули мене...
Та я за них так Боженьку молила.
Бог гладив сонцем личенько моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425368
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2013
Посіяла сім весен я у своєму садку.
А я тебе,а я тебе до ніжності люблю.
Тай поливала вірністю,вкривала кожушком.
Тай витирала личенько святковим рушничком.
Посіялам коханнячко в предовгих рядочках,
Полола я садочок той заквітчана в стрічках.
Ти не чекай коханий мій вже сьомую весну,
Бо я тебе,бо я тебе аж до небес люблю.
Спіткнулася,розсипала я ціле море зір.
А я тебе, а я тебе люблю.Мені повір.
Та вже тобі я заздрила,що маєш ти мене,
До тебе ж бо коханнячко в століттях не мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2013
Ти хочеш мене лишити?Іди
Тоді,коли весь світ вже відвернувся.
Коли вже посивіли всі сади,
І коли Ангел навіть мій спіткнувся.
Ти хочеш назавжди?То залишай,
А я залишусь з Богом наодинці.
Лиш вимолю тобі я щастя,знай,
Знесу з небес в старій своій торбинці.
Ти хочеш відвернутися?Нехай,
Лише знайди собі благаю щастя.
Спитаєш:
-Чи буває в світі рай?
А рай-коли на двох одні сни сняться...
Ти хочеш вже забути?Забувай.
Ти наче сон-на ніч лиш помираєш,
Щоб жити далі,далі...Вибачай...
Але я та,котру ти вже не знаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2013
Всі лікарі розводили руками:
-Нічого вже не можна тут зробити.
Вона помре.Це так,тільки між нами...
А ій сказали:
-Будеш сонце жити.
Вона була маленьким Янголятком,
І так втішала стомлену матусю:
-Залишуся слухняним я дитятком,
І завжди я на тебе подивлюся...
-Чому?
-На твоіх ручках буду спати.
А ти мене гойдатимеш щоночі.
Бо вмію я матусенько літати.
Не можна цілувать сьогодні в очі.
-Чому?
-Бо ще не хочу я прощатись.
Ти тільки лиш не плач,моя рідненька.
Ну як би нам навік наобніматись?..
Так говорила,ніби вже старенька.
А жила лиш сім весен і сім тижнів,
А погляд-ніби сім століть прожила.
-Ти сядь матусенько до мене ближче.
Пробач,що я тебе так засмутила.
Не слухай ти нікого,я молюся.
А Бог великий,мою віру бачить.
Я помираю?Та я ще сміюся!..
І Бог мене помилує,пробачить...
На все в житті завжди Господня воля,
Ти бачиш,яке сонце превелике?
Але не впаде десь посеред поля.
Бо хоче просто сонечко ще жити.
Не має ручок,ніжок,але ходить,
Не має оченят,але сміється.
Маленьких діточок завжди знаходить.
Матусю,я молюся...
І здається,
Що ця невіликовная хвороба
До неі рук своіх не простягає.
-Молись,матусю.І звернись до Бога,
Бо віра силу превелику має...
Сімнадцять весен вже порахувала,
Сімнадцять зим під сонцем проходила.
Бо віру в Бога в серці завжди мала.
І сонце на долонечці носила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425167
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2013
Ти вистоїш колись на самоті?
Ні,я не кажу,що це страшно дуже.
Це просто вітер по твоїй душі
Ножем розріже.Ось і все мій друже.
Ні,це не страшно.Зовсім навпаки,
Ти будеш себе вчитись розуміти.
Подумаєш як жив усі роки.
Не треба лиш мене прошу жаліти.
Але одне лиш Господа молю:
Щоб не додав до самоти він болю.
Бо я тебе і досі ще люблю,
Хоч ти і вкрав душі моєї волю.
Та не кляну,лиш тихо помолюсь,
Не дай тобі мій Боженьку розлуки.
Ти будь щасливим.Ні,я не сміюсь,
Хоч ти душі кидав болісні муки.
А я молюсь за тебе дорогий,
Щоб хтось як я-кохав би до нестями.
І щоби їй не став в житті чужий,
Хоч мою душу ти вкидав до ями
Отого смутку.Я тебе прощу.
Бо як мені з непрощенням тим жити?
Тебе через віки я віднайду,
Щоб ще раз спробувать тебе любити
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2013
Ти кажеш-наліталась?По землі
Потрібно мені вчитися ходити?
Не плакати,бо сльози у росі
Могли би морем стати і так жити?
Спуститися з небес і просто йти,
Немає ані принців,ні кохання?
Та ти мене по собі не суди,
І не вимірюй ти мого чекання.
Ти кажеш-безталанна?І таку
Ти би не покохав нізащо в світі?
Що некрасива,що життя терплю,
І що мені в подальшому лиш тліти.
Йди з Богом,знаєш,я тебе люблю.
Хіба не вчив Господь усіх любити?
Люблю...Не віриш?Все тобі прощу...
Я хто така,щоби людей судити?
Попросиш:поможи?Допоможу.
Попросиш грошей-дам,собі не лишу.
Я тільки більше в душу не впущу...
Я хочу не з тобою оцю тишу
Прослухати,я к слухають птати.
Моя душа без тебе легка стала.
Злетить як тая кулька...Відпусти...
Тепер назавжди йду...Як обіцяла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2013
Вы знаете,что я ее не жду?
Она сидит и мило улыбаясь
Так шепчет мило:
-Я тебя люблю.
И говорит,ни капли не стесняясь.
Да мне никак за ней не успевать,
То лень ворчит,то карандаш сломался.
О,Боже!Мне ее бы целовать!
Лишь ветер мой вчера к ней прижимался.
Я говорю:
-Была ли ты у всех?
Ну почему меня облюбовала?
Но говорить такое-большой грех.
Я свою Музу этим обижала.
А она точит просто карандаш,
И поднимает утречком с постели.
-Ты меня,Вида,в жизни не предашь.
Напишет все,о чем сказать хотели.
-Кому служила солнце до меня?
Кого любила?
-Знаешь,в прошлом веке
Жила я в Джейн,ну,в Англии тогда,
В ее уютненькой библиотеке.
И пишет,что-то шепчет и ворчит:
-Ну хоть бы Вида все ты записала!
Я вспомнила,что замок тот стоит
В том веке,где я Музу повстречала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424746
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.05.2013
О,как тебя благодарить мой Боже?
Что сил даешь,когда слеза слезу
Перегоняет! Кто всех был дороже
Мне говорит:тебя я не ценю.
О,как благодарить мне,на коленьях?
Что предавая-сил мне придают.
Что доброту расценят безсомненно
Как мою слабость.Душу предадут.
Мою любовь сочтут лишь как ненужность,
Спасибо тебе,Господи, всегда!
Спасибо,что способна видеть утро...
И до сих пор я верю в чудеса...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424737
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.05.2013
Я за руку тебе вже не братиму,
Біля брами старої чекатиму.
Кінь гнідий під тобою засмучений.
Він тобоя як я видно змучений.
Не сідай ти на нього.Чекатиму.
Обіцяю тобі-не благатиму.
Докохаю тебе я до півночі?
Та тобі заважитумь і лінощі.
Не цілуй,не кляни...Ще повернешся,
Ще в святковий костюм колись вберешся.
Не впущу.І не стій ти під брамою.
Хоть була я від тебе геть п"яною.
Не цілуй,не чекай.Обіцятиму,
Що тебе все життя я кохатиму.
Не з тобою по небу я скраєчку.
Хоч любила тебе наче змалечку.
Не цілуй...Не лякай...Не жалітиму...
Не з тобою по хмарах летітиму.
Націлуй.Накохай...Не вернуся я.
Серед степу зловлю гнідого коня...
А ти думав,що ми ще набачимось?
Я цілую...Це все...До небачення...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2013
Я не знаю,что же будет?
Сердце колотит как птица
В клетке,где любовь забудет.
Где не сможешь ты и сниться.
Я не знаю,что мне делать?
Я стояла у врат рая.
Чтоб любовь тебе навеять.
Умерла...И не жива я...
Как унять мне свою душу,
Чтоб к тебе да не просилась?
Как накрыть мне эту стужу?
Перед вратами крестилась.
Я зашла в рай-тебя нету,
И душа моя вернулась
На обычную планету...
И от сна она проснулась...
Погубил?А я простила.
Не любил?Не прикасался?
За двоих я долюбила.
Только ты один остался.
Ты стучишь через столетья?
Ты кричишь,что так нужна я?
Знаешь,дай же лишь согреться
Там,где я всегда чужая...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424314
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 12.05.2013