| Сторінки (19/1846): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 | » |
Ти пам"ятаєш зустріч ту,тоді,
Коли моя рука в твоїй лежала.
Ходила в довгій сукні,до землі.
В карету сіла і тебе чекала.
А ти листи мені подарував.
Відважився відправити слугою.
Я прочитаю,що ти написав,
Бо більше не побачимось з тобою.
На танець навіть тричі запросив,
Лиш про весілля люди не почують.
Руки моєї ти не попросив,
А в залі тім і досі ще танцюють.
Та я лечу,читатиму листи,
Лише не встигну,мабуть,відписати.
Бо їдеш ти,напевно,назавжди...
А я завжди тебе буду чекати...
Зустрівшися з тобою в цім житті,
Де Бог тобі стер пам"ять до хвилини-
Моя рука лежить в твоїй руці...
І ми з тобою на оті стежини
Ступили знов.Немає лиш коня,
Та і карета вже стоїть в музеї.
Все як тоді...Я знов в житті сама...
Та ні,брешу-залишились лілеї...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2013
Не любил,поманил ты за сто земель.
Крылья дал и срубил.Что же ты хотел?
В небо путь указал,сам на лодке плыл,
Не полюбишь вовек?Так зачем же скрыл?
Стать твоею женой?Лодки разные...
Только смерть мы любви оба празднуем.
Ты в рубашке простой цвета красного,
А я в черном стою...До ужасного...
Ты любовью манил,весла прятал ты,
И на лодке своей истоптал цветы.
Лебедь там,за тобой?Это я плыву...
Не любил.Поманил.Только я люблю.
Ты на лодке плывешь,весла спрячу я.
Этим я удержу?Разворачивай.
Не любил,поманил...Сам за сто земель.
И никто я тебе навсегда теперь.
Но молюсь за тебя...Лодки разные.
В черном я,в красном ты...Так и празднуем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424169
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 11.05.2013
Хіба земля без тебе-цілий світ?
Хіба без тебе сонце не тьм"яніє?
І думка не бере мене в політ,
Душа моя лишень божеволіє.
Кудись веде ту кволу і слабу,
Що вміла так тулитись і всміхатись.
Ту,що казала:
-Так тебе люблю,
Що можу і над світом я здійматись!
І на колінах тую привела,
Щоб ти поглузував і посміявся.
Ту,що молила:
-Все б я віддала,
Щоб тільки до душі ти знов торкався!
Ти аксельбант як стрічку пов"язав:
-Це за твої заслуги!Заслужила!
Пішла...А наконечник намуляв.
І кров з душі земельку всю встелила.
Та наче нагороду принесла,
Хрестом святим кровицю зупиняла.
-А я би все за нього віддала,
Бо в світі більше світа я кохала...
Аксельбант-надплічний шнур зі срібних або золотих ниток,оздоблений металевими наконечниками
Абаван
Ти що питаєш?Чом така сумна?
Тобі здається.Я ж бо дощ кохаю.
Твій абаван до неба.Не біда,
Бо я свій дощ в кімнату все впускаю.
А він сидить і дрімле.По воді
Ти ходеш вкотре і собі воркочеш.
Візьми за руку,бо ви як чужі,
Ти посварить з дощем мене лиш хочеш?
Не вийде зовсім.Я його люблю,
Тебе люблю я більше.Віриш,сонце?
Ти не свари-я абаван зрублю.
Хоч я впущу свій дощ й через віконце.
Абаван-дашок над дверима,над вікном для захисту від дощу і снігу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2013
В спину штовхнула самотність і плаче,
Знає,що моя душа все пробачить.
А я так щиро подякую долі,
Тільки бажання мої якісь кволі.
Дякую,що не полюбиш,не хочеш,
Лиш калатаєш в зарбат і шепочеш.
Я прислухаюсь,щось вітер доносить.
А навздогін тобі душенька просить,
Щоб не залишив її ти ніколи.
Станеш ти вільним в пустелі,де поле?
Хочеш навчитись на зурні зіграти?
Хочеш,чи смієш бажати кохати?
Скликав зарбатом кохання ти моє,
Тільки скажи-ми не разом,не двоє.
Нащо на зурну ти стрічечку в"яжеш?
Що не кохаєш-мені лишень скажеш.
Та і за те долі дякую,Боже,.
Він не полюбить ніколи...Не зможе?...
Зарбат-калатало,яким склиткають людей на молитву на сході;
Зурна-святкова флейта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2013
Давай-зацелуй,залюби,чтоб устала.
Чтоб верить хоть каплю,что я не пропала.
Ну,чтобы не шляться другой мне планетой.
В которой любви нет,весны нет и лета.
В которой нет осени,листьев засохших.
В которой нет душ от слез горьких продрогших.
Где ходят лишь с милой улыбкой под мышкой.
Живую там-в гроб,сверху-старою крышкой
Любовь накрывают и слез не пускают.
Ты хочешь в страну,где любовь умертвляют?
Там ран от нее нет и нет горькой боли.
Там души-убийцы шагают на воле.
Любовь убивают,ее не рождают.
Там души не плачут,там души не знают
Как сладкий тот плен,где любовь забирает.
Там много могил,что совсем исчезают.
Я так не хочу на планету чужую...
Давай тебя,солнышко,я зацелую...
Ты будешь так счастлив!Письмо...Нет надежды...
Одно лишь запомни:любила,как прежде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423797
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.05.2013
Ти прийшов купляти в мене вЕсни?
Скільки тобі-десять,сім чи вісім?
Тобі загорнути,краще сплести?
Дріб"язок забереш,кинеш в місяць.
То нащо тоді зиму купляєш?
Почекай,я все тобі дістану.
Ти її у чому зберігаєш?
Я тобі у муфель наскладаю.
Що питаєш-де я дозвіл взяла?
Скільки тих інстанцій обходила?
Абісаль ногами протоптала,
Щоб тобі коханий догодила.
Кажеш,говір наче шансонетка?
Ти на легковажність мені вкажеш?
Ось тобі,бери,стара монетка.
Лиш за неї купиш літо.Скажеш,
Що від мене,Ангели впізнають.
Це не гроші,це як перепустка
В твоє щастя.І вони чекають.
Абісаль в душі.Чи може-пустка?
Там був ти,тепер ти там не будеш.
Сам пішов від мене добровільно.
Я не плачу,хоч мене забудеш...
В абісаль лишень лечу повільно...
Абісаль-безодня;
Муфель-камера чи посудина,куди вміщують вироби,що їх нагрівають або випалюють у печі;
Шансонетка-пісенька грайливого,часом легковажного,малопристойного характеру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2013
Любитимеш завжди?Здорову і хвору?
Красиву і ніжну?А стару і кволу?
Даруєш все небо,чи квітку із поля?
Розділиш ти радість,чи й крапельку горя?
Обіймати стиснеш,зцілуєш все тіло?
Чи ти посміхнешся до мене несміло?
Киваєш мені,поруч мене сідаєш.
І все обіцяєш,в обіймах стискаєш.
А потім із неба витягуєш зорі,
А потім ромашки ти рвеш мені в полі.
А потім береш мене тихо на руки.
-Не дам тебе тільки в обійми розлуки.
І стелиш перину із вітру старого,
Впускаєш в віконечко.Що ж тут такого?
Обручки купляєш у нього старезні.
Та ночі преніжні,солодкі,теплезні.
Розмішуєш з вітром у мисці високій.
-Це я набираю тобі в душу спокій.
Цілуєш всю нічку,до самого ранку,
Заставивши вітер поспати на ганку.
А я посміхаюсь,бо дуже щаслива.
Я вітрові навіть перину стелила.
Його цілувала,тебе цілувала.
Бо стільки я щастя в душі своій мала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2013
Надо чувства каплю остудить.
Ну откуда столько в душе счастья?
Мне бы тебя только отпустить.
Уходи.Не нужно обниматься.
Нет,постой,дай просто обниму,
Чтобы,когда выйду за другого-
Вспомнила,что я еще люблю.
И что не верну уже былого.
Нет,уйди.Она тебя поймет.
Только бы как я тебя любила.
Ты любим?Она до ночи ждет?
Почему сегодня отпустила?
Дай мне надышаться до конца.
Нет.Уйди...Вернись хоть на мгновенье.
Я бы на коленьях прождала...
Но итог-одно стихотворенье...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423666
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.05.2013
Скажи мне,не мучай.Ты счастлив?Ты весел?
Скажи мне-а сколько менял в жизни весел?
А сколько менял в жизни лодок,паромов?
А сколько квартир или сколько хоромов?
А сколько дворовых построек,амбаров?
Построил гульбище,витраж в окне старом?
Скажи-для чего?Чтоб был счастлив?Чтоб очень?
Скажи-для кого?Чтоб зашла в твой дом осень?
Скажи-хоть полюбит тебя до рассвета?
В ней лишь-желтизна.А ты ищешь в ней лето.
Ты знаешь,стучалась в твой дом,в твое сердце.
Стою на крыльце,вдруг откроешь мне дверцу.
Пусть терем-шалаш,мне бы только с тобою.
Но глупо смеялась судьба надо мною.
Тебя хоть весна обогрела до лета?
Тебя хоть любила она до рассвета?
Скажи мне,не мучай.Ты счастлив с собою?
Ругался когда-то с своею судьбою?
А как живу я?За тебя я молюся.
Тихонечко в сне я к тебе прикоснуся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423356
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.05.2013
Я люблю тебя очень.Ты видишь-пишу письма на бумаге.У меня огромные буквы.Это медленней,но я думаю о тебе,когда выписываю каждую букву.Сегодня самый большой праздник.Христос Воскрес!Я знаю,что когда ты прочитаешь эти строчки,то скажешь:Воистину Воскрес!Мне хочется,чтобы ты знал: все в этом мире является чудом.Таким,как в начале сотворения мира явился свет во тьме.Одно только слово Господа,одна только мысль-и свет наполняет собой весь мир.Да будет свет...И появился свет.Но я люблю тебя еще за то,что ты знаешь,что духовный свет ярче физического.Все в этом мире возможно.Господь воскрес рани нас.А с какой быстротой и легкостью Господь воскресил дочь Иаира и сына наинской вдовы!А Лазаря в Вифании!Он воскрес рани нас.Здесь все ради нас.Но мы так часто не видим этого...
Помнишь-ты спрашивал как я тебя люблю?Как спящий дельфин.Глупо было выискивать сравнения,но ты был похож на маленького ребенка.Ты искал краски в цветке,пока он не совьял.
-Почему как спящий дельфин?
-Если он уснет двумя полушариями,то захлебнется.Если я перестану тебя любить-то тоже захлебнусь.А тебя рядом не будет.Кто меня спасет?И я должна думать о тебе даже ночью,- хватала тебя за руку и начинала целовать.Но ты очень удивленно смотрел.Как будто не понимая до конца.
-А если все закончится.Ну,если вдруг...
-Любовь не кончается.Никогда.Это может начаться поиск и сравнение.И от нее не устаешь.Устаешь от работы.Если ты хочешь отдохнуть от солнца надолго,то без него погибнешь совсем.Иначе это не солнце,а настольная лампочка.Она перегорит и сломается.Но это не солнце,-я поцеловала тебя...
Я люблю тебя.До сих пор.Мне всегда хотелось,чтобы тебе нравились мои стихи.Прислушивалась даже к интонации твоего голоса.И долго плакала,когда они тебе не очень нравились.Может,я совсем немножко взрослею.Но какое значение имеет чужое мнение?Никакого.Пусть это даже самого любимого человека.Это пыль в глаза.Или песок.Какая разница:золотая пыль или обычная зола?Все равно ее надо смывать,чтоб видеть,что писать...
Я люблю тебя солнышко.Любовь на целую жизнь-это редкость.Это умение держать огонь в руках и не сгореть.Любовь к тебе была такой.Силой в целое Солнце.Ожоги души ее совсем не уродуют.Но ты знаешь,что равнодушие может вернуться и много лет спустя?Оно вдруг сядет на твою кровать и заставит тебя думать обо мне.Вспомнишь цветы.Они живут сорванными несколько дней.Но кто-то их сажает для этого.Ходит,поливает,вырывает сорняки,привязывает,чтобы не сломал ветер.Ты оставил мою душу буре.Позаботился о ней меньше,чем о цветке.Может,стоит задуматься,что цветы похожи на людей?Но я люблю тебя.Очень,очень.Целую тебя и обнимаю.Я люблю тебя,как спят дельфины?Ты помнишь это?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423338
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.05.2013
Время спит и держит в руках спички.
Странно мне за этим наблюдать.
Я ему накрасила реснички,
И чуть-чуть подправила кровать.
Поняла,что время не уходит,
Это мы уходим в никуда.
Время остается и находит
Наших душ обычно паспорта.
Спит,а я страницу написала
О любви,что чувствую к тебе.
Губы я ему разрисовала,
Время теребит кулон во сне.
В том кулоне спрятаны желанья.
Что прекрасней были на Земле.
Я туда запихнула признанья,
Что всегда готовила тебе.
Боже мой,ну наконец проснулось!
-Кофе иль зеленый тебе чай?
В зеркало вдруг смотрит-ужаснулось!
-Накажу тебя!Ты так и знай!
И сожгло любовь к тебе большую.
Я забыла спички то забрать!
-А такую девушку чудную
Я сумею малость наказать!
Рисовало на лице морщинку,
-Как же буду я теперь ходить!
Пощади!Ты вытри мне слезинку.
Я за все тебя буду любить.
-Вот не будешь больше издеваться,
Красить мои губы и глаза.
-Буду очень,очень я стараться.
Но такая выросла ведь я.
Носит время у карманах спички,
Жжет воспоминания мои.
-Ты еше уснешь,а я реснички
Выкрашу красивые твои.
Но карманы я его зашила.
Нечего с дырявыми ходить.
И кровать я кружевом стелила,
Вдруг оно захочет погостить?
А в подушку-лишь воспоминанья.
И лаванду,чтобы крепче спать.
Что сожгло оно мое признанья...
Так зачем за это мне ругать?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423112
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.05.2013
Бог роздавав всім людям,що просили,
Він власноруч запакував в папір.
Навіть отим,що зовсім не молились.
Навіть отим,в котрих не було мрій.
А Янголи йому допомагали,
Бо черга була довга,на роки.
А люди все стояли і стояли,
Янгол шептав:
-Ти все це збережи.
А що мені для себе попросити?
Що мені в руку Боженька дає?
Із цим потрібно гідно буде жити,
Бо Бог власноруч в рученьки кладе.
Я підійшла,він мило посміхнувся.
І прочитав Бог мрії всі мої.
А потім за конвертиком нагнувся.
І каже:
-А це,Відочко,тобі.
У папір старий загорнув,вклав в руки.
Тепер би долетіти до землі.
А як хотілось з Господом побути!
А як хотілось випросить тобі!
Пришла додому,тихо розгортаю,
А там саме насіннячко лежить.
Я дякую,що стільки його маю!
Вирішувать мені,де посадить.
І висадила все у свою душу,
Молитвами зумію поливать.
Колись віршами,і когось я змушу
Оті плоди можливо почитать.
І виростуть,бо буду про них дбати.
Та це як сад-і бур"яни ростуть.
І на плоди я буду споглядати.
Бо Янголи прикраси в сад той тчуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423103
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.05.2013
Я не змогла,ти знаєш,не змогла
Твою байдужість лишити у себе.
Прогнала,хоч надворі ще зима,
Нехай живе щасливо вона в тебе.
А як прощалась,Боженьку святий!
А як мені погрожувати стала!
І став мені віднині ти чужий...
Байдужість ще й любов собі забрала.
А ти мене напевно й не любив.
Але для чогось Богом ти був даний!
Когось ти стрів?До серденька тулив?
Чи ти такий лишився досконалий?
Чи покохав?Чи істину пізнав?
Ти знаєш,що квітки зірвані в"януть?
Але ще хтось в саду квітки сажав.
Бо хоч на день та радувати стануть.
Так і любов.Нехай лише на день.
Але для цього(чуєш?)варто жити.
Писать вірші,писать нових пісень,
І не даремно світом цим ходити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2013
Я грусть свою небом на лодке возила,
Ее развлекая стихами и счастьем.
И туфельку вдруг я свою уронила,
Возможно,звездой я могу обжигаться.
И так осторожно по небу ступала,
И грусть моя звезды по небу так топчет.
И вижу,что вдруг она где-то пропала,
А сердце мое возвратить ее хочет.
Ищу ее небом,кричу,умоляю.
И все облака я к дождю разбудила.
Я лучшего друга сегодня теряю,
Прости,моя грусть,что тебя не хранила.
Но дом ты мой знаешь,дождем постучишься.
А туфелька видно моя выйдет с моды,
Когда ты с другою ко мне возвратишься.
И выпросишь дождь для меня у погоды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422982
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 05.05.2013
Зійшлись дві долі,та й взялись за руки.
Та різні,різні,Боже мій святий!
Одна пройшла смиренно через муки,
А в іншоі-віночок золотий.
У однієї свитка із заплаток,
А ноги босі,рани на душі.
А в другої такий вже був достаток,
Що заздрили і свої,і чужі.
У однієї-папка лиш з віршами,
За руку-вітер,терня на ногах.
Торбинка лиш з ручками,олівцями,
Та зорі серед степу по ночах.
А в другої-будинок вище неба,
Та черствість не сиділа у душі.
Зійшлись навіщо?Може-це так треба,
І стали мандрувати як святі.
Та так собі уже товаришують,
Що ділять разом статки і думки.
Навіть молитви інших завжди чують,
Допомагають разом всі роки.
Та їм би взяти двох в свої долоні,
Бо так повинно бути в їх житті.
Та живуть разом,посивіли скроні,
Але тримають радість у душі.
Зійшлись,хоч находилися шляхами
Такими,що хоч книжку напиши.
Навіть ступали ржавими цв"яхами.
Не забували:ближнього люби...
Тому і поселились в одну хату,
І стали схожі наче дві сестри.
Там перли,але там ще так багато
Віршів і молитов на всі роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422771
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.05.2013
Щасливиця!Бо стільки в мене є:
Велике сонце і пресинє небо.
Ви знаєте,напевно-все моє!
А що мені для щастя більше треба?
В руках-синиця,а журавль-в душі,
Та скільки їх літає,мають крила!
Коли без сили падаю-тоді
Гойдає Бог в долонях.Напросила
Для себе тої долі,щоб писать.
Та я навчуся,стану я найкраща.
Мені би тільки істину пізнать,
Тих помилок є досить,щоб навчаться.
В коханні не зневірюся,нехай
Його у мене зовсім тай не має.
Бажаю,щоби в інший-через край,
Про мене Бог завжди не забуває.
Бажаю,щоби більше доброти
Було у людських душах завжди,завжди...
Тай ходить день навколо самоти,
Вишукуючи навіть у ній правди.
Стояла ніч,тупцюючи на днях,
Включала похвилинно бліді зорі.
А хтось в терновоскривлених вінцях
Все дякував своїй найкращій долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422745
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.05.2013
Забудь мене до того,як знайдеш,
Хіба тобі так важко з цим змиритись?
Хіба ти хрест один на двох несеш?
Боішся у мені ти помилитись?
Забудь.Прошу.І не кажи прощай.
Ми закохались певно в тім столітті,
Коли ти запросив мене на чай,
Дав поцілунок як той гріш каліці.
А твій слуга,провівши до воріт,
Лиш посміхнувся і вклонився низько.
Ти не шукай ті помилки століть,
Я у душі твоій так близько...Близько...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2013
Я дякую,що зовсім не кохаєш,
Бо вчиш мене ти віру не втрачати.
Та дякую,що зовсім не чекаєш,
І що мене не хочеш цілувати.
Я дякую за всіх,що зустрічала,
За сльози,що в самотності пролила.
Бо так багато у житті надбала,
Що ворогів своіх я полюбила.
Я дякую,що двері закривались,
Коли я намагалась відкривати.
Бо це життя уроки лиш давались,
І так багато треба ще пізнати.
Я дякую,що Бог не забуває,
Що на коліна ставить,дає сили.
Він мою душу вище піднімає,
Де навіть Божі Янголи бродили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422602
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2013
Не подносила,а скорей-бросала
На старый,очень старенький алтарь
Молитвы,что сама порой писала.
В руках держала небо и январь.
Но на дворе сегодня май в рубашке,
И в сапогах зеленых из листвы,
Бросал обьедки старенькой дворняжке.
Сажал мне в огород свои цветы.
А я молилась,за тебя молилась,
Что Бог тебе дал душу,что ищу.
Что та душа в тебе лишь воплотилась,
И я молюсь,и я благодарю.
И пусть взаимность так и не связала.
Но у тебя ведь Ангела душа.
Когда по краю неба я шагала,
Когда по кромке льда тихонько шла-
Ты руку протянул и улыбнулся:
-Вот это небо-да такая старь...
Но вмиг один как-будто бы проснулся,
Ведь у тебя в душе ко мне-январь.
Не беспокойся,май ко мне приходит,
Тихонечко под окнами сидит.
В дырявом небе капельками бродит,
И моросит,так долго моросит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422366
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 02.05.2013
Она была дурнушкой средь детей,
Ну,о таких не скажут,что принцесса.
И в душу-сотни маленьких гвоздей.
Наверное-она вышла из леса?
Наверно ее папа-зверь лесной,
Иль чудище,что бродит в замках старых?
Дразнили,но не выросла ни злой,
Ни черствой.Лишь в глазах порой усталых
Читалась благодарность за всех тех,
Что душу ее просто закалили.
И выросла,и слышен ее смех,
И платьице ей феи подарили.
Давно она забыла,кто дразнил,
Кто называл чудовищем из леса.
Ей Бог такую душу подарил,
Что с ней она-волшебная принцесса.
И в том дворе,где выросла,жила,
Где все ее дурнушечкой дразнили-
Принцессою в подьезд свой вдруг вошла.
-Красавица...-старушки проронили.
Увидела того,кто защищал,
Не разрешал дразнить ее всем детям.
Он очень сильным и красивым стал,
Ну,а еще скажу Вам по секрету:
Влюбился,но боялся подойти.
А вдруг ему красавица откажет.
Но только таких в мире не найти.
Вдруг подошел,и вот сейчас он скажет...
Но вспомнил ту,что обижали все,
Он обещал,что никогда не бросит.
-Как Вы прекрасны...Да ответьте мне...
Но только фотографию другой он носит.
Она влюбилась.Счастлива была.
Он на руках ее носил,но бросил.
Она сказала,что так и ждала,
Что ждет сегодня впрочем только осень.
-Могу еще причину я узнать?
Прости,мы никогда б не были вместе.
Я обещал ее лишь подождать,
Что будет лишь она моей невестой...
-Прости и ты,любила лишь его,
Но знаешь,он уехал в моем детстве.
Только в душе то чувство не прошло,
Я так хочу его лишь быть невестой...
Ты покажи то фото,покажи,
Ну,чтобы знать из-за кого расстались.
-Смотри,она...В руках держит цветы...
Тогда еще мы чуть поцеловались...
-И ты ее все время лишь любил?
Хранил ей верность,вот этой дурнушке?
-Я ее душу в сердце сохранил,
Она красива,на лице-веснушки...
-А хочешь в этом мире волшебство?
Такое фото у меня в кармане.
А это-мое детское лицо.
Ты видишь-оно будто бы в тумане.
...Две фотографии стояли на стене.
А сын спросил:
-Зачем,чтоб две стояли?
-Чтоб были благодарными судьбе,
Чтоб знали,чтоб ценили,чтоб искали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422357
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.05.2013
Хтось тримав дні в руці,відпускаючи наче годинник,
Що з піску.Все розміряв,додавши ще більше тепла.
Дотекла та зима до кінця.І з цієї хвилини
На годиннику тім вже повинна би бути весна.
Та пісок лиш стоїть.Переклавши у безладі ночі,
Переклавши лиш день-про весну забували щомить.
А вона з тим квитком на пероні стоїть і шепоче,
Що серденько дівоче болить та потроху щемить.
Безлад в днях,у хмаринах.На тому старому пероні
Стоїть трійка,запряжена щедрим,великим теплом.
А весна молода дме на змерзлі,гарнющі долоні,
Сіла в трійку тай котиться першим,стареньким селом.
Та проспала,бо літо вже тут хазяйнює,сміється.
Хтось квитки видавав,підписавши цілунком лише.
-Я ще людям потрібна...Та ні,це мені лиш здається...
Витирає хустинкою зблідне,красиве лице.
Тай сидить,вишиває якесь порцелянове квіття,
За хвилину зробила роботу тай сіла спочить.
Мочить верба у річці зелене,предовгеє віття,
Щоб метелика зрання у холод весняний вповить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422174
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.05.2013
Я Ви колись задумувались часто,
Що зовсім не міняєте погоду?
Що парасольку треба брати вчасно,
Щоб не тримать в долонях дощу воду.
Коли її не в змозі ми змінити
(А це,повірте,завжди так буває)-
Нам залишається дощем бродити,
Чи парасолю брать,що нас вкриває.
Перечекати в домі,на роботу
Крізь отой дощ з промоклими ногами.
Іти кудись в дощі,іти в негоду
Дощем,і навіть прожитими днями.
Нам не змінити дощ.Себе-можливо.
Тоді чому на нього нарікати?
Можливо-в дощові оці години
Під ним навчитись просто танцювати?
Ось так і світ.Його не поміняти.
Тоді себе хоч трохи зсередини?
Навчитися завжди не нарікати,
А дякувать за прожиті хвилини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422155
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2013
Я вдячна Богу,що тебе послав,
Що втілив у тобі прерідну душу.
Ти вибач,що так довго йшов,шукав,
Спочинь з дороги.Я ж бо не примушу
Тебе мене впізнати.Це ж бо я!
Сама тебе століттями шукала.
Десь заблукала,та земля мала,
Я в коси свої мрії заплітала.
А вітер розносив їх по землі.
Шукав тебе зі мною триста років.
-Дивись,моя душа.Бери собі.
Тобі зробить до мене пару кроків...
Ти підійшов,поцілував в чоло,
Та так тільки померлих цілували!
-А ти скажи,шукала ти чого?
Щоб ми з тобою в шлюбі проживали?
О Боже!Як змінився ти,ким став?
-А я тебе таким не пам"ятала...
Нехай би тебе Бог оберігав,
Ти був колись тим світом,що шукала.
Я помилилась,стільки років йшла
Я помилилась...Та не втрачу сили,
Не втратить віру у любов душа,
Бо Янголи завжди мене любили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2013
Ми змішалися з часом.Лиш сни,
Що про тебе-вночі все приходять.
Ти мене хоч вві сні обійми,
Бо байдужість невпізнанність плодить.
Ми у всесвіті-порох...Та дим
Навіть помах метелика здійме.
Ти для мене був в світі-один...
Найдорожчий,найкращий і рідний.
Я забула лице твоє,стан,
Я забула,як ти цілувався.
Я забула,що серденько вкрав,
Бо мені ти так і не зізнався.
Порцелянові крихти із мрій
Розмішаю і попіл-на вітер.
Я благаю-в душі лиш не стій,
Ти б в краєчку навчився терпіти.
Оцей задній стілець-завжди твій,
Без запрошення можеш сидіти,
На стільці-покривало із мрій,
Поряд-крила-одягнеш?Летіти
На сто прірв,на сто літ,на життя,
Та бодай на хвилиночку.Чуєш?..
До сьогодні ще буду твоя...
Ти зайди в мої сни...Заночуєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421924
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.04.2013
Я слухатиму дощ,я краплями стечу.
Ти знаєш?Ми є те,що любимо у світі.
Ти знаєш,заплачу сьогодні скрипалю,
Щоб тільки отой дощ ще краще розуміти.
А потім вже крізь час повернуся сюди,
І сяду біля Вас і слухатиму скрипку.
Стоїть прозорий дощ серед тої води,
А я йому кричу,та так,що майже хрипну.
Прийду тоді до Вас,по собі лишу вірш,
Та страшить лиш одне-що паперу не буде.
А електронний вік зітре усе скоріш,
Та тільки отой дощ ніколи не забуде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421812
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.04.2013
Час вбереться у роки й думки,
Понанизує спогадів рій.
Ще шукатимеш світом...Іди...
У душі моїй більше не стій.
Я кохатиму,свої уста
В тому болі кусаю,мовчу.
Та для тебе віднині-чужа.
Ти подумав-що просто провчу?
Відгоріло,і попіл-на світ,
На ті зорі,що душу пекли.
Та пройде отих декілька літ,
Пам"ять витре,що ми тут були.
Ще вернуся,ще знайду тебе,
Та ти знаєш-не в цьому житті.
Я любила тебе над усе.
Та тримаю лиш попіл в руці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2013
Не знаю,що залишу по собі,
Я саду не садила,лиш лілеї.
Та щось надбала трохи для душі,
Але чи схоже на четьї мінеї?
Можливо-я пройду як ота тінь,
Що впаде від цвітіння диких вишень.
Нічого не залишиться з творінь,
Нічого по мені...Оця лиш тиша...
Я щось залишу іншим для душі?
Коли хоча б одна сльоза упаде
На мої твори-це дари мені.
Тоді життя даремно не пропаде.
Колись мене читатиме і син,
Коли напевно буду я старенька.
Коли напишу вірш хоча б один,
Що копієм проткне чиєсь серденько.
Четьї мінеї-твори церковно-історичної та та духовно-учительської літератури,в яких по днях і місяцях подаються розповіді про житіє святих;
Копіє-ніж,подібний до списа.Символізує спис,яким воїн проколов ребра Ісусу Христу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421479
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2013
Я вдячна Богу,що ізустно бачу,
Як у кибитці літо йде в форштадті.
Як на своїх колінах держить тацю
З пахучих квіток.Вся кибитка в тафті.
А під ногами-штоф з малюнком неба,
Позаду нього-шанець з мрій дівочих.
І ставить скрепу там,де є потреба.
А скільки днів до скрепу є охочих!
Сукня прегарна,ну по моді зовсім!
Паска немає,очі не фарбує.
-Чому ти не підкреслиш свої очі?
-Ти знаєш-бо мені це не пасує.
-Тоді чому ти сукню гарну носиш?
І не з люстрину,і не з крашеніну?
-А ти для себе,Відо,таку просиш?
Ти одягнеш її в святу неділю?
Із чого хочеш?
-З канавату краще.
Вагою у сім лотів хочу крила.
Я берегтиму,не віддам нізащо!
Лише би у свята її носила!
В руках тримаю я конфірмацію
На дозвіл тую сукню одягати.
Додам ще витонченую грацію,
І вміння моє вчитися літати.
Ізустно-особисто;
Форштадт-предмістя;
Тафта-легка тканина полотняного переплетення;
Штоф-важка шовкова тканина,переважно з великим тканим візерунком;
Шанець-невелике укріплення;
Скрепа-затвердження підписом,підпис;
Крашеніна-груба фарбована тканина домашнього виробництва;
Люстрин-вовняна або напіввовняна тканина
Канават-шовкова кольорова тканина із візерунками;
Конфірмація-утвердження,рішення,затвердження;
Лот-одиниця ваги,один лот=1/32 фунта=3 золотники=12,801 грам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421474
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.04.2013
Я люблю тебе Боженьку,-молиться ввечір дитина.
Тобі дякую,що ти даруєш дарунки мені.
Що з"явилась сьогодні у матінки вільна хвилина,
І вона прочитала казки,найгарніші вірші.
Я молюся за них,хочу в тебе просить допомоги,
Щоб вони розуміли,що в житті є для них головне.
Щоб мені не звернути ніколи з св"ятої дороги,
Щоб всі були живі і здорові.Напевно-це все.
Ти ж бо знаєш,за кого тебе я Господь попросила,
За всіх рідних моїх.Я молюся сьогодні тобі.
Я б до тебе Господь мій у гості щоденно ходила,
Я б молитви усі доносила у своїх душі.
-Що ти плачеш,маленька,чом сльози падуть в твою душу?
Я зробив,що ти хочеш.Хіба я тебе підводив?
-Я питання задати тобі одне Господи мушу.
Хто за тебе у тебе свої молитви відмолив?
Ти усім помагаєш,ти певно вже совсім старенький,
Хто тобі допоможе,хто втішить і сум відбере?
О мій Боже!Мій Боже...О Господи мій дорогенький,
Хто за тебе молитви у світі цім білім складе?..
На колінах стоїть пятирічна маленька дитина,
Молить Бога за Бога,бо в нього в житті стільки справ.
-Я ще зовсім маленька.Та знаєш,мій Боже-повинна
Помолитись за тебе сьогодні...Завжди...Щоб ти знав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421317
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2013
Ему казалось-в жизни не уйдет,
Вот только так она любить умела.
То на руках его души уснет,
То на коленьях перед ним несмело.
Он был уверен-это навсегда,
Любви такой хватило б на полмира.
Он равнодушен стал через года,
Она ему и это вмиг простила.
Простила то,что жгло любовь совсем,
Ее любовь прощала все на свете.
Но отравлять(скажите мне!) зачем?
Кто за нее теперь будет в ответе?
Любила так,что хватило б любви
На мира два.Ведь не могла иначе.
Только ушла тихонечко в ночи
Как будто ничего любовь не значит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421312
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.04.2013
Мне бы нежности полладошки,
Мне бы счастье кусочек малый.
Посиди ты со мной немножко.
Ты же видишь,что я устала.
Над тобою душа склонилась.
И твою душу ко мне тянет.
Пред тобою я извинилась.
-Извини.Она перестанет.
Помнишь-были и мы такими,
Только в детстве,за руку брали
Тех,кого очень полюбили.
Мы в детство вдвоем опоздали.
Дать не можешь?У тебя нету
Ни любви ко мне каплю,малость?
Я тебе бы дала планету,
Сама с Богом бы лишь осталась.
Мне бы только к тебе прижаться,
Лишь к душе,чтоб меня узнала.
Но к твоей мне не достучаться.
Хоть молила я,хоть кричала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421155
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 26.04.2013
Я так соскучилась по тебе мой хороший.Если бы ты знал,как мне тебя не хватает каждую секунду,каждое мгновение,каждый день,каждый год.Вот снова лето.Да,именно лето.Весна видно влюбилась и не успела купить билет.Кто-то должен был хозяйничать.Дождь устал работать за всех.Но это еще не страшно.Лето,так лето.А если так закапризничает Солнце?Что тогда?Ты представляешь?Я не узнаЮ уже тебя при солнечном свете?Как я узнаю тебя в ночном?
Я очень скучаю.Почему?Да я люблю тебя до сих пор,до этой минуты.Я не знаю,что будет завтра.Но сегодня я уверенна в этом.Ты сказал,что я люблю любовь,которую ношу в себе.Ты начитался умных афоризмов?А я и читаю,и пишу.Но это не мешает разобраться в своих чувствах.А тебе я приписала все хорошее.На самом деле ты другой,а люди видят тебя тоже по своему.Но так ведь есть на самом деле!Родители называют меня большой лентяйкой и наверное очень бы мной гордились,если бы я умела лучше мыть посуду,копать огород и готовить кушать.Но я до сих пор не умею этого делать!Или делаю не так.Я просто пишу,читаю книги,мою по своему посуду.Они каждый день говорят,что у них плохая дочь.Но я не перестаю их любить меньше.Правда? Мне с ними повезло.Слава Господу,что они у меня есть.Может-им не очень повезло с дочкой.Я каждый день благодарю Господа,что он мне дает столько счастья...
Как я по тебе соскучилась!Очень,очень.Ты помнишь нашу встречу в прошлой жизни.Нет,я не сошла с ума.Просто все души,которые приходят на эту землю во второй или неважно в какой раз-не помнят,что с ними происходило в прошлой жизни.А я помню...Хотя ты не узнаешь скоро меня уже и в этой.Ты давно забыл мое лицо,мое имя.Забыл ли ты мою душу?..
...Я жила тогда в Англии.Почему в Англии?Да я не знаю.Откуда мне все знать?В большом замке Хальтон.Он находился в западной части страны,в деревушке,от которой и пошло название самого замка.Оттуда открывался вид на деревню.Я всегда гуляла в сером платьице,в простых башмачках.Ты не знал,где я живу.Мы встречались с тобой несколько раз,но так и не познакомились.Я слушала,как ты любил читать стихи.Вокруг тебя иногда собиралось множество людей.Тебя все называли Ветром.Почему?Ты любил лежать возле большого дуба,покусывать соломинку или травинку.И писать.Ветер раздувал твои волосы.Ты поэтому Ветер?
Я возвращалась домой.Проходила почти возле тебя.Но ты не посмотрел.
-Вы читаете?-спросила я удивленно.Хоть очень хорошо знала,что ты пишешь.
-Вам не понять,что я делаю.Вы читаете книги?Да откуда?Книги-большая роскошь.Но этого мало.Надо хотеть просто читать.Понимаете?
Я хотела возразить,что я вовсе не глупая.И у меня дома огромная библиотека.Но ты будто бы забыл,что разговариваешь со мной.
-Вот если бы мне бумаги побольше!Вот тогда было бы все в жизни просто отлично!-ты сказал это с таким видом,как будто бы я эту бумагу никогда не видела.
-Если Вы мне почитаете-я Вас принесу,-произнесла я очень тихо.
-Да Вы хоть ужинаете?Господи,может ложитесь голодной спать,а мне предлагаете такую роскошь,-сказал и отвернулся.
-Это неприлично...-начала я.
Но тебе нужен был слушатель.Вдруг начал читать все свои стихи наизусть.Мы проболтали до вечера.Так не хотелось уходить.
-Еще встретимся?-спросила я нерешительно.
-Да откуда я могу знать,где буду завтра.Вас провести?
-Нет,спасибо.Спокойной ночки,-мне не хотелось,чтобы ты знал,где я живу.Но я влюбилась в тебя еще тогда,очень много лет назад.
Мы часто встречались под этим деревом.Ты ложил мне голову на колени и читал стихи.Долго,долго.Как я скучала по тебе!Как не могла дождаться следующего вечера.Ты целовал мои руки,но так никогда и не попросил прядь моих волос...
Как я скучала по тебе.Как я тебя любила...Я приходила каждый день под это дерево,а ты стал появляться там раз в неделю.Я искала хотя бы маленькую записку.Но ты ничего не оставлял.И в один день решилась рассказать тебе,кто я на самом деле.Чего хотела этим добиться?Что ты попросишь моей руки?Но это же невозможно...Почему я так скучаю по тебе?
Я поднималась к дереву.И вдруг я увидела,что ты не один.Целовал мою служанку,которую я держала в доме только из жалости.О ней не было кому заботиться.Ну что ж,это твой выбор.Мне ты едва поцеловал руку...
-Почему Вы не приходите больше под дерево?-спросил ты удивленно.
-Я видела Вас много раз с другой.Вы предпочли мое общество ей,-улыбнулась я.
-Но как она слушала мои стихи!Она такая умная!-начал ты ее защищать.
-Вот если бы она умела хоть пол помыть,чтобы ей не делали замечаний...-начала я.И вдруг спохватилась,-ну что ж,Вы нашли свое счастье.И не надо будет забирать ее с собой.
Сейчас мне уже стало все равно.Ты смотрел мне вслед и видел,что я направляюсь в замок.Но честно,мне уже все равно...
...Я уезжаю сегодня.Навсегда.Так и не увидевшись с тобой больше ни разу.Но я все равно тебя очень люблю.Ровно через месяц тебе принесут очень много книг с моей библиотеки.Много чернил и бумаги.Ты догадаешься,что это я тебе оставила мой хороший.Я не увижу выражение радости на твоем лице.Но я это почувствую.Потому,что очень по тебе скучаю и люблю.Мы не увидимся больше.Никогда.Но каждый день буду вспоминать тебя в своем дневнике и молитвах.Пусть Господь тебя хранит мой хороший.Я ведь люблю тебя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421149
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 26.04.2013
Що в цій шкатулці?Я в ній сум збираю,
Я декілька ще сліз поставлю там.
Та спомини я не перебираю,
Вони десь розтеклися по рокам.
Навіщо сум?Щоби навчилась жити,
Щоб відрізняла щастя я в житті.
Щоб не навчилась долю розлюбити,
За нелюбов подякувать тобі.
Навіщо сум?Ти вкотре вже питаєш,
За що ці сльози?А,оця сльоза
Коли мене ти знову забуваєш,
Коли тобі листи писала я.
А ти не відповів,бо не читаєш,
А ця сльоза?Хтось вербу порубав.
А ця відколи?Літо пам"ятаєш?
Ти з днем народженням не привітав.
Навіщо сльози?Душу омивають,
Коли багато-можуть і втопить.
А ця відколи?Від садочка,знають
Лиш Ангели-не вміла я дружить.
Коли в садочку я казки гортала,
І так хотіла знати їх читать.
Тобі сама собі я наскладала,
Царівні вчилась сукню вишивать.
А ця?Коли собі сама клялася
Ніколи не старіти у душі,
Це років в п"ять...А ця звідки взялася?
Це вірші написала я сумні.
За цю питаєш?Це сльоза від щастя,
Бо знала я,що хтось мене любив.
Складу їх в скриню,хай мені насняться...
І ти хоча би в сни лиш заходив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2013
Я до сих пор тебя люблю.Как и много лет назад.Как тогда,когда мы встречались с тобой в прошлой жизни.То же небо,почти те же деревья,то же солнце.Да что там говорить?Даже звезды совсем не другие.Только тогда они падали нам в ладони.А сейчас только в душу.
Я все еще тебя люблю.Пусть все называют меня глупой.Пусть я перечитала тысячи книг о том,что любовь-это совсем другое.Что любовь не имеет отношение к боли.Ибо она не должна заставлять страдать и плакать.И совсем не надо любить того,кого нельзя просто подержать за руку.Но почему я должна слушать других?!Пусть и мудрых,пусть даже тех,чьи книги давно живут дольше жизни их авторов.
Я все равно не перестану тебя любить.Помнишь,как наши души залезали на облака и там просто болтали?Я сшила своей душе такое красивое прозрачное платьице со словами:"Я всегда буду тебя любить."Ты мне тогда говорил,что у тебя не получается.Я никогда не обижалась.Нельзя же заставить полюбить силой.Правда?
Я тебя очень люблю.Мы всегда сидели на самом огромной облаке,а снизу наши тела были привязаны к нам невидимой веревочкой.Но любовь души не имела ничего общего с телом.Ты насобирал мне на облаках много звезд и положил их под ноги души.
-Тебе тепло?А то вся дрожишь?-спросил удивленно.
-Я обожгла крылья.Как теперь я буду летать?Уже никогда не смогу тебя увидеть?-я плакала не от боли,а от того,что смогу не долететь до облаков и обнять твою душу.
Я люблю тебя очень,очень.Потому,что ты полетел на землю и сорвал самых красивых цветов.Поставил на облако и сказал:
-Прости моя хорошая.Но ты должна быть сейчас как бабочка.Эта пыль с цветков и аромат окутают твои крылья и ты еще сможешь знаешь как много летать?Ты долетишь до земли.И не упадешь.И должна верить,что крылья вырастают новые,- засмеялся и прикоснулся к моей душе.
Я просто тебя люблю.Потому,что так все и было.Пыль с цветков сняла всю боль и ожоги звезд.И моя душа снова полетела.
-Мы еще увидимся?-спросила я нерешительно.
-На этом же месте...
Я любила тебя.Твои недостатки и твои достоинства.Недостатки еще больше.Я прощала даже твою нелюбовь.Наши души встречались всегда во сне.И там долго не могли надышаться вместе.
Я люблю тебя.Но время волочит за собой твое безразличие.Нет,даже оно не мешает мне тебя любить.Я никогда не сдамся.Но оно убивает память.Я не помню какого цвета твои глаза.Но твое безразличие направляет мои глаза в другую сторону.Оно напоминает мне о том,как твое тело стянуло веревочкой мою душу с облаков.Как она свалилась оттуда.И в чем ей пришлось проходить целую вечность,чтобы не видно было на ней ссадин и крови.Твоя душа полетела следом.Но не успела схватить мою.Ты плакал,когда она упала...
Я люблю тебя мой хороший.Пишу тебе,что у меня все хорошо.Я улыбаюсь.Я счастлива.По другому отношусь к любви.Если ты считаешь,что я стала более рассудительной и менее наивной-ты ошибаешься.
Я люблю тебя,солнышко.Извини,чуть не забыла поставить запятую.А ты мне всегда об этом напоминаешь.Но чтобы сшить хорошее платье-портной не обязательно должен знать какие из какого материала сделаны пуговицы.Пусть хоть из золота,пусть из платины.Но если пластмассовые,а платье для Королевы-то пуговицы перешьют.Невелика работа.Ты понимаешь к чему я?..
Я люблю тебя до сих пор.Ты не понимаешь почему я не узнаю тебя при встрече.Здесь нет моей вины.Твое безразличие очень огромное.Я хочу остановиться и поцеловать тебя.Я очень этого хочу.Но оно берет меня в ладонь как маленькую бабочку и уносит от тебя.Сколько я не уговаривала,сколько не просила...Но все зря...У него огромные ладони.Я на них очень маленькая.Пыталась спрыгнуть и полететь к тебе.Но не успела я подумать-а вторая ладонь безразличия твоего уже накрыла меня сверху.Я хотела тебе позвонить.Очень,очень...Но оно не разрешает...
Я люблю тебя.Ты,наверное,спросишь,что у меня нового?Мне предложили на лето работу.Только на лето.Я согласилась.Правда,как мне совместить то,что другие не смогут и за три месяца?А мне за месяц.Да,я знаю,что это глупость.И денег там не заработаю.У меня не будет ни одного выходного дня.Но будет видно...
Я люблю тебя очень.Ты извини,что я не узнаю тебя при встрече.Но я молюсь за тебя каждый вечер.И у тебя все будет всегда хорошо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420831
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 25.04.2013
Старенький вітер щастям торгував,
А кинула сім філерів до жменьки.
-Береш собі?Тобі б дешевше дав...
О Боже мій!Який же він старенький.
-Беру для всіх.Я завтра ще куплю,
З тобою я не буду торгуватись.
Лиш залатаю свиточку твою,
Щоб міг ти світом гарний мандрувати.
Вколола палець,кров аж потекла.
-Та ти не вмієш голку ту тримати!
Ця свитка стара,і одна діркА
Не буде совсім вже вбранню мішати!
-Ти полетиш,там холод залетить,
Ти захворієш,хто хоч чаю зробить?
Та ти старий,увесь чомусь тремтиш,
Дивись-по небу місяченько ходить.
-А що тобі купити по світах?
Може-намисто з перлів,що із моря?
-Купи для всіх ти щастячко в містах,
Де не буває зовсім,зовсім горя.
Купи терпіння,мудрості і знань,
Вбери Вкраїну у вінок із квіток.
Зніми терновий з неї ти і стань
Охороняти в ній усіх сиріток.
-Таке бажання?Ну а що тобі?
Я би приніс для тебе особисто...
-А що мені найбільше до душі?..
Напевно-із віршів гарних намисто...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420727
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.04.2013
Ти не шукай.Та ти і не шукав.
Колись давно ми стрінемось на морі,
Тоді лише пересічуться долі,
Коли ти вітром світом заблукав.
Ти не шукай.Це вже давно не я.
Через сто літ у рученята візьме
Мале дитя пісок.Яке преніжне!
У тім піску,де разом до кінця.
Це буде зустріч,декілька хвилин,
Що їх дитя тримає у долонях.
В її бабусі-сивина на скронях.
Це шлях до її пройдених стежин.
Втрапить пісок у старі оченята,
Всього дві крихти у її очах,
І промайнуть всі дні в наших роках.
Виймуть його маленькі рученята.
Це все життя.Це виміри такі,
Хвилини дві з тобою разом жити
Отим піском,що хоче говорити.
А потім знову станемо чужі.
А може вітер віднесе пісок
В далеке море,там тебе зустріну.
Ввійду в перлину,і тоді посмію
Я жити ще серед твоїх думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2013
Ти плів життя,ти нитки розривав,
Тобі здавалось,що так буде вдало.
Чому із них ти жодну не зв"язав?
Лиш здогадавсь,коли ниток не стало.
А ці шпульки тобі хтось підкладав,
Можливо-їх для неї бракувало?
І ти на іншу все життя чекав,
Лише із тою щастя не чекало.
А ти хоч знав із чого ці нитки?
З пір"їнок,а шпульки-із серединок.
Не догадався ти усі роки...
Вона дивилась Янголом з хмаринок...
Коли собі всі крила розплела,
Коли у небо не змогла летіти-
Тобі б вона і серце віддала.
Щоб тільки поруч вечером сидіти.
Та тобі мало,скільки не давай-
Ти все одно не зможеш оцінити.
Вона вже не летить.Крил не ламай,
Нехай тепер навчиться хоч ходити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2013
Он не любил ее совсем,совсем,
Она влюбившись так с ума сходила.
Не стала ни любимою.Никем.
За нелюбовь его она простила.
Он думал-это новая игра,
Так мило улыбается при встрече.
Но не подруга,никогда-жена!
И он устроил им прощальный вечер.
Он так хотел ей запретить писать,
Ну чтоб его ничем не доставала!
Зачем ему на письма отвечать?!
Он не полюбит!Чтоб не ожидала!
И надоела так она ему,
Ее звонки,вопросы и ответы.
Ведь в жизни он не скажет:
-Я люблю...
Не встретят никогда вместе рассветы.
Она прощала.Никогда спиной
К нему не поворачивалась в жизни.
И говорила чаще с тишиной,
Ему передавая свои мысли.
А он хотел ей просто запретить
Ему писать,ему звонить хоть редко.
На расстояньи запрещал любить.
Ее любовь для него была клеткой.
Хотел купить цветы,но ведь зачем?
Подумает,что он еще полюбит!
Ведь не была она ему никем,
Своей любовью душу только губит!
Она пришла,прекрасна и мила,
И в платьице белее даже снега.
-Но ты не станешь никогда моя!
-Твоя душа попросит еще хлеба...
-Хлеб для души?!Ты мне его даешь?!
-Прости за все.Я просто так сказала...
-Ты навсегда сегодня ведь уйдешь?-
Он пошутил.
-Уйду...Я обещала...
Впервые повернулася спиной,
Он на прощанье вслед ей обернулся.
Сегодня понял,почему с душой
Ее он на пути своем столкнулся.
Ведь за спиною-два больших крыла...
И он смотрел,как в небо поднималась
Совсем земная-Ангелом была...
А для него-любимой быть старалась...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420420
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.04.2013
А на моїй душі-лиш біль тебе.
І чим її лише я не лічила!
Сказав же лікар-скоро все пройде,
Я так до нього кожен день ходила.
То прикладу до неї трохи хмар,
Притрушу зірочками,що дробила.
А ти мені напустиш знову чар.
Невже даремно душу я лічила!
Та вчора в парку стрілася із ним.
А він сказам,що шрами так пасують.
А ще мені здавався він смішним,
Хіба у перший день ось так цілують?
Хіба на другий-кульки у руці
Тримають,щоб мене розвеселити?
Цілують мої шрами у душі.
Не можуть вже без мене день прожити?
То сакури,то квітів,то весни...
Несе він все,що тільки забажаю.
Лиш не приходить він у мої сни,
Бо поряд з ним ніяк не засинаю.
Хіба заснеш?Цілує цілу ніч,
Збирає мені пригоршнями зорі.
Не сплю ніяк.Але не в тому річ,
А в тому,що я дякую все долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2013
Падают дни словно дождь в наши души,
Там растекаются каплями вниз.
Ведь ты вчера до безумия нужен,
Мне показалось,что ты просто принц.
Важный такой,уделяешь минуты,
Чтобы со мной говорить и молчать.
Смотришь ты так,будто в мире ты будешь
Дозою счастье в рецепте писать.
Девушки,милые,Вас умоляю!
Ну до чего мы парней довели!
Что они,бедные,думают!Знаю-
Лучше бы замуж за лошадь пошли
Принцев таких,что сегодня во власти
Наших невинных,прекраснейших душ!
Да нет любви с Вами,парни,нет страсти,
Замуж за Вас!Это бред!Да и чушь!
Замуж прошу выходить за достойных!
Чтобы умели всю жизнь Вас любить.
А не за тех,кто себя не прокормит,
Душу сумеет лишь Вам погубить!
Да не цепляйтесь за всех,умоляю!
Скоро цветы будем им мы дарить!
Встретите счастье,девченочки,знаю,
Будут еще на руках Вас носить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420182
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.04.2013
Не ошибаемся мы никогда в любви!
Мы в людях ошибаемся,поймите.
Поэтому любовь ты в жизни не суди,
Как шарик в небо чувства отпустите.
Ведь только слабый один раз хотя б упав
Боится встать,расправить крылья после.
Я знаю-каждый в жизни от любви страдал,
Но пусть она не будет редкой гостьей.
Пусть прорастет в израненной,больной душе,
Не запрещай,крылья ламать не надо.
Пусть прорастет в красивейшем твоем стихе,
Но лишь не строй ты для нее преграды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420053
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.04.2013
Давайте будем жизнь благодарить
За чашку кофе,за кусочек хлеба.
Что без войны мы можем в мире жить,
За то,что не бомбят фашисты небо.
За то,что можем просто помечтать,
Что за уроки жизнь берет немного.
Растите крылья,чтобы полетать,
И не судите никого Вы строго.
Давайте не ложиться просто спать,
Если в душе кого-то не простили.
Чтоб тело не лечить,чтоб не страдать,
Чтоб душу мысли просто не травили.
Благодарите солнце и детей,
За каждый луч,за каждую улыбку.
За встреченных в"Поэзии"друзей.
Возможность исправлять свою ошибку.
Не торопите жизнь,она умна,
Всему,всегда свое приходит время.
Вы знаете-она всего одна,
И потому прекрасна и бесценна.
Давайте будем жизнь благодарить,
Давайте лишь добром ее наполним.
Родителей,детей,родных любить,
Перед собой хотя бы долг исполним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420050
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.04.2013
Паслися відчуття мого кохання,
Твоя байдужість довго їх пасе.
Жорстоко б"є.І звечора до рання
Щось скубає коханнячко сумне.
Я випила три келихи світанку,
Сім келихів недоспаних ночей.
Сп"яніла і відсовую фіранку.
І не стуляю знову я очей.
Навшпиньках ходить сонце біля хати,
Боїться розбудити почуття.
Не знає-посадили вже за грати,
Просидить у в"язниці все життя.
Не бачить волі і засохлу скибку
Розмочує в горняточку із сліз.
І слухає в душі найкращу скрипку,
Що вітер отій подрузі приніс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2013
Вже давно почуття поховала до тебе я світом,
І не знаю душі,і не знаю обличчя твого.
Вибачай,я забула.Ти бачиш?Весна ходить літом...
Що сказати хотіла?Та те,що її не було.
Що захочу тобі побажати колись"Надобраніч",
Та забуду,що в світі живеш,хто для мене ти є.
І вже душу мою ти ніколи нічим не пораниш,
І ніколи не будеш коханим ти понад усе.
Чом до мене,Музо,ти тулилась?
Вибирала колір лиш очей?
Чи тобі я навіть і наснилась?
Притискала до своїх грудей?
Кращі є за мене,розумніші.
Не такі ліниві...Що ж казать...
Та такі,як я тобі миліші,
Бо тебе захочуть ще й обнять.
Ти для мене вибираєш долю,
Вчиш мене мудріших наставлять.
І не сперечатися з тобою,
Бо покинеш,не захочеш знать.
Ми з тобою досі не сварились,
Я лінива,чом все не пишу?
І одна до одної тулились,
Бо тебе так дуже я люблю.
Не свари мене,я стану краща.
Що говориш-завжди запишу.
Не ображу я тебе нізащо,
Із дощем,із вітром говорю.
Думають,що я якась блаженна,
Що бракує розуму мені.
Це душа буває засніжена
Навіть влітку,навіть навесні.
Ти завжди самотність проганяєш,
Не впускаєш навіть за поріг.
Свариш і за двері виставляєш,
Кинула сьогодні їй пиріг.
А вона його шведенько з"їла,
Просить в тебе крапельку води.
На порозі трішечки присіла,
Як її кормила ти з руки!
Ти мене навчила так багато.
Полюбили стільки он людей!
Кожен день тепер для мене св"ято.
І тулю тебе я до грудей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2013
Подаруй мені долечко вміння прощати,любити.
Подаруй лиш терпіння і вміння усе відрізнять.
Наче в сповіді світом навчи ти мене все ходити,
Научи всіх сиріток до душеньки лиш притискать.
Ти навчи,що завжди Бог дає лиш потрібне,
Що всі дні не складу я із сонця,бо вмить спепелить.
Ти навчи поділитися навіть окрайчиком хліба,
І всіх рідних,мені дорогих до душі притулить.
Хто це зробить за мене?Самій це зробити потрібно,
Відпускати гілки,коли прірвою буду летіть.
Хоч пораню я тіло.І житиму завжди я бідно...
І залишу я душу в якихось чужих тих століть.
Хтось мене прочитає.І з паперу виріже душу,
Бо в століттях отих вже не буде паперу давно.
Електронні книжки...І писати на папері мушу...
Тільки місяць той самий подивиться в Ваше вікно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419625
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2013
-Ты плачешь,Солнце?Только почему?
Ты видишь даже в мире Ангелочков...
-Кто носит к Богу:"Я благодарю"
Лежит и отдыхает.Только ночкой
Отправился один.Как он летел!
Как нес благодарение он Богу!
Чтоб побыстрее он сказать успел.
Как же искал ближайшую дорогу...
-А что другие?
-Носят"Помоги!"
Корзинами большущими таскают.
И получают...Только в те же дни
Благодарить те люди забывают...
-Что сделать мне?Я научу других
Премного Благодарными быть Богу.
И этот Ангелочек полетит...
Я помогу хотя бы понемногу...
Я говорила....Я могу писать,
И если прочитают единицы-
Счастливой стану,буду помогать...
Мы с Вами только Бога ученицы...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419619
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.04.2013
Я люблю тебя очень,очень,
До весны,до начала жизни.
Видишь,шляется небом осень.
Долюбила тебя я трижды.
Долюбила тебя я дважды,
Целовала лишь во сне ночью.
Но влюблюсь не в тебя однажды,
Вот тогда ты полюбишь точно.
Целовалося с тобой лето,
Я завидовать перестала.
Только знаешь,я не об этом...
О том,что тебя не искала...
Я шагала другой планетой,
Где чужие живут все звезды.
Мой хороший,я не об этом,
Нам на этой планете-поздно...
Я продумала все причины,
Я хорошей была и нежной...
Но не стал ты моим мужчиной,
Не любил меня как и прежде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419425
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.04.2013
Засміялась любов і спідницею смуток заділа,
Скільки в неї спідниць?Це циганка-красуня стоїть?
Роздягатись,вбиратися в інше вона не схотіла,
Та й не знала,що смуток той душеньку буде труїть.
Дай я виперу,ціла спідниця у бруді такому,
Колючками чіплялась розлука до самих думок.
Вдягни сукню,а я не розкажу любове нікому,
Що спідниця ця шита з червоних і чорних ниток.
Що немає тканити,ти вкрала з музею спідницю,
А ти знаєш-надворі який тепер зіронько вік?
Є люстерко давно,не дивися красуне в криницю.
Не шукай ти від смутку і болі в криниці тій лік.
Дівчино,не ходи,не проси вже у нього нічого.
Він давно зубожів,не душею вже міряє світ.
Ти смієшся,любове?Не бачу чомусь я смішного...
Ходить старий і сивий по світі отім чоловік...
Бачиш?Час вже забрав в нього вроду,маєток і гроші,
І шукає її,ту дівчину,що кинув в ту мить...
Хоче ще перед смертю в її подивитися очі,
І спитать,чи розбитеє в неї серденько болить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2013
В одиночестве бываешь счастлив?
Значит-перерос ты сам себя.
Хоть и день порою неудачлив,
Не звонили лучшие друзья.
Не ворчишь,что дети не убрали?
Значит мудр,ты ценишь этот мир.
Ценишь,что есть дети...Что орали,
Закатили куклам своим пир.
Не орешь,что муж забор не чинит?
Понимаешь-завтра он придет
И тебя так запросто обнимет,
Поцелует и с работы ждет.
Кто-то не имеет даже дома,
Так зачем все время нам ворчать?
Ты сама с собою не готова
Этот мир любовью обнимать.
Говорить за все спасибо Богу,
Мусор есть?Так есть за это дом!
Ты найди к душе своей дорогу...
Остальное сладится потом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419104
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.04.2013
Размышляла и думала я о богатых и бедных,
И душою,и телом.Да разные есть богачи.
Кто-то смотрит в окно на детишек порою чуть вредных,
Кто-то звезды свои собирает в окне лишь в ночи.
И родителей видят счастливых,сдувают пылинки
С малыша.И целуют и в щечку,и в маленький нос.
Нету в мире роднее,дороже родимой кровинки.
Тот,кто смотрит в окно-улыбается.Значит дорос
До того,чтобы радостью душу наполнить от счастья
За других,посторонних,чужих.Что совсем их не знал.
Чтобы лбом лишь к окну от улыбки в душе прикасаться.
И что счастья чужим он детишкам в душе пожелал.
Я сейчас говорила о тех,кто богатый душою,
Кто деньгами,кого не испортишь ты в жизни ничем.
А другой смотрит в зеркало:лишь серебро...И собою
Лишь любуется в жизни.И больше поверьте никем...
Ведь на зеркале горсть серебра распыленная кем-то.
А затмила весь мир!Так порою и жизнь тех других.
За деньгами не видят ни птиц,ни пришедшее лето.
За окном иногда-посторонних и просто чужих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419100
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.04.2013
Сиділа ніч,тримала сон в руках.
Вимінювала на твої цілунки.
Гойдалася у стомлених думках,
Спідниця як в циганочки-чаклунки.
Із ким вона фліртує?Це ж бо ти!
Її цілуєш,горнеш до серденька?
-До мене вже коханий не ходи!
І не така вже ніченька старенька!
-Сваритися з тобою? Ти пробач,
До ніченьки мене ти вже ревнуєш?
Сядь,поцілую милая,не плач.
Невже моїх ти слів зовсім не чуєш?
І посварила ніченька вже нас.
Я довго плачу,та хіба так треба?
Марную просто дорогий я час.
А ця любов у нас ще вище неба.
Розсіяла той сон в чужих полях,
А він не виріс-зорі притрусили.
І ходить ніч чаклункою по днях,
А ми її до себе запросили.
Хай вже поспить,бо втомлена така.
І думає,що нас знов посварила.
У мене ти,і в тебе я одна,
А ніч лише у гості приходила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418955
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.04.2013
Ти у мрії чужі одягав зубожілу любов.
Як же їй до лиця не пасує намисто із щастя!
Наче наймичка вбрана.А в рученьці молитвослов,
Їм молитви до душеньки Боженьку мій знадобляться.
Ходить світом і доленьки просить старенька тобі,
І на свитці мереживом вишила старі цілунки.
Як побачиш її-до хатинки своєї впусти,
Не вигадуй,що в неї душа як в якоїсь чаклунки.
Не давай милостиню дрібними надіями знов,
Не кидай жменьку зір,що не світять і душу не гріють.
І блукає цим світом моя зубожіла любов.
Де вітри їй у душеньку холод лиш вимерзлий сіють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2013
Когда-то я вопила:пропаду!
Я без любви твоей совсем сгораю.
Я без тебя родной мой не могу.
Я свет от тьмы уже не различаю.
Когда-то так молила:
-Позвони...
Мне только голосочек твой услышать.
Со мною день хотя бы раздели,
Ведь без тебя я не дышу.Ты слышишь?
Ты равнодушьем выдавил любовь,
Ты сделал все,чтобы ее не стало.
Заштопало мне время в сердце боль.
К чему теперь твое:
-Ты где пропала?!
Я стала для другого дорогой,
Единственной на целом белом свете.
...Вчера звонил мужчина мне чужой,
Что был роднее неба на планете...
Но это было ,знаете,давно,
Когда в душе копилось боли столько!
Что разделив ее на целых сто-
Не вынести бы миру...Только"горько"
Кричат на свадьбе,где невеста я.
Где в платье.А в руках в охапке розы.
Другая у меня теперь судьба...
Прости,что у тебя сегодня слезы...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418686
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 15.04.2013
А я ось так запуталась навіки,
Як білий цвіт на хмари настеливсь.
Від втоми мої стомлені повіки,
Тобі спасибі,що не полюбив.
Що вчив недосипать мене ночами,
Що краяв мою душеньку навпіл.
Тепер блукаю дивними світами.
Ти навздогін щось милий шепотів.
А я не чула,певно-розлюбила,
Не прислухалась.Бачиш?Як мертва
Я з посмішкою на лиці ходила.
Коли в душі лиш кригою зима.
Ти не втішай,навіщо листи пишеш?
Щоб я надію сіяла в душі?
Лиш обіцяю-як мене залишиш-
Шукатимеш на небі,на землі.
Я в Янгола лише перетворюся,
Блукаю по землі,коли ти спиш.
Я ще жива.З усім,з усім змирюся,
Ти тільки мене в спокої залиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2013
Он шел домой в голодном сорок пятом.
Седой старик,хоть только двадцать пять.
Советским был обычным он солдатом.
И так хотел жену свою обнять.
И посмотреть хотя бы раз на дочку,
Он не успел,не вовремя война.
Как целовал в письме он даже строчку:
-Мой миленький,родной.Я родила...
Как обнимал друзей тогда,по стопке
Налил он всем.Ведь он уже отец.
Вот если бы еще немного водки,
Ведь скоро и войне уже конец.
Пусть Бог простит,пусть Родина прощает,
Что сын такой на свете белом есть.
Что он врагов своих не убивает.
Молился Богу:
-Бог,где моя честь?
Ты понимаешь,все враги-ведь дети
Таких же матерей как и моя.
Пусть не заплачет хоть одна на свете,
Хоть он и враг...Планета ведь одна...
И никому он в этом не признался,
-Приду домой-лишь мамочке скажу.
Нет,не скажу.Я трус...Но я старался...
Только убить родная не могу...
Вот День Победы,вот я скоро дома.
Он целовал тропиночку в лесу.
Пусть ждут развалины,не ждут хоромы.
-Поможет Бог такому дураку.
И сам с себя сегодня он смеялся.
Вдруг видит-немец,парень молодой.
-Да я б с тобой дружище мой обнялся,
Я приглашу тебя к себе домой.
Мы не враги,мы все отвоевали.
Пошли,я тебя чаем угощу.
За мной родные так ведь заскучали.
Давай тебя дружище обниму.
Он подошел.А пуля просвистела,
Отпраздновав последний день войны.
-А дочь меня увидеть так хотела...
Положит на могилу мне цветы.
Ведь я немецкий не учил,ты знаешь?
Я никого в войне ведь не убил.
Зачем же ты в меня теперь стреляешь?
Я бы землей родною лишь бродил.
И разорвали ночью звери тело,
В котором жила Ангела душа.
А дочка делает шаги несмело:
-Папа увидит как ты хороша.
И на калитке каждый день молилась,
Надежду не теряя до конца...
Невеста-дочка в платье нарядилась.
-Вернется папа.Верю еще я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418457
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 14.04.2013
У лісі старім літо паркувалось.
Не пропустивши наперед весну.
То шепотіло,плакало,сміялось,
Наплівши із листочків:я люблю.
І у весни чомусь не брало дозвіл,
На пізнєє побачення прийшло.
-Я потім пропущу наперед осінь...
Скажи мені-коли таке було?
З тобою я забула все на світі,
Яка різниця?Сніг чи сто дощів.
Чи у ночі,чи в днях,а чи в тім літі?
Лише б з тобою вітер шепотів.
Лише б тебе за руку потримати,
І хай дощі наперед літа йдуть.
А літо стало щастя паркувати,
Дивлюсь-вітри весну самі женуть.
Бо закохалась знов і забарилась,
Таке оте коханнячко.Ти знав?
І проліском білесеньким стелилась,
А ти мені аж зіроньки зривав.
Вкрав старий віз,де літечко проспало
Чотири тижні і сімнадцять днів.
І щастя,що так літо паркувало.
Лише"люблю"з листочків сам наплів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418450
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.04.2013
Для чего нужно быть хорошим?
Для чего нужно быть добрее?
Пусть котеночек кем-то брошен.
Заберем его,отогреем.
Покормить бы с ладошки чаек,
И старушке купить в аптеке
Тех таблеток,что не хватает
В современнейшем нашем веке.
Ведь она собирает крошки
Со стола,и не ест бананов.
Не хватает всего немножко
В продыравленных тех карманах.
Даже если Вы птиц кормили,
Улыбнулись чужим прохожим.
Доброту в этот мир впустили.
На святых стали чем-то похожи.
Даже если всего лишь малость:
Навестить того,кто болеет.
Уважать просто так нам старость,
То душа Ваша все сумеет.
Для чего нужно быть добрее?
Чтобы мир изменить собою.
Стать хотя бы чуть-чуть мудрее,
Не пройти просто стороною
Мимо тех,кто ладошку тянет.
Кто не знает вкус мандарина.
Целый мир ведь добрее станет...
Я бы очень Вас попросила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418182
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 13.04.2013
Я розмішую ніч у горнятку вранішньої кави.
Медом мрії гірчать,на білизну всі краплі до дна.
Я кохаю не тих,я усі порозсіюю чари,
Залишуся в обіймах я вітру назавжди сама.
І твоє запізніле кохання вже вицвіло сонцем,
Не розбереш,що в ньому є:пристрасть,самотність,журба?
Розмовляю з закоханим вітром я через віконце,
Вчусь писати від вітру диктант і чарівні слова.
А він тулиться так до моєї душі як людина,
В філіжанці розмішую присмак закоханих слів.
Я для нього назавжди маленька,рідненька дитина.
А в дитину чомусь закохатися вітер не смів.
І твої запізнілі листи не співпали у часі,
Я колись так молилась хоча б за єдиний рядок.
Мою душу чомусь розірвати з байдужістю ласі
Некохання до тебе і сотні до вітру думок.
Я кохаю не тих,та вони закохаються потім,
Так потрібно,до краю наповниться моя душа.
Пише вірші,відносить в редакцію літняя осінь,
А хтось скаже:ти Ангел хороша подруго моя.
Ці слова дорогі,ці слова посадили у душу
Ті зернини,що потім зберу-роздарую я в світ.
Притулить до душі,цілувать,обійняти Вас мушу,
І бажати лишитись такою хоч тисячу літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418174
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.04.2013
Я молитвами душу одягала.
Плела дрібне мереживо із слів.
Думками їх своїми вишивала,
Бо вітер так тихенько шепотів.
Я все проміння зірочок зібрала,
А потім дошиваю аж до мрій.
І трепотіння крил там повплітала.
Де Янголик летіли мій зумів.
А голки в мене як у Ноя пили,
Ну не сучасні зовсім і старі.
Вам вишивали щастя.І просили,
Щоб були Ви щасливі й молоді.
Щоб завжди,завжди тільки посміхались,
Щоб я почула радісний Ваш сміх.
Ми з Янголами тільки намагались
Подарувать здоров"я на сто літ.
Бо Ви така премудра чарівниця,
Така хороша.А яка душа...
Оленочко,хай Янголик присниться,
І подарує цього Вам вірша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417871
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.04.2013
Зачем нам нужен пост?Это просто добровольное воздержание и самоограничение в пище,развлечениях,сексуальной жизни.Может быть в определенные дни(среда,пятница)или на протяжении всего поста.Это жертва благодарения Богу за великую искупительную жертву,которую принес за нас Сам Сын Божий Иисус Христос.Хотя суть не в том,чтобы не есть определенные виды пищи.Пост-это воздержание от всего,что может вставать между Вами и Богом.Это уход внутрь себя и пребывание там наедине с Господом.Время тщательного пересмотра своей жизни,самоанализа,очищение плоти и духа.Чаще посещать Божий храм,делать добрые дела.Пусть они будут самыми маленькими:пожелать хорошего дня незнакомому человеку,погладить и утешить больного,навестить его,отдать хотя бы десять гривен тому,кто нуждается в них больше Вас.Если можно-то ограничить себя в еде.Самые сильные животные(к примеру слон или буйвол)являются травоядными.За счет очищения организма от шлаков и избытка белков ощущается значительное облегчение во всем теле,а умственная и физическая активность увеличится.Но это касается людей,которые не болеют,не работают на работе,где ограничение пищи может повлечь за собой последствия ухудшения в здоровье.Это не касается беременных,путешествующих,старых.
Просто проанализируйте свою жизнь.Отказ от пищи-это очень мало.Каждодневные молитвы и добрые дела больше очистят Вашу душу.Она ведь тоже нуждается в очищении.Не только тело.Если одежду долго не стирать,то потом пятна тяжело вывести.Так же и грехи с нашей души.Они вьедаются и тяжелеют.
Нам всегда помогает Бог.Но только в том,что нельзя сделать человеческим усилием,с помощью самого человека.Бог нам дает каждый день силы и возможности.Сидеть дома и полагаться на случай?И просто говорить,что от судьбы не уйдешь?Кто-то делает тысячу и одну попытку,а мы после второй опускаем руки и говорим,что на все воля Божья.Меня к примеру очень удивляет,что люди совсем не следят за своим здоровьем.Я не один раз слышала,что полагаются только на Бога.Но зачем нам тогда ум,достижения в науке,врачи и просто книги?Иногда надо следить просто за давлением,чтобы избежать многих болезней.С последствием которых надо бороться годы.А иногда заплатить и жизнью.Это просто лень и небрежное отношение к себе.
Хотя очень трудно иногда различить,до какой степени ты можешь помочь себе сам.А когда полагаться только на Бога.Если человек имел расположение сделать то,что он мог,но ему что-то помешало-то Бог поможет ему всегда.А если к примеру он не хочет этого делать(даже выпить таблетку от давления,во всем полагаясь только на Бога)-то это или лень,или небрежное к себе отношение.Ты полаешься на Бога,забывая,что сам себе не хочешь помочь.Почему Бог должен помогать ленивым?
Делайте то,что можно сделать в Ваших силах.Оставляйте Богу то,что сделать по человеческим силам нельзя.Бог же хочет и нашего старания.Помните,как долго мучился Ной,чтобы построить ковчег?Даже дерево пилили деревянными пилами.Вы можете себе такое представить сейчас?Да разве Бог не мог ускорить постройку ковчега?Мог,но он хотел увидеть старание.Он давал им силы,они принимали решение.И строили его очень много лет.Давайте делать то,что можем.И оставлять Богу только то,что не в наших силах.Наш ковчег тоже строится деревянными пилами.И если Вы хотите достичь всего за короткое время,то вспомните Ноя.Бог помог уму только тогда,когда увидел его старания из года в год.
Помогайте себе сами,помогайте другим.Берите все из того,что уже сделано в этом мире.А если кончились силы-помогите себе и другим молитвой.Но сделайте все,что только было в Ваших силах.И да поможет Вам всем Бог...
P.S.Продолжение следут...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417866
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.04.2013
Навіть тінь наша нам непідвладна ніколи,ти знаєш?
Навіть зрадити може,пропасти,під землю піти.
То чому від кохання в житті так багато чекаєш?
Закриваєш ним очі,навік пропадають світи.
Ну невже у коханні така превеликая сила?
І до розміру любих очей цілий стиснеться світ.
Я би землю цілу босоніж за тобою ходила...
У дощі,у морози,у сонце,у тисячі літ.
Я би міряла твоїм коханням і сонце,і зорі,
Ну чому вони менші за теє кохання,скажи?
І чому досі мерзну босоніж у мокрому полі?
Під дощем загубивши твої одинокі сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417677
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.04.2013
Ключницей работать в облаков,
За собой таскать их целый вечер.
Ты любить меня всегда готов,
Зажигаешь в этот вечер свечи.
Ужин на столе,букет цветов,
И колечко мне на свадьбу купишь.
Только я опять средь облаков.
Утром меня сонную разбудишь.
-Где была?
-Да у меня ключи...
А потом подумала:не нужно.
Скажешь мне,что вылечат враги.
-Я тебе готовил снова ужин.
Выходила на минуток семь,
Ты подумал,что стихи писала.
Не поймешь обычных теорем:
Я ключами дождик открывала.
Он рукою мне в окно стучал,
Что уже спустился,барабанит.
Знаешь,очень,очень он скучал,
Меня дождик в жизни не обманет.
-Где была?
-Я связку отдала.
Пусть теперь там Ангелы летают.
Я ключи держала у себя...
И дожди на завтра обещают...
-Ты не можешь знать наверняка.
В облаках ведь тоже ошибались.
-Вот ключи,я ими бы смогла...
-Дверь открыть,чтоб звезды к нам подкрались?
-Не смешно.Не веришь-да не верь.
Я ключи от дождика держала...
Открываешь так тихонько дверь.
-Я тебя мой милый потеряла?
Покрутил рукою у виска,
И подумал:
-С кем же я связался...
-Ты прости,я просто солгала.
Я хочу,чтоб ты не сомневался.
-Вот теперь сомнения все прочь!
Ухожу!Держи свое колечко.
Может скажешь,что ты ночки дочь?
И верни обратно мне сердечко.
Ты ушел.Я снова-в облака,
Все ключи взяла вчера с собою.
Прошептала:
-Миленький,пока.
Я тебя лишь дождиком прикрою.
И целую,и еще люблю.
Только должен был душой поверить.
Уходи.Одна я проживу,
Ну а тайну мне кому доверить?
Рисовала млечные дома,
Кружева молочные вязала.
А потом стирала облака,
Чтобы Вам их утром открывала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417670
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 11.04.2013
Чем ты душу лечишь мне любимый?
Кто тебя учил слагать стихи?
Ты писал,что я неповторима,
Сам насеял мелкие грехи.
Ты учил любви не поклоняться,
Ты учил сомнениям в душе.
Я другая,буду я стараться,
Не скучай хороший мой по мне.
Я с весной любимый мой станцую,
И на танец ветер приглашу.
Ты найдешь когда-нибудь другую,
А меня оставишь.Что ж,уйду.
Видишь,как весной метут метели?
Это танец ветра,ты пойми-
Мы любить хотели,не сумели.
Это я наплакала дожди.
Чем ты душу мне любимый лечишь?
Говорил,что я дороже всех.
А мое сердечко ты калечишь.
Для тебя совсем это не грех.
Видишь,что весна так загрустила.
Это с ветром сеем мы дожди.
Я тебя любви не научила,
И за это ты меня прости.
Это я весну в пути держала,
Ты ушел.Забыла я о ней.
На ветру так долго я дрожала,
Ветер,ветер,дождь ты мне пролей.
Пусть меня не любят все за это,
Что я с ветром сеяла лишь дождь.
Я возьму за руку просто лето,
Вам отдам.Мне по сердечку дрожь.
Ветер,ветер,мы весну держали
Взаперти,отпустим,пусть придет.
Всем влюбленным счастья пожелали.
И любви,что в сердце зацветет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417419
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.04.2013
Когда-нибудь захочешь позвонить,
Ведь за тебя мой Бог и я в ответе.
Захочешь так со мной поговорить.
О самом сокровенном на планете.
Мне рассказать,что бросили друзья,
Что дети уже слишком повзрослели.
Не слишком постарела уже я?
Как попугая мы купить хотели.
Когда-нибудь захочешь поболтать,
И чай попить,чтоб спинку я чесала.
Тебе хотелось так не опоздать,
И чтоб тебе я просто отвечала.
Когда-нибудь соскучишься по мне,
Ведь твои дети слишком повзрослели.
Прошепчешь:
-Мамочка,ведь я звоню тебе.
Мы погулять с тобою так хотели.
А на дворе сейчас идут дожди,
Как любишь ты,ну как ты их любила.
Ты телефон,пожалуйста,возьми.
Ты детские вещички сохранила?
Где я на фотографии смешной,
Где я малыш,где ты меня целуешь.
Настолько я тебе ведь дорогой,
Меня ты даже к возрасту ревнуешь.
Когда-нибудь захочешь позвонить,
И мне сказать,что за меня в ответе.
За все,за все захочешь долюбить,
Но нету твоей мамочки на свете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417339
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.04.2013
Ты опоздал на сотни тысяч лет,
А я тебе любимый очень рада.
Я зажигала в доме просто свет,
Чтоб тьма тебе да не была преградой.
Обман я принимала за любовь,
И многих просто путала с тобою.
Молиться не устала.Эту боль
Делила на двоих с моей судьбою.
Прости,что долго плакать я могла,
Что звезды в небе редко зажигала.
Прости,что я устала,что одна
Тебя я на тропинке ожидала.
Я знаю,поругаешься со мной.
Что не звала я ночь к себе в подруги.
Что просто простояла с тишиной,
Что думала-ты путь ко мне забудешь.
Тебе я покажу свои стихи.
Ты удивишься:
-Мне ты все писала?
Ты просто сядь,за руку ты возьми.
Поближе,чтобы я поцеловала.
Но понимаю,просто буду ждать,
И пусть других приму за тебя милый.
Стихи тебе лишь буду я писать.
Ведь на двоих дал Боженька мне силы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417143
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 09.04.2013
Я не любви твоей теперь прошу,
К тебе осталась жалость мой хороший.
Сама себя с колен я подниму,
И жребий в небо будет снова брошен.
Ты не целуй,ты просто опоздал
На жизней сто,что льдом в душе топились.
А ты меня с колен не поднимал.
Хоть каждую мы ночь друг другу снились.
А эта боль была холодным льдом,
И не топило солнце,и не грело.
Ты обещал,что в день один умрем.
Я только твоей смерти не хотела.
Живи сто лет,люби ты и целуй,
Обвей руками душу,что полюбит.
Но на огонь в моей душе не дуй,
Иначе лед мне душеньку погубит.
Зачем шептать,что ты не разглядел,
Зачем молить,что нам осталась малость.
Что ты пришел,что все-таки успел.
Любить тебя,когда к тебе лишь жалость?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417137
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.04.2013
На развалинах строю храм.
Камни есть,что в меня бросали.
Разделила бы пополам,
Мне тебя ведь пообещали.
На планете с тобой живу
Я одной.Как смогу-так сьеду.
Говорила тебе:люблю,
И всегда б за тобою следом.
Храм я строю.Та лилий сто
Насажала я белых самых.
Сколько весен уже проплыло,
Сколько зим там осталось старых.
Вы камнями в меня?Прощу,
Проще к небу мне да повыше.
Люди,люди,я Вас люблю.
И тебя мой хороший.Слышишь?
Бог ведь любит слепых,глухих,
Ненавидящих,злых и грубых.
Что покаялись.И для них
Ведь спасение тоже будет.
Жизнь настолько ведь коротка,
Словно миг пролетит,ты знаешь?
Я люблю всех врагов...Тебя...
Хоть меня ты уже не знаешь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416847
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2013
Не підберу слова,щоби серце твоє розтопити.
Всі молитви складу і вкладу в твою душу св"яту.
Не навчивсь цілувати мене і кохати.Я жити
Знов без тебе зумію ENсоту прекрасну весну.
І при зустрічі буду тобі посміхатися щиро,
І стискаю так душу,бо болем кричить до жалю.
-Виглядаєш ти дуже,ну дуже...І дуже красива.
І пробач,що хорошу тебе до сих пір не люблю.
Посміхаюсь.Тебе ж бо до болю колись я кохала.
Тих ночей,що не спала-не скласти і вже недостать.
-Вибачайте,що Ви обізнались...Я Вас не впізнала...́́́́
І пішла з свого серця колючки болючі виймать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416825
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.04.2013
Скрізь біль,скрізь сміх,скрізь поцілунки долі,
Скрізь ті випробування,що в житті.
Сховала я в долоні гарні зорі,
Щоби подарувать лише тобі.
А ти сказав,що хочеш лиш перлини,
Що найдорожчі,щоби ти продав.
Дістала з моря.І ти три хвилини
Так дивно ті перлини розглядав.
І я пішла,і викинула зорі.
Я кинула іх в полум'я.Горять.
Подякувала я за тебе долі,
І щастячко пішла тобі шукать.
Щоби навчивсь ти крихти цінувати,
Що падають,коли розріжуть хліб.
І навіть потім іх поцілувати.
Бабуся вчила-це великий гріх,
Як хліб впаде,як впадуть навіть крихти.
То іх потрібно завжди піднімать.
І щастячко тоді до тебе прийде,
Як не перлини будеш ти шукать.
А будеш цінувати людську душу,
Подякуєш за все.І Бог простить.
А я любити всіх на світі мушу.
І щастячко тобі завжди просить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416579
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.04.2013
Я найду тебя,милый,найду,
Сквозь дожди,ожиданья и грозы.
У весны я взаймы наберу
Красоты.А ты вытрешь мне слезы.
И прошепчешь:
-Прости,что ждала.
Что заставил тебя сомневаться.
Столько боли стерпеть ты могла.
Но сумела меня ты дождаться.
А меня ты за руку возмешь,
Зацелуешь до счастья,до страсти.
И почувствуешь сердца ты дрожь.
Только встреча-в Господней лишь власти.
Я найду тебя милый,смогу,
Пусть ждала,пусть бродила дорогой.
Только веришь?Я б раньше смогла,
Но судьба не была ко мне строгой.
Она просто учила меня
Благодарною быть за страданья.
И подарит любимый тебя,
Отпущу я к тебе ожиданье.
И тогда ты ко мне сам придешь,
Зацелуешь,залюбишь хороший.
Обещаешь?Меня ты найдешь?
Никогда меня больше не бросишь.
Сколько в жизни брала я взаймы,
Как отдам,чтоб в долгах не остаться?
И полюбишь меня только ты.
Я найду тебя...Буду стараться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416563
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.04.2013
Вот и все.Я не плачу,дождь
Лишь реснички мои целует.
Ты не любишь?Уходишь прочь?
Я сильнее?Пусть дождь ночует
На кровати,где спал лишь ты?
Я не плачу,я дождь учила,
Чтобы он заметал слезы
На лице.Я тебя простила.
Это с ним мы давно друзья.
Он как Ангел ко мне приходит.
-Вида,плакать тебе нельзя!
И причин он мне сто находит.
Ну скажи-мне зачем грустить?
Ну и что,что в любви мне клялся.
Я сумела тебя простить,
Лишь дождя бы ты постеснялся.
Мне теперь говорить лишь с ним.
Да с луною,что в небе светит.
Мой хороший,мы не грустим.
Мы же с Богом на этом свете.
Вот и все.Пусть заходит дождь,
Я ему все стихи писала.
Ты уходишь,любимый?Что ж,
Я лишь в щечку поцеловала.
Я не плачу,зачем грустить?
Я стихами с души грусть смою.
Я так сильно могла любить...
А любовь прошла стороною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416281
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 06.04.2013
У сині хмарки Ангелик вповився,
Приміряв наче сукню дощ весни.
А потім він до тебе лиш спустився
Розказувати найсолодші сни.
І личенько від смутку відтирає,
Шепоче:
-Черевички я куплю.
Цілує твоє личко,обнімає.
-Бо дуже,дуже я тебе люблю.
Піду з тобою завтра в магазини,
Не бійся-бо мене не проженуть.
Буду з тобою я усі години.
А потім полечу.Мене ж бо ждуть.
Бо треба десь сирітку пригорнути,
А потім полетіть до тих дітей,
Що встигли матері за них забути,
Чужими стали серед всіх людей.
Ти не сумуй.Коли мене ти кличеш-
Я завжди поруч,крильцята нові.
Ти бачиш їх?Я їх тобі позичу.
Бо ми з тобою рідні,не чужі.
Коли ти плачеш-сльози витираю,
Коли радієш-посміхаюсь я.
Ніколи я тебе не забуваю.
Ти найрідніша в світі і моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416275
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.04.2013
Милі моі,любі,дорогі!
Я би Вас хотіла попросити:
Низько поклоніться Ви землі,
І навчіться Ви усіх любити.
Рідних,близьких,навіть ворогів,
Сонце,ранок,квіти і хвилини.
Хай життя не завжди з кращих днів,
Хай і босоніж Ви походили.
Хай в душі не завжди лине сміх,
Обітріть ту кров,що біль стискає.
Знаєте:жалітися-це гріх,
Бог завжди і всім допомагає.
Хай не тих зустріли Ви в житті,
А вони ще й душу Вам плювали?
Але Ви залишились живі,
І з колін Ви в сотий раз вставали.
Рідні моі,милі,я прошу:
Не кляніть,за ворогів моліться.
Бог казав:
-Я всім допоможу.
Ви лише до мене приверніться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416014
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2013
і тримає рученята
Сонечко на віконечку.
Поряд нього-Янголята
Пишуть Вашую долечку.
Розписали сто літ сміху,
Двісті літ надіі пишуть.
Сиплють зореньки на втіху.
Хай на небі трохи лишать!
Накидали у віконце,
На Вашу хатинку,поле
Забавляють Янголятка,
Як малу дитинку.Зоре!
Ти,що сама найсвітліша,
Зігрій подруженьку милу.
Вона в світі найдобріша!
За посмішку іі щиру
Заплачу тобі віршами,
Напишу найкращі зоре.
Розцілую до нестями.
Розпиши велике поле
Золотими зіроньками,
Сміхом,радістю і щастям.
Співай до неі піснями.
Хай казки найкращі сняться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416007
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.04.2013
Боженька!Дари ему любовь,
Пусть ему не будет в жизни больно.
От разбитой как коленки кровь,
Ну,как в детстве.И того довольно.
Пусть не кровоточит лишь душа,
Пусть лишь Ангелочек сны тревожит.
Ты храни его как малыша.
Он капризный?Боже,что он хочет?
Не любил?Оставила его.
Не мила и в сердце не запала?
Только б у него все хорошо,
Только бы я это Боже знала.
Не писала писем я ему,
От себя его я сохраняла.
Я не мстила,я его люблю,
И ни в чем его не обвиняла.
И прошло уже семнадцать лет,
Мне навстречу старичок усталый.
Показалось,знал он сотни бед,
И душой,и телом очень старый.
Возвращаюсь-он почти бежит,
Видно,чтоб его я не узнала.
А нога,ну как нога дрожит.
Палка вдруг у старика упала.
Подбежала.Боже,это он!
Старичок седой,ну почти белый.
-С кем живьешь?
-Живу с твоей душой,-
Прошептал старик очень несмело.
-Боженька,здоровья ему дай,
Поздно видно уж ему учиться.
Ангелочек мой!Оберегай.
И не дай в дороге оступиться.
Заливает в кружку кипяток
Старичок дрожащею рукою.
Он тогда даже сменил замок.
И прогнал почти ее зимою.
И никто ее не заменил,
Только старость все рукой трусила.
Он не знал,что так ее любил.
Он не понял,как она любила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415696
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.04.2013
Все буде дуже добре!Провіряла!
Веселку я на смужки розірву.
Я з вітром попід хмари наліталась,
Закликала хазяйнувать весну.
Нехай сьогодні мріі чорно-білі,
Та завтра всім веселку я роздам.
Наберу кілограмами надіі,
Віддам усю до граму іі Вам.
Все буде дуже добре!Я це знаю!
Та лиш коли від тебе я піду,
То двері так тихенько зачиняю.
Боюсь збудити заспану весну.
А в тебе буде знов нове кохання,
Нові цілунки,різні відчуття.
Забудеш про єдине ти бажання:
Щоб я тебе любила все життя.
А я піду,тихесенько закрила
Той дім,що ти мені лише купляв.
Пішла назавжди,лишила там крила,
Щоб у думках до мене прилітав.
Все буде добре!Настрій пречудовий!
Лише стомилась плакати душа.
Не долітала неба,і у полі
Молилася за тебе як могла.
Все буде добре!Веснонька на завтра
Вбере веселку у сім кольорів.
Та тільки знаєш,буде моя правда:
Повік мене забуть ти не зумів.
Розтратив час і роз'єднав дві долі.
Кохання мого вище лише світ.
Душа не долітає неба,в полі
Тебе шукає сотні земних літ.
І тулиться у ніг твоіх,і просить,
Щоб розшукав,щоб цілував мене.
Ти думав,що це ніченька голосить,
Цілуючи завжди твоє лице.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2013
Я в Королевстве сказок лишь живу,
Не жду давно я принцев с стран далеких.
Мне жаль,но и тебя я не люблю.
Я не люблю людей душой жестоких.
Я понимаю-ты не полюбил,
Не понял ты,что я совсем другая.
Ты меня даже в сердце не хранил.
Я не твоя,ведь я тебе чужая.
Но когда снова Богу я молюсь,
Когда стою пред Богом на коленьях.
Когда к иконе просто прикоснусь.
Молюсь я за тебя без сожаленья.
Прошу тебе у Господа любви,
Прошу,чтобы хранил и тело,душу.
Молюсь до самой нежной я зари,
Впускаю и сомнения,и стужу.
И так хочу тебя я позабыть,
Ты черств ко мне,а я тебе любила.
Мне просто завтра замуж выходить,
А я тебе все верность лишь хранила.
Душой хранила я тебе,душой,
Как мне убрать с души холодный холод?
Во сне я целовалася с тобой
Через года,когда ты стар,не молод.
Я в Королевстве сказок лишь живу,
Я правлю очень долго Королевством.
И Короля наверное люблю.
Тебя наверно больше.И всем сердцем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415414
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.04.2013
У книгу долі глянув чоловік:
-Невже ти записав там і мене?
Чому знайшов життя лиш перший рік?
Це моя доля?А де інше все?
-Ти почитай.
-А,ось мої батьки.
Цілують мене на ніч,всьому вчать.
Читають мені гарні казочки.
Розказують,як зіроньки летять.
-А де сторінки інші?
-Не гортай.
Я розум тобі дав і дві руки.
Ти доленьку собі сам поскладай.
Вибір робитимеш усі роки.
Для чого я тобі можливість дав?
Для чого вчив я хліб свій зароблять?
Щоб я тобі життя все розписав?
Я буду тобі завжди помагать.
Ти лиш мене в душі своїй тримай,
І через вчинки вчись мене любить.
Про мене ні на мить не забувай,
Зі мною будеш завжди,завжди жить.
-Скажи,Господь,невже ти не писав
Про долю,що чекатиме мене?
-Я б так хотів,щоб ти мене пізнав,
Щоб знав мене ти завжди у лице.
-Чому ти стільки болю мені дав?
Ти міг його на інших поділить.
-Щоб ти зміцнів,щоб знов мене пізнав,
Щоб вчився свого ближнього любить.
-Я силоньки просив,ти мені дав
Найважчі лише труднощі в житті.
-Ти сильний став.Невже ти не прохав?
-Це я повинен дякувать тобі.
-Я мудрості просив,мені Господь
Проблеми дав.Я вирішити зміг.
Зміцнив Господь і душу мою,плоть.
Щоб я багато дуже зрозумів.
Багатства в Бога чоловік просив.
Не дав,щоби позбавити пихи.
-Мій Господи,до тебе я молив,
І як своє дитятко полюби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415404
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2013
Знаешь адрес мой?Небо седьмое,
Добираюся как?Я лечу.
Я оставлю тебя здесь в покое,
Обратиться мне стоит к врачу?
Ты решил,что любовь мне залечат,
Ты решил-я глупее других?
Простудилась,накинув на плечи
И на крылья лишь шаль.Там нагих
Лишь душой все встречают и любят.
На каком этаже?На седьмом.
Ангелочки всех утром там будят,
А на вечер-стихи про любовь.
Мне ума не хватает?Я знаю.
Если б был-я б любила других.
На руках что носить обещают.
Только небо,пойми,не для них.
Ты не нежен и груб?Я любила...
Ты не пишешь?Пишу я тебе...
Адрес свой так и не изменила.
Помнишь:в небе..Седьмом этаже...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415105
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 02.04.2013
А я сьогодні зорі роздаю
За Ваші найщиріші поцілунки.
Бо просто дуже,дуже Вас люблю.
Малюю я на небі візерунки.
І піднімаю настрій,і молюсь
Дорогу хрестну.Рани крототочать,
Ой як Болять,важкий той хрестний путь.
Лиш одиниці хрест свій гідно носять.
Пилат судив невинного ́ Христа,
Він без вини прийняв той засуд смерті.
Щоб я зробила,як би там була?
Дозволила би також йому вмерти?
Ісусе,ти на страшнім тім суді
Не будь Судею нам,спаси лиш душі.
Не будем інших ми судить в житті.
Себе лише у сповіді ми мусим.
Маріє,заступися ти за всіх,
Що чинять зло,самі того не знають.
Ісусе,ти прости нам кожен гріх.
Пилат судив на смерть...Тебе карають...
Ісус покірно хрест важкий бере,
Бере його він на свої рамена.
До нас любов його це хрест несе.
А воля його,віра нескорена.
Якщо ми не любитимем Христа,
Як зможемо йому допомагати?
Щоб я зробила,як би там була?
Як Вероніка піт з чола втирати?
Маріє!Помолися ти за всіх.
Щоб волі ми св"ятій завжди корились.
Щоб розуміли щиро ми свій гріх.
Щоб Богу за спасителя молились.
Ісус паде під тягарем хреста,
І беззаконня наші його давлять.
Щоб я зрозила,як би там була?
І піднімають,хрест на плечі ставлять.
Маріє,тебе знову я молю,
Щоб випросила ласку усім людям.
Бо я людей на світі всіх люблю.
Мій Боже!Нехай воля твоя буде.
Ісус свій хрест дорогою несе,
Всі повтікали,лиш св"ята Марія
Назустріч по дорозі цій іде.
І в серці завжди в матінки надія.
Ми є причиною страждань важких,
Ми просимо про прощення так щиро.
Нехай не буде в нас думок пустих.
Нехай від справ в нас виростають крила.
О матінко Ісуса!Поможи!
Ти помолись за нас своєму сину.
Ти нам дорогу в царство покажи,
І зрозуміти краще дай провину.
Симионе Киринейський!Ти там був,
Ти хрест поміг Ісусові донести.
Спасибі,що не кинув,не забув,
Він дав йому заслугу в такій честі.
Ти нагороду в небі заслужив,
Ісус згодився,щоби показати
Як він усіх ,усіх людей любив.
Як міг покірно він за нас страждати.
І Сименон йому допомагав,
Щоб ми навчились просто розуміти.
Ісус Христос спасіння нам бажав,
Бо ми для нього найдорожчі діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415011
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2013
Душа перебинтована віршем.
Тоді чому так досі кровоточить?
Підкладена тоненьким олівцем,
Чому вона ще й лікаря знов просить?
Хіба я не спиню сама цю кров?
Хіба ці рани я не погоіла?
Я піднесу поклони з молитов.
Сама не зможу,як би не хотіла.
Господь мені погоіть і простить,
Що так його щоденно я гнівила.
Що забувала світ увесь любить,
І що за інших мало я просила.
Що не молилась я за ворогів,
Що бідним я лиш милостиню дала.
Бо Бог зробити мудрою хотів,
А я його уроки прогуляла.
Що він мені можливості давав,
А я просила:все та ще й одразу.
Він біль до мого серденька приклав,
Щоб вчилася прощати всім образу.
Що не корилась волі я завжди,
Що не завжди я дякувала щиро.
Що не просила:ближнього люби,
Не завжди посміхалася я щиро.
Пробачте мене друзі Ви за все,
Бо зараз більше мудрості я вчуся.
Ісус так тяжко хрест тепер несе,
А я за нього навіть не молюся.
Дорога хресна,терен на чолі,
А вороги його так бичували.
І на Голгофі розпинали ті,
Що злобу в своіх душах лише мали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414792
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2013
А я для тебе запалила зорі,
Поставила на тацю як свічки.
І написала:"Боженьку,дай долі
Коханому."А де тебе знайти?
Шукала тебе в царстві тридев'ятім,
Шукала в Королівстві серед гір.
Шукала у найкращому палаці,
Шукала тебе навіть серед зір.
Я йшла через моря і через ріки,
Блукала серед лісу і полів.
Хотіла буть з тобою я навіки,
Лиш ти чомусь зі мною не хотів.
Коли знайшла-низенько я вклонилась,
Бо знала,що живеш ти на землі.
І тільки Богу щиро помолилась.
Зустрівшись-розійшлися як чужі.
Та вже була від того я щаслива,
Що Бог цю зустріч щиро дарував.
Це не біда,що світ цілий сходила,
Що навіть ти мене не цілував.
Це не біда,бо я нарешті знала,
Що пару я для себе віднайшла.
І дуже,дуже щиро покохала.
Ти не кохав?А я так довго йшла.
Я босоніж по снігу,хуртовині,
Палила зорі,щоб світили шлях.
Що довелося спать в чужій хатині.
А ти мені у душу-ржавий цв'ях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414764
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.04.2013
А я за тебе досі ще молюсь,
Хоч знаю,що ти зовсім не кохаєш.
Вклав смуток в руки,кажеш:
-Подивлюсь,
Як ти його на волю відпускаєш.
-Ти мене смутком милий не лякай,
Запам"ятай слова мої пророчі-
Ти покохаєш.Зараз вибачай.
Бо стільки справ у мене ще до ночі.
Поцілувала.Бог хай береже,
Бо ти був найдорожчий в цілім світі.
Тепер прощай.І Янгол донесе
Мої молитви.Всі ми Бога діти.
А я тебе і досі ще люблю,
Та ця любов за всіх людей на світі.
Я склала у пакуночок журбу,
І виростила з неї гарні квіти.
Я не сумую,сум мій відлетів,
Я посміхаюсь,бо він закохався
У мою посмішку.Хоч ти і не схотів.
А через рік в коханні ти зізнався.
Мої слова пророчі,ти ж це знав,
Бо я чаклунка з поглядом дитячим.
Мені так жаль,що ти один кохав.
А пам"ятаєш,як сказав:
-Нізащо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414496
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.03.2013
І згас весь день,і вбралась в зорі ніч,
І золотом гарненька хустка шита.
Коса її сягала нижче пліч.
А поруч неї йшла поважна свита.
Три місяці чудові і весна,
І місяць,що у небі жив і досі.
А нічка щось в руці мені несла.
І у моє віконечко заносить
Проміння повишиване як час.
І розстеляє на мою долівку.
І ніченьки медової для Вас,
І кожному погладить ще й голівку.
Просила передати всім привіт,
Просила Вас усіх поцілувати.
Ось так заходить вже багато літ,
І Всім,і всім Вам щиро побажати
Медових і казкових лише снів.
Молитв,щоб донесли їх Янголята.
І діткам помогти Бог всім хотів,
Що склали дуже щиро рученята.
Чарівних снів і Янголяток Вам,
Щоби молитви Богу доносили.
Я ніченьці сьогодні передам,
Що Ви за інших щиро попросили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414484
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.03.2013
Все так же будет-солнце,звездопад.
Январь,февраль и звезды на ладони.
Стихи,написанные наугад.
От нелюбви не будет больше боли.
Все тот же дождь с дождихой у ворот,
Они всегда желанны в моем доме.
Но неожиданный вдруг поворот:
Твоя любовь ко мне на том пероне,
Где все билеты проданы давно.
Где рельсов нет,где раздавали крылья
Моей тобой разрезанной душе.
Где сон не стал для нас обоих былью.
Я там тебя любимый подожду,
Есть у меня четыре лишь минуты.
И улетая в небо-долюблю.
Как будто ты любил всю жизнь...Запутал
Мне Ангел мои крылья тишиной,
Чтоб я тебя смогла еще дождаться.
Побудь еще чуть-чуть,прошу,со мной,
В раю с тобою мне не повстречаться.
Там память постирает нам Господь,
Чтоб возвратив на землю мы учились.
Хотела твою душу,твою плоть.
И просто чтоб взаимно мы влюбились...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414166
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.03.2013
І плаче камінь.Чує молитви,
Що Ангели несуть у своїх душах.
Так боляче.Розтрачені роки
Свої я позбирати тепер мушу.
Пошити з них покров щиріших слів,
Під час молитви ставить під коліна.
Щоби мене Бог вислухать схотів,
Щоби я стати кращою зуміла.
Щоб не дарма я на землі жила,
Щоби втішала душі я сумнії.
Щоби в молитві росту досягла,
Щоби змінила погляди чужі я.
Щоб багатьох навчила я любить,
Всіх ворогів,сиріток і убогих.
Бо на землі одній нам люди жить,
І молитви одні молить до Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414076
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2013
Я просто перестану ждать,
Уеду завтра в другой город.
Чтоб взглядом больше не искать,
Чтоб не искать обычный повод
Тебя увидеть средь зимы.
Тебя коснуться знойным летом.
Когда цветут весной сады,
Когда не будет песня спетой.
Я просто перестану ждать,
Сменив три города и небо.
Во сне к небе мне не летать.
Чтоб ты таким родимым не был.
Я просто перестану ждать,
Целуя мысли твои милый.
Но Боже-дай не опоздать,
И будь лишь Богом ты хранимый.
Я просто перестану ждать...
Но когда Ангел придет с неба,
Чтоб навсегда меня забрать
Туда,где так премного снега.
Где так премного божества...
Я об одном лишь бы просила-
Чтоб передал,как я ждала,
Как за тебя всю жизнь молилась.
Ангел послушал.Улетел.
Он передал молитвы Богу.
Бог сделал так,как ты хотел:
Дал каждому свою дорогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413862
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.03.2013
Виходить ніч на темную дорогу,
І дивиться,щоб місяць не проспав.
І не розказує тепер нікому,
Що їй колись листи ти написав.
Ти говорив,що вмів мене кохати,
Ти їй писав,пробачення просив.
Навчився темній нічці ти бажати
Кохання,бо тоді мене любив.
За що просив пробачення коханий?
Ти знав,що мене лишиш назавжди?
Ти знав,що душа змерзне у чеканні.
В тяжкій журбі,в обіймах самоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2013
І хрест,і долі час,що вимолений в Бога;
І бездоріжжя днів,що в таці,що навпіл.
Навколішках в зимі і босоніж...Це змога
Випробування душ,випробування тіл.
Це хрест,який несуть смиренно склавши руки,
І піднімають знов із безкінечних прірв.
На інший бік кладуть.Отак людськії муки
Христос за нас людей на світі претертів.
І розуміння мук,ненарікання,віра,
Подяка за той шлях,що терном Бог встелив.
Кальварія...Голгофа...Просто наша міра,
Якою сам Господь відміряв в душі сил.
І не просіть свій хрест обрізати,спиляти,
Просіть Ви краще сил і змоги донести.
Навчіться до душі молитви прикладати,
І знати,що святі на нім навіть цвяхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413483
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2013
Ты держи меня просто любимый за руку,
Пусть обрыв,пусть земли край и крах моим мыслям.
Ты доверишь меня лишь обычной разлуке?
И не видишь дорогой одною ты смысла?
Ты держи меня крепко,так крепко,как можешь,
Над обрывом ты руку отпустишь?Ну что же.
Мне Господь Бог всегда в этой жизни поможет,
И святой Спиридон Тримифунтский ведь тоже.
Чтобы просто подняться всех выше,сильнее
Чтобы стать-надо падать,летая как Ангел.
Бог всегда знает,что же нам в жизни нужнее.
А ты будешь любимый забытая память.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413437
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.03.2013
І сонце,й сніг,і ожеледь,і зливи.
Скажіть мені-невже весна така?
А Янголи хмариночки трусили,
Вкривалась пухом вимерзла земля.
Мішалися сніги і хуртовини,
А березень-лінивий парубок.
До нього зимні місяці ходили,
І брали хлопця просто у танок.
Хіба такі повинні бути хлопці?
Пускать хазяйнувать у дім чужих?
Та бачу знов,що землю ввечір топчуть
Одні сніги у чоботях старих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413169
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.03.2013
Никогда,никогда не жалейте о прошлом,
Не твердите,что сделать иначе могли.
Вспоминайте с любовью всегда о хорошем,
И живите всегда я прошу лишь в любви.
Вы скажите спасибо за все,всегда Богу.
Испытанья даны,чтоб мы стали сильней.
Чтоб нашли себя в жизни и к Богу дорогу,
Бог ведь знает,что в жизни всегда нам нужней.
Не казните себя,что могли бы иначе
Поступить.Стало быть-не могли,вот и все.
Только Ангел для каждого ведь предназначен.
Он поможет.Все будет у Вас хорошо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413164
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.03.2013
Вот и все.На столе стихи,
Что ты мне написал вчера.
Я люблю тебя,но грехи
Я на исповедь отнесла.
Что же батюшке мне сказать,
Что не мил без тебя весь свет?
Я разлуку смогла принять
Так обычно,как и рассвет.
Знаешь солнышко-уходи.
Тебя цепью мне не сдержать.
Я несла в храм свои грехи,
Чтобы легче разлуку принять.
Вот и все.Недопитый чай,
Мое кофе и мой роман.
Я тебе:
-Да не опоздай.
Возьми плащ,на дворе туман.
Нет упреков,нет просьб,нет слез,
Научилась тебя любить.
Ты ведь в душу мою врос,
А теперь без тебя мне жить.
А ведь в церковь несла грехи,
Чтобы мне стала чище душа.
Ставлю свечи,а ты прости,
Что тебя так любить могла.
Только знаешь,когда умру,
Под прозрачной моей душой
Я оставлю к тебе"люблю"
Мой хороший и мой родной.
Так и буду ходить в раю,
Чтобы память к тебе не стирать.
А теперь уходи.Люблю,
Но забудь,что могу я ждать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412826
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.03.2013
Так хочеться багато Вам сказати...
Так хочеться багато попросити.
Щоб Ви навчились просто цінувати
Того,хто вміє щиро Вас любити.
Щоб Ви завжди в житті добро робили,
Навіть якщо Вас в чомусь звинуватять.
Щоб Ви завжди,за все усіх простили.
Непрощення?хворобою заплатять.
Так хочеться,щоб Ви в житті навчились
Все будувать:любов,стосунки.віру.
Щоби Ви Богу кожен день молились,
Щоби навчились вірити в надію.
І навіть якщо все за день зруйнують,
Що будували ви всі дні і ночі.
Якщо здається-Вас зовсім не чують.
І болем розтікались сльози.Очі
Вже виплакали всі моря і ріки,
А Вам тепер з нуля все починати.
То знайте,що найкращі в світі ліки-
Молитва,яку треба все читати.
І навіть якщо завтра дня не буде-
То Ви робіть так,начебто він перший.
Бо Вас тоді Господь Бог не забуде,
Хоч на душі і буде не найлегше.
Я так хотіла би Вас попросити,
Щоб Ви любили всіх,бо Бог всіх любить.
Мені за Вас лишається молитись.
А Ангел уві сні Вас приголубить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
Посіялам серед зір для усіх кохання.
Буду його поливать з вечора до рання.
Що зійде-роздам усім,а тобі найбільше,
Хай цілує все життя та,що наймиліша.
Закохаюся і я в того,що полюбить.
Поцілує він мене,ніжно приголубить.
Буду мила я йому,тобі дорогенька.
Жаль,не стану я тобі більше вже миленька.
Говорилам сотні раз,що мене полюбиш,
Що байдужістю завжди кохання погубиш.
Та признаюся тобі-досі ще кохаю.
Так все склалося,тепер його виглядаю.
Я би зрадила йому.Так дивиться в очі!
І цілую не тебе сонечко щоночі.
Скільки раз казала я-будеш банувати,
Ще коханнячко моє будеш цінувати.
На коліна не ставай,скільки я казала,
Що кохаю вище зір.Лиш чужою сталам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
Я на шматочки небо розділю,
Та ні,воно зостанеться ціле.
Віддам тобі,бо я тебе люблю.
Ти поцілуєш личенько моє.
Я на шматочки хмарки поділю,
Та ні,вони зостануться цілі.
В обіймах смуток твій увесь спалю,
І зацілую очі голубі.
Тобі шматочки неба прихилю,
Хоч не вкраду його від всіх людей.
І на штаточках в хмарки попливу,
І наберу у них сотні ідей.
Я підберу пір'інки Янголят,
Із них перину в нічку постелю.
Ти бачиш-Янголяточка летить
Тобі сказать,що я тебе люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
Под фатою подвенечной,
Под прозрачной синевой
Лежит облако на печке
На печи преголубой.
Солнце ложит три поленья
И подбрасывает два.
Радуги переплетенья
Собирала синева.
Я считалку написала,
Чтобы ты поцеловал.
Если я вдруг проиграла-
Я целую!Чтоб ты знал!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412132
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.03.2013
Я малювала небо і моря,
Я малювала щастя і долоні.
Я так хотіла,щоб сумне маля
Оці долоні тримали в любові.
Бо Бог від нього матінку забрав,
Покливав її в небо з журавлями.
Маленький Костик зцілення чекав,
Молилося дитятко місяцями.
Я так прошу,щоб він не відчував
Відсутність мами,щоб не плавав зовсім.
Холодне тіло довго цілував.
І думав,що все змінить оця осінь.
Йому до школи треба буде йти,
За руку поведе рідненька тітка.
А ти його із неба долюби,
Не будуть називать його сирітка.
Бо в нього такі оченьки як світ.
Бо в нього така посмішка як сонце.
Пройде дуже багато в світі літ,
А ти з небес подивишся в віконце.
А він завжди всміхається тобі,
Як він не буде смуток відчувати.
Нехай колишуть Янголи вночі,
А доля буде ніжно обнімати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412131
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.03.2013
Ты улыбайся.Кто-то влюбится
В твою улыбку,только верь.
Как хорошо,что дождь на улице,
И не закрыта в сердце дверь.
Ты лишь надейся,дождь закончится,
И семь цветов пособирай.
А эта боль лишь в прошлом вспомниться.
На семицвете погадай.
Ты улыбайся.Распогодится
В твоей прекраснейшей душе.
Ты будешь счастлива.Все сходится!
Но лишь поверь сегодня мне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411827
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 23.03.2013
Сплела вінок із старого кохання,
Волошки сині,маки,дивоцвіт.
І доплела невидиме бажання,
Що проростало так багато літ.
Там повплітала щирі поцілунки,
Його обійми,ніжність і весну.
Запакувала кращі подарунки,
І розплела предовгую косу.
На роздоріжжі милого чекала,
В сорочці білій,довгій до землі.
Покличе заміж?Та вона не знала,
Що іі зрадив.Рученьки моі!
Хіба хто більше вас його ще пестив?
Хіба хтось більше буде ще любить?
А він іі так просто обезчестив,
І лишив бідну в світі саму жить.
Колише жінка зраджена дитину,
Із руж червоних хусточка стара.
А вітер хилить стару черемшину.
І випиває чарку снів до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2013