| Сторінки (37/3628): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Все, що бачимо ми – то є видимість тільки одна.
І від того, що є на поверхні, далеко до дна.
Не приймаймо на віру просту очевидність речей.
Справжня суть їх завжди втаємничена є від людей.
Омар Хайям
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2016
І знову мовчанка – убивча мовчанка.
І знову стіна поміж нами із лісу.
І терпить фіаско моя забаганка -
Хоч якось із тебе зірвати завісу.
Ти душу мою розрізаєш на смуги.
Намотуєш їх на туге веретено.
Мій шлях укладаєш бруківкою туги.
І капають сльози Парижа до Сени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016
Буду нині дощем іти,
З хмари литись звитяжно, швидко.
Станеш в дім повертатись ти,
Змокнеш до останньої нитки.
До під’їзду тебе проведу,
Шепотітиму: «Мій голубе».
Безсоромно у всіх на виду
Цілуватиму твої губи.
Не під силу тобі відвернутись.
Хоч не вчуєш мій, може, щем,
Та я зможу тебе торкнутись
В дивний спосіб – отак, дощем.
ОРИГІНАЛ
Я сегодня прольюсь дождём,
Чтоб в машину ты сесть не смог,
Чтоб домой ты пошёл пешком,
По пути весь до нитки промок.
Буду рядом с тобой идти,
Что–то тихо тебе шептать,
И бессовестно на пути
На глазах у всех целовать.
Не увидит никто ничего,
Да и ты вряд ли что –то поймёшь,
Просто я, чтоб побыть с тобой,
Превратилась сегодня в дождь.
АОНИДА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655096
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.03.2016
Скільки крові стекло. Скільки сиріт і вдів.
Скільки ночей безсонних і сліз.
Скільки пам’ятних знаків, могил і хрестів.
Та із місця не зрушився віз
Той, в якому уся наша дружна сім’я
Мала в світлу приїхати даль –
Ту, котрій Україна Новітня ім’я,
Де сіяє магічний Грааль.
Скільки крові стекло. Скільки сиріт і вдів.
Скільки ночей безсонних і сліз.
Нам забути тепер смак загірклих медів
І надій, що пішли під укіс?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654726
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.03.2016
Вона його кохала ніжно чисто,
Мов луг зелений крапельки роси,
Немов орлиця гори кам’янисті,
Як спів пташок напровесні ліси.
Він заміняв їй сонце у негоду,
У спеку дощ, що пружився із хмар.
Пила його, немов джерельну воду,
Несла у серці, як небесний дар.
Вона його так віддано кохала.
Від іншої п’янів він у ту мить.
Вона його кохала ніжно чисто,
Мов луг зелений крапельки роси,
Немов орлиця гори кам’янисті,
Як спів пташок напровесні ліси.
Він заміняв їй сонце у негоду,
У спеку дощ, що пружився із хмар.
Пила його, немов джерельну воду,
Несла у серці, як небесний дар.
Вона його так віддано кохала –
Від іншої п’янів він у ту мить.
О, доле, нащо вкотре ти збрехала,
Що щастя її житом зашумить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2016
Пройдися вуличками львівськими барвистими.
Вбери їх вигляд карколомний до зіниць.
Вся площа Ринок пахне кавою й туристами,
І чимось дивним із прадавніх кам’яниць.
Пройдись не поквапами мокрою бруківкою
Під легку музику вітриська і дощу.
Зайди до кнайпи, посмакуй собі вишнівкою,
Попробуй львівського з пампушкою борщу.
А у «Вірменці» випий каву, в турці зварену
По-стародавньому рецепту на піску.
І просвітліє небо галицьке захмарене,
Всміхнеться щиро, мов дитятко на візку.
Послухай вуличних музик – між них є генії.
Сходи на оперу, спектакль чи балет.
І ти почуєш міста Лева одкровення,
Свій дух розкриє, наче зрізаний букет.
Відвідай гай – отой Шевченківський із етносом
краян, в минуле тебе радо поведе,
цирк, галереї та книгарні з живоепосом,
І храми, де Господь давно на тебе жде.
Пройдися вуличками львівськими барвистими.
Вбери їх вигляд карколомний до зіниць.
Вся площа Ринок пахне кавою й туристами,
І чимось дивним із прадавніх кам’яниць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654369
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 25.03.2016
Я тебе відриваю від серця, від тіла.
Зорі меркнуть у небі, біснується хіть.
Я тебе відриваю рішуче і сміло,
Як роки відривають на зламі століть,
Наче гілля сухе, як слова недолугі.
Боже, влий мені мудрості й сили до скронь,
Щоб ні кроку назад, ані диху на вугіль.
Я не хочу роздути погаслий вогонь.
Сум порив не зіб'є. Я в бою невідступна.
Відітну, відсічу без жалю всяку нить,
Що в клітини вросла непомітно, підступно.
Я тебе… вже тебе відриваю. Болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016
ДИТЯЧА ПІСЕНЬКА
1. Хоч ти малий – багато можеш,
Даремно час не витрачай
Зроби маленьке діло гоже,
Нарви в саду ягід на чай.
ПРИСПІВ:
Роби добро, роби добро.
Хай гріє серце сонця коло.
Роби добро, роби добро.
І усміхнеться все довкола.
І заспіває сад і ліс,
Подасть струмок свій срібний голос.
Станцює птах балет на біс.
Розправить плечі в полі колос.
2. Помий горнятка і тарелі,
Підлий вазон чи гарбузи,
Відполіруй усе в оселі,
Сходи за хлібом в магазин.
3. Даруй свій усміх рідним дому,
Усім, хто просить, помагай.
Сестрі чи братові малому
Під вечір казку прочитай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654151
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.03.2016
Я для тебе – ніхто, я для тебе ніяка.
Годі мучити душу, згинати хребет.
Новий день на порозі із голосом шпака.
Відпускаю тебе, відпускаю тебе.
Ти лети, кружеляй на широких просторах,
Піднімись на Говерлу карпатську, Тибет.
Я міняю позиції нот у мінорах,
Відпускаю тебе, відпускаю тебе.
Хай лягає імла на холодні бетони.
Знаю, небо під хмарами все ж голубе.
Я розмотую долі незнані рулони.
Відпускаю тебе, відпускаю тебе.
Я для тебе – ніхто, я для тебе ніяка.
Годі мучити душу, згинати хребет.
Новий день на порозі із голосом шпака.
Відпускаю тебе, відпускаю тебе.
Може бути піснею. Мені так писалося, як пісня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016
Поезія – це вихор почуттів,
Це злива мислеформ і сплеск емоцій,
Волошки й маки між сухих житів,
Первистоцвіт у березневім соці.
Поезія – мелодія душі,
Це вітру подих і шаленство бурі.
Притулок для спочинку і рушій.
Снаги ріка для тих, хто у зажурі.
Поезія – це Космосу рука.
Це серця ватра й попелище болю.
Вона бува медвяна і п’янка,
І з перцем також – в ній всього уволю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2016
Вже ранок світло наливає в горщик дня..
Тобі підносить – випий, усміхнися щиро.
В смітник іде вчорашній день календаря
І гусне пір’ям новий шанс на ранах-крилах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2016
А ти знаєш, вже не пече.
Те, що в серці було – струхлявіло.
Зрозуміла, твоє плече
Не для мене роки тужавіло.
А ти знаєш, іде весна.
Сонце соняхом раннім світиться.
Напуває корінь земля.
Скоро краєві зеленітися.
А ти знаєш, я вже не та
І за образ тебе не кластиму.
Залишила кров блекота.
Те, вчорашнє, відпало пластами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016
Кров недаремно Майданом пролилась,
Кращі у небо злетіли птахами –
Це, щоби ера нова народилась,
Виросли крила у душах і храми.
Схід недаремно трясе, лихоманить –
Зло хоче втримати славу і силу.
Але розвіються сірі тумани
Все, що не світле, піде у могилу.
І Московія заплатить за злочин,
Виб’є Господь із сідла її можість.
Дише вогнем і зубами скрегоче.
Дума, у світі пітьма переможе?
Те, що не вип’є любові святої,
В смітнище долі піде, наче шмата,
Рани свої Україна загоїть.
Бог допоможе їй велич підняти.
Смітнище - смітник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652929
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2016
Так мало справжності, так мало простоти.
Скрізь суєта своїх наставила капканів.
І ти втомився проти течії гребти,
Тримати шторм грудьми і кратери вулканів.
Багато слів, та не про те, та не про те,
Що серце визволити може від розпуки.
І пробивається крізь мур душі протест
Під наростаючі у грудях хрипи-звуки.
Так мало віри – віри в чисте і святе.
Любові мало, повно пороху і гриму.
А без любові це життя якесь пусте.
Воно втрачає силу запалу і стимул.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2016
Чемно вмився наш Назар,
Причесав чуприну.
Кашу з’їв, хрумкий сухар,
Випив чай із кмину.
Ноги впхав у чобітки,
Плащ вдягнув з овчини
І до школи залюбки
Поспішив хлопчина.
Викотився сонця круг
На майдан небесний.
Засіяло все навкруг,
До життя воскресло.
Йшов Назар, усмішку ніс
Просто за спасибі.
Тут Петро наставив ніс,
Лесь з подвір’я вибіг.
Бистрими птахами враз
Понеслись над світом.
Люблять школу, рідний клас
Ці чудові діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652606
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.03.2016
Стрілись друзі-олігархи в пору вечорову.
Випили по три чарчини, почали розмову.
Каже Влад Павлові:
- В мене слон є офігенний.
- Слон? Він бабок потребує. Це ж тягар важенний.
- Як сказать! Мій травку косить. Діток водить в школу.
На собі продукти носить. Прибира зі столу.
Ще й сніданок приготує – каву і канапки.
- Брешеш!
- Ні. Подасть, прийду додому, навіть мені тапки.
- А продай мені такого.
- Чудної пів тонни? Ну, хіба, даси за нього два чи три мільйони.
- Півтора.
- Ні, два і крапка. Кажу ж, слон – знахідка.
- Ну, гаразд. Бери ті бабки, я не з ринку тітка.
Тиждень збіг, до Влада скочив:
- Слон – не офігенний. Весь газон мені столочив.
Виє, мов скажений. Розвалив гараж, стодолу, дім перевертає.
Ну, не слон – а катастрофа.
- Дарма його лаєш!
- Це чого ж?
- Як будеш так ти про нього казати, то не зможеш його іншим ніколи продати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2016
Я вас кохала щиро, ніжно,
Як первоцвітку березіль.
Як діти сонце в пору сніжну,
Як день після зимівлі джміль.
Для Вас світанки я росила.
Співала птахом біля скронь.
Палила спека Вас – гасила.
Мороз хапав – несла вогонь.
Я витягала Вас з мінору.
Я малювала Вами ніч.
А ви злітали завжди вгору,
Лиш пір’я сипалось до віч.
Березіль – березень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2016
Хіба це так складно збагнути,
Що треба ростити любов,
Зі Всесвіту світло тягнути,
Пітьму вимітати з основ?
Хіба це так важко – любити,
Налити тепло до ковша
І тому без жалю вділити,
У кого крижина-душа?
Хіба це так важко, питаю,
Лихе із дороги змітать
І сонце носити над краєм,
І небо плечима тримать?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2016
Біленьким снігом луг покрився –
І день неначе просвітлів,
Перлиною мені відкрився,
Блакитним проліском розцвів.
Сніжинки пурхали у танго.
Жури сховалась голова,
Під шиєю усівся янгол,
У вухо теплі лив слова.
Запахло садом соковитим.
Вернулась Божа благодать.
І захотілось знову жити,
Любові ставити печать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2016
Буває, мовить слово хтось – у ріг зігне.
Заціпенієш, мов від вибуху гранати.
Душа на часточки дрібненькі розпаде.
І час потрібен, щоб в одне її зібрати.
А інший скаже - йдеш у вищий пілотаж,
Збиваєш крилами хмарки і чистиш зорі,
Гойдаєш поглядом своїм чудний пейзаж.
На дно йде сум, мов осад кави, в кухлик долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2016
Сто раз палила всі мости –
Вогні - під дахом хмарочоса.
Та сум гніздо в душі мостив
І я, розпатлана та боса,
Крізь кілометри, мов чумна,
До нього бігла серед ночі.
А він сидів біля човна,
Рибалив і думки пророчі
Родив, крізь вуса дим пускав -
Один! І дух торкався раю!
Та він ніколи не ласкав,
Лиш кидав неквапом: «Вітаю!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2016
Душа її чогось чекає,
Сама не відає, чого,
А вечір голову в вікно
Уже потроху наставляє.
Не поспішай, пітьмо кромішня,
Заковтувать її роки.
Хай сонце з щедрої руки
Їй кине приз іще потішний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2016
Отак спливуть її роки,
Їх час, мов кіт голодний, злиже –
Не діткнеться його щоки
І не відчує дух Парижа.
Смерть її вхопить, мов хижак,
У зимну зодягне кирею.
Невже все буде саме так,
І мрії ляжуть разом з нею?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2016
Наша дівчинка Софія
Ходить у садок.
Сміх дзвінкий розносить-сіє
Поміж діточок.
З’їсть обід увесь гарненько,
В ліжку сон знайде.
Знає, любить її ненька,
Прийде, забере.
У садку тримає марку –
Робить все сама.
Із Дем’яном і Назарком
Кубики склада.
А ще ліпить і малює
Квіточку і лист.
Пісню щиру подарує -
Є до цього хист!
Міряє усякі ролі,
Слухає казки.
Підросте, буде у школі
Вчитись залюбки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650856
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.03.2016
Україно моя! У вогні, у біді
Твої нинішні дні.
Рана невигійн́а. Крає серце війна.
Біль змішався і гнів.
Серце, Мамо, держи. Піднімайся, живи,
Не схиляй голови.
Крок за кроком долай, жереб щастя піймай.
Свою суть обнови.
Ти вартуєш відзнак, не розгрому – навспак,
Садом буйно цвісти.
І як діти не спать будуть, єдність тримать,
Ти діткнеш висоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650645
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2016
Спи, Шевченку, спи Тарасе,
З висі не дивися
На той край свій, де не раз ти
Слізьми гірко вмився.
Не дивися. Бо нічого
Крім бід не побачиш –
Той прийшов з війни безногий,
Той щоночі плаче –
Бачить, як на тілі друга
Смерть завилась в танці.
Іншого знайшла наруга –
Він попав у бранці.
Сиву матір сльози душать,
Десь кричить дружина,
Бо туга обвила душу –
Сирота-дитина.
Тил усякий люд тримає:
В того – сало в кранах,
Той – по світі роз’їжджає,
Той – по ресторанах.
Є й такий, бідосю знає –
На хлібці глевкому.
Біль ухопить – помирає,
І не жаль нікому.
Схід вогнем дракона дише.
Крим у хана нині.
І коли вже Бог напише
У Буття книжчині
Долю, мов зірча ясненьке,
Розуму дасть чадам,
Щоб країна – наша Ненька
Стала райським садом?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650273
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2016
Жив у лісі їжачок.
Мав костюм із колючок.
Митись вранці йшов на став.
Потім бігав, присідав,
Аж пітніли лапи й личко,
Фрукти їв і пив водичку.
Настрій завжди мав чудовий,
Був веселий і здоровий.
З вороном – розумним птахом,
Грав у шашки і у шахи.
А у «Лови» біля хати -
Грав із зайчиком вухатим.
З лисенятком рудохвостим
Йшов до вовчика у гості,
Груші ніс йому у дар,
Щоби той варив узвар.
Вовк борщем їх пригощав
З лісових пахучих трав.
По обіді наш їжак
Брав наплічник (чи рюкзак),
Лісові стежки топтав,
Гриб між травами шукав.
Як знайшов, на вечір мило
Готував собі підливу.
Потім зуби довго чистив,
Засипав на теплім листі
Під горлання солов'я.
Отаке його життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
Оля в партію вступила –
І не для паради.
Ворогів собі нажила
Тих, що з боку влади.
Їхні хиби викривала
В Твіттері й Фейсбуці.
На майданах виступала
Проти дій-корупцій.
Став за нею слідкувати
Якийсь тип продажний,
Щоб зібрати компромати
На дівча відважне.
Ще й Толян-сусід - стоокий,
Ні сісти, ні встати,
Взявсь за Олею в бінокль
З вікон підглядати.
Та вона про те дізналась,
Їй сказала Мила.
Тож сміливості набралась,
Толі задзвонила:
- Клала річ на крісло наче
Там, де інші шмотки.
Толь, а Толь, ти там не бачиш,
Де мої колготки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649700
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 07.03.2016
Просто вір, що недаремно ріс.
Йди вперед через невдачі, втому
Навіть, як довкола тебе ліс
І не видно просвітку у ньому.
Просто знай, ти вартий кращих змін.
Ти – не пил, не крапка, ти – ЛЮДИНА!
Запали в душі своїй камін,
Хай горить любов’ю середина.
Просто встань, до неба доторкнись.
Просто вір, що це тобі під силу.
Йди з добром і за добро борись
І розіб’єш найміцнішу брилу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649552
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2016
Хто це книгу взяв до рук,
Сторінки гортає?
А це любий мій онук
Казочку читає –
З пам’яті, не по складах,
Не навчивсь читати.
Потім спурхне, наче птах -
Й ну штормити хату,
Мов циклон якийсь моря,
Брати світ на щупи.
Та душа його – зоря,
Видно і без лупи.
Любить сонце і квітки,
Златку, маму й тата,
Сіє радість залюбки
Крізь душевні врата.
Златка - сестричка менша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649115
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.03.2016
Любов зачахла без води?
Підлий її і відроди.
У місці вимерлих клітин
Хай засія разком перлин.
Зажуру витисни зі скронь,
Без жалю викинь у вогонь.
Хай радість місце загніздить,
Пташиним співом задзвенить.
Наповнюй піснею ходу,
Любов’ю день з руки годуй.
І сій насіння доброти -
Врятує світ цей від біди.
5.03.16 Люба Пікас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649072
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2016
Коли ти був одним із них, плакав у подушку довгими темними ночами, розказував про дно, на якому жив, мов риба сом, поїдаючи всяке духовне сміття, тобі аплодували, тебе слухали стоячи, немов генсека компартії часів яйцезаплідного соціалізму. Але тепер, коли всі твої шторми, що накривали тебе з головою, всі бурі, що засипали тобі очі піском, весь морок, що поглинав світло в кінці твого тунелю, раптом відійшли, коли ти став диким птахом, бо свійськість у тобі вмерла в ту ніч, коли твоє тіло вирвалося із лап смерті, тепер, коли крила твої зміцніли настільки, що ти можеш торкатися крайчика неба і черпати вологу з хмар, коли пересихають груди, - тепер ти для них став чужаком, білою вороною (хоч насправді ти – інколи голуб, інколи орел, інколи бусол). Ти став ізгоєм. Тобі оголошують ігнор. Насправді їх поведінка прогнозована, бо це не що інше, як прояви хвороби дальтонізму - твої білі крила їм здаються чорними. Ця дивна хвороба дає їм право місити тебе підошвами чобіт, що забруднилися в дорозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648859
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 04.03.2016
Скільки б кріт не пхав
злаків в нори-шапки,
скільки б в світі цім
ситості не чув,
прийде час такий,
що відкине лапки –
ні один з кротів
вічність не здобув.
Бджілка п’є нектар –
та ще трудівниця.
В соти мед кладе,
всяк її хвалить.
Та прийде пора,
і вона звалиться –
ні одній із бджіл
світ не обдурить.
Дві тваринки ці -
різні, кожен знає:
кріт для себе харч
носить у засік,
бджілка день-у-день
крильцями махає,
для добра людей
проживає вік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2016
Не греби все під себе,
Не живи із олжею,
Бо колись же урветься твій шлях.
Не прийме тебе небо
Із брилою-душею,
Не воскресне до вічності прах.
Відчини в світ віконце,
Упусти в душу сонце,
Хай засяє мільйонами руж.
Вмий обличчя росою,
Вийди в світ із косою,
Покоси усе лихо довкруж.
У Всесвітнім огромі
До добра будь до охочим,
Відшукай в нім буття свого суть.
Хтось в біді? Йди на поміч,
Вирви з коренем злочин.
Просто в світі ЛЮДИНОЮ будь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2016
Панно, не треба хмуритись
Слізку затріть, умийтеся.
Нащо до хмари тулитесь?
Краще із вітром злийтеся.
Онде весна – гайочками.
Сіє тепло крізь ситечко,
Ґрунт напува струмочками,
Щоби родило житечко.
Скоро квітки піднімуться,
Ряст із землі потягнеться.
Нічка і день обіймуться,
Сонце у силу вдягнеться.
Панно, не хмурте брівоньки.
Сум розчешіть гребінчиком.
З неба напийтесь віроньки.
Мрії прикрасьте вінчиком.
Вінчик – вінок з квіток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2016
Весна ішла з туманами й дощами,
З теплом легким під вогкою пахвою.
Серця людські топила під плащами,
Що в болі-криги вбралися зимою.
Не в самоті ішла – із старшим сином,
Що з Сонцем в парі Березнем хрестила.
Син з вітром бився, що холодив спину,
Спивав калюжі і росла в нім сила.
Весна казала Березню:
- Синочку!
На місяць посаг я тобі вручаю.
Ліси наповни соком і садочки,
Квітки принадь до лугу і до гаю.
Пташок приклич, нехай тепло на крилах
Знесуть у край, щоб всяке лихо скресло.
- Зроблю усе, - сказав, - що в моїх силах.
На те ж бо зріс у Році, мамо Весно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648134
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.03.2016
Пробився ранок
сміло крізь туман,
проклюнув носом
сіре павутиння.
Ніхто не гнав,
собі ж бо сам він пан,
із ночі йде,
мов з дині огудиння.
Пробився – й радий,
небо розсвітлив,
злизав з дороги
молоко, мов котик,
І день у села
І в міста пустив,
і люд підняв,
охочий до роботи.
Я славу ранку
граю на трубі,
збираю настрій
із пташиних дзьобів.
Садку дарую,
що давно в журбі,
чека весну -
з надією в утробі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647868
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.02.2016
Якась роздвоєність в мені – любов і злоба.
Дивлюсь з підозрою на світ – і він – з-під лоба.
А ще недавно у душі пташа співало,
І сонце в променях ясних мене купало.
Якась роздвоєність – упевненість й зневіра.
Бо фантик з барвами, а місткість – чорно-сіра,
Бо там, де хліб родився, ллється кров солдата.
І як назад цю плівку вже перемотати?
Якась роздвоєність – нема душі спокою.
Стомилась я вести бої сама з собою,
Колючу правду у слабких долонях гріти
І вірить, кинути зернятка - будуть квіти.
Якась роздвоєність - щось мирне і вороже.
О, дай ж мудрості мені і сили, Боже,
Встоятись, витримать, пройти усе, здолати
І прапор істини на щоглище підняти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647560
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2016
У того майна – понад люди і дози.
У того – важлива посада (оh, best!).
У того – таланти до вірша чи прози.
У того – сім’я і розклади під ДЕСТ.
У того – високі звання наукові.
У того грошви – не вміщається в рот.
Але як немає у серці любові,
Все інше, повірте, марнота марнот.
ДЕСТ – (в СРСР ГОСТ) державний стандарт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647532
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2016
Ви – чисті. Вона – не свята,
Хотіла чужої любові.
Цвяхніть її до хреста,
Напийтесь живої крові.
Камінням (ану, сміліш!)
Закидайте її тіло,
Ви – чисті, чистіші, ніж
Небес голубих світило.
Ваш вирок - то бич з руки,
Шматуйте безсилу калу.
Та знайте, його щоки
Вона навіть не торкала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Нам Бог дав шанс – змінити мислення,
Себе змінити і країну,
Почати нове літочислення,
Підняти вміст гемоглобіну
У жилах Неньки, що загнулася,
Що стогне з болю і розпуки,
Щоби рідненька усміхнулася
Під переможні долі звуки.
Злетіла гордою орлицею,
Зашивши всі на серці діри,
І стала справжньою скарбницею
Любові, правди, честі, віри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647252
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2016
Скажу банальне: (хоч жадають ексклюзив –
Не хліб, а бомбу на розкритім рушникові)
Крізь сон із Всесвіту до мене йде призив
Відкрити груди для всепрощення, любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647144
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 26.02.2016
Нехай сьогодні тінь упала в душу,
Хай дзьобом птах скубе твоє ребро.
Це ще не значить, що здаватись мусиш,
Ховатись в кокон, кидатись в Дніпро.
Сьогодні тінь, а завтра промінь неба
Спровадить холод із клітин-печер.
У труну лізти перед час не треба,
Загоїть час уразу, що пече.
Сьогодні сіль роз’їла око-щоку.
Гойдає місяць тугу уночі.
А завтра дух піде в політ високий,
Квітками стануть всі твої бичі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2016
Я все ще думаю про тебе.
Хоч знаю, ти - не будеш мій.
Моє кохання – доторк неба,
Життя зімне, немов сувій.
Я все ще чую твоє слово –
Іскринкою у жилах слід,
Скупе, мов сонечко зимове,
Та топить в серці зимний лід.
Я все ще хочу тебе стріти,
Хоч знаю, душу посічеш,
Бо не мені, о, ні, цим літом
В долоні серце покладеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2016
Сіла жінка на зупинці , очі тре, ридає.
Йде хлоп’я.
- Чого ви, тьотю, плачете? – питає.
Як мені не плакать, як же? - й знов заводить-трубить. –
Ніхто мене в цьому світі, дитино, не любить.
Пішов хлопчик. Раптом думка його наздогнала.
Повернув до тітки й мовив:
- А ви всіх питали?!
Ідея не моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646644
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 24.02.2016
Ти, лютий, - не простак-хлопчина.
Учора вже на ладан дихав.
А нині вбрався в кожишину
Спустився з ганку неба тихо
І нумо сніг з рукав’я сипать,
Вкривати землю крупом любо.
Вдягнув ялину. Чорну липу
Прибрав, як дівчину до шлюбу.
Ти, лютий, наче справжній жовнір.
Учора вже хотів до тилу.
А нині виклався по повній,
Вернув собі звання і силу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646605
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.02.2016
Для когось люди – килимок для ніг.
Ступив на нього – і затінив диво,
Струсив із туфель порох і побіг
І що лишив по собі – неважливо.
А є такі – поглянуть, ти течеш,
В душі твоїй розкрилюється лотос.
Любов біжить - без стримання і меж,
І камінь обертається на злото.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646383
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.02.2016
Лютий знеможено дихає.
Березень рветься до діл,
Ходить вечір’ями тихими,
Гріє повітря довкіл.
Зранку до неба помолиться
Й впевнено робить свій крок.
Вітер на шапці у молодця
Мостить гніздечко з гілок.
Скоро птахи там усядуться
Вернуть із теплих країв.
Сонце воскресне і внадиться
До розімлілих лугів.
Витягне травку і квіточку
З ґрунту, неначе злодій.
Серце прорветься крізь кліточку
Птахом весняних надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646321
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.02.2016
В своїй п’єсі не дав мені ролі.
Я писатиму вірші іншому –
Може, кращому, може, гіршому
На усіх перехрещеннях долі.
Залишив мене поза сценою.
Із акторством, на жаль, не склалося.
Інші фахи мені писалися
Під блакитною неба ареною.
Хай не я є твоїми латами.
Хай між нами сади не квітчані.
Хай ми долею не повінчані,
Амулет тобі вишиватиму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016
Без слів твоїх холоне в житі літо,
Стихає птах в калиновім кущі,
Складають пелюстки докупи квіти,
Гірким полином пахне у душі!
Але як мовиш хоч одненьке слово,
Вповзає промінь сонця до клітин,
І сірий обшир грає веселково,
І в дрібки хмару меле неба млин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016
Бог влив мені цю мову – українську,
Із кров'ю, молоком і словом мами мами,
Щоб наповняла, мов молитва храми,
Мій дух, лилась, як пісня Херувимська.
Казав її ростити, наче квітку,
Теплом душі щоденно напувати,
Щоб сяяла, мов золоті дукати,
В дні бурі й тиші, в час зими і влітку.
Ця мова, подарована Всевишнім,
Тектиме в мені, мов по руслі річка,
Горітиме, немов різдвяна свічка,
Цвістиме, як в саду у квітні вишня..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2016
Що ти думав, генерал-майоре,
В ту фатальну мить, коли душа
Вирвалася з тіла й коридором
Неба полетіла, мов пташа?
Бачив ти гелікоптер розбитий,
Друзів закривавлених і край –
Той, котрий хотів ти захистити,
Що бурлив в крові, як водограй.
Бачив ти степи, ліси і гори –
Жаль лишати, але мусив йти
В далину, де никне біль і горе,
Де нема війни і суєти.
Нам любов лишив, у ранах тіло.
Побажав звитяжної ходи,
Щоб твоє довершили ми діло -
Вичистили землю від орди.
Загинув біля Слов'янська.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645752
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2016
Так, ми можем від рідного краю свого відцуратись,
Його мову розсіять над хвилями моря, мов прах.
Тільки як тоді Богу у діях своїх сповідатись*?
Тільки як тоді в небо глядіти у жовтих зірках?
Так, ми можем від Мами обличчя своє відвернути.
І від цього, можливо, не зійде з фундаменту дім.
Тільки хто відцурався від Неньки в часи її скрути,
Той ніколи не матиме спокою в серці своїм.
Тож любімо свій край, хай не все у нас ще веселково.
Сонце довго нам мить, почорніле від болю з країв.
Та давайте поволі скидати зневіри окови,
Поливати любов’ю край-сад щоби буйно зацвів.
Слав'янськ-Краматорськ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645518
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2016
Якби лежав десь під мостом,
Попавши лихові у сіті,
Про тебе б не згадав ніхто,
Бо ти, мов ластівка у світі:
Ось є, а ось тебе нема -
Згубилася у неба стрічці,
І слід твій – курява зніма,
І пам'ять – попелом у річці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645420
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.02.2016
Вона не знала, куди бігла. Просто бігла, як біжить кінь, якого розпутали. Просто хотіла вдихнути волю, пізнати світ. Вітер розвівав їй гриву. Сонце золотими променями рисувало щастя на грудях. Вона бігла, ні, радше не бігла, а скакала, як молодий рисак. Й, іноді, їй навіть здавалося, що вона пальчиками рук торкається білих хмаринок, що пропливали над її головою час від часу, як дикі гуси. Їй так добре було відчувати цю легкість тіла, цей порив душі, цю свіжість кисню, що забігала в груди.
- Спинись, - кричали вслід їй трави, які вона проминала.
Та вона не спинялась.
- Вернись, - голосили дерева, що залишились стояти на своїх старих, може, й не для усіх зручних, але таких уже звиклих нажитих місцях.
Але вона не верталась.
І тут прірва – глибока, широка – не перебігти не перескочити. Назад?
Вона заклякла. Вперше, за час свого стрімкого бігу. Заклякла, але тільки для того, щоб дати думці побороти думку. Старе чи нове? Пута чи воля? Тяжкість чи легкість?
Вона вибрала останнє у кожному із протиріч. І будь-що буде, бо вона або подолає цю грізну перешкоду, що постала перед нею, або загине. Та краще, як подолає. Так. І, о, Боже, дай їй крил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2016
Зла не чини – вернеться бумерангом.
Не плюй в колодязь – з нього воду пить.
Не ображай того, хто нижчий рангом.
Раптом прийдеться в нього щось просить.
Міст не руйнуй – нового не збудуєш
До рідних душ. Крізь біль – не через став.
Настане час, про дії пошкодуєш,
А ще про те, що злу себе продав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2016
Хто готовий взяти планку –
Ватри, води, труби мідні,
Провести народ, мов Данко
Через хащі непрохідні?
Врятувать від екзекуцій
Край, покоцаний війною,
Вийти з горна революцій
З піднятою головою?
Хто готовий рвати груди,
Нести серце понад краєм,
Шлях освічувати люду.
До омріяного раю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643119
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2016
Ридаєм ридма – все у нас не клеїться –
Емоції вогнями не горять,
Трояндами доріженьки не стеляться
І самості зсередини їдять.
Такі ми бідні і такі стривожені,
Про все це трубимо на всенький світ.
Думками про земне лише стриножені.
Гребем під себе землю, наче кріт.
А світ на волосинці вже тримається.
Відвічний ворог душі взяв в ясир.
Війна вогнем плює. Життя ламається.
А що зробили ми, щоб виріс мир?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642989
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2016
Вечір відкрив обійми.
Та не спішиться сон.
Хочеться із обійми
Випустити патрон.
Знову самотнє ложе,
Подушка і екран.
Буде так завжди, схоже,
Сіль не зійде із ран.
Але тебе кохати -
Присуд мій, доки хміль.
Іншому не забрати
Цей невгоїмий біль.
Думай по мене путньо.
Думати – то не гріх,
Як не пускає бутність
Стати на мій поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016
Хочу сипатись в його нутро цукром-піском, розчинятись в ньому, мов у гарячій пінній каві. Але він не любить цукру.
Хочу дати друге дихання його упалим крилам, але він радше ходитиме ногами, ніж дозволить моїм устам торкнутися до його крил.
Хочу грати йому на арфі, сидячи за його плечима на зеленому березі річки Сени, надихаючись величчю Ейфелової вежі. Але він буде слухати лише голос свого раціо, ловити думу-рибу в ріці й уявляти, яка смачна юшка вийде з неї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016
Нам здається, всі дії у світі – то збіг обставин.
Та насправді, всьому початок є і кінець.
Як насіння в землі нема, не покриє галявин
Квіточками весна, не розкрилиться пагінець.
Злість – породить лиш злість, а ненависть знайде ненависть.
І невдячність прийде невдячністю, як не ждеш.
Перше вбивство з Адама і Єви здійснила зависть.
Яму смерті комусь копатимеш – сам впадеш.
Тож, людино розумна, подумай про свої кроки.
Не спіши наставлять на ближнього зимний кольт.
Ця планета родитиме кисень ще людству, доки
Буде в грудях любов горіти у сотні вольт.
Відразу попереджаю, що знаю про слово "заздрість", але поети минулого вживали і таке слово "зависть", в т. ч. і Шевченко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2016
Просто любити цей день, що глядитьу віконце,
Дихати миром, коли не тріщить автомат.
Просто вбирати повітря і промені сонця,
Весну чекати і знати, розквітне ще сад.
Просто іти, розсікати вогонь і морози,
Віру затиснути міцно в жилавий кулак.
Це ж не навічно – шторми, буревії і грози.
Це для осмислення бутності - Всесвіту знак.
Просто іти і торкатися думанням неба.
Ми ж не для того лише, щоб служити землі –
Їсти і пити, і спати, неначе амеба.
Ми – то пливучі у Вічність вогні-кораблі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642189
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 08.02.2016
Кохала – не казав, що мушу,
Не заставляв будити душу,
Не підносив до піку вежі –
А я любила до безмежі.
Не зв’язував шнурами тіло –
Знать іншого – і не кортіло.
Не доганяв, як виривалась –
Сама завсіди поверталась.
Та мої сили – на границі.
І порох змок в порохівниці.
І вигорів вогонь емоцій.
Піду – коли більмом у оці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2016
Ти холодний, мов лід, наче з мармуру брила.
Не розтопить тебе мого серця вогонь.
Ти холодний… Долів опускаються крила.
І биття уповільнює пульс біля скронь.
А я б рада з тобою у небо злетіти,
Де хмарки довкруж нас танцювали б аркан –
Почуття віднайшли б ті новітні орбіти
Для планети Любов, де магмує вулкан.
Ти холодний, між нами льодів паралелі.
І отрутою в кров слів-думок колорит –
Не мені твоє серце готує купелі,
Не для мене у грудях вистукує ритм.
Долів - (діалект) вниз. Мені зробили якось зауваження, що у моїх віршах нема діалектів, то я тепер буду інколи їх припасовувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2016
Бути самим собою. І просто бути.
Йти і не оглядатися щосекунди.
З рук і думок зривати огидні пута.
В натовпі не згубитись, немов бургунди.
Душу, роздерту навпіл – в одне зшивати
І загортати серце в солодкі мрії.
В пам’яті книгу вписати хороші дати:
Встав, полетів, прорвався крізь буревії.
Бути самим собою. І просто жити.
Від хатоскрайства душу полікувати.
Віру з проміння сонця й небес ліпити,
Діри упалим крилам позатуляти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2016
Запах війни все гостріше пощипує ніздрі.
Мир не коштує сьогодні худого рубля.
«Ми розтікаємось краплями ртуті (то Іздрик
Вирік у вірші) …лягаєм «по мінних полях».
Треба би нам поведінки навчитись у звірів.
З’їв – і не хочу, не лізу на сечу чужу.
Але ж то важко, як змієм спокуса, - по мірі.
Ллємо у келих неситість, погорду, олжу.
Все ще можливо вагони війни зупинити.
Гальма натиснути – потяг в кювет не зійде –
Око гойдатиме влітку густі оксамити.
Все ще можливо – лиш зайве спустити в біде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641503
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.02.2016
Нащо нам Альпи, Сени бриж?
У нас Дністер стрімкий, Карпати.
Нащо нам Франції Париж?
Нас Львов готовий надихати.
Промчись по Замковій увись –
І вежі Ейфеля не треба.
По парку Стрийському пройдись -
І ти пізнаєш сьоме небо.
Нащо нам Нотр дам де Парі?
У нас собор святого Юра.
Не дивина – Консьєржері.
В нас Арсенал, фортечні мури.
Нащо нам булка, круасан?
В нас пляцки, штрудлі всеможливі
І кави - повен океан,
І жіночки – в’юнкі, звабливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641314
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.02.2016
Хтось дума, що її посаг –
Сльоза і біль, змаліла сила.
У неї погляд – в небеса.
Вона ще крила не зломила.
Хтось дума, час її пропав,
На друзки щастя розлетілось.
Лице не виїла ропа,
Упертість нікуди не ділась.
Хтось дума, сон – її уділ,
Реальність за хвоста не взяти.
Вона пихтітиме, мов віл,
Вона влаштує долі свято.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2016
Лютий маліє. А березень силу нанизує.
Градус піднявся. Поля заковтнули сніги.
Вітер-дворняга калюжі із вулиць вилизує.
Крига побігла. У ріки глядять береги.
Шапку зніми, розстібни у пальті верхні ґудзики,
Сонце втягни, хай піде у нокаут журба.
Глянь, довкруж тебе театр: світло, танець і музика,
Грають на скрипках птахи, фуететить верба.
Звуки нові все гучніше у просторі чуються.
Світ вилізає зі звичних зимових оков.
Чудо для тебе і людства усього готується.
Буде ВЕСНА! І розквітне довкола ЛЮБОВ!
Або
Лютий пасує. Весна свою силу нанизує.
Градус піднявся. Поля заковтнули сніги.
Вітер-дворняга калюжі із вулиць вилизує.
Крига побігла. У ріки глядять береги.
Шапку зніми, розстібни у пальті верхні ґудзики,
Сонячний промінь жадливо у груди вбери.
Глянь, довкіл тебе - театр, в ньому танець і музика:
Грають на скрипках птахи, роблять па явори.
Проліска пісня де-де уже в обширі чується.
Тіло витягує світ із зимових оков.
Чудо для тебе і людства усього готується.
Буде весна! І розквітне довкола любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2016
Вона мала трохи вільного часу і думала про те, що за останнє десятиліття світ так змінився. Війни. Теракти. Розбої. Корупція. Проституція різних видів. Таємні заговори. Ебола. Зіка. Багато смерті. Багато болю. Багато біженців, сиріт, бідних, вдів.
А може так завжди було, тільки вона цього не помічала (вжилася?) чи гостро не відчувала. Бо то було все так завуальовано, відбувалося, як правило. десь далеко від її країни – в Азії, Західній Європі, на Близькому Сході, в Африці чи в Америці. А тепер ця пошесть припхалася сюди. Вона відкрила своє хиже обличчя (чи може з неї зняли маску). Потвора ця смертельно небезпечна, бо пожирає тіла і душі живих і ненароджених. Вона відбирає сонце у дня, місяць у ночі, майбутнє в теперішнього.
- Що? Чому? Як? – рояться питання бджолами в голові.
- Звідки? Куди?- продовжує наростати їх ряд.
Вона думає. Вона риється у досвіді прожитих років, шукає відповіді. І робить висновок, що всі ці біди, які заполонюють на наш світ, приходять не просто так, не випадково. Їх запліднює байдужість, ненависть, заздрість, зухвалість. Вони народжуються через брак любові. А це так просто – ЛЮБИТИ, відкрити серце Всесвіту, вмістити в ньому все – від мікро- до макро-. Любити когось і дозволити любити себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640713
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2016
Він жив, крутився, мов оса.
Думки не кидав під забрало.
Чому так рано в небеса?
Щоб нас в багні не засмоктало,
Щоб ми байдужість не плели.
Хай холод, сміло, мов дельфіни,
Крізь кригу труднощів пройшли
Во ім’я щастя України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640590
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2016
Я знаю, що усіх любити треба.
Та я сама Любов.
Так нарекли мене, коли хрестили.
Але хто вкинув ще учора
до мого серця те зерно,
що ненавистю виростає?
Хто цей злочарник?
Як посмів?
Та, як не дивно, пагінець
Проріс, прорізався крізь шкіру..
З’явилися листочки сірі.
Вже скоро квітка заквітує
Пелюстям чорним, наче вугіль.
І запах кислий та огидний
Піде в повітря.
Але я знаю, що усіх любити треба…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640455
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 01.02.2016
Просто зима. Я стомилася. Просто зима.
Просто я тут, а ти там. І між нами морози.
Гусне у серці молочно-імлистий туман.
Холод гуляє. Не квітнуть ще навіть мімози.
Просто зима. Вітер студить гарячі думки.
В кутиках губ заховалась вчорашня усмішка.
Двері, шлагбауми, защіпки, гаки, замки –
Шлях перекрито – така ось тут, братику, фішка.
Просто зима. Сніг у серці купиною ліг.
Каву гарячу ковтаю – не гріє нітрохи.
Доторком уст розтопити ту гірку б ти міг.
Тільки я тут, а ти там... І між нами епохи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2016
Просто люблю. Не прошу навзаміни нічого.
Просто бажаю, щоб слід залишав у траві,
Мився щодня у промінні світила ясного,
Надих-нашивку носив на своїм рукаві.
Просто люблю, наче мати маленьку дитину,
Листя – гілки, як весняний садок соловей,
Квітка – весну, як павук мережу-павутину,
Гостру шаблюку невтомний моторний Еней.
Просто люблю. Просто дихаю ним після зливи,
Сум вимиваю думками його із очей.
Слово почую – вкриваються квітами ниви.
Погляд впіймаю – і крила ростуть з-над плечей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016
Не зло «во благо», не бажання «кров за кров»,
Не змови чорні поза спиною народу –
Планету нашу від біди спасе любов.
Бо лиш вона дарує мисленню свободу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639870
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2016
Хрести кладемо, знаки пам’ятні героям,
Котрі життя своє за честь віддати мали.
Несемо слово й квіти по одинці й строєм.
Мережі повнимо до дат знаменних. Мало!!!
Пора нам висновки робить з усього цього.
Бо кров і далі українська б’є фонтаном.
Ми владу скинули, людьми прокляту й Богом,
А в правду й далі – стьобом, кулею і баном.
І що ж нам, браття, на усе закрити очі?
Сидіть, мов ситі пацюки по темних норах?
А як же слово те, Шевченкове пророче
Про дім новий, де син і Мати, ворог – в порох?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639619
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2016
Скривавлена земля,
розбита і роздерта.
Реве війна, немов
голодний дикий тур.
І сумно, що комусь
потрібно нині вмерти,
щоб викохати дух –
міцний фортечний мур.
І гірко, що без тат
народжуються діти,
що молоді жінки
в жалібному вбранні.
Потяті долі, мов
косою в лузі квіти.
І сонце – чорний круг
на синім полотні.
Болить, о, як болить.
Коли ламають волю,
Беруть її в аркан,
Мов коні дикий степ.
Здобудемо однак
Ми Україні долю.
Підніметься із ран,
Як мальва, розцвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2016
Січень – найстарший син мами-зими,
Добігає уже до фінішу.
Недаремно він торкався підошвами землі -
Сіяв сніг з-під поли і морози,
Свята випускав із широкої торби,
Яку вміло носив на плечі,
І в якій завжди мав про запас
Пляшку вина і трохи кави.
Пригощав дарами зустрічних,
Дарував посмішку з-під сивих вус.
Але коли крокував сходом України,
Чомусь опускав голову.
Він хотів допомогти українським воякам,
Захистити їх від гаубиць і градів,
Злоби руськомірного світу,
Але хтось викрадав із торби ту спеціальну цеглу,
Якою можна було
збудувати стіну захисту
Від всіх цих паскудних речей.
На дні лежали самі лише бинти та ліки.
Ще трохи, і з його холодних жил витече сніг.
Він ляже на цвинтарі між вбитими хлопцями.
Прийде лютий – другий син мами-зими.
Що він нам принесе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639186
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 27.01.2016
Є такі люди, що коли небо синє, вони обов’язково будуть совгати по ньому своїми гострими очима доти, поки не знайдуть якусь сіру цятку (хмара – ще кращий варіант). А коли знайдуть, то стрибатимуть з радості до того неба так високо, що вдарятимуться маківкою до плями, яку знайшли. Коли такі люди будуть дивитися на квітку, що розцвіла, то радість не гратиме у їхніх очах, і свою нюхову здатність на ній вони перевіряти не стануть. І, якщо таки зірвуть ту квітку, то перед тим обов’язково вдягнуть гумові рукавиці. Вони принесуть її - ні, не додому, а в лабораторію, будуть досліджувати: дивитися крізь лупу, визначати хімічний зміст. І коли знайдуть у ній якусь отруту, то на їх личку з’явиться зловредна усмішка. бо цей факт зайвий раз підкреслить їхню правоту – усе в цьому світі має свій ґандж. Вони гордо піднесуть голову, бо їхня чорнота не здаватиметься їм на фоні цих висновків такою вже й чорною і отрута такою вже й смертельною.
Є такі люди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639044
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2016
Минає все. І ця любов мине –
Мов сніг, розтане, догорить, як свічка.
І тінь не буде тінити мене,
І буде зорі дарувати нічка.
Пройдуть роки, застигне в жилах кров.
Душа піде, мов ум при божевіллі.
І про мою полинову любов
Співатимуть птахи в терновім гіллі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2016
ВІльний перекдад:
Просто йде січень ... Вітряно.
Виє звіряче віхола.
Навпіл усе розідрано:
Серце і день, і дихання ...
Як же до тебе хочеться,
Шлях у снігах, хоч плач.
Вітер в саду регочеться.
Січень мете. Пробач.
Гріюсь слідами погляду,
Словом , ну, хай із межами.
Як би в цю пору льодову
Іскру любові вдержати?
Час так повільно – порізно.
Доля щось зле шепоче.
Просто зима і морозно.
Просто до тебе хочу ...
ОРИГІНАЛ
Просто хочу к тебе
Просто февраль… Холодно.
Воет зверьем метель.
Напополам разорвано
Сердце, дыханье, день…
Как же к тебе хочется,
да занесло пути.
Вот оно — одиночество…
Вот он — февраль. Прости.
Греюсь теплом памяти
Наших с тобою встреч.
Мне бы от злой наледи
Искру любви сберечь.
Время течет медленно,
На руку злой судьбе.
Просто февраль. Ветрено.
Просто хочу к тебе…
И. Голованова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2016
Все так, як вчора – день добіг і ніч вишукує.
Виходить та, зірками криє небозвід.
А місяць-схимник об хмарину лобом стукає
Немов об землю восени дозрілий плід.
Все так, як вчора – віртуал, вірші, політика,
Ну, кава ще – усе іде в один заміс.
Де б детонатора знайти і динамітника,
Щоби розірвати цей буденно-сірий віз?
Чи хай, як є? Аби з нори до світла вилізти
І на дорозі не зустріти хитру рись.
Але ж так хочеться родзинку з тіста виїсти,
Щоб ендорфіни - та ракетою увись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2016
Так, жити треба, часом, навіть, і сміятися,
Дітей ростити, не лише сади й хліби.
Іти вперед. Хай бич на спині, не здаватися.
Як не здаються в лютий холод голуби.
Так, жити треба, на стезю ступати з піснею,
Нести в душі палкий негаснучий вогонь.
Пройти крізь зиму, розпуститись диво-вишнею
І слухать, чути, як весна біжить до скронь.
Так, жити треба, в кулаку тримати істину,
Не дати вірі розчинитись у багні.
І Україну нашу – зранену й розхристану
Піднять, врага її здолавши у борні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638288
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.01.2016
Ця любов приречена на страту.
Вже над нею чорний ворон кряче.
Вихід в обшир їй закрили ґрати,
Що холодять дихання гаряче.
І стікає сум її устами.
І болить нутро, мов злам на кості.
Світ трясеться під її ногами.
І чорніє сонце в високості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2016
Думки, думки, думки, думки…
Вони липнуть до твого чола, мов мухи до кухонного столу.
Ти їх відганяєш,
а вони знову летять, дзижчать тобі під вухом і не дають розслабитися.
Та хіба у цьому світі можна розслабитися?
Ти тільки сів за стіл, випив кави чи вина,
тільки ступив ногою у місце, де малі сотворіння - мурахи, будують свою хату, а дерева розповідають своїм поодиноким відвідувачам про побачене на своєму віку,
тільки вирішив послухати музику, що пережила твоїх дідів та батьків
чи взяв до рук книгу відомого автора бестселерів,
щоби отримати естетичну насолоду чи пізнати щось таке, чого ти ще не пізнав, досі живучи на цій голубій планеті,
ти, врешті, тільки приліг, щоби прорубати вікно – ні, не в Європу, а у позареальну дійсність,
а десь уже за кілька сотень кілометрів від тебе пролетіла куля-дура
чи бабахнула граната,
хтось упав від доторку непрошеної кістлявої гості,
а хтось ще відбивається від неї, корчачись від болю і рахуючи хвилини до того часу, поки зійде над ним сонце щастя.
А ще хтось, збитий мажором «Мазди» чи Ланд-ровера», котиться дорогою, мов футбольний м’яч і молиться, щоби це були не останні його кульбіти на цій землі, бо він щось там ще комусь завинив.
Хтось, може навіть за твоєю стіною, плаче від гіркого слова, яке вкинули у його середину, і воно ріже її не згірше ножа.
Це «хтось» лягає на твоє серце болем.
Бо це «хтось» - це твої брати і сестри, діти Адама і Єви.
А в тобі і так багато болю – твого, власного.
І ти думаєш, як з цим всім бути?
Як бути?
Невже завжди життя буде нагадувати цю кляту шахову дошку?
Невже завжди поряд зі сміхом буде плач,
поряд з блаженством – біль,
і це все буде йти почергово,
як ніч і день,
як місяць і сонце,
як життя і смерть?
Невже і справді нічого змінити не можна?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637976
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 23.01.2016
Я не знаю, чи це правильно, чи ні, але іноді мене вк.рвлює, коли дивлюся, як люди влаштовують між собою перегони, неначе видресирувані коні, вимірюють свою значимість кількістю коштів на банківських рахунках (чим вона вища, тим більша імовірність того, що здобуті нечесним шляхом), кількістю куплених дипломів і нагород, кількістю майна і потрібних друзів, лайків у соціальних мережах, статусом, місцем у рейтингах, конкурсах, змаганнях і т.д.
Сонце – є сонце і воно не потребує бути більшим чи меншим від самого себе. Тьма є тьма, вона виконує свою роль і не прагне стати сонцем. І хоч кожна людина є неповторна – зовнішність, тип нервової системи, здібності, схильність до хворіб тощо, головне її призначення все ж бути людиною – розумною, доброю, люблячою, бути будівничим , а не руйнівником. Бо це заклав у ній Творець Всесвіту. Та це не так вже й важко - бути ЛЮДИНОЮ. Просто час від час треба заглядати у свою середину, витягати з неї душу, чистити її, прати (як взуття та одяг) , латати як порветься, скроплювати парфумами любові і благочестя, а потім запихати назад.
Як бачите, все надзвичайно просто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637800
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2016
А Львів приймав мене гостинно,
Хоч дихав вітром у лице.
Йому довірилась дитинно.
І він воздав мені за це.
На крок мій вилив (не здалося!)
Добро без гриму і наге -
Так, наче жінка на волосся
Ісусу миро дороге.
Співав для мене в центрі бардом,
Смачною кавою гостив.
На шию вклав зі снігу згарду.
Жалі на серці покосив,
Наклав на них опісля вето.
До зір підніс адреналін.
В театрі здивував балетом.
О, Львове, мій тобі поклін!
21.01.16 (21.01.22 відредагований)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2016
Зима нівроку розвернулась.
Лютує холод. Вітровій.
І добре, що земля вгорнулась
У білий тужавий сувій.
Повільно дихає, без ляку,
Мов у легкий ввійшла наркоз.
Стрибає птаха-неборака –
Їй непереливки в мороз.
Гілки порепались від вітру.
Віконця інеєм взялись.
Зима виписує палітру,
Де чорне й біле обнялись.
Та сонце в полудень займеться,
Патоку випустить густу,
Усе довкола усміхнеться,
І навіть воїн на посту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637367
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.01.2016
Йордан. Христос бере гріхи.
Любов взамін дає.
Приймаймо дар цей залюбки
І хай же многії віки
Оця любов, немов птахи
Поміж розложисті гілки,
У грудях гнізда в’є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637040
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.01.2016
Люди груди мерзоти ллють.
Це анархія чи демократія?
В серці селиться чорна лють,
Ненависть, заздрість й подібна братія.
Так мало любові, доброти і прощення,
Бажання бачити синяву неба.
На часі злоба як елемент пригощення.
Щирість…, співчуття… кому то треба?
Світ виписує згубну теорію.
Чатує небезпека обнулення літочислення.
Але ще можна змінити історію,
За крок до прірви змінивши мислення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636967
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2016
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Ліна Костенко
І за минулим плакати не варт… Не варт… Але їй сьогодні хотілося плакати – і за минулим, і за сьогоднішнім. Та кожен плач – то шлях до очищення, до облегшення душі. Тому вона не боронила сльозам виходити назовні з її тіла. Якби ж то тільки вони йшли і забирали все те, що отруювало її кров, стискало серце важкою брилою, наповнювало груди незрозумілим щемом.
То чому їй хотілося плакати? Три дні вона не мала можливості Його (того, що замінив їй сонце) ні чути, ні бачити. Хоча яке то чути-бачити крізь мережу? І все ж…
Він міг би подзвонити, дізнатися, чому її немає. Він міг би, міг, якби відчував у своєму серці те, що відчувала вона, чи, принаймні, співчував їй. Три дні її немає. Але його це не тривожить, не бентежить, не переймає, не виводить з рівноваги. Вона для нього – сіра точка, одна з голів, які змішалися у натовпі людей, одна з молекул кисню, безліч яких крутяться у повітрі довкола Його непересічної особи.
Ці три дні – це дні її випробування. Нічого в світі не буває просто так. І цей комп’ютер, що поламався, поламався не просто так, а для того, щоби вона переосмислила своє життя, свою позицію, свою дорогу. І вона переосмислила. Вона зрозуміла, що шлях, яким вона йшла останнім часом, хибний. І що він їй не принесе того, що прагнуть і на що заслуговують її душа і тіло. Доля розкладає знаки. Доля підказує. Чи прислухається вона до голосу долі?
А ще був сон. В ту останню третю добу. Їй давно не снилися сни. Хоча вона, лягаючи спати, не раз просила ніч подарувати їй якийсь сюжет, якусь підказку. Та даремно просила. Нічого не снилося або вона не пам’ятала снів, коли прокидалася.
І ось сьогодні звершилося. Їй приснилося, що вона на вокзалі. Що зайшла у потяг, котрий мав їхати до Києва. Поклала дорожню сумку і малу жіночу на сидіння. Підійшов провідник. Вона спитала, чи він візьме її без квитка. Він відповів, що ні, і що вона ще зможе його узяти, бо до відправлення є 5-10 хвилин. Вона залишила речі і вибігла на перон. Але що то за вокзал? Він не схожий на жодний з тих, які вона знає. Ходила, шукала касу і, зрозумівши, що не встигне купити того білета, метнулась назад. Вона бігла, зістрибнула навіть з якоїсь висоти, щоби не йти по сходах вниз, не тратити зайві секунди, успішно зістрибнула, не впала. На неї дивилися люди. Але вона продовжувала бігти. І ось нарешті потрібний перон. Вона бачить свій потяг. Та він рушає, якраз тоді, коли їй залишається пробігти якихось метрів п’ятдесят до хвоста. Вона махає руками. Та, мабуть, цього вже ніхто не бачить чи не хоче бачити. Вона зупиняється і думає:
- Не встигла. А це було важливо для неї – поїхати цим поїздом, у цей час. У потязі речі, а ще сумочка, в якій гаманець із грошима, зарплатна та ряд інших карток. Але у ній немає паспорта. Це добре. Принаймні, з паспортом не буде мороки. А може й краще було б, якби він там був, за ним би визначили, чиї речі залишені. Що робити?
З такою думкою вона прокинулась. І зрозуміла, що цей потяг, який втік від неї, - це її мрія, її кохання, все, що мало цінність для неї… Квитка у неї не було, тобто і права на все те, що вона вимальовувала собі, не було. І що тепер їй треба починати жити спочатку. Знову спочатку... Їй хотілося плакати. Їй хотілося плакати тому, що її початки ніколи не мали щасливих кінцівок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636638
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 18.01.2016
Він давно частина її простору, в який вона пустила його на відстань дотику.
Він їй потрібен, як кисень, без якого вона не може дихати,
як сонце, теплі лапи-промені якого хоче відчувати тоді, коли холод запускає свої пальці-щупальця у її жили.
Він їй потрібен, як зорі, котрі можуть і освічують навколишню темряву,
як кава, яку вона п’є мінімум тричі на день, щоб тримати свої мізки у мажорі.
Він їй потрібен, як вуха, щоби чути симфонію Моцарта в літньому шелесті трав, в осінньому падолисті, в зимовій заметілі, у весняному дзюркотінні струмків,
як ніс, за допомогою якого вона розпізнає щирість і фальшивість людей, що йдуть поруч,
як шкіра, яка відчуває позитивне і негативне випромінювання чужої енергії.
Він їй потрібен, як душа, яку їй дав Бог при входженні у цей світ.
І він має у тій душі своє помешкання.
Так, іноді вона, коли він виходить з цього помешкання,
блукає своїми стежками у своєму власному обширі,
зачиняє двері для нього на защіпку із середини,
щоби він, повернувшись, не зміг їх відчинити і знову ввійти.
Але ж…
Хіба вона може довго тримати ці двері зачиненими для нього?
Коли він потрібен їй, як кисень… і т. д. (читай спочатку).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636604
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.01.2016
Вже вечір днину прикладав до терки,
На клапті сік, лив темний свій єлей.
Пускало небо сніжні феєрверки
За просто так, щоб тішити людей.
А я ішла в цю пору сутінкову.
Лизала тиша вулиці пусті,
Земля ловила іскорки пухові.
Зима просилась в січня на постій.
Той дав «добро», моргнувши синім оком
З-під сивої загуслої брови.
Пройшлась зима бравурним стильним кроком,
Вдягла у біле простір навкруги.
15.01.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636574
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.01.2016
Як тільки вона опускала руки вниз від безсилля щось змінити у своїх стосунках із ним,
плакала або ж, навпаки, злилася, стукала кулаком по столі і приймала тверде рішення
стерти його з кори головного мозку, як стирають гумовою губкою неправильні записи, зроблені олівцем,
витиснути з усіх нейронів, як витискають сік з лимона за допомогою соковижималки,
вимести з усіх закапелків душі, як вимітають застояний пил із кутків кімнати,
випарувати з вен і артерій, як випаровують воду моря і океани, щоби облегшити собі дихання,
відірвати його від серця, як відривають пух від основи пір’я для того, щоби наповнити ним лежак під чиюсь голову,
як тільки вона все це вирішувала зробити,
він усміхався,
він ходив піднесений і гордий.
Нарешті він буде вільний від її надмірної уваги,
від істеричних проявів її любові,
від всього того, що називається непередбачливістю чи хаосом.
А він же так любить стабільність!
А, може, він усміхався і тому, що знав:
завтра-позавтру вона знову повернеться до нього, як повертаються кораблі до свого порту, якщо їх дорогою не розплющить буря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635851
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.01.2016
Хай після ночі глухої настане світанок.
Після хвороби здоров’я у тіло прийде.
Віра й надія ввіллється в занедбаний дзбанок,
Правда загляне, гіркоти у нім розведе.
Смерть патріота ніколи не буде забута
(Кров, що поля і степи напоїла – свята).
Воля по-справжньому буде нарешті здобута.
Сміх задзвенить, а не куля ворожа в свята.
Хай після місяця сонце засвітить над краєм,
Вилиже болі, на радощі сум оберне.
Гімн Перемоги на цілий Усесвіт заграє.
Зійде щаслива зірниця, недоля засне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635588
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.01.2016
Не відбивай мене руками, мов волейбольний м’яч,
тим паче, ногами, мов футбольний.
Не мий після моїх відвідин рук і обличчя,
не чисть жили, клітини ДНК,
не роби плазмаферезу крові.
Не спіши викреслювати мене зі списку своїх друзів,
не закривай переді мною двері,
не вішай на них табличку «Нікого немає вдома».
Не позбавляй мене таких звань як «громадянин України»,
«мешканець планети Земля»,
елемент «Сонячної системи».
Цього всього не варто робити,
бо ми і так у різних галактиках
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635450
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 13.01.2016
Коли чую твій голос, здіймаються крила,
Примикаю до зграї дзвінких солов’їв,
На шматки розлітається кам’яна брила,
Що свій якір пустила у груди мої.
Коли бачу твій погляд крізь товщу обширу,
Грає флейта мелодію віри в дива,
Виривається серце із жалю-ясиру
І біжить-жебонить в жилах віра жива.
Коли чую биття твого серця в своєму,
Як лягає зерном твоє слово в душі –
То вона набира свого піку об’єму.
І стікають чуття у рядочки віршів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2016
Не просто так ляга біда в русло.
Цей сум. Ці сльози. Сивина в волоссі.
Ця смерть для того, щоб нове прийшло.
Цей листя пад – щоби весні знайшлося.
Не просто так зарубка на крилі,
Ґрунти – у попіл, села – у руїни.
Ідуть на дно епохи-кораблі,
Щоб новий дух наповнював країни.
Не просто так війна ламає мир,
Отруює ненависть атмосферу.
То є сигнал, щоб чистити обшир,
Квиток шукать у нову світлу еру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635029
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2016
Нарешті фініш. Це не смерть.
Злетів світанок білим соколом.
Напруга тіла – рік і чверть,
Встеляє душу срібним попелом.
Нарешті фініш. В цей забіг…
Тяжів дамоклів меч над мрією.
Пожежі вились. Дощ і сніг
Не мали влади над стихією.
Нарешті фініш. Сльози – в гарт.
Вітрам – усі думки посічені.
Ні, це не смерть, це новий старт.
Хай буде ж сонцем він освічений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2016
Різдвяний час. Вкраїна колядує.
Бажання миру – визначальний спіч.
Бог Україну в тім’ячко цілує.
Ще зовсім трохи - й виясниться ніч.
Пощезне тьма, що суне із Мордору.
Зелене світло ляже на шосе
Ввійде наш край у нову еру-пору.
Любов і віра переможуть все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634209
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.01.2016