| Сторінки (18/1725): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
*****
Як війни не стане,
Як мине вона,
То тоді настане
Мир, що, як весна
Чарівна, розквітне
І душа із ним,
Й серденько тендітне.
Нині із одним
Світлим цим бажанням
Всі ми живемо.
Прийде мить остання
Цій війні. Йдемо
Ми до перемоги
І вона іде
Крізь війни дороги.
Кожна з них веде
Нас до неї. Прийде
Цій війні кінець.
Сонце миру вийде
Й наших душ, сердець
Лагідно торкнеться,
В них внесе тепло,
А війна минеться
Так, як все те зло,
Що вона приносить,
Що людські життя,
Мов травицю, косить
Всі без співчуття.
Ми ж бо народились,
Щоб у мирі жить,
А не щоби бились
У війні. Біжить
Час, біжить невпинно.
Буть війни на цім
Світі не повинно.
Край їй покладім!
Євген Ковальчук, 25. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2023
*****
Не журися, серце.
Гірко так не плач.
Ціле вже озерце
Ти пролило. Бач?
– Як не плакать, друже?
Таж іде війна
І багато дуже
Забрала́ вона
Вже життів з собою.
Ось, чом нині я
Разом із журбою,
Що, немов змія,
Ссе, ссе почування,
Наче промінці,
Світлі. Де ж остання
Мить війні всій цій?
О, коли настане
Врешті-решт вона,
Як війни не стане,
Скінчиться війна?
– Я кажу, що прийде
Мить ця чарівна.
Сонце миру вийде,
Як мине війна,
Як вона розтане,
Наче сніг, мов лід,
Як її не стане,
А мир прийде вслід,
У якому жити
Будемо ми вік,
А не лиш тужити.
І війни повік
Більш не буде. Знаю,
Певен я у цім,
Бо цього й бажаю
Серцем я усім.
Євген Ковальчук, 25. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023
Мирне небо буде в нас
Так, як і було
Перед тим, як в темний час
Зло до нас прийшло.
Прагне нас всіх роз’єднать
Ворог той лихий
І до себе приєднать
Край наш дорогий.
Але ми всі не з таких,
Що здаються, ні.
Ув умовах цих важких,
У страшній війні
Боремося ми із ним
В миті непрості.
Предок був наш і таким
Кожен з нас є. Ті,
Що прийшли до нас з вогнем,
Від вогню ж згорять.
Ми ж із кожним новим днем,
Що, немов летять,
Наближаємо той час,
Щоби знов було
Мирне небо повсякчас,
Щоби не гуло
Від ракет, а щоб пташки
В нім літали та
Всі співали залюбки.
Серце огорта
Все надія, душу теж,
Що мине війна
Скоро й небо мирним все ж
Стане. Як весна,
Прийде мир в наш з вами дім
І із ним тужить
Ми не будемо у нім,
А лиш в щасті жить.
Євген Ковальчук, 24. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023
*****
І я, і ти, і він, й вона…
Нас безліч, та у нас
Всіх Батьківщина лиш одна.
І нині темний час,
На превеликий жаль, вона
В цім світі прожива,
Тому що досі в ній війна
Жахливая трива,
Іде уже дев’ятий рік,
В який же розлила́сь
На Україну всю, мов рік
Вода, що підняла́сь.
І тоне в цій війні-ріці
Вона. А сонце в нас
Шле з неба теплі промінці
Всім нам в цей літній час
І ними ніжно зігріва,
Однак іде війна,
Що серце й душу розрива,
Адже жалю не зна.
Його ні краплі в ній нема
Так само, як добра.
Її жорстокість обійма,
Та прийде та пора,
Коли вона таки мине,
Та не на рік – навік.
Життя забрала не одне
Вона вже, та повік
Ми не забудемо всі тих,
Що в ній же полягли,
Чий серця стук навік затих.
Бої, які ішли,
Ще досі йдуть, та прийде час,
В яку мине війна,
І прийде злагода до нас,
Мов красная весна.
Євген Ковальчук, 24. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2023
*****
Йде війна, на жаль.
Міцно серце тисне
Темная печаль
І на шиї висне
Каменем важким.
Всі зів’яли квіти
У душі. Сумним
Є я. Плачуть віти
На деревах теж,
Ронять ниць сльозини,
Бо війна усе ж
Йде і на частини
Край наш розрива,
А із ним і душу,
Й серце. Рік чи два,
Я спитати мушу,
Буде йти війна
Ще, чи, може, й більше?
Нащо нам вона?
Прагнемо найбільше
Ми у мирі жить,
А також у щасті,
А не лиш тужить
З нею у нещасті.
Ні, ми не здамось
Ворогам триклятим!
З ними ми б’ємось
З силою й завзятим
Прагненням здолать
Їх. І їх здолаєм
Ми, бо проти зла
Сил всіх докладаєм.
Перемоги мить
Вже ось-ось настане,
А війна ця вмить,
Наче сніг, розтане
Євген Ковальчук, 24. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2023
*****
Так, як ніч мина,
І війна мине
Ця украй страшна.
Так, вже не одне
В нас життя вона
Знищила ущент,
Бо така війна.
Та до нас момент
Прийде той, який
Мир нам принесе,
Смутку преважкий
Камінь рознесе
В серці так, немов
Вітер степовий.
Буде мир в нас знов.
Край наш дорогий,
Наче квіт, цвісти
Буде повсякчас.
Хрест важкий нести
Ти, я – жоден з нас
Більш не буде ввік,
Скинувши його
На усенький вік
З серденька свого
І з душі. Усі
Світлі почуття
В їхній всій красі
Протягом життя
Будемо тримать
В них ми, кожну мить
Їх лиш відчувать.
Нині ж ще щемить
Серденько щомить
І душа украй
Плаче, бо горить
У вогні наш край.
Євген Ковальчук, 24. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
Героям честь і слава!
Уклін їм до землі
Шле цілая держава –
Дорослі і малі.
Вони ж бо захищають
Її в тяжкім бою,
Тому що вкрай кохають
Вкраїноньку свою.
Вони усі готові
За неї полягти,
Щоб в злагоді й любові
Жили я, він і ти…
І за свободу, й волю
Воює кожен з них,
І за щасливу долю
Воюють у важких
Боях на півдні, сході…
Воюють, як один.
Про них пісні в народі
Складають. Часу плин
Мина. Війна триває,
Та скінчиться вона,
Бо Україна має
Героїв. Як весна,
Вона уся красиво
Та буйно розцвіте.
Неначе справжнє диво,
Яскраве, золоте
Та тепле сонце згоди
Над нами запала,
Спаливши всі незгоди
Палким вогнем дотла.
Героям честь і слава!
Бо ж завдяки їм всім
Вкраїнська є держава
На світі цім земнім.
Євген Ковальчук, 24. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
Сонце миру запалає
В синіх небесах,
Як війна, яка триває,
Пролетить, мов птах,
Як вона у нас минеться.
Лиш у тую мить
Доленька нам посміхнеться,
Будем в щасті жить.
Сонце миру запалає
Й буде гріти нас
Лагідно. Війна триває,
Та настане час
Той, коли все ж перестане
В нас вона іти.
Наче сніг, війна розтане,
Адже з висоти
Сонце миру запалає
На увесь наш край,
Що на нього так чекає
Кожен з нас, щоб край
Цій війні настав навіки.
І не будуть більш
Протікать сліз, крові ріки.
Ми цього найбільш
Нині прагнемо. В віконце
Наше запала
Миру лагіднеє сонце,
Щоб у нас була
Світла доленька, щаслива.
З кожним днем все більш
Ближче ми до цьо́го дива.
І не буде більш
В нас війни, бо сонце миру
Те, що вийде в нас,
Посмішку пославши щиру,
Буде повсякчас.
Євген Ковальчук, 23. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023
Боріться, козаки,
За мати-Батьківщину
Лише одну-єдину
В цім світі на віки́!
Боріться всі щосил
І за свободу, й волю,
І за щасливу долю,
За мирний небосхил!
Не смійте ворогам
Тим здатися без бою,
Свою всю склавши зброю,
Що в ньому служить вам!
Боріться, козаки,
Хоробрії солдати,
За Україну-мати!
У ній, немов квітки,
Все ж будуть розцвітать
Весь вік свобода й воля,
А також світла доля.
Лиш ворогів здолать
Потрібно чи прогнать
Із рідної оселі,
І будемо, веселі,
Ми в щасті поживать.
Тоді всміхнеться нам
Всім доленька прекрасна,
Чудова, гарна, щасна –
І донькам, і синам.
Ми з нею будем жить,
Життю лише радіти
І квітнути, мов квіти,
У серці кожну мить,
Допоки в грудях в нас
Воно ще битись буде.
Боріться, і прибуде,
Настане мирний час.
Євген Ковальчук, 23. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023
Зупинімо люте зло,
Що прийшло з війною,
Щоб його більш не було!
Жаль, що стороною
Неможливо обійти
Нам його із вами.
Також зупинить я й ти –
Кожен з нас словами
Ввік не зможе. Тож у бій
Проти зла ідімо
І кінець недолі злій
Тут же покладімо!
Не здолає нас вона.
Подолать не зможе
Нас недоленька страшна,
Ввік не переможе.
Зупинімо люте зло!
Проженімо з хати,
Як би важко не було
Нам його здолати!
Не здолаємо, тоді
Будемо не жити
В згоді й щасті, а в біді
Цій лише тужити
Важко-тяжко. Зупинім
Люте зло навіки!
Проти нього в бій ідім!
Навіть хай і ріки
Крові будуть протікать,
Але не здолає
Зло. Добро, слід пам'ятать,
Вік перемагає
Й нині переможе зло,
Що, як лід, розтане,
Щоб, мов квіт, життя цвіло
Мирне, як настане.
.
Євген Ковальчук, 22. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
*****
Позбудемось напасті
Усі з війною ми
І будемо у щасті,
Щасливими людьми
На цьому світі жити
Кожнісінькую мить,
Забувши, як й тужити.
Ця мить до нас вже мчить.
Ось-ось вона настане.
Ось-ось прийдé вона,
Як, наче сніг, розтане
Вся ця страшна війна,
Та не на рік – навіки,
Щоб більше не було
У нас її повіки.
Вона ж несе лиш зло,
Що нею ж і керує,
Як тими, хто веде
Війну, яка лютує
Там, де вона іде.
Війна жалю не має
Так само, як добра.
Життя ж бо відбирає
Вона. Чи дітвора,
Чи хворі, їй байдуже
До всіх, бо в ній нема
Жалю ні крихти, друже.
Вона – сама пітьма.
Але вона минеться.
Настане мирний час,
Як доленька всміхнеться
До кожного із нас
І буде дарувати
Думки та почуття
Лиш світлі, що ми мати
Всі будем все життя.
Євген Ковальчук, 22. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
Солодка перемога,
Що кожен з нас так жде,
До нас невпинно йде,
Тому що є в нас змога
І сили, щоб здолати
Своїх всіх ворогів –
Безжальних тих катів,
Що вміють лиш вбивати,
Бо серця в них немає.
Душі також нема.
А замість них пітьма
Лиш місце їх займає.
Солодка перемога
Все ж нашая прийдé,
Бо кожен з нас не жде
Її лиш із порога,
А також йде до неї
В запеклому бою
За Матінку свою,
Щоб квітла, мов лілеї,
Вона – вся Батьківщина,
А не лиш тільки схід
Чи захід, але слід,
Щоб кожная людина,
Що в ній живе, доклала
Всіх сил, а не лишень
І ніч, і також день
Кожнісінький чекала,
Надії покладала
На іншого. Всі ми
Оборонять грудьми
Її, щоб процвітала
Вона, в цю мить важкую
Повинні, кожен з нас.
І перемоги час
Настане. Гарантую.
Євген Ковальчук, 11. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023
Борися, Україно-мати!
Росії не здавайсь!
Тебе їй ввік не подолати.
Лишень борись, старайсь.
Нізащо ти їй не корися,
Аби її не буть
Рабою лиш. Щосил борися!
Ти зможеш все ж здобуть
Над нею справжню перемогу.
Твої сини й дочки,
Я певен в тім, що мають змогу,
Щоб жити залюбки
У мирі в вільній Україні,
Всіх ворогів здолать.
І будуть знову солов’їні
Пісні у ній лунать,
Пронизанії не журбою,
А радістю, яка
Тектиме завжди в нас з тобою,
Немов стрімка ріка.
Борися, Україно-мати!
Росії злій не дай
Свій дух у пута прикувати!
Страждатимеш бо вкрай.
Але цього, о мати рідна,
Як і народи всі
На цьому світі, ти не гідна,
А гідна у красі
Всій щастя, волі та свободи
Жить завжди, кожну мить,
Допоки в синім небозводі
Ще сонце-птах блищить
І всіх нас ніжно зігріває.
Борися! І мине
Навік війна, яка триває…
Століття не одне.
Євген Ковальчук, 11. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023
*****
Солдати, взявши в руки зброю,
Супроти ворогів до бою
Усі сміливо йдуть,
Щоб захистити Україну,
Перетворити на руїну
Її не дать їм. Буть
У ній свободі, волі, долі
Щасливій, а гіркій недолі
Іще недовго жить.
Солдати ті, що захищають
Державу нашу, наближають
Ту переможну мить,
Яка уже не за горами.
Із нею будемо ми вами
Вже скоро. Ще чекать
Недовго нам всім залишилось.
Багато крові й сліз пролилось,
Та певен – недарма,
Бо лиш за нами перемога.
До неї стелиться дорога.
Ми нею йдем. Пітьма
Жахіть війни, мов сніг, розтане
Й тривожити нас перестане
Навік, а не на мить.
І світло миру, згоди, щастя,
Спаливши всі війни нещастя,
На небі заблищить
І буде всіх нас ніжно гріти,
І будем ми життю радіти
Його усяку мить,
Допоки дишемо ми з вами
І доки серце в нас роками
У грудях стукотить.
Євген Ковальчук, 11. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023
Ріка-печаль тече
У серденьку моїм
І почуття пече
Палким вогнем своїм,
Бо ворог рідний край
Увесь наш обступив.
Цей час тривожний вкрай
Зненацька наступив.
Недоленька така.
Її не гідний край
Наш. В серденьку ріка-
Печаль гірка украй.
Вона сердéнько ссе,
Мов лютая змія.
Та скінчиться це все.
В цім певні всі і я.
Мине вся ця війна.
Кінець їй буде все ж.
Вже близько він. Всяк зна
В моїм краю. Я – теж.
Не буде вік іти
Вона й ріка-печаль
У серденьку текти.
Мине вона. На жаль,
Не всі вернуться з нас
З війни у рідний дім,
Але настане час,
Коли мир буде в нім
І радості ріка
Тектиме в серці вік,
Бо ця війна важка
Мине уже навік.
Її не буде, ні,
У нашому краю.
Ми житимемо в нім
Вік, наче у раю.
Євген Ковальчук, 10. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023
*****
За волю та свободу
Свого ж таки народу
Борімось до кінця!
Й війна вся ця розтане,
Мов сніг. Її не стане.
Солодкая мить ця
Прийдé. Ми переможем.
Здолати ми все ж зможем
Своїх всіх ворогів.
Лишень їм не корімось,
А проти них борімось
Сміливо, без страхів!
Поразки не діжду́ться
Вони від нас. Знайду́ться
У кожного із нас
Ті сили, що здолати
Поможуть їх. До дати
Цієї ми у час
Важкий цей всі ідéмо
Невпинно. Хай помрéмо,
Та діти будуть жить
У звільненій країні –
Єдиній Україні,
Допоки час біжить,
Допоки сонце сяє
І світлом все сповняє,
Нас гріє знову й знов.
Мир буде панувати
Й ми будем відчувати
Лиш щастя і любов.
Євген Ковальчук, 09. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Перемоги мить
Світла, чарівна,
Красна, як весна,
Вже до нас летить,
Мов птах в небесах
Синіх серед хмар.
Скинемо тягар,
Що в нас на плечáх,
В серці та в душі.
Цей тягар війни
Пройде, наче сни.
Як товариші,
Друзі, як брати
Й сестри, будем жить
Усіляку мить
Всі – вона, я, ти…
Перемоги мить.
А без неї в нас
У важкий цей час
Серденько щемить
І душа рида
Гірко, мов маля.
У крові земля…
Та мине біда
Ця, адже всі ми
Боремось за край
Свій. Війні цій край,
Щоб в нім жить людьми
Щасними весь вік,
Ми покладемо
Й більше не дамо
Бути їй повік.
Євген Ковальчук, 08. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
*****
Край настане цій війні.
І тобі, і їй, й мені
Доленька всміхнеться.
Як прийдé війні кінець,
Наших душ, також сердець
Щастя все ж торкнеться.
Будемо ми в щасті жить
Й більш не будемо тужить
Гірко та невпинно.
Всім відомо в світі цім,
Що війни, як зла, у нім
Бути не повинно.
Добре зна це кожен з нас,
Та чому ж приходить час
Той, як починаєм
Ми страшну війну вести?
В світі влади досягти
З нею ми бажаєм?
Лиш до краху приведе
Тих, хто цю війну веде,
І вона ж самая,
Бо на них лише чека
Доленька сумна, гірка,
Темная, лихая
Чи загибель у бою.
Та невже таку свою
Доленьку бажає
Кожен з нас? Я певен, ні,
Та, звичайно, у війні
Лиш вона чекає.
Євген Ковальчук, 08. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023
*****
Прийде час. Мине війна.
Кожен з нас жада,
Щоб закінчилась вона –
Ця страшна біда.
Скінчиться. Не буде вік
В нас вона іти
Й не повториться повік.
Будемо я й ти –
Кожен з нас у мирі жить.
Мить ця світла йде
Вже. Вона до нас спішить.
Скоро вже прийдé.
Ще недовго нам чекать.
Зможемо ми всі
Ворогів усіх здолать,
Щоб у всій красі
Миру, згоди й щастя жить
На своїй землі
Кожну неповторну мить
З ними. І малі,
І усі дорослі теж
Прагнуть лиш цього.
Дійде ця війна до меж
Власних одногó
Дня, бо проти ворогів
Боремося ми
Всі щосил і без торгів.
Адже ми людьми
Вільними бажаєм жить
В рідному краю,
Доки серце стукотить.
Наче у раю,
Будемо ми в ньому жить,
Як мине війна.
Прийде ця прекрасна мить.
Кожен з нас це зна.
Євген Ковальчук, 04. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023
Мирне небо буде
В нас тоді, як край
Наш таки здобуде
Перемогу, край
Цій війні поклавши
Назавжди, навік,
Ворогів здолавши,
Щоб вони повік
Ніс не потикали,
Щоб їх і ноги
Не було, щоб мали
Мир ми. Вороги
Краху все ж зазнають,
Хай його вони
Й зовсім не чекають,
Як кінця війни.
Мирним небо буде.
Світлая ця мить
Прийде все ж, прибуде,
Як війна умить
Скінчиться, розтане,
Наче сніг, мов лід,
Й спогадом лиш стане.
Ми ж усі як слід
Будемо робити
І надалі так,
Щоби не тужити,
А солодкий смак
В світі цім земному
Власного життя,
Що минає в ньому,
Відчувати. Я
Більш, ніж певен, в цьому.
Близько вже цей час.
Як у світі всьому,
Буде він і в нас.
Євген Ковальчук, 04. 08. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
*****
Війна завершиться тоді,
Коли ми переможем,
Кінець поклавши цій біді.
В тім, що зробити зможем
Ми це, жоднісінький із нас
І сумніву не має.
Прийдé до нас усіх цей час,
Що кожен з нас чекає,
А також наближа його,
Б’ючись із ворогами.
Ми прийдемо до дня того,
Як будемо із вами
У злагоді та мирі жить,
Свободу мати, волю
І завжди ними дорожить,
Прекрасну, світлу долю
Будуючи, неначе дім,
Щоб разом з нею жити
І більш повік на світі цім
Ніскільки не тужити.
Цей час іде і він прийдé,
Наступить він, настане.
Війна ж, що наш народ веде,
Неначе сніг, розтане
Під сонцем згоди та добра,
Безмежної любові.
Настане світла ця пора.
Більш ріки сліз і крові
Не будуть литись. Будем ми,
Допоки серце б’ється,
Всі жить щасливими людьми.
За це й хоробро б’ється
На полі бою той Солдат,
Якого не злякати.
За це готовий Він, наш брат,
Й своє життя віддати.
Євген Ковальчук, 29. 07. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
*****
Певен я, що мить
Перемоги прийде.
Сонце згоди вмить
В нашім краї вийде
Й гріти буде нас
Лагідно собою.
В нинішній же час
Вояки до бою
З ворогами йдуть,
Щоб всіх їх здолати
І до миру путь
Разом збудувати,
Нею ж і прийти
До тієї долі,
Що я хочу й ти –
Кожен з нас. Недолі,
Що прийшла до нас,
Ввік ми не здамося.
Цей не прийде час.
Золоте колосся
Й небо голубе,
Україно-мати,
Будемо тебе
Всі ми захищати,
Хай не й кожен з нас
Виживе в двобою
У важкий цей час,
Що нам із тобою
Випав. Хай не ми,
Але наші діти,
Як з війни-пітьми
Вийдемо, радіти
Будуть лиш весь вік.
Буде мир вовіки,
А війни ж повік,
Бо мине навіки.
Євген Ковальчук, 28. 07. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023
*****
Слава Україні!
І героям слава!
Нині у країні
Йде війна кривава,
Та вони, герої,
З ворогами б’ються
Мужньо у двобої
Всі, їм не здаються.
Б’ються за свободу
Всі вони, за волю
Рідного народу
Й за щасливу долю.
Ворогів чекає
Тут лише кончина.
Кожен з них хай знає.
Наша Батьківщина –
Україна-мати
І свободу, й волю
Не посміє здати,
Бо бажає долю
Лиш щасливу мати,
Разом з нею жити
Вік, а не страждати
Важко та тужити.
Доленька всміхнеться
Їй. Війна страшная
Ця навік минеться.
Мить ця чарівная
Скоро вже настане.
Ця війна поволі
Вже, мов крига, тане
І цієї долі
Просто не обійде.
Сонце миру, знаю,
В Україні зійде,
Що їй я й бажаю.
Євген Ковальчук, 20. 07. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023
Жорстоке сьогодення,
Бо в нас іде війна.
У наше повсякдення
Ввірвалася вона.
На неї не чекали
Ми. Хто ж її чека?
Але часи настали
Такі. Прийшла важка,
Жорстока та безжальна,
Кривавая війна.
Душа в мені печальна.
Сумує вкрай вона.
І серденько сумує
У темні ції дні.
Страшна війна лютує
Насправді, а не в сні.
А я все ж так хотів би,
Щоб дійсно сном була
Вона. І не горів би
Мій край в багатті зла,
Що нею ж і керує
Ще споконвік, здавна.
Із ним війна панує,
Ним пройнята сповна.
Воно – її коріння,
Початок, джерело.
Немає в ній сумління
Й ніколи не було.
Його ж і відбирає
Вона в тих, хто веде
Її, та кожен знає,
Що тільки смерть їх жде.
Війна ж бо не жаліє
Нікого в світі цім,
Коли вона шаліє
Нестримано у нім.
Євген Ковальчук, 04. 07. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023
Силу духу, силу волі
Має кожен з нас.
Ми позбудемось недолі,
Що прийшла в цей час.
Ми усі її здолаєм,
Адже ми своїх
Сил усіх все ж докладаєм,
Не шкодуєм їх.
Ця недоленька минеться,
Піде в небуття.
Всім нам доленька всміхнеться
Так, немов дитя.
Будемо ми з нею жити
І життю радіть
Вкрай, а не лише тужити,
Нудьгувать, нидіть.
Сила духу, сила волі
Все лихе здола.
Ми позбавимось поволі
Разом з нею зла,
Лиха, горя та нещастя
Й прийдемо усі
До найбільшого лиш щастя,
Що в усій красі
Неповторній, незвичайній,
Дивній, чарівній,
Неймовірній, надзвичайній,
Знадній, неземній
Буде буйно розцвітати,
Наче цвіт, у нас,
Доки буде протікати
Річкою наш час.
Сила духу, сила волі
Нас всіх приведе
Все ж до бажаної долі,
Що до нас теж йде.
Євген Ковальчук, 29. 06. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023
*****
Зацвіла калина в лузі
Буйно та красиво,
Та моя країна в тузі
Й тугу неможливо
Стримати, адже напали
Вороги зі сходу,
Хоч цього ми й не чекали.
Волю та свободу
Прагнуть в нас всіх відібрати,
Знищити, зламати,
Знівечити, розтоптати
Україну-мати
Без жалю та співчування.
Та зробить не вдасться
Їм це, адже без вагання
Жоден з нас не здасться.
Боремось ми й далі будем
З тими ворогами,
Й перемогу ми здобудем.
Правда ж бо за нами.
Ми – господарі країни,
У якій родились.
За свободу України
З ворогами бились
Й предки нашії. Година
Знов така настала.
Ціла наша Батьківщина
Встала і повстала
Проти ворогів. Коритись
Їм вона не буде.
Навіть хай і буде литись
Кров, та все ж здобуде
Перемогу. Посміхнеться
Їй щаслива доля
І назавжди вже минеться
Ця війна-недоля.
Євген Ковальчук, 24. 06. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023
*****
Синє небо. Жовте поле…
Це мій рідний край.
Та сердéнько смуток коле
Дуже, вельми, вкрай.
Смуток серце розриває,
Душу також рве.
А душа ж бо відчуває.
Серце теж живе.
Смуток їх украй терзає,
Бо мій рідний край
Нині у вогні палає.
Смутку мій, не край
Серце й душу ненастанно,
Наче ніж. Його
Захищають бо старанно
Воїни, свого
Лиш єдиного, одного
В світі цім життя
Не шкодуючи для того,
Щоби майбуття
Світле Україна мала,
Щоб вона весь вік
Лиш жила та процвітала,
А війни повік
Більш не мала. Вірю, знаю,
Певен я у тім,
Що її не буде в крáю
Любім, дорогім
Нашім, як війна минеться
Ця страшна. Вона
Більш до нас не повернеться.
Так, немов весна,
Будуть мир в нас розцвітати,
Злагода й любов.
Буде Україна-мати
Жити з ними знов.
Євген Ковальчук, 20. 06. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023
Ой, досадная розпуко,
Серденька не край.
Час тобі, душевна муко,
Десь за небокрай
З нього йти, іти навіки
З серця, щоб пішла
І у ньому ти вовіки
Більше не була.
Гей, ти чуєш? Не ховайся
В серця глибині.
Геть із нього забирайся!
Щоб повік в мені
Не було й твойого духу,
Не було слідів.
Ти ж спричинюєш розруху
Світлих почуттів,
Що будую я із того,
Що дає життя,
Щоб впродовж життя усього
Світлі почуття
В ньому жи́ли-поживали
Дійсно, а не в сні
І щомиті дарували
Щастячко мені,
У якому б я купався
Цілі ночі й дні,
Щоби світу я всміхався,
Як і він мені,
Стелячи мені дороги,
Кóтрими б ішов
Я із кликом перемоги,
Що я все ж зборов
І розпуку, й муку в серці,
Їх зборов на смерть,
Щастю відчинивши дверці,
Сповнившись ним вщерть.
Євген Ковальчук, 15. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023
Я залюбки
Свої думки
У вірші виливаю
Впродовж життя
І почуття,
Які в душі тримаю.
Вони несуть
В собі ту суть,
Яку я в них вкладаю,
Коли пишу,
Коли дишу
Я ними, як складаю.
Хто їх збагне,
Того мине
Недоля стороною,
Як докладе
Зусиль, піде́
Він їхньою тропою.
Адже у них
Нема пустих
Ні слів, ні фраз, ні речень.
Лиш слід збагнуть
Їх дійсну суть
Без жодних заперечень.
Лиш слід здійснить
У певну мить
Поради їх для того,
Щоб в щасті жить,
А не тужить
Впродовж життя усього.
Євген Ковальчук, 15. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
*****
Вічно ця війна тривати,
Звісно, що не буде.
Україна – наша мати
Рідна все ж здобуде
Перемогу. Усміхнеться
Їй щаслива доля.
Ця страшна війна минеться.
Пройде ця недоля,
Що безжалісно терзає
Серце, душу, тіло,
Бо на фронті в бій вступає
Кожен жовнір* сміло,
Захищаючи країну –
Нашу рідну мати –
Сонцесяйну Україну.
І її віддати
Ворогам тим не посміє
Жоден і повіки,
Навіть хай життя, що спіє
Лиш іще, навіки
У запеклому двобої
Пройде все, минеться.
Адже вічнії герої,
Бо про них не стреться
Пам’ять в нашого народу
Ввік. Їм віддавати
І за волю, й за свободу,
За які віддати
Їм життя прийшлося, будуть
Нинішні й прийдешні
Покоління, що прибудуть
У краї тутешні,
Щоби жити й процвітати
В згоді та у щасті,
А не важко воювати
У війні-напасті.
*Жовнір – тут діал. Солдат
Євген Ковальчук, 17. 06. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2023
*****
Коли душа в журбі
Моя, кажу собі:
Журбі тій не корись,
Із нею ти борись,
Бирись щосил, аби
Здолати, щоб журби
І сліду не було,
А щоб в душі цвіло,
Неначе диво-квіт
На весь цей білий світ,
Лиш світле почуття
Впродовж всього життя.
Приймаю я лишень
Його, щоб кожен день
Я з ним щасливо жив
І більше не тужив
На світі цім повік,
Увесь земний свій вік.
Я лиш йому корюсь,
Йому лиш віддаюсь
Я повністю, цілком,
Усім своїм єством.
Воно немов вдиха
Життя, бо надиха
На цьому світі жить
Й на благо лиш служить
Усьому та усім,
Хто мешкає на нім.
У цьому й поляга
Живоття* суть-вага.
*Живоття – діал. Життя
Євген Ковальчук, 15. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2023
*****
Край наш рідний покладе
Край війні, яка
Нині в нас іще іде.
Доленька така
Нам припала, та її
Ми не боїмось.
З нею ведемо бої.
З нею ми б’ємось
Всі щосил. Настане край
Їй і буде мир.
Буде в ньому весь наш край.
А війна-упир
Більш не ссатиме повік
Серце, душу теж.
Ми розлучимось навік
З нею всі. Ми все ж
Боремось за це. Нехай
Піде не один
З нас в світ інший, але край
Наш перейде тин
Між війною й миром. Жить
В мирі буде він
Кожну неповторну мить
І у щасті. Змін
Ми таких досягнемо,
Навіть хай не вмить,
Адже їх ми не ждемо
Лиш усяку мить,
А до них йдемо усі,
Щоб із ними жить,
В їхній чарівній красі
Всій. Настане мить
Ця. Настане світлий час
Цей. У ньому жить
Врешті буде кожен з нас
Все життя, щомить.
Євген Ковальчук, 17. 06. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023
*****
Час покласти нам усім
Цій війні кінець,
Бо ж все йде на світі всім
З нею нанівець.
Тільки зло несе вйна.
Ми ж бажаєм всі,
Щоб добро, немов весна,
Ув усій красі
Квітнуло в нас повсякчас,
Неповторну мить
Кожну, що тримає час
У собі. Щемить
Серце і душа рида
Гірко, мов дитя.
О, коли ж війна-біда
Ця у небуття
Піде? О, коли ж кінець
Прийде їй усій?
Не витримує терпець
Вже її. У ній
Лиш страждають люди в
нас,
Гинуть назавжди.
О, коли настане час
Той, коли біди
Ми цієї врешті-решт
Збудемось усі,
А злочинці під арешт
Підуть і в красі
Миру й згоди будем жить
Ми? Коли цей час,
Довгождана світла мить
Ця прийдé до нас
І чи взагалі прийдé?
Прийде мирний час.
Борючись, до нього йде
Сміло кожен з нас.
Євген Ковальчук, 16. 06. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023
*****
Ворогам коритись
Ми повік не будем.
Хай кров буде литись
Й далі, та здобудем
Все ж ми перемогу.
Доля нам всміхнеться,
Дякувати Богу,
А війна минеться,
Як і почалася.
Їй кінець настане,
Скільки б не лилася
Кров. Війни не стане.
Мир в нас запанує.
В ньому жити будем.
О, моє це чує
Серце, бо здобудем
Все ж ми перемогу,
Бо на нашім боці
Правда. На підмогу
Вже до нас у році
Цім прийшли народи
Інші. Не здолають
Нас усіх заброди
Ті, що наступають.
Разом ми всі – сила,
Сила нездоланна,
Скільки б не косила
Все ж нас невблаганна
Ця війна. Час прийде,
І вона минеться.
Сонце миру вийде
З хмар і нас торкнеться,
Буде зігрівати
Лагідно собою,
Доки наш стікати
Буде час рікою.
Євген Ковальчук, 09. 06. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023
*****
*****
Мир настане,
Як розтане
Ця війна, мов лід,
Дня одного.
Та для цього
Докладати слід
Сил всіх. Зможем,
Переможем
Ми всіх ворогів.
Лиш борімось,
Не корімось
Їм і поготів!
Буде воля,
Буде доля
Світлою у нас,
Як неволя
Та недоля
Підуть в той же час,
Як ми з вами
Не словами
Лиш проженемо
Їх, а справді,
В очі правді
Глянувши, ярмо
З серця знявши
І прийнявши
Щастя в нього вмить,
Щоб у ньому
В світі цьому
Жити кожну мить.
Євген Ковальчук, 08. 06. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023
*****
Ми кінець покладемо
Цій війні навік.
Ворогам більш не дамо
Ми усі повік
Повторити цю війну,
Що іде у нас
Нині. Цю війну страшну
Не поверне час,
Як закінчиться вона.
Буде мир у нас
Квітнути, немов весна
Красна, повсякчас.
Будемо у згоді жить
Ми усі щомить,
Позабувши й як тужить.
Прийде світла мить
Ця до кожного із нас,
Бо вона іде
Вже. Її настане час,
Що так кожен жде,
Наближаючи його,
Борючись з лихим
Ворогом впродовж всього
Бою, щоб із ним
Покінчити вже навік.
Адже прагнем всі
Ми весь свій життєвий вік
У його красі
Дивовижній всій на цім
Світі, у краю
Ріднім жить, а не у нім
Бути на краю
Прірви, бо ж життя одне
В кожного із нас.
Іншого, коли мине
Це, не дасть нам час.
Євген Ковальчук, 06. 06. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023
Ой, ти горе-горе,
Хай бездонне море,
Що тече та плине,
Враз тебе поглине,
Щоб ти в нім втопилось,
Щоби не лишилось
Навіть сліду твóго
Жодного лихого.
З вечора до рання,
Зрання до смеркання
Темні ж почування
Й думи без вагання
У серця людини,
В розум, мов зернини,
Сієш без упину,
Щоби ту людину
Низько опустити,
Згнобити, скорити,
Ставши на заваді,
Власній темній владі.
Не для того люди
На землі цій всюди
Якось народились,
Щоб тобі корились,
Маючи нещастя,
Що даєш. Для щастя
Справжнього людського,
Лиш заради нього
Люди ся родили,
Щоб у нім лиш жи́ли.
Євген Ковальчук, 15. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023
*****
Вічно ця війна тривати,
Звісно, що не буде.
Наш народ здобуде
Перемогу. Буде мати-
Україна процвітати –
Жити в мирі, згоді
І на півдні, й сході –
Всюди. Ворога здолати –
Справа часу. Наближаєм
Ми цей час щоднини.
Долю Батьківщини
Ми щасливу захищаєм
Впевнено та заповзято,
Б’ючись з ворогами.
Скоро ми із вами
Відзначатимемо свято
Перемоги. Скоро прийде
Мить ця золотая.
Ця війна жахная
Пройде. Сонце миру вийде
Й буде ніжно всіх нас гріти.
Ми життю радіти
Будем лиш, мов діти.
В щастя полум’ї горіти
Будемо усі щоднини,
А також щомиті.
Будем оповиті
Щастям. Наче насінини,
Щастя й інші почування
Світлії, святії
У серця людськії
Сіять, доки мить остання
Нашого життя не прийде.
Тож щосил борімось!
Тьмі-злу не корімось!
Й сонце миру, щастя вийде.
Євген Ковальчук, 03. 06. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2023
*****
Ти маєш в серці муку?
Тримай мене за руку
Й ходімо якнайдалі
Від неї, щоб надалі
Вона тебе повіки
Не мучила. Навіки
Вона нехай минеться.
Хай смерть її торкнеться
І забере з собою
Її від нас з тобою.
Хай місця не займає
У серці, хай не крає
Його воно до болю,
Віщуючи недолю
Тобі лише, з якою
Свого життя тропою
Йдучи, лиш падать будеш,
Допоки не прибудеш
Ти до кінця свойого
Життя лише одного,
Бо іншого повіки
Не буде, як повіки
Заплющиш ти неждано
Навіки. Всім нам да́но
Життя бо не для того,
А щоби ми від нього
Лиш позитивне брали
Й щасливими ставали,
Щоб завжди в згоді жи́ли
Й лише добро робили.
Євген Ковальчук, 14. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2023
Скоро вже настане час
Той, коли прийдé до нас
Мир, який ждемо
Ми усі. Поволі йде
Він же без упину, де
Всі ми живемо.
Ми також не стоїмо,
А до нього ідемо,
Борючись з лихим
Ворогом, який напав.
І ніхто з нас не чекав,
Але ми із ним
Все ж покінчимо. Війна
Скінчиться, а він зазна
Лиш поразки в ній.
Перемога ж буде в нас.
І настане мирний час,
Доленьці лихій
Перекривши шлях, аби
Не прийшла. Без
боротьби
Не здійсниться це.
Цю полуду із очей
Скиньмо! Скиньмо із
плечей
Ношу цю! В лице
Правді подивімось. Ми
Всі щасливими людьми
Житимемо в час
Той, коли здолаєм зло
Всі ми те, яке прийшло
Раптом так до нас.
Євген Ковальчук, 03. 06. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
Із думами своїми я дружу.
Я з ними і радію, і тужу.
Усім, що маю, з ними я ділюсь,
Бо з ними у життєвій річці ллюсь,
Неначе швидкоплинная вода.
Мене із ними жодная біда
Ніколи не спроможна розлучить,
Допоки серце в грудях стукотить.
Нікого поряд, може, хай нема,
А тільки порожнеча та пітьма,
Одначе думи у розумі моїм
Завжди зі мною. Наче друзям, їм
Найпотаємніше, що маю я,
Все довіряю. Ми ж – одна сім’я.
Я не наважуюся приховать
Від них нічого, щоби міркувать
Я ними всюди й завжди міг,
Аби із безлічі життя доріг
Мав змогу вибрати я в певну мить
Лиш ту, де буде завжди таланить
Мені, коли я нею буду йти
До певної життєвої мети;
Щоб в світі цім не навмання я йшов,
А щоб якраз до неї я й прийшов,
Належним чином реалізував
Її для того, щоб я поживав
На світі цім щасливим лиш життям
В душі та серці з гордим почуттям,
Що все ж мені вдалось мету здійснить
До того, як життя порвалась нить.
Євген Ковальчук, 14. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
*****
Минає все. Мине й війна,
Яка іде у нас.
Вже скоро скінчиться вона
І прийде мирний час,
Якого ми всі так ждемо.
Він йде до нас, а ми
Також до нього ідемо,
Бо прагнемо людьми
Щасливими в своїм краю
Щодня, щомиті жить.
Тому в запеклому бою
Ми, борючись, скорить
Нас ворогові не дамо.
Хай навіть у бою
Важкому цьому помремо,
Та зрадити свою
Кохану Україну ввік
Ми не посмієм, ні,
Й не йтиме ця війна весь вік.
Прийдé кінець війні.
До неї він уже іде.
До нього йде вона.
Так, до кінця свого прийдé
Жахлива ця війна,
Яка не знає співчуття
Й не знала ‘го повік,
Що забира людські життя
Безжалісно навік.
Така природа є війни,
Але найжахливіш,
Що й люди ще із давнини
І нині, як раніш,
Її ж ведуть. Без них війни
На світі б не було.
Це добре знають всі вони,
Але, коли лиш зло,
А не любов у них в серцях,
У душах, у думках,
У їхніх венах, в почуттях,
Немов вода в річках,
Тече, їм важко вкрай збагнуть
Мерзенність всю війни.
Нелегко вже їх навернуть
На гідний шлях. Вони
В полоні зла, що джерелом
Війни є і було.
Та всяк зна – між добром і злом
Поразки з часом зло
Все ж зазнає. І ця війна
Мине. Поразка ця
Їх не мине. Прийдé вона
До них, як до кінця
Війна ця дійде. Прийде час
Цей світлий. Мир прийдé,
Якого палко кожен з нас
Жде й до якого йде,
Хай якби важко не було.
Хай і не кожен з нас
До нього дійде, але зло –
Війна, що йде в цей час
В державі нашій, все ж мине.
Вона свого кінця
Усе-таки не омине.
І душі, і серця
Тоді огорне спокій. Мир
Знов запанує в нас,
Нас взявши в свій солодкий вир,
І буде повсякчас,
Увесь вік наш і всіх людей,
Які ще будуть жить,
І поміж безлічі речей
Лише добро творить.
Євген Ковальчук, 31. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023
*****
До усього завжди будь уважним,
Щоб чогось важливого не пропустив,
Перед небезпекою – відважним,
Щоб лихому статись ти не допустив.
Тим, хто допомоги потребує,
Всім, чим можеш, щиро ти допоможи,
Тим, у кого серденько сумує,
До щасливого життя шлях укажи.
Перед тим, кому завдав ти шкоди,
Зразу ж вибачитися не посмій забуть,
Не чекаючи інакшої нагоди,
Тої, що у тебе може вже й не буть.
А коли вона тебе торкнулась,
Помста кращим виходом не є в той час,
Щоб вона, бува, не обернулась
Проти тебе ж, проти кожного із нас.
Ні, не слід йому також бажати,
Щоб його зустріла зла напасть.
Те, що заслуговує він, мати
Буде. Доленька його йому надасть.
Як зустрів когось, з ним привітайся
І, бажаючи добра йому, всміхнись,
А при розставанні попрощайся
Із надією зустрітись ще колись.
Як у когось просиш допомоги,
То «будь ласка» не забудь сказать тоді,
І, як зійдуться якось дороги
Ваші, він поможе знов тобі в біді.
Всім, що маєш ти, задовольняйся.
Як чогось бракує, не горюй,
А, аби здобути, не спиняйся,
А над тим старанно лиш працюй;
Бо життя тобі того на таці,
Друже мій, повік не принесе.
Тільки у постійній добрій праці
Зможеш ти отримати усе.
Євген Ковальчук, 14. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023
*****
Зборемо ми зло,
Що до нас прийшло.
Прийде край йому.
Близько він уже.
Той, хто на чуже
Зазіха, в пітьму
З світла лиш веде,
В неї сам прийдé
І уже навік.
Боремось зі злом
Ми, адже з добром
Прагнем жити вік.
Переможем ми
Зло. З війни пітьми
Вийдемо усі
В світло миру. В нім
В світі цім земнім,
У його красі
Всій ми будем жить
Неповторну мить
Кожну, доки час
Буде наш іти,
Річкою текти
В кожного із нас,
Тобто цілий вік,
А війни повік
Більш не буде. Так
Будем поживать
І життя вчувать
Лиш солодкий смак.
Євген Ковальчук, 30. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2023
Коли сідаю вірші я писати,
То від усього світу сторонюсь.
Тоді мою увагу відвертати
Ніщо не сміє, бо я віддаюсь
Цілком поезії. Лечу неначе
В ту мить я у її чудовий світ,
В якому не сумує і не плаче
Ніхто впродовж усіх тих довгих літ,
Яким уже немає навіть ліку,
Бо значення не має в ньому час.
Живе в цім світі кожен аж довіку
У щасті та любові всякий час.
Одним із мешканців того я світу
Тоді стаю. Всі, що живуть у нім,
Мене гостинним покликом привіту
Вітають. Увійшовши в їхній дім,
Чужим не почуваюсь я ніскільки.
Усі мене приймають за свого
І жити пропонують з ними стільки,
На скільки вистачить життя мого.
На їхню пропозицію, ні миті
Я не вагаючися, пристаю.
Тоді ж бо повноцінним з тої миті
Я того світу мешканцем стаю.
На нім живучи, часу я не гаю,
На нім живучи, не ловлю я ґав,
А вірші разом з ними я складаю,
Щоб світ поезії багатшим став.
Нехай і невеликий вклад той, може,
Хай, може, зовсім він малий, проте
Я певен в тім, що він також поможе,
Й поезії квіт пишний розцвіте.
І буде завжди пишно він буяти
Любов’ю, мудрістю, добром, які
Він буде з гордістю їх уселяти
У душі, го́лови й серця людські.
Євген Ковальчук, 13. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2023
*****
Мене надія огортає,
Що скоро вже мине
Війна, яка у нас триває,
Яка вже не одне
Життя безжалісно забрала –
Найбільший скарб людей,
Війна, що й не пошкодувала
Ні хворих, ні дітей…
Ні краплі в ній жалю немає
Й ніколи не було.
Адже вона в собі тримає
Лише бездушне зло,
Яке керує нею й тими,
Хто цю війну веде.
Воно ж керує також ними.
І не важливо, де
І як війна іде. Нічого
В ній доброго нема.
Нема нічого, крім лихого,
У ній. Вона сама –
Найбільше зло, бо спричиняє
Лиш руйнування, смерть
Крізь тих, хто злочин цей вчиняє,
В душі злом повним вщерть,
По вінця будучи. Триває
В моїм краю війна,
Та душу міцно огортає
Надія, що вона
Все ж скінчиться. Кінець їй прийде,
Що кожен з нас чека,
І сонце миру, згоди вийде.
Нас доленька така
Чека. Вона не за горами.
Уже невдовзі ми
Всі будемо жить з нею з вами
Щасливими людьми.
Євген Ковальчук, 30. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023
*****
Нині хай війна у нас,
Але мир прийдé.
Наближається цей час.
Він до нас вже йде.
Ми ж до нього теж йдемо.
Ворогу я, ти,
Він – усі ми не дамо
Нас перемогти.
Боремося ми щосил
З ним. Іде війна.
Буде мирним небосхил.
Ворог наш зазна
Краху. Переможем ми.
В Україні жить
Всі щасливими людьми
Будемо щомить,
Протягом всього життя.
До війни ж повік
Більш не буде вороття.
Скінчиться навік
Ця війна, яка іде
Нині в нас. Вона
До кінця свого дійдé.
Кожен з нас це зна.
Кожен впевнений у цім.
Боремося ж ми,
Сил доклавши всіх. Свій дім
Мужньо ми грудьми
Захищаємо, немов
Мати немовля.
Ні, невільницею знов
Наша вся земля
Більш не буде. Ворогів
Переможем. Час
Світлий цей, мов блиск вогнів,
Зір, прийдé до нас.
Євген Ковальчук, 27. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023
*****
Ми не коримось недолі,
Що прийшла до нас.
До щасливої ми долі
Йдем в цей темний час,
Борючись із ворогами,
Сил доклавши всіх.
Будемо ми плавать з вами
Всі у морі втіх,
Як здобудем перемогу
І прокладемо
В світле майбуття дорогу
Ми. Вввік не дамо
Ворогам нас подолати.
Їх здолаєм ми.
Будем в мирі поживати
Щасними людьми
Всі-всі – кожная людина.
Вже до нас іде
Цяя світлая година,
Що так кожен жде.
Та не тільки жде, а й б’ється
З ворогом лихим,
Доки в грудях серце б’ється.
Ідучи важким
Цим шляхом, ми подолаєм
Все-таки його.
Ми кже перемагаєм
Ворога свого.
Хай не всі з війни вернуться
Воїни, однак
Все одно ввік не здадуться
Ворогам. Мов мак,
Україна процвітати
Буде цілий вік.
Носа більш не будуть пхати
Вороги повік.
Євген Ковальчук, 26. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023
*****
Доленька щаслива
Вже іде до нас,
А війна жахлива,
Що триває в час
Цей у нас, поволі
До кінця іде.
До свободи, волі,
Миру, що так жде,
Наш народ прямує
Без упину. Зна –
Ворог, що лютує,
Наче сатана,
Краху все ж зазнає
В цій війні. Народ
Наш його здолає.
Й більше тих заброд
Ввік не будем мати.
Буде процвітать
Україна-мати,
Доки в нас блищать
Буде в небі сонце
Крізь небес блакить
В нашеє віконце.
Прийде світла мить
Ця. Не за горами
Вже вона, ні-ні.
Скоро будем з вами
З нею, цій війні
Всій кінець поклавши.
Будем в щасті жить,
Із колін уставши,
Неповторну мить
Кожну, доки битись
Серце буде в нас,
Доки буде литись
Наш життєвий час.
Євген Ковальчук, 26. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023
*****
Не корімося лихій
Доленьці своїй!
А із нею йдімо в бій,
Щоб кінець був їй!
Не дозвольмо, щоб всіх нас
Мучила вона
Неупинно, повсякчас,
Наче сатана!
Ми її не гідні, ні,
А вона – всіх нас.
Покладімо край війні,
Що йде в нас в цей час!
Здатні ми. В цім певен я.
Тільки до кінця
Всі борімось, як сім’я,
Як один! І ця
Безпощадная війна
Пройде, промине.
Свойогó кінця вона
Так не омине.
Лиш борімося щосил
З ворогом лихим
Всі за мирний небосхил
Й все, що є під ним!
Батьківщина в нас одна.
Іншої нема
Й ввік не буде. Хай же зна
Ворог це! Дарма
Намагається схопить
Він її і нас.
Ворогу не пощастить.
Цей не прийде час.
Дійде до кінця війна.
Перемогу ми
Всі здобудемо. Вона
Вже не «за дверми».
Євген Ковальчук, 26. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023
Не знаю, скільки дійсно залишилось
Мені на цьому світі поживати,
Та поки серце битись не спинилось,
Невтомно буду вірші я писати.
Адже без них я – наче тая птиця,
Що втратила свої розлогі крила,
Відтоді, як поезія-дівиця
Мою бездонну душу окрилила.
Можливо, я для того й народився
На світ, як перш розкрив повіки,
Аби на нім я з нею поріднився,
Та не на певний час лиш, а навіки.
Свого життя я суть у ній лиш бачу
На світі цім, що без початку й краю.
Ніщо без неї я нім не значу,
Одне-єдине ж з нею я складаю.
Вона в моїх думках та почуваннях,
В яких, мов пишні квіти, розцвітає,
У серця трепеті, душі здриганнях.
Вона мене на світі надихає.
І жити надихає, і творити
Мене моя поезія без впину,
Щоб я на цьому світі залишити
Душі своєї гідну міг частину.
Аби лиш після тої смерті,
Що з часом прийде все-таки за мною,
Сліди, що я лишив, не бýли стерті,
Коли вона візьме́ мене з собою,
А щоб по них ішли майбутні люди
До щастя, злагоди, любові,
Які б несли завжди усім і всюди,
Щоб всі на світі цім були здорові,
Були здорові тілом та душею
І добрії діла робили,
Поширюючи цілою землею,
Щоб завжди всі у щасті жи́ли.
Євген Ковальчук, 12. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023
*****
Чую: перемога йде
Вже до нас. Її
Кожен з нетерпінням жде
У своїй сім’ї.
Так, триває ще війна,
Але вже ось-ось
В нас закінчиться вона.
Адже ми б’ємось
З ворогами всі щосил
У важкім бою
Цім за мирний небосхил,
Воленьку свою,
За свободу до кінця
Й долю світлу теж.
Скоро прийде вже мить ця.
Перемога все ж
Прийде, скільки би не йшла
Ця страшна війна,
Сповнена по вінця зла,
Що жалю не зна.
Певні всі ми, що добро
Переможе зло.
Певен й батько наш Дніпро.
Завжди ж так було,
Хай яким би не було
Сильним теє зло.
Розіб’є його, мов скло,
Лагідне тепло
Серця і душі, що в нас,
Як вогонь, горить.
Неупинно йде цей час,
Світла цяя мить,
Що невдовзі прийде, й ми
Будемо щомить
Лиш щасливими людьми
В Україні жить.
Євген Ковальчук, 25. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
*****
Нехай, можливо, я слабкий,
Але я камінь преважкий,
Який на душу ліг мені
І тільки почуття сумні
В ній будить, з легкістю зніму
І світлі почуття прийму
До неї, мов гостей у дім,
Але назавжди, назовсíм,
Аби жили в ній залюбки
Вони й лиш добрії думки
Будили в розумі моїм,
Дорогу-шлях стеливши їм,
Яким йдучи, я втілю їх,
Доклавши всіх зусиль своїх,
Здолавши всі завади ті,
Які зустріну на путі,
Аби усе лихе забув,
Аби лиш я щасливим був
Впродовж всього свого життя,
Допоки серденька биття
Не спиниться в неждану мить,
Коли на цьому світі жить
Припиню я, припиню жить.
Тоді, можливо, полетить
Моя душа ув інший світ,
Де буде жити безліч літ.
Та поки я іще живий,
Чи юний, чи уже старий,
В цім світі й далі буду жить
Й на благо вселюдське творить.
Євген Ковальчук, 11. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
*****
У минуле відійдé
Ця страшна війна,
Що в моїй державі йде.
До кінця вона
Дійде. Ми доведемо.
Ворогу здолать
Ми себе ввік не дамо.
Буде він конать,
Як не піде. У бою
Боремось ми з ним,
Захищаючи свою
Батьківщину. Цим
Демонструємо, як всі
Любимо її
У її усій красі –
Луки і гаї,
Гори і степи, поля
І діброви теж,
І ліси… Це все – земля
Та, що ми без меж
Любимо, і захищать
Будем до кінця.
Зможем ворога здолать
Ми всі. Прийде ця
Мить солодка, наче мед,
Адже ідемо
Ми з хоробрістю вперед
Лиш. Ми даємо
Відсіч ворогу щосил.
Мирним буде в нас
Вже невдовзі небосхил
І ним повсякчас
Буде він. В цім певен я,
А також уся
Українськая сім’я.
Близько вже мить ся*.
*Ся – заст. Ця
Євген Ковальчук, 25. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
*****
Мої сини та дочки,
Віршовані рядочки,
Прокиньтеся, устаньте
І струнко в строфи станьте,
Немов у ряд солдати,
Що держать автомати,
Коли стоять у стро́ю,
Готові йти до бою,
Щоб землю захищати,
Як ворог зазіхати
На неї смів раптово.
Хай ваше кожне слово
Додасть солдатам сили,
Якою б зупинили
Ворожую навалу
Умить, а не помалу.
Хай ворог той пізнає,
Яку міць-силу має
Вкраїнське військо, щоби
Він більше навіть спроби
Найменшої робити
Не те, щоб захопити
Не смів, але й ступати
На нашу землю-мати.
Вона ж бо найрідніша,
Найкраща, найцінніша.
Її оберігати,
А також розвивати
Повинні ми сміливо
Для того, щоб щасливо
На ній всім нам жилося,
Аби не довелося
Нам гірко шкодувати,
Як ворогу ми здати
Посмієм. До загину
Ми перед ним же спину
Свою лиш будем гнути,
Тому що оминути
Всім нам лихої долі,
Позбувшись честі, волі,
Не вдасться вже, можливо,
Ніколи. Тільки диво
Нас зможе врятувати
Від внутрішньої страти,
Як власну самобутність
Ми втратимо. Відсутність
Її вже означає,
Що нації немає.
Хай є земля, є люди,
Які практично всюди
Живуть на ній, одначе
Усі вони неначе
В ту ж мить і не існують,
Бо душі їх пустують
Без рідного. Нічого
Нема в них, крім чужого.
Хай і багата хата
Чужа, душа ж крилата,
Хай як би не бажала
І сил не докладала,
Як вільний птах, в ту пору
Не здійметься угору.
Євген Ковальчук, 11. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
Ідімо в бій із ворогами,
Які прийшли до нас!
Держава вся, весь світ із нами
У нелегкий цей час.
Ідімо в бій! Обороняймо
Всі Матінку свою!
З землі своєї проганяймо
Всіх ворогів в бою!
Ідімо в бій! Свободу й волю
Не даймо розтоптать!
Ідімо в бій за світлу долю!
Нас разом не здолать!
Ідімо в бій! Всі покажімо,
На що спроможні ми,
Собі і світу! В бій ідімо
Хоробрими людьми!
Ідімо в бій! Ідім щодуху!
Відчують вороги
Хай нас, щоб не було ні духу,
Ні їхньої ноги!
Ідімо в бій! Вже перемога
На нас чека усіх.
Ідімо до її порога –
Порога дому втіх!
Ідімо в бій за Батьківщину
І за її народ!
Бо будемо лиш гнути спину
В полоні тих заброд.
Ідімо в бій! На ноги встаньмо
І йдімо сміло в бій!
Коритись долі перестаньмо
Сумній, важкій, лихій!
Ідімо в бій! За нас не піде
Ніхто. Ідімо в бій!
І перемоги сонце зійде
Ув Україні всій.
Євген Ковальчук, 25. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023
У кожного в житті у нас
Є певная мета,
Яку у відповідний час,
Коли прийде́ мить та,
Яка підхожа є, здійснить
Повинні ми, аби
На світі цім щасливо жить –
Без смутку та журби,
А також щоби залишить
Свій слід на світі цім,
Щоб щасними були щомить,
Хто житиме на нім,
Коли уже не буде нас,
Коли нас віднесе
В світ інший невблаганний час,
Покинувши усе,
Що мали ми на цій землі,
Коли на ній жили, –
І радощі, й гіркі жалі,
Які в душі несли.
Мету лиш треба віднайти,
Поставити собі
Й шляхом життя до неї йти
У мирі й боротьбі,
Аби лише тобі вдалось
До неї все ж дійти,
Аби в твоїм житті збулось
Усе, що прагнеш ти.
В тім, що ти дійсно віднайде́ш
Мету, а не, як сниш,
В тім, що до неї ти дійде́ш,
В тім, що її здійсниш,
Ти навіть і не сумнівайсь,
Мовляв, не пощастить,
А лиш працюй, як слід старайсь.
Тоді й поталанить.
Євген Ковальчук, 10. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023
Настане час, коли війна
Вся ця жахливая, страшна
Відійде в небуття,
Закінчиться, мине, пройдé,
В пил стреться, і до нас прийдé
Все ж мирнеє життя.
Нехай, нехай вона трива
Ще досі, але час сплива
Її невпинно. Ми,
Наблизивши останню мить
Її, її скінчи́вши, жить
Щасливими людьми
Всі будемо. Цей прийде час
До нас і в цьому в жоднім з нас
І сумніву нема,
Бо кожен з нас в скрутний цей час,
Який настав, прийшов до нас,
Мов темрява німа,
Усе, що може, робить. Ні,
Недовго йти ще цій війні.
Мине війна-пітьма.
Настане час цей золотий.
Зазна поразки ворог злий,
А перемогу ми
Здобудемо і більш тужить
Не будемо, а будем жить
Щасливими людьми
Усі – дорослі та малі
На рідній, батьківській землі
Кожнісінькую мить,
Впродовж всього свого життя,
Допоки стук серцебиття
У грудях в нас звучить.
Євген Ковальчук, 25. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023
*****
У собі ти не буди
Почуття сумні,
А нехай вони завжди
Сплять – і ночі, й дні.
Краще світлі почуття
В серці розбуди
Й до щасливого життя
Разом з ними йди,
Бо до нього приведуть
Лиш вони всіх нас,
А сумні лише зведуть
В гріб у передчас.
Світлі почуття лишень
Будуть хай у нім,
Щоб жилося кожен день,
Як в раю земнім.
Ні, того ти не чекай,
Доки смерть прийде
І тоді твою у рай
Душу відведе.
Хай земля для неї ним
Стане, щоб повік
Нею не ходив сумним
Ти свій цілий вік.
Адже надане життя
Нам у певний час,
Щоб лиш світлі почуття
Жи́ли в серці в нас,
Бо відомо, певен, всім –
Власної мети
Тільки з ними в світі цім
Зможеш досягти,
Всіх зусиль доклавши теж,
Бо не зможеш ти
І без них в житті усе ж
Цілі досягти.
Євген Ковальчук, 10. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023
Сонце миру й згоди скоро запалає
В нашій Україні, що в вогні палає
Нині, бо війна іде у ній жорстока.
Серце в грудях розриває жаль глибока
На шматки без краплі-крихти співчування,
Та невдовзі прийде мить її остання.
Скінчиться війна, яка у нас триває.
Сонце миру й згоди ясно запалає
Й буде кожного із нас так ніжно гріти,
Що життю ми будемо лише радіти,
Наче діти, ніби немовлята.
Крок за кроком ми йдемо до цього свята,
Мужньо борючись із ворогами тими,
Що прийшли до краю нашого з лихими
Помислами й намірами. Перемога
Буде нашою. У нас є сила, змога
Ворогів усіх своїх навік здолати.
Їх здолаємо. Недовго ще чекати.
Певні ми усі у тім, що їх здолаєм.
Ворогів своїх ми вже перемагаєм.
Сонце миру й згоди вже не за горами.
Скоро будемо із ним усі ми з вами.
Буде лагідно воно нас зігрівати,
А також із перемогою вітати
Так, як ми товариша, сестру і брата…
І не буде більше супостата-ката
В нашій Україні – рідній Батьківщині.
Сонце миру й згоди кожній в ній людині
Буде ясно сяти й ніжно зігрівати,
Доки буде в грудях серце стукотати.
Євген Ковальчук, 23. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
*****
За волю та свободу
Вкраїнського народу
Ми боремось усі
З катами-ворогами.
Звитяга буде з нами
У всій своїй красі.
Нам посміхнеться доля.
Свобода буде й воля,
Щаслива доля теж.
Кохаємо країну
Свою ми – Україну
Єдиную без меж.
Тож боремось щосили,
Допоки є ще сили
І серце стукотить.
Ми віримо. Ми знаєм,
Що ворогів здолаєм
Усіх. Ця прийде мить
Солодкая, жадана
Й такая довгождана
У всій своїй красі,
Хай навіть у жорстокій
Війні цій чорноокій
І виживуть не всі.
Але ми не здамося,
В полон їй не дамося,
А будем й далі ми
Усі свободу й волю,
Й свою щасливу долю
Оборонять грудьми.
Євген Ковальчук, 23. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Незламний дух народу
Моєї Батьківщини.
Незламний він ще зроду
У кожної людини.
Так, дух цей не зламати,
Неначе деревину.
Єдина в нього мати.
У нинішню годину
Лиху, яка настала,
Народ мій захишає
Її, аби не стала
Руїною, не впала
Від ворога безчинства,
Що коїть в ній нещадно,
Але він судочинства
Не омине. Докладно
Всі злочини на ньому
Розглянутими будуть.
Прийдé кінець лихому.
Його його ж позбудуть.
Незламний дух народу.
Могутня сила в ньому.
За волю та свободу
Він бореться. Нікому
Повік себе скорити
Не дасть він. Лихо буде,
Немов траву, косити
Й надалі, і здобуде
Над ним він перемогу,
Простелить у майбутнє
Щасливую дорогу,
Зберігши самобутнє –
Традиції, звичáї,
Нікому панувати
Не дасть у ріднім краї,
Що в нього не забрати.
Євген Ковальчук, 22. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
*****
Серце гірко плаче
В грудях, бо трива
В нас війна, одначе
Сонце зігріва
Ніжно. Сонце знає,
Що мине війна,
Що жалю не має –
Лютая, страшна.
Адже мужньо б’ються
Воїни в бою
Цьому, не здаються
Ворогу. Свою
Україну-мати
Захищають всі,
Щоб свободу мати
Й волю, щоб в красі
Всій вона буяла,
Наче квітів цвіт
Пишний, осліпляла
Весь цей білий світ
Диво-красотою,
Доки час летить
Кулею, стрілою
Неповторну мить
Кожну в світі цьому
Під ім’ям Земля.
Буде мир у ньому
Всьому. Мов маля,
Сонце нам сміється
Радісно. Тепло,
Наче річка, ллється
З нього. Розцвіло
Все навкруг чудово,
Бо у нас весна.
І обов’язково
Пройде ця війна.
Євген Ковальчук, 19. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
*****
Серце в грудях плаче,
Наче немовля,
Бо коха найпаче
Землю, а земля
Рідная довкола
У вогні горить.
Сонце з виднокола
Сльози ронить в мить
Темну цю, мов нічка,
Також. Йде війна.
Поряд квітне чічка*
Буйно, бо весна
Все ж. Ми із весною
Всі. У нас вона.
Тішимось з тобою
Нею, та війна
Серце вкрай безжально
Ріже, наче ніж.
Серцю так печально
З нею. – О, не ріж
Ти мене, – благає
Серце. – Та війна
Жалості не має,
Співчуття не зна.
О, не плач же, серце.
Сліз пролило ти
Ціле вже озерце.
Біль свій відпусти.
Ця війна до краю
Дійде. Прийде мить
Ця. Я точно знаю.
Нам всім пощастить
Цю пройти дорогу
І здобуть свою
Світлу перемогу
В цім важкім бою.
*Чічка – діал. Квітка
Євген Ковальчук, 19. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Як горенько зазнав ти? Не горюй,
А, сил доклавши всіх, як слід працюй,
Аби його здолати назавжди
І замести за ним його сліди,
Щоб інше горенько по них, бува,
До тебе не дісталося. Слова,
Які висловлюють бажання те,
Не зроблять це за тебе. Непросте
Завдання це, але ти не здавайсь,
А виконать як слід його старайсь.
Знайди його спочатку джерело,
Звідкіль до тебе горе те прийшло.
Його знайшовши, винищ та простеж,
Що знищив. Як його не буде, теж
Не буде горя іншого повік,
З яким би коротав ти власний вік.
А горе нинішнє, що маєш ти,
Без того джерела уже рости
Не зможе більш. Його ж долай,
Аби покласти остаточний край
Йому, застосувавши всі знання,
Уміння, навики, які щодня
В своєму здобуваєш ти житті,
Як рішення приймаєш непрості.
В тім, що досягнеш власної мети,
Коли те горенько здолаєш ти,
І навіть сумніватися не смій,
Аби не справдитися долі злій,
А щоби ти щасливим був найбільш,
Роби все, що під силу, навіть більш.
Євген Ковальчук, 09. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
*****
Солодка, наче мед, надія
Про те, що ця війна
Мине, неначе сонце, гріє
Мене. Впаде стіна,
Що нас від миру розділяє.
В душі та серці нині
Зі мною кожен поділяє,
Хто вірний Батьківщині,
Надію цю. Вона здійсниться,
Утілиться в життя.
Жорстока ця війна скінчиться
І вже без вороття.
Її кінець ми наближаєм
Із кожним днем. Ця днина,
В яку всіх ворогів здолаєм
І наша Батьківщина
У мирі й згоді процвітати
Лиш буде, вже ось-ось
Настане. Буде панувати
В нас мир. Щоб це збулось,
Своїх усіх сил докладаєм
В бою із ворогами.
Ми їх уже перемагаєм.
Земля, що під ногами,
Могилою для них всіх стане,
Якщо не підуть геть.
Війна, неначе сніг, розтане.
До них же прийде смерть.
Їм не дамо свободу й волю,
Мов квіти, розтоптати,
А з ними і щасливу долю.
Ми будемо їх мати,
Хай і своє життя покласти
Нам прийдеться навік,
Та не посміємо ми впасти
До ніг ворожих ввік.
Євген Ковальчук, 19. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2023
Усяк на світі цім бажає
Лише щасливим бути,
Та чи зусиль він докладає,
Щоб щастя досягнути?
Адже воно само собою,
Неначе справжнє диво,
До нас повіки із тобою
Не прийде. Тож важливо
Не тільки мріяти-гадати
Про нього повсякчасно,
А слід належно працювати,
Аби жилось прекрасно,
Бо тільки праця допоможе
Його нам всім здобути.
Лиш з нею кожен дійсно зможе
Щасливим завжди бути.
Без праці ж бо не буде щастя.
Лиш нею ти здолаєш
В своїм житті усі нещастя,
Які, на лихо, маєш.
Із нею зможеш так зробити,
Щоб їх вже вік не мати.
Якщо ж лиш будеш байди бити,
То й далі поживати
Із ними будеш та страждати
Прегірко без упину
І помочі даремно ждати
До самого загину.
Можливо, хтось і допоможе,
Хай раз, ну, може, двічі,
Але постійно він не зможе,
Погляньмо правді в вічі,
Тобі давати допомогу.
Своїх слід докладати
Зусиль і власную дорогу
До щастя прокладати
І нею йти, й на ній долати
Усі ті перешкоди,
Які прийдеться пострічати,
Аби такої шкоди
Вони завдати не посміли,
Якої побороти,
Хай якби ми того не хтіли,
Яких зусиль, роботи
До того б ми не докладали,
Не вийде вже повіки,
Бо наслідки ті, що б ми мали,
Текли б, неначе ріки,
Які не вдасться зупинити,
Їх русло повернути
Назад для того, щоб не жити
Із ними, щоб їх збути.
Хай, може, їх нелегко буде
Здолать тим, хто не вміє,
Та перемогу той здобуде,
Хто здатись не посміє,
А буде засоби шукати
І способи, якії,
Як візьметься застосувати
Їх, наслідки лихії,
Які вони йому завдали,
Вони – то перешкоди,
Які шлях поперекривали
До щастя та свободи
Дістатися до нього, в змозі
Позбутись він їх, вдасться,
Якщо він їм на півдорозі
Покірливо не здасться.
Найлегше здатися нещастю,
Яке прийшлось зазнати,
Та, щоби шлях відкрити щастю,
Потрібно працювати.
Євген Ковальчук, 09. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2023
*****
Як закінчиться війна
Ця жорстока та страшна,
Розбудуємо державу
Ми свою, адже вона –
Україна чарівна –
Нам належить всім по праву.
Ми нащадками дідів
Є її, що з прачасів
Будували Україну.
Нині ж ворог злий напав,
Що ніхто з нас й не чекав,
Щоб її всю на руїну
Без жалю перетворить.
Можна як таке творить –
Нищити та убивати?
Доки, доки ця війна,
Що усіх нас розпина,
Буде в нас іще тривати?
Невідомо. Та прийдé
Їй кінець. Уже він йде.
Ще недовго нам чекати.
Прийде мир. Настане час
Світлий цей вже скоро в нас.
Будемо ми святкувати
Перемогу у красі
Всій своїй. Так, не усі
Виживуть у цім двобою.
В битві хай мине їх вік,
Та залишиться навік
Слава кожному герою.
Євген Ковальчук, 18. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023
*****
Коли бажаєш щастя,
Натомість лиш нещастя
В своїм житті стрічаєш,
Коли лиш їх ти маєш,
Так просто не здавайся,
Позбутись їх старайся.
Лишень їм не корися,
А проти них борися.
Я вірю, що ти зможеш,
Що ти їх переможеш.
Можливо не відразу,
Але, якщо ні разу
Ти їм не піддасися,
В полон не віддасися,
Щоб перед ними гнутись,
То зможеш їх позбутись,
То зможеш їх здолати,
Навік їх геть прогнати,
Відваги й сил набравши,
Усіх зусиль доклавши
До того, бо всяк знає,
І сумніву немає
В тім, що без них нещастя
Не підуть, щоби щастя
На їхнє місце стало.
Бажати лиш замало.
Для того, щоби жити
Щасливо, слід робити
Тобі, та як належить.
Від тебе ж це залежить.
Євген Ковальчук, 08. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023
*****
Скоро буде перемога
В цій війні лише за нами.
Є у нас і сила, й змога
Покінчити з ворогами.
Ми покінчимо із ними,
Бо щосили ми б’ємося
Всі із ворогами злими.
Їм нізащо не здамося!
Ми воюємо за волю
І за незалежність Мами-
України, і за долю
Світлу попід небесами.
Ворогів всіх ми здолаєм,
Виженемо їх із краю
Рідного, який кохаєм.
Дійде ця війна до краю.
Сумніву ані краплини
В цьому жоден з нас не має.
Перемога Батькіщини
Нашої на нас чекає.
Вже вона не за горами.
Ми її ось-ось здобудем.
Святкувати ми із вами
Скоро вже її всі будем.
Лиш поразки воріженьки
Остаточної зазнають.
Силу України-неньки
І її дітей пізнають.
І не будуть зазіхати
Більш вони повік на неї.
Буде Україна-мати
Процвітати, мов лілеї.
Будуть і свобода, й воля,
Наче тепле сонце гріти,
Й світлая, щаслива доля.
Будемо ми їй радіти.
Євген Ковальчук, 17. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023
Моє життя іде без вороття
Крізь дні та роки.
Воно іде вперед, у майбуття
І йтиме, доки
У мене в грудях серце стукотить,
Невпинно б’ється,
Що часом те, що вічно буду жить,
Мені здається.
Хоч, звісно, серце битись в певну мить
Все ж перестане,
Й на цьому світі припиню я жить,
Мене не стане.
Хоч тіло лишиться моє, однак
Душа покине
Його тоді та в інший світ відтак
Вона полине.
Хай рано думать, що кінець прийде́,
В мені ж палає
Вогнем життя серде́нько молоде,
Але сенс має
Подібна думка, бо ж ніхто не зна
На світі цьому
Про час, коли смерть візьме навісна
Його додому.
Вона ж бо може в будь-якую мить
Прийти трагічно
І очі, що горять життям, стулить
Тобі навічно.
Тому потрібно кожну мить життя
Всім нам цінити,
Робить як слід усе, щоб до пуття
Його прожити,
Аби нам не було шкода в той час
Цей світ покинуть,
Коли посміє нагла смерть всіх нас,
Мов твань, поглинуть.
Євген Ковальчук, 08. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023
Погода хмура навіва
Мені сумні думки.
Від них аж пухне голова.
Ще мить і, мов кульки́,
Здається, лусне голова
І скінчиться життя.
Хоча такого не бува,
Але передчуття
Подібні в мене виклика
Погода хмура та,
Погода хмурая, яка
Довкілля огорта.
Мені у душу наганя
Тужливі почуття,
Коли вона одного дня
Вривається в життя
Моє. Хай навіть в домі я,
А за вікном вона,
Усе одно душа моя
Чомусь така сумна.
Тривожить нині лиш мене
Вона. За певну ж мить
З хмар вийде сонце осяйне,
Яскраво заблищить
І в перші осені дні ці,
Щоб скінчилося це,
Претеплі кине промінці
Враз на моє лице
Й зігріє лагідно мене,
Не лиш лице – всього.
І сум пекучий враз мине.
І протягом мого
Життя лиш світлі почуття,
А також всі думки
Гортатимуть мого життя
Земного сторінки.
Євген Ковальчук, 07. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
*****
Ой, ти, серце, не тужи.
Тужиш чом? Мені скажи.
– Тужу, бо уже пройшло
Літо, мов і не було.
Лагідне воно тепло
Із собою віднесло.
Небо хмарне, задощить,
Мабуть, через певну мить.
В ранішній і ночі час,
Також ввечері у нас,
В нашім краї, де я й ти
Разом по життю іти,
Мов приречені, бува,
Прохолодний повіва
Вітер. День свій час збавля,
Ніч його лиш прибавля…»
Серцю ж я кажу в ту мить.
Це не привід, щоб тужить.
Осінь же прийшла до нас,
Бо її настав вже час.
Й зовсім то не дивина.
Та також іще й вона
Нас порадує теплом
Сонячним. Його обом
Нам з тобою принесе
Літо бабине. Й усе
Вколо забуяє знов
Пишним цвітом так, немов
Влітку, так, як і торік,
Так, як майже кожний рік.
Євген Ковальчук, 07. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
*****
Захищати Батьківщину
Будемо ми до загину.
Ворогам же не здамось.
Ми усіх їх подолаєм,
Адже сил всіх докладаєм,
Щоб насправді це збулось.
Буде вільною держава –
Наша гордість, наша слава.
Будемо у ній і ми
Вільними. Повік тужити
Більш не будем. Будем жити
Всі щасливими людьми
У коханій Батьківщині.
Час важкий для неї нині.
Йде жорстока ця війна,
Але прийде час, настане.
Наче сніг, війна розтане.
Скінчиться у нас вона.
Ворогів ми всіх здолаєм.
Світлу мить цю наближаєм
Ми із кожним днем. Прийдé
Перемога. Ми здобудем
Всі її і жити будем
В мирі, що до нас іде
Вже. Він вже не за горами.
Вже ось-ось він буде з нами.
Будемо з ним також ми.
Прийде мир. І більш тужити
Ми не будем, будем жити
Всі щасливими людьми.
Євген Ковальчук, 16. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023
*****
Ой, ти смутку прегіркий,
Серденько не край!
Так, мій рідний край
Нині нищить ворог злий
Без краплини співчуття.
Йде страшна війна,
Але він зазна
Все ж поразки. До пуття,
Докладаючи сил всіх,
Ми із ним б’ємось.
Ввік ми не здамось!
Переможний сміх
Радісно з уст пролуна.
Буде мир у нас.
Прийде миру час.
Закінчиться ця війна.
Край же свій захистимо
Від ворожих сил.
Буде небосхил
Мирним. Ми проженемо
З нього ворогів усіх.
Як би не було
Важко нам, та зло
Ми здолаємо, мов бліх.
Певен я, що прийде час
Цей в наш рідний край,
Що кохаєм вкрай
Ми. В цім певен кожен з нас.
Наближається до нас
Він із кожним днем,
Адже ми не ждем
Лиш його в скрутний цей час,
А до нього ідемо
Без упину теж.
Буде мир усе ж.
Край війні покладемо.
Євген Ковальчук, 16. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023
Край війни, яка у нас,
Скоро вже настане.
Скінчиться її весь час.
Більш війни не стане.
Край війни ми прагнем вкрай
І ми наближаєм
Всі його, бо рідний край
Серцем всім кохаєм.
Прийде край війни, і ми
Переможем, будем
Жить щасливими людьми.
Виборем, здобудем,
Цій війні поклавши край,
І свободу, й волю,
Відбудуємо свій край
І щасливу долю
У її усій красі,
Наче з диво-казки.
Вороги ж зазнають всі
Нашії поразки.
Адже боремося ми
Проти них сміливо.
Край боронимо грудьми.
Тож це справжнє диво –
Край війни, що йде у нас, –
Вже ось-ось настане.
Прийде в край наш мирний час,
А війни не стане.
Не усі з нас світлий час
Стрінуть цей, одначе
Ввік не здасться жоден з нас,
Бо коха найпаче
Україну – рідний край.
Україна-мати,
Як війні цій прийде край,
Буде процвітати.
Євген Ковальчук, 13. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023
*****
Всі ми цій страшній війні
Кажемо твердеє «Ні!».
В ній нема добра.
Кожен з нас прекрасно зна.
Скінчиться у нас вона.
Прийде ця пора.
Більш цього не буде зла.
Сонце миру запала
В небі голубім,
Буде ніжно зігрівать.
Будемо ми поживать
В мирі, в чарівнім
Щасті і в любові теж,
Що не має жодних меж,
В світі цім земнім,
В Україні рідній. Так,
Ми життя солодкий смак
Будем відчувать
Кожну неповторну мить,
Доки серце стукотить.
Ворога здолать
Зможем. Зробимо це ми.
І щасливими людьми
Житимемо всі –
І дорослі, і малі –
На своїй таки землі,
У її красі
Всій прекрасній, чарівній,
Дивовижній, неземній,
Бо вона одна
В нас усіх. Цей світлий час,
Що чекає кожен з нас,
Прийде, як й весна.
Євген Ковальчук, 10. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023
Знищ в серці почуття важкі,
Які пробрались в нього
У миті дуже нелегкі
Твого життя земного.
Вони тобі не принесуть
Нічого, крім лихого.
В тім й полягає їхня суть
Впродовж життя усього.
Вони від неї ні на крок
Ніколи не ступають,
Засвоївши, немов урок,
Її постійно знають.
Але ти їм не піддавайсь
І руки – не складати,
А їх старанно намагайсь
Назавжди подолати.
Усіх зусиль лиш доклади,
Які в собі тримаєш.
Якщо впав, встань і далі йди.
І їх ти подолаєш.
Ти навіть в тім не сумнівайсь,
Хай що би там не сталось,
А мудрощам життя навчайсь,
Аби як слід все склалось.
Бо ж власну долю твориш ти.
Лиш ти – її вершитель.
Ти – учень. Вчись вперед іти.
Життя – то твій учитель.
Сумлінно вчись іти туди,
Де вік уже немає
Нещастя, горя та біди,
Де їх ніхто не має.
Нехай навчить тебе життя
Туди прийти дня ‘дного,
Щоб світле мав ти майбуття.
Лиш дослухайсь до нього.
Євген Ковальчук, 06. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023
Я бажаю, щоби зникли
Будь-які напасті,
Що якось в цей світ проникли,
Щоб лише у щасті
Жили в ньому завжди люди,
Щоби мали щастя,
Та не лиш десь, а усюди,
А лихі нещастя
Тих, кого вони схопили
У міцнії сіті,
З них усіх їх відпустили;
Щоб на цьому світі
Кожному із нас жилося
Так, як ми бажаєм,
Щоб у нас усе збулося,
Що ми в мріях маєм.
Та не досить мрії мати
Й щоб збулись, бажати,
А зусиль всіх докладати
Слід, і результати,
Певен я, не забаряться
На своїй дорозі –
Мрії всі твої здійсняться.
Так, звичайно, в змозі
Ти в життя їх утілит́и,
І не сумнівайся,
А в житті своїм робити
Все як слід старайся.
А коли щось не виходить,
Пробуй ще, навчайся.
Й успіх з дій тих в тебе вродить.
Тільки не здавайся.
Так, звичайно, легше здатись
Черговій поразці,
Та слід далі йти, навчатись,
Щоби жить, як в казці.
Євген Ковальчук, 05. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023
В халепу вскочив ти й гадаєш,
Що з неї виходу нема?
Зусиль своїх всіх докладаєш,
Аби знайти, та все дарма?
Назад не смій же відступати
Нізащо навіть і тоді,
А й далі вихід той шукати
Продовжуй з неї, щоб біді,
Якої довелось зазнати,
Кінець покласти назавжди.
Лише на когось покладати
Надій не варто. Ні, не жди,
Що вирішить він всі нещастя
Твої. Він може помогти,
Та вихід з них і вхід до щастя
Знайти спроможний тільки ти.
Адже себе ти краще знаєш,
Ніж будь-хто інший в світі цім,
Що думаєш, що відчуваєш,
Що можеш ти зробить на нім,
Аби тобі завжди жилося
Лиш так, як того прагнеш ти,
Щоб в тебе все в житті збулося,
Чого ти мрієш досягти.
Отож, коли в халепу вскочив
Ти якось на шляху життя,
Щоб голову ти не морочив
Собі ж самому без пуття,
Зітри думки про те, що з неї
Не зможеш вибратися ти,
А хай наповнять їх ідеї,
Які, втіли́вшись, помогти
Із неї вибратися зможуть.
Лиш сил усіх ти доклади,
Й вони насправді допоможуть
Тобі позбутися біди.
Євген Ковальчук, 03. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023
Не шкодуй ти, не шкодуй,
Що чогось не маєш,
А старанно шлях торуй,
На якім придбаєш
Все, чого так прагнеш ти.
Тільки лиш на ділі
Зможеш досягти мети,
Досягнути цілі.
Не виходить? – Не здавайсь,
Опустивши руки.
Пробуй ще, іще, старайсь,
Доки б’ються стуки
В грудях серденька твого.
Й доленька всміхнеться
І тобі дня одного,
І тебе торкнеться
Успіх, наче промінець,
А невдачам прийде
Остаточний вже кінець.
Все у тебе вийде.
Навіть в тім не сумнівайсь.
Як не зараз – згодом.
Лиш ніколи не здавайсь,
Впевненим йди ходом
І до мрії, й до мети,
Й світлої надії
В те, що зможеш досягти
Їх, часи лихії
Скінчаться і віднесе
Час усі нещастя,
А натомість принесе
Він до тебе щастя
І надасть тобі його,
Наче справжнє диво,
Щоб впродовж життя всього
Жив ти з ним щасливо.
Євген Ковальчук, 02. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023
Коли приходить та пора,
В яку нестерпная жура
Лиш біль у серденько несе,
Який у нім безжально ссе
Усі пресвітлі почуття,
Що протягом свого життя
В нім, мов насіння ти садив,
Аби солодкий плід вродив
Із них у вигляді подій,
Що здійсненням всіх мрій, надій
Поліпшили б твоє життя,
Навік віднісши в небуття
Усі моменти прегіркі,
Що ти зазнав в часи важкі,
А також згадки всі про них,
Щоб в пам’яті і їх, сумних,
У тебе не було повік,
Щоб ти позбувся їх навік;
Журі тій ти не піддавайсь.
Її здолати постарайсь.
Адже ніякого добра
Нікому не несе жура.
Та і ніколи не несла.
Вона є подругою зла.
Вона несе лише його,
Коли до серденька твого,
Немов гадюка, підповза
І зразу в нього заповза,
Неначе в особистий дім,
Для того, щоби жити в нім,
Труївши світлі почуття
Впродовж всього твого життя,
Щоб їх зустріла нагла смерть,
Аби пішло все шкереберть
Без них у тебе. Щоб цього
Не сталося дня одного,
Журу у серце не впускай.
Ти перед нею замикай
На тисячу замків його,
Аби до серденька твого
Пробратись не могла жура,
Щоб не настала та пора
Повік для неї, не лишень
Сьогодні чи в наступний день,
Чи то за місяць, чи за рік…
Щоб ти без неї цілий вік,
Усе своє життя прожив,
Аби ніколи не тужив,
Аби ніколи не журивсь,
Щоб тій журі ти не коривсь,
Хай як не прагнула б того
Вона, впродовж життя всього.
Така порадонька моя
Тобі, та воленька твоя,
Бо рішення приймаєш ти,
Яким шляхом життя піти.
Який же шлях ти обереш,
На нього ступиш і піде́ш,
То і до тебе те прийде́,
Куди тебе він приведе.
Євген Ковальчук, 02. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2023
На крилах часу щасна мить
До мене, наче птах, летить.
Лиш слід мені її зловить.
Як ні – вона повз пролетить.
Зловивши, маю так прожить
Її, мов то – остання мить
Мого життя, і прилетить
До мене не одна ще мить
Щаслива, щоби не тужить
Мені, а щоб хотілось жить
Ще більше, а також творить,
Щоб гідний слід свій залиши́ть
На цій землі, бо пролетить
Життя, мов та коротка мить.
Та слід той буде далі жить
І душі, і серця живить
Людей, яким поталанить
На нього впевнено ступить
І йти ним, а також робить,
Що він їм радить, що велить,
Щоб кожному жилось щомить
Лиш так, як прагне він в ту мить,
Яка, мов птаха, полетить.
За нею ж інша прилетить.
Допоки серце стукотить,
Вогнем життя палахкотить,
Цінуй прожиту кожну мить,
Старайся тільки те робить,
Аби не просто так прожить
Життя, а гідне щось лишить.
Євген Ковальчук, 01. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2023
Я гордий, Україно, тим,
Що в світі цім шляхом одним
З тобою в майбуття іду.
Хай навіть часом і біду
Стрічаю я, стрічаєш ти
На тім шляху, перемогти
Її – з тобою в нас одна
Мета, що ще сильніш єдна
Мене з тобою. Хоч втекти
Я міг би за кордон, та ти,
Кохана матінко моя,
Знай, що на це не здатен я.
Щоб світле мала майбуття
Ти, я хоч цілеє життя
Боротимуся, не піду́,
Боротимусь, щоб ту біду
Здолати раз і назавжди,
І замету її сліди,
Аби і духу не було
Її, щоб згинуло все зло,
Яка біда та привела,
Коли вона до нас прийшла.
Ти й так зазнала купу бід
В минулім, та повір, не слід
Біді здаватись черговій,
А проти неї слід йти в бій,
Відстоювати честь свою
І справедливість в цім бою.
Й всміхнеться нам, а не біді
Щаслива доленька тоді.
Євген Ковальчук, 01. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2023
Радосте, прийди й зітри
Смуток в серці мій.
Наче буйнії вітри,
Ти його розвій.
Як вогонь, спали його
Повністю навік,
Щоб не мучив він мого
Серденька повік.
Ти до нього підступи
Й щоб не жити з ним
В нім, мов кригу, розтопи
Жаром препалким.
Проти нього ти у бій
Йди, і без жалю.
Здатись лиш йому не смій.
Я тебе молю.
Смуток той нехай пізна
Силоньку твою.
Хай здола його вона
В першому ж бою.
Хай яким би він не був
Довгим і важким,
Лиш би смуток той минув,
Щоб не жив я з ним.
Радосте, з тобою жить
Прагну я. Тобі
Віддаюсь, щоб не тужить
В смутку та журбі.
У моє серде́нько ти,
Радосте, ввійди
Й за собою замети
Всі свої сліди,
Щоб у нього не прийшов
Смуток більш повік,
Щоб шляхом життя ішов
Я з тобою вік.
Євген Ковальчук, 01. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2023
Стелиться дорога
Довгая удаль.
Нею йдуть тривога
Та гірка печаль.
Йдуть та чимчикують
У нічній пітьмі,
Йдуть вони й сумують,
Що вони самі.
Коло них немає
Жодної душі.
Вітер лиш гойдає
Трави, комиші…
Наче люди зникли
На землі усій,
Та вони не звикли
Жить без них на ній.
Довго простували
Поміж трав, суцвіть…
Й палко так бажали
Хоч когось зустріть.
Сили вже здавали,
Щоби далі йти,
Та надію мали
Хоч когось знайти.
Якось по дорозі
Тій хлопча ішло,
Та не у тривозі –
Радісним було.
Та прийшлось тривогу
І печаль гірку,
Вибравши дорогу
Ту, стріть хлопчаку.
Хтів він їх минути,
Хтів їх обійти,
Щоб сумним не бути
Й радо далі йти,
Та, набрашись сили,
Шлях вони в ту мить
Хлопцю перекрили:
«Хочемо ми жить
Дуже із тобою,
У душі твоїй.
Нас візьми з собою,
Станемо ми їй
Друзями навіки,
Будемо текти
В ній, неначе ріки.
Лиш візьми нас ти»,
Мовили тривога
Та печаль гірка
Хлопцеві. «Дорога
З вами нелегка
Буде», хлопець мовив,
«Ні, не візьму вас
Я повік». Відмовив
Хлопець їм в той час.
«Я бажаю щастя.
Я за ним іду.
З вами ж до нещастя
Я лише прийду́.
Геть іди, тривого,
Й ти, печаль, теж йди!
Ти ж мене, дорого,
Лиш туди веди,
Де я вас забуду,
Темні почуття,
Де я жити буду
Протягом життя
В щасті лиш». Дорога
Хлопця й повела,
Й геть пішла тривога,
Геть печаль пішла.
Євген Ковальчук, 31. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023
Якось місяць при нічній порі
Любо залицявся до зорі,
Що на темнім небі поряд з ним
Сяяла яскраво осяйним
Світлом: «Зоре, зіронько моя,
Ой, яка ж прекрасная твоя
Та краса, якою ти гориш,
Сяєш, світиш, блискаєш, зориш!
З миті першої, коли тебе я вздрів,
Стримати не можу почуттів,
Як вогонь, гарячих і палких
І водночас ніжних, чарівних,
Що з’явились в серденьку моїм,.
Та бракує місця в ньому їм.
І тому до серденька твого
Линуть птахою, аби його
Лагідно зігріть в холодну ніч,
Вигнати назавжди з нього пріч*
Темні почуття, оті, які
Із твоїх віч сльози прегіркі
Литись змушують рясним дощем,
В серці поливаючи біль, щем,
Щоб у ньому їм рости й цвісти,
Щоб ще більш від них страждала ти».
Й зірка місяцю відмовить не могла,
І взаємністю йому відповіла.
В час, коли приходить ніч, з тих пір
Світяться на небі безліч зір
З місяцем, а серед них й та теж,
В котру місяць закохавсь без меж.
*Пріч – діал. Геть
Євген Ковальчук, 30. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023
*****
Доброта перемагає
Зло, як світло темноту.
Україна знемагає
Нині в мить цю непросту,
Але бореться завзято
Проти лютих ворогів.
Перемоги прийде свято.
Подола вона катів
Тих, що вторглися до неї.
Прийде мир, який у нас
Квітнутиме, мов лілеї
Гарні, всюди й повсякчас.
Кожен воїн, що фронті,
Наближа цю світлу мить.
Скоро вже на горизонті
Сонце миру заблищить,
Буде всіх нас ніжно гріти.
Будемо життю всі ми
Лиш радіти, наче діти.
Ми щасливими людьми
Жити будемо на цьому
Світі, в Україні. Час
Прийде цей. Ми певні в цьому.
Певний в цьому кожен з нас.
Скінчиться війна страшная
Ця, яка у нас іде,
І до нас вона, лихая,
Більш ніколи не прийдé.
В мирі, злагоді та щасті
Житимемо повсякчас
Ми. Не буде у нещасті
Мучитись більш жоден з нас.
Мить ця прийде, бо щосили
З ворогами ми б’ємось.
Їм, хай як би нас не били,
Ми повіки не здамось.
Євген Ковальчук, 09. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
Довгождана перемога
Буде все ж таки за нами.
Ми покінчим з ворогами.
Їхня скінчиться дорога
Та, якою наступають,
А також – життєва.
Смерть, хай не миттєва,
Та прийдé. Вони сконають
Всі, якщо не повтікають
З нашої країни –
Диво-України.
Наші вже перемагають.
Перемога – часу справа.
Ми її здобудем.
Ми із нею будем.
Буде з нею вся держава –
Наша Україна-мати.
Перемоги прийде свято.
Боремося ж ми завзято.
Перемогу будем мати.
Хай не всі із нею будуть,
Адже згинуть у двобої
Б’ючись, але, як герої.
Їх повік вже не забудуть.
Ми йдемо до перемоги,
А вона до нас прямує.
В нас із нею запанує
Мир. Ми зведемось на ноги
Всі, відновимо руїни,
Відбудуємо державу.
Зробим цю велику справу
За майбутнє України
Світле, наче сонце красне
В синім небі. Буде мати
Наша Україна-мати
З нею лиш життя прекрасне.
Євген Ковальчук, 08. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
Мир прийде. Я це знаю.
Ні, певен я у цім.
Дійдé війна до краю
У кра́ю дорогім
Моїм. Вона розтане,
Мов сніг напровесні.
Мир прийде. Він настане
Насправді, а не в сні.
Ми так його чекаєм!
Він прийде в тую мить,
Як ворогів здолаєм
Усіх. Украй щемить
У грудях серце й плаче,
А з ним душа квилить
Нестерпно теж, одначе
Таки настане мить,
Коли війна жорстока
Ця скінчиться, мине.
Упевненість глибока
В цім радує мене.
Мир прийде, і радіти
Ми будемо усі
Насправді, наче діти.
У всій свої красі
Він буде розквітати,
Мов квітка навесні.
Ми будемо співати
Лиш радісні пісні
І дяку віддавати
Героям всім своїм,
Про них також співати,
Завдячуючи їм
За те, що закінчилась
Війна і мир настав,
Що недарма кров лилась –
Народ наш вільним став.
Євген Ковальчук, 05. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023
*****
Ми розлучимось з тобою
З безпощадною війною,
Що у нас іде.
Мир, якого так чекаєм,
Про якого ми благаєм
Бога, все ж прийдé.
Нині хай це тільки сниться,
Мріється, але здійсниться
Це. В цім кожен з нас
Певен, сумніву не має,
Бо усіх сил докладає,
Щоб настав цей час.
З ворогами ми б’ємося.
Їм повіки не здамося.
Їм нас не скорить,
Не здолати, не зламати.
Нашу Україну-мати
Зможем захистить
Ми. У нас є сила духу,
Із якою ми щодуху
Ідемо у бій,
Щоб всіх ворогів здолати,
Щоб скорити нас не дати
Доленьці лихій,
Із якою лиш тужити
Будемо ми, а не жити
Так, як прагнем всі.
Перемогу ми здобудем.
В згоді, щасті жити будем,
В їхній всій красі.
Євген Ковальчук, 03. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023
Для того нам життя дано?
Аби, неначе квіт, воно
На білім світі цім цвіло,
Щоб все гаразд у нас було.
Дано нам кожному життя,
Аби і думи, й почуття,
Що в тілі, у душі живуть,
Торуючи життєву путь,
Вели нас нею всіх туди,
Де лиха, горя та біди
Ніколи не було й нема,
Де світле щастя обійма,
Неначе друга, завжди всіх,
Де радісний лунає сміх.
Для того нам дано життя,
Аби прожили до пуття
Його ми енну кількість літ,
Для того, щоб внесли в цей світ
Хоча б малий, та гідний вклад
З метою, щоб жилося влад
Всім, хто живе на світі цім,
А також житиме на нім
В майбутньому, коли вже час
Ув інший світ провадить нас.
Для цього нам життя й дано.
Нехай, немов сірник, воно
Згорить у відповідну мить,
Коли на цьому світі жить
Припиниш, та, якщо лишив
Слід гідний, недаремно жив.
Євген Ковальчук, 29. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023
*****
Мої думки, немов квітки,
Розкішно розцвітають,
Коли щасливі сторінки
Мого життя гортають.
І світлі, теплі почуття
У душу проникають,
Її, мов матінка дитя,
Голублять, зігрівають.
Нехай минули миті ті
Й не вернуться вже більше,
Але ціную я в житті
Своєму їх найбільше.
Коли я в розумі своїм
Їх згадую в мить тую,
Мов друге я життя всім їм
Тоді даю, дарую.
Мов знов їх дійсно, наяву
В своїм житті я маю,
Мов знову ними я живу,
Мов знов їх проживаю.
Їх згадую я залюбки.
Їм в пам’яті не тісно,
Хоч є і темні сторінки
В життєвій книзі, звісно.
Коли ту книгу в певний час
Гортаю я й читаю,
То їх усі я повсякчас
Минаю, пропускаю.
Хоча моє життя не мед,
Та я не ображаюсь,
А впевнено іти вперед
Я завжди намагаюсь.
Коли ж упав я, на біду
Наткнувшись, підіймаюсь,
Її здолавши, далі йду,
Назад не повертаюсь.
Іду вперед я, до мети.
Попереду – дорога.
Є й буде в мене, щоб дійти
Мені до неї, змога.
Я знаю те, що я пройти
Її таки у змозі.
Я певен – зможеш також ти,
Хай що б тебе в дорозі
Мій друже, не чекало. Щоб
Дійшов, тобі бажаю,
Здійснивши певну кількість спроб,
Аби дійти. Я знаю,
Що дійдеш ти, коли зітреш
Всі сумніви, зневіру
Й зусиль своїх всіх докладеш,
А не лиш тільки віру
Ти матимеш. Аби дійшов.
Вона тобі поможе,
Та, щоб до цілі ти дійшов,
Вона зробить не зможе.
Вона штовха лиш до мети,
Та перший крок зробити
Повинен ти й до неї йти,
Аби щасливо жити,
Утіливши її в життя
Своє, і як належить
Теперішнє і майбуття
Від тебе бо залежить.
Як дієш ти в своїм житті –
Заслужене і маєш,
Як діятимеш в майбутті –
Належнеє й пізнаєш.
Така бо мудрість життьова
На світі цім панує,
Що кожному із нас права
Й обов’язки диктує.
Євген Ковальчук, 28. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023
Я вдячний доленьці за те,
Що, хоч життя і непросте,
Але воно у мене є
І все те, що вона дає
Мені, беру я в тую мить
Для того, щоби далі жить.
Дає біду – її беру,
Та щоб служити лиш добру –
Щоб іншому біда та зла
Ще інших бід не принесла.
Її узявши, не корюсь
Я їй, а з нею я борюсь,
Допоки тую я біду
Навік в могилу не зведу.
Коли ж бо доленька мені
Дає насправді, а не в сні
Усіх справ вдалий результат,
Його примножую стократ,
Аби ним поділитись з тим,
Хто йде життя шляхом важким,
Щоб він до нього теж дійшов,
А не щоб навмання ішов,
Не знаючи, куди іде,
Куди його шлях приведе,
Що доленька йому надасть –
Чи світле щастя чи напасть.
Одне лиш точно знаю я,
Що доля і його, й моя
Залежить бо від нас самих,
Бо долю створюємо ми.
Євген Ковальчук, 27. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023
Пробудилася земля
Так, неначе немовля
Прокидається зі сну,
В пору вранішню, ясну́,
Бо вже ночі час пройшов.
День новий до нас прийшов.
Сонце в небо піднялóсь
З обрію і розлилóсь
Променями навкруги –
На поля, ліси, луги…
Весь довколишній наш край,
Вставши, наче цвіт-розмай,
Пишно став буяти враз
Так, неначе в перший раз.
Почали пташки літать
В небі й весело співать
Під мелодію, яка
Долунає зі струмка,
Що тече та дзюркотить
І пташок тих веселить.
В дня є безліч переваг.
Він – час праці та розваг,
У яскравих кольорах
Наяву, а не в думках
Бачиться усім нам світ
Енну кількість тисяч літ…
Та під вечір відступа
Й день, і ніч знов наступа,
Щоби добре відпочить
І, набравшись сил, творить.
Євген Ковальчук, 27. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023
Як же пристрасно кохаю
Я тебе, мій рідний краю!
Я тобі зізнатись мушу:
Полонив мою ти душу,
Полонив її отою
Пречудовою красою,
Що в тобі буя, вирує,
Що і слів мені бракує,
Щоб красу ту описати,
Що, моя Вкраїно-мати,
Доленька тобі надала
Ще із самого начала –
Неокраїї простори –
І поля, й ліси, і гори,
І діброви, і долини,
І ліси, і полонини,
І моря, й річки, й озера,
Що відтоді й дотепера,
Наче кров людська по жилах,
Десь між горами, по схилах
Чи деінде протікають
І тебе мов напувають,
Живлять, рідна земле-мати,
Щоб красу твою тримати
Нині, а також надалі
І до кожної деталі
Доти, доки сонце сяє
І Земля ця кружеляє
Вколо себе і круг нього –
Сонця світлого й жаркого.
Євген Ковальчук, 26. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2023
Старайся працювати
Як слід в своїм житті
Для того, щоби мати
Лиш успіх в майбутті
І на роботі, й дома
В тих справах, що почав.
Хай не спиняє втома,
Коли її зазнав.
Якщо із ніг збиває
Вона тебе, спочинь.
Коли вона минає,
Тоді її покинь
І знову до роботи
Відразу приступай,
І крок за кроком доти
Упевнено ступай,
Допоки тої цілі,
До кóтрої ідеш,
Насправді ти, на ділі
В житті не досягнеш.
Лиш ділом же, збагнути
Слід кожному із вас,
Вам вдасться досянути
Мети у певний час.
Коли? Лиш той пізнає,
(Можливо, саме ти),
Хто дійсно докладає
Зусиль всіх до мети.
Не той, хто тільки має
Її в думках, однак
Зусиль не докладає,
Щоб втілилася так,
Як він бажа. Ти ж знаєш –
Якщо лиш докладеш
Зусиль усіх, що маєш,
Мети ти досягнеш.
Євген Ковальчук, 26. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2023
Нам надано на світі цім
Життя, неначе диво,
Що ми жили усі на нім,
Жили на нім щасливо,
Щоб в нас лиш світлі почуття
І думи також світлі
Буяли протягом життя,
Немов квітки розквітлі.
Життя – це найцінніший дар.
Його слід цінувати,
Без жодних сутичок і чвар
На світі проживати.
Життя – лише коротка мить
У вічності, мій друже.
Тому його слід так прожить,
Як прагнемо ми дуже.
Майбутнє треба будувать,
Та слід сучасним жити,
Минуле варто пам’ятать
І висновки робити.
Хай, може, й підкида тобі
Життя нерідко горе,
Та хто не здасться, в боротьбі
Його таки поборе.
Лиш варто вірити у це
І сил всіх докладати,
Коли тебе б’є у лице
Воно, щоб відсіч дати,
Щоб дати відсіч в тую мить,
Але не кулаками,
А щоби вік з ним не тужить, –
Розумними ділами.
Адже тому лише діла,
Які нам обіцяють,
Щоб доля щасною була,
Насправді посприяють.
Євген Ковальчук, 25. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2023
Не зупиняйсь, коли невдачі
Зазнав ти на стежині-долі.
Її розв’язуй, мов задачі
Розв’язує школяр у школі.
Я певен, рішення знайде́ться,
Якщо не нині – трохи згодом,
І доленька тобі всміхнеться
Життя щасливим епізодом,
І навіть не одним, мій друже,
А кількістю, яка без краю,
Але не лиш хотіти дуже
Потрібно, а й, я нагадаю
Тобі, до того діла братись,
Що вирішить її доладно,
Й повік невдачі не здаватись,
Хай якби не було і складно.
Слід певні засоби шукати
І методи їм відповідні,
Належно їх застосувати,
Щоб мати результати гідні.
Невдача ж бо сама собою
Не вирішиться в нас ніколи.
Відомо нам це із тобою
Ще змалечку, іще зі школи.
Але не досить нам лиш знати
Про це, а також говорити,
А щоб невдачу подолати,
Повинен кожен з нас робити.
Робитимеш – вона й минеться,
Мов не було її повіки.
Тоді і успіх посміхнеться
Тобі й залишиться навіки.
Лишень не треба зволікати,
Лишень не треба ґав ловити,
А слід старанно працювати,
Аби той успіх заробити.
Євген Ковальчук, 25. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2023
Хай зникне сум з твого лиця
І серденька твого!
Хай сонячний жар промінця
Вщент випалить його!
Не личить в літню пору цю,
Коли буяє цвіт,
Твоєму серцю та лицю
Виказувати гніт,
Що ліг на серденько твоє
І тисне з сил усіх,
Й дихнути навіть не дає.
Хай лиш веселий сміх
Твоє обличчя прикраша
Впродовж всього життя.
Нехай і серце, і душа
Лиш світлі почуття
В собі тримають, щоб повік
Не був у них той сум,
Той сум, що навіває вік
Лиш безліч темних дум.
Нехай він йде у небуття,
Де є лише пітьма,
Й повік думки та почуття
Твої не обійма.
Хай сум до серденька твого
Забуде шлях навік,
Аби не бачив він його
В твоїм житті повік.
Хай шляхом тим до нього йдуть
Лиш добрі почуття
І хай вони у нім живуть
Впродовж всього життя,
Допоки серденька звучить
Той стук, що дозволя
Тобі на цій планеті жить,
Ім’я якій – Земля.
Євген Ковальчук, 23. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2023