| Сторінки (18/1725): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 | » |
Чим ти мене заворожила,
Поезіє? Скажи мені,
Яка така могутня сила,
Що то за чари чарівні?
Тоді, коли ввійшла ти в мене,
В думки, а також в почуття,
Неначе диво незбагненне,
Мов вдруге народився я.
Скажу ще більш. На цьому світі
До того, наче я й не жив,
Хоча і взимку, і уліті
Землею я, як всі, ходив.
Ходив, але та диво-сила
Твоя, що я тоді пізнав,
Неначе ангельськії крила
Дала мені, щоб я літав,
Немовби швидкокрилі птиці,
У ті незнані ще світи,
В яких усі би таємниці,
Поезіє, відкрила, ти
Мені для того, щоб з тобою
Не тільки в тих світах я жив,
А й також, щоби я порою,
Тебе пізнаючи, творив,
Аби, пізнавши таємниці
Твої, душею й серцем ріс
Та до твоєї скарбівниці
Я також власний вклад уніс,
Аби багатшою ти стала,
Хай навіть незначний той вклад,
Аби ти й інших надихала
Творити, щоб жилося влад
Усім на білім світі цьому,
Як кожен з нас того жада,
Щоб не стрічала нас на ньому
Повік жоднісінька біда.
Євген Ковальчук, 22. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2023
*****
Чи вдасться нам перемогти
Всіх наших ворогів?
Це знаю я. Це знаєш ти.
Удасться. Тих катів,
Які прийшли, щоб сплюндрувать,
Щоб знищити наш край,
Не будемо ми жалкувать.
Покладемо їм край.
Усіх ми їх проженемо.
Скувати в ланцюги
Наш дух нізащо не дамо
Повік їм. Вороги
Про це й не мріють хай, бо ми
Обороняти край
Всі будем до кінця грудьми,
Адже його ми вкрай
Кохаємо. Один в нас він.
Хай навіть помремо,
Та, врешті ставши із колін,
Нізащо не дамо
Ми ворогам на них ізнов
Поставити всіх нас
За жодних, будь-яких умов.
Цей не настане час.
За волю та свободу ми
Всі боремось щосил.
Щасливими усі людьми
Ми будем. Небосхил
Над нами буде мирним вік,
Як перемогу ми
Здобудемо. Уже повік
Не буде тої тьми –
Війни, що оповила нас,
Мов лютая змія.
Жить в мирі будемо всякчас
Ти, він, вона і я.
Євген Ковальчук, 03. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2023
*****
Наче сніг, розтане
Ця страшна війна.
Мир у нас настане
Так, як і весна.
Прийде мир в оселі
Наші та серця.
Будем ми веселі
До життя кінця.
Будемо радіти
Ми життю усі –
І дорослі, й діти.
Ув усій красі
Світ наш розгорнеться,
Наче квітка та.
Душ, сердець торкнеться
Радість золота.
Щастя неповторне
Кожного із нас
Обійме, огорне.
Скоро вже цей час
Прийде. Я це знаю.
Впевнений я в цім,
Бо цього бажаю
Щиро я усім,
Бо цього бажає
Кожен і своїх
Сил всіх докладає,
Не шкодує їх.
З ними ж лиш минеться
Лихо все земне
Й щастя доторкнеться
Дивне, неземне
До душі, до серця.
Повними вони,
Як води відерця,
Будуть завжди ним.
Євген Ковальчук, 02. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2023
*****
Часи лихі настали.
Прийшла до нас війна,
Якої не чекали
Ми. Ця війна страшна
Ввірвалась в край наш рідний,
Неначе злодій в дім,
Але ми відсіч гідний
Їй даємо, бо всім
Лиш миру ми бажаєм,
Любові, щастя – теж
І сил всіх докладаєм,
Щоб мати їх усе ж,
Душею відчувати,
У серденьку нести,
Життя це смакувати,
Спалиши всі мости
Із горем та бідою,
З нещастям всім земним,
А також із війною,
Яка трива. З одним
Бажанням цим це диво
Не станеться повік.
Тож боремось сміливо
Ми проти зла, щоб вік
У згоді та любові
В своїй державі жить,
Не лити більше крові
І сліз гірких не лить.
Це станеться. Це буде,
Бо перемогу мій
Народ таки здобуде
Над ворогом. Цей бій
З ним скоро вже минеться,
І світла доля нам
Усім все ж посміхнеться.
Я гарантую вам.
Євген Ковальчук, 02. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2023
*****
Боремося ми завзято
Проти ворогів.
Перемоги прийде свято.
Злий сусід хотів,
Щоб йому всі ми скорились,
Та б’ємося ми,
Як і предки наші бились,
Проти зла, пітьми.
Як пітьму долає світло,
Так добро дола
Зло, щоб доленька розквітло
Гарною цвіла.
Буде України доля
Розквітати. Та
Темна, наче ніч, недоля
Зникне. Огорта
Нас усіх про це надія.
Справдиться вона.
Посприя взаємодія
Наша. Ця війна
Дійде до кінця, минеться.
Доленька всім нам
Незабаром посміхнеться.
А всім ворогам,
Що насмілились напасти,
Прийде теж кінець.
Більш не буде в нас напасти.
Більше до сердець,
Душ не будуть проникати
Темні почуття.
Світлі будемо ми мати
Все своє життя.
Будемо також пречисті
Мати ми думки
Оминатимем тернисті
З ними всі стежки.
Євген Ковальчук, 29. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2023
Коли ти певної мети
Насправді прагнеш досягти
В своїм єдиному житті,
Мети, яка у майбутті –
Чи то сьогодні, чи за рік –
Здійснилася б, тоді повік
Ні миті часу ти не гай,
Своїх зусиль всіх докладай.
До неї стежку проклади
І нею до мети іди.
До неї йди по стежці тій.
Коли ж зустрінеш ти на ній
Завади, то не повертайсь
Назад нізащо, не здавайсь.
Якщо є змога, обійди
І далі до мети іди.
Якщо ж нема, то не впадай
У відчай ти, а їх долай,
Щоб зникнули завади ті
Усі навік на тій путі,
Якою йдеш ти до мети
Для того, щоби досягти
Її, утіливши в життя,
Щоб мати світле майбуття,
Майбутнє те, що кожен з нас
Будує вже, тепер, в цей час
Своїми діями, котрі
Ми здійснюємо в тій порі,
Бо лиш вони нас до мети
Спроможні дійсно привести.
Євген Ковальчук, 21. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023
Питалося хлопча у щастя:
«Чому тебе усі нещастя,
Неначе і не помічають,
Завжди обходять, обминають
Тихесенько та крадькома,
Немов для них тебе й нема?
Що ти в собі такеє маєш,
Що ті нещастя всі лякаєш?
Можливо, маєш диво-чари,
Якими, наче вітер хмари
Десь високо у небесах,
Де не один літає птах,
Женеш від себе їх подалі,
Кудись у непроглядні далі,
Звідкіль вони не повертають
На ті шляхи, що направляють
До тебе їх? Скажи мені.
І щастя відповіло: «Ні,
Чар жодних, хлопче, я не маю.
Нещестя тії я лякаю
Лише присутністю своєю,
Лише присутністю тією
В людських і душах, і серцях,
Яка їм закриває шлях,
Щоб протягом всього життя
Ані в думки, ні в почуття
Людські нещастя не пробрались,
Щоб навіть і не намагались,
А щоб лиш я у них було
Й завжди, мов гарний квіт, цвіло».
Євген Ковальчук, 20. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023
Будуй державу, наче дім,
Будуй її, мов дім, в якім
Жилося б затишно усім
Не рік чи два, не п’ять, не сім,
А протягом стількох тих літ,
Допоки буде білий світ,
Допоки сонце, що стріча
Щоранку кожен, мов свіча,
Не згасне в небесах навік,
Коли його скінчиться вік.
Будуй державу, наче дім,
Цеглина по цеглині. В тім
Обов’язок і право, й честь
Пред нею в кожного з нас єсть.
Адже на світі цім вона,
Неначе мати, в нас одна.
Як їй, повік ніхто із нас,
І навіть у найтяжчий час
Не має зраджувати, ні,
Блукаючи на чужині,
Неначе безпритульний пес.
Подібних не бува чудес,
Щоб стала рідною для нас
Чужинка. Не прийде́ той час.
Хай навіть, може, наче рай,
Вона, та в серці рідний край
Все ж буде кликати тебе –
І поле, й небо голубе,
І ліс, і гай, і зелен сад,
Щоб ти скоріш вернувсь назад.
Євген Ковальчук, 20. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023
Зна і учень, і студент…
Ножиці – це інструмент,
Що складається з часів
Давніх двох кілець й кінців.
Служать ножиці всім нам –
І дорослим, й дітлахам,
Вам дозвольте нагадать,
Щоби різать, підстригать.
Два кільця прийшлось їм мать,
Щоб зручніше їх тримать
В пальцях двох було нам всім.
Їхнє значення й у тім,
Щоби пальці захистить
Від порізів в тую мить,
У яку вони в руці
Нашій. Гострі ж два кінці,
Що сполучені цвяшком,
Гайкою або болтом.
Мають вигляд двох ножів,
Та вони не для коржів
В нас призначені, повір,
А щоб різати папір
Чи картон. В тім їхня суть.
Канцелярськими їх звуть.
Перукарськими ж в той час
Ножицями є у нас
Ті, що ними перукар
Власноруч, без жодних чар
Нам волосся підстрига.
Їхня суть в тім поляга.
Побутові ж з давніх пір
Служать, щоби ми папір
І тканину, і нитки
Обрізали залюбки.
А кухонні, слід додать, –
Щоби м’ясо розрізать,
Для зняття із риб луски,
Відкорковувать пляшки…
Нічого ж бо тут таїть.
Щоби різати, кроїть
Одяг, ткань або нитки,
Служать ножиці кравськí
Чи кравецькі. Манікюр
Чи, можливо, педикюр
Вам зробить, дівчата, час?
Не хвилюйтесь, адже вас
Порятують в миті ці
Манікюрські ножицí,
Щоб почистити як слід
І підстригти також вслід
Нігті пальців рук і ніг.
Є й медичні, щоби міг
Лікар поміч хворим дать:
Щоб безпечно розрізать
Одяг раненим й бинти,
Щоби рани обвести.
В хірургії, слід додать, –
Щоб тканини розрізать
Хворим в час, як чергова
Операція трива.
Ось, для чого в певний час
Служать ножиці у нас.
Євген Ковальчук, 19. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023
Знають всі на цій Землі –
І дорослі, і малі
Те, що ручка кулькова
Служить нам, аби слова
Й речення – текст загалом –
Ми писали. Так, пером
Замість неї в давній час,
В час, коли іще всіх нас
В цьому світі не було,
Та і бути не могло,
Люд користувався в цім
Світі, тим пером, в якім
Суть була, аби писать,
У чорнило перш вмокать
Слід було його. Були
Ті часи, що вже пройшли.
Та у нинішній же час
Ручка кулькова у нас
Служить нам. Усякий зна –
І пластмасова, й скляна
В світі нашому бува
Тая ручка кулькова.
А чорнило те, яким
Пишуть, міститься, між тим,
Усередині, у тій
Трубочці, яка є в ній.
Зазвичай вона одна.
Нині ж бо не дивина,
Що з недавніх ще часів
Кілька й різних кольорів
Може бути їх у ній.
В ручці кульковій отій
Є пружинка та, яка
Завжди тим, хто натиска
Кнопку ту, що є на ній,
Дозволя в порі отій
Кінчик ручки заховать
В неї і назад виймать.
Ковпачка ж бо ручка та,
Ні, не має, та проста
Має. Ковпачок же їй
Дозволяє кінчик свій
В нім ховати, щоб, бува,
Тим, хто часом забува
У пенал її сховать,
Нею щось не обписать.
Кулькової ручки дім –
Це пенал. Вона у нім
З гумкою та олівцем,
Ножицями, стругачем,
Разом з іншим надбанням
Канцелярським, ти затям,
Має буть в порі отій,
У якій потреби в ній
В нас нема. Всьому ж бо є
Як й призначення своє,
Так і місце. Ручка ж в тім
Винятком не є зовсíм.
В ній призначення – писать,
Місце, де вона лежать
Має гарно, – це пенал.
От і віршеві фінал.
Євген Ковальчук, 18. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023
Щастя має, хто не просить,
Хто в житті не ледарює.
Є воно в того, хто досить
І старанно лиш працює,
Бо життя, немов на таці,
Щастя те не принесе.
Тільки у постійній праці
Зможеш ти здобути все
В цьому світі, що бажаєш
Палко так, та ще не маєш.
Лиш, якщо ти докладаєш
Всіх зусиль, його придбаєш.
Так, звичайно, друзі можуть
В тім тобі допомгти,
Й певен я, що допоможуть,
Та повинен саме ти
Всіх своїх зусиль докласти,
А не лиш вести розмову
І коли прийшлось упасти, –
Встати і йти далі знову,
Щоб до цілі всю дорогу
У своїм житті пройшов,
Щоби до її порогу
Дійсно врешті ти дійшов
І, поріг переступивши
У щасливеє майбутнє,
У минулім залишивши
Все, що нині вже відсутнє,
Що мов душу розривало
На частини, на шматки,
Що у розум навівало
Лиш гнітючії думки, –
Доти жити в нім лишитись,
П’ючи келих щастя з нього,
Доки серце в грудях битись
Не припинить дня одного.
Євген Ковальчук, 17. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023
Будь вірним Батьківщині,
В якій ти народивсь,
Коли о тій годині
На світ цей появивсь.
Будь вірним Батьківщині,
Будь вірним їй завжди –
І у щасливій днині,
І у часи біди.
Будь вірним Батьківщині,
Як чоловік здавна
Коханій, як дружині,
І як йому вона.
Будь вірним Батьківщині,
Нехай де б ти не був,
Аби її ні нині,
Ні згодом не забув.
Будь вірним Батьківщині,
Бо рідна сторона
У кожної людини,
Як матінка, одна.
Будь вірним Батьківщині,
Її шануй, цінуй,
Цеглина по цеглині,
Мов дім, її будуй.
Будь вірним Батьківщині,
Будь вірним їй за те,
Що, мов квіт на стеблині,
В тобі життя цвіте.
Будь вірним Батьківщині,
Її не зрадь повік,
Щоб в серці на чужині
Не мучитися вік.
Будь вірним Батьківщині.
За світле майбуття,
Як прийдеться в годині
Лихій, віддай життя.
Євген Ковальчук, 17. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2023
*****
Всього того, що ти бажаєш,
В житті своєму досягнеш,
Якщо усіх зусиль, що маєш
В собі, до того докладеш.
Якщо зусиль тих докладаєш,
Але не можеш ти дійти,
На що надії всі плекаєш,
Щоб дня одного досягти
Того, задумайся. Можливо,
Ще час для того не настав,
Аби, неначе справжнє диво,
Все, що бажаєш ти й бажав,
Здійснилося би дня одного?
А може, докладаєш ти
Не всіх зусиль, аби до того
Насправді у житті прийти,
Щоб дійсно в дійсність утіли́ти
В своїй чарівливій красі,
Щоб краще в цьому світі жити,
І мрії, й прагнення усі?
Можливо, це тобі здається
Лише? Задумайся над тим,
Куди життя шлях твій же в’ється,
Життя шлях в’ється той, яким
Ти йдеш щомить назустріч долі,
Яку будуєш саме ти,
Будуєш ти щодня поволі,
Аби у неї увійти,
Неначе в дім, в якім жилося б
Затишно до кінця життя
Тобі, насправді все збулося б,
Що думи, також почуття
Твої нагадують щомиті
Тобі так само, як й мені,
Щоб щастям лиш були сповиті
В житті ми всі і ночі, й дні.
Євген Ковальчук, 16. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2023
Іди туди, де майбуття
На тебе світлеє чека,
Аби не увійшла в життя
Твоє недоленька гірка.
У нього впевнено іди,
Іди у нього ти щодня,
Не зупиняючи ходи,
Уміння, навики, знання
Всі застосовуючи так,
Аби вони допомогли
Дійти до нього, щоби всмак
В майбутнім світлому жили
На цьому світі ти і ті,
Із ким час розділяєш свій
В своїм єдиному житті,
Аби недоленьці лихій
Назавжди перекрити шлях,
Яким вона до тебе йшла,
Щоб, заблукавши десь в далях,
Повік до тебе не прийшла.
Для того слід не навмання
Іти своїм шляхом життя,
А вміння, навики, знання,
Щоб мати світле майбуття,
Так застосовувати, щоб
Тобі про те не довелось
Жаліть, що за невдалих спроб
Не так пішло у тебе щось,
Що, може, навіть і змінить
Тобі не вдасться вже повік,
Щоб краще в цьому світі жить,
Його позбувшися навік.
Адже здавна відомо всім,
Що працювати слід, робить
Для того, щоб на світі цім,
Як прагнемо того ми, жить.
Євген Ковальчук, 15. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2023
Із дошкульною бідою,
Що зустрів ти на шляху,
Удавайся враз до бою,
Щоб здолать її, лиху,
Як, звичайно, ти не можеш
Стороною обійти.
Ту біду ти переможеш.
Лиш не сумнівайся ти
І усіх зусиль, що маєш
Ти, до того доклади,
Тих, якими подолаєш
Ти її раз й назавжди.
Слід боротися з бідою,
Щоб її перемогти,
Бо вона сама собою
Ввік не піде, як би ти
Не бажав того, мій друже.
Ні, не піде геть вона,
Адже тій біді байдуже,
Що страждаєш ти сповна,
Бо вона не відчуває
Ні жалю, ні співчуття
В тую мить, як проникає
У твоє людське життя.
Та й узагалі, всяк знає
Ще від самих початкíв,
Що біда в собі не має
Ні думок, ні почуттів
На відміну від людини,
У якій вони живуть
З миті першої, щоднини
З нею по життю ідуть,
Бо у них же й полягає
Сенс єдиного життя,
А біда, що місце має
В нім, хай йде у небуття.
Євген Ковальчук, 14. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2023
*****
Ми – єдині.
Батьківщині
Служимо своїй.
Не нещастя,
А лиш щастя
Всі бажаєм їй.
Та зі сходу
До народу
Нашого прийшло,
Ні, не щастя,
А нещастя,
Горе, лихо, зло.
Що це? Доля?
Ні, недоля,
Та її ми всі
Подолаєм,
Бо бажаєм,
Щоб в усій красі
Вся країна –
Україна
Процвітала вік,
Наче квітка-
Семицвітка
У весняний вік.
І так буде,
Бо здобуде
Наш народ святу
Перемогу.
Маєм змогу
Цю здійснить мету.
Євген Ковальчук, 29. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023
*****
Прийде мир. У ньому ми
В Україні будем
Жить щасливими людьми.
Ми таки здобудем
Перемогу. Жоден з нас
Сумніву не має
В цім. Настане світлий час
Цей. Нас обіймає
Впевненість у цьому всіх,
Мов малятко мати.
Буде перемога й сміх
Радісний лунати
Буде. Ще недовго нам
Всім цього чекати,
Бо ми відсіч ворогам
Даємо. Ми мати-
Україну, у якій
Живемо відвіку,
Не дозволимо лихій
Силі споконвіку
Знищити її. Ні-ні.
Ввік цього не буде.
Прийде все ж кінець війні.
Наш народ здобуде
Перемогу. Будем жить
Ми усі у мирі
Та у щасті. Кожну мить
Будемо у вирі
Їхнім, доки блискотить
В небі красне сонце
Крізь небесную блакить,
Наче крізь віконце.
А війни не буде ввік
В Україні й світі.
Не потрапимо повік
У її ми сіті.
Євген Ковальчук, 29. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023
*****
Прохолодний вітерець
Легко повіває.
Прийде цій війні кінець,
Що у нас триває.
Наче вітром листя, здме
Цю війну страшную.
Мир Вкраїну обійме
Нашу дорогую,
Наче мати немовля.
Буде жити в ньому
Українськая земля
Й більше вже нікому
Не дозволить ввік себе
Знищить, сплюндрувати.
Буде небо голубе
Мирним вік. Чекати
Нам цієї миті всім
Залишилось трохи.
Ми не маємо у цім
Сумніву нітрохи.
Адже проти ворогів
Боремось щосили.
Ми відправимо катів
Тих всіх до могили.
Лиш вона на них чека
В нашій Батьківщині.
Буде доленька така
Їхня. Ми – єдині,
Як ніколи, нині всі.
Україна-мати
Буде ув усій красі
Буйно процвітати.
Прийде час цей золотий,
Адже захищаєм
Ми всі край свій дорогий,
Бо його кохаєм.
Євген Ковальчук, 29. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
*****
Ворог битись може,
Але ми також.
Він не переможе
Нас повіки. Тож
Хай про це й не мріє.
З наших бо сердець
Мужність струменіє,
Що йому кінець
Покладе. Завзято
Боремось ми всі.
Перемоги свято
Все ж у всій красі
Прийде. Відзначати
Будемо його.
Україно-мати,
Ми до дня цього
Прийдемо з тобою.
Ми покінчимо
З лютою війною,
Що ми ведемо
З ворогом. Зазнає
Він поразки все ж.
Нині ще триває
Ця війна. Хай меж
Їй нема, здається
Часом, та вона
Пройде. Не здається
Наш народ. Це зна
Кожен. Певен кожен
В цьому. Він здолать
Ворога спроможен.
Буде докладать
Сил всіх – мир настане,
А війна умить,
Наче сніг, розтане.
Час її збіжить.
Євген Ковальчук, 27. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
Долай усі завади,
Які стрічаєш ти
В житті, долай заради
Того, щоб досягти
Своєї тої цілі,
Яку поставив ти
Собі, бо лиш на ділі
Досягнеш ти мети,
Здолавши перешкоди
Навік без зайвих справ,
Щоб їхньої ти шкоди
Гіркої не зазнав.
Долай усі завади,
Долай їх в боротьбі,
Коли не можеш ради
Із ними дать собі.
Долай, коли не можеш
Усіх їх обійти,
І знай, що переможеш,
Якщо зусиль всіх ти
У дійсності, на ділі
До того докладеш.
Лише тоді до цілі
Жаданої дійде́ш.
Долай усі завади,
Як важко б не було.
Дослухайся поради,
Аби життя цвіло,
Мов квіти ті на полі
В красі своїй усій.
Іди назустріч долі
Щасливій, тій, якій,
Мій друже, невідома
Нещасть предовга путь,
Тому що в неї дома
У щасті всі живуть.
Євген Ковальчук, 13. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023
*****
Дивлюсь я на неба
Глибоку блакить
Й гадаю, що ж треба,
Щоб в щасті нам жить
На світі, в якому
Родилися ми,
Родились на ньому
Усі ми людьми.
Можливо, перш всьо́го,
Щоб в щасті жив ти,
Ти маєш для того
Свій погляд звести
На небо й відчути
Всю велич його,
А також збагнути
Суть світу цього;
Збагнуть без вагання
І власную суть,
Яку почування
І думи несуть,
Аби не прожити
Життя без пуття,
Слід добрий лишити
В ім’я майбуття
Яснóго на світі
Оцьому, в якім,
Мов квітам у цвіті,
Жилося б усім,
У світлому щасті
Жилося б завжди,
Аби ні напасті,
Ні горя-біди
Вони не стрічали
В своєму житті,
А щоби минали
Завжди ті путі.
Євген Ковальчук, 12. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023
Я живу чи це лиш сон,
Сон, який мене
Захопив у свій полон?
Все життя земне –
Ніби сон. Воно ж бо теж,
Як і він, мине,
Хоч здається, що без меж,
Та не омине
В цьому світі жоден з нас
Смерть, яка примчить
В неочікуваний час,
Щоби нам стулить
Очі, щоби їх стулить
Не на ніч – навік,
Щоби нам уже не жить
В світі цім повік.
Тож допоки наяву,
А не в сні лишень,
Я на світі цім живу,
Маю кожен день,
Маю кожну часу мить
Завжди цінувать,
Щоб як слід життя прожить –
Добре працювать,
Доки серце стукотить
В грудях, щоб на цім
Світі гідний слід лишить;
Бо життя у тім
Поляга, щоб кожен з нас
В нього певний вклад
Вніс, аби в нім повсякчас
Всі жили улад.
Хай, мов сон, мине життя,
Та, якщо лишив
Добрий слід на світі я,
То немарно жив.
Євген Ковальчук, 11. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2023
Коли твоє сердéнько сповива
Гіркий, пекучий сум,
Що розуму твоєму навіва
Безмежну кількість дум,
Огорнутих тенетами біди,
Якої ти зазнав,
Біди, яка веде лише туди,
Де б завжди ти страждав;
Йому так просто ти не віддавайсь,
Мов раб, в його полон,
Щосил його здолати постарайсь,
Щоб він, неначе сон,
Минув і більш уже не повертавсь
До серденька твого,
Аби до нього і не наближавсь,
Обходячи його
Десятою дорогою повік,
Не тільки в дану мить,
Аби не довелося весь свій вік
Із сумом тим тужить,
Його несучи в серденьку, немов
Каміння преважке,
Що тисне серце до самих основ –
Твоє життя людське,
Що надане тобі у тую мить,
Коли ти народивсь.
Та тільки аж ніяк, щоб з сумом жить,
На світ цей ти явивсь,
А надане тобі в той час життя,
Щоб в серці, мов квітки,
Буяли найсвітліші почуття,
А в розумі – думки.
Отож без жодних зайвих справ і слів,
Жени із серця сум,
Щоб не труїв він більше почуттів
І не тривожив дум.
Євген Ковальчук, 11. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2023
Від свого життя бери
Тільки позитивне
І лише добро твори,
Щоб все негативне,
Що на цьому світі є,
Зникло вмить, відразу,
Щоб воно в життя твоє
Друже мій, ні разу
Не посміло увійти,
Навіть наближатись,
Щоб не мав і думки ти
Раптом з ним зближатись,
Хай би як тебе воно
Не манило дуже.
Нам же всім життя дано
Не для того, друже,
Щоб його чинили ми,
А не те, щоб жили.
Ми ж на світ цей всі людьми
Якось ся родили,
У яких душа ж бо є
І свідомість, й мова,
Й кожна з них всім нам дає
І давать готова
Завжди мудрості та сил,
Щоб пливли ми далі
Кораблем життя й вітрил
З горя та печалі,
Що часами душу рвуть,
Ми не опустили,
Щоби раптом не втонуть,
На важезні брили
Враз наткнувшись знехотя,
А щоб далі плили
Ми в щасливе майбуття,
У якому б жили.
Євген Ковальчук, 10. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023
Тішся тим, що ти життя
Маєш, що живеш,
Що думки і почуття
У собі несеш;
Тим, що дихаєш щомить,
Чуєш, як, бува,
Десь листочок шелестить,
Пташечка співа;
Тим, що бачиш навкруги
Світ у кольорах –
Синє небо і луги
В травах та квітках…
Тим, що відчуваєш їх
Запах запашний,
Взявши їх до рук своїх, –
Дотик чарівний.
Тішся тим, що, друже, є
В тебе також смак,
Щоб життя прожить своє
Цілеє усмак.
Тішся тим, що є батьки
Чи товариші,
Що поможуть залюбки,
Щиро, від душі
В час, коли потреба в тім
Виникне, в біді.
З неї ж бо, відомо всім, –
Витягнуть тоді.
Тішся власному життю,
Кожній миті тій,
Що назустріч майбуттю
Йде на поклик свій.
Тішся, бо усі прийшли
Ми на світ людьми,
Щоб на нім завжди жили
В світлім щасті ми.
Євген Ковальчук, 10. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023
Смакую я життям, смакую,
Коли радію та сумую.
Усі і радощі, й жалі,
Чи то великі, чи малі,
Коли на світі виникають,
У душу й серце проникають,
Я їх приймаю, як гостей,
Мов рідних матінка дітей,
Приймаю їх, аби збагнути,
Приймаю їх, аби відчути
Життя свойого повноту,
Його і солод, й гіркоту,
Які змішалися у ньому,
Немов в напої хмельовому.
Життя п’ю я, немов нектар,
А той важкий його тягар,
Який ляга мені на плечі,
Ляга на плечі молодечі,
Скидаю я, коли нести
Сил бракне, щоби далі йти,
Набравшись сил, а також волі,
Назустріч власній світлій долі,
Яка на мене наче жде,
Гада: «Коли ж він вже прийде́?
Вже зачекалась я на нього».
Веди ж, мого життя дорого,
Мене до неї, щоб я жив
Щасливо з нею і творив,
Щоб в світі недарма прожити,
А гідний слід в нім свій лишити.
Євген Ковальчук, 09. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
Усім, що знаю, всім, що можу,
Я радо всім вам допоможу,
Аби. позбувшися напасті,
Ви завжди жили в світлім щасті.
Поможу віршами-думками,
Які для вас пишу часами,
В яких поради й настанови,
Що за тієї лиш умови
У шасті будете ви жити,
Якщо лиш будете робити
Все те, що вам вони всі радять,
Коли шляхом життя провадять,
Шляхом життя, яке минає,
І вже назад не повертає,
Хай як цього б ви не бажали
Й зусиль усіх не докладали
Для цього. Згодом все ж минеться,
Життя нить з часом обірветься,
Та знатимеш, що не намарно,
Якщо його прожив ти гарно,
Неначе квітка в буйнім цвіті,
Якщо ти залишив на світі
Той слід, ідучи по якому,
Хто далі житиме на ньому,
А також ті, що жити будуть,
Коли народяться, прибудуть
У нього, знайдуть власне щастя,
Усі земні, людські нещастя,
Які стріватимуть порою,
Обходячи вік стороною.
Євген Ковальчук, 08. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
Радощі свої й жалі,
Що я в серці маю –
І великі, і малі
В вірші виливаю.
У поезії рядки
Ті, що вірші мають,
Почуття мої й думки
Лагідно лягають.
І немов з душі важкі
Падають вмить брила,
Падуть брила ті, які
Вже й нести несила.
Й сонце сяє мов ясніш
У небес зеніті,
І мені стає вільніш
Дихати на світі.
В голові, мов квіти, знов
Думи роцвітають,
І за спиною немов
Крила виростають.
Довга простелилась путь
Попід небесами,
Й крила ті мене несуть
Горами, лісами…
І лечу на крилах тих
Я, немов пташина,
Де навіки плач затих,
Де усяка днина
Сміхом радісним мина
У людей від щастя,
Бо ніхто з них і не зна
Про земні нещастя,
Бо ніколи не було
Їх там і немає.
Край той стороною зло
Завжди обминає.
Євген Ковальчук, 06. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
*****
Поважай не лиш себе,
А і інших поважай,
Й поважатимуть тебе
Люди. І частіш зважай
Ліпш на те, що не вони
Роблять, а що робиш ти.
Краще ж бо зі сторони
Видно все, що чиниш ти.
Поспіхом не ризикуй.
Що і як, де і коли,
Перш, ніж діять, поміркуй,
Щоби наслідки були
Тими лиш, якими їх
Бачиш, любий друже мій,
Нині ти в думках своїх.
Згарячу лиш не посмій
Певні рішення приймать.
Ні, повір мені, не слід,
Щоби згодом пожинать
Не прийшлось гіркучий плід.
Всі завади ті, які
У житті стрічаєш ти
Часом в миті нелегкі,
Стороною обійти
Завжди, всюди намагайсь.
Неможливо? Їх долай!
Лиш ніколи не здавайсь,
Рук своїх не опускай,
Хай як важко би тобі
Не було їх подолать,
Та, збудивши у собі
Силу духу, відсіч дать
Зможеш будь-якій біді,
Що зустрінеш раптом ти,
І вона повік тоді
Не посміє більш прийти.
Євген Ковальчук, 05. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
Міцно огортає нас
Темрява війни,
Що прийшла до нас у час
Світлий – час весни,
Час, коли уже сніги
Станули усі,
І цвіте все навкруги
Ув усій красі,
Бо зими уже нема,
Бо прийшла весна,
Що навкруг світ обійма.
Як зима, війна
Ця також мине. У цім
Й сумніву нема
В нас. Мир прийде. Будем в нім
Жити. Обійма
Впевненість у цім нас всіх.
Стихне плач дітей,
Матерів, а буде сміх
Радісний в людей
Всіх, мов музика, лунать.
Вже недовго, ні,
Залишилося чекать
Мить цю. Цій війні
Прийде вже ось-ось кінець.
Він невпинно йде.
До Вкраїни й до сердець
Мир, якого жде
Кожен, прийде, а із ним
Щастя чарівне,
Наче кри́льми серафим,
І тебе, й мене –
Кожного з нас огорне.
В ньому будем жить,
Доки наше не мине
Все життя умить.
Євген Ковальчук, 21. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023
Наяву я, а не в сні
Гарній дівчині-весні,
Що прийшла, радію
Надзвичайно, вельми, вкрай.
З нею розквіта мій край
І вселя надію
В те, що скінчиться війна
Безпощадна та страшна,
Що прийшла неждано.
Просить серце це моє
І усіх, у кого є,
Просить ненастанно.
Красна дівчина-весна
І жахлива ця війна –
Пара? Ні, не пара.
Перша – щастя чарівне,
Неймовірне, неземне.
Друга ж – тільки кара
Найсуворіша. За що?
Кожен з нас пита, якщо
Наша Батькіщина
Ввік війною не ішла.
Жертвою сама була
Завжди. Мов ліщина,
Україна розвіте,
А війна, що золоте
Серце Батьківщини
Нашої без співчуття
Рве, мине на все життя
Кожної людини.
Євген Ковальчук, 19. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023
*****
Прийде час, і ця війна
Скінчиться умить,
Навіть хай трива вона,
Що здається, мить
Та не прийде вже до нас.
Прийде. Кожен зна,
Що настане світлий час,
Скінчиться війна
І у згоді й щасті жить
Будемо ми всі
Й лиш радіти, не тужить.
У своїй красі
Згода й щастя чарівне
Огорнуть всіх нас –
І тебе, його й мене...
Прийде їхній час.
Певен я цілком у цім.
Час цей вже іде.
Сумніву нема у тім,
Що він не прийдé,
Ні краплини. Лиш щастить
Кожному із нас
Буде, буде таланить
Всім нам повсякчас.
Щастя ми у всій красі
Будем відчувать,
А нещастя підуть всі.
Нам іще чекать
Залишилось дивну мить
Цю недовго, ні.
Серце нині хай щемить,
Та кінець війні
Прийде, і воно умить
Засміється так
Радісно, і ми щомить
Житимемо всмак.
Євген Ковальчук, 14. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023
В нас одна-єдина
В світі Батьківщина
Так, як батько й мати.
Ми всі захищати
Маємо країну –
Рідну Україну
Нашу від ворожих,
Темних і негожих
Сил, що сплюндрувати,
Знищити, скувати
Прагнуть у кайдани.
Ми ж, мов отамани,
Козаки відважні,
Горді та поважні,
Відсіч дати зможем
Їм, їх переможем.
Лиш їм не корімось,
А щосил борімось
За свободу, волю
Та щасливу долю!
Й Україна-мати
Буде процвітати,
Жити в згоді й щасті,
Про усі напасті
Позабувши, щоби
Люті, злості, злоби
Їх не відчувати,
Щоби не страждати
Вже повік ніскільки,
А радіти тільки.
Євген Ковальчук, 13. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023
Небо вкрите хмарами.
Скоро задощить.
Грім гучними вдарами
В небі загримить.
Хоч не помилитися,
Прийде та пора.
Може, буде литися
Дощ той, мов з відра.
Може, крапелинами
Буде накрапать,
Дрíбними «сльозинами»
Буде поливать
Довгі та розлогії
Луки і поля,
І сади невбогії,
І городи для
Того, щоб напилася
Вся земля украй,
Щоби відродилася
І дала врожай,
Щоб його збирали ми
Ув усій красі,
Щоб його вживали ми
На здоров’я всі.
Так, звичайно, діточки,
Дощ ще полива
В лузі трави й квіточки,
Також деревá,
Фрукти соковитії,
Любі малюки,
Й дуже смаковитії
Всім нам ягідки́.
Тут, як подивитися.
Хоч дощу нема
Ще, але, як литися
Стане – недарма.
Євген Ковальчук, 05. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023
Люди всі на цій землі –
І дорослі, і малі
В певній роджені порі,
Щоб жить в щасті та добрі,
У любові до усіх
І всього того, що їх
Всіх оточує на цім
Світі білому. На нім
Всі ті труднощі, які
Виникають у важкі
Миті власного життя,
Що думки та почуття
Мучать, слід долати враз,
Як з’являються щораз,
Як би важко не було,
Щоб і сліду не було
Їхнього в твоїм житті
Ні тепер, ні в майбутті.
Тільки, щоб їх подолать,
Слід зусиль всіх докладать.
Слід для того все робить,
Бо самі собою вмить
Труднощі не зникнуть, ні,
Ну, хіба що уві сні
Чи у мріях, у думках.
Адже все в твоїх руках.
Хоч і друзі помогти
Можуть, але тільки ти
Остаточний покладеш
Їм кінець, як докладеш
Всіх зусиль, що маєш ти,
Щоби їх перемогти
У запеклій боротьбі.
Й світла доленька тобі
Посміхнеться в тую ж мить.
Будеш ти лиш з нею жить,
Будеш жити-раювать,
А не в горі горювать
Протягом всього життя,
Доки думи й почуття
В голові й душі вогнем
Препалким із кожним днем
Дужче й дужче все горять,
Пломенять, палахкотять.
Адже думи й почуття –
Щастя нашого життя,
Зміст його, глибока суть,
Та лиш ті, які несуть
Певну корисність всім нам –
І дорослим, й малюкам;
Ті, що спонукають жить
І любити, і творить,
Щоби прожите життя
Не минуло без пуття,
Щоб не просто ми жили,
А щоб в світ цей унесли
Всі і кожен зокрема
Те, чому й ціни нема,
Те, що, може, хай і нас
Вже у той не буде час,
Та як слід будé служить
Тим, хто далі буде жить.
Євген Ковальчук, 04. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023
З чого ж бо мені почати
Вірш свій черговий писати?
Певно, наче малюки,
Досі сплять мої думки.
Мабуть, варто тут сказати,
Ще не хоче випускати
Їх міцний солодкий сон,
Що схопив їх в свій полон.
Годі вже сну піддаватись,
Думи. Час вам прокидатись.
Час вставати вам, думки.
В небі згасли вже зірки
Разом з місяцем. Скінчилась
Ніч. На день вона змінилась.
Адже днини час настав –
Час роботи і забав.
Сонце вже на небі встало
І промінням заблищало,
Любії мої думки,
І на трави, й на квітки,
На довколишні простори –
На ліси, луги і гори,
І на ріки, й на поля…
Навкруги уся земля
Від проміння золотого
Сонця світлого й жаркого
Вже збудилася від сну,
Стрівши днину преясну́.
Тож і ви, думки, вставайте
Й віршем струнко всі ставайте
У рядки та у стовпці
На цім білім папірці,
Віршем тим, який ідеї,
Що цвітуть, немов лілеї,
Мудрістю, що без кінця,
В розуми людські й серця,
У думки та почування,
Мов проміння сонця зрання,
Беззавадно упуска,
Щоби доленька гірка,
Хай, хоч як би не хотіла,
Їм являтись не посміла;
Ті ідеї до пуття
Втіливши в своє життя,
Всіх їх втіливши, здійснивши,
А не ними залишивши
Їх у розумі своїм,
З нього вибратися їм
Змоги так і не надавши,
Їх не реалізувавши.
Здавна ж ще відомо всім,
Що повік на світі цім
Кращого так й не діжде́ться,
Хто за діло не візьме́ться,
Бо лиш ділом досягти
Усього, що прагнеш ти,
Зможеш, хай і не відразу,
Може, та, якщо ні разу
Навіть й пальцем не рухнеш,
Так, повір, не досягнеш
Протягом життя усього
Ти на світі цім нічого.
Євген Ковальчук, 03. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023
Усе те, що я маю
У розумі й душі,
На аркуш виливаю,
Коли пишу віршí.
На аркуш виливаю
Думки та почуття,
Які в собі тримаю
Я протягом життя,
Щоб ними поділитись,
Мої товариші,
Із вами, бо тіснитись
У розумі й душі
Із вечора до рання,
Із рання до темна
Думки та почування
Намучились сповна.
Вони з них вилітають,
Немов з кліток пташки,
І лагідно лягають
В віршовані рядки.
Лягають на папері,
Утілившись в віршí,
Та відчиняють двері
І розуму, й душі
Всіх тих, що їх читають,
В них входять, наче в дім,
Й дають усе, що мають,
Для того, щоб їм всім
Жилось так, як бажають
Вони на світі цім.
Для того ж бо лиш мають
Усі вони на нім
Всі скинути окови
Душевні в небуття,
І віршів настанови
Утілювать в життя.
Євген Ковальчук, 02. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023
На скаржусь я на самоту,
Не скаржусь зовсім, ні,
Бо з нею ж бо життя мету,
Що надана мені
Всевишнім, щиро, від душі
Я здійснюю в той час,
Коли пишу свої віршí,
Що кожному із вас
Присвячені, щоб ви в них суть
І значення знайшли,
Які вони в собі несуть,
Щоб щасно ви жили,
Утілюючи у життя
Всі їхні вказівки,
Навіки стерши в небуття
Усі лихі думки,
А також почування злі,
Які в душі живуть,
Що жодної на цій Землі
Користі не несуть
Ні вам, ні тим, з ким живете
На ній в сучасний час,
Коли бадьорі чи спите.
Нехай покинуть вас
Вони, нехай собі піду́ть
Кудись за небокрай,
Нехай вони всі там знайду́ть
Омріяний свій рай.
Хай в серце світлі почуття
Увійдуть, наче в дім,
І протягом всього життя
Нехай живуть у нім.
Хай в розум добрії думки
Оселяться, щоб жить,
Аби життя злі сторінки
Дотла навік спалить.
Євген Ковальчук, 01. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023
Цінуйте власнеє життя,
Що надане вам всім,
Мить кожну світосприйняття
На білім світі цім.
Цінуйте власнеє життя –
Найбільший Божий дар.
Живіть ним завжди до пуття,
Без сутичок і чвар.
Цінуйте власнеє життя,
А також бережіть.
Щоб мати гідне майбуття,
Усе як слід робіть.
Цінуйте власнеє життя,
Живіть ним залюбки,
Щоб квітли думи й почуття,
Мов пишнії квітки.
Цінуйте власнеє життя
І в щасті, і в біді.
Робіть, і друге в небуття
Навік піде́ тоді.
Цінуйте власнеє життя,
Адже життя одне.
Назад не буде вороття,
Коли воно мине.
Цінуйте власнеє життя,
Його збагнувши суть,
А згадки злі хай в забуття
Назавжди всі ідуть.
Цінуйте власнеє життя,
Цінуйте кожну мить,
Допоки серденька биття
У грудях ще звучить.
Цінуйте власнеє життя
Й покваптеся робить,
Аби нащадкам в майбуття
Щось гідне залишить.
Євген Ковальчук, 31. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023
Ти маєш мрію золоту
Чи, може, певную мету,
Що палко прагнеш ти здійснить
Для того, щоб щасливо жить?
Тоді ні миті ти не гай.
Своїх зусиль всіх докладай,
Позбувшись вмить того страху,
Що ти на їхньому шляху
Зустрінеш безліч перешкод,
А також вкрай важких знегод,
З якими, мов, не зможеш ти
Мети своєї досягти,
Втіли́ти мрію у життя,
Щоб мав щасливе майбуття.
Якщо й зустрінеш, не впадай
У відчай, їх усіх долай,
Долай в запеклій боротьбі,
Як важко б не було тобі.
Лиш ти їм не здавайсь повік,
Щоб не тужити з ними вік,
Не втіливши ані мети,
Ні мрії, що хотів так ти
Зробити. Тож ти не барись.
За діло, друже мій, берись.
Лиш ділом ти здобудеш те,
Що прагне серце золоте.
Лиш взявшись до конкретних дій,
Досягнеш ти своїх всіх мрій,
Надій, а також сподівань,
Доклавши всіх зусиль, старань.
Євген Ковальчук, 30. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
Коли зіткнувся ти з бідою,
У розпач не впадай
І через неї над собою
Контролю не втрачай.
В ту мить візьми себе у руки,
«Я зможу», мов собі,
Біду, що завдає лиш муки,
Здолати в боротьбі».
І, мовивши це, враз до бою
Супроти неї ти
Іди з єдиною метою –
Її перемогти.
Як важко не було би битись,
Ти їй не піддавайсь,
Аби із нею не лишитись.
Лишень як слід старайсь.
Усіх зусиль, які ти маєш,
До того докладай.
І певен я, її здолаєш.
Лиш віри не втрачай.
Здавалося б, що віра може
Зробить в тій боротьбі?
Але та віра допоможе
Здолать біду тобі.
Вона, коли прийде́ до тебе,
То сил тобі надасть,
Аби, повіривши у себе,
Здолав ти ту напасть.
Лишень, мій друже, зволікати
Не слід у тую мить,
А всіх тих сил слід докладати,
Аби щасливо жить.
Робити слід. Біду-нещастя
Робота віднесе,
А замість неї світле щастя
До тебе принесе.
Євген Ковальчук, 29. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
Роби все, як належить,
Зважаючи на все.
Від того ж бо й залежить,
Що доля принесе.
Залежить же від того,
Що доленька надасть
Впродовж життя твойого:
Удачу чи напасть.
Щоб першеє здобути,
Ідучи уперід,
А друге відвернути,
Роби усе як слід.
Коли ж щось не виходить,
Мій друже, не журись,
А щоб більш не нашкодить,
Всьому старанно вчись.
Я певен, вийде в тебе.
Лиш віри не втрачай
Ти у самого себе
Й зусиль всіх докладай.
Як досвіду бракує,
Його ти набирайсь,
Працюй, не примандрує
Він сам. Лиш не здавайсь.
Лишень ти не здавайся,
Хай що б не відбулось,
Ще пробуй, ще, старайся,
Щоб потім все вдалось.
І йдучи певним ходом
До цілі, до мети,
Тобі удасться згодом
Її все ж досягти.
Досягши тої цілі,
Став ціль собі нову,
Аби й її на ділі
Сягнути, наяву.
Євген Ковальчук, 28. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023
Те, що минуло, не змінити.
Того, що прийде, ще нема.
Тож нинішнім потрібно жити,
Коли чи літо, чи зима…
Хоч значення сезон не має,
Також його немає в тім,
Де кожен з нас перебуває
У певний час на світі цім.
Важливо те, що відчуваєш,
Що знаєш, вмієш ти робить,
Який у світ цей вклад вкладаєш,
Аби на нім щасливо жить –
Без горя, смутку і нестатку,
Ненависті та неутіх,
В удачі, радості й достатку,
В любові до всього й усіх.
В тім значення ж і полягає
Земного нашого життя,
Яке поволеньки минає,
Життя, якому вороття,
Коли мине, не буде більше,
Принаймні в світ, де поживать
Дано нам нині. Тож найбільше
Його потрібно цінувать
Всім нам і кожному зокрема.
Нема ціннішого у нас
Нічого, ніж воно. Проблема
Чи низка їх у певний час
У тебе виникає, може?
Для того маєш розум-дух,
Що вирішити їх поможе
Й продовжувати далі рух
До втілення на цьому світі
Усіх своїх і мрій, й бажань,
Щоб жити, наче квітка в цвіті.
Лиш слід докласти всіх старань.
Євген Ковальчук, 27. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023
*****
Ой, пекуча туго,
Чом же душу туго
Тиснеш ти мою
Й серденько проймаєш
І безжально краєш,
Наче ніж? Стою
Я собі й гадаю.
Тугу відчуваю
Темну та гірку,
Бо моя країна –
Мати-Україна
Доленьку важку,
Що прийшла, зазнала.
А вона й не знала
Те, що готувавсь
Ворог злий напасти.
Тої тьми-напасти
Все ж не ізлякавсь
Нарід* України.
Навіть хай руїни
Будуть по війні
І не всі додому
Вернуться, нікому
В ці важкії дні
Думка та лихая,
Як й ворожа зграя,
Здатись – не спаде.
Перемога ж згодом
До усіх нас ходом
Впевненим прийдé.
*На́рід – діал. Народ
Євген Ковальчук, 13. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
*****
У війни важкі дні ці
Всі хоробрії бійці
Україну захищають
Від триклятих ворогів,
Що ідуть, мов стадо псів,
Й нищать, нівечать, вбивають
Все і всіх без співчуття.
В них відсутні почуття
Честі, совісті, любові,
Та хай кров свою і ллють,
Але відсіч їм дають
Наші воїни здорові.
За свободу та за волю,
За свою щасливу долю
І за тих, що будуть жити,
Їм не шкода ні крихтини,
Ні найменшої краплини
Голову, життя зложити.
Жоден ворогу не здасться,
А перемогти удасться
Їм його. Це знає,
Певен повністю у цьому
Кожен і в бою важкому
Ворога долає,
Всіх зусиль доклавши. Мати-
Україна процвітати
Буде. Мати будем
Ми усі свободу й волю,
А також щасливу долю,
Що в бою здобудем.
Євген Ковальчук, 08. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
*****
Я віри не втрачаю,
Що ми всі переможем
У цій війні. Ми зможем
Все ж довести до краю
Її і подолати
Всіх ворогів, щоб волю,
Свободу й світлу долю
В своїй державі мати.
За це нам і не шкода
Своє життя віддати.
Ми не посмієм здати
Все те, що нам природа
Зі щедрістю надала,
І втратити культуру
Свою, літературу,
Мистецтво… Що б не мала
Держава-ворогиня,
Вона тим не здолає
Її, бо сили має
Вкраїна-господиня,
Щоб ворога покласти.
Хай ворог і не мріє
Здолать нас. Не посміє
Жоднісінький з нас впасти
І тілом, й духом. Зможем
Йому ми відсіч дати,
Збороти, подолати.
Його ми переможем.
Хай навіть і не кожний
Із нас всіх уціліє,
Та здатись не посміє
Ніхто. Клич переможний
Лунатиме усюди,
І будуть в згоді й щасті,
Забувши всі напасті
Навіки, жить всі люди.
Євген Ковальчук, 05. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023
*****
Ми до перемоги
Впевнено йдемо.
Землю не дамо
Ворогу. Вимоги,
Що він висуває,
Не приймаєм, ні.
І кінець війні,
Що у нас триває
Нині, кожен знає,
Що покладемо.
Ми це не ждемо.
Кожен докладає
Всіх зусиль, щоб сталось
Це насправді в нас.
Цей настане час,
Як би там не склалось.
Ворога здолаєм
Ми, проженемо.
Відсіч даємо
Ми йому. Хоч знаєм,
Що домів* вернéться
Все ж не кожен з нас,
Та не прийде час,
У який минеться
Віра, що здобудем
Перемогу ми.
Вільними людьми
Жити ми всі будем.
Виборимо волю
І збудуєм всі
Ув усій красі
Ми щасливу долю,
Із якою жити
Буде кожен з нас
І вже повсякчас,
Доки буде жити.
*Домів – діал. Додому
Євген Ковальчук, 05. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023
Ой, мене ти, пісне, не зневаж.
Серденько моє сумне розваж
І, неначе буйний буревій,
Тужні почуття у нім розвій
Музикою тою, що в ту мить
Так несказанно чарівливо звучить
Зі словами, що злітають враз
З нею з уст людських щораз,
В час, коли лунати почина
Музика напрочуд чарівна
Зі словами, що глибоку суть
У собі для нас усіх несуть,
Зі словами, з'єднаних в віршí,
Щоб сприймати розуму й душі
Їх було і легше, і зручніш.
В них вони звучать же гармоніш.
Люба пісне, ти не тихни, ні,
Навіть і тоді, коли в мені:
В голові, мов пишнії квітки,
Квітнуть дивовижнії думки,
В серці світлі почуття живуть,
Що осяюють життєву путь.
Мила пісне, не стихай, лунай,
Їх живи, їм сили додавай,
Щоб не гасли, наче та свіча,
В час, коли із них хтось зустріча
Раптом перешкоди на путі,
Може, навіть зовсім непрості,
Щоб долали їх вони навік,
Доки не закінчиться мій вік.
Євген Ковальчук, 26. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2023
Поки́ не стихне серця стук,
Своїх не покладай ти рук
У праці, часто нелегкій,
Щоб досягнути цілі, мрій,
Яких без неї досягти,
Хай як того хотів би ти,
Не зможеш в світі цім повік.
Лиш скоротаєш весь свій вік,
Надіючись на те дарма.
Не буде так. Дурних нема.
Лиш працею зумієш ти
Дійти до власної мети,
Її утілити в життя,
Щоб світле мав ти майбуття,
До нього ідучи щодня,
Уміння, навики, знання
Отримуючи і всіх їх,
Аби і цілей, й мрій своїх
В житті насправді досягти,
Враз застосовувати. Ти,
Я певен, зможеш. Лиш не стій,
А йди і до конкретних дій
Вдавайся, дій отих, які
В життєві миті преважкі
Тебе піднімуть, піднесуть
І сили духу нададуть,
Щоб ти усі їх подолав
І більш ніколи вже не мав
Їх на шляху свого життя
В ім'я ясно́го майбуття.
Євген Ковальчук, 25. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2023
Ти не зупиняй ходи
До мети, до неї йди,
Доки не дійде́ш ти. Лиш
Сумніви усі облиш,
Що тобі не вдасться. Ні,
Їх залиш у стороні.
Хай, можливо, перешкод
Цілий ряд, важких знегод
Ти стрічаєш на путі
До мети в своїм житті,
Все одно їм не здавайсь,
А здолати їх старайсь
У щоденній боротьбі,
Як би не було тобі
Важко. Лиш не зволікай
І у розпач не впадай,
Рук своїх ти не складай,
А зусиль всіх докладай,
Щоб нарешті їх здолав
Й далі шляхом прямував
Впевнено ти до мети,
Що так прагнеш досягти.
Як її досягнеш, ґав
Не лови, а іншу став
І до неї шлях торуй,
І до неї ним прямуй,
Щоб здійснилася і ця.
Й так до самого кінця
Цілі став і здійснюй так,
Щоб життя прожити всмак.
Євген Ковальчук, 24. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023
Коли лихе щось скоїла людина,
Лягає на сумління їй провина,
Якщо у ній же криється причина
Події, що відбутись не повинна,
Та сталась. Та провина означає,
Що на людину тую налягає
За вчин той певная відповідальність,
Що не дотрималась вона. Реальність,
Що після тóго вчинку виникає,
Того підтвердження нам викладає.
Цей термін містить у собі дуальність –
Сам вчинок, а також відповідальність
За нього. Дума всякий, що можливо
Її загладити, та сперш важливо
Свою провину визнати, збагнути,
Щоб більш на той же шлях не повернути,
Який до доброго нічого не приводить
Того, хто ним лиш повсякчасно ходить.
Загладити провину означає
Пом’якшити ті враження, що має
Від неї, хто її ж і відчуває,
А також той, на кого упливає
Все те, що викликало ту провину,
Що стало проявом лихого вчину,
Який здійснила певная людина,
Якого здійснювати не повинна.
Та час назад уже не повернути,
Щоб шлях той стороною оминути.
Але той, хто провину відчуває,
На шлях подібний більш не повертає.
Євген Ковальчук, 23. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023
Своє життя надійно бережи,
Мов цінним скарбом, ним ти дорожи.
Нема цінніш нічого за життя.
Як втратиш, то уже без вороття.
Адже воно єдине в нас, одне.
Не вчуєш, як воно і промине.
Тому цінуй його ти кожну мить,
Яка на крилах часу спішно мчить
В незвідане, далеке майбуття
Під кожний стук твого серцебиття.
Нехай нерідко, може, миті ті
В житті твоєму зовсім непрості,
Але вони тебе навчають жить,
Що маєш ти в своїм житті робить,
А що не маєш, щоб до них ти знов,
Того й не відаючи, не прийшов,
А щоб на світі цім лиш те робив,
Аби на нім завжди щасливо жив,
Щоб знов не сталось горе те, бува.
Для того є на плечах голова,
В ній розум. В ньому думоньки живуть,
Які тебе поставлять на ту путь,
Якою ти повинен сміливо йти,
Аби до щастя світлого прийти.
Лиш слід збудить їх, слід розворушить
І тут же заходитись, щоб здійснить,
І способи, і засоби шукать,
Знайшовши – добре їх застосувать.
Тоді й дійде́ш до щастя ти свого,
Щоб жити з ним впродовж життя всього.
Євген Ковальчук, 22. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2023
Радійте кожній миті
Єдиного життя,
Бо миті ті прожиті
Минуть без вороття!
Усі їх проживайте,
Як прагнете того,
Цінуйте і не гайте
Впродовж життя всього.
Сповняйте гідним ділом
Кожнісінькую мить,
Аби душею й тілом
Щасливо в світі жить.
Як раптом перешкоди
Ви стрінете, тоді
Долайте, щоб їх шкоди
Не мати у біді.
А ліпш ви їх минати
Учітеся як слід,
Аби не зазнавати
В житті ніяких бід.
Щоб добре поживати
Тепер і в майбутті,
Старанно працювати
Потрібно у житті.
Лиш праця повсякчасна
Поможе нам у тім,
Щоб доленька лиш щасна
Всміхалася усім.
Тому ви не горюйте,
Коли важкий вас час
Застав, а ліпш працюйте,
Щоб він навік погас,
Бо щастя вам на таці
Життя не принесе.
Здобути можна в праці
Лиш бажане усе.
Євген Ковальчук, 21. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2023
Не втрачай надії,
Що здійсняться всі
Твої світлі мрії
Ув усій красі.
Не втрачай надії
В те, що проминуть
Буйнії стихії,
Що лиш зло несуть.
Не втрачай надії,
Що, доклавши ти
Всі зусилля-дії,
Досягнеш мети.
Не втрачай надії,
Що завади вмить
Подолаєш всії,
Щоб щасливо жить.
Не втрачай надії,
Що час віднесе
Миті всі лихії
Й добрі принесе.
Не втрачай надії,
Що прийде́ та мить –
Стануть лиходії
Лиш добро творить.
Не втрачай надії –
Встануть із колін
У часи важкії
Ти, вона і він.
Не втрачай надії
В те, та, щоб збулись,
За конкретні дії
Чимскоріш візьмись!
Євген Ковальчук, 20. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023
Насолоджуйся життям,
Миттю кожною його
Найсвітлішим почуттям
Серця любого свого.
Що б не сталось в світі цім,
Насолоджуйся життям.
Не дозволь ти владу в нім
Дати темним почуттям.
Не дозволь і думам злим
В розум твій ввійти, як в дім,
Щоб повіки їм, лихим,
Не прийшлося жити в нім.
В нього замість них впусти
Добрі думи, щоби жить
В світі так, як прагнеш ти,
Та не нині лиш – щомить.
Насолоджуйся життям,
Скинь з душі важкий тягар.
Він не варт його. Затям,
Що життя – найбільший дар.
В нас воно лише одне.
І не встигнеш ти моргнуть
Оком, як воно мине,
Й іншому повік не буть,
Ну, принаймні в світі цім,
На Землі, де ми йдемо,
І у тілі, у якім
Нині всі ми живемо.
Насолоджуйся життям,
Поки серце стукотить!
Насолоджуйся життям
Кожну неповторну мить!
Євген Ковальчук, 19. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023
Біду зустрів ти? Не журись,
У відчай не впадай,
А з нею ти чимдуж борись!
Лишень не зволікай.
Біді тій не дозволь лихій
Себе собі скорить
І з нею вік земний весь свій
Безвихідно тужить.
Родився не для того ти
На світ цей в певну мить,
Аби із нею поруч йти,
Та з нею лиш тужить.
Але коли все ж випада
На доленьку твою
Якось гіркая та біда,
Її долай в бою.
Лиш їй покірно не здавайсь,
Як важко б не було.
Борючись з нею, постарайсь
Здолати люте зло.
Зусиль своїх всіх доклади,
Які є у тобі,
І на біду вперед іди
В запеклій боротьбі!
Щоб скинути біди тягар
З душі, що тисне вкрай,
Їй перший і останній вдар
Упевнено завдай.
Нехай не сповнює ущерть
Життя, нехай мине,
Нехай її нещадна смерть
Навіки проковтне.
Про неї в пам'яті твоїй
І згадка хай згорить,
Аби повік насправді їй
З тобою вже не жить.
Євген Ковальчук, 18. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2023
Пливи вперед за течією
Ріки свого життя,
Життя рікою отією,
Що плине в майбуття.
Пливи у штиль і непогоду,
Як хвилі б’ють в лице,
Тебе впровадивши в незгоду,
Та вір, скінчиться це.
Скінчиться та лиха незгода,
Що тільки біль несе,
І станеться така пригода,
Що втіху принесе.
Відбудеться така подія,
Що знищить всю напасть,
І світла справдиться надія –
Життя тобі надасть
Усі можливості для того,
Щоб ти вперед лиш плив
До щастя світлого, ясно́го,
Й до нього щоб доплив,
Здолавши всії перешкоди,
Позбувшися страху,
Що завдає тобі лиш шкоди
На власному шляху;
Шляху того, що ти торуєш
До щастячка свого,
Коли до нього ним прямуєш,
Аби таки його
Дістатися, його відчути
Душею й тілом всім,
Сенс власного життя збагнути
І світу, на якім
Родився, щоб не просто жити
Без жодної мети,
Щоб в нього перш, аніж лишити,
Корисне щось внести.
Євген Ковальчук, 17. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2023
*****
Вірю, знаю, певен, зможем
Ворога здолати.
Ми його всі переможем.
До цієї дати
Наближаємось щоднини
Ми усі. Здолаєм
Ворога. Ми Батьківщини,
Що украй кохаєм,
Ні, не зрадимо повіки.
Ми її не кинем,
Хай навік очей повіки
Впáдуть, хай загинем,
Бо вона у нас єдина
В світі цім усьому.
Наша ненька-Батьківщина
Буде все ж на ньому,
Наче квіти, процвітати
І ніхто не буде
Більш на неї зазіхати
В мить, коли здобуде
Перемогу. Ця година
Світла ось-ось прийде.
Українськая родина
У війні цій вийде
Переможницею. Прийде
Мить ця золотая.
Сонце миру, згоди вийде,
А війна лихая
Ця мине і вже навіки.
Більш її не буде
В нашому краю повіки.
В мирі й згоді буде
Жити Україна-мати
І її всі діти,
Що життю, що дала мати,
Будуть лиш радіти.
Євген Ковальчук, 04. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023
Вставай, народе, і борися
З недолею, яка прийшла!
Нізащо ти їй не корися!
Вона ненависті та зла
Лиш сповнена по самі вінця,
Та бачу я, що не дрижать
Від неї все одно колінця
Твої. Ти зможеш відсіч дать.
Вона тебе не подолає,
А подолаєш ти її,
Й вона уже не причвалає
До тебе. Ти в своїй сім’ї
У згоді й щасті жити будеш.
Ти перемогу вже ось-ось
Над нею все-таки здобудеш.
Тобі бажаю, щоб збулось
Це. Певен я, тобі удасться.
Незламний дух живе ж в тобі,
Що ворогові ввік не здасться.
Із ним його у боротьбі
Здолаєш ти. Свободу й волю
Все ж вибореш. Із ними жить
Ти, збудувавши світлу долю
Свою, кожнісінькую мить
В своїй державі будеш славно,
Героїв тих, які в бою,
Із ворогом сміливо, вправно
Б’ючись за Матінку свою,
Не забуваючи ніколи
І приклад беручи із них,
Щоб квітнули, як матіоли,
У серці та душі у тих,
Хто нині ще іде тропою
Свого єдиного життя
Й хто йтиме ще, як ми з тобою,
Лиш світлі думи й почуття.
Євген Ковальчук, 04. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023
Закінчиться у нас війна.
Поразки ворог наш зазна.
А ми здобудем перемогу.
Війні кінець покладемо
І разом всі прокладемо
У світле майбуття дорогу.
Усі ми нею будем йти.
І дійдемо і я, і ти,
І він, й вона – вся Батьківшина
До світлого лиш майбуття,
В якому житиме життя
Своє все кожная людина.
Закінчиться у нас війна
І більш тривожити вона
Не буде нас усіх повіки.
А протягом всього життя
Лише найкращі почуття
Й думки у нас, неначе ріки,
Тектимуть, будуть нас живить.
У злагоді та щасті жить
Усі ми будемо довіку
І лиш добро усьому й всім,
Де б не були на світі цім,
Робити, як і споконвіку
Повинно бути. Лиш з добром
Ми розпрощаємось зі злом,
Яке уже не повернеться.
Закінчиться у нас війна
Жорстокая ця та страшна.
Щаслива доля нам всміхнеться.
Євген Ковальчук, 03. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2023
Скоро вже настане
Перемоги мить.
Скоро кожен стане
В мирі й щасті жить.
Вже до нас прямує
Мить прекрасна ця,
Що нас порятує,
В душі та серця
Кинувши зернини
Світлих почуттів,
Щоб вони щоднини
Всі росли і цвів
Їхній цвіт прекрасний
На увесь цей світ
Превеликий, красний
Протягом всіх літ.
Будуть добрі, світлі
Думи й почуття,
Наче ті розквітлі
Квіти, все життя
Квітнути, буяти
В кожнім з нас і, мов
Ясне сонце, сяти
Й гріти знову й знов,
То уже тужити
Ми не будем, ні.
В щасті будем жити
Цілі ночі й дні,
Доки буде битись
Серце в кожнім з нас.
Щастям цим ділитись
Будемо всякчас
З тими, з ким прямуєм
Ми шляхом життя,
Доки дишем, чуєм
Серденька биття.
Євген Ковальчук, 01. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2023
*****
Йди невпинним, певним ходом
І до мрій, і до мети,
Щоб до них же міг ти згодом
Дійсно у житті дійти.
Перешкоди, що стрічаєш,
Враз упевнено долай
Силами всіма, що маєш.
Лиш назад не повертай.
Віри в те, що подолаєш
Їх, ніколи не втрачай,
А усіх зусиль, що маєш
Ти для цього докладай.
Не виходить? Рук складати
Все одно ти не посмій
І зі шляху повертати,
Не досягши цілі й мрій.
А всьому тому ти вчися,
Що поможе досягти
Їх, та тільки не барися.
Певен я, що зможеш ти.
Певен я, що вийде в тебе.
Друзі можуть помогти,
Та надійся лиш на себе,
Щоб весь шлях до них пройти.
Друзі, хоч і є сьогодні,
Завтра ж може не бувать,
Щоб з глибокої безодні
Труднощів тебе дістать;
Труднощів, які часами
Нас вкривають крадькома,
І здається нам із вами,
Що вже й виходу нема.
Але то лише здається.
Вихід знайдеться завжди
Для усіх, хто не здається
Просто у полон біди.
Євген Ковальчук, 16. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023
Не родяться із ними люди,
Тоді ще їх не мають,
А протягом життя їх всюди
Вони всі здобувають
Для того, щоб навчитись жити
Як слід на світі цьому,
Аби на благо лиш служити
Завжди усім і всьому.
Вони – то ключ, аби нещастя
Навік усі лишити
І двері до людського щастя
Земного відчинити,
Ввійти до нього та відчути
В собі його присутність,
Ввійти до нього і збагнути
Життя свойого сутність,
А також світу, на якому
Родились й проживають,
Усього тóго, що на ньому
Навколо себе мають.
Хоча до них не доторкнутись,
(В тім й сумніву немає),
Та зможе всіх проблем позбутись,
Хто з них же користає,
Знайшовши способи дієві,
І їх застосувати,
Щоб більш проблеми ті життєві
Не мали змоги стати
Між ним і світлою метою,
Що прагне досягнути,
Щоб з світом і самим собою
У згоді завжди бути.
Від знань повік не відвертайся.
Не смій від них тікати,
А їх по вінця набирайся,
Щоб щасно поживати.
Євген Ковальчук, 15. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023
Бажаю я, щоб всі нещастя
В минуле відійшли,
Щоб люди всі пізнали щастя,
З яким би вік жили.
Бажаю я, аби здорові
Завжди усі були,
Щоб сліз гірких, а також крові
На війнах не лили́.
Бажаю я, щоб війни тії
Скінчилися умить,
Щоб люди почали усії
У світлім мирі жить.
Бажаю я, аби бажання
І світлі мрії всі
Здійснились без розчарування,
У всій своїй красі.
Бажаю я, аби добробут,
А також згоди час
Наповнювали завжди побут
У кожного із вас.
Бажаю я, аби навіки
Минуло в світі зло,
Щоб у людських серцях, мов ріки,
Завжди добро текло.
Бажаю я, щоб ним ділились
Вони з всіма людьми,
Аби одного дня змінились
Навік на краще ми.
Бажаю я, щоб не ховався
Від світу жоден з вас,
А щоби реалізувався
На ньому в певний час.
Бажаю я, щоб ви прожили
Своє життя як слід,
Щоб після себе залишили
На світі добрий слід.
Євген Ковальчук, 14. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2023
*****
Ти не нарікай на те,
Що життя, мов, непросте,
Що воно лише сміється
Над тобою, не вдається
Жити, як хотів би ти,
Цілей всіх в нім досягти,
Всі здійснити світлі мрії,
Сподівання та надії;
А борися, не здавайся,
До конкретних дій вдавайся,
Враз позбувшися страху
І зневіри на шляху
Тим, що ти до них торуєш,
Тим, яким до них прямуєш
У своїм житті щодня,
Вміння, навики, знання
Здобуваючи щоразу,
Застосовуючи зразу
В час, коли це необхідно,
Та не будь-як, а лиш гідно,
Так, як треба, так, як слід,
Щоби розтопити лід
Тих проблем, що виникають,
Шлях до цілей закривають,
Щоб до них ніколи ти
Вже не міг в житті дійти.
Та, якщо все ж докладаєш
Всіх зусиль, що тільки маєш,
З часом вирішиш ти їх
І до цілей, мрій своїх,
Що попереду ти ставиш,
І до тих, що ще поставиш,
Не лише в своїх думках
Чи у мріях, чи у снах,
А, скажу тобі по правді,
Дійдеш наяву, насправді,
Щоб солодкий смак життя
Ти відчув весь до пуття
Усіма пак почуттями,
Що вирують до нестями,
Мов вогонь, в тобі щомить,
Щоб щасливо в світі жить;
Бо всі ми на світ з’явились
У минулім, народились:
Ти, вона і він, і я –
Цілая людська сім’я,
Щоби жити не в напасті,
А лише у світлім щасті.
Та, щоб всім нам в щасті жить,
Слід його нам заробить,
Тобто не байдикувати,
А старанно працювати,
Та не нині лиш – завжди,
Щоби і ноги біди
В нас ніколи не бувало,
Щоб лихе все нас минало,
Щоб для нього стали ми
Невидимими людьми,
Що для нього не існують,
Що до щастя лиш прямують,
Щоб із ним лиш кожну мить
Часу в цьому світі жить.
Євген Ковальчук, 13. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2023
*****
Повіває вітерець,
Листячко гойдає
Так, неначе у танець
Він їх закликає.
І на листячко в той час
Дощик накрапає,
Що його ж бо водночас
Живить, напуває.
Сірі, дощові хмарки
В небі пропливають
І дерева, і квітки
Рясно поливають,
Щоб вони усі росли,
Буйно розцвітали,
Щоби гарними були
Й око милували;
Поливають і поля,
І сади, й городи,
Щоби матінка-земля,
Крім своєї вроди,
Завдяки дощу води,
Що все ллє добротно,
Згодом же смачні плоди
Дала нам щедротно,
Дала всім нам залюбки
Фрукти і злакóві,
І гриби, і ягідки́,
Щоб були здорові,
Щоб ми повними були
І здоров’я, й сили,
Щоб в ріці життя плили́,
Щоб щасливо жили.
Хай ріка життя несе,
Доки серце б’ється,
І як втрачено усе
Чи лише здається.
Євген Ковальчук, 12. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023
*****
Сподівайся, сподівайся,
Та також до дій вдавайся
Враз без жодного вагання,
Щоб усі ті сподівання,
Що ти в серденьку тримаєш
І, мов діток тих, плекаєш,
В нім не лиш рікою лились,
А в твоїм житті здійснились.
А коли щось не вдається,
Мов, недоленька сміється,
Рук не смій же опускати,
Щоби воленьку їй дати
Над тобою все знущатись.
Ні, не смій їй піддаватись.
Їй нізащо не корися.
Проти неї ж бо борися,
Доки не побориш тую
Доленьку свою лихую
До кінця, щоб більш не мати.
Далі ж добру будувати
Власну долю заходися.
Тільки, друже, не барися,
Не здавайся, не вагайся,
До конкретних дій вдавайся
Зараз же, тепера, нині,
Щоб вони тобі, людині,
Все, чого бажаєш мати,
Знати, вміти, відчувати,
Дали й попри всі напасті,
Завжди жив ти лиш у щасті.
Євген Ковальчук, 11. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023
Для чого в певнім місці, час
Родивсь на світ цей кожен з нас?
Ви що мені відповісте
На це питання непросте?
На нього відповідь своя
Є в кожного, а ось й моя.
Дам відповідь я вам просту –
Аби відчути повноту
Єдиного життя-буття
Крізь наші думи й почуття,
Які у кожного із нас
У голові, душі всякчас
Вирують, наче пишний цвіт
На цей прекрасний, білий світ;
Аби, на нім родившись, ріс
І тілом, й духом, щоби вніс,
Навчившись мудрощам життя,
В ім’я ясно́го майбуття
Свого й тих, поруч що живуть,
А також тих, що ще прийду́ть
На світ цей, мов до себе в дім,
Щоб жити завсігди у нім
У щасті лиш; корисне щось,
Аби таки не довелось
На схилі віку шкодувать
І жалкувати, й нарікать,
Що другий раз життя прожить
Не вдасться вже, не пощастить,
Аби в цей світ зумів внести
Все те, чого так прагнув ти.
Євген Ковальчук, 10. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2023
Бажаю, щоб щасливо в світі
Всі жили, наче квіти в цвіті,
Буяли пишно, процвітали
В душі та бідоньки не мали,
Аби вона й не наближалась,
А щоб удача лиш всміхалась
Всім вам і кожному зокрема,
Щоб будь-яка у вас проблема
Вирішувалася щоразу,
Коли з'являлася б, відразу;
Щоб труднощі вас не лякали,
А лиш вперед йти спонукали,
Туди, де кожен з вас гадає,
Що власне щастя відшукає,
Те щастя, що бажа здобути,
Щоб повністю в нім потонути
Всіма думками й почуттями,
Які постійно до нестями
У голові й душі вирують,
Коли до щастя шлях торують,
Яким невпинно йдуть поволі,
Наповнені і сили, й волі
Завади всі, які стрічати
Прийдеться якось, вщент долати
Без жодної до них пощади,
Долати їх усіх заради
Того, щоб, збувши всі нещастя,
Прийти до бажаного щастя
І, щоб ніколи не тужити,
Лишитися навік з ним жити.
Євген Ковальчук, 09. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2023
*****
Щоби нас разо́м з тобою
Лихо-горе стороною
Завжди й всюди оминало,
Навіть і не помічало,
Щоб повік з ним не тужити,
А у щасті завжди жити,
Треба байдики не бити,
А як слід усе робити.
І щоб в тім не помилитись,
Слід всьому старанно вчитись,
Бо лиш праця та навчання
Можуть наші всі бажання,
Щоб не тільки ними снити,
В нашому житті здійснити.
Лиш не варто зволікати,
Щоб їх реалізувати,
Бо відомо всім ще зроду –
Без зерна не буде плоду.
Плід – це здійсненії мрії,
А зерно – конкретні дії,
Ті зусилля, що ми маєм,
І до них же докладаєм
Неабияк, а доладно,
Як би не було нам складно.
Як цю істину збагнемо
І зусиль всіх докладемо,
Щоб здобуть, чого бажаєм,
Але поки що не маєм,
З часом все ж здобуть вдасться,
Але тим лиш, хто не здасться.
Євген Ковальчук, 08. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2023
Він, вона і ти, і я:
Разом ми – одна сім'я:
І дорослий, і маля.
Спільний же в нас дім – Земля,
Де усі родились ми,
Ті, що зовемось людьми,
Щоб у щасті й згоді жить,
Одне одного любить.
Всі ж ми: він, вона, я, ти –
Наче сестри та брати
На Землі – планеті цій
У родині вселюдській,
Що впродовж тисячоліть
Населяє білий світ.
Щоб у щасті й згоді жить,
Треба нам як слід робить,
Бо лиш праця принесе
Кожному із нас усе,
Що бажаємо здобуть,
Щоб щасливимим лиш буть,
Та не лиш у певну мить,
Щоби тільки з щастям жить,
Сповнивши ним почуття
І думки, а все життя,
Доки не настане час
Той, коли прийде́ по нас
Смерть, що відвернуть повік
Не зуміє чоловік,
Щоб на світі вічно жить.
Смерть не вдасться ж обхитрить.
Євген Ковальчук, 07. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2023
*****
Борімося із горем,
Яке прийшло до нас.
Ми разом всі поборем
Його. Прийде́ цей час.
Він вже до нас прямує.
Він вже до нас іде.
Тоді і запанує
В нас мир, якого жде
Вся наша Батьківщина,
А отже, кожен з нас.
Мине лиха година.
Я запевняю вас.
Лише як слід борімось,
А ворогу повік,
Нізащо не корімось,
Бо коротати вік
Свій з ним лише ми будем.
А перемогу ми
Над ним таки здобудем,
То й будемо людьми
Ми вільними і доля
Щаслива буде в нас,
А вся лиха недоля
Мине у той же час
І більш не потурбує.
Ця мить уже іде.
Моє це серце чує
У грудях молоде.
Хай досі ще триває
Жахлива ця війна,
Яка жалю не знає,
Та скінчиться вона.
І ми в ній переможем.
Поразки лиш зазна
Наш ворог. Ми це зможем
Зробить, Це кожен зна.
Євген Ковальчук, 31. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023
*****
З миттю кожною минає
Неупинний час
Й незворотно наближає
Кожного із нас
В час війни до перемоги.
Прийде тая мить.
Встанемо з колін на ноги.
Серце, що щемить
Нині, більш щеміть не буде,
Буде лиш радіть
Перемозі, що здобуде
Кожен з нас. Й не ждіть,
Вороги, що ми здамося.
Ні, цього повік
Ви не діждетесь. Б’ємося
Ми і вас навік
Подолаємо. Скорити
Вам не вдасться нас.
Хай свою ми будем лити
Кров в цей темний час,
Хай не кожен повернéться
З бою, із війни,
Та війна ця все ж минеться.
Як не ми, сини
Й доньки наші жити будуть
Вільними людьми
І героїв не забудуть
Тих, які грудьми
Закриваючи державу
Рідную свою,
Що належить їм по праву,
Згинули в бою.
Згинули вони, та слава
Буде завжди жить
Їхня, бо велика справа –
Край свій боронить.
Євген Ковальчук, 29. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023
Із миттю кожною до перемоги
Всі наближаємося ми,
Щоб жить щасливими людьми
Вік, з серця знявши всі тривоги.
А що за нами перемога буде,
Упевнений в тім кожен з нас.
Ось-ось її настане час.
Її держава наша все ж здобуде.
Ми наближаємось до перемоги,
Сміливо борючись в бою
За України і свою
Свободу, ворога лихі вимоги
Відштовхуючи. Не приймаєм
Їх за жоднісіньких умов,
Щоб ворог нас не поборов.
На плечах голову іще ми маєм.
Ми наближаємось до перемоги.
Закінчиться страшна війна.
Поразки ворог наш зазна.
Як він впаде, не стане більш на ноги.
Душа ж його в ту мить піде до пекла,
Горітиме в палкім вогні
Вік. В нашій рідній стороні
Ще точиться із ним війна запекла.
Ми наближаємось до перемоги.
Не кожен з нас до неї хай
Дійде́, одначе рідний край
Не зрадить. Іншої дороги
Нема ні в кого з нас, не може й бути.
Настане та прекрасна мить.
Таки нам з вами пощастить.
Ми перемогу зможемо здобути
Й здобудемо усе ж таки. Й тужити
Не будемо ми більш повік,
А будемо лиш цілий вік
У мирі, злагоді та щасті жити.
Євген Ковальчук, 29. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023
*****
До кінця, до краю
Дійде ця війна.
Я це точно знаю.
Кожен з нас це зна,
Бо хоробро б’ються
Хлопці, юнаки...
Зовсім не здаються
Наші козаки
Ворогові. Прийде
Перемоги мить.
Сонце миру вийде
Скоро й заблищить,
Буде ніжно гріти
Кожного із нас.
Будемо радіти
Ми життю всякчас,
І свободу, й волю
Виборовши та
Збудувавши долю
Світлу. Ця мета
Нашая здійсниться,
Втілиться в життя.
Ця війна скінчи́ться
Вже без вороття,
Бо ми докладаєм
Всіх зусиль своїх,
Ворогів здолаєм.
Більш не буде їх
В нашім кра́ю. З нього
Ми проженемо
Всіх їх дня одного.
Край покладемо
Їм, щоб Батьківщина
Жила в неземній
Радості й людина
Кожная у ній.
Євген Ковальчук, 28. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023
Здавна відоме слово це усім,
Хоч значення його лексичне в тім
У нас, людей, звичайно, поляга,
Що розголосу він не підляга.
Крім власника, його також в нас зна
Людей ще інших кількість незначна,
Людей, які не видадуть його,
Які не зрадять друга свойогó,
Його секрет по світу усьомỳ
Розносячи, на горенько йому.
Кому ми довіряємо украй,
Говоримо ми його зазвичай,
Щоб він його надійно зберігав,
Аби про нього більш ніхто не знав.
У тім його ж бо й полягає суть.
Здебільшого його в нас люди звуть
Секретом, хоч у нього також є
Іще інакше йменнячко своє.
Також ще таємницею зовуть
У нас його, та значення і суть
Ті самі має він від початків.
Міняється тут тільки форма слів –
Секрет і таємниця. Також зна,
Я певен, кожен з вас, що й таїна
Стоїть із ними поряд на виду
У їх синонімічному ряду.
Його це поетичнеє ім'я.
Повинна ціла людськая сім'я,
Аби, бува, не сталося біди,
Надійно берегти секрет завжди.
Євген Ковальчук, 06. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023
*****
Усім і лихам, і нещастям
Скажи твердеє «Ні!»,
Щоб ти лиш оповитим щастям
Був в рідній стороні
Чи там, де проживаєш нині,
І зараз, й майбутті,
Яке призначене людині
В її земнім житті
Відтоді, як на світ з’явилась
Вона у певну мить,
Щоб з ним вона неначе злилась,
Аби із ним лиш жить,
Щоб з ним лиш жити-поживати
До самого кінця,
Його, мов зерна, посівати
У людськії серця,
Щоб врешті світлая година
До нас усіх прийшла,
Аби з ним кожная людина
На світі цім жила́,
Цілком усе лихе втопивши
У річці небуття,
Його в минулім залишивши
Уже без вороття.
Адже на світ цей народились
Усі ми, кожен з нас,
Щоб ми із щастям подружились
І щоби повсякчас
Як слід з ним живучи усюди,
За ним, мов тінню, йшли,
Аби із ним лише всі люди
На світі цім жили́,
Працюючи, як кожен має,
Не покладавши рук,
Допоки в грудях ще лунає
Серде́нька тихий стук.
Євген Ковальчук, 05. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023
*****
Не знаю, в кого вдався я,
Чи в батька, чи у мати.
Покинула ж мене сім’я,
Коли життя надати
Наважились мені батьки,
Мовляв, і кволе, й хворе,
Життя важкії сторінки
Ніколи не поборе
І хтозна, може, й взагалі
Не виживе, бідага,
На цьому світі, цій Землі.
Й байдужість і зневага,
А не батькі́вські почуття
Їх серце полинили
Й мене, як надали життя,
Покинули, лишили.
Не сталося, однак, того,
Як думали, гадали
У світлу мить життя свого,
Коли мені надали
Його вони, бо наяву,
Хоч сміли залишити,
На світі досі цім живу
І далі буду жити.
І далі буду в світі цім
Я жити і творити,
Щоб міг я по собі на нім
Щось гідне залишити.
Адже я певен, кожен з нас,
Не лиш я, народився
На світ цей божий в певний час,
Аби на нім трудився,
Уносячи свій певний вклад
У нього повсякчасно,
Щоб жили всі в нім завжди влад,
Щасливо та прекрасно.
Євген Ковальчук, 04. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023
В моїй душі вогонь пала
Солодкої надії,
Що скінчаться всі лиха й зла
Бурхливії стихії.
Натомість сонце заблищить
Великої любові
В людських серцях, що оживить
В них почуття чудові,
Щоб з ними люди всі могли
Позбутися напасті,
Щоб замість неї всі жили́
Завжди лише у щасті,
Якого він, вона, я, ти
Надією повиті,
Бажаємо все ж досягти
Кожнісінької миті.
Досягнемо, як кожен з нас
Не тільки буде мріять,
А й також, щоб настав той час,
Все ж відповідно діять.
Конкретні дії помогти
Зуміють нам у тому,
Щоб бажаного досягти
Міг кожен з нас у всьому.
Адже відомо всім вже вік,
Й мені разо́м з тобою,
Не станеться нічого ввік
У нас само собою.
Було так, є і буде так
На світі цім й надалі.
Тож слід зважати нам, однак,
На всі його деталі,
Щоб жодную не пропустить,
Аби їх розтлумачить,
Щоб добре нам на світі жить,
Що кожная з них значить.
Євген Ковальчук, 03. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023
*****
Чи треба кожному з нас забувати
Все те, що у минулім відбулося,
Чи слід його нам завжди пам’ятати,
Щоб в пам'яті воно в нас збереглося?
Яку ж ви відповідь могли би дати,
На перший погляд, це просте питання,
Не знаю я, та хочу розказати
Я відповідь свою вам без вагання.
Я думаю, що все таки події
Усі нам треба завжди пам’ятати,
Події як і добрі, так й лихії,
Які в житті в нас місце сміли мати.
Події добрі – щоб вони служити
Могли усім нам тим зразком завсіди*,
Як треба нам на цьому світі жити,
Аби не потрапляли ми у біди.
Лихії ж треба нам всім пам’ятати,
Щоб більше ми вже їх не повторили,
Якщо не хочемо їх знову мати,
Аби із ними ми повік не жили.
Для того й наданий нам розум, люди,
Аби як слід ми ним же міркували
Про те, що відбувається в нас всюди,
Із того певні висновки складали.
А пам’ять нам у тім допомагає,
Щоб ми, що вивчили, могли згадати,
Із тим, що жити часом заважає,
У слушну мить могли ми раду дати.
Чи згодні, чи не згодні ви зі мною,
Про це лише вам рішення приймати,
Лиш хтів би я, аби ви стороною
Питання це не обійшли, щоб мати
Могли ви час, а також ту можливість,
Аби над ним як слід поміркувати,
Його збагнути певную важливість
І власну відповідь зуміли дати.
*Завсі́ди – розм. Завжди
Євген Ковальчук, 02. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023
*****
Будуй життя, як ти того бажаєш,
Аби на нього ввік не нарікав.
Використовуй все, що знаєш, маєш,
Належним чином, щоб лиш успіх мав
В сімейному житті та на роботі,
У всіх тих справах, що колись почав,
Щоб, їх завершивши, в гіркій скорботі,
Що щось не вийшло, не перебував.
Звичайно, що не все в житті виходить,
Як нам усім хотілося б того.
До успіху ж на світі цім доходить,
Хто, йдучи тим шляхом життя свого,
Який йому його надала доля,
Тим шляхом, що він сам собі обрав,
Аби не стрілася йому недоля,
З якою б цілий вік свій коротав;
Усі ті перешкоди, що він має
Попереду на власному шляху,
Якщо можливість є, то обминає,
Якщо ж нема, позбувшися страху,
Сміливості набравшись, їх долає,
Хай як нелегко не було б йому.
Коли усіх зусиль він докладає,
Звичайно, покладе кінець всьому,
Що прагне знівечити, зруйнувати
Умить нещадно все його життя,
Щоб і можливості не міг він мати
Щасливеє зустріти майбуття,
Яке щомиті сам же він будує,
Йому назустріч ідучи щодня,
Бо саме він своїм життям керує,
Утілюючи вміння і знання,
Що він здобув і далі здобуває,
У дійсність, щоби жити саме так,
Як прагне, як за правильне вважає,
Аби своє життя прожити всмак.
Євген Ковальчук, 01. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023
Коли у душу він неначе заповзає,
У ній тривогу і неспокій викликає,
Що неприємне щось ось-ось уже настане,
Що мучити нещадно душу й серце стане,
В ній рясно сіючи без жодного вагання
Лиш негативні, темні, злії почування,
А в голові – думки усі лише бентежні,
Які у той же час є, звісно, й застережні,
Що скоро щось погане, неприємне може статись
Із тим, до кого раптом смів він підібратись,
Або із тим, хто дійсно вельми небайдужим
Для нього є. Однак, якщо духовно дужим
Той є, то страх він тут же увесь поборе,
Аби не сталося із ним небажанеє горе,
Яке йому уже на п’яти наступає
У час, як позаду нього страх ступає.
Хоча не можна ні побачить, ні почути
Його, але, як прийде, то тоді відчути
Його і серцем, і душею все ж можливо,
Коли в них пробереться раптом він сміливо.
Можливо страх цей і відчути, і збагнути,
Що можна все-таки насправді відвернути
Те горе, що ще, на щастя, нині в нас не сталось,
Хоч мить тому воно відбутися збиралось;
Бо страх – це, люди, лиш нав’язлива ідея.
І зовсім не важливо, хто я і де я,
Про те ідея, шо у нас ось-ось настане
Для нас цілком щось дійсно дуже небажане,
А те, чи станеться воно, скажу по правді,
Напевно, що ніхто із нас не зна насправді.
Євген Ковальчук, 30. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023
*****
Не важливо, що ти маєш,
А що відчуваєш, знаєш,
Те, як почуття й знання,
У своїм житті щодня
Застосовуєш на цьому
Світі білому, в якому
Народився ти й живеш,
В світі, у якім несеш
Той вантаж життя з собою
Поміж людською юрбою,
Що підсильний лиш тобі
Пронести, не тій юрбі
Чи, бува, комусь із неї.
Ні, подібні привілеї
Не властиві в цім житті,
Ані будуть в майбутті
В світі цьому непростому
Жодному із нас, нікому.
Особливий кожен з нас,
Неповторний, в той же час
Долю власную будує
І на розсуд свій керує
Нею, щоб вона цвіла,
Наче квітка, щоб була
У майбутнім лиш такою,
Як ми прагнемо з тобою
Бачити її у нас
Нині, потім – повсякчас,
Щоб усі здійснились мрії,
Сподівання та надії.
Євген Ковальчук, 29. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023
*****
Роби, що вмієш ти робити.
Тому, що ще не вмієш, вчись,
Аби на цьому світі жити,
Як палко ти хотів колись
І щоби жити, як бажаєш
В час нинішній ти більш за все.
Якщо ж зусиль всіх докладаєш
Для цього, доля принесе
Його тобі, немов на таці.
Лиш рук своїх не покладай.
Старанно у постійній праці
До нього шлях свій прокладай,
Той шлях, яким йдучи поволі,
Долаючи завади всі,
Ти дійдеш до своєї долі,
Яка у всій своїй красі,
Яка у всій своїй пишноті
Тебе гостинно привіта
Удома, також на роботі,
Й уся буденна суєта,
А також всі твої клопоти
Закінчаться у тую ж мить,
Більш не тривожитимуть доти,
Допоки в світі будеш жить.
Й позбувшись темної напасті,
Її замівши всі сліди
У серці, житимеш у щасті,
Та не лиш зараз, а завжди,
Допоки серце буде битись
У грудях, до кінця життя,
Щоб ним цілком насолодитись
Перш, ніж ти підеш в небуття
Чи в інший світ, хто зна, можливо,
Та поки ще живеш на цім,
Своє життя, мов справжнє диво,
Щомить всмак проживай на нім.
Євген Ковальчук, 28. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023
З поезією я здружився
Відтоді, як її пізнав.
Здається, що я народився,
Щоб вік із нею проживав,
Аби я жив разо́м із нею
На цьому світі кожну мить,
Немов зі справжньою ріднею,
З якою не припало жить
Мені у цім житті земному,
Коли покинули мене
Батьки, спровадивши із дому.
Либонь, в них серце кам’яне,
В якім, немов сірник, згоріли
Батькі́вські, теплі почуття,
Якими зовсім не схотіли
Зігріти ріднеє дитя.
Та ти, поезіє, надіюсь,
Мене не кинеш вже повік,
Й коли вже навіть зістаріюсь,
Кінця доходитиме вік.
Адже в мені ти оживляєш
Найкращі думи й почуття,
Лихі ж натомість умертвляєш,
Спровадивши з мого життя.
В мені палким вогнем палаєш,
Поезіє, ти кожну мить
І, що б не сталось, надихаєш
Не просто жити, а творить,
Аби, як припиню я жити,
Життя переступлю поріг,
На цьому світі залишити
Душі своєї частку міг;
Бо ж ми не просто, щоби жити,
Прийшли на світ, скажу тобі,
А щоб творити й залишити
На нім щось гідне по собі.
Євген Ковальчук, 27. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023
*****
З кожним днем до перемоги
Наближаємося ми.
В нас достатньо сил і змоги.
Житимемо ми людьми
Лиш щасливими щомиті,
Протягом всього життя.
Душі та серця сповиті,
Наче милеє дитя,
Будуть тільки почуттями
Світлими, мов золоте
Сонце, що сіяє днями,
Хай і нині непросте
В нас життя, адже зі сходу
Вторглись вороги в наш край,
Щоби волю та свободу
Знищити, одначе край
Ми покладемо їм, з краю
Нашого проженемо
Їх. Дійде́ війна до краю.
Ми горою стоїмо
За свою Вітчизну-мати
І стояти до кінця
Будемо. Нас не здолати
Ворогові. Прийде ця
Переможна мить, настане.
І в своїй державі жить
Кожен з нас у мирі стане
Й буде все як слід робить,
Щоб вона лиш процвітала
З кожним роком все буйніш,
Наче квітка, і не мала
Вже війни повік. Ясніш
Та іще ясніш блищати
Сонце миру, згоди в нас
Буде й ніжно зігрівати
Кожного з нас повсякчас.
Євген Ковальчук, 28. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
*****
Україні слава
І героям теж,
Бо без них держава
Позбулася б меж,
Бо без них країни
Не було б. Сини
Й доньки України
Ще із давннии
Мужньо захищають
Матінку свою,
Ворогів долають
У важкім бою
За свободу, волю
І будують всі
Лиш щасливу долю,
Щоб в її красі
Всій довіку жити
Неповторну мить
Кожну і робити
Все, щоб так же жить
Дійсно, а не в мріях
Золотих своїх,
Не лише в надіях
Світлих, скільки б їх
Не було. Лиш ділом
Втілить кожен з нас
Це. Душею, тілом,
Серцем повсякчас
Лиш тоді ми будем
Гармонійно жить.
Щостя ми здобудем
Тільки в тую мить.
Долі не корімось
Злій, щоб не страждать,
А щосил борімось,
Щоб лиш добру мать!
Євген Ковальчук, 24. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
Ми розлучимось з війною,
Що до нас прийшла,
Повна люті, зла,
Що нам не дає спокóю.
Нині ще у нас триває
Ця страшна війна,
Що жалю на зна.
Наше ж військо наближає
Їй кінець, із ворогами
З сил усіх б’ючись
І не боячись
Їх ніскілечки. За нами
Цілковита перемога
Буде. Кожен з нас
Певен в тім, що час
Прийде цей. У нас є змога,
Сили є. Ми з ними
З ворогом б’ємось
І не здаємось.
Хай не всі живими
Будуть з нас в годину
Ту, коли страшна
Скінчиться війна
Ця, та Батьківщину
Ворогу віддати
Не посмієм ми.
До кінця грудьми
Будем захищати
Ми її, щоб волю
І свободу теж,
Що не має меж,
Мала й щасну долю.
Ми розлучимось з війною.
Ця прекрасна мить
Вже ось-ось примчить,
Прилетить до нас стрілою.
Євген Ковальчук, 24. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023
*****
Йдім до бою з ворогами,
Що прийшли лишень,
Щоби лихо поміж нами
Сіять кожен день.
Їм нізащо не корімось.
Проти них щосил
І хоробро всі борімось!
Захищаймо тил!
Україну захищаймо
Всю! Вона ж одна.
Ворогу її не даймо
Знищити до дна!
Україна – наша мати.
Діти ми її.
Мати треба захищати
В час, як до сім’ї
Ворог суне, щоб скорити
Всю її собі,
Та її ми захистити
Зможем в боротьбі
Проти нього. Не здолає
Ворог тих повік,
Хто зусиль всіх докладає,
Щоб його навік
Побороти, подолати
Повністю, ущент.
Той лиш перемогу мати
Буде в той момент.
Тож нізащо не корімось
Ворогові, ні,
А щосил усі борімось!
І тоді війні
Цій жорстокій край настане.
І настане час
Той, в який у згоді стане
Жити кожен з нас.
Євген Ковальчук, 23. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023
Ой, ти лишенько моє,
Геть від мене йди,
А деінде ти своє
Місце віднайди.
І про мене, лихо, ти
Вже забудь навік,
Щоб до мене більш прийти
Не могло повік.
Не потрібне ти мені,
Лихо навісне,
Ані наяву, ні в сні.
Тож покинь мене.
Адже ти лише важкі
Сієш почуття
У моїй душі, які
Нівечать життя.
В голові ж лише сумні
Думи будиш ти,
Щоб складніш було мені
По життю іти.
Ставиш безліч перешкод
На моїм шляху
В вигляді тяжких знегод,
Жаху і страху.
Та я перещкоди ті
Здатний всі пройти
І пройду, щоб в майбутті
Не з’являлось ти.
Лихо, їх здолаю вмить,
Щоб вік не тужить,
А у щасті кожну мить
В світі цьому жить.
З ним лиш буду жити я,
Повен ним ущерть,
Доки не прийде́ моя
Незворотна смерть.
Євген Ковальчук, 26. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2023
Іди вперед, а не назад,
Аби життя, мов шоколад,
Було солодким, тобто втішним,
Мов квітка в цвіті та, розкішним.
Іди вперед шляхом життя
Туди, де світле майбуття
На тебе, наче жде, чекає,
Аби віддати все, що має,
Щоб ти про все лихе забув,
Щоб ти завжди щасливим був
На зло усім напастям,
Щоб ти пресвітлим щастям
Сіяв у почуттях, думках,
Неначе сонце в небесах,
Й щоб світ лиш ним іскрився.
І з іншими ділися,
В людські серця його щодня
Всіваючи, немов зерня,
Ласкавим, ніжним, теплим словом,
Що серце лагідно покровом
Приємних почуттів вкрива,
Його голубить, зігріва;
А також ділом не лукавим,
А щирим, добрим, величавим,
Взамін нічого не ждучи,
А лиш найкраще даючи.
Віддячить, як на те є воля,
Тобі твоя майбутня доля.
Що все, аби щасливо жить,
Надасть вона у слушну мить.
Євген Ковальчук, 25. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2023
Коли ми завдаємо шкоди,
Кому, не має значення,
Тоді за першої ж нагоди
Ми просимо пробачення.
Принаймні маємо просити.
Здавна ще в нас так водиться.
Нам варто лиш перепросити,
І все знов налагóдиться.
Провину обійти байдуже
Не зможе той, хто зраджує.
Пробачення ж, мій любий друже,
Провину ту загладжує.
Воно нас в тую ж мить звільняє
Від дум, чуттів стривожених,
Приємними лиш наповняє
У безліч раз помножених.
Того, кому ми завинили,
Від нас же не віднаджує.
Коли його перепросили,
Його також відраджує.
Воно його ж бо наділяє
Враз силою могутньою,
Яка ураз його зціляє,
В нім будучи присутньою.
Аби не потонути в тузі
Навік. Таке призначення
На світі цьому, любі друзі,
В нас має це пробачення.
Тому, коли у нім потреба
В нас є, не слід вагатися,
А ввічливо і гарно треба
Нам ним користуватися.
Євген Ковальчук, 24. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023
Іди дорогою життя
Туди, де є лишень
Щасливе, світле майбуття.
До нього йди щодень.
Якщо ж бо на дорозі тій
Завади стрінеш ти,
Не бійся, любий друже мій.
Їх пробуй обійти.
Можливості, щоб обійти
Завади ті, нема,
Аби дістатися мети,
Все марно, все дарма?
Усе одно рук не складай,
Назад не повертайсь,
А їх упевнено долай.
Лиш добре постарайсь.
Своїх зусиль всіх доклади,
Щоб їх здолати вщент.
Лиш відповідний віднайди
Для цього свій момент.
Здолавши, не спиняйся ти.
Іди, біжи, лети
До щастя, мрії, до мети,
Аби їх досягти.
І певен я, досягнеш їх
Таки ти в певну мить,
Усіх і цілей, й мрій своїх,
Й щасливо будеш жить.
Адже народжені ми всі
На світ, щоб на страждать,
А щоб у щастя всій красі
На ньому поживать.
Але для цього нам усім
Слід байдики не бить,
А заходитися на нім
Лише добро робить.
Євген Ковальчук, 24. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023
*****
Коли до тебе лихо
Крадеться раптом тихо
У розум, серце, душу,
Тобі сказати мушу –
Аби не упустити
Його й вік не тужити,
Йому їх двері, друже,
Нехай, як навіть дуже
Увічливо та мило
Просило б і молило,
Не смій же відчиняти
І навіть прочиняти,
Щоб глянуть краєм ока.
Адже тяжка морока
На тебе лиш чекає,
Яка жалю не має,
Морока до роботи,
Щоб лихо те збороти,
Щоб лихо те здолати
І більше вже не мати.
Якщо ж уже так склалось,
Що лихо те пробралось
До тебе, не корися
Йому, а з ним борися
Щосил, як тільки можеш.
І лихо переможеш.
Натомість в них, зазначу,
Впусти, щоб мать удачу,
Лиш світлі, мов світання,
Думки та почування.
Євген Ковальчук, 23. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023
До тебе, Україно, я горнуся,
Немов до неньчиного серця немовля
Ти – рідна мама, матінка, матуся,
Моя єдиная, коханая земля.
Багато є країн на світі цьому.
Багато усіляких є на нім держав,
Та ти лиш у душі і серці мому,
Хай де би я на світі не перебував.
З тобою повсякчас я розділяю
Свої солодкі радощі й гіркі жалі.
Без тебе навіть і не уявляю,
Як міг би жити я тоді на цій Землі.
Заради тебе в грудях серце б’ється
Й повітря глибоко вдихаю кожну мить.
Хай часом доленька лиха сміється,
Та нас повік їй не під силу розлучить.
Адже я й ти – одне-єдине, нене,
Неначе дві частини серця одного,
Того, що в грудях стукотить у мене,
Дві частки серденька мого й також твого.
Хай матір неможливо вибирати,
Але, якби таку можливість мав,
Тебе, кохана Україно-мати,
Без сумніву, тоді би я обрав.
Хай, може, за морями є країни
І гарні, і багаті – наче справжній рай,
Для мене ж жодна з них, крім України,
Не є ним. Ним є лиш батьківський, рідний край.
Яка б біда не сталася з тобою,
Від тебе я ніколи, нене, не втечу.
Її я у запеклім з нею бою
Умить, доклавши сил всіх, розтопчу.
Аби лиш ти буяла, розцвітала
Завжди, неначе пишні квіти у саду,
Аби лиш ти жила́ і процвітала,
Навік забувши про нещастя та біду.
Євген Ковальчук, 22. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023
Поезіє, прийди де мене.
Хай серденько твоє шалене
Ураз з моїм у такт заб’ється
Й рікою віршів розіллється
На білому, мов сніг, папері.
Нехай на нім відчинить двері,
Відчинить двері не ключами,
А поетичними словами
В той світ, в якім все, що існує,
Лиш спокій, злагоду дарує
Усім і думам, й почуванням,
Кінець поклавши всім стражданням
Земним без жодного вагання
Й ніякого вже повертання
До них ніколи у моєму
Житті. В житті твоєму,
Поезіє, я прагну жити,
Аби повік вже не тужити,
Життю радіти лиш щомиті,
Щоб світлим щастям оповиті
Були усі і дні, і ночі,
Допоки не стулю я очі
Навіки і душа покине
Вже тіло, в інший світ полине,
Лишивши вірші в цьому світі,
Аби вони, мов квіти в цвіті,
Буяли пишно і розкішно,
Щоб всім жилось завжди утішно;
Враз сіючи в уми людськії
Думки лиш світлії, ясні́ї.
Євген Ковальчук, 21. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023
Танцюй же ти танок життя
Весéло й динамічно
Під музику серцебиття,
Яка звучить ритмічно.
Лихих позбудься всіх думок,
Що розум обіймають.
Хай радісний життя танок
Приємні навівають.
Нехай і темні почуття
Умить тебе покинуть.
До тебе хай в танку життя
Лиш світлі враз прилинуть.
Танцюють хай і тіло, й дух
В час пізній і у ранній,
Хай кожний здійснюють свій рух
В раз перший, мов в останній.
Танок життя ані на мить
Нехай не зупиняють,
Хай все, що ним навкруг шумить,
Лиш щастям наповняють
Таким, що дійсно в світі цім
З нас кожен потребує,
Заради чого ж бо на нім
Життям палким вирує.
Та, правда, не лише я й ти,
Не тільки ж бо людина,
А й також, щоб рости й цвісти, –
Ще й будь-яка рослина,
Яка повітря чистить в нас,
Щоб ми його вдихали,
Його вдихали всякий час
Й здоровими ставали.
Танок життя щомить танцюй,
Й коли щось не вдається,
Лиш руки не складай, працюй,
Допоки серце б’ється.
Євген Ковальчук, 20. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023
Сонце теплеє, ясне́,
Вийди з хмар, зігрій мене.
Вийди ти на білий світ,
Щоб розквітнув квітів цвіт,
Щоб, неначе немовля,
Вся прокинулась земля:
І діброви, і гаї,
І річки, і ручаї,
І поля, й сади, й ліси,
Де дзвінкії голоси
Пташок, радісні пісні
В нас лунали б цілі дні,
Тішили б наш чуйний слух,
Долітаючи до вух…
Сонце, всі вони тебе,
Як і небо голубе,
Потребують, щоби жить
І на благо лиш служить
Всім, усьому, що на нім,
Світі білому оцім,
Є. З небес височини,
З їхньої ти далини,
Сонце, сяй, блищи, світи
І на них усіх пусти
Враз проміння життьове.
Хай довкола все живе
Розцвіта на цілий світ
Протягом ще довгих літ,
Доки матінка-Земля
Вколо тебе ще кружля.
Євген Ковальчук, 18. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023
*****
Мій погляд в ясних небесах
Блукає,
У них, неначе вільний птах,
Літає,
Немовби він в них повсякчас
Шукає
Того, чого іще в цей час
Не має,
Та прагне понад все його
Здобути
І біль весь серденька мого
Враз збути,
Його, немов вогонь палкий,
Згасити,
Щоб, наче камінь преважкий,
Носити
Не мав можливості вже більш
Повіки,
А щоб, що прагну я найбільш,
Мов ріки,
У думах і у почуттях
Лилося,
До нього віднайшовши шлях,
Збулося,
Не в снах, не в мріях – наяву
Здійснилось,
В життя, поки́ я ще живу,
Втіли́лось.
Я знаю, щоб я міг його
Здійснити,
Всякчас я маю для тогó
Робити.
Й весь біль у серця глибині
Минеться,
Й щаслива доленька мені
Всміхнеться.
Євген Ковальчук, 18. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023
*****
Україно-ненько,
Чом сумуєш ти?
Чом твоє сердéнько
Повне гіркоти?
"Важко я сумую,
Бо зустріла знов
Доленьку лихую
Проливають кров
Діти, бо зі сходу
Ворог злий прийшов
І лиш чинить шкоду.
З глузду він зійшов.
Спалює будинки
І лікарні теж
Без жалю краплинки,
Дитсадки… Та меж
Вороговій злості
Й підлості нема.
Не потрібні гості
Нам такі. Пройма
Душу невимовний
Біль, пекучий щем.
Палить невгамовний
Він, немов вогнем,
Й серце, бо не має
Ворог співчуття.
Все навкруг ламає,
Відбира життя
У мого народу
Через те, що він
Прагне мать свободу
Й волю, із колін
Вставши. Ввік не здасться
Ворогу він, ні.
Хай і може здасться,
Що кінець війні
Цій страшній не буде
Вже повік, однак
Буде. І здобуде
Перемогу так
Мужньо дні і ночі
З ворогом б’ючись,
Мій народ, бо мочі,
Сил, не боячись
Ворога лихого,
Доклада він всіх.
Буде дня одного
Замість плачу сміх
Радісний лунати.
Перемогу так
Буде він стрічати.
Ворог же відтак
Лиш зазна невдачі.
Він провалить всі
Враз свої задачі
Темні. У красі
Всій своїй прекрасній
Буду розцвітать.
Буду в долі щасній
Жити. Більше стать
Ворог не посміє
На шляху повік.
Навіть хай не мріє.
Я й народ мій вік
Матимемо волю
І свободу теж,
І щасливу долю.
І не буде меж
Щастю. Мить настане
Цяя чарівна
В мить, коли розтане,
Наче сніг, війна".
Євген Ковальчук, 23. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023