| Сторінки (18/1725): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 | » |
*****
Думи-думоньки мої,
Заспокойтесь, не ридайте.
Всі гіркі жалі свої
Якнайдалі заховайте.
Так, година бо така,
Як на Батьківщину рідну
Вторглися чужі війська,
Щоб її скорити, бідну.
Любі думоньки-думки,
Відчаєм не варто жити.
Мужнії ж бо козаки
Зможуть Матір захистити.
Не дадуть вони всі їй
Ворогові потурати,
Волі зрадивши своїй,
На коліна тут же стати.
В їх серцях палка любов
До Вкраїни пломеніє.
Хай і литиметься кров,
Здатись жоден не посміє.
Хай і згинуть у бою,
Хай уб’ють їх автомати,
Та святую честь свою
Не дозволять розтоптати,
Мов непотріб розтоптать,
Розтоптати збайдужіло.
Таж душі в гріб не загнать.
Помирає тільки тіло.
А ідея ж у серцях
Буде завсігди палати,
Вказуючи гідний шлях,
Той, яким слід прямувати.
Хай всі вороги собі
Це на носі зарубають
І його більш, далебі,
В край наш ввік не потикають!
Євген Ковальчук, 03. 10. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2022
Цінуйте кожну мить в своїм житті
Від миті власного «я» усвідомлення
Й цього нового світу ознайомлення
У кожнім вдиху, в кожнім почутті.
Цінуйте кожну мить в своїм житті,
Завжди радіти щиро їй навчаючись,
Звернути власну долю намагаючись,
Де ощасливитесь по прибутті.
Цінуйте кожну мить в своїм житті,
Минулого лихе все забуваючи
І тим лиш серце й душу напуваючи,
Що лиш утішить на життя путі.
Цінуйте кожну мить в своїм житті,
Вперед лиш кроком впевненим простуючи
І з митей чарівних життя будуючи
Омріяне в реальнім сприйнятті.
Цінуйте кожну мить в своїм житті
Й тоді, як ваше серденько стривожене,
А тіло від земних страждань знеможене
В життя моменти зовсім непрості.
Цінуйте кожну мить в своїм житті,
Усі завади подолать стараючись
І внутрішньої сили набираючись,
Лишивши страх увесь у небутті.
Цінуйте кожну мить в своїм житті.
Нічого ж бо нема ціннішого,
Найславнішого і найважливішого.
Аніж життя моменти золоті.
Цінуйте кожну мить в своїм житті,
Бокал життя до днища випиваючи
І радощів, і смутків, пам’ятаючи,
Що все колись минеться в майбутті.
Євген Ковальчук, 13. 11. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2022
*****
І він, і ти, вона і я –
Ми разом всі одна сім’я,
Бо попри кількість чималеньку
Всі маємо ту саму неньку,
Що породила всіх же нас
Як у тяжкий, так й гарний час,
Ім’я якої ‒ Україна,
Що, наче пісня солов’їна,
Ще з давніх літ тих, у віках
Луна в народу на вустах,
Щоб ми її всі шанували
Та гордо разом будували
Супроти труднощів і бід,
Що часом сповільняють хід,
Велику, славную державу,
Єдину, вільну, величаву;
Аби ніколи злий сусід
Не смів її загарбать вслід,
Щоб лиха ввік вона не знала,
А завжди тільки процвітала
Іще за нашого життя
В ім’я яснóго майбуття,
В якому і в свята, і в побут
Всі мали б щастя, мир, добробут,
І добру славоньку її
За межі рідної сім’ї
Із чистим серцем та душею
Постійно ширили землею.
Євген Ковальчук, 08. 11. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2022
*****
Усе іде, усе минає ‒
Моменти щастя і біди,
Та завжди, всюди залишає
Воно все ж певнїі сліди;
Сліди, яких напрочуд складно
Позбутись, стерти в небуття,
Сліди подій, які пожадно
Ввірвались в нашеє життя.
Та слідом постає питання –
Чи варто забувати їх,
Чи слід прикуть їх протікання
Навіки в спогадах своїх?
Напевно, краще пам’ятати
Часи як добрі, так і злі
І з них собі на вус мотати
Уроки їхні чималі.
Адже усе, що місце має
У цьому нашому житті,
Свої цеглинки накладає
Фортеці на життя путі;
Фортеці, що непереможна,
Що зветься Досвідом міцним.
Цеглинки ‒ то подія кожна,
Що живиться життям самим;
Життям, яке пала жагою
Своєї суті розкриття,
Аби лишити за собою
Корисне щось на майбуття;
На те майбутнє, кóтре нині
Ми творимо всі повсякчас,
І що з ним буде в тій годині,
Залежить тільки від всіх нас.
Євген Ковальчук, 01. 11. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
Хотів би я птахою стати,
Щоб, стрівши казково чарівну весну,
Попід небесами літати,
Щоб бачити міг я красу всю земну.
Хотів би я деревом бути
Високим до неба, міцним, як алмаз,
І безліч плодів тих набути,
Що надавали б здоров’я всім враз.
Хотів би я стрімко рікою
Полями, степами, лісами текти
І їх напувати собою,
Аби вони вміли рости і цвісти.
Хотів би я в синьому небі
Стать сонця жаркого одним з промінців,
Щоб завжди при кожній потребі
Зігріти міг ніжно земних всіх жильців.
Хотів би я буйно буяти
На полі, мов квітка вабна, запашна,
І пахощів чудом сповняти
Усе навкруги, наче красна весна.
Хотів би я в хмарну погоду
Із неба пролитись ряснистим дощем
І живити мати-природу,
Щоб дужча ставала вона з кожним днем.
Хотів би я вітром блукати
Просторами світу, які без кінця,
І подувом легко торкати
Довершені витвори праці Творця.
Хотів би землею я стати
Родючою, плідною ввік, назавжди,
Щоб, зерна узявши, зростати
Із мене могли найсмачніші плоди.
Євген Ковальчук, 30. 10. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2022
За власне щастя до останнього борись!
За щастя, що душа нестримано жадає,
Його невпинно, наполегливо благає:
«Бодай на мить мені ти, щастя, появись!»
За власне щастя до останнього борись!
За те, на що свої надії покладаєш,
Які дбайливо в серденьку плекаєш,
Щоб втілились в життя. Лиш їх не смій зректись!
За власне щастя до останнього борись!
Ніколи ти собі не відмовляй у ньому
І навіть вже тоді, як відчуваєш втому,
А мужності, терпіння й сили наберись!
За власне щастя до останнього борись!
Його собі дай змогу добре розпізнати,
Аби ніхто не міг на шляху в тебе стати.
Ти тільки більше з тим ніколи не барись.
За власне щастя до останнього борись,
Невдачі всі в минулому навік лишивши
Й упевнено удалу доленьку творивши,
А потім врешті їй слухняно підкорись!
За власне щастя до останнього борись,
Зважаючи на всі життєвії дрібниці,
Аби, бува, ураз не скоїти дурниці,
Щоб нею, мов вогнем, тобі не обпектись!
За власне щастя до останнього борись!
Борись за нього ти, що стане мочі!
Поглянь сміливо небезпеці в очі
І міцно за свою соломинку схопись!
За власне щастя до останнього борись,
Аби життя відчути справжню насолоду,
Зануритись у неї, мов в святую воду,
І, внутрішньо зцілившись, гордо оновись!
Євген Ковальчук, 25. 10. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2022
*****
О думи, рідні, любі діти,
Мені дозвольте зрозуміти
Цей світ і вас, непосидючих,
Усюди повсякчас плодючих,
Що в темну й світлую годину
Не маєте усе спочину,
А лиш завзято і невтомно,
Беззастережно, карколомно
Мені привітно посміхнетесь
І в розум, душу враз крадетесь,
Немов до рідної оселі,
Чи то сумні, чи то веселі,
Та з намірами пробудити
Моє єство і утвердити
Його усякую краплину,
Щоб я знайшов свою місцину
На цьому нелегкому світі,
Де часто хто втрапляє в сіті
Тих справ, подій, які непевні,
Нерідко темні, жасні, кревні;
Щоб я від світу не ховався,
А вповні реалізувався,
Щоб світлу не втрачав надію
І гарно те творив, що вмію,
Щоб проживав життя належно
І завжди діяв обережно,
Щоб дальнії мої нащадки
Про мене мали добрі згадки.
Євген Ковальчук, 23. 10. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022
*****
О Україно, люба, рідна нене,
Себе ти на поталу ворогу не дай!
В тобі ж бо б’ється серденько шалене.
Його йому нізащо більш не віддавай,
Бо буде він його лише топтати
І без найменшого до нього співчуття,
Бо буде злісно в нім він убивати
Всі найсвітліші, найдорожчі почуття.
О Україно, мовити я мушу
Тобі без жодних сумнівів чи заборон,
Не віддавай свою пречисту душу
Ти ворогові у його страшний полон!
Адже її він знівечить, сплюндрує.
Вона ж бо буде, мов рабиня та.
Він їй поблажливості й не віщує.
Навік душа твоя зачахне золота,
Бо він її назавжди поневолить,
Заперши у тюрму на тисячу замків,
І вже ніколи він їй не дозволить
Побачити хоч оком сонця промінців.
І вибратись з гнітючої неволі
Тобі, занедбаній, будé не до снаги,
Аби щасливої пізнати долі,
Коли навколо тебе тільки вороги.
Та знаю, певен я, що не такого
Майбутнього бажаєш, прагнеш ти собі,
Але талану отого лихого,
Звичайно, оминеш, та тільки в боротьбі.
Тож ворогу нізащо не здавайся!
Не раз доводилось тобі цей хрест нести.
Сміливо ти із ним у бій вдавайся,
Аби його вже назавжди перемогти!
Євген Ковальчук, 27. 09. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022
На світі безліч мов існує,
Та рідною є лиш одна,
Що змалечку тебе формує,
Довкола повсякчас луна;
Ота, якою говорили
Далекі ще діди твої,
Які з майстерністю творили
Тоді підвалини її;
Та мова, з кóтрою ходили
Хоробрі козаки у бій,
Аби запанувати сили
Не дали мові ввік чужій;
Та мова, кóтра веселково
Дзвінкою піснею бринить
Із уст народу, і казково
Журливе серце веселить.
Її почувши, чи ж можливо
Бодай на мить її забуть?
Її пізнавши, наче диво,
Чи ж можна в ній не потонуть?
Вона ‒ мов поле те просторе,
В якому зерна ‒ то слова,
Неначе безбережне море,
Бездонна, сильна, вікова.
Вона дає нам виражати
Думки й найтонші почуття,
Допомагає пізнавати
Цей світ, всі сторони життя.
У ній усе сплелось чудово:
Удача й горе, втіха й жаль.
Її ж спроможне диво-слово
Втілити кожную деталь.
Адже із безлічі всієї
Десятків тисяч інших мов
Не знайдеться повік тієї,
Від кóтрої кипіла б кров.
Милішої нема на світі
Тієї мови, аніж та,
Від кóтрої у буйноцвіті
Душа буяє золота,
Душа буяє та сміється
Під серця стоголосий спів,
Що тихо в грудях дзвінко б’ється
В ритмічний такт перлинок-слів;
Тих слів, що здавна володіють
Безмежною могуттю чар,
Що всюди добрі справи сіють,
Щоб не було повіки чвар,
Як нерідко виникають
З дрібниць усяких між людьми,
Що іноді й самі не знають,
Чого їм треба. От уми!
Та рідна мова помагає
В солодкий час і ‒ гіркоти,
Хто володіє нею, знає,
Примир’я, згоди досягти.
Тож завжди ви її вивчайте,
Частіш дивіться у словник,
Творіть, невпинно розвивайте,
Немов старанний трудівник.
Завжди цінуйте рідну мову,
Її ніколи не чорніть,
Мов власну душу, знову й знову
Викохуйте та бережіть!
Євген Ковальчук, 18. 10. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2022
З природою в гармонії живіть,
З’єднавшись з нею у єдине-ціле,
Й життя рікою впевнено пливіть,
Розкривши все у нім незрозуміле.
З природою в гармонії живіть,
Аби пізнати суть її і власну.
Лише в своєму серці оживіть
До неї шану та любов прекрасну.
З природою в гармонії живіть,
Піклуючись про неї бездоганно.
Немов зіницю ока, бережіть
Її й, мов скарб, цінуйте ненастанно.
З природою в гармонії живіть,
Приймаючи її дари багаті,
Й від щирої душі добро творіть,
Щоб потонути в світлій благодаті.
З природою в гармонії живіть
Зі світлими думками й почуттями
І завжди наполегливо ідіть
Туди, де серце кличе до нестями.
З природою в гармонії живіть,
Будуйте з нею теплії стосунки,
Коли потрібно, їй допоможіть,
Щоб гарнії вона несла дарунки.
З природою в гармонії живіть,
Її відчувши чари чудодійні.
Свого життя моменти ті ловіть,
Що серцю милі, любі, благодійні.
З природою в гармонії живіть,
Мов нинішняя мить в житті остання.
Усім своїм єством її любіть
З народження і до життя згасання.
Євген Ковальчук, 16. 10. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2022
Покажи, на що ти здатний –
Навички, знання, уміння,
Щоб настав час благодатний
Золотого просвітління.
Не ховай їх ненастанно
І ніколи не соромся,
А упевнено й старанно
З ними добре познайомся.
Розпізнай же їхню сутність,
Джерело й мету високу,
Їхню чисту самобутність
І життєву роль глибоку.
Без страху, розумно, вчасно
Навчись ними керувати,
Щоб вони завжди прекрасно
У пригоді вміли стати.
Їх ніколи не відштовхуй,
Мов нездійснену надію,
А невпинно лиш викохуй,
Мов свою останню мрію.
Адже те, що нам дається
Ще з дитинства в світі цьому,
У життя втілить вдається
Лиш на практиці у ньому.
Варто завжди пам’ятати –
Без зерна немає плоду.
Тож потрібно лиш почати
Й не спинять ніколи ходу.
На підмогу сподіватись
Друзів тих, що є у тебе,
Можна, та слід покладатись
Завсігди лише на себе.
Євген Ковальчук, 11. 10. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022
Зроби щастя ковток,
Звільнивши почуття,
Здійсни перший же крок
До світлого життя.
Зроби щастя ковток,
Очистивши думки,
Зітри яву морóк
На вічнії віки́.
Зроби щастя ковток,
Бажанням волю дай.
Втіли їх в свій же строк.
Старання лиш додай.
Зроби щастя ковток,
Назад не оглядайсь,
А з ясністю думок
Вперед йти намагайсь.
Зроби щастя ковток,
Усе лихе забудь
І, вивчивши урок
Його, вік пильним будь.
Зроби щастя ковток,
Ні в чім не відмовляй,
Життя хитрих пасток
Розумно позбавляй.
Зроби щастя ковток,
Борись за нього ввік,
Щоб труднощів клубок
Тебе лишив навік.
Зроби щастя ковток,
Пий втіхоньку життя.
В час цей і, мов пророк,
Її влий в майбуття.
Євген Ковальчук, 04. 10. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2022
*****
Я солодко п’ю тишу.
В цій тиші від душі
Свої натхненно пи́шу
Я любії віршí.
П’ю тишу безтривожну,
Що серце зігріва,
Незмушено мить кожну
Все думи навіва,
Які немов зринають
І будять почуття,
Що з ними ж потопають
В реаліях життя.
Думки, які стомились
Тулитися щомить
В мені, всі заходились
Себе ж і проявить.
Вони ж бо володіють,
Мов магія жива,
Чаклунствами, що вміють
Таки творить дива.
Лиш варто зазирнути
У душу золоту
Й знайти, збагнуть, відчути
Її всю повноту,
Її повірить диву,
Відкрить в ній небеса,
Її піддатись впливу,
Що справдить чудеса,
І, щоб не занепасти
Їх, стерши в небуття, –
Всіх сил своїх докласти
Належно, до пуття.
Євген Ковальчук, 02. 10. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2022
*****
Мені судилось народитись
На Божий світ у цій країні,
Щоб я цілком міг утвердитись
У славній неньці-Україні.
І то не так уже й важливо,
Вона багата є чи бідна.
Моя душа ж гука гордливо,
Що лиш вона своя є, рідна!
Адже до з’яви ще своєї
На світі білому оцьому
Обрати з безлічі всієї
Не міг ні матері, ні дому.
Тож дякую я Богу й долі,
Що народився в Україні,
Де попри люті муки-болі,
Звучать пісні ще солов’їні.
Ніскілечки я не шкодую.
Вона ж бо – рідна Батьківщина.
Радію з нею я й сумую,
Як добра чи лиха година.
Живу, творю заради неї,
Адже вона ‒ моє натхнення,
Що будить світлії ідеї,
Неначе дивне одкровення.
Без неї я ‒ мов птах безкрилий,
Мов ніч ‒ без тьми, без світла ‒ днина.
Без неї й світ мені немилий,
У серці ‒ темна порожнина.
І хай як краще не живеться
В краях заможної країни,
Душа нестримано все ж рветься
До батьківської України.
Євген Ковальчук, 27. 09. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
*****
О, скільки, Україно, горя,
Знущань страшенних ти знесла!
Не вистачить, мабуть, і моря
Тих сліз, які ти пролилá.
Не вистачить і океану
Тієї крові, що текла
В тобі за волю довгождану
В тій битві, з ворогом що йшла;
Із ворогом, що на частини
Тебе, мов здобич, розривав,
Що жалості ані краплини
До тебе і повік не мав.
Хоч кров’ю-слізьми ти стікала,
Хоч ворог душу розривав,
Усе одно ти не втрачала
Ні самобутності, ні прав…
Твоя душа ж бо є нетлінна,
Пала життя вогнем палким.
Тому й ніколи на коліна
Ти не ставала перед ним.
Отож і зараз, як ввірватись
До тебе знову він посмів,
Йому не здумай же здаватись!
Цього б найбільше він хотів.
Не стій, не жди і не барися,
Аби йому дать відсіч свій,
А духом, волею зберися
Й сміливо з ним іди у бій!
І певен, знов ти переможеш.
У цьому й ти не сумнівайсь.
Здолати ворога ти зможеш.
Лише без бою не здавайсь!
Євген Ковальчук, 26. 09. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2022
Не стримуй власні почуття.
Дозволь цілком їм осягнути
Всю дивну повноту життя
І лагідно в ній потонути.
Не стримуй власні почуття.
Навчися ними керувати,
Аби вони в час майбуття
Могли тобі в пригоді стати.
Не стримуй власні почуття.
Пізнай глибоку їхню сутність,
Аби збагнути до пуття
Свого життя всю самобутність.
Не стримуй власні почуття,
Торуючи собі стежини,
Де з ними ти без вороття
Сягнеш жаданої вершини.
Не стримуй власні почуття.
Знайди їм їхнє місце власне,
В якому їхнє вилиття
Сприймало б тільки все прекрасне.
Не стримуй власні почуття,
А їм створи такі умови,
Де б їхнє світу сприйняття
Палало б лиш вогнем любови.
Не стримуй власні почуття,
Що живлять серце й душу вільно,
Що в час і тиші, й сум’яття
Тебе провадять безроздільно.
Не стримуй власні почуття.
Розправ розлогі їхні крила,
Щоб втілилась в життя-буття
Могутня їхня дивна сила.
Євген Ковальчук, 20. 09. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022
*****
В житті нема нічого,
Чого б ти не здолав.
Все створено для того,
Щоб щастя ти лиш мав.
Невдачі всі лихії,
Що ти колись зазнав,
Лиш вчать в часи отії
Життєвих, мудрих справ,
Тих справ, за кóтрих воля
Збороти б їх могла,
Аби щаслива доля
До тебе все ж прийшла.
Лиш навстіж слід відкрити
Думки та почуття
І миті ті ловити,
Що скрашують життя.
Щоб успіх свій здобути
Без труднощів, пасток,
Важливо всім збагнути
Свого життя урок,
Урок, що визначає
«Тепер» і майбуття,
Урок, який навчає
Підвалинам буття.
Тоді лиш запанує
Гармонія життя,
Як кожен опанує
Думки та почуття.
Вони ж бо й відбивають
Навколишній цей світ,
У нього зміст вкладають,
Щоб квітнув він, мов цвіт.
Аби щасливим бути,
Було життя, мов мед,
Слід все лихе забути
І завжди йти вперед.
Євген Ковальчук, 18. 09. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2022
Відтоді, як вона заполонила
Мої думки та почуття,
Мені і уявити вже несила
Без неї власного життя.
Усюди витончено, гармонійно
Я нею дихаю, живу,
Про неї марю, думаю постійно
І в снах, і в мріях, й наяву.
Вона – повік незгасної надії
Найяскравіший промінець,
Що стихнуть в серці лютії стихії,
Настане врешті їм кінець.
Вона дає поету дужі крила
І спраглу душу напува,
Аби її розквітла дивна сила,
Що все навколо ожива.
Її безмежно надзвичайні чари
Так живлять думи й почуття,
Що попри долі преважкі удари,
У них вкладають зміст життя.
Хто хоч би раз посмів таки пірнути
В її бездонну глибину,
Отримав шанс розкрити і збагнути
Її прадавню таїну.
Але її збагнувши таємниці,
Не слід уже спиняти хід,
Бо світла повної її криниці
Спустошити не можна вслід.
Адже насправді всім, всіма керує
Любов, котру вона впива,
І доки в світі цім вона існує,
Жива надія на дива.
Євген Ковальчук, 13. 09. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2022
*****
Не тільки те, що бачать наші очі,
На цьому світі ще здавна існує,
Життям природно споконвік керує
Чи то посеред дня, чи серед ночі.
Адже в душі в нас дещо є сильніше,
Що здатне все лихе навік змінити,
Щоб в злагоді та щасті завжди жити.
Лиш варто в неї зазирнуть пильніше,
Пильніше зазирнуть і відшукати
Ті світлі почуття, що серце гріють,
Яснí думки, що добрі справи сіють,
Щоб дивну повноту життя пізнати;
Його пізнати надзвичайні чари,
Що зір і дух захоплюють собою,
Незвіданою, дивною красою,
Що добрих навіва емоцій хмари;
Емоцій, відчуттів отих чудовних,
Що внутрішнє єство ущерть сповняють,
Врочисто навстіж двері відчиняють
Для вчинків благородних і любовних;
Тих вчинків, що завжди безперебійно
Усупереч життя ударам сильним,
Довершують світ, роблять дуже пильним
До всього, щоб жили всі гармонійно;
Жили у злагоді, удачі і любові,
В добрі, благополуччі та у щасті,
Аби ніхто в житті не знав напасті
І щоб усі були завжди здорові;
Здорові і фізично, і духовно,
Себе цілком теж реалізували,
Аби на схилі літ усі сказали,
Що кожен з нас прожив життя змістовно.
Євген Ковальчук, 06. 09. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2022
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Який починається з тебе,
З думок, почуттів, що, мов першоцвіт,
Буяють всередині тебе.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Його невідомі секрети.
Ти їхній розкриєш старий заповіт,
Як знищиш душевні лабети.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Суть давню його існування
У всесвіті ще з незапам’ятних літ,
Яким нема і рахування.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Казкову його чарівливість,
Коли розгадаєш, скинувши гніт
З душі, ти його особливість.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Тому що ключ до істин вічних,
Твердих, непохитних, наче граніт,
В душі й думках твоїх логічних.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Все, що стається рік за роком.
Як сили твої розквітнуть, мов цвіт,
Здолаєш все ти крок за кроком.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Його шляхи різноманітні.
Здобути життя жаданий зеніт
Підкажуть глузд, чуття привітні.
Пізнавши себе, пізнаєш і світ,
Оскільки ти його частина
Й не здумай спиняти думок, їх політ,
Аби повстала з них перлина.
Євген Ковальчук, 04. 09. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2022
До дна випивайте чашу життя,
Завжди багату, повну, загадкову
З метою збагнути світу буття,
Його і мудрість, і красу чудову.
До дна випивайте чашу життя,
Аж до останньої її краплини,
Що живить наші думи й почуття,
Які наявні в кожної людини.
До дна випивайте чашу життя.
З ковтком наступним ви його смакуйте.
Все скінчиться колись без вороття.
Тому ви кожну мить життя цінуйте.
До дна випивайте чашу життя,
Свої і успіхи, й гіркі невдачі,
Які лише навчають до пуття
Розв’язувать життя складні задачі.
До дна випивайте чашу життя,
Пізнавши суть його ізсереди́ни,
І гідно, без тривоги відчуття
Пірніть в чудеснії його глибини.
До дна випивайте чашу життя
При кожнім руху, повороті долі,
Підпорядковуючи прийняття
Її своїй непереборній волі.
До дна випивайте чашу життя,
Як в серці радість чи пекучий смуток,
Із вірою в щасливе майбуття,
Вкладаючи у нього свій здобуток.
До дна випивайте чашу життя,
Аби всі тонкощі його відчути,
Поринувши у щастя почуття,
Навіки в морі щастя потонути.
Євген Ковальчук, 23. 08. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2022
*****
Рахую я і ночі, й дні, й години
Відтоді, як прийшла страшна війна
До рідної моєї Батьківщини.
Коли нарешті скінчиться вона?!
Прийшла вона, непрохана й неждана,
Так, ніби має бути так тому.
Прийшла війна жорстока й невблаганна,
Щоб знову всіх занурити у тьму,
Щоб очі наші назавжди закрити,
Щоб душу українськую зломить,
Скувати у кайдани, осліпити,
Але не прийде темная та мить.
Душа ж бо українська нескорима.
Повік ніхто її ще не скорив
Навік, адже вона – непоборима.
Її іще ніхто не умертвив,
Тому що неможливо умертвити.
Вона – безсмертна, смерті бо не зна
Й допоки сонце буде ще світити,
До того часу житиме й вона.
Вона – неначе дивна та перлина,
Всього народу скарб безцінний мов,
Який не купить, не продасть людина,
Як ні свободу, волю чи любов.
В ній – цінностей одвічних вища сутність,
Свідомості народу апогей,
Її неповторима самобутність,
Яка формує націю з людей.
Хай як би вороги не зазіхали,
Можливо, й вдасться землю їм схопить,
Але не вдасться, як би не жадали,
Собі вкраїнську душу підкорить.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2022
*****
В достатку жити та у згоді
Сьогодні, завтра – повсякчас
І в щасті вічнім хороводі
Бажа кружляти кожний з нас,
Але чи кожен укладає
Свій певний внесок в їх ім’я,
Чи лиш надії покладає,
Що інший хтось тому сприя?
В житті нічого не стається,
Щоб те не мало результат.
Провал чи успіх дістається,
Залежить від твоїх затрат.
Щоб бажаного досягнути,
Так, можуть друзі помогти,
Але, як далі жити-бути,
Вирішуєш лиш саме ти.
Вагу не так удача має,
Як пройдений до неї шлях,
Що нас всіх мудрощів навчає
В думках, учинках, почуттях.
Усе, що можемо бажати,
Здійснити спроста не дано.
Зусиль всіх треба докладати,
Щоб втілилось в життя воно.
Не так важливо володіти,
У всьому першим завжди буть,
Як вчитись, в мить скрутну уміти
Підмоги руку простягнуть.
Тоді блаженствувати будеш,
Та й потім завсігди трудись
Й коли ти щастя те здобудеш,
Ним з ближнім щедро поділись.
Євген Ковальчук, 21. 08. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
*****
Усе колись минає,
Відходить в небуття,
Якому більш немає
Назад вже вороття,
Та в пам’яті лишає
Ті згадки й почуття,
Яких вплив накладає
На шлях твого життя.
За все, що зараз робиш,
Як ти живеш і жив,
В майбутньому заробиш
Лиш те, що заслужив;
Бо ж кожна справа має
В кінці свій певний плід,
По сóбі залишає
Свої відбитки вслід.
Отож-бо ми повинні
Зважати повсякчас
На те, що робить нині
В житті цім кожен з нас,
Щоб ми жалів не чули
Стривожених стократ,
Що справи ті набули
Невтішний результат.
Тому завжди уважним
До себе й інших будь,
До труднощів – відважним,
Про волю не забудь,
Бо воля й сила духу
Здолати здатні все
В ім’я до щастя руху,
Що доля принесе.
Євген Ковальчук, 16. 08. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022
Плекай в собі лиш світлі почуття,
Якими наділила нас природа,
В ім’я навік успішного життя,
Коли у серці сонце чи негода.
Плекай в собі лиш світлі почуття,
Аби у найквітучішому цвіту
Відчути і збагнути до пуття
Всю дивну владу чарівного світу.
Плекай в собі лиш світлі почуття,
Які тендітно душу зігрівають,
При кожнім подиху й серцебиття
Лише вперед тебе йти спонукають.
Плекай в собі лиш світлі почуття,
А темні ти навчись контролювати,
Щоб на шляху до цілі здобуття
Вони повік не сміли в тебе стати.
Плекай в собі лиш світлі почуття,
Відчувши їхню чарівливість милу,
Й поглинувши єством те сприйняття,
Пізнай всю їхню всемогутню силу.
Плекай в собі лиш світлі почуття
Так само й до усіх, як і до себе,
Й тоді в невідворотне небуття
Підé все зле, що на душі у тебе.
Плекай в собі лиш світлі почуття,
Котрі породжують і справи чисті,
Щоб всі, як спиниться серцебиття,
Про тебе мали згадки променисті.
Плекай в собі лиш світлі почуття −
Відради, честі, гідності, кохання,
Упевненості в гарне майбуття −
Достатку, миру, щастя й процвітання.
Євген Ковальчук, 14. 08. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2022
Єднаймось! Адже тільки разом
Досягнемо загальної мети.
Любов є тим дороговказом,
Який її поможе досягти.
Єднаймось! Будь-які незгоди
На нашому життєвому шляху
Здолаємо, як дійдем згоди,
Та спільно лиш, позбувшися страху.
Єднаймось! Світлії ідеї,
Які з’являються у нас не раз,
Розквітнуть, наче ті лілеї,
Як виставлені будуть напоказ.
Єднаймось! Ті гіркі поразки,
Що зазнаємо ми всі у житті,
Батьків, товаришів підказки
Обернуть у здобуток в майбутті.
Єднаймось попри зливи дужі
Важких нещасть на білім світі цім!.
До інших будьмо небайдужі!
Подаймо руку помочі їм всім!
Єднаймось! Тільки у єднанні
До всіх любові, мудрості й добра
На світі в вічному триванні
Настане врешті світлая пора.
Єднаймось! Все, що посилає, –
Погане, добре доля в певну мить,
Поборе чи ще той придбає,
Хто буде все старанно лиш робить.
Єднаймось! Разом всі ми – сила,
Яка здолати дійсно здатна все.
Лишень душі розправмо крила
І хай вперед життя всіх нас несе!
Євген Ковальчук, 09. 08. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
*****
Хтось співа в житті чудово,
Хтось танцює від душі,
Я ж бо кожне дивослово
Сполучаю у віршí
Ті, які із серця буйно
Хлинуть зливою у світ,
Щоб розкрити ніжно, чуйно
В людських душах пишний цвіт
Той, що збуджує таємно
Світлі думи й почуття,
Щоб незмушено, приємно
Втілились вони в життя;
У життя їх різнобічне,
Повне загадок украй,
Прóсте й водночас магічне,
Найбагатший урожай
Митей справді неповторних,
Всіх навколишніх подій –
І чудових, і потворних,
Злетів і падінь, надій
Тих, що наше серце родить
На щасливеє життя,
Що упевнено ввіходить
І в сучасне, й майбуття
Те, яке на цьому світі
Творимо ми повсякчас,
Щоб було, мов квітка в цвіті,
Що залежить від всіх нас;
Бо усі ми разом – сила,
Здатна розтопити лід
Лиха. Тож розправмо крила
Серця і летім вперід!
Євген Ковальчук, 07. 08. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2022
*****
Глибоко поринувши в задуму
Про багатограннеє, земне життя,
Сповнене і радості, і суму,
Щастя та нещастя, тиші й сум’яття,
Все частіше думка виринає
З закутків моїх і мозку, і душі,
Збуджена пізнанням, що проймає
Почуття мої, що ллються у віршí;
Думка, що нестримано бажає
Розкрити світу нерозгаданий секрет,
Що чисті душі полонить жадає,
Звільнивши їх усіх з ворожих тьми тенет,
Що прагнуть повсякчас безповоротно
Заплутати людей думки та почуття,
Що крадуться у їх серця німотно,
Щоб сповнити тривогою усе життя.
Думка та у тому полягає,
Що на цьому світі живемо я й ти,
Щоб робить, що зміст глибокий має,
Що вкаже нам, куди всі маємо ми йти,
Пізнавши світу істини всі непорочні,
Аби покращити своє земне життя,
Ухвалюючи в ньому рішення поточні,
Зважаючи на розум свій і почуття.
Євген Ковальчук, 03. 08. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
В житті стрімкій, невпинній круговерті
Гадаю, в чому має сенс війна,
Коли, окрім жорстокості та смерті,
Вона, либонь, нічого більш не зна.
Як замість сміху, радості, любові,
Вона приносить нам лиш сльози й кров,
Як замість пісні птаха у діброві,
Лиш чути шум гармати знову й знов…
Для того ж бо людина в світ прибула,
Щоб втратити своє життя в війні,
Коли його ще смáку не відчула,
Солодкого смаку́? Звичайно ж, ні.
Але, коли зненацька наступає
До нас війна непрохана, страшна
В момент, коли ніхто і не чекає,
Того у нас і не пита вона.
І як тоді уже вона настане,
Нікого і ніколи не щадить.
Вона допоти йти не перестане,
Допоки не прийде остання мить,
Вояк останній не поляже врешті
В запеклому, жорстокому бою,
Допоки не зустріне він нарешті
У нім невідворотну смерть свою.
Війна ж та ні до кого, ні, не має
Ані найменшого бо співчуття,
Адже вона ані за що вважає
Людськії почуття, людське життя.
Жорстокість в світі нею лиш керує,
Жорстокість лютая та навісна.
Нічого доброго війна нам не віщує.
Лиш паніку й хаос несе вона.
Євген Ковальчук, 23. 09. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
Запали вогонь надії
У душі, що назавжди
Люті скінчаться стихії
Воєн, злигоднів, біди.
Запали вогонь надії
У думках, що дійсно ти
Попри труднощі важкії
Досягнеш таки мети.
Запали вогонь надії,
Що за будь-яких умов
В душі та серця людськії
Вселиться навік любов.
Запали вогонь надії
Шлях свого життя знайти,
Де усі здійсняться мрії
Й прагнення, що маєш ти.
Запали вогонь надії,
Що супроти темних літ,
В морі щастя й благодії
Плаватиме цілий світ.
Запали вогонь надії,
Що лиш чисті почуття
Й думи світлії, святії
Полонять твоє життя.
Запали вогонь надії,
Віри в радісне буття,
Що заповнить всі події
Днів сучасних й майбуття.
Запали вогонь надії
В серці, що б ти не робив,
Щоб рядків цих золотії
Ти дива в життя втілив.
Євген Ковальчук, 02. 08. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2022
Народжені ми, щоб творити
Усім добро на цій землі,
Аби завжди на світі жити
В достатку, злагоді, теплі.
Народжені ми, щоб творити
Й нести без жодних настанов,
Щоб вік радіти, не тужити –
До всього й всіх палку любов.
Народжені ми, щоб творити,
Щоб щось нове в цей світ внести,
Аби на краще те змінити,
Що прагну я, що прагнеш ти.
Народжені ми, щоб творити,
У миті успіху й біди
Лише благі діла чинити,
Які б несли рясні плоди.
Народжені ми, щоб творити,
Аби життя збагнути зміст,
Його несхибно оцінити,
Духовний досягнувши ріст.
Народжені ми, щоб творити,
У ногу з часом завжди йти,
Аби всю владу підкорити
Довершеної висоти.
Народжені ми, щоб творити,
Що можемо, лиш до пуття
І підростаючих навчити,
Щоб світле мали майбуття.
Народжені ми, щоб творити,
Хай що б не мучило тебе,
Мене, щоб на землі лишити
Частинку гідную себе.
Євген Ковальчук, 31. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2022
Будуй своє життя, як ти того бажаєш,
За покликом душі на власній же путі,
Бо більш ніхто, а тільки ти сам знаєш,
Чого насправді потребуєш у житті.
Будуй своє життя, як ти того бажаєш,
Та відповідно до своїх умінь і знань,
З якими будь-які завади подолаєш
До здійснення усіх незгасних сподівань.
Будуй своє життя, як ти того бажаєш,
Знайшовши і збагнувши суть його мети,
Своє призначення, що з часом ти пізнаєш,
Найкращий спосіб їх нарешті досягти.
Будуй своє життя, як ти того бажаєш,
Прислухавшись до серця щирих почуттів.
Не гребуй водночас, як досвіду не маєш,
Порадами своїх і друзів, і батьків.
Будуй своє життя, як ти того бажаєш,
Його досліджуючи добре зусібіч,
Щоб завжди, як працюєш чи відпочиваєш,
Тобі приносила лиш користь кожна річ.
Будуй своє життя, як ти того бажаєш,
Будь впевненим у всьому, що здійсняєш ти,
Аби всіма зусиллями, що докладаєш,
Сягнути врешті бажаної висоти.
Будуй своє життя, як ти того бажаєш,
Невичерпані сили внутрішні знайди
Й прямуй лише вперед, на що ти так чекаєш,
Долаючи всі чари лиха та біди.
Будуй своє життя, як ти того бажаєш.
Крім тебе, більш ніхто не зна твоїх бажань
І тільки ти з життям їх з часом поєднаєш,
Як прикладеш до цього максимум старань.
Євген Ковальчук, 26. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2022
*****
На крилах світлого натхнення
Від сірих днів тих повсякдення
В яскраву даль, яка без краю,
За дивний обшир небокраю
Так легко, ніжно, граціозно,
Невимушено, віртуозно
На серденька нестримний оклик
Поезії чарівний поклик
Несе мене, мене усього:
І тіло, й душу − більш нічого,
Щоб до найменшої деталі
І в радості, і у печалі
Я міг би описати в цвіту
Усе різноманіття світу:
Птахів, тварин, людей, природу,
Думкам надаючи свободу;
Їх дії, вчинки і процеси,
Розбіжності та інтереси,
За пильної до них уваги –
Недоліки та переваги,
В годину миру чи двобою –
Стосунки їхні між собою,
Яка мета в них може бути
І як її їм досягнути,
Думки та почуття, надії
І як здійснити світлі мрії,
Щоб світ весь безапеляційно
В гармонії лиш жив постійно.
Євген Ковальчук, 24. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2022
У кожного із нас своя
В житті є певна здібність.
Лиш слід знайти її ім’я
І втямити потрібність.
Вона у когось є одна,
А в когось більше, може.
Її дістати з серця дна
Міць-воля допоможе.
Адже іще з дитячих літ
Нам здібність надається,
Щоб вдосконалити цей світ,
Допоки серце б’ється.
Її лише пізнати слід,
Утілити в реальність
І завжди розвивати вслід
Її оригінальність.
Якою б здібність не була,
Важливо пам’ятати,
Що будь-які твої діла
Здобудуть результати.
Щоб результати ці завжди
Були у тебе вдалі,
Ніколи не спиняй ходи,
Зважай на всі деталі.
Відточуй здібність, наче меч,
Викохуй, мов надію,
На стежці безлічі предтеч
Свою здійснити мрію.
Щоб із призначенням життя
Твого вона співпала.
Її шліфуй вік до пуття,
Аби не занепала.
Євген Ковальчук, 20. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022
*****
Слово, не дай моїй душі стліти,
Серденька біль заспокій,
Що України ріднії діти
Знов повинні йти у бій.
Кличе усіх їх честь золотая
Рідную землю свою,
Бо вже прийшла година лихая,
Обороняти в бою.
В темну вона ввійшла бо годину,
Ту, що ніхто й не чека,
Час, як у нашу святу Батьківщину
Вторглись ворожі війська,
Вторглись, аби її підкорити
Владі жорстокій своїй
І безпощадно враз придушити
Волю, свободу, честь їй.
Але повік того досягнути
Жоден ще ворог не смів.
Дух український ані зігнути
Досі ніхто не зумів.
Навіть тоді, як перебувала
В складі сусідніх держав,
Україна наша не вступала
До чужинських, темних лав.
Навіть тоді свою самобутність
Свято вона берегла.
В ній же її прихована сутність,
Сутність її джерела,
Звідки Вкраїна наша походить,
Звідки вродилась вона,
Із джерела, котре доводить –
В світі вона лиш одна.
В світі усім ніде більш немає
Схожої диво-краси,
Тої, що землю всю обвиває –
Ріки, моря, степ, ліси,
Поле, де колоситься красиво
Пишна пшениченька під
Сонцем, що осяює грайливо
Землю всю та небозвід;
Тії гаї, діброви квітчасті,
Древа, де лист ік* листку
Горнеться, мов у любовній страсті,
Танцює, як у танку;
Гори Карпат, що держать в окрузі
Небо на власних плечах,
Де калина червоніє в лузі,
Мов рум’янець на щоках;
Трави на луці, що щось шепочуть.
Долу їх вітер хили́ть.
Наче вони сказати нам хочуть,
Як же прекрасно їм жить!
В заквітчанім саду вже зрання
Солов’їний чути спів
Що від ранку і аж до смеркання
Слух голубить нам й без слів.
Ночі оті, що мовби в узорі,
В неба далеких далях
Сиплять усюди яснії зорі,
Що осявають нам шлях.
Та невже красу цю, що буйніє,
Ворогові віддамо?
Мріяти хай навіть він не сміє!
Хай за неї й помремо.
*Ік – заст. До
Євген Ковальчук, 16. 09. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2022
Плекайте рідну мову –
Безцінний скарб дідів,
Окрасу пречудову
Думок і почуттів.
Плекайте рідну мову,
Бо в нас вона одна,
Що в мить лиху й казкову
Завжди всіх нас єдна.
Плекайте рідну мову
І кожну мить любіть,
Життя мов, калинову,
Дбайливо бережіть.
Плекайте рідну мову,
Як мати немовля,
Завжди багату й нóву,
Як матінка-земля.
Плекайте рідну мову
Від щирої душі,
Провадивши розмову,
Немов товариші.
Плекайте рідну мову,
Збагачуйте її,
Унісши слів онову
До мовної сім’ї.
Плекайте рідну мову,
Викохуйте, мов сад,
Її майстрів знов й знову
Дотримуйтесь порад.
Плекайте рідну мову,
Плекайте повсякчас
Чарівну й загадкову,
Допоки час не згас.
Євген Ковальчук, 18. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2022
Твори добро, плекай любов,
Які закладені в людській природі
Ще з всесвіту першооснов,
Ґрунтуються на волі та свободі.
Твори добро, плекай любов
До всіх і всього, що живе на світі,
Щоб в серці пишно знову й знов
Зростали квіти щастя в буйноцвіті.
Твори добро, плекай любов
І навіть, як в душі пекучий смуток.
І чари їх за цих умов
Його обернуть в бажаний здобуток.
Твори добро, плекай любов
Постійно щедро, лагідно, відверто,
Щоб в небуття «пан» зло пішов,
А ненависть було навіки стерто.
Твори добро, плекай любов,
Аби підвалини життя збагнути,
Всім серцем без пустих розмов
Усю чарівність світу осягнути.
Твори добро, плекай любов,
Подбавши добре про усе посутнє,
Що за сприятливих умов
Поліпшить і теперішнє, й майбутнє.
Твори добро, плекай любов
Супроти вад, що на шляху у тебе,
Щоб внутрішньо люд став здоров,
Але спочатку розпочни із себе.
Твори добро, плекай любов
При кожній здійсненій наступній дії,
Аби у всіх, хто їх знайшов,
Здійснились світлі всі надії й мрії.
Євген Ковальчук, 17. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2022
Кожен має власну долю
Чи то добру, чи лиху,
Щастя сповнену чи болю
На життєвому шляху.
Те, що доля пророкує,
В неочікуваний час
Прийде чи проігнорує,
Лиш залежить від всіх нас,
Також від суспільства всьόго,
Бо родились ми ж людьми.
Так, залежить теж від нього
Те, куди прийдéмо ми.
Все, що в світі цім стається,
Не без наслідків, причин.
Будь-що, що життям уп’ється,
Має сенс лише один,
Що у тому полягає,
Щоб свою мету здійснить,
Хай життєва, кожен знає,
З часом обірвéться нить.
Лиш потрібно пам’ятати,
Що в час світла чи пітьми,
Без упевненості втрати
Долю створюємо ми.
Тож будуй її сміливо,
Як цього бажаєш ти,
Щоб в душі завжди красиво,
Наче квіт весни, цвісти.
І тоді знайдеш, я знаю,
Справжні радощі життя
Й ними сповниш аж до краю
І сучасне, й майбуття.
Євген Ковальчук, 12. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2022
Я вірю в те, що все ж настане
У всіх нас світле майбуття,
Година темная розтане,
Назавжди піде в небуття.
Я вірю, всі на світі діти,
Які без прихистку, тепла,
Навчаться у душі радіти,
Звільнившись з павутини зла.
Я вірю, що у всьому світі
Припинять литись сльози, кров,
А враз розквітнуть в буйноцвіті
Мир, добро та щирая любов.
Я вірю, з покликом надії
Покраща доленька важка,
Здійсняться всі світлі мрії,
Що дбало серденько плека.
Я вірю, що усім удасться
Себе та інших полюбить.
Я вірю, що колись навчаться
Цінити люди кожну мить.
Я вірю в те, що всі прокляття,
Що часом доля шле тобі,
З незгасним почуттям завзяття
Здолаєш ти у боротьбі.
Я вірю, що таки минеться
Усе, що сіє лихо й сум,
Що ще тобі життя всміхнеться.
Позбудься лиш тривожних дум.
Я знаю, вийде все у тебе,
Хоч ким би ти в житті не був.
Лишень і ти повір у себе,
Щоб бажане таки здобув.
Євген Ковальчук, 10. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022
Не соромся власних почуттів,
Що всередині тебе вирують
Буйним цвітом світлих кольорів,
Що безмежно серденько чарують.
Не соромся власних почуттів.
Дай себе їм змогу проявити,
Повноту життя щоб ти зумів
Справедливо з часом оцінити.
Не соромся власних почуттів.
Як годиться, їх навчись сприймати,
І тоді без сумніву слідів
Зможеш ними завжди керувати.
Не соромся власних почуттів.
З ними стань одним-єдиним вміло
Й попри безлічі стрімких вітрів
Йди вперед життєвим шляхом сміло.
Не соромся власних почуттів
І, збагнувши їхню справжню сутність,
Під душі дзвінкоголосий спів
Поринь в дивну світу самобутність.
Не соромся власних почуттів.
Будь собою завжди та усюди,
Й неодмінно гордо і без слів
Шануватимуть тебе всі люди.
Не соромся власних почуттів.
Підкоряй упевнено вершини
Саморозвитку в ім’я дідів
І коханої своєї Батьківщини.
Не соромся власних почуттів.
Хай вони тебе повнозмістовно
Збагатять, очистять від гріхів
До кінця фізично і духовно.
Євген Ковальчук, 05. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2022
Не бійся іншим бути,
Таким, як не усі,
Щоб світ весь осягнути
У всій його красі.
Не бійся іншим бути.
Як є, себе й загал
Сприймай, аби збагнути
Все ж свій потенціал.
Не бійся іншим бути,
Завжди вперед іти
У вірі досягнути
Жаданої мети.
Не бійся іншим бути
Й себе ти розвивай
Для того, щоб здобути
Душевний власний рай.
Не бійся іншим бути
Усупереч всьому,
Що прагне повернути
Тебе в лиху пітьму.
Не бійся іншим бути.
Пізнай же власну суть,
Щоб з часом осягнути
Всю внутрішню могуть.
Не бійся іншим бути.
Відчуй бо смак життя.
Дай змогу виплесну́ти
Назовні почуття.
Не бійся іншим бути
Й ніколи не горюй.
Щоб бажане добути,
Старанно лиш працюй.
Євген Ковальчук, 03. 07. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2022
*****
Хто скаже, в чому ж бо причина,
Яку провину може мати
Моя кохана Батьківщина,
Що знову змушена страждати
Від утисків свободи, права,
Які здобула нещодавно,
Щоб врешті молода держава
Жила і розвивалась славно?
Що ворогу від неї треба –
Поля широкії, врожайні?
Чи то йому бракує неба?
Та ж тії небеса безкрайні.
Що він від неї потребує –
Ліси, річки, сади, діброви?
Чи власних їх йому бракує?
Їх здать? Не може бути й мови!
Чи, може, він собі гадає
Тим славу світову здобути,
Що армію всесильну має,
Яку не знищити, не збути?
Та нашій Україні-мати,
Ні, душу не загнати в п’яти.
Хоробрії ж її солдати,
За неї зможуть постоя́ти,
Її зуміють захистити.
Поразки ворог не діждéться.
За неї зможуть положити
Вони й життя, як доведеться,
Аби, з колін Вкраїна ставши,
Ніколи більше не страждала,
Сльозами-кров’ю протікавши,
А в щасті жила й процвітала.
Євген Ковальчук, 15. 09. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
Іди вперед! Назад – ні руху,
На кожен свій наступний крок зважаючи.
Дай сили й волі свому духу
Дістатися висот, нічого не втрачаючи.
Іди вперед! Змирись з минулим,
Його уроки в пам’яті карбуючи.
Будь до теперішнього чулим,
Свою щасливу доленьку будуючи.
Іди вперед! І розум, й серце
Ти навстіж відчини, в них заливаючи
Здоров’я, щастя, втіх озерце,
Про ближніх також завжди пам’ятаючи.
Іди вперед! Крокуй все далі,
До мрії, цілі впевнено прямуючи,
Долаючи обставини невдалі,
Душевну спрагу й серця біль тамуючи.
Євген Ковальчук, 15. 06. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022
Чи, бува, гадали миті ви одної,
Що усі людські думки та почуття ‒
Дві колони мов фортеці преміцної,
На яких тримається усе життя,
Наче два кінця єдиної дороги,
Що, без сумніву, будуємо лиш ми,
Що звернути може нас у бік тривоги
Чи у світло упустити із пітьми?
Все, що думи в певний час від нас ховають,
Виражається назовні в почуттях,
Що спочину у житті повік не мають,
А завжди указують нам гідний шлях.
Всі думки породжуються почуттями,
Що вслід є спонукою для міркувань,
Що штовхають неухильно, до нестями
Нас зануритись в світ необхідних знань,
Бо думки без почуттів були б порожні,
Бо без них вони утратили б свій зміст,
Адже разом лиш вони таки спроможні
Запровадити людський духовний ріст.
Щоб завжди нам почуватися належно,
Слід очистити усі свої думки
І усі їх сповнити беззастережно,
Чим би з іншими ділились залюбки.
Щоби думати повік лише про світле,
Від страшного слід прокинутися сну
І впустити в серденько своє розквітле
Пишнобарвную, чарівную весну.
І тоді ми завжди будемо у згоді
У своїх усіх думках та почуттях,
Як усе те добре буде на свободі,
Що в нас в розумі, у душах і серцях.
Євген Ковальчук, 25. 05. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022
Не бійся припускатись помилок!
Життя ‒ незвідана дорога,
В якому кожен твій наступний крок
Прямує до свого порога.
Не бійся припускатись помилок!
Як щось не так іде, не сердься,
А з ясністю і світлістю думок
На власній справі зосередься.
Не бійся припускатись помилок!
Адже вони ‒ то шлях до цілі.
Як візьмеш ти із них собі урок,
Свого досягнеш і на ділі.
Не бійся припускатись помилок!
Найгірше їх не припускати,
А сліпо, без чітких своїх гадок
Не бачити, не визнавати.
Не бійся припускатись помилок!
Сприймай їх, як не негативне,
А як один із способів в свій строк
Здобути дещо прогресивне.
Не бійся припускатись помилок!
Нехай вони ніколи не лякають,
А впевнено, без хитрощів, пасток
Лише вперед тебе йти спонукають!
Не бійся припускатись помилок!
Без них довершеності не сягнути.
Вони − немов прокладений місток
Між тим, що знаєм й маємо збагнути.
Не бійся припускатись помилок!
І хай тобі що не говорять люди,
Що в серці й на умі, немов струмок,
Хай вільно ллється завжди та усюди.
Євген Ковальчук, 16. 04. 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2022
Живи теперішнім, будуючи майбутнє,
Та й про минуле завжди пам’ятай.
З його уроків про життєво сутнє
Для себе лиш найкраще користай.
Живи теперішнім, будуючи майбутнє.
У миті тій, що проживаєш ти,
Щось особливе все ж таки присутнє.
Його лишень ти спробуй віднайти.
Живи теперішнім, будуючи майбутнє,
Та кожен прораховуючи крок,
На «Я» своє поклавшись всемогутнє,
Аби високих досягти зірок.
Живи теперішнім, будуючи майбутнє.
Нехай воно яким би не було,
Аби лиш зло в душі було повік відсутнє,
А завше гріло лагідне тепло.
Живи теперішнім, будуючи майбутнє.
Бокал життя до дна ти випивай,
Аби у серці неймовірне й незабутнє
Завжди цвіло, немов весни розмай.
Євген Ковальчук, 19. 07. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2022
Таким, яким ти є, себе прийми
Ще з перших сонця промінців
І не соромся власних почуттів..
Над ними гору впевнено візьми.
Таким, яким ти є, себе прийми.
В собі дух волі розбуди
І завжди лиш вперед іди,
Долаючи лихії чари тьми.
Таким, яким ти є, себе прийми
Та власну сутність упізнай,
Із нею вперто здобувай
Свою місцину в світі, між людьми.
Таким, яким ти є, себе прийми.
До серця завжди прислухайсь.
Ніколи в ньому не вагайсь
Чи з посмішкою, чи то зі слізьми.
Таким, яким ти є, себе прийми.
Енергію в собі живу
Дозволь в життя втілить єству,
Її звільнивши від тенет пітьми.
Таким, яким ти є, себе прийми,
Якої б долі ти не мав,
Аби лиш завжди пам’ятав
Те, що її творці ‒ це тільки ми.
Таким, яким ти є, себе прийми
З недоліками усіма,
Бо більш ніде, як ти, нема.
Тож честь свою обороняй грудьми.
Таким, яким ти є, себе прийми.
Важливо, що в душі твоїй.
Незмушено дай змогу їй
Свободи з легкістю змахнуть крильми.
Євген Ковальчук, 13. 07. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2022
Живи, немов в останню мить,
Життя вичерпність смій відчути,
Адже воно ж бо пролетить,
Що і не встигнеш ти моргнути.
Живи, немов в останню мить,
На потім не лишай нічого.
За нинішню життєву мить
Нема на світі більш святого.
Живи, немов в останню мить,
Супроти буйні горя зливи,
Які лише навчають жить,
Утілювать душі пориви.
Живи, немов в останню мить,
Смакуючи життя уповні,
Навчившись біль тривог гасить
Всередині себе і зовні.
Живи, немов в останню мить,
Упевнено йдучи до цілі,
Яку сягнеш, як пощастить,
Не лиш на слові, а й на ділі.
Живи, немов в останню мить,
Піклуючися лиш про сутнє, ‒
Про світло, що в душі горить,
Щасливе нинішнє й майбутнє.
Живи, немов в останню мить,
Доклавши всі свої старання,
Допоки серця стук звучить,
Збагнути сутність існування.
Живи, немов в останню мить,
Адже усе колись минеться
Й життя твойого довга нить
Навік із часом обірвéться.
Євген Ковальчук, 11. 07. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2022
*****
У чому Україна-мати винна,
Коли, здобувши врешті і свободу, й волю,
Тепер знов, бідолашная, повинна
Боротись тяжко за свою щасливу долю?
В той час, як безтурботно поживала
Вона, будуючи державу «власною рукою»,
Лихий сусід, що братом уважала,
На неї нишком готувавсь піти війною,
І в мить, коли вона того й не ждала,
До неї підло вторгся із військами.
Навкруг природа буйно вирувала,
Укривши землю білими снігами.
І ті війська, піднявши автомати
Й націливши їх відповідно до наказу,
В людей почали грізно вимагати,
Щоб краще їм усі вони здалися зразу.
Але не з боязких народ Вкраїни,
Не з тих, щоб рідну землю ворогу здавати.
Хай навіть лишаться у ній руїни,
Свою державу будь-що буде захищати.
Адже руїни згодом він відновить.
Не раз доводилось йому із них вставати.
Але, як здасться, цим же те зумовить,
Що перед ворогом вік буде плазувати.
Незламну українську душу зроду
Лиха мара собі навік не підкорила,
Тому що в мужнього його народу
Споконвіків є нездоланна сила,
Та сила, із якою все можливо
Моїй Вкраїні-неньці гідно пережити,
Щоб потім, наче незрівнянне диво,
У мирі, злагоді й любові завжди жити.
Євген Ковальчук, 28. 08. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2022
Завжди лише вперед іди
Назустріч власній долі,
Торуючи свій шлях туди,
Де все прийнятне волі.
Завжди лише вперед іди
Повз будь-які незгоди
І гордо у собі збуди
Незламний дух свободи.
Завжди лише вперед іди
Із полум’ям надії,
Що попри люті холоди
У серці втілить мрії.
Завжди лише вперед іди,
Куди душа жадає,
І вічну істину знайди,
Котру вона ховає.
Завжди лише вперед іди
За кликом поривання
І в миті щастя, і ‒ біди
Без жодного вагання.
Завжди лише вперед іди,
Свого повік тримайся,
Лихе байдуже обійди,
Ніколи не здавайся.
Завжди лише вперед іди,
Повір в талан свій вдатний,
Собі самому доведи,
Що ти й на більше здатний.
Євген Ковальчук, 04. 07. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2022
Люби Україну! Всім серцем люби,
Всією своєю душею
В щасливі часи й у годину журби,
З’єднавшись в єдине із нею.
Люби Україну! Як матір кохай,
Незмірено, аж до безтями.
Люби невтомимо батьківський свій край
Думками всіма й почуттями.
Люби Україну! В душі глибині
Розквітнуть хай квіти кохання
До всього, що зваблює очі яснí,
Приємнеє серця здригання.
Люби Україну! Хай де б ти не був,
Куди б не завéла дорога,
Аби лиш ніколи в житті не забув
Ти рідного дому порога.
Люби Україну і завжди борись
За вічну її нагороду,
За кóтрую гинули й предки колись, ‒
За честь її, волю, свободу.
Люби Україну не лиш на словах,
Що вільно в повітрі витають,
Але і на явних та гідних ділах,
Що більшу вагу-ціну мають.
Люби Україну і гордо твори
Велику, могутню державу!
Нехай швидкокрилі, буйні вітри
Всім світом її ширять славу.
Люби Україну без будь яких меж
Завжди молоду й бездоганну
За те, що ти в неї, вона в тебе теж,
Люби її без перестану.
Євген Ковальчук, 29. 06. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022
На повні груди удихни життя,
Відчуй його смак лагідно-медовий
При кожнім стукоті серцебиття,
Поринувши у світ його чудовий.
На повні груди удихни життя ‒
Безцінний скарб, найбільшу нагороду.
Звільнивши особисті почуття,
Міць-волю дай їм і стійку свободу.
На повні груди удихни життя,
Пірни в його незвідані глибини
І вічні істини розкрий буття,
Пізнавши їхню суть ізсереди́ни.
На повні груди удихни життя,
Йому відкривши навстіж душу й серце,
Аби їх сповнило без вороття
Любові, щастя, доброти озерце.
На повні груди удихни життя,
Завжди лови його лиш тії миті,
Від кóтрих і думки, і відчуття
Сіяють, наче в дивнім оксамиті.
На повні груди удихни життя,
Піддайсь його чарівності навіки,
Зітри на пил назавжди в небуття
Буденності гіркої повні ріки.
На повні груди удихни життя.
Незмушено воно хай розіллється
По всьому тілу без страху чуття,
Допоки серце в грудях тихо б’ється.
Євген Ковальчук, 28. 06. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2022
*****
У кожного своя мета,
Що має певне значення,
Та суть її таки проста ‒
Знайти своє призначення,
Її збагнути справжній сенс,
Довершеності звершення,
Хай навіть ти не екстрасенс ‒
Вздріть наслідок завершення,
Тому що наше все життя ‒
Це приклад досконалості.
Лиш слід звести всі почуття
До суми витривалості
І завжди лиш вперед іти,
Упавши, піднімаючись,
Аби все ж досягти мети,
На себе покладаючись;
Бо ж на життєвому шляху
Усяк тобі стрічається:
Хтось навіва чуття страху,
Хтось помогти старається.
Але ніколи не втрачай
Надії, що пробудяться
В твоєму серці цвіт, розмай,
Що світлі мрії збудяться.
Хай, може, нелегкий талан
В оселі в тебе водиться,
Ти ж тільки покажи, хто пан,
І все знов налагόдиться.
Таким, як є, себе прийми
Й природне середовище,
Й «своїм» ти станеш між людьми,
Знайшовши пристановище.
Євген Ковальчук, 22. 06. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022
*****
Не знаю я, що буде далі,
Куди нас доля приведе,
Що у майбутньому нас жде,
Лихі часи, а може, вдалі.
Та певен я, що варто жити
Собі на втіху кожну мить,
Бо часу плин не зупинить.
Тому ти поспішай творити,
Творити те, що ти умієш,
До чого хилиться душа,
Що серце лагідно втіша,
Чим вправно, вміло володієш;
Аби ніколи не спадала
На думку зла ідея та,
Що все життя ‒ лиш марнота,
Позбавлена свого начала,
Начала, з кóтрого походить
Цей світ, а разом з ним – і ти,
Днів перших промінь чистоти,
Що внутрішнє єство молодить.
Адже тоді лиш усвідомиш
Призначення свого життя,
Як сумнів, страх без вороття
Дощенту назавжди розгромиш.
І зійде сонце над тобою
Любові, щастя, доброти,
Яке тобі поможе йти
Життя нелéгкою тропою.
Лише повір його ти диву
І в серденько своє впусти,
Щоб темний простір пустоти
Заповнило до переливу.
Євген Ковальчук, 21. 06. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2022
Повільно жити поспішай,
Смакуй життя ти кожну мить,
Зі свóго шляху не звертай,
Коли тобі і не щастить.
Повільно жити поспішай
Завжди тепер і тільки тут,
І власну сутність упізнай,
Позбувшись враз душевних пут.
Повільно жити поспішай,
Прямуючи лиш навпростець.
Ніколи рук не опускай,
Й коли пішло все нанівець.
Повільно жити поспішай,
Відчуй всі тонкощі життя,
Секрети їхні розкривай,
Аби пізнати сенс буття.
Повільно жити поспішай.
Життя ‒ мов вік і ‒ наче мент.
Його до краплі випивай,
Щоб не проґавить свій момент.
Повільно жити поспішай,
За щастя до кінця борись,
Вір серцю, та й на глузд зважай,
У виборі не помились.
Повільно жити поспішай
Під кожний стук серцебиття,
Стежину долі відшукай ‒
Відчути повноту життя.
Євген Ковальчук, 20. 06. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022
*****
Мені на душу каменем упали
Пекуча туга і печаль гірка.
На рідну земленьку мою напали
Зі сходу люті, вражії війська.
Напали, щоб її всю захопити,
Позбавивши свободи вже навік,
І темній власній владі підкорити,
З якої виходу не мала б ввік.
Але так легко й просто не здається
Моя Вкраїна – вічная любов,
До бою з ворогами удається,
Аби руїною не стала знов
Тією, кóтрою була раніше,
В той час, як розривали на шматки
Сусіди злі усе щосили, найлютіше,
Й ніхто не дав їй помочі руки.
Але в ній в добру та лиху годину
Були й є діти – неньки майбуття,
Які за рідну матір-Батьківщину
Готові дати власнеє життя,
Щоб ріками у ній повік не лились
Ні мами сльози, ні юнацька кров,
Аби в оселю рідну заселились
Назавжди мир і злагода, й любов;
Щоб вколо вогнища вночі лунали
Пісні, не сповнені гірким жалем,
А щоб про те ми з вами всі співали,
Як краще лиш живеться з кожним днем;
А про війну б навіки вже забули,
Щоб більш не повторилася вона,
Щоб втіху життя відчули
Всі й в серці завжди квітнула весна.
Євген Ковальчук, 27. 08. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022
Ні, не звертай з дороги,
Із власного шляху,
Позбувшися тривоги,
Зневіри та страху.
Ні, не звертай з дороги,
Що вибрала душа.
Хай попри всі знемоги
Її не полиша.
Ні, не звертай з дороги
До мрії, до мети,
Набравшись сил і змоги
Таки їх досягти.
Ні, не звертай з дороги
І не спиняй ходи.
Упавши, встань на ноги
Й сміливо далі йди.
Ні, не звертай з дороги.
Свою ти суть пізнай
І за її підмоги
Знайди свій шлях у рай.
Ні, не звертай з дороги.
Лише вперед прямуй.
На серденька вимоги
Його весь біль втамуй.
Ні, не звертай з дороги.
Щоб досягти вінця
Своєї перемоги,
Іди лиш до кінця.
Євген Ковальчук, 13. 02. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2022
Твоє життя в твоїх руках.
Ти сам творець своєї долі,
Яка лиш на твоїх плечах
Твоєї внутрішньої волі.
Твоє життя в твоїх руках.
Ти попри будь-які незгоди,
Лише здолавши власний страх,
Сягнеш душевної свободи.
Твоє життя в твоїх руках.
Хай що б з тобою не ставалось,
Аби у почуттях, думках
Проміння ласки відбивалось.
Твоє життя в твоїх руках,
У рішеннях тих злободенних
На ділі, а не на словах
Нездійснених і незчисленних.
Твоє життя в твоїх руках,
В прожитій кожній миті часу.
Лети ж вперед, немовби птах,
Формуючи єства прикрасу.
Твоє життя в твоїх руках,
У помислах і сподіваннях,
У тім, що в тебе на вустах,
У серці та душі здриганнях.
Твоє життя в твоїх руках.
Його тримай же міцно, сильно,
Щоб запалав вогонь в очах,
Вогонь жаги життя несхильно.
Твоє життя в твоїх руках.
Керуй же ним завжди уміло,
Щоб в дійсності, неначе птах,
До тебе щастя прилетіло.
Євген Ковальчук, 01. 02. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2022
*****
З найвіддаленіших закутків душі
Мої безмежні та бездонні почуття
Мимовільно виливаються в віршí ‒
Душі крик, музика мого серцебиття.
Лігши ніжно у поезії рядки,
В години відчаю, зневіри, сум’яття
Розцвітають, мов веснянії квітки,
Зігрівшись променем щасливого життя.
В час, як в серці пісня радості звучить,
Від кóтрої розбуджується вся земля,
Натхнення творчості до мене спішно мчить,
Усе моє єство чарівно окриля.
Окриляються і серце, і душа
Тендітно й лагідно у мене з року в рік
Всемогутньою чарівністю вірша
На днину цю, на завтра і на цілий вік.
Євген Ковальчук, 28. 01. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2022
Зроби лише перший крок
До здійснення мети,
Позбувшись кепських думок
Її все ж досягти.
Зроби лише перший крок.
Хай мрія ожива.
Пізнавши чари зірок,
Повір у їх дива.
Зроби лише перший крок,
Переступи поріг,
Аби зневіри місток
Пройти ти легко зміг.
Зроби лише перший крок,
Позбувшися страху,
Здолавши труднощів клубок
На власному шляху.
Зроби лише перший крок,
Забувши біль марнот.
За чистих справ і гадок
Лише сягнеш висот.
Зроби лише перший крок
У той чарівний світ,
Про кóтрий ти чув з казок
Іще з дитячих літ.
Зроби лише перший крок,
В свою могуть повір.
Поки не стік часу строк,
Відчуй душевний зір.
Зроби лише перший крок
У світле майбуття
І спробуй щастя ковток
Солодкого життя.
Євген Ковальчук, 26. 01. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
Не зрікайся власних мрій,
Які душа зродила,
Котра полум’ям надій
Тебе заполонила.
Не зрікайся власних мрій,
Торуй до них стежину
Попри безлічі стихій
Життя стрімкого плину.
Не зрікайся власних мрій,
Збагнувши їх природу.
Лиш надати їм посмій
Втілитися свободу.
Не зрікайся власних мрій,
Знайди у них підказку
Шлях життя нелéгкий свій
Перетворити в казку.
Не зрікайся власних мрій,
Від них здійснивши втечу.
Долі не дозволь лихій
Душі взять порожнечу.
Не зрікайся власних мрій,
Не будь єством незрілим,
Їхній сенс знайти зумій,
Стань з ними одним цілим.
Не зрікайся власних мрій,
Взнай їх чарівність милу,
Занедбати їх не смій,
Повір у їхню силу.
Не зрікайся власних мрій,
Що в серці оселились.
Згідно з ними ти лиш дій,
Аби в життя втілились.
Євген Ковальчук, 23. 01. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
Відчуй солодкий смак життя,
Його чарівність неповторну,
Мить кожну світосприйняття,
Її могутність чудотворну.
Відчуй солодкий смак життя,
Відкрий душі розлогі крила,
Від пут звільнивши почуття,
Аби розквітла їхня сила.
Відчуй солодкий смак життя,
Довершеність його природи,
Пірнувши в хвилі підняття
Лиш внутрішньої насолоди.
Відчуй солодкий смак життя,
Черпаючи з його криниці
Глибокі мудрості буття,
Йог розкривши таємниці.
Відчуй солодкий смак життя,
Їх миті, кóтрі енергійно
Минаючи без вороття,
У серці житимуть постійно.
Відчуй солодкий смак життя,
Душі позбувшись самотини,
І без тривоги відчуття
Пірни в його чудні глибини.
Відчуй солодкий смак життя,
Та що б не підкидала доля,
Із посмішкою сум’яття
Здола непереборна воля.
Відчуй солодкий смак життя,
Знайшовши в ньому місце власне.
Ним користуйся до пуття,
Допоки серце не погасне.
Євген Ковальчук, 21. 01. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2022
*****
Зажурилась Україна-мати
За дітей: синів, дочок своїх,
Що вона повинна проводжати
На війну із ворогами їх.
Чи уже не досить настраждалась
За минулії вона літа,
Коли слізьми-кров’ю умивалась
Її земленька вовік свята?
Та невже її бо стороною
Не обходитимуть вороги,
Що вона кривавою ціною
Платить за усі свої борги?
Та які ж вона борги ті має,
Як вона війною ввік не йшла
В край чужий. Аж серце крає!
Завжди жертвою сама була.
І за те вона платити має,
Що нікому не чинила зла?
Справедливість де ж тут?! Та немає!
Й повік майже з нами не була.
Та надіюсь, вірю я та знаю,
Що таки прийде жадана мить,
Що також в моїм коханім крáю
Сонце згоди, миру заблищить.
Замість куль і вибуху гармати,
Буде чуть дітей веселий сміх,
Після горя, що прийшлось зазнати,
Запанує мирний час для всіх.
Лиш здаватись ворогу не треба,
До кінця слід битись до пуття
В ім’я щастя, мирного всім неба,
За Вкраїни світле майбуття!
Євген Ковальчук, 21. 08. 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2022
Розкрий таємні істини життя,
Якими сповнений наш світ
По самі вінця чаші прожиття
Іще з прадавніх, сивих літ.
Розкрий таємні істини життя,
Торуючи до них той шлях,
Котрим йдучи, збагнеш свій зміст буття
В думках, ділах і почуттях.
Розкрий таємні істини життя.
Їх ключ був у тобі завжди –
В душі пориву, серденька биття.
Лишень його ти віднайди.
Розкрий таємні істини життя,
Забувши всі лихі часи.
Поглинувши їх чари сприйняття,
Поринь у їхній вир краси.
Розкрий таємні істини життя,
Міцний їх вузол розв’яжи,
Всі сумніви відкинь у небуття,
Що ти господар покажи.
Розкрий таємні істини життя,
У очі труднощам поглянь,
Своє щасливе, світле майбуття
Будуй без жодних зневірянь.
Розкрий таємні істини життя,
Доступні не лише очам,
А й також ті, які передчуття
Часами сповіщають нам.
Розкрий таємні істини життя,
Збагни їх непорочну суть,
І тіла, серця і душі чуття
Гармонію лиш принесуть.
Євген Ковальчук, 19. 01. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2022
Завжди будь напоготові
До несподіванок життя,
Що і темні, й кольорові
Стелить стежки в майбуття.
Завжди будь напоготові
Собі обрати саме ту
Путь, з якою у любові
Знайдеш свого життя мету.
Завжди будь напоготові
Завади стріти на шляху,
Що здолаєш і без крові,
Позбувшись розпачу й страху.
Завжди будь напоготові
Себе у жертву принести,
Скинуть пута ланцюгові
Заради вищої мети.
Завжди будь напоготові,
Як гріє серце чи пече,
Другу, навіть ворогóві
Підставити своє плече.
Завжди будь напоготові
Здобути, втратити усе.
Миті і важкі, й чудові
На крилах час все ж віднесе.
Завжди будь напоготові
Пірнути у життєвий вир.
Знай: на ділі, не на слові
Свого життя ти – поводир.
Завжди будь напоготові
Покинути земне буття,
Віривши в невипадкові
Слова про райськеє життя.
Євген Ковальчук, 17. 01. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2022
Минає час, рушаючи
Крізь роки і століття,
В минулому лишаючи
Днів щастя й лихоліття.
Летить, не зупиняючись,
Вдаль, темну невідомість,
Щомиті віддаляючись,
Поринувши в свідомість,
В свідомість твору Божого,
Ім’я якій ‒ людина,
Взірця, на нього схожого,
Бо ми його частина
Так само, як довершена
Навколишня природа –
Сестра неперевершена,
Утіха й насолода.
Та часу швидкоплинного
До місця не прикути.
Не можна безупинного
Спинити, повернути.
Адже йому підкорені,
Ми маємо служити,
Бо люди всі сотворені
До часу вимог жити.
А всі ті несподіванки,
Що він не підкидав би,
Хай втіляться в сподіванки,
Яких ти вже чекав би.
Та що би не ставалося –
Приємне чи тривожне,
Все, що б не забажалося,
Здолать єство спроможне.
Євген Ковальчук, 15. 01. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2022
*****
Дорогою стрімкою власного життя,
Що іноді прискорює серцебиття
Від сірого, буденного вкрай сум’яття,
Яке душі туманить світлі почуття,
Завжди лише іди вперед без вороття,
Туди, де жде тебе омріяне буття,
Котре в думках плекав ти ще від сповиття,
Від першого проміння сонця сприйняття,
Від сяйва якого твої відчуття
Цей світ сповістили про прибуття;
З яким і теперішнє, і майбуття
Єдиною ідуть стежиною життя,
На кóтрій і без твóго на те прийняття
Стрічаються сміх втіхи і горя виття,
Любові й ненависті темної чуття,
І відчай, й надія на краще життя,
В якому доходить усе до пуття;
Всіх мрій і бажань яснé відбиття,
Що шлях твій осяює до забуття
Всього, що душу й серце без співчуття
На шмаття рве безщадно, без каяття.
Та що би не стрічалось на шляху життя,
Усе сприймай як слід. Тобі передчуття,
Твій розум, досвід, серця світлі почуття
Поможуть віднайти прохід із «небуття»
До сповненого аж до перелиття
Яснѝм змістом-сенсом твого прожиття,
В якому ти впевнений і без взяття
Найменшого сумніву лиш почуття,
Що скарб найцінніший ‒ це наше життя.
Євген Ковальчук, 12. 01. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2022
Пливи вперед безперестанку
Рікою власного життя
До сповненого майбуття
Подій чудових до останку.
Нехай ніколи невідоме
Тебе ніколи не страшить,
А лиш завзято бадьорить
Знайти у ньому щось вагоме,
Знайти ту суть беззаперечну,
Яка освітлює твій шлях,
Що у незвіданих далях
На з’яву жде твою доречну.
Пливи лише за течією,
На досвід спершись власний, свій,
Та в жоднім разі не посмій
Зловжити гордістю своєю,
Бо успіхи ті безумовні,
Що в поті ти здобув чола,
Дадуть більш користі, тепла,
Якщо спрямовані назовні,
На те суспільство, у якому
Вродився, виріс і живеш,
З яким вантаж життя несеш,
Тобі підсильний, більш нікому.
Коли його ти все ж здолаєш
І світу істини збагнеш,
Своє призначення знайдеш,
Життя чарівність упізнаєш,
Чарівність ту, що ніжно лине
З душі та серця глибини,
Що всі твої прекрасні сни
Реальність солодко поглине.
Євген Ковальчук, 10. 01. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2022
Навколо тиша, темнота.
Затихли всі вже звуки.
Лиш чорноока самота
До мене тягне руки.
Ані на мить не полиша.
Так кликала, манила,
Щоб молода моя душа
Вік з нею розділила.
Вона дала мені ковтнуть
Своє чарівне зілля,
Аби я міг таки заснуть
Від власного безвілля.
І поки я так міцно спав,
Прокинутись несила,
Як самота без зайвих справ
Мене заворожила.
У тому чудодійнім сні
Глибокім, непробуднім
Лунали радісні пісні,
Мов в свята дні, не буднім.
Стулить не міг ані очей,
Ні рота від діяння,
Що якості усіх речей
Творило на сіяння,
Сіяння те, що протекло
У розум, серце, душу
Так, що єство пережило,
Уже й повік не зрушу.
Та раптом у неждану мить
Прокинувсь я від шуму.
Подумав я, що таланить
Лиш уві сні від суму,
Від суму, кóтрий огорта
Сердéнько від тривоги,
Що ница людська сліпота
Вже не знайде дороги,
Дороги від страху й жалю,
До миру та свободи,
Від ненависті до «люблю»,
Від підлості до згоди.
А таємнича самота
І далі навівала
Мені гадки, щоб пустота
Мене не обіймала,
Аби я міг свої думки
Втілити у реальність,
Життя всі темні сторінки
Змінити на моральність,
Щоб кожен індивід знайшов
Свою місцину в світі
І завжди тим шляхом ішов,
Що тоне в буйноцвіті;
Аби нарешті я збагнув
Свого життя суть чисту
І впевненим завсіди був
В годину променисту;
Щоб друзі, родичі, близькі
І дальнії мої нащадки
В часи легкі та у важкі
Про мене мали добрі згадки;
Аби настала та пора,
Що все, що я робив на світі,
Пустило паростки добра,
Любові променем зігріті.
І цілий всесвіт засія
За перемогу, не поразку,
Що наша матінка-Земля
Перетворилася на казку.
Євген Ковальчук, 07. 01. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
Цей світ такий, як твориш його ти:
Раніше, нині, потім ‒ повсякчас.
Яку життя дорогу нам пройти,
Залежить тільки від самих же нас.
Цей світ такий, як твориш його ти
У гадках, діях та у почуттях,
Що помагають нам усім знайти
Із-поміж тисяч інших власний шлях.
Цей світ такий, як твориш його ти
У кроці, подиху, серцебитті,
Бо кожна мить, що проживаєш ти,
Є неповторною в твоїм житті.
Цей світ такий, як твориш його ти
Як з іншими, так і окремо, сам,
Бо разом можна все перемогти,
Лишившись вірним власним же думкам.
Цей світ такий, як твориш його ти
Так само в щастя час, як і ‒ біди.
Щоб перше мати, друге замести,
Вір серцю, дій же з розумом завжди.
Цей світ такий, як твориш його ти,
Та згідно до своїх потреб, бажань
І щоб жаданого все ж досягти,
Докласти варто максимум старань.
Цей світ такий, як твориш його ти,
Бо саме ти вкладаєш в нього зміст,
Що в тому полягає, аби ти
Із ним підвищував моральний ріст.
Цей світ такий, як твориш його ти,
І саме ти його той елемент,
Що здатен як його таки спасти,
Так само й знищити в один момент.
Євген Ковальчук, 05. 01. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022
Душі та серця розплющ очі
На весь цей дивовижний світ,
Пірни в його глиби урочі,
Звідкіль росте прекрасний цвіт.
Душі та серця розплющ очі
І суть збагни свого життя,
Його моменти, що охочі
До світлого лиш майбуття.
Душі та серця розплющ очі,
Звільни від пут їх почуття,
Дозволь відчути їм досхочу
Бездонну повноту життя.
Душі та серця розплющ очі,
Із гідністю прийми дари
Землі. Їх якості робочі
Із розумом вживай, твори.
Душі та серця розплющ очі.
Їх світло вкаже тобі шлях.
Довірся їм, що стане мочі,
У їхніх світлих почуттях.
Душі та серця розплющ очі,
Пусти єство у просторінь,
Щоб сповнилася донесхочу
Її див змістом глибочінь.
Душі та серця розплющ очі
І зрештою себе пізнай,
Аби завжди ‒ щодня, щоночі
Був ясним твій душевний край.
Душі та серця розплющ очі,
За мрією услід лети,
І попри біди всі пророчі
Своєї досягнеш мети.
Євген Ковальчук, 03. 01. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2022
Усміхнись! Життя мина
Попри труднощі буденні.
Щирий усміх, мов весна,
Їх оберне в дні блаженні.
Усміхнись! Усі митці
Уславляють лиш те щастя,
Що, як усміх на лиці,
Прийде навіть в час нещастя.
Усміхнись! І запали
Вогник віри та надії
В серці, яв’ю щоб були
Всі твої бажання й мрії.
Усміхнись! Бо джерело
Успіху та насолоди ‒
Це душа, в якій тепло
Пломенить любові й згоди.
Усміхнись! Дай почуттям,
Котрі душу розривають,
Вдовольнитися життям
І віддати все, що мають.
Усміхнись! Сум прожени
Назавжди з душі та серця
І ласкаво упірни
В хвилі радості озерця.
Усміхнись! Свого життя
Благами ти користайся,
До душі й серцебиття
Все частіше прислухайся.
Усміхнись в ім’я добра
Ближньому та другу свому,
Що, коли прийде пора,
Лихові зарадять твому.
Євген Ковальчук, 26. 12. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2022
Знайди свою дорогу,
Що доля зготувала,
Відкинувши тривогу,
Що щось не те обрала.
Знайди свою дорогу,
Та, щоб не заблукати,
Душі та серцю змогу
Надай її впізнати.
Знайди свою дорогу,
Пізнай самого себе.
Як взяти перемогу,
Ніхто не зна, крім тебе.
Знайди свою дорогу,
Керуючись умінням,
Знанням на допомогу
Своїм єства велінням.
Знайди свою дорогу,
Руйнуючи завади.
Здолавши все ж знемогу,
Відчуй же смак відради.
Знайди свою дорогу,
Будь чесним із собою,
Бо схибивши спрожогу,
Життя піде війною.
Знайди свою дорогу
Й завжди її тримайся,
І до мети порогу
Рішуче наближайся.
Знайди свою дорогу,
А від невдач вгамуйся.
Постав собі вимогу ‒
Самореалізуйся.
Євген Ковальчук, 23. 12. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2022
В серця людей сій зерна доброти,
Що ні тривоги, ні жалю не знає,
А полум’ям м’якої теплоти
Відчайні душі ніжно зігріває.
В серця людей сій зерна доброти
З любов’ю, щиро, щедро та завзято,
Щоб досягнути власної мети ‒
Їх кожен день перетворити в свято.
В серця людей сій зерна доброти,
Кохання, віри, щастя і надії
В те, що можливо горе обійти
І що здійсняться їхні світлі мрії.
В серця людей сій зерна доброти
Того, хто завжди всіх оберігає
Від темних чар пустої сліпоти,
Що всюди шлях до цілі закриває.
В серця людей сій зерна доброти,
Аби вони змогли таки відчути
Всю владу світу диво-красоти,
Сенс особистого життя збагнути.
В серця людей сій зерна доброти,
Адже вона ‒ то сутність їх природи.
Ти лиш надай їм змогу віднайти
Свою дорогу до душі свободи.
В серця людей сій зерна доброти
Завжди, без винятку усім і всюди,
Аби промінням щастя-теплоти
Були зігріті всі на світі люди.
В серця людей сій зерна доброти
І ласкою їх поливай постійно,
Щоб пишно з них зуміли прорости
Плоди гуманності благонадійно.
Євген Ковальчук, 28. 08. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2022
*****
Зважай на те, що серце каже,
Та рішення із розумом приймай.
До мрії серце шлях підкаже,
А розум її справдить. Тільки знай,
Між тим, чого ти так бажаєш
І що потрібно дійсно все ж тобі,
Тоді різницю упізнаєш,
Коли могутню міць знайдеш в собі
Всі внутрішні страхи здолати,
Зневіру, сумнів стерти в небуття,
З самого початкý почати
Розмірене, новітнєє життя,
В якому все те, що ти робиш,
Ніколи б більше марним не було,
Від того, що й собі заробиш,
Несло і іншим щедро лиш тепло,
Тепло, що душу зігріває
Від сильних, крижаних обіймів зла,
А серце щастям напуває,
Щоб доля вдалою завжди була;
Щоб ти зміг виявити змогу
Тим змістом переповнити життя,
Який простелить шлях-дорогу
В осяянеє благом майбуття,
За кóтре ти боротись маєш
Лише до переможного кінця,
І неодмінно подолаєш
Ошуканих душ підлого ловця,
Який не знає ні спочину,
Ні поступок, ні сліз, ні співчуття,
А лиш полює без упину
На горем скривджені людські життя.
Тому будь завжди впевненим у тому,
Чого бажаєш і що можеш ти,
Адже ще не вдавалося нікому
Без жодних сил сягнути висоти.
Євген Ковальчук, 26. 08. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2022
Хто має терпіння, той має везіння,
Якого тоді неодмінно сягнеш
Усупереч труднощів, нерозуміння,
Якщо ти дорогу до краю пройдеш.
Хто має терпіння, той має везіння.
Всьому своє місце, обставини, час.
Лиш слід дочекатися долі веління
Це разом з’єднати усе водночас.
Хто має терпіння, той має везіння.
Будь завжди готовим життєве кермо
Звернути зі шляху невдачі стремління,
З душі навік скинуть важкеє ярмо.
Хто має терпіння, той має везіння,
Бо ж успіх вселяється в тії серця,
Хто раз посадивши щастя насіння,
За ними пильнує лише до кінця.
Хто має терпіння, той має везіння,
Того ввік й поразка не настрашить,
Бо згодом, здобувши достатні уміння,
Її в перемогу зможе змінить.
Хто має терпіння, той має везіння,
Солодкая надія душу вкрива
Ласкавою ковдрою благовоління,
Що справджує всі нездійсненні дива.
Хто має терпіння, той має везіння
І більше можливостей є у тогó,
Хто здатний до цілі серця стремління
Втілити у дійсність життя свойогó.
Хто має терпіння, той має везіння.
Терплячим ти будеш усеньке життя,
Тоді доля пустить глибоке коріння,
З якого щасливе зросте майбуття.
Євген Ковальчук, 24. 08. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2022
Завжди залишайся собою
Усупереч різних умов,
Бо бути самим же собою ‒
Стосунків основа основ.
Завжди залишайся собою,
Уважним до себе вчись буть.
Що досі здавалося грою,
Реальності може набуть.
Завжди залишайся собою.
Такого, як ти, більш нема.
Життя пролетить, мов стрілою,
Та знатимеш, що недарма.
Завжди залишайся собою,
Приймай світ таким, як він є,
В імення душі супокою
У ньому залиш щось своє.
Завжди залишайся собою.
Щось є особливе в тобі,
З душевною тільки снагою
Пізнаєш його, далебі.
Завжди залишайся собою,
Іди власним шляхом життя
І що би не сталось з тобою,
У краще все ж вір майбуття.
Завжди залишайся собою,
Не дай духу свóго зломить.
Ти лиш не здавайся без бою,
Щоб мрії в життя утілить.
Завжди залишайся собою.
Ти сам власник свóго життя
Й якою плисти ‘му рікою,
Питання твого сприйняття.
‘Му – скорочення від «йому».
Євген Ковальчук, 20. 08. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Пізнай себе. Від пустоти
Свій дух зумій звільнити.
В нім більше є, ніж можеш ти
Собі лиш уявити.
Пізнай себе. Своїм страхам
В полон не віддавайся.
Вір серцю, а не лиш очам.
Ним мудро користайся.
Пізнай себе. Потенціал
В собі смій відшукати.
Втіли його в той ідеал,
Яким би ти міг стати.
Пізнай себе. Лиш розгорни
Своє єство назовні.
Його всі золотії сни
Втіли в реальність вповні.
Пізнай себе. Відвертим будь
Завжди сам із собою,
Та в жоднім разі не забудь
Про тих, хто із тобою.
Пізнай себе. Адже тоді
Все ж легше буде жити
І в щасті, навіть у біді ‒
Знать будеш, що робити.
Пізнай себе. Свободу дай
Можливостям ти власним
І з ними вперто здобувай
Всю владу над прекрасним.
Пізнай себе. Не приховать
Того, що в серці в тебе.
Перш, ніж про всесвіт міркувать,
Пізнай самого себе.
Євген Ковальчук, 17. 08. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
Спинися, час, хоча б на мить!
Дозволь думками упірнути
У світ довершеності вмить,
У ньому ніжно потонути.
Спинися, час, хоча б на мить!
Можливість дай насолодитись
Моментом, що навчає жить,
Своїм життям завжди гордитись.
Спинися, час, хоча б на мить!
Дай змогу добре пригадати
Тих, хто поміг у скрутну мить,
Подяку щиру їм віддати.
Спинися, час, хоча б на мить!
Аби душею осягнути
Чуттів безмірність, що кишить,
Їх серцем, розумом збагнути.
Спинися, час, хоча б на мить!
Створи підхожії умови,
За кóтрих серце пломенить
Вогнем безмежної любови.
Спинися, час, хоча б на мить!
Аби в минуле озирнутись,
З його помилками умить
Назавжди гідно розминутись.
Спинися, час, хоча б на мить!
Сприяй поразки біль забути,
Від кóтрої в грудя́х щемить,
Дай перемоги смак відчути.
Спинися, час, хоча б на мить!
З твоєї чистої криниці
Водиці б мудрості попить,
Розкрити щастя таємниці.
Євген Ковальчук, 15. 08. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2022
Ні, ніколи не здавайся,
Навіть у відчайні моменти життя.
Навпаки, їх намагайся
Все ж перетворити в світлі почуття.
Ні, ніколи не здавайся,
А в собі потужну силу віднайди.
З нею впевнено вдавайся
В боротьбу супроти чорних чар біди.
Ні, ніколи не здавайся,
Бо в минуле більш немає вороття,
А невдачам лиш всміхайся
З вірою в щасливе майбуття.
Ні, ніколи не здавайся.
Так, нелегко довгий шлях життя пройти.
Лиш на себе сподівайся.
Його здатен подолати тільки ти.
Ні, ніколи не здавайся.
Лихо припадало не лише тобі.
Навіть ти не сумнівайся,
Що його здолаєш, тільки в боротьбі.
Ні, ніколи не здавайся.
Пута сумнівів з душі навік зніми
Неодмінно й постарайся
Душу упустити в світло із пітьми.
Ні, ніколи не здавайся,
Адже волю й силу духу не зломить,
Та завжди остерігайся,
Хто на темний бік бажа тебе схилить.
Ні, ніколи не здавайся,
Скільки би життя не завдавало мук,
А його утіхою вмивайся,
Доки чути серця тихий диво-стук.
Євген Ковальчук, 14. 08. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2022
Вір, надійся, знай і пам’ятай,
Що ти – частина цього світу.
Джерело своє лиш пригадай,
Ту суть, любов’ю лиш зігріту.
Вір, надійся, знай і пам’ятай,
Що певна ціль в житті є в тебе.
Ти лише її все ж відшукай,
Поклавшись на самого себе.
Вір, надійся, знай і пам’ятай,
Що всі завади на дорозі
Подолаєш. Лиш не забувай,
Що ти зробити це у змозі.
Вір, надійся, знай і пам’ятай ‒
Життя нам дане, щоб творити.
Ти від нього те лиш забирай,
Заради чого варто жити.
Вір, надійся, знай і пам’ятай,
Що без зерна немає плоду.
Щоб солодким був цей плід, надай
Йому рости стійку свободу.
Вір, надійся, знай і пам’ятай:
Життя ‒ це боротьба постійна,
В кóтрій переможцем будеш, знай,
Як сила духу є настійна.
Вір, надійся, знай і пам’ятай ‒
Все, що здається лиш пропащим,
Як зійде облуди цвіт-розмай,
Насправді виявиться кращим.
Євген Ковальчук, 12. 08. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2022
Живи собі на втіху ‒
Життя лише одне,
Чи в горі, чи у сміху ‒
Не вчуєш, як мине.
Живи собі на втіху,
Створи рай на землі,
Відкрий же власну віху ‒
В добрі жить і теплі.
Живи собі на втіху,
Про зле навік забудь
І родичем стань сміху,
Щасливим завжди будь.
Живи собі на втіху
І в світлу, й темну мить.
Душі міцную стріху
Ніколи не зломить.
Живи собі на втіху,
Бажанням волю дай,
Із розумом, без спіху
Ти ними користай.
Живи собі на втіху
І кожний шанс піймай,
Вживаючи потіху,
Й про інших пам’ятай.
Живи собі на втіху
У світлий час ‒ життя,
Допоки серця в сміху
Не спиниться биття.
Євген Ковальчук, 07. 08. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2022
Борись! І все ти переможеш
На своєму життєвім шляху.
Я вірю, знаю, ти це зможеш.
Лиш позбудься зневіри, страху.
Борись! Назад не озирайся.
Всі невдачі в минулім лиши,
Услід зустрічним посміхайся ‒
Свою долю враз перепиши.
Борись! Збуди всю силу й волю
Подолати важкі відчуття,
Що завдають душі лиш болю.
Їх відкинь назавжди в небуття!
Борись! І вільно дай ти руху
Просуватись далі зараз, тут,
Спрямуй всю силу волі й духу
Звільнитись від внутрішніх всіх пут.
Борись! На світ розплющ же очі
І солодкий смак життя відчуй
І миті всі його урочі.
Ними спрагу серця утамуй.
Борись! Уважно прислухайся
До сердечних, внутрішніх благань.
В життя втілить їх намагайся
На прохання світлих сподівань.
Борись! Жадану перемогу
Ти здобудеш тільки в боротьбі.
Проб’єш в житті свою дорогу,
Й усміхнеться доленька тобі.
Борись! Ти тільки не здавайся,
Небезпеці в очі подивись,
Її приборкать постарайся,
Все вийде в тебе. Ти лишень борись…
Євген Ковальчук, 19. 07. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2022
В невпинному вирі життя
Шлях долі своєї пройти
І в щасті, і в час сум’яття
Достоту спроможний лиш ти.
Коли здається, що душа
В полоні злої гіркоти,
Що ні на мить не полиша,
Проміння щастя упусти;
Оте проміння, що сія
Сліпучим блиском теплоти,
Що пишним цвітом враз буя.
Здійснити можеш це лиш ти.
Як серденько переповня
Любов’ю, щастям і добром,
Лиш їх чуттєве пізнання
Наповнить шлях життя теплом;
Теплом, що душу зігріва
Від болісної мерзлоти,
Цілющим зіллям напува,
Що здатний зготувать лиш ти.
Ніколи віри не втрачай,
Що може хтось допомогти,
Але все ж завжди пам’ятай –
Свій шлях життя пройдеш лиш ти!
Євген Ковальчук, 18. 07. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
1
Любов
Від неї в жилах кипить кров,
Що серце гріє знов і знов,
Проймає душу до основ,
Найкраща мова з усіх мов.
2
Ненависть
Це чорне, злісне почуття
Прискорює серця биття,
Тривожитиме все життя,
Поки не піде в забуття.
3
Надія
Вона міцна протидія
Супроти чар лиходія,
Чия кожна зла затія
Згорає, мов марна мрія.
4
Віра
Вона ‒ наслідку джерело,
Предвічнеє натхнення тло.
Усе, що марою було,
Із нею яв’ю зацвіло.
5
Довіра
Щоб мати до неї вхід,
Її заслужити слід,
Та лиш один хибний хід
Її знищить здатен вслід.
6
Жорстокість
Хто нею володіє,
Того душа черствіє,
А серце лиш нидіє,
Бо з нею світ мертвіє.
7
Смуток
Він ‒ спокою викрадач,
Що створює душі плач,
Лихих вчинків спонукач
В пітьмі ворожих невдач.
8
Радість
Коли з душі вона зрина,
Враз серце в світло порина,
Якого золота струна
Співа, мов арфа чарівна.
9
Страх
Навіює душі тривогу,
Що нівечить життя дорогу,
Що сковує свободи змогу
Над ним здобути перемогу.
10
Чуйність
Найвищий вияв теплоти,
Уваги прояв, доброти,
І значно легше з нею йти
До бажаної висоти.
11
Воля
Хто здатний нею керувати,
Того вже дух не поламати,
Бо зможе він усе здолати,
Спроможний суть свою пізнати.
12
Гордість
Вона щтовха на гідні справи,
Одначе не заради слави,
За честь як власну, так й держави,
Що всіх приймає в свої лави.
13
Щирість
З душі та серця глибини,
Неначе перший цвіт весни,
Спливають почуттів човни,
Яким би не були вони.
14
Приязнь
Вона подібна на кохання,
Проте у мить розчарування
Згасає, мов свіча остання
Навік сердечного з’єднання.
15
Кохання
Потужне, сильне почуття,
Це вічне двох сердець злиття,
Комусь ‒ єдиний сенс життя,
Смак ніжний світу сприйняття.
16
Гнів
Він сіє тільки злобу й страх
Як на словах, так і ділах,
Та ключ його в твоїх думках,
Адже усе в твоїх руках.
17
Повага
Глибокий прояв це пошани
Відвертої та без омани,
І тільки щирі душі стани
Здійснити здатні її плани.
18
Презирство
Байдужість у серце запрошує,
Зневагу й гонор оголошує,
Які в собі довго виношує,
Цим самим душу лиш спустошує.
19
Сором
Коли назовні випливає,
То гордість болісно терзає,
Та він у того лиш буває,
Хто чистеє сумління має.
20
Тривога
Коли вона вривається,
Душа щораз здригається,
Сум в серце підкрадається
Й скорити намагається.
21
Туга
Як душу вона огортає,
Солодкий життя смак зникає,
Але її той подолає,
Хто справжню силу духу має.
22
Лінь
Без приводу і без вагання
До дій відбирає бажання,
За гідного лиш спрямування
Візьмеш над нею керування.
23
Відвага
Хто нею вправно володіє,
У того небезпека скніє,
Той з неї скористать зуміє,
Хто з розумом із нею діє.
24
Розпач
На дрізки серце розбива,
Мертвіє з ним душа жива,
Збентеження лиш навіва,
Що внутрішнє єство вбива.
25
Впевненість
Вона, немов скеля, міцна
І протилежності не зна,
Коли в свідомість порина,
Всі нищить сумніви сповна.
26
Жалість
Пронизуюче почуття,
До горя інших співчуття,
В відчайні миті від життя
Осяє світосприйняття.
27
Наснага
Неробству все ж на противагу
Тамує тіла й душі спрагу,
Між прагненнями рівновагу
Формує в дійсну перевагу.
28
Огида
Коли всередину впадає,
Від неї душу вивертає,
З грудей серденько вистрибає,
Бажання жити відбирає.
29
Насолода
Сама довершеність вона,
Від кóтрої душі струна
Звучить, мов пісня чарівна,
І серце квітне, мов весна.
30
Ніжність
Вона голубить почуття,
У них вкладає зміст життя,
З душі провадить сум’яття
В безповоротне забуття.
31
Захват
Нестриманий душі порив,
Потужних вражень це приплив,
Що здійснює шалений вплив
На сферу емоційних жнив.
32
Обурення
Настала темная пора,
Кого воно все розпира,
Воно ‒ мов у душі діра,
На шмаття серце роздира.
33
Задоволення
Без жодних прагнень гіркоти,
Здійснить усе, що прагнеш ти,
Лиш силу слід в собі знайти
Тернистий шлях життя пройти.
34
Біль
Тоді, коли він виникає,
Душа щемить, тіло страждає,
Та втім усе це означає,
Що він лише нас захищає.
35
Симпатія
Стосунки лагідні будує,
Прихильність нею лиш керує,
Емоцій гідних вал дарує,
І очі, й душу враз милує.
36
Антипатія
Вона несе душі страждання,
Неприязнь і розчарування,
Бентежить серце, дух, сприймання,
Властиві нам переживання.
37
Подяка
Це вияв вдячності на змогу
За послугу чи допомогу,
Та не на змушену вимогу,
На поклик серця, перемогу.
38
Каяття
З душі знімає сум’яття
За ницих вчинків підняття,
Веде на гідний шлях життя
За знищення їх вороття.
39
Образа
Сповняє душу гіркотою,
Досадою та блекотою,
Полонить серце мерзлотою,
Вражає мозок сліпотою.
40
Доброта
Людських стосунків теплота,
Душі промінна висота,
Коли серденько огорта,
Рясніє з нього чистота.
41
Лють
Коли у душу проникає,
Її на шмаття роздирає,
Всередині вогонь палає,
Що серденько дощенту крає.
42
Жах
Від нього завмирає рух,
У п’яти заглядає дух,
Розносить спокій в прах і пух ‒
Немов осліп, немов оглух.
43
Розчарування
Стирає з серця сподівання,
Довіру та замилування,
Душі високі поривання,
Лиш сіє темні почування.
44
Зловтіха
Сумління, співчуття позбавля,
Вбира в душу моральне гнилля,
З ким вона чогось не поділя,
Тому в серце гострий ніж встромля.
45
Заздрість
Досаду в душу упускає
За те, що краще хтось щось має,
Та хто на щастя зазіхає,
Свого повік не відшукає.
46
Інтерес
Спонука до тих володінь,
Що прагнуть до навичок, вмінь,
Які за високих стремлінь
У світлу ведуть височінь.
47
Провина
Навіює серцю тремтіння,
Гризе нестерпимо сумління,
Її визнання й розуміння ‒
Це шлях до її умертвіння.
48
Розчулення
Воно пройма до глибини
Душі, огорнену у сни
Барвисті, наче всі вони −
То пишний розквіт є весни.
49
Пристрасть
Мов злива, буйная вона,
Прониклива та запальна,
Нестримна, миттю поглина
Об’єкт бажання аж до дна.
50
Передчуття
Неясне, дивне почуття,
Можливий проблиск майбуття.
Чи втілиться воно в життя ‒
Питання часу і буття.
Євген Ковальчук, 28. 06. 2015 ‒ 16.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
Рідна мова – солов’їний спів,
Що змалечку навколо нас лунає.
Рідна мова – славний скарб дідів,
Що шлях до гідності враз осяває.
Рідна мова – світла джерело,
Що світу всі секрети розкриває.
Рідна мова – батьківське тепло,
Що лагідно сердéнько зігріває.
Рідна мова – це свободи клич,
Який з глибин душі щораз зринає.
Рідна мова – та, що з ста облич,
Хто дійсно вірний їй, її пізнає.
Рідна мова – поле почуттів,
Яке засіяне дивословами.
Рідна мова – буйний сплеск вогнів
Думок, утілених в життя ділами.
Рідна мова – виплекана путь
До вияву душі усіх відтінків.
Рідна мова – квіти, що цвітуть
У вигляді звичайних, добрих вчинків.
Рідна мова – гарний, тихий дзвін,
Що струни серця тихо й ніжно будить.
Рідна мова – мова гідних змін,
Яких ніхто ніколи не осудить.
Рідна мова – мудрості води
По самі вінця сповнена криниця.
Рідна мова – сóлодкі плоди
Й водночас – дивовижна таємниця.
Євген Ковальчук, 12. 04. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
*****
Моя рідна мово,
Що з уст пишно ллється,
Українське слово,
Частіш серце б’ється,
Як тебе почую,
З грудей в світ все рветься,
Шукаючи тую
Дорогу, що в’ється
До тих, над ким лихо
Безжально сміється,
Тривога так тихо
У душу крадеться;
До тих, чия доля
Сумною здається,
А власная воля
У дугу лиш гнеться
І згасла надія,
Що все те минеться,
Що жодна вже мрія
Повік не всміхнеться.
Могутнєє слово,
Хай промінь торкнеться
Твій їх, веселково
І ніжно проллється
Відрадою в кожній
Клітині, що рветься
У миті всеможній.
Хай серце займеться
Багаттям любові,
Котра тим дається,
Хто є наготові
Завжди, як прийдеться,
Частиночку серця,
Звідкіль втіха ллється −
З святого озерця −
Тим, хто не здається,
Віддать доброзично.
Й душа набереться
Тим дивом до краю.
Все лихо ж минеться,
В даль піде безкраю
Навік блискавично.
Євген Ковальчук, 11. 04. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022
*****
Коли в моїй уразливій душі
Утворюється темна порожнеча,
Слова об’єднуються у віршí −
Надії вогник, успіху предтеча.
Коли з мого сердéнька струменить
Утіха безупинною рікою,
Поезія промінням сонця мчить,
Бодай не позбулося супокою.
І кожнії проникливі слова
Чи то в годину радості, чи смути
Сприяють незбагненнії дива
Усім своїм єством ураз відчути,
Збудити могуть безмежну в собі,
Розправити душі незламні крила,
Повірити, що ти все ж далебі ‒
Частина світу і в тобі є сила;
Та сила, що спроможна все змінить,
І навіть, що тобі не до вподоби.
Лиш варто серце й душу хоч на мить
Звільнити від міцних тенет жадоби,
Жадоби до багатства, що без меж,
Та до безконтрольованої влади,
Які лише ведуть невпинно все ж
Лиш до хаосу і свого «Я» зради.
І лиш у тому випадку збагнеш
Ти сам себе і сутність цього світу,
Якщо достоту тим шляхом підéш,
Де серце та душа будуть у цвіту.
Адже життя – це лиш єдина мить
І водночас – безкрая вічність наче.
Тому, щоб з гідністю його прожить,
Слід кожну мить ловить, одначе.
Євген Ковальчук, 21. 02. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2022
Поезія – це стан душі,
Що птахом із клітки на волю рветься,
Лягає ніжно у віршí,
Гамує нестерпную спрагу серця.
Поезія – це гімн красі
Завжди неповторній, непереможній.
З її лиш поміччю усі
Відкрити власную душу спроможні.
Поезія – це серця клич
Знайти до гармонії ту дорогу,
Що з-поміж тисячі облич
Прийде якраз бо до твого порогу.
Поезія – спів почуттів,
Що, як з глибин душі щораз зринають,
Чарівністю перлинок-слів
Стривожені серця людей зціляють.
Поезія – це квітів цвіт,
Що пишно ізсередини буяють
На цілий цей чудовий світ,
Любов’ю грішні душі наповняють.
Поезія – це глибина
Значної мудрості, також кохання,
Що серця два навік єдна
І душі зріднює враз без вагання.
Поезія – єства могуть,
В якій розчарування миттю гине.
Лиш слід її збагнути суть,
Адже краса – це те, що з серця лине.
Євген Ковальчук, 14. 02. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2022
*****
Для Вкраїни вища нагорода,
Що серце й душу ніжно зігріва, −
Це народу воля, честь, свобода
Та недоторкані його права.
Та на все, що вже вона здобула,
За що і предки гинули в боях,
Лютий ворог, як наставив дуло,
Посмів знівечити до волі шлях.
Він ран гідності не зміг загоїть,
Відкинуть їх назавше в небуття.
Одногό лиш не зумів засвоїть −
В минуле більш немає вороття.
«Вождя» мана владницьких амбіцій,
Які все верх над розумом беруть,
Ввік не знищить звичаїв, традицій,
Що в душі вкраїнській здавна ще живуть.
Тож вставай, могутня Україно,
Й незламний дух збуди ти у собі,
Й неодмінно, славная країно,
Перемогу ти здобудеш в боротьбі;
В боротьбі з сваволею смутною,
Що душу українськую ятрить,
В боротьбі з неволею лихою,
З якою серце страдницьки болить.
І у жоднім разі, рідна мати,
У відчай упадати не посмій,
Бо ти будеш змушена страждати
Вік під тягарем згорілих мрій.
Євген Ковальчук, 08. 02. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022
*****
На світлому душі узбережжі
Сяйнули святі почуття,
Що в чистому, морському безмежжі
Жагуче шукали життя.
Проносячись просторами моря
Повз безліч тисячі тих миль,
Здолавши невимовний біль горя,
Вдаль линули на крилах хвиль.
І линули, не знаючи втоми,
Що мріяла їх подолать,
Бо прагнули душі переломи
В єдине навіки з’єднать.
На звивистій і довгій дорозі,
Що мохом давно обросла,
У серці ж звучить клич перемозі,
Котра б зцілити дух змогла.
Голівоньку здійняло до неба
Яскраве й яснé почуття,
А сонце лише мовило: «Треба
Втілитись тобі у життя,
В життя, яке нестримно палає
Безмежністю вільних щедрот,
Душа котрого палко жадає
Дістатись найвищих висот;
В життя, що осяває миттєво
Без винятку все навкруги,
Що ще навіть навік прижиттєво
Стають друзями й вороги».
Однак раптово врешті збагнули
Усе до дрібниць почуття
І крильцями умить стрепенули
В новім ритмі серця биття.
Євген Ковальчук, 07. 02. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022
1
Те, що бачить око,
Пам'ять згодом залиша,
Відчувать глибόко
Може лиш одна душа.
2
Кожна людина – цілий світ,
Його лиш той справді збагне,
Хто, скинувши буденний гніт,
У нього повністю пірне.
3
На кожнім кроці
Буденних подій
Життя в потоці
Осмислених дій.
4
Коли чогось насправді бракує,
Здається, все, крім нього, забудеш,
Всередині кров доти нуртує,
Поки цього таки не здобудеш.
5
Що ховає невідомість,
З часом принагідно
Викриває підсвідомість,
Як це необхідно.
6
Коли важко піддаються керуванню власні емоції,
Що з глибин душі стихійно виринають,
Потрібно розмежувати їх на рівні пропорції,
І тоді вони самі себе пізнають.
7
Коли тільки через якісь подарунки
Будується чиєсь кохання,
То рано чи пізно ці псевдостосунки
Приречені лиш на страждання.
8
Щоб настав душевний лад,
Увіковічити його з власним життям,
Слід дослухатись до порад,
А не лиш керуватись своїм сприйняттям.
9
Попри всі негаразди, незгоди,
Що підкидає буденне життя,
На варто втрачати нагоди
Ловити радісні миті буття.
10
Мудрість визначається не обсягом знáння,
Здобутого протягом усього життя, а повсякчас
Майстерністю його вмілого застосування
При певних умовах, в потрібнім місці, у підхожий час.
11
Важливо, коли світла думка вирина,
Відразу неодмінно її зафіксувати,
Поки голодна мороку глибина
Не встигне цілком і повністю зглитати.
12
Не таким важливим є те,
Що інші думають про тебе,
Як, здавалося б, просте −
Як ти оцінюєш сам себе.
13
Найлегше покірно здатись
Приманливій спокусі,
Та все ж краще покладатись
На розум, силу в дусі.
14
Байдуже віриш чи ні
У свою власну долю,
Аби в душі глибині
Ти відчував лиш волю.
15
Щоб не іти на пропаще,
Що має наслідки невтішні,
З розумом діяти краще,
Щоб зменшити учинки грішні.
16
Комусь слова – порожній звук,
Комусь − душевна втіха,
Та все ж сильніша серця стук,
Коли не таїть грíха.
17
Незвідане у серці,
Що крадеться стиха,
В солоних сліз озерці
Не потопиш лиха.
18
Кожне об’єктивне бачення,
Яким би воно не було,
Має суб’єктивне значення,
Свідомість − його джерело.
19
Якщо мрії та надії, що жевріли у серці ненастанно,
Зненацька розбилися на дрібнії друзки,
То виростити їх дбайливо, пильно та старанно
Спроможні незламні, сповнені віри галузки.
20
Те, що створює уява
З ціллю або мимоволі,
Втілює із часом ява,
Стелячи дорогу долі.
21
Те, що нас усіх єднає
У хвилини радості й біди,
Становить сутність, що здолає
Всі завади, лиха назавжди.
22
Лише у тому ти знайдеш
Своє призначення,
Чому постійно надаєш
Найбільше значення.
23
Не той успіху досягає,
Хто завжди дума лиш про нього,
А той, хто докладає
Значних зусиль, старань для того.
24
Лише той перемагає,
Хто у цьому не сумнівається
Та завжди сил докладає
До надії, яка збувається.
25
Зовсім не шкідливо мріяти,
Здавалось би, про нездійсненні речі,
Та все ж потрібно й діяти,
Ніж переходити з плечей на плечі.
26
Коли тобі нарешті випала нагода
Дещо бажане здійснити в своєму житті,
Ніколи не втрачай її, така ж пригода
Вже більше може не з’явитись в твоїм майбутті.
27
Хоча ніхто не знає,
Що йому доля готує на цю чи ту днину,
Проте кожен докладає
В її здійснення певну невід’ємну частину.
28
Життям слід користатись вщерть,
Пити щастям наповнені ріки,
Поки невідворотна смерть
Не розлучить тебе з ним навіки.
29
Для того, щоб здобути
Те, що заслуговуєш,
Уважним треба бути,
Який шлях второвуєш.
30
Перш, ніж почати
Світу обстеження,
Слід подолати
Власні обмеження.
31
Знати – це і мати,
А мати – могти
Труднощі здолати,
Щоб цілі дійти.
32
Істинною довіра
Тоді лиш бути може,
Як у неї є віра,
Що лихо переможе.
33
Хто дивиться лише вперід,
Назад не озираючись,
Досягне більшого услід,
Й на це не сподіваючись.
34
Щоб не загинути
Всім, всіма навіки забутим,
Потрібно скинути
Серця пута, бути розкутим.
35
За все, що ти робиш,
За все, що зробив,
Лиш те ти заробиш,
Чого заслужив.
36
Те, що ти шукаєш,
Обов’язково знайдеш,
Якщо віру маєш,
Правильним шляхом підеш.
37
Те, чим без упину
Живиться душа,
Й формує людину,
Її прикраша.
38
Те, що визначає
Спосіб життя,
Звичайно складає
Сутність буття.
39
Той лиха не знає,
Чий розум воює,
А серце співає
Й душа враз танцює.
40
Лише те справді становить
Справжню цінність життя,
Що ніколи не зумовить
Відхід у забуття.
41
Щоб здолати
Внутрішній біль,
Слід сягати
Власную ціль.
42
Усі дари з шаною приймай,
Які природа тобі дарує, людино,
Та лиш ніколи не забувай,
Що ти її невідділимая частина.
43
Втамувати розвитку спрагу,
Щоб утворилась його квінтесенція,
І вдихнути в неї наснагу
Спроможна лише її конкуренція.
44
Спочатку, ніж чомусь повірити,
Чи істина це чи обман,
На практиці слід перевірити,
Щоб не потрапити в дурман.
45
Щоб щось як слід простежити,
Не помилившись і своєї мети вдало діставши,
Потрібно увагу обмежити,
Лиш на об’єкті пізнання враз її сконцентрувавши.
46
Хто живе у світі мрій і сподівань,
Та нічого не робить для втілення їх в життя,
Без хоча б найменших старань, намагань,
Не здобуде ніколи щасливого майбуття.
47
Нічого просто так у житті не відбувається:
Усе має причину, процес, результат,
І успіх чи поразка на шляху зустрічається −
Залежить від твоїх особистих затрат.
48
Усе, до чого маєш страх,
Чого свідомо уникаєш,
Витатиме в думках і снах,
Поки його ти не пізнаєш.
49
Від того, як ти до інших ставишся:
Чи з пошаною, чи з ворожнечею,
Залежитиме, чи ти справишся
Із душевною порожнечею.
50
Все, що призначила тобі доля
На твоїй життєвій дорозі,
Здатна здійснити власная воля −
Лиш те, що зробити ти в змозі.
51
«Ми є те, що ми їмо»*,
Про що мислимо повсякчас,
Й скільки в житті встоїмо
Залежитиме лиш від нас.
52
Удача у тих тільки
Стрімко просувається,
Хто в неї аніскільки
Не засумнівається.
53
Хто своїм невдачам
Услід посміхається,
В того стежка вдачам
Умить простеляється.
54
Можливо визначити протистояння
Лише за допомогою
Раціонально вільного порівняння,
Керуючись свободою.
55
Те, що стоїть у тебе на заваді
До досягнення своєї мети,
Лиш підбадьорить тебе насправді
Стежку до бажаного віднайти.
56
Те, що становить справжню цінність,
Варте лиш тільки-но самого життя,
Лиш слід збагнути дійсну відмінність
Між ілюзією й яв’ю буття.
57
Кожен у житті собі вибира
Те, що йому до вподоби,
Та можна лиш дотиком добра
Розправить крила свободи.
58
Те, що ти очима бачиш, −
Це обмежений світогляд,
Те, що ти насправді значиш, −
Потаємний душі погляд.
59
Життя – різнобарвна пригода,
Наповнена злетів, падінь,
Аби лише була свобода
До втілення справжніх стремлінь.
60
Щоб сповна життя скористати,
Не змарнувавши жодного моменту,
Слід тую дорогу обрати,
Яку здолати ти здатний дощенту.
61
Все, що живе,
Все, що існує,
Дещо нове
Завжди формує.
62
Ніколи, ніхто і ніщо
Не зможе змінити тебе
В усякому разі, якщо
Не зміниш самого себе.
63
Ніхто в житті не знає,
Що доля готує,
Допоки не пізнає,
Що нею керує.
64
Щоб не тривожив тебе сум,
Що серце розриває на шматки,
Варто позбутись лихих дум,
І жити захочеться залюбки.
65
Свідомості відображення
Проявляють почуття.
Незабутні перші враження,
Що прикрашують життя.
66
Відсутність прихильного відчуття
Внутрішній біль не втамує,
Шукати слід сутність свого життя
В тому, що тебе формує.
67
Хто до себе прихильний,
До інших теж,
Той в душі всесильний
Без жодних меж.
68
Гарантією твого слова
Можуть бути лише дії,
Вони і є його основа,
А підтримкою − надії.
69
Без надії та віри
Що із серця лине,
Не існує довіри,
Вона зразу гине.
70
Той, хто живе без будь яких обмежень,
Вибрати не може головне,
Ігноруванням усіх застережень
Успіху в житті не досягне.
71
Градація масштабного розвою,
Яка проникає в усі сфери життя,
І визначить майбутнє наше з тобою,
З якого не буде уже вороття.
72
Той, хто завжди вперед іде,
Долаючи всі перешкоди,
Свою мету в житті знайде
В ім’я душевної свободи.
73
Поки горітиме у серці
Вогонь незгасної надії,
До нього не відчинять дверці
Провісники лихої дії.
74
Хоча кожній людині
Властиво помилятися,
Одначе всі повинні
Уміти виправлятися.
75
Не те, як ти зовні виглядаєш
Тебе дійсно прикраша,
А яке місце в житті займаєш:
Твій розум, твоя душа.
76
Поки не пізнаєш
Ти самого себе,
Доти не взнаєш,
Що чека на тебе.
77
У нашому світі нема нічого,
Чого не можна було б не пізнати,
Лиш слід знайти правильний шлях до того,
Всі перешкоди на ньому здолати.
78
Те, що з душі лине,
Та з уст щиро ллється,
Ніколи не згине,
Поки серце б’ється.
79
Який слід лишиш від світу цього
Після смерті, у майбутті,
Залежитиме лише від того,
Що ти робиш ще при житті.
80
Усе, що нині відбувається,
Уплине відповідно на майбуття,
Бажане лиш тоді збувається,
Якщо збагнув ти сенс свого життя.
81
Нездійсненна мрія –
Результат зневіри,
Кожна наша дія
Вимага довіри.
82
Проти лютих ворогів
В боротьбі за волю
Задля дочок і синів,
За щасливу долю.
83
В кого серце кам’яне,
А душа – холодна,
Того лихо не мине,
Ні невдача жодна.
84
Хто почуття
Свої зрозуміє,
Сутність життя
Збагнути зуміє.
85
Якщо любов – то є світу серце,
Що вколо все прикраша,
То мудрості бездонне озерце –
То праця – його душа.
86
Той, хто у свій щоденний побут
Душі частинку покладе,
Того не омине добробут
І серце щастя віднайде.
87
Усе, що ми приймаємо
За належне, −
Від того, як сприймаємо
Протилежне.
88
Щоб досягнути
Світлих висот,
Слід потонути
В морі чеснот.
89
Ні я, ні ти, ні будь хто інший
Не зможе долю ошукати,
Та кожен, в кого дух міцніший,
Зуміє нею керувати.
90
Кожна здійснена тобою спроба
Шанс за собою несе
В те, якщо в душі життя жадоба,
Вийде у тебе усе.
91
Щасливая доля
До того лиш сміється,
Чия в житті воля
Ніколи не здається.
92
Ти доти не пізнаєш,
Яка у тебе сила,
Поки не розпростаєш
Душі незламні крила.
93
Лиш вогонь нестримної любові,
Що в серці буйно пломенить,
Здатний твої мрії кольорові
В земну реальність утілить.
94
Тоді кожен твій крок,
А також твій рух,
Дістане до зірок,
Якщо сильний дух.
95
В житті нічого не іде на марне,
Хоча б що ти не заявляв,
Бо користь принесе й бездарне,
Якщо ти урок з того взяв.
96
Насправді безмежная сила
Прихована глибоко в тобі,
Лиш слід розправити крила,
Знайти джерело життя в собі.
97
За те, що спонукає в світі жити,
Сіяти добро й любов у серця,
Гармонію в душу сприяє вселити,
Слід боротись до самого кінця.
98
Розум накаже,
На світі як жити,
Серце ж підкаже,
Що варто робити.
99
Яка думка, таке й діло,
Яке діло, такий плід,
Лиш тому, хто діє сміло,
Посміхнеться талан вслід.
100
У кожної поразки,
Якої ти колись зазнав,
Частина є підказки
Вступити до удачі лав.
*"Ми є те, що ми їмо" – цитата Гіппократа.
Євген Ковальчук, 13. 12. 2014 – 13. 02. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2022
1
Лиш той відчує смак життя,
Хто усвідомить сенс буття.
2
Лиш та праця справжню користь несе,
Яка серцю мила понад усе.
3
Лиш доти мрія – геніальність,
Поки не втілилась в реальність.
4
Лише тоді запанують вічний мир, любов,
Коли припинять назавжди литись сльози й кров.
5
Забути рідну мову – власну душу згубити,
Вітчизні зрадить – серце вщент навіки спалити.
6
Не буть не може дружби між людьми,
Як дня – без світла, ночі − без пітьми.
7
Єдиний мотив людського життя −
Урізноманітнене почуття.
8
Немає щастя без надії,
Як віри у здійснéння мрії.
9
Побороти лиху долю
Зможе той, хто має волю.
10
Другу друг − неначе брат,
Ворог ворогу – мов кат.
11
Хто думає, що все на світі знає,
Той голу душу, бідне серце має.
12
Хто думає, що все на світі може,
Ніколи сам себе не переможе.
13
В людських стосунках є одна лиш вада −
Нестримная один над одним влада.
14
Єдина зброя проти лютих літ −
То є знання, яке врятує світ.
15
Лиш той насправді вміє пробачати,
Хто може власні хиби визнавати.
16
У щасті час – немовби мить,
У горі – наче вічність спить.
17
Не від дійсності найгірша втеча,
А духовна темна порожнеча.
18
Те, що для когось може видатись дрібницею,
Для іншого в пустелі святою водицею.
19
Пекельний біль і самота холодна –
То серце спрагле та душа голодна.
20
Немає щастя без кохання,
Як болю й плачу від страждання.
21
Почуття – неначебто природа:
Злива – смуток, сонце – насолода.
22
Мати, що покинула своє дитя,
Втратила частину власного життя.
23
Найбільша кара людського життя –
Відсутність бодай якогось чуття.
24
Важливо не те, що ти вмієш і знаєш,
А те, який слід на землі залишаєш.
25
Багатим є не той, хто має щось багато,
А в кого душа чиста та серце крилате.
26
Коли в душі мороз, а в серці стигне кров,
Тоді тебе зігріє лиш справжня любов.
27
Життя – це тільки безкінечна гра
Любові й ненависті, зла й добра.
28
Щоб будь якої мети в своїм житті досягнути,
Слід перемогу над слабкістю і страхом здобути.
29
Хто над чужим стражданням глузуючи сміється,
На друзки чаша щастя навіки розіб’ється.
30
З усіх є наймиліша мова – мова почуттів,
Що пестить серце, гріє душу без усяких слів.
31
Єдине непідвладне долі –
Непереборна сила волі.
32
Лише той зуміє переможцем стати,
Хто власні поразки навчиться визнавати.
33
Своєї цілі у житті досягнеш,
Якщо тернистий шлях до краю пройдеш.
34
Своєї долі ти не знаєш,
Та власний вибір в житті маєш.
35
Лиш той всі труднощі здолає,
Хто непохитну віру має.
36
Ліки від душі недуг –
Це твій кращий, вірний друг.
37
Не важливо, що ти маєш,
А що відчуваєш, знаєш.
38
Те, що дає світу руху, −
Воля й стійка сила духу.
39
Хто в житті мети не має,
Життя марно проживає.
40
Нема прощення лиш тому,
Хто зрадив життю своємý.
41
Хто батьківщині своїй зрадив,
Смертельно свою честь завадив.
42
В житті важливою є кожна мить,
Яка часами може все змінить.
43
Єдине, що врятує в тяжкий час, −
Загальна ціль, яка єдна всіх нас.
44
Боротьба за виживання −
Не життя, а існування.
45
Хто свій слід на землі не лишив,
Той лиш марно життя пережив.
46
Те, що пам’ять залиша,
Пам’ята лише душа.
47
Істинний дороговказ –
Поклик серця, не наказ.
48
Своє життя навіки поєднаєш
Лиш з тим, кого ти серцем упізнаєш.
49
Щоб справжніх досягти висот,
Сперш слід позбутися турбот.
50
Нема цинічнішої зради братства,
Аніж людська жадоба до багатства.
51
Найвища цінність кожного народу −
Солодка перемога за свободу.
52
Часом лиш одне приємне слово
Здатне стерти серця біль раптово.
53
Безповоротно усе суще
Уплине з часом на грядуще.
54
Минуле – джерело сучасного життя,
Теперішнє – то є творіння майбуття.
55
Нема нічого проти волі,
Ти сам творець своєї долі.
56
Від напряму науки градації
Залежить доля цивілізації.
57
Хто про майбутнє своє дбає,
Той менше клопот в житті має.
58
Чого минуле не здійснило,
Те на майбутнє залишило.
59
Хто терпіння не зречеться,
Тому успіх посміхнеться.
60
Після мови руйнації
Не існує вже нації.
61
Куди б дорога не вела,
Тримайся свого джерела.
62
Знання – то є фундамент,
Твого життя регламент.
63
Той, хто приховує власнії можливості,
Не усвідомить ніколи їх важливості.
64
Життя – немов могутнє море:
Затишшя – щастя, буря – горе.
65
Живи кожною миттю без вагання
Так, мов вона в твоїм житті остання.
66
Часами у біди момент
Покращить настрій комплімент.
67
Лиш з розумом і серцем єднанні
Ти житимеш щасливо в коханні.
68
На допомогу сподівайся,
Та лиш на себе покладайся.
69
Життя – це смертності завдаток,
А смерть – це вічності початок.
70
Лиш тоді в житті присутнє значення,
Коли здійснене його призначення.
71
Щоб збагнути дійсну суть речей,
Слід полуду зняти із очей.
72
Помилок найгірш не припускати,
А не вміть їх визнавати й виправляти.
73
Що криється в людських думках,
То видно по її ділах.
74
Щоб збагнути наслідок, слід узнать причину,
Щоб узнать причину, слід стать суб’єктом вчину.
75
Ніхто не спроможний твій шлях пройти,
Оскільки його второвуєш ти.
76
Виховання та навчання –
Запорука процвітання.
77
Подолати нудьгу й стрес
Допоможе інтерес.
78
Виправдання затрат −
Бажаний результат.
79
Знання – це ключ до таємниці,
Глибінь життєвої криниці.
80
Той справжньої удачі досягне,
Хто сумнів, страх, зневіру омине.
81
Найвища цінність пізнавання –
Це плід його застосування.
82
Лише тоді виправдана надія,
Коли до неї прикладена дія.
83
Джерело виразних здогадів –
Це наявність ясних спогадів.
84
Усяка думка є значима,
Хоча вона і невидима.
85
Те, що підтримує розвиток в сталості, −
Незгасне прагнення до досконалості.
86
Все, що часами сильно хвилює тебе,
Не взнаєш, не пізнавши самого себе.
87
Лише той відчув справжню радість життя,
Хто й добрі, й лихі пережив відчуття.
88
Невдач найкраще не оминати,
А їх ніколи не викликати.
89
Найголовніше − не нехтувати свого життя значенням,
А скористатися ним за його прямим призначенням.
90
Кожен у всьому те вбачає,
Чого йому не вистачає.
91
Безпека того оминає,
Хто завжди її забуває.
92
Досвід – це легкі й важкі, корисні і безглузді кроки,
Той, котрий навчає всіх засвоювать життя уроки.
93
Оскільки життя не є безмежне,
Сприймати його слід як належне.
94
Те, що людину прикраша, −
Це її розум і душа.
95
Лиш доти виправдана життєва роль,
Поки над нею не втрачено контроль.
96
Що належне, але невідоме,
Виявляє людське підсвідоме.
97
Що сховане у почуттях,
До дійсності торує шлях.
98
Шлях до подолання бідності –
Прояв всіх відтінків гідності.
99
Щоб збагнути життя суть,
Треба жити тепер, тут.
100
Те, що виходить все відразу,
Не відбувається щоразу.
Євген Ковальчук, 28. 06. 2014 – 12. 12. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2022
Я в синє небо задивився,
Що сяйвом сонячним залите.
Віч-на-віч з ним я залишився.
Воно мене манило, вкрите
Насінням золотим, іскристим,
Що очі мило вмить сліпило
Ласкавим світлом тим барвистим,
Що потай враз і захопило
Моє сердéнько пишнотою,
Що ніжно й лагідно сповила
Його чарівною габою,
Котра йому надала крила.
І поки я ще милувався
Тим дивом, чудом і красою,
Дарма я потім вже здіймався −
Не стало серденька зі мною.
І став я думати-гадати:
«Куди воно все ж полетіло?»
Не міг без нього їсти, спати,
Душа і тіло − все боліло.
В той час, як зазнавав я муки,
Відчув смак смутку з гіркотою
Тієї темної розлуки,
Крізь мене що пройшла стрілою;
У небі серденько кружляло,
Яке повітря, сонце, хмари −
Все щастям його наповняло.
Воно ж вбирало в себе чари
Й дощем рясним на землю лило,
Що все навколо розцвітало,
В людських серцях любов будило,
Добро та щастя дарувало.
А я й не бачив чуда того.
Тому став серденько шукати.
Спитав я неба голубого:
«Доводилось його стрічати?»
Та лиш всміхнулись мені хмари,
Пливли все далі, далі, далі…
Гадав я, не позбутись кари:
Біди, страждання і печалі.
Аж раптом вдалині я бачу
Яскраве щось і променисте.
Це, думаю, уже на вдачу.
І те сліпуче та іскристе
Мені враз влучило ув очі
Й заснув я міцно, мов дитина,
Але тієї диво-ночі,
Що була світла, наче днина,
Вернулось серденько додому,
В моїх грудя́х закалатало
Ритмічно й весело. Нікому
Збагнуть не вдасться, як співало
Воно від радості з душею
І щастя відблиски пускало
Усім та всюди над землею,
Що все навколо танцювало
У танці вічної відради
І кожне серце наповняло
Коханням, втіхою заради
Того, щоб все переповняло
Гармонією світовою,
Яка усе й всіх обійняла
Ласкаво й лагідно собою.
Євген Ковальчук, 19-20. 07. 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2022
Мій рідний край − це Україна,
Що роз’єднана колись була,
Але розквітла та руїна.
Честь героям, слава та хвала!
Мій рідний край − це Україна,
Де пшениці золоті поля,
Лунає пісня солов’їна,
Що і серце, й душу окриля.
Мій рідний край − це Україна.
Кольоровий квітів її цвіт
Серця лоскоче, мов пір’їна,
Й сяє посмішкою цілий світ.
Мій рідний край − це Україна,
Де біжить вода свята, жива,
Що й ліс, і гай − уся країна,
Її напившись, вмить і ожива.
Мій рідний край − це Україна,
Де звучить трав ніжних тихий сміх,
Де гори височіють і калина,
Що рум’яниться від сонця втіх.
Мій рідний край − це Україна,
Що сестра любові, теплоти,
Котрої чарівна стежина
Лиш веде до щастя й доброти.
Євген Ковальчук, 03. 07. 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2022
У кожної людини:
Дорослої, дитини,
У бідних і багатих,
В нешлюбних та жонатих,
В дівчати, у хлоп’яти,
Німкені, циганяти
Жильці є невід’ємні
Огидні та приємні,
Всередині і зовні,
Набутії та кровні,
Що живляться життями, −
Зовуться почуттями.
Їх безліч і всі різні:
Веселі чи то грізні.
Та всі повинні бути
На світі, потонути
В суб’єктах, що їх мають,
З якими ж і складають
Одне-єдине, ціле,
Що світом править вміле;
Бо кожне чуття спільно
Із іншими й роздільно
Розширює, шліфує
Те, що вже є, існує,
І створює новії,
Довершені, живії,
Що вгору дух підносять,
А в серденьку голосять
Подяку за те Богу,
Що Він життя дорогу
В реальність втілив чисту,
Ясную, променисту, −
Туди, чуття де кожні
Завжди у всіх спроможні
Себе ж і виражати,
Свободу надавати
Всьому різноманіттю,
Цим самим довголіттю,
Добру, теплу, здоров’ю
І щастячку любов’ю
До мрій і див, що сяють
Міць-браму відчиняють,
Куди душа і тіло
Із серцем линуть сміло,
Долаючи незгоди,
Падіння, перешкоди
І мук пекельних море −
Журбу, страждання, горе…
Та всупереч усьому
Тому діянню злому,
Що має чорні очі,
Які посеред ночі
Заковують дух наче,
Що серце стиха плаче,
Гірка сльоза якого
Пече серденька того
М’який мішечок, повен
Чуттів ясних, мов човен,
Що мчить в бурхливу зливу
Потужного відпливу
В даль темну, неозору,
Де все злітає вгору
І тане, ніби крига,
Немов весни відлига,
Й лиш в пам’яті лишає
Все те, чого немає;
Душа і серце, й тіло −
Вогнем все загоріло,
Вогнем тепла кохання,
Нестримного бажання
Надати людям крила,
Яких, мов хвиля, вкрила
Шалена тая мрія,
Незгасная надія,
Що душу напуває,
Втіша, оберігає, −
Щоб світ увесь іскрився
Добром лиш, запалився
До всіх та до усього
Любов’ю, що нікого
Весь час не покидає,
Голубить, зігріває,
Вік радості дарує
І серденько лікує;
Щоб в щасті всі купались,
А втіхою вмивались,
Щоб кожний ранок сонце
Всміхалось у віконце
І очі вмить будило
Промінням ніжним мило,
Щоб ласку випивали
Й здоровими ставали.
Євген Ковальчук, 14. 01. 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022
Моя безмежная любове,
О нене ніжна, золота,
П’янка відрадо кольорова,
Що в серці мóїм розквіта,
Немов тендітна, буйна чічка*,
Що пелюстками пригорта,
Неначе довга, бистра річка,
В якій біжить вода свята,
Що зцілює єство миттєво,
Моя ти радість вікова,
О благородна королево,
В душі моїй лиш виграва
Твоя краса, немов веселка.
Її голубить і втіша
Птиць пісня голосна й далека,
Моє ти серце та душа.
У тебе очі − сині зорі
Осяюють шлях до добра,
А тіло − то широке море,
Де крапля кожная, котра
Нова є, немовля неначе,
Сльоза прозора мов, яснá, −
То є душа жива, гаряча,
Заквітчана, немов весна,
Що пахне щастям і теплом,
І мріє, хоче, прагне жити,
Щоб світ наповнити добром;
Усмішка − як барвисті квіти.
У серці їх чудовий цвіт
Народжує любов до світу,
Пронесену крізь безліч літ,
Утіхи щедрістю зігріту.
Волосся − ніби колоски
Пшениці, пишно що буяють
В широкім полі, залюбки
Себе промінням ласк вмивають.
О Україно, в жилах ллється
В мені палкая кров твоя.
Мій кожен подих, стукіт серця
Для тебе лиш, любов моя.
*Чічка – діал. Квітка
Євген Ковальчук, 06. 01. 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022
*****
Знову ручку я в своїй руці тримаю
І кличе білий аркуш, що на столі лежить.
Думка зачаїлась в мозку, десь там, скраю,
Вмостившись, байдуже сном міцним спить.
Любі думоньки мої, сини та дочки,
Розплющіть оченята, прокиньтеся від сну,
Ніжно й легко ляжте у стрункі рядочки,
В людських душах тендітно збудіте весну!
Зміст хай ваш значний, що сенс світлий має,
Та вічна, всюдисуща, всемогутняя суть
В кожнеє сердéнько, що життям палає,
Здоров’я, добро, щастя і мудрість принесуть!
Євген Ковальчук, 18. 12. 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
О чарівная, рідна мово,
Що дух захоплює красою,
Святеє, всемогутнє слово,
Чом злісно нехтують тобою?
Невже ніскільки ти не гідна
Поширюватися землею?
О віковічна мово рідна,
Людей стань чистою душею!
Хіба вони ніяк не здатні
Той зміст значущий твій збагнути?
Чи вже серця їх не придатні
Тебе як мудрість осягнути?
Їх доля вільно простелилась,
Немов шлях довгий і широкий,
Де гíркими слізьми розлилась,
Натрапивши на рів глибокий.
Тож не чорніте рідну мову,
Від серця щирого благаю,
Душі розраду світанкову,
Що живить почуття без краю!
Адже забувши рідне слово,
Що нéслось з уст в уста віками,
Твоя душа невипадково
Пекельної досягне ями.
Нехай святиться наша мова,
Що українською зоветься,
Душі утіха веселкова,
Для кóтрої сердéнько б’ється!
Євген Ковальчук, 25. 09. 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2022
Наш світ − частина раю,
Що ніжно тоне в небесах
Чарівного розмаю,
Що квітне у твоїх очах.
Наш світ − частина раю,
Завжди розкішної краси,
Що душу огортає,
Мов зелень-цвіт гаї, ліси.
Наш світ − частина раю.
Його навік цнотлива суть
З початком, та без краю −
Довершеності чиста путь.
Наш світ − частина раю.
Вагомая його деталь,
Брак кóтрої зламає
Весь рай, і душі вмруть, а жаль.
Наш світ − частина раю.
Усі дари тих перших днів
Нам дано для врожаю
Справ чистих, світлих почуттів.
Наш світ − частина раю,
Що сяйвом нищить темноту,
Що Землю обвиває,
Труїть їй душу золоту.
Наш світ − частина раю,
Сердéнько котрого вита
У білому надхмар’ї,
Де ласка ллється ниць свята.
Наш світ − частина раю.
Іди ж вперед без вороття,
Й відчуєш ти, я знаю,
Медовий смак свого життя.
Євген Ковальчук, 11. 08. 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022