| Сторінки (18/1725): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 | » |
*****
Ні, не з тих ми, що здаються
Ворогові, ні.
Ми – із тих, що сміло б’ються
В рідній стороні,
Захащаючи ціною
Власного життя
Батьківщину. Йдем до бою,
Щоби майбуття
Світле Україна мала,
Щоб вона повік
Важко більш не коротала
В світі цім свій вік.
Будемо обороняти
Ми її щосил.
Не зуміє ворог стяти
Ні голів, ні крил,
Що ростуть в нас за спинóю.
Не здамось йому.
Він пішов на нас війною,
Сіючи лиш тьму,
Але душі наші світлі
Край їй покладуть
І тоді, немов розквітлі
Квіти, зацвітуть
В нашім краї мир і згода,
Злагода навік.
Будуть воля і свобода,
Щасна доля вік
З нами. Нас їх не позбавить
Більш ніхто повік,
Бо учинком цим лиш збавить
Свій життєвий вік.
Перемогу ж ми здобудем
Будь-що і щомить
Лиш у світлім щасті будем
Вік увесь свій жить.
Євген Ковальчук, 22. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023
*****
Серцем всім своїм бажаю,
Щоб війна дійшла до краю
Й мир настав у нас.
Я не думаю-гадаю,
А я певен, точно знаю,
Що прийде́ цей час.
Ми здобудем перемогу,
Прокладем собі дорогу
В світле майбуття.
Нею будем прямувати
Й перешкоди всі долати
Протягом життя.
Ця війна навік минеться.
Доленька нам посміхнеться.
Будемо ми жить
В згоді, злагоді, любові.
Будемо також здорові.
Буде нам щастить
Всім не лиш у цьому році,
А завжди, на кожнім кроці.
Прийде світлий час
Цей до нас, до Батьківщини.
Сумніву ані краплини
В цьому жоден з нас
Ні, не має, бо бажає
Лиш цього й сил докладає
Всіх. Лиш разом ми
Ворога свого здолаєм.
Ми його перемагаєм
Вже. З тенет пітьми
Виберемося поволі.
До щасливої ми долі
Дійдемо усе ж.
Подолаємо нещастя
Всі ми і пресвітле щастя,
Що не має меж,
Відчувати серцем будем.
Перемогу ми здобудем.
Ворог же зазна
Цілковитої невдачі,
Проваливши всі задачі.
Скінчиться війна
Ця страшна, яка триває
І безжально розрізає
Серце, наче ніж,
А із ним і душу. Вмерти
Ліпш від тої злої смерти
Кожному з нас, ніж
Україну – рідну мати
Ворогу лихому здати.
Він її ж весь вік
Буде тільки плюндрувати,
Щоб над нею владу мати.
Ні, цьому повік
Не дозволим ми ся стати.
Україну захищати
Будемо ми всі,
Щоб вона більш не страждала,
А буяла-процвітала
Лиш у всій красі.
Адже в нас вона єдина.
Промине лиха година.
Скінчиться війна,
Наче сніг, умить розтане.
Мир усе-таки настане
Так, як і весна.
Євген Ковальчук, 22. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023
Наближається до нас
Перемоги мить.
Хай іще щемить
Серце в даний час
В кожного із нас, бо йде
Ця страшна війна,
Що жалю не зна,
Перемоги ж мить прийде́.
Ворог, що прийшов в наш край,
Щоби захопить,
Знищити, скорить,
В ньому ж свій зустріне край.
Лиш за нами буде та
Перемоги мить,
У яку ми вмить
Ворога здолаєм, та,
Щоб це сталося, усіх
Докладаймо сил.
Мирним небосхил
Буде і лунати сміх
Радісний. У згоді жить
Буде кожен з нас
Всюди, повсякчас.
Прийде ця солодка мить.
Ворогу ж не пощастить.
Навіть хай він жде,
Та до нас прийде́
Світла перемоги мить.
Прийде вже ось-ось вона
У наш рідний дім.
Певні всі ми в цім.
Скінчиться страшна війна.
Скінчиться вона навік.
В мирі будем жить
Ми усі щомить,
Цілий свій життєвий вік.
Євген Ковальчук, 22. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023
Твори добро, а зло нехай
Й на думку не спадає.
Добро творити поспішай,
Поки́ життя палає
В твоїй душі палким вогнем.
Спіши добро творити
Все більш і більш із кожним днем,
Аби щасливо жити
Сьогодні, завтра – повсякчас
На білім світі цьому,
Аби прийшов кінця вже час
На нім всьому лихому.
Твори добро, всім помагай
Впродовж життя усього.
Твори добро й не вимагай
За нього в них нічого.
Віддячить доленька тоді
Тобі. Вона все може,
Коли ти будеш у біді,
Здолать її поможе.
Твори добро лиш без кінця,
Твори його щоднини,
Тим самим сіючи в серця
Людські, немов зернини,
Лише найкращі почуття,
А також думи світлі,
Які впродовж всього життя
Мов квіти ті розквітлі,
Розкішно би росли, цвіли
Завсіди* та усюди,
Аби щасливими були
На світі цім всі люди.
Твори добро, добро твори,
Поки́ життя не згасне,
І матимеш його дари
Й здоров’ячко прекрасне.
*Завсі́ди – розм. Завжди
Євген Ковальчук, 17. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023
*****
Коли тобі здається,
Що доля лиш сміється
Зловісно над тобою,
А щастя стороною
Обходить, обминає,
Тебе й не помічає,
Не бійся, не лякайся,
Так просто не здавайся.
Знайди в собі лиш силу
Недоленьку немилу
Збороти, подолати,
Від себе геть прогнати,
Щоб місця не займала
В твоїм житті й не мала
Можливості вернутись.
Пора її позбутись
Навіки. Тільки дії,
Аби подібні мрії
Враз реалізувати,
Потрібно докладати,
Ті ді, що спроможні
Бажання й мрії кожні,
Що в серденьку ти маєш
Й дбайливо так плекаєш,
Мов ненька рідних діток,
Улюблених леліток,
Насправді все ж здійснити,
В своє життя втіли́ти.
Не дасть насіння ж плоду,
Якщо не лити воду.
Євген Ковальчук, 16. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023
Хай навіки зникне зло,
Щоб його більш не було
В людських душах і серцях,
У думках та почуттях.
Хай воно умить піде́,
Місце інше віднайде́,
Де нікого вже нема,
Де лише пітьма німа.
Хай навіки зникне зло,
Щоб в минуле відійшло
Й не верталося в цей світ
Упродовж майбутніх літ,
Та не декількох лиш літ –
Доки житиме цей світ,
А також усі, хто в нім,
В світі білому оцім
Мешка нині, та всі ті,
Що прийду́ть у майбутті.
Хай навіки зникне зло,
Щоб, мов квітка та, цвіло
В кожного лиш доброта
Замість нього й вироста,
Наче чудо із чудес,
До самісіньких небес,
Огортаючи всіх, все,
Що життя в собі несе.
Хай навіки зникне зло.
Щоб і сліду не було
Більш його о цій порі,
Щоб жили́ всі вік в добрі.
Євген Ковальчук, 15. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023
Всміхнись! Хай на твоїм лиці
Усмі́шка радісна й жива,
Неначе сонця промінці,
Сія і душу зігріва.
Нехай же світлі почуття
Вона у ній лиш виклика,
Що протягом всього життя
Тектимуть в ній, немов ріка.
Хай живить у́смішка думки,
Ідеї світлі навіва
Й життя темнючі сторінки,
Їх втіливши, враз осява.
Усмі́шка ж та, що на вустах,
Неначе сонце те, блищить,
Оберне в порох, в пил, у прах
Весь сум гіркий твій в тую ж мить.
Неначе бумеранг, вона,
Бо здатна повертатись вмить
Так само, як гучна луна,
Й сумливе серце звеселить.
Лиш не соромся ти частіш
Всміхатись щиро у житті,
Аби жилося щасливіш
І зараз, і у майбутті.
Усмі́шка також наповня
Здоров'ям наше тіло, дух
Й пришвидшує, а не спиня
До щастя повного наш рух.
Тож хай, неначе немовля,
Що ненька любо колиха,
Усмі́шку має вся земля.
Повік вона хай не стиха.
Нехай вона завжди звучить
В ім'я лиш щастя для усіх,
Нехай лунає кожну мить
Усмі́шка, посмішка, усмíх.
Євген Ковальчук, 14. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023
Для чого надане життя
Мені і кожному із нас –
Думки, а також почуття –
На цьому світі в певний час?
Усім відомо ще здавна,
Що надане не просто так
Всім нам життя, яке мина,
А щоб його прожити всмак,
Корисне внісши щось в цей світ,
Що буде вірно всім служить
Впродовж десяток, сотень літ
Чи більш, щоб краще в ньому жить,
Аби із безлічі доріг
І я, й вона, і він, і ти –
Обрати кожен з нас ту міг,
Яку спроможний він пройти
До самого її кінця,
Досягши власної мети –
Всього свого життя вінця,
Довершеності, висоти
Тих світлих почуттів, думок,
Які вирують у тобі.
Лиш слід зробити перший крок,
«Я зможу!», мовивши собі,
Зборовши у думках умить
Весь внутрішній нестримний страх,
Що крок не зможеш той зробить,
Той страх навіки стерши в прах.
Ти зможеш, вірю, знаю я.
Лишень занадто не барись.
Це чує душенька моя,
Зроби його і враз візьмись
За справу ту в ім'я добра.
Зроби його, не тільки мрій,
Аби настала та пора
Утілення твоїх всіх мрій.
Євген Ковальчук, 13. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2023
Смакуй життям, мов стравою
Смачною.
Приправ його ти справою,
Якою
Іще стократ смачнішою,
Мов каву,
А також кориснішою
Ту страву,
Як сил всіх докладатимеш,
Ти зробиш.
Належно працюватимеш –
Заробиш
Все те, до чого мріями
Й думками
Ти линеш. Так, лиш діями,
Ділами.
Смакуй життям, торуючи
Стежину,
Якою ж бо крокуючи
Без спину,
З нещастя пережитого
Ти вийдеш
Й до щастя цілковитого
Лиш прийдеш.
Смакуй життям, долаючи
Незгоди,
Й дійде́ш, сил докладаючи,
Ти згоди,
Уся твоя недоленька
Минеться,
Натомість щасна доленька
Всміхнеться.
Євген Ковальчук, 12. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2023
Життя – лише коротка мить
У вічності, однак
Нам надане, аби прожить
Його не просто так,
А щоби ми всі унесли
Корисне щось в цей світ,
Аби щасливо всі жили́
Впродовж життєвих літ.
Що саме має унести
У нього кожен з нас?
Я певен, відповідь знайти
Підкаже мудрий час.
Коли підкаже, без вагань
Роби усе, щоб ти,
Приклавши максимум старань,
Того міг досягти.
Якщо ж завади на своїм
Зустрінеш ти шляху,
Долай, сказавши «ні» всім їм,
Позбувшися страху
Й зневіри, що вони спинить
Тебе примусять, щоб
Не міг ти в дійсність утіли́ть
Задумане, і спроб
Вже більше навіть не робив
Ніколи, щоб дійти
До того, щоб щасливо жив,
До цілі, до мети –
Внести у світ цей щось таке,
Про що б не шкодував
Усе своє життя людське,
А щоби спокій мав
На схилі прожитих тих літ,
Що цілі досягти –
Внести корисне щось в цей світ –
Усе-таки зміг ти.
Євген Ковальчук, 11. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023
Тебе люблю я більш за все на світі,
Безцінний скарб ти мій, моє життя,
Адже без тебе, наче квітка в цвіті,
В мені ані думки, ні почуття
Так пишно не буяли би вовіки
На дивний світ, в якому я живу,
Не розтікалися б, неначе ріки,
У голові та тілі наяву.
Я знаю, що ти лиш одне, єдине,
Моє багатограннеє життя.
Коли мене раптова смерть поглине,
Не буде вже до тебе вороття.
Тому я намагаюся так жити,
Щоб зовсім не було на схилі літ
Шкода мені покинути, лишити
Навіки цей прекрасний білий світ.
Тебе, життя, я більш за все ціную,
Ціную кожную прожиту мною мить –
Коли радію я й коли сумую.
Адже народжений на світ я, щоби жить,
Хай що б не відбувалося на ньому,
Якої б долі я на нім не мав;
А також щоб робить, долаючи біль, втому,
Яких би якось раптом я зазнав.
Вогнем бурхливим ти в мені палаєш
Щомиті крізь думки та почуття
Й творити повсякчасно надихаєш,
Щоб мати світле, щасне майбуття,
А також щоби по собі лишити
Своєї праці найсолодший плід,
Щоб люди ті, що після мене жити
На цьому світі будуть, ним як слід,
Як певна виникне у тім потреба,
У певнім місці, у потрібну мить
Попід шатром звисаючого неба
Користувалися, щоб добре жить.
Євген Ковальчук, 11. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023
Як маєш мрії, не сумуй,
Що досі не здійснились.
До них ти стежечку торуй
Ділами, щоб втіли́лись
Вони нарешті у життя.
Торуй її настійно,
Але не будь-як, до пуття
Торуй її й постійно.
Й на стежці тій із часом ти,
Доклавши певні дії,
Досягнеш власної мети –
Свої зустрінеш мрії,
Які в твоє життя ввійду́ть
І бути перестануть
Лиш ними, бо тебе знайду́ть
І дійсністю враз стануть,
Щоб ти про біди й сум забув,
Щоб їх повік не мати,
А щоб цілком щасливим був
Допоки поживати
Ти будеш, протягом життя,
Не тільки певні миті,
Аби всі думи й почуття
Тим щастям оповиті
Були. Адже мрій всіх тих суть –
Не щоб в думках лиш жити,
А все, що у собі несуть
Вони, в життя втіли́ти.
Та кожен зна, що світлих мрій
В життя не утіли́ти
Без жодних, хоч найменших дій.
Потрібно ще й робити,
Бо мрії, наче квіти ті,
Потрібно поливати,
Та працею, аби в житті
Їх реалізувати.
Євген Ковальчук, 10. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
Роби як слід усе
В своєму ти житті.
І доля принесе
Тобі у майбутті
Все те, що прагнеш ти
На світі цім здобуть,
Щоб до мети дійти,
Аби щасливим буть.
Як щось не так іде,
То рук не опускай,
А пробуй ще, й прийде́
Ще успіх, тільки знай:
Аби здобуть його,
Не досить же бажать
Лише всякчас того.
Зусиль всіх докладать
До того також слід.
Якщо ж завади мать
Прийде́ться, уперід
Йдучи, всіх їх долать
Потрібно і сліди
За ними замести,
Щоб іншої біди
Вони більш принести
Тобі вже не могли
Впродовж всього життя,
Щоб буйно лиш цвіли
Думки та почуття,
Неначе квіти. Лиш
Завжди іди вперід,
Лихі думки облиш
Й роби усе як слід.
І доля принесе,
Немов на таці, те,
Що прагне понад все
Сердéнько золоте.
Євген Ковальчук, 10. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
*****
Сонце встало з небокраю
Й освітило весь мій край.
Щоб війна дійшла до краю,
Щоб настав їй врешті край
Остаточний, я бажаю,
Та не я один, а всі,
Що живуть у цьому крáю.
Щоб у всій своїй красі
Розквітав він, наче квіти
Гарні буйно навесні,
Щоб раділи ми, мов діти,
Наяву, а не у сні,
Всяк нестримано жадає
Й те, що прийде світлий час
Цей, не думає-гадає,
А в цім певен кожен з нас,
Бо його ми наближаєм,
Бо до нього ми йдемо,
Ворога щосил долаєм.
Край свій рідний не дамо
Ми йому повік. Ціною
Власного життя ми всі
Край боронимо, до бою
З ворогом йдучи. В красі
Всій своїй буяти буде
Україна повсякчас,
Як вона таки здобуде
Перемогу. Жоден з нас
Віри в цьому не втрачає.
Прийде мить солодка ця.
Та війна, яка триває
Нині, дійде до кінця.
Ворогу лиш не здаваймось,
Як би важко не було,
А щосил здолать стараймось
Зло, яке до нас прийшло!
Євген Ковальчук, 21. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
Темні очі у війни.
Сповненії люті, злості,
Безпощадності вони
І у того, хто не в гості
Йде на іншу землю, край,
А щоб підкорить собі
Весь народ, що рідний край
Палко любить, далебі.
Очі у війни, мов море
В шторм. У них немає дна.
Не вода в них, сльози-горе
Ті, що виклика війна.
Очі у війні жорстокій
Підлі. Погляд – гострий, мов
Ніж. Душевний мир і спокій
Розрізає він немов.
Очі у війни не плачуть.
Викликають плач вони.
Нерви в тілі наче скачуть
Від усіх жахіть війни,
Вириваються назовні.
Сил, щоб стримать їх, нема.
Невимовний біль уповні
Душу й серденько пройма.
Очі у війни страшенні.
Той, хто дивиться у них.
Почуття свої блаженні
Всі лиш топить в них одних,
А натомість виринають
Із очей війни сумні
Почуття, що огортають
Душу, серце ночі й дні.
І без краплі співчування
Мучать їх лише вони,
Доки не прийде остання
Мить. Це очі у війни.
Євген Ковальчук, 21. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
*****
Серденько моє сумує,
Плаче, наче немовля.
Ворог рідний край руйнує.
Вся від вибухів земля
Українськая двигоче.
Ворог і її, й народ
Дуже захопити хоче
І позбавити свобод,
Прав і волі, підкорити
Власній темній владі, та
Не удасться це зробити.
Не здійсниться ця мета
Зла його, бо захищають
Всі від ворога свій край
І щомиті наближають
Перемогу ту, що край
Ворогові, що лютує,
Та війні цій покладе.
І тоді в нас запанує
Мир, якого кожен жде.
Будемо ми в згоді жити,
Позабувши жах війни,
Що прийшлось нам пережити
В світлий, теплий час весни.
Більш не буде розривати
Ворог землю і серця,
Душі наші катувати.
Остаточного кінця
Час цей темний, лютий дійде.
В цьому впевнені ми всі.
Сонце злагоди все ж зійде
У своїй усій красі
Й буде ніжно всіх нас гріти.
Буде врешті кожен з нас
Світові й життю радіти
Дуже всюди й повсякчас.
Євген Ковальчук, 21. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023
*****
Я надію маю,
Що дійде́ війна
Ця страшна до краю
Скоро, і вона
Більш не потурбує
Ввік наш рідний край.
Хай лиш мир панує
В нім! Цього всі вкрай
Ми бажаєм. Знаєм
Ми, що й буде так.
Ворога здолаєм,
Виженемо. Смак
Перемоги тої,
Що прийде́, усі
Ми, позбувшись й зброї,
Ув усій красі
Все-таки відчуєм.
Перемоги ми
Тихі кроки чуєм
Вже, адже грудьми
Ми обороняєм
Весь свій рідний край
І не проміняєм
Ні на що, бо вкрай
Ми його кохаєм.
Вороже, тебе,
Начувайсь, здолаєм!
Небо голубе
Буде понад нами
Мирним цілий вік.
Знай же – ми рабами
Більш не будем ввік.
Ми свободу й волю
Будемо вік мать
І щасливу долю
Власну будувать.
Євген Ковальчук, 20. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023
*****
Тоді, коли від болісної муки,
Що каменем на серденьку лежить,
Складаєш ти у безнадії руки,
Що більш тобі не стане краще жить,
У розпач ти не смій же упадати.
Йому так легко ти не піддавайсь,
А замість того, щоби нарікати
На доленьку лихую, удавайсь
До дій конкретних, тих, які змінити
Її спроможні дійсно, не лишень
У мріях і думках, щоб краще жити
Не лиш сьогодні, завтра – кожен день.
Адже, якщо лиш мріяти й гадати
Про те й нічого більше не робить,
То доленька тобі нічого дати
Сама, повір, не зможе в тую мить.
А також марно повсякчас просити,
Щоб бажане вона дала тобі.
Щоб мати те, що прагнеш, слід робити,
Хай навіть доведеться – в боротьбі.
Адже нічого просто не дається.
Коли ж дається, то не повсякчас,
Але, хто робить, успіху доб’ється,
Якщо не зараз, то в пізніший час.
Лише не варто руки опускати,
Якщо завади стрінеш на шляху,
А треба їх упевнено долати,
Позбувшися зневіри та страху.
І знаю я, що ти їх все ж здолаєш,
Коли зусиль своїх всіх докладеш,
І цілей всіх, що у душі плекаєш,
Із часом неодмінно досягнеш.
Коли ж їх досягнеш, тоді новії
Завжди перед собою цілі став,
Щоб втілить, поливай, мов квіти тії,
Водою в вигляді конкретних справ.
Євген Ковальчук, 09. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023
Живи, твори і процвітай
На цьому білім світі.
Нехай життя, немов розмай,
Буяє в пишнім цвіті.
Живи, твори і процвітай
Кожнісінької миті,
Аби знайти той світлий рай,
Де щастям дні сповиті.
Живи, твори і процвітай
Усупереч усьому,
Що в серці викликає вкрай
Гіркую лиш оскому.
Живи, твори і процвітай,
Щоб щастя роздобути.
Зусиль усіх лиш докладай.
І так тому і бути.
Живи, твори і процвітай,
А всі ті перешкоди,
Що стрінуться, ураз долай
За першої ж нагоди.
Живи, твори і процвітай.
Не слід рук опускати,
Без праці ж бо не прийде, знай,
Що прагнеш ти так мати.
Живи, твори і процвітай,
Поклавшися на себе.
Що матимеш ти, пам’ятай –
Залежить перш від тебе.
Живи, твори і процвітай,
Щоб в світі залишити
Щось те, що посприяє вкрай
Щасливо людям жити.
Живи, твори і процвітай
Щомиті, бо ж не знає
Ніхто, коли вже край
Його життя чекає.
Євген Ковальчук, 08. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023
Життя – найбільший дар,
Що маємо всі ми.
Так чом же безліч чвар
У нас поміж людьми
З’являються у тім
Житті на світі цім,
На світі, що – наш дім,
Бо живемо всі в нім?
Невже ми всі збагнуть
Не можемо ніяк
Життя і світу суть,
І жити в ньому як
Повинні ми, аби
Щасливим кожен з нас
Був завжди в нім? Якби
Настав той світлий час
Все ж дійсно, а не лиш
У мріях та думках
Чи то, коли ним сниш
В нічних солодких снах.
Не марно я живу,
Бо знаю – статись це
Насправді, наяву,
Нехай як у лице
Не било б лихо те
Проклятеє мене,
Як серце золоте
Бажає, то мине
Воно у тую ж мить.
Лише спиняти хід,
Аби щасливо жить,
Мені повік не слід,
А сил всіх докладать
Потрібно повсякчас,
Старанно працювать
Повинен кожен з нас.
Євген Ковальчук, 07. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2023
*****
Здається іноді, життя –
Самі лише страждання,
Які туманять без пуття
І думи, й почування,
Щоб сонця теплі промінці
У них не зазирали
І щоб в холодні миті ці
Вони не зігрівали
Їх ніжним, лагідним теплом,
Щоб жити завжди в щасті,
Щоб все це виявилось сном,
Що зникли б всі напасті,
Які уторглися в життя
І вже не йдуть із нього,
І в думи, також в почуття
Нічого, крім лихого,
Вони не упускають, щоб
Усе життя тужити,
Щоб навіть будь-яких тих спроб,
Аби щасливо жити,
Не мав ти змоги вже повік
В своїм житті здійснити,
Хіба що, може, ними вік
Мав змогу тільки снити.
Але коли тебе такі
Думки та почування,
Неначе камені важкі,
Лиш тиснуть, без вагання
У ту ж найменшу часу мить
Ти їх облиш спокійно,
Аби лише щасливо жить
Усюди та постійно,
А не у нинішній лиш час.
Та варто пам’ятати:
Щоб сталося це, повсякчас
Потрібно працювати.
Євген Ковальчук, 06. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2023
Старайся ти, як тільки можеш,
Робити все як слід.
Тоді усе ти переможеш,
Що зупиняє хід
До мрій, що в серці ти плекаєш,
А також до мети,
Якої палко так жадаєш
В житті цім досягти.
Старайся, тільки не здавайся.
Якщо зустрінеш ти
Завади, то їх намагайся
Минути, обійти.
Якщо ж не можеш оминути,
То їм ти не корись,
А щоби цілі досягнути,
Із ними ти борись.
Старайся лиш, аби дорогу
В неле́гкому бою
Пройти й здобути перемогу
Солодкую свою,
Коли ти так цього бажаєш.
Лиш часу ти не гай,
А всі зусиль, які ти маєш,
До того докладай.
Старайся, й вийде все у тебе.
Лиш надто не барись.
Поклавшись на самого себе,
До справ своїх берись,
До справ, що, як належно зробиш
В своєму ти житті,
То все, що прагнеш ти, заробиш
Й одержиш в майбутті.
Євген Ковальчук, 05. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
Для чого вірші я пишу?
Таким же чином залишу
Я певний слід на світі цім.
Життя ж бо полягає в тім,
Аби не просто поживать,
А щоби реалізувать
Себе, у світ цей унести
Щось гідне, що допомогти
Зуміє дещо в нім змінить,
Аби на ньому краще жить
Було не лиш тим, хто в цей час
Живе на нім, а й водночас
Також і тим, хто ще прийде́
На світ цей, в нього увійде́,
Неначебто у рідний дім,
Щоб жити затишно у нім
Впродовж всього свого життя,
Якому більше вороття,
Не буде, як мине воно.
Відомо це усім давно.
Я ж прагну віршами внести
У світ цей, що допомогти
Тобі, читачу любий мій,
Поможе шлях на світі свій,
Яким повинен ти іти,
Аби дійти до висоти
Невдачам всім наперекір,
Розширивши свій кругозір;
Аби не йшов ти навмання
Шляхом життя, а щоб знання,
Уміння, навики всі ті,
Які здобув ти у житті
Раніш, щоб їх не занедбав,
А щоб як слід застосував,
Вперед прямуючи лишень
До цілі власної щодень,
До цілі, що так прагнеш ти
В житті своєму досягти.
А як уже вдалось тобі,
Щоб ставив цілі ти собі
Інакші і до них ішов,
Робив як слід все, щоб дійшов.
Адже нам надане життя –
Думки, а також почуття,
Щоб ми не просто так жили́,
А щоб щасливими були,
А щоб щасливими були –
Завжди лише вперед ішли,
Належно роблячи усе,
Що тільки користь нам несе;
Щоб щастя у душі було,
Щоб, наче квітка та, цвіло
Воно впродовж життя твого
Єдиного, життя всього,
А не лише якуюсь мить.
Але для того слід робить,
Усі зусилля докладать,
А не лише весь час чекать.
Адже зна, певен, кожен з нас –
Без праці не прийде́ той час,
Як світ цей небо голубе,
Огорне щастя те тебе.
Євген Ковальчук, 04. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
*****
Плекай в душі надії,
Що те, що прагнеш вкрай,
Здійсниться. Тільки й дії,
Зусилля докладай
Також, щоб не лишились
Надії світлі ті
Лиш ними, а втіли́лись
В життя у майбутті.
Вони без них, всяк знає, –
Лиш марево, мана,
Щось те, чого немає.
А час не жде, мина.
І потім бути може
Запізно те зробить,
Що дійсно допоможе
В життя їх утіли́ть,
Бо інші будуть згодом
Обставини і час,
Які неквапним ходом
Уже ідуть до нас,
Обставини, якії
Непросто відгадать,
Чи добрі, чи лихії
Прийде0ться зустрічать,
А також час, що, наче
Стріла, вперед летить,
Час той, який, одначе,
Не вдасться нам спинить.
Тому потрібно нині
Робити дійсно все,
Що все ж тобі, людині,
Насправді принесе
Все те, що ти бажаєш,
Щоб цілі досягти.
Як сил всіх докладаєш,
Її досягнеш ти.
Євген Ковальчук, 03. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023
Весняна пора пройшла.
Вже від нас вона пішла,
Та не назавжди, навік,
А зна всяк – лише на рік.
Літо краснеє прийшло
І з собою принесло
Сонця лагідне тепло,
Щоб навкруг усе цвіло
Ще буйніше, ніж раніш,
Навесні, гарніш, пишніш;
Щоб барвистий цвіт-розмай
Прикрашав наш рідний край,
Щоб багатії сади
Незабаром нам плоди
Соковитії, смачні
Всім – йому, тобі, мені
Дали щедро залюбки –
Різні фрукти, ягідкѝ…
Сонце світить угорі
Яскравіше. Школярі
Навчання кінчають в нас,
Бо настав канікул час,
Бо для них уже настав
Час спочинку та забав.
Хай і сонце гарячé,
В небі світячи, пече,
Та для них це не біда,
Бо від нього їх вода
Прохолодна захистить,
Та вода, яка біжить
В морі, озері, ріці
У спекотнії дні ці;
Та вода, в яку вони,
Мов підводнії човни,
Упірнають і пливуть,
Наче риби, що живуть
У водоймищах отих,
Що домівкою для них
Є. Хоч іноді й дощить
Влітку також, та живи́ть
Землю літній дощ у нас,
Щоб на ній росли в той час
Трави, квітоньки усі
І цвіли у всій красі,
Щоб багатим був город
Наш від дощових тих вод
В нас на овочі, а сад
Яблука та виноград,
Груші, абрикоси дав,
Щоби їх не шкодував;
Також ягоди, гриби
Й інші фрукти теж, аби
Їли досхочу їх ми,
Щоб здоровими людьми
Всі були. Крім них, авжеж,
Злакові культури теж
В цьому посприяють нам –
І дорослим, й малюкам.
Адже літа бо пора,
Повна всякого добра,
Вже прийшла в наш рідний край,
Щоби був він, наче рай.
Євген Ковальчук, 02. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023
*****
Той, хто віру хоч і має,
Що доб’ється він чогось,
Та зусиль не докладає,
Дума, що, можливо, хтось
Зробить вмить усе за нього,
Щоб дійшов він до мети,
До мети життя свойого,
Що так прагне досягти;
Покладаючи надії
Лиш на когось повсякчас,
Сам не прикладає дії
Жоднії у той же час,
Може думати-гадати,
Що відбудеться все так,
Що зусиль тих докладати
Не прийде́ться, а відтак
Станеться само собою
Все, що прагне він в ту мить,
Щоб, йдучи життя тропою,
Завсігди* щасливо жить.
Та насправді так стається
В нас далеко не завжди.
Бажаного той доб’ється,
Хто своєї ввік ходи,
Розпочавши, не спиняє,
А завжди вперед іде,
Робить більш, ніж розмовляє.
Той лиш до мети дійде́,
До мети, яку втіли́ти
Прагне у своє життя,
Все сплановане здійснити
До кінця та до пуття,
Не втрачаючи нагоди,
Не шкодуючи зусиль,
Всі завади-перешкоди,
Плаваючи зверху хвиль
Моря, буйного часами,
Моря з назвою Життя,
Що стікає поміж нами
Безупинно в майбуття,
Що є сили, враз долати
Без пощади й співчуття,
Щоби знову змоги стати
Вже не мали все життя.
А як вдасться побороти,
Далі, уперед слід йти
І до праці, до роботи,
Щоб дістатись висоти
У своїх тих починаннях,
Що ти розпочав колись
В серця буйних пориваннях,
Знову впевнено візьмись,
Бо, що прагнеш ти, на таці
Доленька не принесе.
Тільки у постійній праці
Ти отримати те все
Зможеш дійсно, а не в мріях,
Обнадієних думках,
Тільки при конкретних діях,
Лиш при справах, при ділах.
Як ти істину простую
Цю цілком як слід збагнеш
І собі дорогу тую
Серед інших обереш,
І підеш по тій дорозі
Ти до власної мети,
До якої справді в змозі,
А не лиш в думках дійти;
То, хай щоби там не сталось,
Ти до неї все ж дійде́ш,
Що лиш маревом здавалось,
Наяву ти досягнеш.
*Завсігди – розм. Завжди
Євген Ковальчук, 01. 06. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2023
*****
Ой, гіркий мій смутку-жаль,
Геть у неокраю даль
З серденька мого іди!
Інше місце віднайди
Ти собі. Йди назавжди
Й за собою всі сліди
Ті, що залишаєш ти,
Зразу швидко замети,
Щоб до нього більше ти
Вже не міг повік знайти
Шлях-дорогу, щоб не був
Ти на нім, аби забув
Враз його на все життя,
Щоб важкії почуття,
Що роздавлюють немов
Дужче й дужче, знову й знов,
В ньому ти не викликав,
Щоби я лише страждав.
Радосте-утіхо, ти,
Мов в гніздо птах, залети,
Мов у рідний дім, ввійди
В серденько вже назавжди,
Щоб повік я не тужив,
А з тобою завжди жив
Я на білім світі цім,
Щоб не просто жив на нім,
А навчався та творив,
Щоб на ньому я лишив
Після себе гідний слід
Для усіх, хто прийде вслід.
Євген Ковальчук, 31. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2023
Захищаймо Батьківщину
Рідную свою!
Захищаймо до загину
У важкім бою!
Захищаймо Батьківщину,
Волю, долю – теж
Світлую її без впину
І без жодних меж.
Захищаймо Батьківщину
Всю від ворогів,
А не лиш її частину –
Київ, Харків, Львів…
Захищаймо Батьківщину
Силами всіма!
Як вона, ні на краплину
В світі цім нема.
Захищаймо Батьківщину,
Ким би не були
Ми, щоб кожну ніч і днину
В злагоді жили.
Захищаймо Батьківщину
Так, як і себе!
Буде й мирним в ту годину
Небо голубе.
Захищаймо Батьківщину!
Будьмо вірні вкрай
В добру і лиху хвилину
Їй! Вона ж – наш край.
Захищаймо Батьківщину,
Згоду, супокій
І хатину, і родину,
Що живе у ній!
Захищаймо Батьківщину
Навіть в тую мить,
Як ворожа куля в спину,
В груди нам летить!
Євген Ковальчук, 19. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023
*****
Ціною власного життя
Солдати захищають
Всю Україну. Співчуття
До ворогів не мають
Вони, бо вторглись вороги
Зі сходу, щоб скорити
Народ наш, та він без ваги*,
Щоб їм усе ж зробити
Це не вдалось, теж з ними в бій
Іде. На панувати
У нашім краї долі злій.
Її нас не здолати.
Тече в нас українська кров
Іще здавна. Здобудем
Над ворогом тим, що прийшов,
Ми перемогу. Будем
І далі у свободі жить,
У волі й цінувати
Їх кожну неповторну мить,
Державу будувати,
Неначе дім, щоб жили ми
У злагоді та згоді,
Були щасливими людьми
В своїй країні. Годі
Лиш скаржитися на життя
І за кордон тікати.
В своїй країні майбуття
Слід світле будувати
І захищать від ворогів
Її в лиху годину
Так, як батьків, сестер, братів –
Усю свою родину,
Тому що в нас вона одна,
Як матінка, єдина.
Тож все робім, щоб, мов весна,
Цвіла вся Батьківщина!
*Вага – тут заст. Вагання
Євген Ковальчук, 18. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023
Україно, певен, ти
Ворога перемогти
У двобою зможеш.
Прийде дивний цей момент.
Ти його здолаєш вщент.
Ти все ж переможеш.
Переможеш в боротьбі.
Посміхнеться і тобі
Доленька. Здолаєш
Ворога ти у бою.
Силоньку пізна твою
Він. Її ж ти маєш.
У тобі вона, немов
Кров, тече. Її прийшов
Час застосувати.
Тож йому ти не корись,
А хоробро з ним борись,
Україно-мати,
За дітей – дочок, синів.
Ворог той так знавіснів,
Що й їх убиває,
Бо ні краплі співчуття
Він до них і до життя
Їхнього не має.
Як таким жорстоким буть
Можна? Важко це збагнуть,
Може, й неможливо,
Та я певен в тім, що час
Мирний прийде і до нас.
Станеться це диво,
Україно, а війна
Ця жорстока та страшна
Піде у минуле
Назавжди, на цілий вік
І не буде більш повік
Душу й серце чуле
Різати, немов ножем,
Обпікати, мов вогнем,
Без жалю краплини.
Будуть добрі почуття
В них впродовж всього життя
В кожної людини,
Що в тобі живе, моя
Україно. Мить твоя
Світлая настане,
Та триватиме вона
Вік, як скінчиться війна,
Як війни не стане.
Ще недовго їй іти.
Змусимо її піти
Ми, твої всі діти,
Україно, щоб життю,
Йдучи навстріч майбуттю,
Кожну мить радіти
Із тобою. Ти одна,
Україно. Нас єдна
Всіх до тебе світла,
Чиста, ніжная любов,
Що у серці знову й знов
Квітне, мов розквітла,
Гарна квітка навесні,
Наяву, а не у сні.
Ця любов не має
Жодних меж в собі. Вона,
Дивовижна, чарівна,
Ніжно обіймає
Наші душі та серця.
Тож ми будем до кінця,
Україно-мати,
Захищати всі тебе.
Буде небо голубе
Мирним. Будеш мати
Волю та свободу ти
І надалі. Будеш йти
У майбутнє з ними
Лиш прекрасне, чарівне,
Неймовірне, неземне
Стежечками тими,
Що до нього й приведуть
І тебе, і тих, що йдуть
Ними із тобою,
Україно рідна. Край
Прийде тим, які у край
Твій пішли війною.
Ця ж війна їх перетре
В пил, з лиця землі зітре
Назавжди. Здобудеш
Перемогу ти й лишень
Кожен неповторний день
Процвітати будеш.
Євген Ковальчук, 18. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023
Скінчиться страшна війна.
Прийде в кожен дім
Мир, мов красная весна.
Житимемо в нім
Ми. Настане світлий час.
Й сумніву нема
В цьому в жодного із нас,
А всіх обійма
Вневненість тверда, міцна,
Наче камінь. Ця
Безпощадная війна
Дійде до кінця,
Скільки б не ішла. Всі ми
Зробим це, щоб жить
Лиш щасливими людьми
В Україні мить
Кожную свого життя
Й щоб нащадки теж
Жили в щасті. Почуття
Світле це хай меж
І не має і не зна.
Вже ось-ось у нас
Скінчиться страшна війна,
Що іде в цей в час.
Ми кінець їй покладем.
Лютих ворогів
Переможем, проженем
За дочок, синів
України, майбуття
Світле їхнє. Всі
Цілеє своє життя
У його красі
Всій і я, і він, й вона
Будемо все ж жить.
Скінчиться страшна війна.
Всім нам пощастить.
Євген Ковальчук, 17. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023
*****
Повік не зупиняй свій хід,
Ідучи до мети,
Щоб, роблячи усе як слід,
Її міг досягти.
Та роблячи, бо лиш діла
Сприятимуть тому,
Щоб доля світлою була,
А не окута в тьму.
Коли ж завади на шляху
Стрічаються тобі,
До них не відчувай страху,
А їх у боротьбі,
Із ними борючись, долай,
А краще – обійди.
Коли є змога, оминай
Завади всі завжди,
Аби в халепу з ними ти
Не вскочив, не попав,
В халепу ту, що до мети,
Що ти собі обрав,
Тобі перекриває шлях,
Той шлях, яким ти йдеш.
У думах та у почуттях,
Можливо, і дійде́ш
До неї ти, та наяву
Із нею не дійде́ш,
А замість неї лиш нову
Халепу віднайде́ш,
Якої, може, й обійти
Не вдасться, щоб прийти
До тої світлої мети,
Що прагнеш досягти.
Роби усім, не лиш собі
Завжди як слід усе,
І щастя доля-птах тобі
На крилах принесе.
Євген Ковальчук, 30. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023
*****
У кожного із нас в житті
Бувають
У певний час моменти ті,
Що мають
Не те, про що в душі були
В нас мрії,
Про що, мов квіти ті, цвіли
Надії,
А те, що душу розріза
Неначе,
Коли у неї заповза.
І плаче
Вона так гірко від страху,
Від болю,
Що на своїм шляху
Їй долю
Стрічати довелось важку
І жити
Із нею, на своїм віку
Тужити.
Але й надалі ти тоді
Тужити
Із нею будеш, у біді
Лиш жити,
Якщо не будеш ти робить
Нічого,
Аби її в житті змінить
Для того,
Щоб жити так, як ти того
Бажаєш,
На поклик серденька свого
Зважаєш,
Щоб зникла вся напасть
У ньому;
Також на глузд, що раду дасть
Усьому.
Євген Ковальчук, 29. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023
Дій, не зволікавши,
Щоби досягти,
Всіх зусиль доклавши,
Власної мети.
Дій, аби всі мрії
Стали яв’ю вмить,
Адже тільки дії
Можуть їх здійснить.
Дій! Всі перешкоди
Впевнено долай,
Щоб, буває, шкоди
Не завдали вкрай.
Дій! Не переймайся,
Що ж бо буде там,
А роби, старайся,
Й успіх прийде сам.
Дій! Як не вдається,
Ще раз пробуй ти.
Той, хто не здається,
Дійде до мети.
Дій! Адже словами
Лиш не досягне́ш
Цілей, мрій. Ділами
Ти до них дійде́ш.
Дій! Усі надії
Світлі покладай
Лиш на себе й дії
Ти всі прикладай.
Дій, як є потреба,
У потрібну мить,
Щоб усе, що треба,
В слушний час здійснить.
Дій! Не слід ліниться.
Й все, що прагнеш, знай –
Згодом все ж здійсниться,
Й буде світ, як рай.
Євген Ковальчук, 28. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2023
О, мово рідна, як почую
Тебе, в мені мов щось тремтить,
Що в час важкий, коли сумую,
Журливе серце веселить,
А в час, як радість делікатно,
Його голублячи, торка,
Її примножує стократно
І з нього вже не відпуска.
О, мово рідна, так, існує
На світі безліч інших мов,
Але від тебе лиш вирує
У жилах життєдайна кров.
Звучить, як музика, чудово,
Неначе пісня солов’я,
Твоє крилате кожне слово.
Не можу жить без тебе я.
Без тебе я, мов сиротина
Без прихистку та без тепла,
Неначе безпросвітна днина,
Немовби птаха без крила.
Адже в мені ти оживляєш
Впродовж всього мого життя,
Коли до мене промовляєш,
Найкращі думи й почуття,
Аби на білім світі цьому
Не просто так собі я жив,
А щоби всім я і усьому
Лиш гідно повсякчас служив,
Уносячи у світ цей власний,
Хай і малий, одначе вклад,
Аби завжди цей світ прекрасний
Буяв, немов квітучий сад.
О, мово рідна, я порою
Не тільки вірші ці пишу
Й балакаю, але й тобою,
Немов повітрям тим, дишу.
Євген Ковальчук, 27. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2023
В житті повік не ледарюй,
А в нім старанно ти працюй.
Працюй сумлінно, до пуття
Усе своє земне життя.
Працюй на благо вселюдське.
Хай часом і життя важке,
Можливо, хай і праця та
У тебе зовсім непроста,
Але лиш з нею дійдеш ти
До бажаної висоти.
Адже зовсíм не новина.
Усім відомо ще здавна,
Що, щоб у щасті поживать,
Потрібно завжди працювать.
Лиш добра праця принесе
Насправді кожному з нас все,
Що прагнемо ми так здобуть.
У тому й полягає суть
Її. Усім тим, хто лишень
Б’є байдики усенький день,
На вуса слід це намотать
І вже повік не забувать,
До праці приступать пора
Заради власного ж добра,
А також тих, хто повсякчас
Із нами розділя свій час.
Нема, що прагнеш? Не горюй,
Не роблячи нич*, а працюй,
І все, чого так прагнеш ти,
Зумієш з часом досягти.
*Нич – діал. Нічого
Євген Ковальчук, 26. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023
Цінуй, мов скарб, своє життя!
Воно ж лише одне.
Йому не буде вороття
Назад, коли мине.
Цінуй, мов скарб, своє життя!
Завжди його цінуй.
Щасливу, йдучи в майбуття,
Ти доленьку будуй.
Цінуй, мов скарб, своє життя!
Ним добре дорожи.
Під кожний стук серцебиття
Його ти бережи.
Цінуй, мов скарб, своє життя,
Його усяку мить,
Плекаючи ті почуття,
Що надихають жить!
Цінуй, мов скарб, своє життя
За те, що в тебе є
Воно й за те, що все життя
Воно тобі дає!
Цінуй, мов скарб, своє життя –
Найбільший Божий дар!
Керуй ним мудро, до пуття,
Без суперечок й чвар.
Цінуй, мов скарб, своє життя
І світлії дари
Його – думки та почуття!
Із ними ти твори.
Цінуй, мов скарб, своє життя
Й роби у нім щомить
Як слід, належно, до пуття,
Щоб гідне щось лишить!
Євген Ковальчук, 25. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023
Тримайся, друже, не здавайсь,
Коли проблеми зустрічаєш!
Їх вирішити намагайсь,
Доклавши всіх зусиль, що маєш,
А також знань, які тобі
Їх вирішити допоможуть.
Лиш не тримай їх у собі,
Використовуй їх, і зможуть
Вони тобі допомогти,
Як дійсно ти цього жадаєш,
І засоби, й шляхи знайти,
З якими справді подолаєш
Назавжди їх, проблеми ті,
Які, хоча і не бажаєш,
Та часом у своїм житті
Усе-таки ти зустрічаєш,
Стикаєшся із ними ти
Усупереч своєї волі.
Як є можливість, обійти
Їх спробуй, ні – тоді поволі
Ти пробуй вирішити їх,
Знайшовши їхнєє коріння,
Коріння всіх проблем своїх,
Й знання, і навики, і вміння
Як слід застосувавши, враз
Ти вирви їхнєє коріння,
Аби проблеми ті щораз
Вже не зростали, мов з насіння.
Тримайся, друже, не здавайсь!
Поклавшись на самого себе,
Борись, здолати лиш старайсь
Проблеми, й вийде все у тебе.
Євген Ковальчук, 25. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023
Лиє дощ дрібненько
За вікном із хмар.
На моє серде́нько
Ліг важкий тягар.
Ліг тягар великий
Темних почуттів,
Викликавши дикий
Біль без жодних слів,
Біль, що проникає
В почуття, в думки,
І мов розриває
На дрібні шматки.
Наче розриває
Бідь той без жалю
З сил усіх, що має,
(Як я ще терплю?!)
Серце, душу, тіло –
Усього мене,
Щоби все боліло.
Та біль той мине,
Як на небі зійде
Сонечко ясне́,
В мене мов увійде,
Огорне мене,
Нече рідна мати
Немовля своє,
Й буде зігрівати
Серденько моє,
В ньому викликати
Світлі почуття
Ті, що прводжати
Все моє життя
Честь велику б мали
Де би я не був,
І щоб проводжали,
Щоб я сум забув.
Євген Ковальчук, 24. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023
*****
Прокидайтеся, думки.
Годі вже вам спати.
Згасли вже нічні зірки,
День встав. Вам вставати
Також час уже прийшов,
Щоби далі жити
І новії вірші знов
Впевнено творити,
Вірші ті, які несуть
У собі всякчасно
Певную важливу суть,
Щоб її прекрасно
Мали змогу осягнуть
Розумом, душею
Люди всі і тую суть
Ширити землею;
Суть, що криється в вірша́х,
Що пишу я нині,
В їхніх реченнях, словах,
Щоб тобі, людині,
Міг її я доснести
Повністю чудовно,
Щоб не тілом лиш рости
Міг ти, а й духовно,
Щоби ти не просто жив
Так, як довелося,
А завжди все те робив,
Щоби ліпш жилося,
Щоб робив, щоб працював,
Щоб щасливо жити,
Бо лише за гідних справ
Можна це зробити.
Євген Ковальчук, 23. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2023
Помиляючись, навчайся,
Щоб тих самих помилок
Не робити, намагайся
З них засвоїти урок.
Помиляючись, навчайся,
Що, коли, як слід робить.
Лиш ніколи не здавайся,
Щоби бажане здійснить.
Помиляючись, навчайся
Ти життя усе своє
І до старших прислухайся,
Тих, в яких вже досвід є.
Помиляючись, навчайся,
Де б на світі ти не був,
Що би не робив, навчайся,
Щоби досвід й ти здобув.
Помиляючись, навчайся
На своїм шляху життя.
Помилок тих не лякайся.
Виправляй їх до пуття.
Помиляючись, навчайся,
До мети вперед йдучи,
А назад не повертайся,
Іншим приклад даючи.
Помиляючись, навчайся.
Вчись із помилок своїх.
Труднощам не піддавайся,
А борись, й побориш їх.
Помиляючись, навчайся,
Й світле буде майбуття,
Та сумлінно вчись, старайся
Протягом всього життя.
Євген Ковальчук, 21. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2023
Хай буде мир на всій землі!
Хай роблять завжди, всім
Усі – дорослі та малі
Добро на світі цім.
Хай буде мир на всій землі,
А війни всі минуть,
А разом з ними і жалі,
Що серце й душу рвуть.
Хай буде мир на всій землі.
Хай добрі почуття
І думи кожен має, злі
Усі без вороття
Прогнавши в темне небуття
На цілий вік. Нехай
В душі та серці почуття
Лиш світлі, мов розмай,
Цвітуть впродовж всього життя,
Кожнісінькую мить
Його під серденька биття,
Що в грудях стукотить.
Хай буде мир на всій землі,
А ворожнеча хай
Загубиться в німій імлі.
Любов, поклавши край
Їй, хай у кожному із нас
Цвіте, мов квітів цвіт,
Сьогодні, завтра – повсякчас
На весь цей білий світ,
В якому всі ми всі живемо,
Хай навіть і колись
Усе-таки ми помремо,
Одначе не журись.
Якщо слід добрий ти лишив
На світі цім земнім,
То недаремно все ж прожив
Своє життя на нім.
Євген Ковальчук, 17. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023
О, Україно, ти тримайся.
Нехай напали вороги,
Та ти повік їм не здавайся.
Жени, щоб їхньої й ноги,
І духу не було. Свободу
І волю прагнуть відібрать
Твого єдиного народу
Вони, але їм не здолать
Тебе, його, не підкорити,
В міцнії пута не скувать.
Ти завжди будеш в світі жити.
Народ твій ворогу віддать
Тебе ніколи не посміє.
Здола він клятих ворогів.
На попіл їх усіх розвіє.
Він це робив споконвіків.
Вони не раз бо нападали
На тебе, матінко моя.
Твої ж бо діти не складали
Своїх рук з розпачу. В ім’я
Добра, щасливої лиш долі
В запеклий з ними бій ішли.
До незалежності поволі
Вони йшли і таки прийшли
До неї їхні вже нащадки –
Ми з вами врешті, кожен з нас.
Хай ми не мали навіть гадки
Про те, що прийде темний час,
Та він прийшов-таки. Зі сходу
В наш дім страшна війна прийшла,
Та дух незламний у народу
Твого, Вкраїно. Він здола
Всіх ворогів. Війна минеться
Цілком і в цей раз вже навік,
І доленька тобі всміхнеться
І посміхатиметься вік.
Євген Ковальчук, 16. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023
*****
Поразки вороги зазнають
У цій війні, яка іде,
А перемога все ж прийде́
До нас. Усі це добре знають,
Бо мужньо борються солдати
Із ворогами, що ідуть.
Свою тут смерть вони знайду́ть,
Бо жоден із солдатів здати
Їм Україну не посміє.
З них кожен бореться щосил
За краю мирний небосхил.
Боротись кожен з них уміє.
А борються вони за волю
Й свободу матінки-землі,
Щоб і дорослі, і малі –
Всі в ній щасливу мали долю.
Свою державу захищати
Від ворогів і всіх нашесть
Для них – обов’язок і честь.
Одна в них Україна-мати.
Всі, як один, вони готові
Й віддати власнеє життя
За України майбуття
Лиш світле зовсім не на слові,
А дійсно, у бою. До бою
Йдуть проти ворогів вони –
Країни рідної сини
І доньки теж, узявши зброю,
Щоб їх прогнати, щоб здолати,
Покласти їм кінець усім,
Щоб в крáю ріднім, дорогім
І волю, і свободу мати,
Щоб жити лиш у світлім щасті,
В душі та серденьку тримать
Його, вік ними відчувать,
Навік забувши всі напасті.
Євген Ковальчук, 16. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023
*****
Солдати Україну захищають
Від ворогів, які прийшли зі сходу.
До ворогів вони жалю не мають,
Бо борються за волю і свободу
Своєї Батьківщини-мами,
Її дітей – синів і дочок. Буде
Вона із ними, як із нами,
Звичайно, бо вона здобуде
Над ворогами тими перемогу.
Солдати й сумніву у цім не мають.
Проб’ють вони до неї ту дорогу,
Яку хоробро нині пробивають,
Що приведе до перемоги.
Вони ідуть до неї без упину,
Гамуючи у серці біль тривоги
За Україну – рідну Батьківщину.
Вона таки із попелу повстане.
Відродиться велика Україна.
Війна ж, неначе сніг, мов лід, розтане.
Лунати буде пісня солов’їна
Про перемогу. Будем жити
У мирі й щасті і уже повіки
Не будемо всі ми тужити
Та проливати сліз і крові ріки.
Вже наближається ця мить поволі
До нас невпинно, ненастанно,
Тому що ми, борці свободи й волі,
За них всі боремось старанно,
Хоробро, мужньо та сміливо.
Хай багатьох із нас не стане
У цій війні, одначе диво
Усе-таки у нас настане –
У мирі, згоді, щасті будем
Ми жити, виборовши волю.
Ми перемогу все ж здобудем,
А з нею – і щасливу долю.
Євген Ковальчук, 16. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2023
Хай все лихе на світі цім
Минеться.
Хай щасна доленька усім
Всміхнеться.
Хай лиш вона людей усіх
Приймає.
І хай не плач, веселий сміх
Лунає.
Хай всюди війни всі умить
Скінчаться.
Хай люди мирно, дружно жить
Навчаться.
Хай мрії й сподівання всі,
Що сняться,
Ураз у всій своїй красі
Здійсняться.
Хай не́нависть, що в серці злім,
Минає.
Любов палким вогнем хай в нім
Палає.
Хто тяжко від хвороб своїх
Страждає,
Позбудеться хай, більш вже їх
Не має.
Хай будуть всі усе життя
Багаті
На світлі думи й почуття
Крилаті.
Хай всюди назавжди минуть
Напасті.
Хай люди на землі живуть
Всі в щасті.
Євген Ковальчук, 20. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2023
Поезії збагнути суть
Жадаю,
Ту суть, що в ній слова несуть
Без краю.
Тому її я повсякчас
Читаю
І, звісно, теж у вільний час
Складаю
Ті вірші, що з моїх думок
Зринають,
І на папірчастий листок
Лягають
Оті мої думки – сини
І дочки.
Лягають легко всі вони
В рядочки,
Що риму також у кінці
Всі мають,
Бо так гарніше думи ці
Лунають.
Але не тільки має буть
В них рима,
А й ще, звичайно, певна суть
Видима,
Яку доводиться в собі
Їм мати,
Аби у певний час тобі
Надати,
Щоб ти, читачу, міг цілком
Відчути
Її душею, а умом
Збагнути,
І ширити всякчас її
Землею,
Щоб щасно жили всі в сім’ї
Із нею.
Євген Ковальчук, 19. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2023
Виймаю зі своїх думок
Я певну кількість слів.
Кладу їх у стрункий рядок,
Ба, декілька рядків,
Їх в вірші пишучи новім,
Що має певну суть,
Ту суть, яку, відомо всім,
Слова у нім несуть.
Також не забуваю я,
Щоб рими у словах
Жили́, мов дружняя сім’я,
Немов птах в небесах.
Вони ж дають йому в той час
Незайману красу,
Красу, яку я повсякчас
В своїй душі несу,
І прагну, щоб усі її
Побачити могли,
Аби у вселюдській сім’ї
Щасливо всі жили́,
Усотуючи вірша зміст,
Мов губка душова,
Підвищуючи цим же ріст
Духовний, бо слова –
Не просто літери, з яких
Скадаються вони.
Адже відомо всім, що в тих
Словах, що, мов човни,
Пливуть по морю-мові в нас,
Ті мешканці живуть,
Які людей всіх повсякчас
Рятують. Їхня суть
У тому ще із давнини,
Із самих початків.
Виразник світу в нас вони,
Думок і почуттів.
Євген Ковальчук, 18. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
*****
Йду дорогою життя
Я вперед, у майбуття,
До якого я прийду́
Лиш тоді, коли дійду́.
Мить життя наступна – вже
То майбутнє. Та невже?
Так, найближче майбуття.
Час же, нашеє життя –
Це сукупність митей тих,
Що проходять поуз них,
Що проходять поуз нас
Нині, згодом – повсякчас;
Митей тих, що, як прийду́ть,
Так і тут же всі ідуть
У минулеє життя
І уже без вороття.
Та за ними надійдуть
Інші. В тому ж їхня суть,
Щоб минати, щоб іти,
Наче річка та, текти,
Та лише вперед, назад,
Хай тому ти й був би рад,
Ні, не можуть, не дано.
Всім відомо це давно.
Так було, є й буде так,
Доки світ цей є, відтак
Разом з ними також і ми,
Ті, що зовемось людьми,
Що на ньому живемо
Й в ногу з часом ідемо.
Євген Ковальчук, 17. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
Я прагну творити,
Що вмію та знаю,
Щоб в світі цім жити,
Як тóго бажаю.
Я прагну творити,
Що користь приносить,
Яку й оцінити
Достоту не досить.
Я прагну творити
Не тільки для себе,
А й також робити
Щось гідне для тебе.
Я прагну творити
Вагоме та сутнє,
Щоб з вами створити
Щасливе майбутнє.
Я прагну творити,
А те, що не можу,
Та маю – учити.
Тоді і те зможу.
Я прагну творити,
Щоб світлії мрії
У дійсність втіли́ти,
Приклавши всі дії.
Я прагну творити
Завжди в цьому світі,
Аби в ньому жити,
Мов квітка у цвіті.
Я прагну творити,
Й коли в смерті пастку
Потраплю, лишити
Душі добру частку.
Євген Ковальчук, 16. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
*****
Все здійсниться, що бажаєш
Так шалено ти,
Як зусиль всіх докладаєш,
Щоб вперед іти,
Всі долаючи завади
На шляху своїм,
Що будуєш ти заради
«Ні» сказати їм,
Стороною оминати
Їх, як змога є,
Як нема, тоді долати,
Щоб знайшли своє
Місце десь вони подалі,
Де тебе нема,
Щоб поглинули їх далі,
Де лише пітьма
З порожнечею, та й годі.
У своїм житті,
Щоби в злагоді та згоді –
Нині, в майбутті
Жити, слід ще працювати
Всім нам повсякчас
І старанно, щоби мати
Успіх в слушний час;
Успіх бажаний, якого
Всі ми так ждемо,
І упевнено до нього
Слідом ідемо.
Адже не впаде, всяк знає,
Він, мов сніг з небес,
Бо в цім світі не буває
В нас таких чудес.
Може це хіба наснитись,
Можна уявить,
Та, щоб успіх міг здійснитись,
Треба нам робить.
Євген Ковальчук, 15. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
Коли я певний вірш пишу,
То, мов повітрям, ним дишу,
Висловлюючи залюбки
В нім певнії свої думки,
Що створюють же почуття,
Щоб їх утілити життя;
Вкладаю в нього певну суть,
Яку його слова несуть,
Ту суть, що прагну донести
До тебе, читачу, щоб ти
Її побачити зумів,
Аби її ти зрозумів;
Бо ж вірш – не лиш сукупність слів
У вигляді строф і рядків,
Не лиш сукупність їхніх рим,
Які, неначе сірий дим,
Розвіюються, зовсім ні.
Він – дещо більш. У глибині
Його прихований той зміст,
Який людський духовний ріст
Підвищує до «самих зір»,
Збагачуючи кругозір,
Уяву, мислить спонука
Про те, на що він натяка,
А також – діяти, щоб ти
Своєї досягнув мети,
Невпевненості та страху
Позбувшись на її шляху.
Якийсь з них кращий, інший – гірш,
Але зміст має кожен вірш.
Євген Ковальчук, 14. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023
*****
Що трапиться у майбутті
За літ, скажімо, сто
У нашому людськім житті?
Не зна того ніхто.
Лиш можна думати-гадать,
Припущення складать,
Як в цьому світі поживать
Люд буде, та сказать
Я можу, що все ж початки
Майбутнього того,
Що крізь прожитії роки
Життя мого, твого
Надійде, творимо всі ми
Вже нині повсякчас.
На те й звемося ми людьми
Усі і кожен з нас,
Людьми, в яких є ум, думки,
Душа та почуття,
Щоб втілювати залюбки
Ідеї у життя;
Ідеї ті, які до нас
Приходять в певну мить,
Аби, як прийде слушний час,
Могли ми їх здійснить
На благо людства в світі цім
Чи тих, хто біля нас
Живе, з ким ділимо ми в нім,
Дорогоцінний час;
Той час, який іде, мина,
А з ним – також життя,
Якому вже, усякий зна,
Не буде вороття.
Тому його слід цінувать,
Його усяку мить,
Часу не гаять, працювать,
Щоб гідне щось лишить.
Євген Ковальчук, 13. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023
Звідки в нас беруться мрії,
Сподівання та надії?
Із потреб та із бажань,
З наших прагнень, вподобань.
А чи дім вони свій мають?
Де вони в нас проживають?
Їхній дім усе життя –
Наші думи й почуття.
А який їх сенс в них жити?
Щоб могли ми їх здійснити?
Що ж потрібно, щоб здійснити?
Слід для цього нам робити.
Адже прагнення та мрії,
Сподівання та надії,
Всім відомо цілий вік,
Не здійсняться в нас повік
Без роботи. Слід робити,
Щоб в життя їх утіли́ти.
Слід не гаяти-втрачать
Час, а треба працювать
Попри труднощі, незгоди
І завади, й перешкоди…
Через них спиняти хід
Не потрібно нам, а слід
Їх у тую ж мить долати,
А найкраще – обминати,
Як можливість є така,
Щоби доленька гірка
Нас зненацька не застала,
Щоб вона в нас не настала
Ані нині, в цей же рік,
Ні в наступний, ні повік,
Щоб вона нам не являлась,
Навіть щоб не наближалась,
Нас забувши назавжди.
Та, мій друже, ти не жди,
Що само все це собою
Станеться у нас з тобою,
Наче в казці, мов у сні.
Звісно, що ніколи, ні,
Не було й не буде цьóго
Дива-чуда чарівного.
Ні, не може тáк здійснитись.
У життя воно втіли́тись
Може, до того прийде́м
Лиш тоді, як докладем
Певних ми зусиль, всяк знає.
Та чи кожен докладає
Тих зусиль у певну мить,
Щоб задумане здійснить?
Тут питання виникає.
Відповідь же, певен, знає,
Ніде правди тут ховать,
Довго думати-гадать,
Кожен з нас. Хто діє, робить,
Той, звичайно, і заробить
Те, що дійсно заслужив
За усе, що він зробив,
Як не зараз, потім, згодом,
З часу неупинним ходом.
Євген Ковальчук, 12. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
Не бійся мріяти, та дій,
Щоб мрії утіли́ти
В життя. Без дій же жодних мрій
Не зможеш ти здійснити.
Не бійся мріяти, та дій.
Завади будеш мати,
То все одно ти не посмій
Ввік руки опускати.
Не бійся мріяти, та дій.
Завади, що стрічати
Ти будеш на шляху подій,
Старайся оминати.
Не бійся мріяти, та дій.
Не знаєш, як, то вчися.
Лиш, друже дорогий ти мій,
З тим довго не барися.
Не бійся мріяти, та дій,
Тепер дій добре, гоже,
Бо потім, згаявши час свій,
Запізно бути може.
Не бійся мріяти, та дій.
Як добре не виходить,
Ще пробуй, більш насіння сій,
І щось таки уродить.
Не бійся мріяти, та дій.
Ти працею полити
Насіння те як слід зумій,
Щоб бажане зростити.
Не бійся мріяти, та дій.
І мрії ті, що сняться,
Можливо, лиш, в порі одній,
Повір, таки здійсняться.
Євген Ковальчук, 10. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
Вогонь надії у мені пала,
Що дійде до кінця
Війна жахлива ця,
Яка до нас неждано всіх прийшла.
І запанує мир у нашій стороні.
Ми житимемо в нім
І в щасті чарівнім,
Кінець навік поклавши цій війні,
Прогнавши з України ворогів,
Що вторглися в наш край.
Покладемо їм край.
Не переможуть наших козаків
Вони повік, бо козаки край свій
Боронять всі щосил,
Щоб мирним небосхил
Вкраїни був. Тій нечисті лихій
Вони відважно відсіч всі дають,
Обороняючи грудьми,
Щоб скоро в мирі жили ми
І завжди вже. Вони кров ллють
Свою, одначе не здаються, ні.
У них і в кожного із нас
Про те, що прийде мирний час,
Кінець поклавши цій страшній війні,
Вогонь надії буйно пломенить
І не стиха ані на мить,
Хоч серце все-таки щемить,
Та в тому, що всім нам поталанить
З лабет війни звільнитись, не втрача
Ні краплі віри жоден з нас.
Її вогонь в нас не погас.
Невпинно він горить, немов свіча,
Неначе ясная зоря на небесах
Вночі, немовби сонце вдень.
Ми переможемо. Лишень
Борімось, й ворога у прах
Ми розіб’є́мо так, немов кришталь
Тонкий. Не буде більш й ноги
Його. Всі згинуть вороги
Або втечуть в свій край. Проте, на жаль,
Не кожен виживе із нас в бою
Із ворогом, який напав,
Однак за те, що захищав
Боєць відважно Матінку свою,
Свою родину, український край,
Його свободу й волю теж,
Ми пам’ятатимемо все ж
Його повік і вдячні вкрай
Йому ми будемо усі повік.
Героєм нашим буде він
За те, що підняв з колін
Із іншими країну, де свій вік
Прожив. Горить вогонь надії в нас,
Що й далі хлопці, юнаки,
Як і в минулім козаки,
Оборонятимуть грудьми всякчас
Усю державу – Україна. Ні,
Вона, уставши із колін,
Не упаде і добрих змін,
Що досягне, поклавши цій війні
Кінець, триматись буде цілий вік
І все для того те робить,
Щоб в згоді й злагоді лиш жить,
До них прийшовши врешті вже навік.
Про це вогонь надії кожну мить
У душах, а також в серцях,
У думах та у почуттях
Горить, пала яскраво, пломенить
У мене, в нього, в неї – в кожнім з нас,
Хто України вірний син,
Дочка. З’єднавшись, як один,
Ми наближаємо цей світлий час.
Євген Ковальчук, 15. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023
*****
Так, за нами перемога
Світла буде в цій війні.
Певен я, що є в нас змога
Їй тверде сказати «Ні!»,
Покінчивши врешті з нею,
В мирі та у згоді жить
З друзями та із ріднею
І більш гірко не тужить.
Виборемо ми і волю,
І свободу нашу теж,
Щоб щасливу мати долю,
Що не має жодних меж.
Ворогові не здамося
Ми нізащо і повік.
Українцями ж звемося
Ми усі і ними вік
Будемо. Ми Батьківщину
Ворогові не дамо.
Маємо ж її єдину.
Ми за неї стоїмо,
Захищаємо ціною
Навіть власного життя,
З ворогом йдучи до бою,
Щоб здолати. Майбуття
Світле Україна мати
Буде. Певні в цьому ми.
Зможем ворога здолати.
І щасливими людьми
Жити будемо постійно
Ми й нащадки наші всі.
Боремось за це настійно
Ми усі. У всій красі,
Наче квітка, процвітати
Буде Україна вік
І не буде більш страждати
Аніскілечки повік.
Євген Ковальчук, 15. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023
Іде в моїй країні
Війна. Скажіть за що,
Ця кара Україні?
За що вона, якщо
Не йшла вона війною
Повік на інший край?
Кривавою ціною
Боронить рідний край
Вона від вороженьків,
Що втроглись. Хай вони
Сміливих казаченьків,
Які ще з давнини
Вкраїну захищають,
Пізнають силу! Хай
Вони більш не займають
Наш рідний, любий край!
Як ні, то тут чекає
На них лиш смерть страшна,
Яка жалю не знає
Так само, як війна.
Боротися ми будем
І перемогу ми
У цій війні здобудем.
Боронимо ж грудьми
Свою ми Батьківщину
І будем боронить
Її всі до загину,
Хоч прагнемо ми жить,
Та не шкода ніскільки
Своє віддать життя
В двобою цьому, тільки б
Щасливе майбуття
Держава наша мала,
Аби на цілий світ
Вона лиш процвітала,
Неначе квітів цвіт.
Євген Ковальчук, 14. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023
*****
За далекий небокрай,
Вороги, ідіть.
В спокої наш рідний край
Врешті залишіть.
Мало краю вам свого,
Що у наш претесь?
Та ми не дамо його,
Не дамо ні весь,
Ні частину. Не дамо
Ми його вам, ні.
Ми за нього стоїмо
Й будемо в борні
Захищати до кінця,
Доки не прийде́
Перемога наша ця,
До якої йде
Кожен з нас. Настане час.
Ми таки дійде́м.
Буде перемога в нас
Лиш. Край покладем
Цій війні. Мине вона.
Назавжди мине
Безпощадна ця війна.
Край наш огорне
Мир. У ньому будем жить,
Доки сонце-птах
Буде ясно так світить
В синіх небесах,
Зігрівати нас усіх
Ніжно. Замість сліз,
Плачу, радісний лиш сміх
Буде литись скрізь,
Наче довгая ріка.
Добра доля нас
Оповиє, а гірка
Зникне в той же час.
Євген Ковальчук, 11. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023
Іду дорогою життя
В незвідане я майбуття.
Іду я нею кожну мить,
Допоки серця стук звучить.
На щастя чи то на біду,
Лише вперед я нею йду.
Назад, якби я й захотів,
Піти б, звичайно, не зумів,
Лише у спогадах, в думках,
У мріях чи, можливо, в снах.
Раніш чи то пізніш прийти
В майбутнє я так, як і ти,
Не можу також повсякчас,
Лише, коли настане час
Його. Та йду вперед я, йду,
Й до нього, звісно, теж дійду́.
А що на мене в нім чека –
Щаслива доля чи гірка,
Не знаю, невідомо, ні,
Але усе ж у глибині
Душі палким вогнем горить
Надія світла кожну мить,
Що світлу долю стріну я,
Що люба доленька моя
Всміхнеться радісно мені,
Пошле удалі, втішні дні
І ночі, й місяці, й роки…
Пошле мені їх залюбки.
Та ніде правдоньки дівать.
Для цього треба працювать.
Євген Ковальчук, 09. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Коли у тебе є мета,
Яку собі поставив ти,
Аби здійснити, досягти,
Якщо і навіть непроста
Вона, за нею ти іди.
Назад зі шляху не вертайсь.
Її втілити намагайсь
Як слід в своє життя й не жди,
Що зробить це за тебе хтось
Із жалості, зі співчуття,
Аби чекати все життя
Тобі того не довелось.
На себе покладайся лиш.
Хоч може хтось допомогти,
Та крок останній робиш ти.
А сумніви й страхи залиш,
Що зробиш крок той не туди,
Куди хотів, куди бажав,
Куди так довго прямував.
Облиш їх раз і назавжди.
Лиши їх збоку, осторонь.
На них увагу не звертай,
Байдуже їх ти обминай.
У серці запали вогонь
Надії й віри, що дійде́ш
Одного дня ти до мети,
Якої прагнеш досягти.
Якщо, звичайно, докладеш
До того всі зусилля ті,
Що маєш ти десь у собі,
Всміхнеться доленька тобі –
Зустрінеш ти в своїм житті
Свою удачу золоту,
Яка на тебе, мов чека,
Виглядуючи здалека, –
Здійсниш нарешті ти мету.
Євген Ковальчук, 08. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Перешкод не слід боятись,
Йдучи до своєї цілі.
Ні, не варто зупинятись.
Слід долати їх на ділі,
А не лиш в думках і мріях,
Що у голові у тебе,
А в конкретних дійсних діях.
Покладаючись на себе,
На свої знання, уміння,
Слід їх впевнено долати.
Віднайти слід їх коріння
Та із ним їх відірвати,
Щоб до цілі та до мрії
На шляху більш не ставали,
Щоби мрії та надії
Явом в тебе дійсно стали.
Хоч, звичайно, перешкоди
Завжди будуть виникати,
Та аби вони нам шкоди
Не завдали, треба знати,
Як їх обійти, минути,
Щоби їх не зачепити.
Варто також не забути,
Що для цього слід зробити,
Бо відомо нам з тобою,
Що цього повік не буде,
Що це все само собою
Рішення не роздобуде.
Перешкоди теж існують
Недаремно, всі це знають,
Бо вони наш дух гартують
І вперед йти спонукають.
Євген Ковальчук, 07. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
У жоднім разі не здавайся,
Які б проблеми ти не мав.
Їх вирішити намагайся
У вигляді конкретних справ,
Які їх вирішити зможуть,
Якщо не нині, через час,
Але що дійсно допоможуть
Тобі і кожному із нас
Проблеми тії подолати,
Аби всім їм кінець настав.
Лишень не варто зволікати.
Вдаватись слід до дій, до справ.
Адже відомо нам з тобою,
Усім відомо цілий вік
Те, що вони самі собою
Не вирішаться в нас повік.
Зусиль слід певних докладати.
Так, може хтось допомогти,
Та тих проблем не подолати,
Якщо цього не зробиш ти
У результаті, адже друзі
Чи навіть ріднії, близькі,
Коли знаходишся ти в тузі
Й печалі, у часи важкі
Все ж можуть поміч ту надати,
Щоб вибрався з проблем ти тих,
Та й ти повинен раду дати,
Щоб знов не вскочити у них.
Навчися їх ти сам долати,
Дослухавшися до ума,
Бо друзі чи то батько, мати…
Є нині, завтра вже нема.
Євген Ковальчук, 06. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
Гей, час, куди бо так біжиш,
Шалено мчиш, куди спішиш
Ти без спочину ні на мить?
Ніщо й не здатне утомить
Тебе від бігу повсякчас?
І відповідь мені той час
Надав таку: «У майбуття
Іду, біжу я все життя,
Течу, неначе та ріка.
Таж доля склалася така
Моя, я певен, знаєш ти,
Аби минати, щоб іти,
Лише вперед, а не назад,
Чи рад тому ти, чи не рад,
Іти крізь ночі, йти крізь дні,
Крізь місяці, роки… Мені
Не важко. Втоми бо повік
Не мав я. І так буде вік,
Не знаю скільки, безліч літ,
Допоки є цей білий світ.
Мене не тільки зупинить,
Але й пришвидшить, сповільнить
Не можна, неможливо, ні,
Принаймні у сучасні дні
Не може в світі цім ніхто.
Що буде далі, знає хто?
Можливо, хтось колись прийде́
Й машину часу віднайде́
Насправді – вчений молодий,
Новий, а нині я такий».
Євген Ковальчук, 06. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Мені, мабуть, всього життя
Забракне, щоби почуття
Та думи, що живуть в мені,
Вам висловити. Звісно, ні.
До деяких дум, почуттів
Я навіть не знайду́ тих слів,
Аби їх точно описать,
Сказати їх чи написать
Про них щось, хоч би слова два.
Не знайдуться такі слова.
Шукати марно їх, дарма.
У жодній мові їх нема.
Але коли вони вже є,
То теж призначення своє,
Звичайно, мають, роль свою
На світі цьому у бою
Під назвою «Людське життя»
Виконують. Чи до пуття?
То вже питання непросте,
Та відповідь є і на те.
Залежить це лиш від тогó,
Як я сприймаю бо його –
Життя, що надане мені,
У дійсності, а не у сні,
Коли я солодко так сплю;
Від того, що я в нім роблю,
А не живучи в світі мрій
Лиш; від конкретних тих же дій,
Які я здійснюю щодня
Із розумом, не навмання.
Євген Ковальчук, 05. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Печаль пекуча, чуєш ти?
Геть з серденька мого лети!
Його більш не тривож, не край,
Не ріж, немов ніж коровай.
Йому ти не потрібна, ні,
Ні поряд десь, ні в глибині.
Його, гірка печаль, ти лиш
Отруюєш, коли гориш
У нім пекельним тим вогнем,
Що дужчає із кожним днем;
Лиш труїш в нім всі почуття
Без жа́лю та без співчуття,
А разом з ними – думи теж,
Не маючи ніяких меж.
Коли прийд́е тобі кінець?
Ввірвався мій уже терпець.
Ту чуєш? Я ж бо не мовчу.
Печаль, ти чуєш, як кричу?!
Тебе, прокляту, я провчу,
Немов комаху, розтовчу,
Якщо із серця не піде́ш,
Бо тут же смерть собі знайде́ш.
Коли не хочеш смерть знайти,
То з серденька мого лети,
Непрохана важка печаль,
Кудись у неозору даль,
Туди, де ні душі нема,
Де мешкає лише пітьма,
І за собою замети
Сліди, щоб не вернулась ти.
Євген Ковальчук, 05. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
За що люблю життя земне,
Спитаєте якось мене?
Я без вагань вам відповім:
За те, що я на світі цім
Із тої миті, як родивсь,
Як світу білому явивсь,
Як перший стук серцебиття
Зробив, вдих перший, почуття
Мене наповнили в ту мить,
Коли почав на світі жить:
І дихать, й бачить, і чувать,
На дотик речі відчувать,
А також запах, як повзти
Почав, навчився згодом йти
І першії слова казать,
А далі – їх писать, читать,
Довколишній світ пізнавать,
Як слід на ньому поживать,
Як слід мені на ньому жить,
І що для цього я робить
Повинен так, як люд увесь,
А не лиш тут чи то ще десь;
За те, що в голові думки
Горять, неначебто зірки,
Оті думки, що почуття
Народжують, дають життя
Їм з ціллю, щоб не просто жив
Я, а й навчався і творив,
Лишивши на землі цій слід –
Своєї праці гідний плід.
Євген Ковальчук, 04. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
Сірі повнобокі хмари
Небо заступили.
Грому голосні удари
З усієї сили
Бити почали. Луною
Їхній шум відбився
З блискавкою та грозою.
Дощ із хмар полився.
Кажуть, хмари так ридають.
Дощ – то їх сльозини
Ті, що крапають, стікають,
Наче у людини.
Та ті сльози не намарно
Долу, ниць стікають,
Бо вони в нас землю гарно
Всюди поливають:
Сад і поле, огороди
Ті, які при хаті,
Щоб від матінки-природи
Ми були багаті
Тим врожаєм, що приносять
Нам вони всі згодом,
Як ростуть та плодоносять.
І тоді народом
Чи окремо так, мов квіти,
Ми його збираєм
І радієм, наче діти,
Тóму, що ми маєм.
Тож хоч часом заважає
Дощ усім нам жити,
Та і він корисність має,
Як почне в нас лити.
Євген Ковальчук, 04. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2023
Ні, не плачте ви дощем,
Сірі хмари, в серці щем
Не будіть моїм важкий
І пекучий, і гіркий.
Хай він спить у глибині
Серця, на його десь дні!
Хай він спить і не встає,
Хай же серденько моє
На частини, на шматки
Він не рве, сумні думки
В голові не виклика
В час, коли він виника,
А в душі – ті почуття,
Що отруюють життя,
Те життя, що протіка
Поуз мене, мов ріка,
В вигляді отих подій,
Що на земленьці оцій,
На якій ми живемо,
У майбутнє ідемо,
Мають місце повсякчас
Вколо кожного із нас.
Хмари, розступіться вмить!
Хай же сонце заблищить,
Хай же сонце засія!
Вас молю, благаю я.
Хай же сонця промінці
Теплі на моїм лиці,
А також на лицях всіх
Викличуть щасливий сміх!
Євген Ковальчук, 03. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2023
Низький уклін шлем вам, герої,
За те, що в лютому двобої
За рідний край життя
Ви віддали. Хай вас немає,
Та кожен з нас вас пам’ятає.
За світле ж майбуття
Своєї рідної країни,
За волю неньки-України,
Її свободу так
Боролись ви відважно, сміло.
За неї віддали ви тіло
Святій землі, однак
Ви житимете і надалі
В серцях. Історії скрижалі
Закарбували вас
Теж на собі. Вам честь і слава!
Їх шле вам цілая дервава.
Їх шле вам кожен з нас.
Якби вас не було, злі сили
Давно би нас вже захопили,
В полон узяли б в свій,
Та статись ви цьому не да́ли,
За що й життя своє відда́ли,
Коли пішли у бій
Із ворогами, що напали,
Але ви все ж їм відсіч да́ли,
За що ми вдячні вам.
Ми вас ніколи не забудем
І приклад брати з вас всі будем,
Який дали ви нам.
Євген Ковальчук, 11. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Ні жалю, ні співчуття
Ані краплі в них нема.
Знищують людські життя.
Серце в них сліпе. Німа
В них душа. А може, в них
Зовсім їх нема, коли,
Вдершись до земель чужих,
Цю війну розпочали.
І яка ж бо в них мета?
Всю державу захопить
Нашу? Не здійсниться та
Ціль, тому що не скорить
Їм наш дух. Ми боронить
Будемо її грудьми.
Їхнюю життєву нить
Тут же обірвéмо ми.
Просто так ми не здамось
Їм нізащо у полон.
Українцями ж звемось
Ми. Обов’язок, закон,
Честь – країну, у якій
Народились, захищать,
Не дозволити у ній
Ворогам злим панувать.
Хай вони ідуть в свій край,
Наш – у спокої лиша́ть,
Бо зустрінуть в нім свій край.
Нас повік їм не здолать!
Ми за нього стоїмо.
Боремось за нього ми.
Їм його ми не дамо.
До останнього грудьми
Будемо оборонять
Україну. Вороги
Всі у пеклі хай горять!
Тут не буде їх й ноги!
Євген Ковальчук, 11. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
*****
Дух наш не зігнути.
Дух наш не зламати.
Ми не будем гнути
Спину. Будем мати
Волю та свободу
Ми усі довіку.
В нашого народу,
В кожного з нас звіку
Воля та свобода –
Наче дві святині,
Втіха, насолода,
Та, на жаль, чомсь нині
Ворог зазіхає
Знов на них, відняти
Їх у нас бажає,
Та його спиняти
Будем. Не здамося
Ми йому повіки.
За полів колосся
І за небо, й ріки,
За гаї, діброви,
За ліси й рівнини,
І за велич мови
Рідної щоднини
І щоночі будем
Битись з ворогами,
Доки не здобудем
Перемогу з вами,
Щоб більш у неволі
Ми не гнули спини,
Щоб прийшли до волі
Неньки-Батьківщини,
Щоби Батьківщина
Із руїн повстала
І, мов цвіт-калина,
Буйно процвітала.
Євген Ковальчук, 10. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
*****
Ой, зібрались козаченьки
На війну іти,
Бо напали воріженьки.
Мусять край спасти
Козаченьки. Не злякались
Ворогів вони,
У хатах не поховались.
Ще із давнини
В жилах кров тече хоробра
В них. Тому і йде
Світом всім про них лиш добра
Слава. Віднайде́
Ворог тут свою кончину
Лиш, бо козаки
За кохану Батьківщину
Так, як і в роки
Давні, б’ються вправно, сміло,
Бо для них свій край
Захищать – святеє діло,
Бо його украй
Люблять всі вони любов’ю
Чистою, немов
Та вода. Своєю кров’ю,
Потом знов і знов
Землю рідну обливають
У важкім бою,
Та назад не відступають.
Матінку свою –
Україну захищати
Будуть до кінця.
Сонце злагоди блищати
Буде. Прийде ця
Мить до нашої оселі.
Будемо всі ми
І щасливі, і веселі,
Вийшовши з пітьми.
Євген Ковальчук, 10. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Що за диво незбагненне
Посміхається до мене
Із небес так незрадливо,
Щиро, ніжно, чарівливо?..
Дійсність це чи, може, сон це?
Дійсність, знане всім це сонце
Посила мені усмішки
Часом – безліч, часом – трішки
В вигляді проміння того,
Що виблискує із нього,
І голубить, й зігріває
В час, коли мене торкає;
З серця біль весь проганяє,
Тішить, живить, наповняє
Враз енергією сміло
І незмушено все тіло,
Кожную його клітину,
Кожную її щілину,
Мов життя у них вдихає,
І творити надихає;
В серці почуття ясні́ї,
В розумі думки ряснії
Будячи зі сну неначе,
Кажучи мені: «Юначе,
Годі солодко вже спати!
Час тобі уже вставати,
Часу більш не коротати,
Вчитися та працювати,
Щоб на світі, де честь жити
Маєш, гідне щось лишити».
Євген Ковальчук, 02. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
Для чого жити? Виникає
Питання це у певну мить
У кожного з нас. Хто бо знає,
Навіщо в цьому світі жить?
І думає він, і гадає,
Перебираючи думки,
Що в розумі своєму має,
Що блиснуть й гаснуть, мов зірки.
І сил своїх всіх докладає
Він, щоб нарешті розгадать
Цю загадку, хоч кожен знає,
Що тут же нічого й гадать.
Родились ми на світі цьому –
І я, і він, й вона, і ти,
Щоб кожен з нас, живучи в ньому,
Досяг свого життя мети,
Яка у тому полягає,
Щоб гідне щось внести в світ цей,
Що певне значення тримає
В собі для нинішніх людей,
А також і для тих, що будуть
В майбутньому, у певний час,
Для тих людей, які прибудуть
В світ, що оточує всіх нас;
Але не лиш для них, всяк знає,
А й для всього, що в світі є,
Що певну роль, звичайно, має
На нім, призначення своє
Виконує, немов уроки.
Ось, друже мій, для чого жить
Потрібно кожному, допоки
У грудях серця стук звучить.
Євген Ковальчук, 01. 05. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
Я вірю, що лихе минеться,
Мине, мов й не було,
І більш уже не поверне́ться
До нас ніколи зло,
Яке всю душу розриває,
І труїть почуття,
Коли приходить, прибуває
У нашеє життя.
Я вірю, війни, що тривають
На світі, хай їм грець,
Ураз назавжди позникають,
Зустрінувши кінець,
Який ось-ось вже, серце чує,
Нарешті їм прийде́.
На місці ж їхнім запанує
Той мир, що кожен жде.
Я вірю, що таки навіки
Хвороби всі минуть,
Що проти них дієві ліки
Учені віднайду́ть,
Ті ліки, що їх враз знешкодять,
Зітерши їх на пил,
Що хворим в нас дають і вводять,
Аби набрались сил.
Я вірю, що усі нещастя
Відійдуть в небуття,
Що люди всі пізнають щастя
Єдиного життя.
Та тут лиш вірити замало.
Щоб в щасті всім нам жить,
Аби воно у нас настало,
Потрібно ще й робить.
Євген Ковальчук, 29. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023
*****
Якщо ти любиш мріяти,
Умій також і діяти,
Не лиш думки націлити
На мрії, щоб їх втілити,
А й стежечку будуючи
До них, по ній прямуючи,
Назад не озираючись,
Здійснить їх намагаючись,
Усі знання здобутії
І вміння всі набутії
Впродовж життя прожитого,
Усього пережитого
В собі десь не приховуй їх,
А вміло застосовуй їх
На практиці, в реальності,
Та по раціональності,
Із розумом. І мрії ті,
Доклавши також дії ті,
Усі зусилля власнії,
Здійсниш. Вони, прекраснії,
Йдучи життя дорогою
З твоєю допомогою,
Нікуди бо не дінуться,
А з дійсністю зустрінуться.
Лише не варто мріяти
Й нічого більш не діяти.
Щоб мрії всі здійснилися,
В твоє життя втілилися,
Роби, часу не гаючи,
Зусиль всіх докладаючи.
Євген Ковальчук, 28. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023
Я прагну жити і творити,
Ідучи уперід,
Щоб після себе залишити
На світі гідний слід,
Лишити слід той, по якому
Ті люди будуть йти,
Які, прямуючи по ньому,
Все ж дійдуть до мети;
Мети, яку вони поставлять,
Чи тої, що вже є,
Й зусилля всі свої направлять,
Що воля їм дає,
Щоб попри труднощі, незгоди,
Що стрінуть в майбутті,
Ловили шанс свій, ті нагоди
У власному житті,
Які, звичайно, допоможуть
До цілі їм дійти,
З якими люди тії зможуть
Її все ж досягти –
Усе задумане здійснити,
Утілити в життя,
Щоб ним не тільки завжди снити,
А хай те майбуття,
Що прийде, хоч ще не настало,
І посприя тому,
Щоб дійсністю воно все ж стало,
Щоб їй, тобі, йому
Свої літа не коротати,
Про те в думках лиш жить,
Але зусиль слід докладати,
Аби його здійснить.
Адже нічого не дається
На світі просто так.
До того доленька сміється,
Хто робить, і відтак
Роботою, хай і важкою,
Що силоньки всі ссе,
Прямує стежкою отою,
Що згодом принесе
Йому, неначебто на таці,
Рясні плоди оті,
Які здобудеш лиш у праці
В своїм людськім житті;
Бо саме праця – тая сила,
Яка врятує нас
Від тої бідоньки, що вкрила
У певнім місці, час
Нас хвилею, із головою
Накрила, навісна,
Та зробимо ми все з тобою,
Аби пішла вона,
Пішла і більш не поверталась,
Замівши всі сліди,
Щоб навіть і не наближалась,
Пішовши назавжди
Кудись у далечінь далеку,
За обрій, небокрай,
Щоб навіть і про небезпеку
Ні ми, ні рідний край,
Ні світ увесь з усім, що в ньому,
Не думали повік.
Хай тая бідонька додому
Іде на цілий вік,
Щоб жодної уже напасті,
Ні лиха, ні біди
На мали більш, а щоб у щасті
Жили́ ми всі завжди.
Та щоб у щасті всі ми жили,
Нема чого гадать,
Слід, розуму набравшись, сили,
Учитись й працювать.
Євген Ковальчук, 27. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
Я більш за все на світі б хтів,
Щоб люди всі щасливо жили,
Щоб світлих дум і почуттів
Були преповні, щоб любили,
Любили щиро й лагідно завжди
Усіх й усе, що є на світі,
Аби зловісники біди
В свої їх не піймали сіті;
Щоб люди лиш благі діла
Одне однóму всі робили,
Щоб доля світлою була,
Щоб, як бажають, завжди жили;
Аби усі хвороби вмить
Навіки щезли, позникали,
Щоб у здоров’ї любо жить,
Щоб лиш із ним всі поживали;
Щоб врешті там, де йде війна
В жорстокості украй глибокій,
Навіки скінчилась вона,
Й запанували мир і спокій;
Щоб завжди всі в теплі жили́,
Хто лютий холод відчуває,
Достатньо їли та пили́
Усі, хто голод, спрагу має;
Щоб мрії та бажання всі,
Та лиш хороші, добрі, світлі,
У всій пишноті та красі,
Неначе квіти ті розквітлі,
Буяли, втілившись в життя,
В життя, яке лише єдине,
Щоб мати гідне майбуття,
Яке уже ось-ось прилине.
Євген Ковальчук, 26. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
Дивлюся: білий птах
Літає в небесах.
Невпинно він летить.
Але за певну мить
Той птах, який летів,
На гілку древа* сів.
На гілці тій сидить
І в дальню даль глядить,
В ту даль, якої мов
Він чує тихий зов,
Неначе далина,
Незнана сторона,
До себе манить. – Як?
– Що втриматись ніяк
Іще бодай на мить
Не може, бо блакить
Небесна, чарівна –
Дім птаха. Так, вона –
Небесная блакить,
Яка немов висить
В нас над землею вік,
Й коли ще чоловік
Землею не ходив,
Коли він ще не жив
На ній. Набравшись сил,
Своїх тендітних крил
Легкий зробивши змах,
Той самий білий птах
Крильми затріпотів,
Здійнявся й полетів.
*Древо – заст., поет. Дерево
Євген Ковальчук, 25. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2023
Часу плин нам не спинити,
Хай би як хтось з нас хотів,
Чи пришвидшить, сповільнити,
Повернути – поготів.
Ні, ніхто із нас не знає
Достеменно, на всі сто,
Як він довго протікає,
Наче річка, ні, ніхто,
Ні коли почав минати,
Ні коли дійде́ кінця.
Не дано нам теє знати,
Як не дивно фраза ця
Не звучала б, хоч і спроби
Вчені роблять споконвік,
Роблять їх постійно, щоби
Справжній взнати часу вік.
І придумали для того
Літочислення вони,
Щоб дізнатись, перш усього,
З однієї сторони,
Час, з якого бо походить
Світ і все, що є на нім,
Час, відколи сонце сходить
В нас на небі голубім;
З іншої ж – щоб керувати
Нам як слід своїм життям –
Щоб робити устигати
Все із гордим почуттям.
Нам на часу плин не вплинуть.
Це не змінимо я й ти.
Всі колись цей світ покинуть,
Він же далі буде йти.
Євген Ковальчук, 23. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2023
*****
Думки у розумі своїм,
Мов зерна, відбираю
І місце відповідне їм
Усім я вибираю,
Думки, що є і що були,
Щоб наче ті лілеї,
З них згодом пишно проросли
Прекраснії ідеї
У душах та серцях людей,
Яким їх направляю,
Мов мати рідних тих дітей,
У шлях той відправляю
У вигляді своїх віршíв,
В які їх укладаю,
Народжені з тих почуттів
І дум, які я маю,
Тому що в розумі моїм
І у душі теж, звісно,
Набридло вже тулитись їм,
Адже в них надто тісно.
Тож прагнуть вирватись вони,
Неначе птах, на волю,
Щоб їхні золотії сни
Ввійшли в людськую долю
Без жодного вже вороття,
Щоб в горі не тужити,
Втілили люди їх в життя
З метою краще жити,
Щоб жити так, як кожен з нас
Того найбільш бажає,
Та доти не надійде час
Той, доки не пізнає
Людина світу й власну суть,
Для чого в світ родилась,
Куди веде життя та путь,
Яка вдаль простелилась.
Євген Ковальчук, 22. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023
*****
Крок за кроком йди до цілі,
До своєї йди мети,
Щоб насправді, щоб на ділі
Міг її ти досягти.
Так, на ділі, адже дії,
Звісно, докладати слід,
Щоб твої здійснились мрії.
Лиш не слід спиняти хід
Навіть в час, як перешкоди
Стрінеш раптом на путі,
Перешкоди до свободи
У своїм земнім житті,
До свободи і до волі
Жити так, як прагнеш ти,
На шляху своєї долі
Впевнено вперед іти;
Долі, що ти сам же твориш
В цьому світі повсякчас,
І не лиш, коли говориш.
Ні, повір, не в той лиш час,
А й також, коли ти робиш,
Перш за все, як дієш ти.
Адже діями заробиш
Все ж того, що досягти
Прагнеш так, бо тільки дії
Можуть дійсно помогти,
Щоб здійснилися всі мрії
Й прагнення, що маєш ти.
Я ніскільки не бажаю,
Щоб в житті ти їх не мав.
Щоб ділами, закликаю,
Ти до всіх них прямував,
Бо діла лиш, певні спроби,
Як робитимеш їх ти,
Посприяють дійсно, щоби
Цілей, мрій міг досягти.
Євген Ковальчук, 21. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023
*****
Підіймається з колін
Мій народ. Повік
Ворогу не здаться він,
Навіть хай і вік
Він гнобитиме його,
Та усе ж здола
Міць могутняя його
Ворога, дотла
Спалить, мов вогонь палкий,
Він його, нехай
Буде бій з ним нелегкий,
Але рідний край
Свій йому він не віддасть,
Буде до кінця
Захищати, щоб напасть
Прокажена ця
З нього геть пішла, бо тут
І помре вона.
Звільнимося ми від пут.
Скінчиться війна.
Перемога у руках
Буде наших. Ми,
Наче птах у небесах,
Що змахнув крильми,
І свободу, й волю теж
Матимемо знов,
Бо їх любимо без меж.
Проливаєм кров
Ми за них, за рідний край,
Щоб були вони
В нім, прийшов війні цій край,
Щоб і ми, й сини,
Й доньки вільними були
У своїм краю,
Вороги ж всі полягли,
Стрівши смерть свою.
Євген Ковальчук, 10. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
*****
Ворогу нас не здолать.
Україну ми свою
Будем сміло захищать
У запеклому бою.
Всі за неї встаємо
І йдемо відважно в бій.
Ворогові не дамо
Ми повік край любий свій.
Україна понад все!
Адже в нас вона одна.
Нас вона в собі несе
І всіх нас вона єдна
У єдине-ціле. Ми –
І сини, і доньки теж
Закриваємо грудьми
Рідну неньку, бо без меж
Любимо її. Й життя
Ми за неї віддамо.
Лиш би світле майбуття
Мала, із душі ярмо
Знявши. Прийде час, і ми,
Ворога здолавши, жить
Всі щасливими людьми
Будемо у ній щомить,
Протягом всього життя
І нащадки наші теж
Мати світле майбуття
Будуть в Україні. Все ж
Скінчиться війна ця й ми
Переможемо у ній,
В світло ввійдемо з пітьми,
І себе, і край весь свій
Врятувавши, й будем жить
В згоді й злагоді всякчас
Й Україні лиш служить,
Доки б’ється серце в нас.
Євген Ковальчук, 10. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
*****
Встаємо всі, як один,
І на ворога йдемо –
Батько, мати, донька, син.
Відсіч ворогу дамо.
Не дозволимо йому
Нас перемогти в бою.
Прийде ворогу тому
Смерть. За земленьку свою
Битимемось до кінця.
Ми її не віддамо
Ворогу, ні камінця,
На якому стоїмо
Міцно на ногах. Нехай
І не мріє ворог той
Захопить наш рідний край.
Наш народ – народ-герой,
Бо за матінку свою –
Батьківщину з правіків
Ще в запеклому бою
Сміло йшов на ворогів.
Нині вороги прийшли
Нашу землю плюндрувать
Знов, але у ній були
Й є герої, що віддать
За Вкраїну – рідний край
Свій готові і життя.
Лиш би ворогові край
Був і світле майбуття
Україна мала вік –
І дочки її, й сини,
Щоби не дали повік
Ворогу її й вони,
А щоб вільною була
Україна і, мов квіт,
Буйно вік увесь цвіла
На увесь цей білий світ.
Євген Ковальчук, 10. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
*****
О, вітре, віднеси війну,
Мов листя восени,
У непроглядну далину,
Щоб не було війни
У нашім рідному краю,
А також в світі всім.
Благаю я тебе, молю.
Хай буде мир на нім.
Війна ж лиш сповненая зла
Й ненависті до всіх.
О, чом вона до нас прийшла?
О, за який же гріх
Ми терпимо її всі знов
У рідній стороні
І проливаєм сльози й кров
Лиш, борючись в борні?
Та де ж бо справедливість тут?
Яка ж у цьому суть,
Коли одних позбувшись пут,
Інакшії кладуть
На нас? Але ми розірвéм
І їх та цій війні
Кінець нарешті покладем.
Не бути їй більш! Ні!
Ми не здамося ворогам.
Вони не скорять нас,
А доля посміхнеться нам
Усім. Настане час,
Коли до перемоги ми
Солодкої дійдéм,
Обороняючи грудьми
Державу нашу. Йдем
До неї. Хай не кожен з нас
До неї дійде, та
Усе ж її настане час.
Це – нашая мета.
Євген Ковальчук, 09. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
З тим життям, яке дано,
Наче дивний дар,
Йшов шляхом його, й воно,
Ніби сонце з хмар,
Усміхалося мені,
Квітнуло, мов цвіт,
Десь у серця глибині
На увесь цей світ.
Йшов шляхом життя я, йшов
І удень, і в ніч,
Та я якось віднайшов
На шляху тім річ,
Що, неначе той алмаз,
Сяяла й немов
Кликала мене щораз,
Як я повз ішов.
Вабила мене вона,
Мов солодкий сон,
Мов дівиця чарівна,
В дивний свій полон.
Не піддатись я не міг
Їй, якби й бажав,
Та із безлічі доріг
Я її обрав.
Та немарно, без пуття
Я туди прийшов,
Бо сенс власного життя
В ній я віднайшов.
В ній уздрів глибоку суть
Я у всій красі.
Так, Поезією звуть
«Пані» цю усі.
Євген Ковальчук, 20. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
*****
Якби я крила мав,
Над світом би літав,
Неначе вільний птах
У синіх небесах,
Забувши всі земні
Жалі ті, що в мені
Енергію всю п’ють
І жити не дають,
Як я цього б хотів,
Без дум і почуттів,
Що знищують мене
Зсередини. Мине
Хай їхня довга мить,
Щоб з ними більш не жить.
Нащó вони мені?
Я не для того, ні,
Родивсь на білий світ,
Аби важкий їх гніт,
Що тисне почуття
Й думки, впродовж життя
Носити чи тягти,
Щоб впасти, щоб лягти
Одним яскравим днем
Під тим же тягарем
Навік. Достоту ні!
Життя ж дано мені,
Як всім, аби іти
Вперед лиш, досягти
Всього життя мети –
Щоб в світ добро внести.
Євген Ковальчук, 19. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
День народження буває
В кожного лиш раз на рік,
Та приходить, наступає
В певний час він в нас щорік.
Той, хто звик, той відзначає
Час, коли на світ явивсь,
Але це не означає,
Що в цей день він народивсь.
Він родитись міг, всяк знає,
Вчора чи сто літ тому.
Кількість років, що минає,
Певна означа тому,
Хто його сьогодні має.
Зазвичай у цей же день
Вколо нього в нас лунає
Безліч радісних пісень,
Всі танцюють і співають,
І від щирої душі
Лиш найкращого бажають
Родичі й товариші
Імениннику, дарують
Подарунки, звісно, теж.
Цим же самим демонструють
Те, що всі вони без меж,
Щиро люблять і шанують
Друга вірного свого.
Як вони його цінують,
В день народження його
Лиш нагадують завзято,
Роблять – завжди. Це ж не гріх.
День народження – це свято
Власнеє, а не усіх.
Євген Ковальчук, 18. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
*****
Як лихо зустрічаєш,
Йому ж бо не корись.
Коли його ти маєш,
Щосил із ним борись,
Допоки перемогу
Солодкую свою
Не матимеш, їй-богу,
В запеклому бою.
А в тім, що за тобою
Вона, й не сумнівайсь.
Лиш лихові без бою
Нізащо не здавайсь,
Хоч часом може здатись,
Що сил уже нема,
Й до бою удаватись
Із лихом тим дарма.
Нехай думки такії
Із голови піду́ть,
Місцину хай, лихії,
Деінде віднайду́ть.
Хай думи негативні
Зустрінуться з кінцем,
А ти лиш позитивні
Із кожним божим днем
Все більше упускати
У розум намагайсь.
Зусиль всіх докладати
Також завжди старайсь,
Аби не тільки снити
Та мріяти про них,
А щоби їх здійснити.
Адже думок одних
Не досить, хай якії
Вони б там не були,
Слід докладати дії,
Щоб втілитись могли.
Євген Ковальчук, 17. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
Україно, нене рідна,
Не такої долі гідна
Ти, щоб щастя тільки ждати
І весь час лише страждати
Від постійного насилля,
Що усупереч зусилля,
Що ти, нене, докладаєш,
Щоб його збороти, маєш
Інше, що йде поступово,
Щоб заскочити раптово,
В час, коли і не чекаєш
Ти на нього, поживаєш
Так, як завжди. Раптом лихо,
Наближаючися тихо,
Непомітно та поволі
На шляху твоєї долі,
Мов хижак той, нападає
І нещадно розриває,
Рве на шмаття лихо сміло,
Та не тільки землю – тіло,
Ще, також сказати мушу,
Розриває серце, душу –
Внутрішнюю суть, основу –
Звичаї, культуру, мову…
Та я й сумніву не маю,
Україно, точно знаю,
Що його ти подолаєш
Назавжди, бо душу маєш
Ту, яку не підкорити,
Не зламати та не вбити.
Євген Ковальчук, 16. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
*****
Не тямлю я, що ж бо ся діє.
Вже ніби і весна прийшла,
А сяє сонце, та не гріє
Воно, тепла не посила.
Вже й літо десь не за горами,
В дорозі вже, іде до нас,
А тут ще холод із вітрами
Не хоче у весняний час
Іти від нас, нас покидати
Заради нашого ж добра,
Хоч вже йому час залишати,
Лишати нас уже пора.
Адже давно весна настала,
Та піввесни уже пройшло,
Але чомусь вона сховала
Від нас десь сонячне тепло.
Не тільки я, а й також діти,
Безкрає небо голубе,
Земля, дерева, трави, квіти,
Благають, весно, всі тебе,
Аби прокинулась ти, встала,
Згадавши про усіх же нас,
І щоби ти не шкодувала
Усім у цей весняний час
Тепло нам щедро посилати,
Щоб гріли сонця промінці,
І буде усмішка блищати
У кожного з нас на лиці,
І пишно матінка-природа
Буятиме на цілий світ,
І вабитиме всіх нас врода
Її, коли прекрасний цвіт
Вона, мов дівчина волосся,
Розпустить, наче в перший раз.
Аби лиш тільки відбулося
Все це насправді в нас ураз.
Євген Ковальчук, 15. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
*****
Уже середина весни,
Але чомусь сьогодні
Погода, наче восени,
Бо вітру прохолодні
Повіви віють в квітня час
Та й дощик накрапає,
Що в пору переважно в нас
Осіннюю буває.
Мов помінялася пора
Осінняя з весною
Місцями, хоч вже визира
До нас разо́м з тобою
Те літо, що ось-ось прийде́,
Мить тóму на порозі
Було, а нині вже іде
До нас, вже у дорозі.
О, душе, серце, не тужіть
За сонячним промінням,
Його теплом і не ревіть
Сумливим голосінням.
То лиш на певний час весна,
Неначе задрімала,
І не помітила вона,
Як осінь завітала.
Не мучте ви себе й мене.
Як вас мені ж бо шкода!
Але повірте, що мине
Вже скоро прохолода
І вітер той, що обвіва
Й бентежить почування,
Сумнії думи навіва
Від рання до смеркання.
Адже весна за певну мить
Прокинеться і встане,
І сонце ясне заблищить,
І ніжно гріти стане.
Євген Ковальчук, 14. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
*****
Не лякайсь, як на шляху
Труднощі зустрінеш ти,
А позбувшися страху,
Спробуй же їх обійти
На дорозі до мети,
Може, й усього життя,
До мети, що досягти
Мрієш так, щоб майбуття
Мав таким, як ти цього
Хочеш, прагнеш серцем всім,
Та щоб досягти його,
Мало прагнуть в світі цім,
А зусиль докласти слід,
Всіх зусиль, шо в тебе є,
Ідучи лише вперід,
Навіть хай, можливо, б’є
З сил усіх тебе в лице
Доля злісна, навісна,
Та повір, скінчиться це
І розквітне, мов весна,
Доля-доленька твоя
На цілісіньке життя.
Чує це душа моя.
Лиш думки та почуття,
Що всередині живуть,
В розумі й душі весь час,
Ти розкрий, нехай цвітуть,
Наче квіти, повсякчас.
З ними в праці, у труді
Шлях до щастя прокладай,
І його надасть тоді
Доля. Лиш не зволікай,
Думаючи, що впаде
Щастя те, мов сніг з небес.
Ні, ніколи і ніде
Не бува таких чудес.
Євген Ковальчук, 13. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
*****
Часами хочеться сказати
Те, що словами передати
Не можна, певно, неможливо,
Але тримати терпеливо
Його в собі немає сили,
Мене хай як би не просили
Думки, а також почування,
Однак ні сил, ані бажання
Нема, щоб, наче в тій в’язниці,
Немовби злодії ті ниці,
У розумі, в душі сиділи
Й одне на одного гляділи
Вони, не маючи і змоги,
Аби дійти до перемоги –
З них вибратись, мов птах, на волю,
На світ і будувати долю,
Щасливу долю будувати,
Аби її все ж дійсно мати,
А не про неї повсякчасно,
Усюди мріяти лиш красно.
Думки залишаться думками,
Якщо не втілю їх ділами.
Те саме можна без вагання
Також про мрії та бажання
Сказати. Ніде правди діти.
Робити слід, а не сидіти,
Клянучи доленьку нещасну,
Що доленьку вона нам щасну
Немов вогонь сірник, спалила,
Щоб лиш недоля палила.
Євген Ковальчук, 12. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
Присвячую своє життя
Тобі, поезіє моя.
Усі думки і почуття,
Що маю, із тобою я
Являю світові, в якім
Одного разу народивсь.
Коли пізнав тебе у нім,
До тебе тут же я прибивсь.
В тобі відраду віднайшов
В своїх думках і почуттях,
Коли до тебе я прийшов,
Із інших вибравши твій шлях,
Чи, може, він мене обрав,
Аби до тебе привести,
Щоб добре я тебе пізнав
І щоб мене пізнала ти,
Щоб стали ми одним удвох,
Ти мною, а тобою я,
Щоб розлучити нас обох
Могла лиш тільки смерть моя.
Хоч зможе смерть нас розлучить,
Що й зробить, та лише мене,
А вірші ж далі будуть жить
Усе своє життя земне.
Адже, поезіє, тебе
Не знищити таки повік,
Бо ти, як небо голубе,
На цьому світі будеш вік,
Допоки квітне пишний цвіт,
Сіяє сонце нам усім,
Допоки є цей білий світ
І люди, що живуть на нім.
Євген Ковальчук, 11. 04. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
Неупинно ми йдемо
Всі до перемоги.
Ворогу покладемо
Ми кінець, на ноги
Вставши і до рук своїх
Сміло взявши зброю.
Переможемо ми їх,
Ворогів, в двобою.
Це вони прийшли в цей час,
Щоби захопити
Нашу землю і всіх нас
Та собі скорити
Нашу волю, дух навік,
Та цього не буде,
Перемогу бо повік
Ворог не здобуде.
Буде нашою вона.
Доля нам всміхнеться,
А страшная ця війна
Назавжди минеться.
Запанує мир у нас
Й буде панувати
Доти він, допоки час
Буде проминати,
Доки сонце в небесах
Буде блискотати
І Земля, неначе птах,
В космосі витати.
Певен, шо настане мить
Цяя золотая.
І пора скінчиться вмить
Цяя непростая
Назавжди, на цілий вік.
В мирі, як здобудем
Перемогу, ми повік
З вами жити будем.
Євген Ковальчук, 09. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
*****
У чім провину має Мати
Моя, що змушена страждати
Від ворогів лихих,
Які напали без вагання?
Невже ні краплі співчування
Нема до неї в них?
Чом знищують вони, катують
Її? Невже вони не чують
Її плачу і мук
Її не бачать? Та солдати
Її все ж будуть захищати
Із гордістю, до рук
Своїх узявши тую зброю,
З якою сміло йдуть до бою
За Матінку свою,
За мир і волю, і свободу
Її, всього її народу.
Хай навіть у бою
Поляже не один з них, Мати
Свою все ж будуть захищати
До самого кінця.
І буде Україна-мати,
Неначе квіти, процвітати.
Війна скінчиться ця.
І вже повік її не буде.
Її ж Героїв не забуде
Ніколи жоден з нас.
В душі їх будемо тримати.
І в серці, будем пам’ятати
Усіх їх повсякчас.
Євген Ковальчук, 09. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
Солодкий перемоги смак
Над ворогом відчуєм.
До неї ж ми сміливо так
І впевнено прямуєм.
Так, перемога буде в нас.
На нашім буде боці
Вона, й настане мирний час,
Можливо, в цьому році.
Ось-ось настане він, прийде́.
Він вже не за горами.
До нас він неупинно йде.
Він скоро буде з нами.
Здолаємо ми ворогів,
Із хати проженемо.
Не буде більш в нас тих катів.
Кінець їм покладемо.
Солодкий перемоги смак
Ми будем відчувати
І Україна, наче мак,
Вся буде процвітати.
Затихне шум гармат, а з ним –
Свист куль. Дорослі й діти –
Усі, шляхом цим життьовим
Йдучи, лише радіти
Так будуть, як іще повік.
Важкі часи розтануть.
Всміхатись доля буде вік.
Щасливими всі стануть.
Нас сонце злагоди, добра,
Любові буде гріти.
Ось-ось вже прийде ця пора.
У серці, наче квіти,
Цвістимуть світлі почуття
І будуть зігрівати,
Мов сонце, ніжно все життя,
Яке дала нам мати.
Євген Ковальчук, 09. 03. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023