в галактиці лісу все обертається коло сосен
кружеляють над верхівками чорні птахи
мов клапті піратських прапорів
снують павуки що родяться вже старими
бо не пускають іншої нитки крім сивої
блукаю між сосен як на денці всохлого моря
як на цвинтарі замулених кораблів
де безладно розкидані спогади
наче речі з пробитих трюмів
де в смиренні завмерли соснові серця
обмотані річними кільцями
мов поясами шахідів
чи пробудяться
чи визнають мене своїм серед своїх
якщо груди мої зсередини вже давно
вкриті колькою глицею?
ось вони — майже вивернуті тепер
схожі на місце де трапилась серцетроща
де на стінках дряпались дати та імена
всіх з ким був і є однієї хвої
13.04.22
