***
осінь цьогоріч проявлялась раніше звичного:
ще коли попіл збирався в перелітні зграї
над вигорілими пшеничними полями
ще коли кавуни наливалися кров’ю
в південних баштанах
ще коли жовта міна в чернетці ранку
вибухала чимраз пізніше
а ми і далі пручаємося перетворенням
попри магнітики спогадів
на холодильниках пам’яті
з назвами усіх поруйнованих міст
де не були й ніби були водночас
а ми і далі — попри різкість рухів і почуттів —
із впертістю старого наглядача маяка
опираємося згасанню світла всередині мови
її механічному перекладу на осінню
вже кора з корою
звіряються передчасними зморшками
вже дерева готуються до приниження
вже відкривається друге дихання у вітрів
на нічних марафонах
а ми подовгу вдивляємося у сонце
аж поки перед очима не починають
пливти та блимати ясні кола
мов оприсутнені лики усіх
померлих за світло
13.07.22
