дихаймо разом у вітер
який захрипне
пролетівши розбитими вулицями
де літери з магазинних вивісок
лежать на землі абеткою для гайвороння
де діти мужнітимуть швидше
ніж обростатиме іржею
металеве осердя їхніх іграшок
де хвора на мох шкіра каміння вкаже на північ
а обвалена стіна місцевої школи — на схід
де могли би мати найвищі бали
з геометрії вирв на асфальті
усі хто лишиться
дихаймо разом у вітер
один на всіх
він збирає видихи мов пожертви
для порятунку шкільного паперового змія
що прямує на чорний дим в промисловій зоні
може винесе його якнайдалі а може ні
може це просто наша наївна примха
наче справді є ще якась різниця
в місті де голос ув’язнений у гортані
де порожнеча не відчиняє на стук відлуння
де головний колір цього сезону —
червоно-роздряпаний
всіх відтінків
12.06.22
