(продовження)
Нині, так вже сталося, для визнання письменника потібні публікації закордоном... Хоча, це не правильно, не завжди виправдано, а, інколи, -й принизливо... Коли переклади кволі, непрофесійні. Бездарні - одним словом. У перекладах за кордоном Квітці пощастило.
Просто замислимося на хвилинку!!!
Григорій Квітка-Основ’яненко одними з перших представив українську літературу європейському читачеві. Зокрема у 1854 році у Парижі французькою мовою Шарлотта Моро де ла Мельтье (Charlotte Moreau de la Meltière) переклала та у видавництві “Hector Bossange et Fils” (“Ектор Боссанж та син”) опублікувала його повість “Сердешна Оксана” (“Oksana… Anciense chronique de l’Ukraine, par Kwitka. Paris”)... Нагадаю, шо ця річ, доволі розлога й складна через велику частку фольклору, вперше надрукована в альманасі “Ластівка”, який редагував Євген Гребінка...
Із Гребінкою ж Квітка бачився лише один раз... У Харкові, біля свого будинку... Зміст розмови до нас не дійшов, нажаль...
Зберігся один анікдот, що переказував у листі Квітка. Ось він:
"..Недавно в Киеве (помнится, в 1830 году) было землетрясение. Много, разумеется, об этом толковали в народе, как о новости самой любопытной. Между прочим один офицер спросил у солдата, пришедшего со смены: «Слышал ли ты землетрясение?» – «Никак нет-с, ваше благородие!» – отвечал воин. «Что ж, ты спал в это время?» – «Никак нет-с, ваше благородие, я стоял на часах!»...
Згодом канадська літературна діячка Флоренс Гамільтон Лайвсей допомогла зазвучати англійською і драматичній повісті Григорія Квітки-Основ’яненка «Маруся». Переклад вийшов 1940 року...
Текст твору і коротку біографічну довідку надсилати із позначкою НА КОНКУРС КВІТКИ
на ел-скриньку zeitglas.kaniv@gmail.com
