Муза:
Чомусь мені здається нині, що час мій вичерпав себе.
Якщо ми долі чимось винні, то хай поквапить – цоб-цобе́!*
Й бере усе, що має брати. Усе, що да́но не навік:
Лане́ць, кайдани, пу́то, ґрати – до чого фатум нас обрік.
Нехай бере уяви діжку й кміту́є прийшлості кросворд.
А листя у трав'ястім ліжку складе мінорний септако́рд
Про плинність часу й безпорадність, про тління світу й забуття,
Де тимчасовою є радість й недовговічні почуття.
А я дивитимусь на спади моїх знекрилених жадань...
Мабу́ть, якісь незнані вади формують образи страждань.
Чомусь, коли створив ти крила, мені здалося – то на двох!
Але я йду кудись по брилах... зі мною поруч тільки Бог...
Митець:
Відносин стверджена шаблонність руйнує створені світи,
Де доля пташкою в долоні, яку відчули я і ти.
Лане́ць, кайдани, пу́то, ґрати – один суцільний антипод
Думкам, які летять у кратер в імення праведних свобод.
Життю не стане на заваді мінорний лад, що навкруги.
Під час проходжень певних стадій аби не втратити снаги...
Напевно то хандра осіння тебе бере з обох боків –
Усе нагадує про тління: пожовклий лист, відліт птахів.
Того тобі здається, мила, що час твій вичерпав себе.
І ти ідеш кудись по брилах... і все тобі ні се ні те...
Повір, твій настрій розумію й чуттів твоїх вразливий стан,
Тому... химеристому змію тебе на втіху не віддам...
28.10.2023
*ЦОБ-ЦОБЕ́ ( розм.) - вигук, яким навертають запряжених волів ліворуч-праворуч. Якщо кажеш "цоб" – повертає ліворуч, якщо "цобе" – праворуч. Ну а якщо "цоб-цобе" – то йде прямо.
Муза та митець (діалог)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996893
Муза та митець - 3 (діалог)
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003325
–––––––––––––––
Авторський колаж:
картинки з інтернету
–––––––––––––––
