Є сенс життя не славнозвісний
І шлях у кожного є свій:
Комусь і хліб вже добрий прісний,
Хтось хоче грошей, і мерщій!
Не всі святі вдягають ряси
Бо в рясах є і не святі.
Не всі є справжніми прикраси,
Хоча й блищать, як золоті.
Кумири й зрадники брехливі
З екранів дивляться на нас.
Оману сіють позитиву
Оскал сховавши за анфас.
Та час тече звичайним плином,
Над І, розставлює крапки
Й по клину б'є, таким же клином,
Бо протидія є таки!
І тож, коли ріка зміліє,
Що є під назвою - життя,
І все, що надбане, дозріє
Аж до кінця серцебиття.
Душа із Богом кине тіло
Яке зостанеться в глуші
Й зустріне радісне світило...
Якщо Бог жив в отій душі!
Гарний вірш!
Стосовно:
"Не всі святі вдягають ряси Бо в рясах є і не святі" – сказано відносно вірно.
Але, якщо хтось скаже, чи казав, що він святий, то це буде неправдою. Немає і не було святих на землі, як тільки хтось стане святим, то зразу ж буде піднесеним до Бога.
"Тим, хто осягнув замисел Бога, більше немає сенсу бути на Землі".
Дякую за коментар! Той хто є дійсно святий - то про це скажуть
люди, а оці всі сучасні (не знаю, як правильно назвати) новоявлені пророки, чи, як там... то мабуть це все від лукавого.
Хай щастить!
Проникливо.. 
