В запій ковтаю біль.
Огортуюсь у Ром-озокерит,
А ревматизм душі
на холод знову гостро реагує.
Безсило засинаю
з ненавистю до членства
партій та кружків,
з бажанням убивати прокидаюсь.
Чи день, чи ніч,
у біле одягаюсь,
не зрадити себе
все намагаюсь.
Примара. Видиво.
Фантом. Труна -
мій теплий,
ароматний ялівець.
Рахую копійки останніх сил.
Не милий ти -
душі моїй шкідливий
і токсичний.
Пульсар! Тарантул.
Золотий дереволаз!
Вбиваєш без вагань усіх,
хто хоч на крихту винний!
Тебе за склом тримати лиш
І діставати раз-по-раз,
щоб суд вершити -
вбивати і труїти.
Застрягле в горлі фаберже,
Чи висушена шкіра,
що піде на клатч,
приручену Токсичність
Не врятує, навіть не мріє.
