Опинившись перед невідомістю
Перехрещених торованих доріг,
Глибоко вдихнувши стрáху домішки,
Спромоглася тільки на нервовий сміх.
Час біжить, і обирати треба.
Вправо? Вліво? Чи вперед стежина?
Щоби оминути шлях в Еребу,
Манівцем піду. Аж ось кущі ожини!
Через них продерлася насилу,
Вся в подряпинах, а одяг — в шмаття,
А надія, що гніздечко в серці звила,
Спонукає далі йти. Вона ж завзята!
Підкріпившись пригорщею ягід,
Найсолодших, найсмачніших в світі,
Ковиляю по ріллі. Я ж не летяга.
Бо тоді б домчала за чотири миті.
Я не маю крил. Тому іду, як можу,
До мети — шляхóм, який сама обрала.
Та від думки однієї кидає у дрожі,
Що попереду ще перехресть чимало.
лютий 2023 р.
