Аж ось і осінь. Світлі стріхи хат
в обіймах променів, яскравих та нетеплих.
Зажура огортає Красноград:
ось-ось ключі у вирій полетять,
та ще й війна… яка болить нестерпно.
Митцями возвеличена пора
зітхає сумно в колоритній круговерті.
Рум’яне листя вкрило виноград -
на полі бою й досі наш солдат,
що небо для дітей зумів підперти.
Стоїть титан… Де рве страшний снаряд
обійми променів, яскравих та нетеплих,
де в осені геть інший звукоряд;
й не має права відійти назад –
бо рідну землю захищає твердо.
А осінь стелить тисячу принад:
калини кетяги до сонечка простерті,
рожевобоких яблук повний сад
і соняхи, що притулились вряд –
цвіте життя між воєн, бід і смерти…
…За Перемогу молить Красноград.