Ще років шість сказали Ви мені б,
що буду серед поетичних «жниць» я,
Не вірила б… Та ось тримаю «СНІП»,
Він пахне фарбою… і це не сниться.
Обкладинка – зелений буйноцвіт –
Дорідне збіжжя в синьо-жовтій стрічці.
Діду́х, що возвеличує наш рід.
Він красномовний: РАЗОМ українці!
Зламати легко вутлості коло́сь –
Благенькі, неміцні, поодинокі.
У сніп’ї ж – зе́рно-слово налилось,
Набралось суще українським соком.
Прозаїк на сторінці та поет –
Народу волелюбно-світла про́рість.
Дух роду, що у кожному живе
В розло́зі споконвічно-неозорім.
Не відітнути ворогу святе.
Відстоїмо дідівське-заповітне.
Заграє СНІП у різнобарв’ї тем,
А мирна Україна знов розквітне!
І переможне рватиме з душі,
За о́бшир гідність аж до сліз охопить.
…А я й не знала ще за років шість,
Що буду поетичний світлий "снопик".