Повільно дні ідуть за днями,
Що день наступний принесе?
А осінь вже не за гороми.
Ви вже відчули, десь іде?
Ще йде вона повільним кроком,
Загляне в літо крадькома
І усміхнеться ненароком:
За мною прийде ще й зима.
Пройде знайомими стежками,
Поки ще люди сплять в теплі,
Але налякана громами:
Ти, осінь, в літо не спіши.
І зрозуміють люди вранці,
Незвана гостя тут була.
Та знали: мало в неї шансів,
В серцях людей не було зла.
За прохолодний літній ранок,
Безмежна вдячність від сердець.
Вона прине́сла порятунок,
На хвильку зникла спека десь...
Повільно дні ідуть за днями ---
такі-то дні в житті Надії.
Мої ж дні, жаль, летять вітрами.
Пригальмувати ж їх нема надії.
Бо наші долі різні в нас.
Швидкоплинним став мій час.