тануть сніги
ріка гладшає в талії
ламай зачерствілу хлібину голосу
ділися з ближнім
злизуй з потрісканих на морозі губ
присохлі рештки черешневої мови
на залитій сонцем гладі
занур лице під студену воду
проступи для риб на мить
іконним божеством
може принагідно вдасться
розгледіти серед мулу
на котромусь з гострих камінців
нерозчинену сльозу
що перезимувала в спокої й тепер
проситься назад до ока
тремтіти й мінитися
мінитися і тремтіти
може вдасться розгледіти
прогниле днище затонулого човна
обплетене баговинням —
холодним
липким
цупким
на дотик
ось він який — тепер ти знаєш —
дотик мовчання
2021
