місто забудовується так щільно
ніби чинить облаву на вітри
втілює план перехоплення
найменшого протягу
наближається коляда
торкається міського простору обережно
наче боса нога поверхні гірського озера
наче метелик своєї першої квітки
небо рихтує до заслання
щораз нові миротворчі контингенти
білих чоловічків снігу
місто поволі прокидається
залоскотане різдвяними співами
обабіч міських алей
похилили голову ліхтарі
наче жебраки на промислі
а в кутиках очей перехожих
навіть під час сміху
стоять на сторожі вартові зморшок
архітектура міста затерта
ніби посуд у студентській їдальні
не відбілюється жодним снігом
ба навпаки
сніг у проталинах зяє чорними дірами
на місцях де перед тим притулялася
п’ятипала зірка
чиєїсь долоні
27.12.20
