Куточок затишку, тепла.
Моя фортеця безтурботна.
Я стільки тут пережила,
Тут спогадів моїх безодня.
Нехай в житті ніщо не вічне.
Я знала це уже здавна.
Та боляче мені прощатись.
Я знову буду десь сама.
Я знаю – є батьківська хата,
Та вити знов нове гніздо.
А хтось чужий у твоїх стінах
Собі візьме моє тепло.
Моя дорога в даль прямує
І щось нóве буде в житті.
Та все ж моя душа сумує,
Бо дні не вернуться оті