ніби кіноляп у дешевій стрічці про осінь
ця відчайдушна спроба вийти сухими з дощу
занурившись під пріле листя обопільних спогадів
що вже розмокло і протікає проте ще утримує
якесь переховуване мов контрабанда
якесь закодоване лише для двох
залишкове тепло
імітація помсти усьому що дихало в спину
це падати навзнак придушуючи власну тінь
і соватися із притиском
у прагненні зробити їй боляче
у прагненні більше не озиратися так
як озираються хіба винуваті або закохані
імітація втечі це їхати далі кінцевої
бо як не крути а ці передбачувані автобуси
водять нас своїми прикрими колами
ніби арештантів на прогулянці
тюремні наглядачі
тиша втрачає право на тишу
із наближенням нудних напівпрозорих дощів
які виповнюючи і виповнюючи до країв
човники долонь
простягнуті містками
між спустошенням і спустошенням
все ж ніяк не можуть їх потопити
в якійсь безсилій імітації осені
17.01.21
