Стихія вітру і води…
Кривавим сяйвом гасне небо…
Рожеву кульку шлю до тебе.
Ще раз – на берег цей прийди!
Твій образ тонший від слюди…
Та годі. Горю дна немає.
Мене то топить, то здіймає.
В мої обійми упади!
Один, в передчутті біди,
сліпий, не чую і не бачу.
Проміння слід жовтогарячий
згуби на дні, захолоди!
Змиває піна всі сліди.
Високі хвилі тіло душать.
Перетікає море в душу…
Де ти, мій вірний поводир?
2020.10.17
