Вечір тулиться до хати,
День зморився від турбот.
Темна нічка хоче знати,
Чом нема у них щедрот?
Та вона всіх заспокоїть.
Будуть спати всі до ранку.
Що боліло - все загоїть,
І не треба валер"янку.
Зніме втому легкий вітер,
І прийдуть щасливі сни.
Сон це може, справжній майстер,
Від оков тяжких звільни!
Ось всміхаються небоги,
Вже не тяжко на душі.
Всі забули про тривоги,
Не несе сон метушні.
А на ранок втече сон,
Бо він, дійсно, заморився.
Вночі візьме знов в полон,
Край вікна поки вмостився.
Буде довго ждати ніч,
Щоб усіх полікувать...
Поки день іде навстріч,
Зможе всіх він здивувать?
Чудовий вірш п. Надійко! Вечір ночі йде назустріч....
В них немає протиріч....
Вони ж ціль мають одну...
Налаштують нас до сну...
Щоб сховати всі тривоги...
Щоб дійти до перемоги...
Завжди з вірою в душі!
Дякую й мене надихнули.
Чудовий вірш п. Надійко! 
Вечір ночі йде назустріч....
, дорога Надюшко! Море Вам натхнення та приємних емоцій! Завжди рада зустрічі з Вами! 
