Ми з милою живемо у селі,
Але часом ми як малі…
Красиве літо. Край села.
В зеленім потонули хати.
Ох, роздягнуся догола
І в різнотрав’я, повалятись.
А далі гречка зацвіла,
Чого ж бджоли боятись,
Там гола бігає моя мала,
То ж там і нам кохатись.
Краса полів післягрозова,
Це літо, ця жара медова,
Усе природнє, натуральне,
Бере з душі тяжке, печальне.
Ця літа спека плавить мозок,
Ця благодать украла сором,
Нам з милою лише по сорок
І ми співаєм в гречці хором…
Немає краще як село...
Птахи загомоніли в лісі.
Кохаємось, кого і де взяло...
Ось так живемо, на Поліссі.
