І
М.:
Ой, чесала дівчинонька коси
До схід сонця, ранньої пори,
А в її очах бриніли сльози -
Перші краплі чистої роси.
І лягли блаватами у трави,
Синім цвітом вишили поля,
А у серці краялись заграви,
А з під ніг ховалася земля.
ІІ
Н.:
У шовкових косах грало сонце
Ніжним оксамитом промінців.
Полились струмочком у долонці
І світанок лагідно розцвів.
Але в думах не було спокою,
Скелею повисли на плечах.
Притулялась милого щокою,
А роса сріблилася в очах.
ІІІ
М.:
Проводжала милого в дорогу,
Намоливши серцем оберіг.
Відпускала з рідного порогу
На той шлях, що до війни проліг.
А тривога юної дівчини
Зайнялася маками в душі
Та доспіла гронами калини,
Що купались в Божому дощі.
ІV
Н.:
Ті дощі, серпанком суму наче,
В довгі ріки стрімко пролягли.
Лиш кохання, мов вогонь, гаряче
Світлом сяло посеред імли.
Зберігало почуття в розлуці,
Пломеніло ружею в словах,
Скрипкою співало в кожнім звуці,
Пахло медом на її вустах.
V
М.:
Ой, чесала дівчинонька коси
До схід сонця, ранньої пори,
А з її очей упали в роси,
Ніжні краплі чистої сльози.
І лягли блаватами в стожари,
Синім цвітом в серце юнака,
Що стояв на захисті держави,
А вона з війни його ждала.
VІ
Н.:
Заплітала рясно у віночок
Квіти віри гронами надій
Промовляв молитву голосочок:
"Боже, хай залишиться живий!"
З миром повертається додому
До кохання й рідної землі.
Там, де він війни залишить втому,
Там, де кличуть співом журавлі...
---------------------------------------
Марія Дребіт - Наталія Простякова
----------------------------------------
03.05.2023 Португалія - Україна
----------------------------------------
фото з нету