Не хочу я більше на тебе гадати,
Не хочу від болю я вірші писати.
У серці моєму жила ще надія,
Та марною стала болюча та мрія.
Тебе відпускаю! Іди і живи!
Та щастя своє в житті ти знайди.
А я своє серце назад забираю,
До тебе нічого я не відчуваю.
Тобі я нічого не обіцяла,
Проте я любила і, навіть, страждала.
У кожного з нас є свóя дорога,
Свóя є мрія і свóя тривога.
І наші шлях уже не зійдуться.
Окремо вже зовсім серця наші б’ються.
Від наших стосунків лишився лиш осад,
Й його по-тихеньку вже вітри розносять.
