Мости єднають береги
І зводять, ніби людські долі,
Які колись не зберегли,
І завдає розлука болю.
А хто зазнав оцю невдачу,
Шукає вихід хоч якийсь.
Хоч нелегка оця задача,
І шлях до неї неблизький.
І знов будують новий міст.
Можливо, цей поверне все.
Та в почуттях вже новий зміст,
Бо корективи все ж внесе.
Колись узнавши неудачу,
Можливо, буде це уроком.
Уже не витримають плечі,
Як знов схитнуться ненароком..
Гарний,проникливий вірш! Зворушливо...життєво.
Мости надії все ж несуть свою мету,
з'єднати,але долі вибирають стежину не просту,
тому буває іноді в печалі...
Та все ж бажання,поєднатись,
зустріти й знову закохатись...
так,як колись...
надійсь на долю,помолись. Дякую, надійко й мене заінтригували,надихнули. Зі Святом Вас, дорогенька! Миру Вам і добра! Щастя і терпіння!Хай збуваються усі бажання!