після заходу сонця
день вистигає ніби гніздо
з якого зігнали птаха
мова настояного на травах вітру
не відкривається дослівно
лиш легко подразнює вуста —
як дражнив би їх одиничний цілунок
як дражнить обдурені пальці
пилок вислизнулого метелика
чи вистачить цього дотику
щоб почути як скімлять
вісім вовкуватих вітерців
у лігві північного вітру
які ще ніколи не знали
ні губ ні розпущеного волосся
чи вистачить цього дотику
щоб відчути як сниться моху
на навітрянім боці брили
тихе вростання в теплий
затінений бік долоні
покладеної на нього
випадковим путником
чи вистачить цього дотику
щоб збагнути
чому досі не впав на землю
вмерзлий в лютневе небо
птах
25.09.21
