І знову сльози щастя на очах...
Вони неначе совісті роса...
В них нашої розлуки довгий шлях,
І зустрічі божественна краса!
За юністю щемлива ностальгія
Витягує із пам'яті моменти:
Прості і ще такі наївні мрії
І першого кохання сентименти...
Пробач мені, що ще тоді не вмів
До Твого серця ключ я віднайти!
Знайти Тобі зміну я хотів,
Та так і не зустрів таку як Ти!
Я в пристрасті тонув, та випливав -
Надія рятувала й віра в Бога!
Здавалося не раз, що покохав,
Та рвали серце сумніви й тривоги...
Шукав відраду в праці і природі,
А відчай свій у риму загортав.
Блукав в п'янких фантазіях рапсодій,
Тебе тоді здавалось забував...
Мені про Тебе нагадала доля
І з ангелом передала привіт.
Та звістка ця ще завдавала болю -
Зайти я не наважився в твій світ...
Я вдячний Богу за кохання диво,
Що принесла заквітчана весна!
Де Ти така жадана, ніжна, мила!
І знову сльози щастя на очах...
