Ой, не плач голубко, не плач сизокрила,
Ти вже й наліталась, притомились крила.
Золоте весілля, його б святкували,
Коли б у країні та війни не знали.
Зібрати б родину, трьох доньок у парі,
Якби ж не напали ті сусідські тварі,
Якби не бомбили мирні міста й села,
Тоді би й заграла музика весела.
І сім онучаток за столом всміхались.
Та й двом правнучатам усі повтішались.
І ми з дідом ніби в щасливому краї,
Де небесна просинь, сонце у розмаї.
Де шпачок виводить пісню про кохання,
Допоміг забути про біди й страждання.
Та не так судилось, лунають тривоги,
Шлях до перемоги,ой занадто довгий!
Мужні сини й доні боронять країну,
То козацька вдача - люблять Україну!
Бо ж, як рідна ненька, треба захищати,
Щоб життю раділи і батько, і мати.
Погляну до неба, серце калатає,
За людей, героїв, душенька страждає,
Здаля знову чую крики журавлині
Враз сердиті хмари - ллють сльози полинні,
Тож не до весілля, не до гульок нині.
А, як доживемо, ми до перемоги,
В купі зберемося, повтішаймось вдачі!
Ось тоді я й справді, від щастя заплачу.
04.05.2023р.
Неймовірно гарний вірш, написаний люблячою душею. Вітаю вас, Ніночко, з ювілеєм! Міцного вам всім здоров'я, любові, родинного тепла та затишку і ще багато-багато щасливих та мирних років життя! Дай, Боже, переможемо і відсвяткуєте всі разом золоте весілля!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00