ми день новий чекаємо
поки він не прийшов,
а потім зневажаємо
те, що він в нас знайшов …
… ми ночі затуляємо
туманом власних тіней
в собі ж себе ховаємо,
як правду, в квітні іней …
… навіть, якщо це вб’є
вечір німіє на скронях
сяйво місяць на л’є
у космічних долонях
безліч галактик й комет
зорі то гаснуть, то сяють
цей безкінечний сонет
нам задарма співають
… НІМБИ від янголів
ніби МАЯК у пустелі
де б я тебе не зустрів
з’їдуть і дах, і стелі …
… погляди – глибина
втечі минаємо справно,
бо ж ти моя – весна,
а час стікає … гарно
… усмішка – далечінь
ще мить і крига скресне
добре, що я зустрів
тебе чарівна весно …
