В цукрово-ніжній запашній глазурі,
Мов паска – сад… Злетілися джмелі…
Пророчий голос щедрої зозулі
Віщує нам чимало славних літ.
Кує роки: весняно, гулко, щиро.
І кожен вірить: піде геть біда!
Пресвітлий Боже, до краси ще й миру
Благаю, Україні рідній дай…
Картопельку обіймуть огороди.
Кульбабці за люстерко блиск роси…
В безмежжі поля пишне жито вродить –
Війну б спинити! Мріє світла синь.
У сорочках хатинки чепуряться,
В доріжках домотканих – кілька призьб.
(Відпочивати людям після праці
По холодку, де яблуні сплелись.)
Примружить око кицька, квокчуть кури,
В бузковім царстві – тільки захмеліть.
Хай провіщають мир сади в глазурі,
Й лунке «ку-ку» вістить добро землі….
/надихнула картина Анатолія Меланія (Україна)./