Андрію Зіверу (13.06.1978 – 19.04.2023),
військовослужбовцю Нацгвардії,
який загинув на Донеччині, присвячено
Він народився в Жулині – селі,
Що міститься у Стрийському районі.
Там дім його, луг, річка, журавлі,
Школа, де вчився, і красуні-доні.
Свій рідний край любив понад усе.
Хоч за кордон поїхав працювати,
Вернув додому, наче Одіссей,
Коли війна постукала до Хати.
Хоч в Падуї не тільки гріш складав,
І в інший бік крутив він долі весла:
Культуру українську розвивав,
Був у фольклорній групі «Перевесло».
Та як почув, що ворог край струсив,
Склав шаровари, вишиту сорочку,
Прапор, який на акції носив,
Й подавсь без вАги на військову точку.
Як міг, він Україну захищав:
Стояв на варті, вирушав до бою.
За неї він життя своє віддав.
Вклонімося ж Андрієві – Герою!
