Я пам′ятаю мить вражіння:
Переді мною янгол — ти,
Як бистроплинне сновидіння,
Як геній чистої краси.
В томліннях суму, мрій невтішних,
У звичний розпал метушні,
Без краю лився голос ніжний
І милі риси креслив ў сні.
Роки минали. Сон колишній
Розсіяв в часі буревій,
І я забув твій голос ніжний,
Небесний прорис стерся з мрій.
У глушині, пітьмі неволі
Тягнулися буденно дні,
Без сліз кохання божеволів,
Знекриленний наоднині.
Душі настало воскресіння:
Ось знов перед очима ти,
Як бистроплинне сновидіння,
Як геній чистої краси.
І серце палко в грудях б′ється:
Прокинулися з забуття
І божество, і піднебесся,
Кохання сльози і життя.
OSALx2o22-o1
*
Я помню чудное мгновенье:
Передо мной явилась ты,
Как мимолетное виденье,
Как гений чистой красоты.
В томленьях грусти безнадежной,
В тревогах шумной суеты,
Звучал мне долго голос нежный
И снились милые черты.
Шли годы. Бурь порыв мятежный
Рассеял прежние мечты,
И я забыл твой голос нежный,
Твои небесные черты.
В глуши, во мраке заточенья
Тянулись тихо дни мои
Без божества, без вдохновенья,
Без слез, без жизни, без любви.
Душе настало пробужденье:
И вот опять явилась ты,
Как мимолетное виденье,
Как гений чистой красоты.
И сердце бьется в упоенье,
И для него воскресли вновь
И божество, и вдохновенье,
И жизнь, и слезы, и любовь.
А.Пушкин
Дійсно, твори класиків залишаються цікавими і якісними, незважаючи на будь-які обставини. Це і мій земляк Володимир Сосюра свого часу теж даний вірш перекладав:
