Із вікна мого,
Через дорогу, на окопі,
Дерева дивні – ясени
У світанковому калейдоскопі
Дитячі в кронах заховали сни…
Будило сонце заобрійні мрії,
Жадані, теплі, ще далекі,
Тверділи в променях надії
І вже весняний чувся клекіт...
У води зібрались краплини,
Бурлять рікою і течуть полями…
Яка ж то радість для дитини
Торкнутись ясена кори руками...
Адже розвіються зими негоди
За обрії мережені товтрами,
Світ збавиться зимової погоди
І ясен знову обросте листками,
Хай як не крутить крони вітер,
Насіння рве, відносить в далину…
...та чи з війни вернуться наші діти,
Щоб стріти біля ясена весну..?
