Цей дивний щем від теплих слів та привітань…
Краплина смутку у бокалі ностальгії.
І мов шкарлупа плечі туга огорта.
Ще вчора юність, а сьогодні, раптом, зрілість.
Перед очима плинуть титри кращих днів.
Роки біжать, як навіжені вперті вівці.
Чомусь ні крихітки не весело мені,
Що вже клеймом пробив тридцятник на повістці.
Самотній вечір. На душі меланхолійно.
Рахую фронту поетичного здобутки.
Мізерність, звісно. Я ж на жаль не Ліна…
На півшляху життя відчалена маршрутка.
Минуле – то, на жаль, розбитий посуд.
А що там далі, і чого чекати після?
І ніби свято… Та в моєму горлі осад.
Шкода, що час суворий не приймає відступ.