Ти відмовляєшся від плоті –
Тепер ти просто манекен.
Весь бруд у людському болоті,
Без душ і, навіть, без імен,
До тебе прагне приліпитись,
Зафарбувати під лайно.
А ти? Тобі вже ніде дітись,
І ти не тут уже давно.
Те плоть - що біль, те плоть - що муки,
А манекену не болить.
Немає зустрічі й розлуки,
Ти на роботі кожну мить.
Ти демонструєш те, що треба,
Те, що на тебе одягнуть.
Але насправді ти крайнеба,
І в тому манекенів суть.
25 03 23
