а я дивилась в море вікон,
не виглядаючи тебе.
я так хотіла пройти ріки,
сама, сама...
нести себе.
а ти некликано засяяв
весняним сонцем крізь дощі,
і грім страшний уже не лаяв,
коли сховав мене
в плащі.
а я гукала: давай разом!...
ти лиш долонями мої
грів пальчики не від морозу,
сказав, шо ноші вже
твої.
у світі рівності всіх статей,
у просторі без боротьби -
я так хотіла тою стати,
якою лиш побачив
ти.
.
.
.
14/02/2023
