Моя душа уже страждала досить,
І біль спи́ває моє рване серце,
А думка тільки в небі бродить,
Вона нескорена у мене, з перцем.
Закована душа в земні кайдани
Кривавиться, шукаючи висот.
Я тут стою, вона аж на Майдані,
Вбирає в себе відчай, страх і зло.
Я вже прошу її так не боліти -
У неї від байдужості імунітет.
Я так боюсь одного дня згоріти,
Не переживши нову смерть.
А крик живий, летить на білих крилах.
Він сяє в темряві, сягає до небес...
Щаслива Україна, в наших мріях,
А зараз її душить влади прес.
Вуста народу, сту́лені війною,
І серце всенародне у вогні.
Борись, народе мій! І я з тобою,
Колись минуть і ці нещасні дні.
2016
