«…Ich stell die Aschenblume
ins Glas voll reifer Schwärze…»
(Paul Celan)
Для птаха сірого ночі зоряної
Зібрав у жменю гірких бузинових ягід
Впийтеся лісовим вином,
Ви – тіні березневого місяця!
У лісі мертвих дерев
Замість пролісків цвітуть дні і години:
Збираю ці сірі квіти
У скриньку жебрачки Пандори,
Зроблю з них гербарій
Покладу сухі пелюстки квітів часу
Між сторінками літописів
Мертвого міста Гелон:
Сірі квіти самотності
Відвідують сірі джмелі спогадів.
Сиві птахи мовчазних сутінків
Згадують літо лагідне,
Яке стало тліном:
Пийте вино бузинове
Допоки серце не оселиться
У крижаному місті серпанку.
Усміхнений бог очерету
Заплющує свої жовті очі,
Шепоче забуту легенду
Про людину, що лишила слід
На рінні ріки минулого.
Визираю птаха-годинника
Попелястого, зозулястого з келихом
Під крижаним небом чужих сліз,
Ховаю у дзеркалі сумні рукописи
По той бік скляної межі срібла –
Повість про друзів неба і циркуля:
У сваволі погляду
Вирощую металеві квіти.
Сірі.
З усіх боків і картина, і вірш - це вишуканість і витонченість.
Про циркуль цікаво було дізнатися.Розмірковуючи над цим,подумалося:малювати коло і бігати по колу, тому і пошук істини-вона за колом.Чи так, чи ні,а поміркувати можна.
Додам ще про епіграф:якщо Ви перекладаєте неправильно,то у кожного самотужки буде ще неправильніше.
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння! Циркуль - то давня поетична метафора - трапляється ще в поетів часів ренесансу.
Легко забыть имя - своё и чужое,
а после взгадывать
снова и снова (как Солнце).
А ты думал за брамою свет?
А там река -
глубокая и холодная,
тёмная, как видения цапли -
воспоминания о ...
Тысячи солнц
рисовать на глине
бесплодной надежды,
и после крушить
глиняные черепки
цветных воспоминаний
(а может грёз...)
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
епіграф треба би перекласти, я відразу згадав квіти зла Бодлера, бузинове вино - трунок тьми світу, а ми у ньому сірими квітами і сивими птахами... про циркуль неясно. лиш холод суму і болю...
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Мені тут неоднарозово писали, що нетреба перекладати епіграфи - мовляв, я їх перекладаю неправильно. Напевно, що Ви праві - епіграфи треба перекладати. А відносно циркуля - доволі прозора метафора - Григирій Сковорода часто малював циркуль на полях і вважав цей інструмент символом людей, що шукають істину.
епіграф - то основна думка. акцент уваги. тому важливо спрямувати читача на правильний шлях. тож перекладайте. щодо циркуля у Сковороди - вперше чую. дякую за інфу. любите хитросплетіння, нашарування складних образів і думок. це мені імпонує. щасти. Натхнення ВАМ!
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Відчула неусвідомлено холодний подих від прочитаного. І знову та Ваша таємничість, загадковість, що манить прочитати твір ще і ще...
Дякую, емоційно, гарно.
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий відгук і таке тонке і глиббоке розуміння моїх творів!