Вона ласку та ніжність особливим людям дарувала,
Але від самотності страдала,
Нажаль її не любили та не цінили,
В душу їй плювали,
Доброту в ній вбивали,
Але вона не здавалась,
Твердо стояла і усміхалась,
І попри все погане,
Ніжною все одно бути намагалась,
Щиро, його все одно полюбила,
Але його байдужість її остаточно добила,
В серце своє не впустив,
Живу людину в ній убив,
Поганого нічого вроді не зробив,
Але холод в ній швидко поселив,
Вона плавно згорала,
Кам'яною душею ставала
Від нього нічого більше не чекала,
Тихо в середині помирала...
