Ти залишила, мамо, долі полотно,
Нитками білими на білім вишиване.
Там ще з дитинства моє поле ожило,
Усе омріяне, оспіване, жадане.
Свої дороги сам змалюєш собі, сину,
Своїм добром собі прикрасиш цілий світ.
Я буду поруч жити в кетягах калини,
А щовесни про мене згадка буде - цвіт.
І я несу у своїм серці, мамо, силу,
Твого добра, твоєї віри і краси.
На полотні малюю синім свої мрії,
А добро - жовтим, наче хлібні колоски.
Горять червоним вічні промені любові,
Зеленим - пам'яті нехожені стежки.
Твоя любов, матусю, в пісні і у слові,
Яскравим вогником у серці на віки.
Приспів:
Мамо, будуть кольоровими стежки
І щасливі, бо прикрашені піснями,
А родинне незгасаюче тепло,
Передам у спадок дітям своїм, мамо.
Автор Зоя Журавка