Промені сонця, нас поєднали,
Тінями злились у нас під ногами.
Це лише тіні, лише їх поєднають,
блиски весняного теплого сонця.
Запалять вогонь у серці моєму.
А потім залишать знову одного.
Зі спогадом блиску, волосся твого,
я житиму дальше у мріях про тебе.
Проте як зтобою зустрінусь я знову,
хоча б не надовго, на відстані тіні
і спогад наповниться новим зарядом,
який буде снитись мені вечорами.
А може не снитись?А може й насправді?
Сховається сонце вдалі за горами
і тіні розтануть у нас під ногами.
Почуєш з далеку мої хвилювання.
З'єднаються долі не тільки у тіні.
