Я пам'ятаю.
Хто сказав, що серце це м'яз, що качає кров? - це біологія
А для мене серце це інструмент почуттів наповнені коханням що палає в пориві душі звідки виходять мої вірші до тебе
- "На цьому світі...
-Моє світло впало на вигляд твій
-І я благаю люби... кохана мене
-Всім кольором і світлом - твоїх райдужних очей,
-Утім якщо не від серця закохана в мене
-То колір і світло твоїх красивих очей
-Лише пілігрим для серця мого."
Ці уривки з вірша мають ціле життя, я їх не зміг забути як тебе не забув
Не можу забути твої сині як небо очі і волосся наче виткане з троянд
І тіло твоє гнучке як лоза що танцювала в унісон з вітром
Я пам'ятаю і ці рядки що складав на крутій горі де відкривається вид на річку прут вони звучали так
- "Вітер штормить твоїм волоссям
- Твої риси одушевляють мене
- І душа дихає хмарами
- І все навколо в силуетах романтики
- Танець наш фантазія снів
- А поцілунок буто вічний унісон
- Радість і страждання - Любити так Любити
- І в цьому польоті нехай ми одні
- Обіймемося в невідомість
- На зло цьому життю ... "
На тій цій горі було літо, коли ми танцювали в тіні дерев
І відчуваю зараз той аромат польових квітів
І відчуваю зараз той аромат подарованих мною парфумів тобі
І пам'ятаю назву парфумів "Нефертіті" я все пам'ятаю, і в цьому моя біда, що не можу забути тебе
Я пам'ятаю як подарував тобі цілий зошит віршів присвячених тобі
І, думаючи, що ці рими не варті тебе, вони горіли так яскраво у вогні
Так я підпалив той зошит і немов серце і душа загинула коли остання іскорка перетворилася на дим
Я довго плакав а потім і на душі стало легко коли дощ перетворив мої сльози на зливъу.