Зима
Мініп'єса на 1 дію
Дійові особи: Дерево, Вітер, Зима
На сцені стоїть дерево з пожовлим листям якого на гілках залишилось обмаль.
Час від часу дерево дістає з однієї із своїх кишень пожовклий, а чи то червоний листочок, дивиться на нього та з сумом зітхаючи кидає його додолу.
ДЕРЕВО: Ох як я сумую за літечком. Листочки мої падають та падають. Я скоро геть повністю залишуся без листя. Голе. Зовсім голе! (каже в розпачі, обіймаючи себе руками-вітами) - Чи переживу я зиму люту?
Виходить зима вся у білому, з білою діадемою на голові:
- Тиць беркиць - моя радість! (кидає вона різко.) - І чому це я раптом люта? В цьому році з бюджету виділено на потреби, ну просто мізерну суму коштів. Наприклад на мороз тільки тридцять процентів від необхідного, на сніг - п'ятдесят процентів. А вони там, (показує пальцем вгору) - взагалі думають про майбутній урожай, про стан озимих на полях? Волога! З чого братиметься волога? З листя? Чи з вітру?
Раптом вибігає вітер. Робить декілька кругів балетними па навколо сцени. На ньому одяг з легкої тканини яка розвівається на ньому смужками.
Зима яка замовкла на якусь мить продовжує далі:
- До речі про вітер. Він узагалі працює аби як. Святкує усі свята підряд. А потім десь в середині січня з'являється і починає працювати з подвоєною силою, наче його хто примушує. За тим починає вити, як несамовитий, жаліючись усім навколо, що у нього маленька зарплатня.
Вітер знову проноситься сценою. Зима хоче дати йому копняка та він вдало викручується і зникає.
ЗИМА: Я роблю все що в моїх силах.
Стараюсь на усі сто. А вони? (знову показує догори пальцем). - На іній усього два проценти, на обледеніння - три, на ожеледицю - як кіт наплакав. А хуртовини? А заметілі? А кучугури? Яким чином і з чого мені їх формувати? Прийшла мабуть таки пора відкривати благодійний фонд на мої потреби... (Замовкає замислюючись) - В цьому році я прийду вчасно. А чи піду вчасно обіцяти не можу, бо дуже важко збирати речі і зникати на дев'ять місяців. Я ж таки нудьгую... А лютою мене не називайте. Лютий - то тільки місяць у мене такий. А я зима-красуня, біла та пухнаста.
Вискакує вітер та із сарказмом кидає:
- Ага, коли сніг випаде! (хутко зникає)
Зима погрожує йому кулачком, та усміхається до глядачів роблячи реверанс.
Завіса.
Цікаво, змістовно ще й гумору трішки 
виправляю 
Дякую! 
