З чола волосся трясеться
З очей течуть сльози,
Я віч-на-віч зі Смутком сплю в передсмертному сні
Я бачу життя одного дня, і я бачу день життя
Лише спалахи спогадів пропливають перед очима
Коли ж ти прийдеш, кохана, прийди, бо я втомився тебе чекати
І крізь осінь загублених ночей згасає фонтан віршів Любові
І я одна в цій темній ночі
Бо небо зникло, і не видно жодної зірки,
Бо в моєму житті немає світла і надії
Бо з тих пір, як я втратив кохану.
Я занурився в смуток, світло життя згасло
І з того часу серце вбирає в себе все, що наболіло
У ліриці і в житті...
І випадково зараз пісню з нашої молодості почула моя кохана
І в цих піснях з'являєшся ти - я бачу, ти ніби жива
Я знаю місце... Я знаю час...
Так, і твої очі, і твоя посмішка тьмяніють у цій темній ночі,
І знову шукаю пісню з романтичною мелодією
Повторити моменти, прожиті з юності
Де я був щасливий з тобою, кохана.
-" О, крихітко, я запитав би тебе, коли ти прийдеш до мене знову,
-все це тиша, що розриває мій слух
І як у дзеркало дивлюся я на себе зараз... і бачу, як Людина з
з кошлатим волоссям і опущеними очима стоїть біля вікна зі сльозами на очах -
Він шепоче -" І якщо смерть - це сон
Тоді чому б не поспати кілька хвилин
Бо тільки в очах живих смерть буває дивною
А в очах загиблих - глибокий спокій,
Дивно то ,що смерть не бачить снів".
Так, Людина помирає, коли зникає любов з її мріями.
