Йому сьогодні привезли батька,
Востаннє, на останній день,
А іншому цей день - суцільна казка,
І день, і вечір сплетений з пісень …
В колисці озивається дитина, перший неспокій,
Серце із грудей,
І стукають по дереву хвилини,
Приходять, йдуть найкращі із людей …
Я маю мрію: хай усе минеться,
Хай ворог пропаде в болотній млі,
Та як минуле просто повернеться,
То очі де сховаємо свої ?
Ота земля в руках "завжди голодних",
Золоті надра – іграшка «крутих»,
Як ми пояснимо для кожного з двохсотих,
Чому живих так мало між живих ?
Таку ціну загнув крамар сьогодні ввечір!
Стільки збереш хіба за все життя.
Якщо усе - товари, служби, речі,
Найгірше все ж на світі - забуття …
на жаль, поки що так ...
отже, ви теж за це переживаєте ...
"чому живих так мало між живих?.." 
